Сторонній погляд на тижневик "Наша Батьківщина"
08/06/2005 | Бегемот Замбезький
Сьогодні мої знайомі привезли зі Львова перший номер тижневика "Наша Батьківщина" від 4 серпня 2005 р. Засновник ЛОО партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", головний редактор Василь Семен, 16 сторінок, тираж невідомий, друк офсетний, ціна 50 коп.
Колонка головного редактора під назвою "До діла!" пов'язує появу на світ нашого тижневика із "подією, подібною до нинішньої", а саме із виходом у Львові 1 жовтня 1879 року тижневика "Батьківщина" під редакцією Маркела Желехівського, "що, як і я (себто як п. Семен - Б.З.) сьогодні звертаюсь до читачів ..." і далі вживаються такі, беручі за серце слова, як "окови панщини", "нужда", "жебрацький костур" і "дідівська торба". Наприкінці свого плагіату п. Семен на удаване запитання читача (позичене на цей раз із трохи ближчого 1934 р.) цитує відповідь того ж таки року дану тодішніми редакторами Паліївом та Тарновичем "... будити приспану совість... зупиняти всеукраїнські чвари.... національне шкідництво ... " і т.і.. Нічого більш сучасного від себе п. Семен придумати не зміг.
На стор. 14 пафос головного редактора підхоплює такий собі Богдан Михалюньо, який у своєму огляді "Спадок з глибоким корінням" уточнює, що гасло редакційної колонки "До діла!" списано саме у тієї "Батьківщини" з 19-го сторіччя і далі йде досить таки детальна розповідь про негаразди тієї древньої "Батьківщини", що існувала фрагментарно і під різними назвами до 1939 р. і які так споріднюють її з "Батьківщиною" наших днів. Безапеляційність твержень про спорідненість та правонаступність тамтешньої і сучасної "Батьківщин" (хоча засновники останньої пп. Тимошенко та Турчинов цілком очевидно ні сном ні духом не відали про "Батьківщину" п. Маркела Желехівського), нагадує мені déjà vù часів заснування партії "Громада" (з тими самими засновниками + Лазаренко), що "брала свої витоки у громадах Шевченка, Пайтелемона Куліша, Драгоманова" і вже не пам'ятаю ще кого. Почерк не змінився. До речі, на стор. 2 у репліці "Тепер ще й син Терьохіна" нащадки західноукраїнських інтелігентів французьке "déjà vù" передають як "дежа ву" (саме "ву", а не "вю"), не підозрюючи, що в високоінтелектуальних колах, до яких вони себе, без сумніву, зараховують, не прийнято вживати вислови на мовах, яких ти не вивчав. І щоб більш не повертатися до грамотності наших "інтелігентів" зауважимо, що помилки в газеті зустрічаються скрізь і, навіть, у заголовках. Наприклад на стор. 2: "У справах Януковича зникають відки" (мається на увазі "свідки").
Друга тема передовиці - "Наш талісман", присвячена логотипу тижневика - скіфській пекторалі. Авторство цього щедевру невідомих скіфських майстрів IV ст. до н.е. вкрали спеціально для тижневика "Батьківщина" пп. Олег Лозинський та Микола Буник. Втім вони й не приховують цього, підписуючись "співавторами" цього "газетного логотипу" наприкінці згаданої статті (яка продовжується на стор. 14) . Свій мистецтвознавський рівень "співавтори" демонструють, втім, ще у преамбулі до своєї статті де сповіщають читачам, що "скіфська пектораль - предковічний символ невмирущості українського народу". Всякій людині здатній самостійно мислити (фани "Батьківщини" до таких, очевидно, не належать) ясно, що ця пектораль, як раз навпаки, є свідченням того, що смертними є навіть народи, що досягли вершин мистецтва свого часу.
І, накінець, головна тема передовиці і всіх 16-ти сторінок тижневика є ... ви, безперечно і самі легко здогадалися, наша, всіма любима, Юлія Володимирівна. В статті "Мата Харі проти Юлії Тимошенко", яка займає половину передовиці (фото Ю. В. по пояс і силует Мати Харі в повний зріст) і всю стор. 3, йдетья про війну, яу веде оця Мата Харі проти партії "Батьківщина". Але Юлїї Володимирівні нема чого хвилюватися за своє дітище - вірні лицарі успішно поборюють Мату не тільки на Львівщині, але й по всій Україні (Київщині, Дніпропетрівщині, Запорізькій обл. - всюди де "проявлялася рука Мати Харі") . Не буду Вас довго мучити - ця клята Харі - є ніхто інша як Емілія Подляшецька, яку ми всі пам'ятаємо з Майдану, її рука по всій Україні - це такі, як і вона відчайдушні сміливці "Листопадового чину 2004 року", а вірні лицарі то: "бойовий застуник лідера "Батьківщини" Ярослав Федорчук, який "боровся зі злочинним кланово-олігархічним кучмівським режимом" (очевидно на невидимому фронті), а у вісімдесяті роки його, бідаку, "душили за підтримку демократичних сил" і, навіть за "конкретні результати в економіці" які наш "взірець чесності і порядності" досяг в якості першого секретаря райкому на Івано-Франківщині; а також Іван Денькович - голова ЛОО "ВО "Батьківщина". Цим "борцям" присвячені ще й сторінки 5 та 6 де продовжується зі стор. 3 змішування з багном Мати Харіних прибічників.
Стор. від 7 до 12 займає програма телебачення. Далі йде 26 порад Михайла Голюка з Далекого Сходу на тему як перемогти рак і пояснення які бувають групи крові. Закінчується це чтиво кількома випадками, що трапляються в нашому злиденному житті, як то: відмова батьків від каліки новонародженого, трагедія на льотовищі (стр.16), а перед тим на стор. 13 історія нелегальної продажі квартири без відома власника.
Якість паперу, мала ціна, явна замовність і примітивізм цієї лубоччини, а також одночасна поява подібних текстів в інтернеті вказують на людей, що за цим стоять - це нові власники ЛОО і ЛМО "Батьківщини" - Вася Лозинський та Пєтя Димінський. Хоча прізвища ці ніде не фігурують.
6.08.2005
Бегемот Замбезький
http://krainachudes.com
Колонка головного редактора під назвою "До діла!" пов'язує появу на світ нашого тижневика із "подією, подібною до нинішньої", а саме із виходом у Львові 1 жовтня 1879 року тижневика "Батьківщина" під редакцією Маркела Желехівського, "що, як і я (себто як п. Семен - Б.З.) сьогодні звертаюсь до читачів ..." і далі вживаються такі, беручі за серце слова, як "окови панщини", "нужда", "жебрацький костур" і "дідівська торба". Наприкінці свого плагіату п. Семен на удаване запитання читача (позичене на цей раз із трохи ближчого 1934 р.) цитує відповідь того ж таки року дану тодішніми редакторами Паліївом та Тарновичем "... будити приспану совість... зупиняти всеукраїнські чвари.... національне шкідництво ... " і т.і.. Нічого більш сучасного від себе п. Семен придумати не зміг.
На стор. 14 пафос головного редактора підхоплює такий собі Богдан Михалюньо, який у своєму огляді "Спадок з глибоким корінням" уточнює, що гасло редакційної колонки "До діла!" списано саме у тієї "Батьківщини" з 19-го сторіччя і далі йде досить таки детальна розповідь про негаразди тієї древньої "Батьківщини", що існувала фрагментарно і під різними назвами до 1939 р. і які так споріднюють її з "Батьківщиною" наших днів. Безапеляційність твержень про спорідненість та правонаступність тамтешньої і сучасної "Батьківщин" (хоча засновники останньої пп. Тимошенко та Турчинов цілком очевидно ні сном ні духом не відали про "Батьківщину" п. Маркела Желехівського), нагадує мені déjà vù часів заснування партії "Громада" (з тими самими засновниками + Лазаренко), що "брала свої витоки у громадах Шевченка, Пайтелемона Куліша, Драгоманова" і вже не пам'ятаю ще кого. Почерк не змінився. До речі, на стор. 2 у репліці "Тепер ще й син Терьохіна" нащадки західноукраїнських інтелігентів французьке "déjà vù" передають як "дежа ву" (саме "ву", а не "вю"), не підозрюючи, що в високоінтелектуальних колах, до яких вони себе, без сумніву, зараховують, не прийнято вживати вислови на мовах, яких ти не вивчав. І щоб більш не повертатися до грамотності наших "інтелігентів" зауважимо, що помилки в газеті зустрічаються скрізь і, навіть, у заголовках. Наприклад на стор. 2: "У справах Януковича зникають відки" (мається на увазі "свідки").
Друга тема передовиці - "Наш талісман", присвячена логотипу тижневика - скіфській пекторалі. Авторство цього щедевру невідомих скіфських майстрів IV ст. до н.е. вкрали спеціально для тижневика "Батьківщина" пп. Олег Лозинський та Микола Буник. Втім вони й не приховують цього, підписуючись "співавторами" цього "газетного логотипу" наприкінці згаданої статті (яка продовжується на стор. 14) . Свій мистецтвознавський рівень "співавтори" демонструють, втім, ще у преамбулі до своєї статті де сповіщають читачам, що "скіфська пектораль - предковічний символ невмирущості українського народу". Всякій людині здатній самостійно мислити (фани "Батьківщини" до таких, очевидно, не належать) ясно, що ця пектораль, як раз навпаки, є свідченням того, що смертними є навіть народи, що досягли вершин мистецтва свого часу.
І, накінець, головна тема передовиці і всіх 16-ти сторінок тижневика є ... ви, безперечно і самі легко здогадалися, наша, всіма любима, Юлія Володимирівна. В статті "Мата Харі проти Юлії Тимошенко", яка займає половину передовиці (фото Ю. В. по пояс і силует Мати Харі в повний зріст) і всю стор. 3, йдетья про війну, яу веде оця Мата Харі проти партії "Батьківщина". Але Юлїї Володимирівні нема чого хвилюватися за своє дітище - вірні лицарі успішно поборюють Мату не тільки на Львівщині, але й по всій Україні (Київщині, Дніпропетрівщині, Запорізькій обл. - всюди де "проявлялася рука Мати Харі") . Не буду Вас довго мучити - ця клята Харі - є ніхто інша як Емілія Подляшецька, яку ми всі пам'ятаємо з Майдану, її рука по всій Україні - це такі, як і вона відчайдушні сміливці "Листопадового чину 2004 року", а вірні лицарі то: "бойовий застуник лідера "Батьківщини" Ярослав Федорчук, який "боровся зі злочинним кланово-олігархічним кучмівським режимом" (очевидно на невидимому фронті), а у вісімдесяті роки його, бідаку, "душили за підтримку демократичних сил" і, навіть за "конкретні результати в економіці" які наш "взірець чесності і порядності" досяг в якості першого секретаря райкому на Івано-Франківщині; а також Іван Денькович - голова ЛОО "ВО "Батьківщина". Цим "борцям" присвячені ще й сторінки 5 та 6 де продовжується зі стор. 3 змішування з багном Мати Харіних прибічників.
Стор. від 7 до 12 займає програма телебачення. Далі йде 26 порад Михайла Голюка з Далекого Сходу на тему як перемогти рак і пояснення які бувають групи крові. Закінчується це чтиво кількома випадками, що трапляються в нашому злиденному житті, як то: відмова батьків від каліки новонародженого, трагедія на льотовищі (стр.16), а перед тим на стор. 13 історія нелегальної продажі квартири без відома власника.
Якість паперу, мала ціна, явна замовність і примітивізм цієї лубоччини, а також одночасна поява подібних текстів в інтернеті вказують на людей, що за цим стоять - це нові власники ЛОО і ЛМО "Батьківщини" - Вася Лозинський та Пєтя Димінський. Хоча прізвища ці ніде не фігурують.
6.08.2005
Бегемот Замбезький
http://krainachudes.com