08/07/2005 | Vortex

Комічно буває складається доля. Тривалий час я збирав до купи і шукав повсюди інформацію для ксенофобської статті. Планував заагітувати реальними фактами якомога більше людей аби вони пристали на бік маупоподібних утворень. Однак події що сталися за час доки я писав ту річ змусили мене створити практично протилежну за ідеєю писанину. В принципі я й написав це бо кардинальна зміна власної позиції під тягарем фактів та недобрих тенденцій підштовхнули до думки що я доволі обєктивно все зважив.

На дворі 2005 рік. Рік перемоги українського народу над постсовковою кримінально-мафіозною диктатурою. В історію України він увійде як рік за якого державою править нова влада яка розпочинає надзвичайно важливу епоху в житті України. В історію Росії яку викладатимуть у школах мабуть як рік продовження антиросійських американських революцій. Здається росіяни-шовіністи в шоці, Кремль сумує, ФСБ задумується над виходом ситуації з-під контролю і вся Росія разом готується захищатися від революціонерів усередині країни. Здається що власне й затасканий та комусь смішний „російський імперіалізм” – це вже справа минулих днів мовляв єдиний реальний ворог України – це все ще впливові мафіозно-кримінальні недобитки...
B грудні 1994 року в Грозний до столиці держави Дудаєва раптово навідались неприкриті піхотою танкові частини федералів. Однак багато танків недаремно були позбавлені кумулятивної броні а екіпажі вкрай непоінформовані про ситуацію в місті в яке вони їдуть. Колони були приголомшливо знищені. В новинах показували полонених танкістів а росіяни навіть ще й не знали що війська були введені. Блітцкріг не вдався… Ельцин засмутився - ФСБ зраділо. Зраділо адже по-перше було зроблено вагомий крок у дискредитації нового уряду, по-друге зявилася „Чеченська проблема” з якої вдало розігравши можна було багато що отримати... В принципі я думаю можна пробачити це ФСБ бо „приз” був вартий життя „якихось там” тисяч загиблих солдатів лише з боку Росії. Зрештою екіпажі перших розбитих колон складали добровільно завербовані гебешникам солдати а тому вони певно для ФСБ самі винуваті. Хоча підозрюю що насправді сто тисяч солдатів чи десять – це смішна для ФСБ ціна за президентство адже саме цим і був головний „подарунок” Чечні. Навіть в Росії безліч цілком типових ультраправих шовіністів визнають що Волгодонськ, „Чорний вересень 99” і т.д. – це справа рук зовсім не міфічних „чеченських терористів” а цілком неміфічних терористів з ФСБ. Зрештою нічого дивного тут звісно немає бо тероризм – це зворотня сторона медалі „демократія”. Що вже казати про фальшиву медаль „російська демократія”? Володіючи значними запасами гексогену легше й дешевше було просто підірвати, залякати „тероризмом” виборців та опісля вказати на „блаженнєйшего” спасителя-офіцера екс-гебешника. Це справді легше і дешевше аніж вмовляти людей проголосувати добровільно... Путін став президентом.
Я не прагну розповісти про цю думаю багатьом відому правду тих подій - лише хочу дещо показати на цьому прикладі. Як бачимо проводити складні, тривалі і досконало продумані операції ФСБ не в нову. Досвід КДБ не тільки успішно перейнятий а й солідно поповнений. Насправді в принципі КДБ – це лише незначна частина ФСБ. Ні я не жартую. Могутність КДБ СРСР насправді значно менша за ФСБшну. КДБ було під партією ФСБ і є партія. КДБ фінансувався державою а ФСБ сама збирає подать з держави. КДБ – це лише гравець за владу серед інших(армія, КПРС), ФСБ ж і є самодержавець Росії. На днях до речі вийшли укази про те що ФСБ посилює присутність власних працівників в армії та розпочинає курування „боротьби з хабарництвом” в МВС... Отож МВС під ФСБ остаточно. „МУР против ФСБ”(„ФСБ подрывает Россию” http://www.terror99.ru/book.htm ) вже не повториться.
Читаючи шовінюгу оспівувача тоталітаризму „Максима Калашникова”(Кучеренко) можна надибати на словосполучення „СССР-Инкорпорейтед” - це так він би назвав усі економічні корпорації та владно-поліційні структури які б у його великодержавних мріях обєдналися в одне ціле. Насправді „СССР-Инкорпорейтед” вже доволі тривалий час існує – це ФСБ. Весь бізнес Росії або йде під ФСБ або тікає в слабеньку опозицію. Бізнес по-ФСБшному повчальна річ. Як приклад наведу оборудки в Чечні. Спочатку ФСБ продавало чеченцям зброю(аби вони змогли довше протриматись) потім заробляло на збільшенні бюджету і розміру „служби” задля нейтралізації „терористичної загрози”... А власне армія Росії як була нища так і лишилася попри прихід „товарища Офицера”. В милості його величності В.В.П. лише ФСБ.
Кажуть Росія програла боротьбу за Україну. Хочеться вірити що так. Не тому що я маю невиліковні претензії до Росії а тому що в разі як ФСБ не програло то тоді програли ми. Ситуація така що з нинішнім наповненням Кремля(тим, більшість якого складають людці що сплять або тримають в тумбочці піжами з погонами „служби фєдєральнай бєзапаснасті”) українці що виступають за вільну соборну та незалежну Україну мають дуже серйозну проблему по земельному питанні. Проблема полягає в тому що засідателі Думи та стратеги Лубянки не хочуть аби українці ходили по землі а ми не маємо іншого вибору як не хотіти аби ходили ФСБшні „стратєги”. Компроміс неможливий з огляду на те що дружба-дружбою а стосунки мають бути бізнесові - це є неможливим до того часу поки в Росії не зникне тоталітарна диктатура. Українська сторона вже є абсолютно готовою до співпраці з повагою до іншої сторони. Російська собі цього дозволити не може через надмірну амбіційність та боязнь втратити авторитет. Отож зважмо всі аргументи для розбору програла Росія чи ні.
В разі вступу України в НАТО російська оборонка швидше за все опиниться в надзвичайно складному становищі. Україна буде скорочувати обсяги постачання українського ВПК до Росії. Загалом без України російський ВПК практично труп. Наведу приклади. Без України Росія зможе виробляти не більше 17% своєї продукції військового призначення. Без України Росії солідно платить і ця сума зі вступом України до НАТО може тільки збільшитися за ремонт військово-транспортних літаків Ан-12, Ан-22 “Антей”, Ан-24, Ан-26, Ан-124 „Руслан”. Без України Росія не матиме двигуів „Мотор-Січ” що стоять не тільки на російських літаках а й на безлічі гелікоптерів(Мі-26, Мі-24, Мі-8 в тому числі й найновіші та широко розрекламовані Мі-28, Ка-27, Ка-50 „Чорна акула”, Ка-52 „Алігатор”, Ка-60 „Касатка”. Рекламою гідролітака Бе-200 займався особисто В.В.П.! Але... при цьому він звісно забув згадати що мотори для „Бе” також вироблені українським підприємством „Мотор-Січ”. Широко відомий „гордість російського ППО” комплекс С-300 наполовину вироблений в Україні! Без України С-300 не матиме 70% електроніки, львівської електроніки, та радіолокаційних башт з Новокраматорська. Новий комплекс С-400 також залежить від Львова. Комплекс С-300 перевищує за бойовими якостями відомий американський комплекс „Патріот” а отже - це ринки(США навіть розпочало шалений тиск на Кіпр аби він не купував С-300 а брав „Патріоти”). Ринки яких Росія не матиме без України. Наш вклад в чудо-комплекс ППО безцінний для Росії. Армія Росії нову техніку практично не закуповує, лише намагається довести до ладу наявну. Всі новинки – це лише жителі виставок та корпораційних стендів. Правда не вся армія бо наявність ФСБшної диктатури життєвоважливим ставить стан ядерної зброї. З усіх 20 типів ядерних ракет що стояли на озброєнні Росії 12 було спроектовано і вироблено на Україні, в Дніпропетровську! Яскравий приклад – в листопаді 2004 мав відбутися старт славнозвісної РС-20 „Сатана”(українські розробники до речі пропонували назвати „Чорна блискавка”) але не відбувся бо.. на україно-російському кордоні затримали машину що везла з України обладнання для виміру траекторії польоту ракети... Загалом масштаби „ядерної залежності” Росії від України безмежні. Росія закуповувала на озброєння комплекси „Тополь” але ці ракети значно менш небезпечні для Заходу та їх значно простіше знешкодити. Росія сподівалася що їй вдасться налагодити випуск власної ефективної ядерної зброї але не вийшло. Тепер коли українські РС-20 в Росії вийдуть з ладу то Кремль змушений буде закуповувати ракети в нас! В Україні ж склади переповнені РС-20. Правда ракета перейменована в мирний ракетоносій „Дніпро”. Про ЧФ – це взагалі окрема розмова. Він для Росії безцінний. І це все тільки чисто потреби російського ВПК в Україні. Ельцин видав в 94 секретний указ повністю „всамостійнити” федеральний ВПК від України. Це для Росії був удар подібний хіба тому якби німці захопили Україну до того як евакуювалися підприємства(що дали як головний приклад Т-34) в Другій світовій війні... Загалом ще радянські вожді довбили що без України не виживе весь гігантський Союз.
А тепер давайте задумаємося над масштабом чисто економічних вигод малоросії-України для Росії? Україна – це золота жила. Куди практично не поглянь ми – це конкурет Росії! Але в неї схоже на думку ФСБ є вибір: або Україна – це безправний васал з якого можна вижимати соки або ж це надзвичайно серйозний конкурент. З останнього часу вже навіть у військовій сфері. Варто лише згадати істерику підняту Росією супроти продажу наших Т-80 Пакистану. Цікаво було читати які ж в України погані танки(і взагалі обладнання) та питати самого себе:”Якщо в українців таке вже все недоладне тоді чому ж купують?..”
Тепер переходимо безпосередньо до справи. Я розповів трошки про єдинопартійну систему на чолі з ФСБ і про важливість України для Росії не для того аби порадувати нас і засмутити росіян. Просто реалії такі що Лубянкокремль змушений діяти. Втрата України – це не та річ яку Москва віддасть без бою. Бою жорстокого, абсолютно безжалісного.
Переходимо до аргументів чому Росія не програла. На Заході і в Європі поширеним є рух скінхедів, що ведуть „війну” супроти тих хто не білий а головне – жидів. Російський відділ відомої міжнародної організації Blood & Honor тривалий час центральний штаб B&H в Лондоні не визнавав. Очевидно за відхил від ідеології White Power в бік російського шовінізму та позиціювання останнього вкупі з мріями про „Третій Рим” як більш важливого. Власне ФСБшні маневри спрямовані на мілітаризацію та посилення режиму найбільше і сприяли та сприяють буйному розквіту агресивно налаштованих ультрашовіністичних сил. Міфічний ворог – чеченська мафія(ФСБ перейняло досвід ЦРУ у створенні міфів про мафії), тотальна міфологізація „спецназо-мєнтів”, „собромонів” та інших героїв епосу нової диктатури, курс промиття мізків на тему:”ЦРУ против СССР:Приказано уничтожить”(програма на ОРТ. Побачивши її згадується:„Нео вернись в реальность! – сказал Морфей переключая канал с ОРТ на другой..”) викликали метаморфози по-типу „всі нам винуваті!”. В результаті ворогом імперії №1 став весь світ окрім „братів-словян”. Однак і ця „дружба” є особливою в тому сенсі що як друзям словянам під час форсованої асиміляції збережуть життя на відміну від усіх інших невірних „Ядерному Православию”. Правда такої позиції дотримуються великодержавні шовіністи. В скінхедів же методики трохи варіюються бо ж боротьба вже йде за „Білу Расу” отож по закінченню „третьоримських” ігрищ в живих на окупованих землях має лишитися трохи більше людей. Хитрість маневру ФСБ полягає у тому що стимулючи шовінізм і нагнітаючи обстановку вона закріплює власні позиції. В якості контаргумента можна висунути тезу що ультраправі самі недолюблюють КГБшний „жидівський уряд” і мовляв й сам Путін жид-левіт? Однак чи дійсний цей аргумент? Поглянемо на типового великодержавного шовініста Кучеренка відомого широко поширеною в Україні серією книжок „Великие противостояния Россия и США”. Ідеологія цього співця російського імперіалізму цілком не протирічить скінхедській і водночас співає дифирамби Путінському режиму. Однак Кучеренко пише що мовляв Путін хоч і варіант однак нагально необхідно щось краще але давайте перевіримо чи не просто це хитрі маневри на врахування точки зору читача-росіянина?
Кучеренко мріє про Орден, кастоспецслужбу, яка врятує Росію. Завдання ордена(„Битва за небеса”, Москва, 2002.):
„Первым-то делом надо вырвать у "чужих" основу их власти - радио,
телевидение, нефтегазовый комплекс и электро энергетику. Отобрать у них в руки Ордена источники доходов и оружие информационных технологий.
Особенно важно отнять у чужаков телевидение. Нельзя повторять ошибок Советского Союза. Ведь его буквально расстреляли из "электронных пушек" телевизоров.”

В Росії немає телебачення по темниках – там лише темники по телебаченню. Це виконано. Нафтогаз? Війна з олігархами що не раз перейшла і на абсолютно не олігархів, примусове введення бізнесів під ФСБшний контроль-„дах” всіма методами. Зброя інформаційних технологій? Про ударні ФСБшні Інтернет бригади вже не одна легенда ходить нині ж розгортається програма по офіційному контролюванні мережі. ФСБ тут заповзято переймає досвід Китаю.

„Во-вторых, Орден должен, как мы не раз говорили, выпустить "ветви" высокотехнологических корпораций и лизинговых фондов, вкачивая в них средства, отобранные у "чужих". Конфискуя у них счета в заграничных банках, их дома, автомобили, драгоценности, предприятия. Поскольку других источников денег на наше спасение просто нет. Пуская в технологи- ческий прорыв деньги от торговли сырьем. Объявив строжайшую монополию на экспорт сырья. Запретив строительство роскошного жилья и чиновничьих зданий, обложив тяжелейшими пошлинами покупки роскоши и ввоз в страну иностранных товаров не первой необходимости. Бюджет разграбленной страны слишком мал.”

Колишні „гебешники” дуже часто зустрічаються в директорах фірм та корпорацій і роблять усе аби всадовити в директорати інших корпорацій своїх „побратимів”. Правда половина „второго” здається невиконана? Просто ФСБ заробляє на цьому гроші адже „Бюджет ... мал” і так значно простіше це робити аніж намагатися кримінальними шляхами накопичувати фінанси.

„Орден обязан создать кулак из спецслужб, занятых поиском награбленного и его возвращением в страну, способный находить и карать бежавшую из России нечисть.
Ну це без коментарів. Я вже згадував про те що на днях зявилися укази про те аби ще більше розшири владу „кулака”...

В-третьих, Орден должен стать гигантской сокровищницей, супербанком. Ибо лишь таким образом он сможет держать в покорности региональных царьков, стремящихся создать на Руси феодальную раздробленность и не подчиняться общим законам. Они должны зависеть от Ордена материально. Он должен кредитовать экономические проекты.”

Тут ФСБ вчинило трохи інакше – просто напряму обмежило владу губернаторів.

„В-четвертых, Орден должен возродить уничтоженный "чужими" принцип личной ответственности. Сегодня украл деньги губернатор - страдают учителя и врачи, не получающие зарплат. Сам же вор катается, как сыр в масле. Разорил "чужой" прихваченный завод, высосав его, как паук муху - страдают рабочие и сам завод, идущий под процедуру банкротства тогда, когда сам разоритель купается в роскоши где-нибудь на райских островах. И так далее. Власть "чужих" в России стала поистине "праздником безответственности".”

Темне питання. Думаю це найскладніше в конструкціях ФСБ з його принципами де перш за все оцінюється належність до гебешної касти а не особисті чи ділові якості. Думаю коли ситуація стабілізується чистки проводити будуть тому цей пункт будемо вважати не лягає поки взагалі на шальки „терезів”.

„Пятое? Орден должен удержать страну от распада, не жалея для этого никого, прибегая ко всевозможным средствам ради спасения единства Росфедерации. этой основы будущей Империи.”

Реалізація цього - це всім відома річ. Я вже казав про створення „чеченського тероризму” аби таким чином закрутити гайки.

„Орден сконцентрирует в своих руках психотронное оружие, дабы в момент отчаянный и кровавый пустить его в ход против бунтовщиков-сепаратистов. Мы знаем о том, что эти специальные генераторы для управления поведением людских масс уже есть. Размести их на специальных самолетах - и обрабатывай ими позиции, перевалы или села, занятые боевиками.

Пункт шестой. Орден обязан иметь свои сухопутные мобильные части, готовые сражаться как с внутренним, так и с внешним врагом. (Об этом мы еще скажем особо - в следующей книге).”

Мілітаризм ФСБшної РФ хоча й доволі декларативно-візуальний бо в нові танкобомби не виливається але може бути віднесений як задоволення цього пункту. Зрештою такі дії ФСБ пояснюються тим що зараз для задоволення його інтересів просто немає потреби в величезних арміях - цілком вистачає наявних сил. Також не варто забувати що ФСБ витрачає ресурси на те аби закріпитися ще сильніше при владі а отож на армію просто не ризикують „даремно” витрачати.

„Пункт седьмой. Орден должен быть готовым выдержать воину с НАТО.”

Це питання взагалі опускаємо через очевидність позиції ФСБ на цьому фронті.

„Должен появиться закон "О национальной обороне", который покажет всему миру: русские будут отбивать нападение всеми доступными способами. Вплоть до того, что погибнут сами. но утащат с собой в могилу и врагов.”

„Мы сразу обозначили: превентивный удар возможен для предотвращения в разовом порядке террористической угрозы для России. Причем, когда мы на 100% уверены, что угроза находится здесь и сейчас. Право на этот удар было объявлено, и мы его за собой оставляем"(с) міністр оборони РФ Сергій Іванов.

„Восьмое. Каждый гениальный программист, компьютерный взломщик, специалист по инфосетям должен вовлекаться в структуры Ордена и получать достойную зарплату на уровне хотя бы бизнесмена средней руки.”

Це само собою випливає з підконтрольності безлічі корпорацій ФСБ. Посткадебешний директорат підприємств гав зрозуміло не ловить.

„Девятое. Орден обязан создать многоступенчатые центры суровой, спартанской подготовки будущей элиты.”

„Наши”, „Вал” і т.д. як предтеча.

„Десятое. Орден - или то, что сыграет его роль. - обязан стать со бирателем всех русских инженеров, ученых и рабочих, которые несут в себе уникальные знания, навыки и технологии.”

Це формальність. Імперіалістичне дресирування сприятиме цьому.

Можливо Кучеренко задрібна персона аби з його творіннь робити такі значні висновки?
Ходять чутки(нині вони часто фігурують як доведений факт) що саме він був автором непідписаної статті що зявилась в „Российской газете” 19 листопада 94 року „Падает снег. Упадут ли Президент и Правительство”. Ця стаття котра була спрямована супроти Лужкова і Гусинського віщувала одну з найбільш скандальних розбірок всередині російської влади. Незабаром після виходу статті люди зі служби безпеки президента РФ захопили Гусинського прямо біля московської мерії... Стаття була схожа на оголошення війни і замовником її був тодішний перший віце-премєр Сосковець. Але все-таки можливо це лише чутки. Давайте перейдемо до очевидного. До тих десятків впливових прізвищ на які ссилається в своїх книжках Калашніков. При чому помітно що він не просто раз навідався з аудієнцією до тих впливових людей Росії а мав і має з ними постійні серйозні контакти. Перелік друзів вражає!
Тут навіть депутати з Одеси! Командир російських найманців в Сербії, десятки найвищих бізнесменів ВПК Росії, прості і дуже „не дуже” урядовці, люди чий звязок з ФСБ очевидний, „хороший та впливовий” банкір-сталініст який особисто мав контакти з багатьма найвищими представниками влади РФ, і навіть таємнича особистість яка торгуючи зброєю має офіс в якого піж вікнами Кремль... Варто згадати і карєру Кучеренка в престижних виданнях.
Отож цей „журналіст” зовсім не звичайний і критика Путіна в його писаннях за умов тотального ФСБшного контролю просто неможлива. Але вона є! Це ознака того що вона несе якусь іншу ціль. Її ж легко збагнути. Вся творчість Кучеренка пронизана сталінською формою російського націоналізму в суміші з боготворінням арійських воїнів СС та оспівуванням російського імперіалізму як порятунку для всього світу. Саме так.

„Новую войну человечеству в одиночку не выиграть. Это будет послед-
няя война на планете. Война Абстракций, Добра и Зла...”

Маємо від Кучеренка СС, мілітаризм, пансловянізм, антилібералізм. Для намалювання типової найбільш вразливої жертви такої пропаганди(„политическая литература” вказано в книжках Кучеренка) не вистачає лише „евреев, жидов и жиденят”(„Война за небеса”) та війни з ними. Тема ж війни з жидами в книжках виступає надзвичайно важливою...
В якості завершальних штрихів:
„Мое поколение славно тем, что в 1981 именно оно даст первые шествия со свастиками” і оправдання його тим що потім багато хто з них воював у Придністровї та Чечні за „імперские интереcы”.

„Тогда, в 80-е – начале 90-х, я … носил проклепанные браслеты и длинные волосы, прятал на груди Солнечный Знак, а в шве потертых джинсов – заточенную спицу, качал мышцы и мечтал о великом будущем...”

„... древнейшие верования славян времен Рода и Сварога, Перуна, Ярилы, и Велеса” і численні прославляння язичницьких вірувань.

„Когда мерзость этого мира становится невыносимой, мы даем волю фантазии и грезим небесными воинами той, не раскрывшейся до конца Империи. Сильные, белокурые с твердо изваянными лицами, они обличены в пулестойкие латы и головы их увенчаны массивными кибершлемами. Взор их – словно ледяные грозные озера, и они привычны к тому, что могут одним лишь взглядом направлять удары рукотворных молний. И мы любим вас, крылатые полубоги, витязи высоких скоростей, кшатрии пикирующих атак!.”

„ Ходили бы по нашей земле Ратибор и Милонег, Боривой и Ратмир, Святовит и Радимир. Прекрасные и сильные как полубоги…”

Якщо я зміг до вас донести те чим завалює ця книжка то ви вже зрозуміли хто буде 100% вражений і заагітований Кучеренком. Однак насправді він мітить ще ширше. Він дивним чином так поєднує комуністичний СРСР та свою „Православну” Імперію-Орден що об’єктами агітації однаково успішно будуть як бритоголові так і нацболи. Кучеренко зграбно, не видаючи „зайвих фактів”, балансує на „Сталин, Берия, Гулаг!” та ідеалізації СС, „самом умном нацисте рейсхсфюрере СС Генрихе Гиммлере”. Він чудесно поєднує здавалося б неможливе. В книжки одночасно вплетене „Ядерное православие”, восхваляння язичництва і дифирамби схвалення войовничого ісламу що їх очевидно прищепив його „дедушка Шукри”. Лоялізм до ісламського радикалізму здавалося б не вписується в картину агітації. Одначе - це лише якщо не знати що нещодавно нацболівські відділи практично повним складом поприймали іслам.
Українські скінхеди дотримувались і сподіваюсь більшість тримається й нині на пріорітеті українського інтересу над інтересом „Білої Раси” та інтернаціоналізм перемагає.
Глобалізація – це не симбіоз культур, це витіснення споживацькою усіх інших. Тут головне правильно вибрати площину діяльності. При розгляді глобалізації з точки зору економіки – це дійсно поєднання яке всім(в агітаційних побрехеньках) вигідне, з точки зору наукової взаємодії – це також симбіоз, але насправді ж основний процес – це процес закріпачення цивілізації всесильними корпораціями котрим таким чином стає значно легше впровадити в планетарному масштабі підпорядковану процесові безперервного і якомога більшого споживання людську расу.
Те саме і з інтернаціоналізмом боротьби скінхедів. Теоретично означаючи рівність всіх білих рас в боротьбі зі спільним ворогом на практиці ж White Power ідеологія ставить перед українцями-скінхедами питання необхідності „простити, забути своє, близьке, національне” перед обличчям життєвонебезпечної загрози і необхідності „консолідації”. Що кажуть російські неонацисти українцям в мовних питаннях? „Білих людей вже лише 8%!” а отже „вузьконаціоналістичні” ідеї мають бути приборкані бо в інакшому випадку то є посібництво ZOGу, розкол, розпорошення сил...
В „силах” і криється розгадка. Що таке скінхеди?
„Цель естественно имеется, но прежде хотелось бы обратить внимание на то, что скинхеды это не только Российская действительность, это большое международное движение, которое имеет свои собственные способы организации. Как правило, они не вступают в партии или иные организации, которые пытаются навязать. Жириновский, к примеру пытался заявить, что скинхеды с ним вместе.”
Спеціаліст з молодіжних организацій сучасної Росії соціальний психолог Олександр Ніколаєв в розмові з ..
„Хотелось бы подчеркнуть, что движение скинов не является какой либо партией в прямом смысле этого слова, это широкой движение, довольно таки размытое, и имеет свои грани достаточно противоположные друг другу по некоторым направлениям.”
.. лідером скінхедської групи „Коловрат” Денисом Герасимовим в програмі „Перспектива”.

Скінхеди – це субкультура, стиль життя молоді, особливий, не рядовий „кока-кольнобидлогумкожуючий” а особливий тип взаємодії в малих групах за класифікацією Джекоба Морено. Власне в цих групах на відміну від макроструктури суспільства утворюються індивідуальні, особистісні взаємозвязки і цим на мою думку пояснюється живучість такої субкультури. Ці групи є автономними отож і нейтралізувати їх велика макрогрупа нездатна. Скінхед не може і не має виконувати значну соціально-політичну роль. Вимагати від скінхеда виконання поставлених ним же цілей – це все-одно що вимагати від звичайних громадян вирішення серйозних і глибоких державних питань зовнішньої чи внутрішньої політики. Бритоголовий – це лише особлива форма електорату, яка в принципі схоже що чекає на свою політичну партію. Проте тут позитивна в одному автономність стає негативом так як зрозуміло що максималістично-молодіжній програмі не може відповідати партія яка сподівається досягти реальної і серйозної влади.
От і виходить що приручити „ультраправих” – це практично нереальне завдання для політичних партій того електоратно налаштованого формату який панує в корпораційному світі нині. Поживитися ж активними протестними та радикальними угрупуваннями молоді були б не проти певно що і найкінченіші ліберасти Заходу. Що вже казати про кадебешних неоесересерників? Тим паче Росії втрачати нічого, ФСБ розуміє що або РФія - це середньовічна абсолютно феодально-самодурна „тюрма народів” або ж - її не буде взагалі. Отож герольд Лубянки Кучеренко схоже і був добровільно відправлений(з огляду на його глибоку і незворотню контузію свастикою ще в далеких 80х) на активацію в імперських цілях всіх радикальних і не сприйнятих суспільством груп молоді.
Повертаємося тепер до питання сили. Самі по собі скінхеди ніяк не спроможні стати впливовою силою. Це все-одно що „Грінпіс” намагався б стати конкурентом ЦРУ. Водночас в умовах зараження суспільства неолібералізмом привабливість руху все зростає. Однак питання необхідності тих чи інших речей заради відвернення „загрози розпорошення сил” – це лише смішна імітація ефективної діяльності. Ефективність війни за білу расу абсолютно ані найменшим чином не залежить від консолідації секцій різних держав. Абсолютно не залежить бо ефективність цієї війни взагалі візуально-психологічна. З початку 2005 року праворадикали Росії(це Росії про яку деякі ЗМІ кажуть „Країна скінхедів”) побили та вбили не більш(!) 150 людей. Засудили за ці вбивства та побиття 25 чоловік ще декілька десятків під слідством. Оце ті цифри які мають зупинити сотню мільйонів китайців? Чи ще пару десятків мільйонів арабів? Чи негрів-нелегалів це зупинить?..
Консолідація всередині країни дає ефект. В Європі неонацисти просувають в депутати районних і міських рад своїх людей. Проте це відбулося лише після того як в Європу надзвичайно потужним потоком нахлинули імігранти. Також зрозуміло і те що в будь-якому разі вище всього-навсього місцевих радок делегатам від ультраправих ніколи не пройти. Скінхеди так люблять побалакати про всемогутній ZOG і при цьому не змінюючи форм діяльності не стидаються займатися такими дурницями як декламації про те що ось ми ще досягнемо мети! Тому всередині держави консолідація ультраправих також не несе ніякого практичного сенсу.
Перейдемо до міждержавних зв’язків. Загалом на внутрішньодержавному рівні практично ніякої ідеологічно-силової уніфікації і не відбувається. Основний тиск відбувається в питаннях пов’язаних з білими братами з інших країн. З точки зору рядового ультраправого - це здається „консолідацією руху”, посиленням, обміном досвіду і т.д. і т.п. Подивившись на це тверезо стає абсолютно зрозумілим що навіть виходячи з ідеології самих же неонацистів всі ті речі неможливі. ZOG же „повсюду”, контролює всі уряди, спецслужби й лише самонадіяний ідіот може сподіватися їх усі перехитрити без відповідної підготовки. Однак міждержавні зв’язки ширяться і рух дедалі більше уніфікується. Думаючи логічно стає цілком зрозуміло що за умов бутафорності всієї діяльності будь-яка серйозна зміна – це перемога чиєїсь індивідуальної точки зору. Рух сам по собі не є космополітичним адже скінхед кожної країни перш за все патріот своєї держави, ставить її інтереси понад інші. Вони використовують націоналістичне гасло „Слава ____!”. Отже уніфікація руху однієї держави під рух іншої – це чітка вигода другій державі. Тобто міфічне підвищення ефективності несе на собі зовсім неміфічне підпорядкування інтересів цілком конкретній чужій державі.
Тепер самий час згадати про Кучеренка-„Калашнікова”. Зрештою почитавши форуми наших скінхедів починаєш розуміти що план ФСБ не те що спрацював – він за великим рахунком практично заходиться на завершальній стадії. Українські ультраправі братаються з російськими „колегами” попри те що з їхньої сторони немає поступок і переважаюча більшість Росії цілком би погодилася зі такими словами Кучеренка:
„ В конце концов, самостийникам можно оставить какуюнибудь Украинсь-
ку народну республику, жмущуюся к Карпатам. Со столицей у Львови. Хай воны там носяться со своими трьозубцями, грывнями, мазепами та жовто-блакитнымы прапорамы, як дурень з пысаной торбою...”

Нещодавно одна весела установа ім’я якій МАУП влаштувала юдофобсько-розшабашну Консервативну партійку України. Ударні мовляв „антижиди” з МАУП які широко діяли ще за старої влади(!) тепер пішли в парламент. Правда я щось все НЕ розумію як може бути антижидівська агітація в „світі підконтрольному ZOGу” і це ще й при тому що влада в Україні була в руках суркісомедведчукопінчуків? Чи може варто згадати яка різношерстна компанія брала участь у заснуванні академії і припустити що діяльність МАУП – це далеко на така чиста та віддана боротьба за націю чи права українського народу? Кучма писав „Почему Украина не Россия” однак це не змінить того факту що саме при його владі інфільтрація української держави росіянами відбувалась на всіх рівнях. Починаючи з ФСБшних агентів в держустановах і закінчуючи заполоненням нашого бізнесу. В той же час Росія як і Україна була контрольована явно єврейського походження олігархією але МАУП успішно діяла. Олігархів „Путин Инкорпорейтед” здорово потіснив лише кілька років тому. Однак як ми вже бачили на Чечні ФСБ вміє робити довготривалі багатоступеневі плани. Знаючи ж це щось дуже підозрілою виглядає успішність МАУП в умовах коли цього й бути не могло...
Тепер повернемося ближче до питання чи програла Росія Україну в 2004 році? Власне тверді переконання різних великодержавних писателів про те що в Трускавці “60 процентов газет-ежедневников и 75 процентов еженедельников там выходят на русском (!) языке, а украиноязычные издания спошь сидят на дотациях“ не надто кумедні. Озираючись на ловке та вишукано-криваве захоплення ФСБ влади в Росії не надто віриться в „ошуканого Путю” обманутого дурним політолухом Павловським котрий змусив Кремль агітувати за приречену на поразку кримінальну баригу. Скоріше віриться в те що ФСБ не гірше українців тверезо оцінювало стан України а тому робити ставки на пряме підтримання маріонеточного московського режимчика не наважилося аби не ризикувати виходом ситуації з-під контролю...
Мао підійшовши з чисто анархістською ненавистю до людей при владі феноменально але зберіг владу. Червоний вождь розумів рано чи пізно але ошукані через свої ілюзії з приводу розміру позитивних змін люди почнуть тиснути на владу і змусять робити зміни. Мао мав вибір і він зробив дійсно мудро – він обрав сторону народу. Почався час хуйвейбінів... Біле й чорне будуть чергуватися і той хто намагається це зупинити приречений на поразку. Китайська філософія як мені здається. Мао це розумів і вдало використав. ФСБ це також зрозуміло...
Гармати танків та голубі жерла телевізорів потребували занадто тривалого часу аби зупинити український шквал невдоволення. Значно ефективніше просто дати войовничо-руйнівному духу нації почати діяти і потім підштовхнути його до дії супроти неї ж самої. Дати Україні розчаруватися а потім повернутися на старі позиції...
Власне дивуюсь чому в Кремлі „помаранчеву” охарактеризували як „втрату України”?? Чи менше лишилося окупованих росіянами українських компаній та підприємств? Чи може менше стало сліпців які виступають за однобічну дружбу з Росією так як „там же родичі”,”брати”(-2?) і т.д.? Чи покращилася ситуація на Сході України? Чи може владу України можна назвати консолідованою? Та ні. Бізнесові щупальця Москви пронизують Україну практично всюди, Кучма ударними темпами віддавав все Росії аби лише утримати своє імбіцильне рило при владі. Ситуація на Сході не наближається до стабілізації. Навпаки нова влада поки не може помітно хоча б трохи покращити життя. Опустимо очевидність того що ці проблеми можуть створюватися і створюються далеко не лише внутрішньоукраїнськими чинниками. Може ще б заспокоювало те що влада закріпляє власні позиції. Та щось поїздки ватажків національної оборони в Москву з явними намірами отримати союзника в боротьбі за булаву, намагання певних осіб підняти затаскану тему про другу державну та успішне кочування кмітливих покидьків з лав старої влади в нову дає серйозні підстави думати що в разі як СБУ хоч десь допустить помилку то тоді і гроша ламаного на обороноздатність нової України не варто ставити. Я кажу про СБУ бо ситуація там для мене темна і поки що припускаю тільки на ефективній діяльності тої структури(попри заперечення цього людьми які за старих часів були цілями СБУ і знають що кажуть) і МВС щось може втриматися. Правда можна тільки здогадуватися що з СБУ в часи Кучми Росія робила... Ті ж структури і сфери що не закриті для розгляду викликають нині лише подив. Подив тому що так грубо і безалаберно помилятися в ХХІ столітті – це нонсенс!
Що може бути?
На фоні невдач, нерішучості та антиукраїнськості(інтереси „бабок” – це не народні інтереси) влади УКП збирає все більше коло прихильників. Виступаючи під гаслом „Це все жиди!” і розгортаючи випуск низькоякісних агітаційних книжечок з фактами „беззаперечними” для непросвітленого робочого люду партія все більше залучає на свій бік маси. Загалом наскільки мені відомо то вже зараз серед цих прошарків популярність МАУП зростає різкими темпами. Враховуючи надзвичайно привабливу для рядового українця програму та будь-які репресії(якщо дискредитація діяльністю МАУП досягне рівня небезпечного для авторитету держави в цілому) влади проти УКП починає набувати ореолу єдиного борця за Україну серед „жидів”(проблема УКП власне в тому щоб війна супроти єврейської олігархії не звелася до війни супроти України). Можливо партія навіть пробуватиме провести прорив у ВР але це не головна суть „консерваторів”. Основна мета – це підірвати довіру українців-робітників та середій клас до влади. Завдання УКП як одного з елементів кампанії проти України я думаю саме в цьому і полягає. Партія думаю несе на собі для України роль „темної конячки” „світлої сили”. Он навіть супроти РПЦ та ЧФ виступати почали. Але то нічого. Я ж бо щиро їм дякую за те що вони вже показали хто вони є. Нещодавнє зібрання безлічі світових політичних та наци люмпенів(звісно то був Жахливий Удар по сіонізму!) на теренах України переконливо довело все що цікавить верхівку УКП – це лише дискредитація України. Власне ох і принадилися шакали до націоналізму і націозахисної діяльності. Москву так дратували невдачі по дискредитації націоналізму що вона схоже це підзавдання вклала в усі суб’єкти-виконавці кампанії. Але то нічого. Шакал помре шакалом, навіть якщо почне ричати як лев (арабська приказка).

„...ми підійшли до дуже щепетильної, для українського націоналістичного середовища, теми ставлення до російської політики на Кавказі. Не можучи гарантувати національні права українців у власній державі, палкі прихильники національної ідеї як такої, взялися боротися на національні права чеченців, осетинів, абхазів та інших малих народів Кавказу, яким «вчиняє геноцид» російська імперська влада. Панам націоналістам досить легко вдається теоретично розмірковувати про національну ідею, ще не «визволених з-під російського чобота» горців Кавказу, адже, в силу своєї не надто великої грошовитості, їм не доводилося мати справу із чеченською мафією чи подібними угрупованнями інших кавказьких народів. Бо якби довелося «перетнутися» із найбрутальнішими, найсконсолідованішими, по-середньовічному дикими бандами «джигітів», що спочатку заполонили наші ринки, а скоро просто заполонять наші вулиці, то вони б, безперечно мали зовсім іншу думку. Твердолобі послідовники національної ідеї в тому вигляді, як її розробили ще ідеологи українського підпілля 30-40-их років минулого сторіччя, в умовах що суттєво змінилися об’єктивно приречені на побутування на маргінесі політикуму. І так буде доти, допоки сучасні ідеологи націоналізму не навчаться мислити ширше, категоріями раси та геополітики. І з цих саме ракурсів бачити проблеми світової політики. Бо говорити зараз про націю (зокрема українську), як консолідовану у намірах і самостійну у діях спільноту, в наш глобалізований час доволі смішно. Так же смішно бачити головну небезпеку для України у російсько-українському протистоянні, і не бачити реальної загрози метисації українського етносу через пересичення його переселенцями з Азії. І уже майже злочином є для українського націоналіста, не прогнозувати ті реальні небезпеки від азійських вливань, з якими уже воює Росія, і з якими уже незабаром зіштовхнеться й Україна.”

Знаєте якби всі мої припущення були абсолютно нереальними то я б зараз жартував і казав що Василь Куртяк(автор статті на сайті характерного козацтва) – це агент ФСБ. Та зараз не до жартів. Василь Куртяк був в УНСО і кажуть що сам брав участь у війських діях. І тут такі метаморфози... Просто річ у тім що українці зараз лише формують свою національну ідею адже неоліберастичне суспільство споживачів – це мета лише вузьких прошарків корпораційних воротил при владі а не нації тому цей варіант не сприйнятий. А тут такий потужний фактор впливу як відновлення історичної справедливості! Справді „червоні” запихували забагато брехні і тепер відновлення балансу відбувається з радикальним перехилом в інший бік. В результаті ми і бачимо весь цей „Wаффеn-СS” гіпноз. Та тільки біда в тому що
„России совсем не нужен сильный украинский президент, сильная Украина, наш национальный интерес совершенно не состоит в том, чтобы Украина была мощным государством, с которым бы считались. Так же России совершенно не нужен сильный, дальновидный, выдающийся государственный деятель во главе Украины” К.Затулін, „Независимая газета”, 2001 рік 25 квітня.
Українці не мають права на помилку, на забавки, тренування, пробу сили. Поки багато українців бавляться в безперспективні нацорасизми нас „Учитывая, что простая интеграция Москвы с Киевом невозможна и не даст устойчивой геополитической системы…, Москва должна активно включаться в переустройство украинского пространства…”(с) та сама книжка, акуратно і без прорахувань використовують в згубних для України цілях. Власне як я вже казав недаремно Кучеренко у своїх книжульках застосовує вихваляння язичництва... Результат очевидний. Серед рідновірів та скінхедів взагалі українець практично тотожний росіянину. „Словяни” ми кажуть вони забуваючи що українці за всю свою історію найбільше постраждали саме від угро-фіно-монгольських „словян” наших „старших”.
Цікаві також обіцянки „арабської навали” від Куртяка який сам наскільки мені відомо в УКП а отже певно що був на зібранні про яке я вже згадував і де було немало арабів. Частина з цих арабів подейкують близькі до справи люди залишилася на Україні...
Отож УКП набирає оберти а ультраправі остаточно зараховуються в лави авангарду російського шовінізму правда під міфічними гаслами боротьби за Русь проти жидів під орудою православно-радикального ядерного Ордену.
Українська влада бездіє. Вона вже зараз погрузла в дрібних смішних своєю хапужністю ігрищах за владу. Вже зараз різні гуманітарні міністри скромно зазначають що українська ідея зараз непотрібна. Атож. Як же може бути вона потрібна? Національні ідеї потрібними й не бувають - їх реалізація тримається на совісті та патріотизмі лідерів нації. Завжди була найприбутковіша справа – це продати власну Батьківщину. Якщо патріотизму немає то тоді не потрібно взагалі нічого пояснювати. Чи ви б зважали на оправдання Кучми чи Медведчука? Правда звісно нині влада не така як стара, трохи таки патріотизму є тому трохи її й пробачити можна... Ну не може вона проміняти затишок в кабінетах де йдуть домовляння зі старими олігархами на незатишну хаотичну діяльність на користь української нації! І справді чого там варта українська мова в порівнянні з „данбасскім єлєктаратам”? Тим самим частина якого зараз танцює і співає бо Колесникова випустили... Звісно тепер наша влада змушена полювати за милістю навіть найагресивніших українофобних совків але ж джерело цього вже давно цілком реально можна було почати ліквідовувати. Однак нагадаю що є очевидячки коєфіцієнт спокою в кабінетах де йдуть домовляння з тим кого ще вчора роздираючи горлянку божилися „посадити”. Тут знаєте як-то кажуть хотіли „и рыбку сьесть и на … сесть”. Не вийшло от і виявляється що полишили Донбас у біді, з тими самими бандитами при керівництві, з тою самою зомбацією криміналітетом керованих ЗМІ. Що ж? Тепер платіть шановні за власні ж справи, намагайтесь отримати голоси від вами ж обманутих людей бо ви ж їх заради миру зі „старою” лишили в тому ж стані що й був. Це б ще нічого бо ж на помилках вчаться та по старій звичці всі проблеми влада вирішує перекидаючи сили і ресурси з самої здавалося б непотрібної, безглуздої і нерентабельної речі – відродження нації...
Отож ніякої ефективної протидії розгортанню трагедії від Петра що поїхав у Москву, чи Сашка що почав морозити про „другу державну” та влади що знайшла невичерпне джерело резервних агітаційних дарунків не буде. Взагалі
щось занадто яро починають знову використовуватись українськими „політиками” ударні методики XVII століття по-типу закликання москалів і ляхів для вирішення внутрішніх проблем України. Починає здаватися що ми зараз лише наздоганяємо російського обивателя 90-х котрий думав що увесь той імпорт і життя будуть стабільними вічно і не переростуть в надзвичайно глибокі кризи на всіх рівнях. Звісно у нас поки що до такого масштабу трагедій далеко однак однозначним є факт того що усі ці загравання з чужими країнами задля внутрішніх розбірок скінчаться в кінці-кінців лише тяжкими безвихідними ситуаціями.
Так що в умовах деконсолідації влади, безладу у її структурах і нівелювання всіх здобутків(не факт що вони ще взагалі будуть. Бензин ще подорожчає як хто забув), прогресування анархії, відтоку електорату до псевдоукраїських сил Схід України все більше потраплятиме під вплив російських структур.

„Нам надо, черт побери, поддержать на Украине тех людей, которые стоят за воссоединение с великороссами. Они есть, просто политиканское болото на Украине душит и топит их, не давая вырваться на поверхность. Тех денег, которые тот же Лужков потратил на громожденье памятников флоту на фоне его гибели, несколько раз хватило бы на финансирование "Движения в поддержку Переяславской рады" на Восточной Украине, на снабжение ее своими газетами, своими телерадиоканалами на территории Росфедерации и братского нам Приднестровья!”(Кучеренко, „Битва за небеса”.)

Словянські братства(ще в червні почала формуватися коаліція „Русь”) і об’єднання посилені поширенням папірців що пишуть різні дугіно-кучеренки(в Україні в десятки разів реальніше зустріти молодого хлопця котрий купив „Великие противостояния” ніж українську книжку) набиратимуть дедалі більше влади та впливу. Цілком до речі можливо що ці сили будуть доволі проукраїнські. Це буде дійсно потужний удар по Україні. Ці організації почнуть домінувати. Враховуючи що значна частина населення вже матиме сильні симпатії до УКП а лави цих слов’янських організацій поповнятимуть ряди українських рідновірів, скінхедів та переагітованих націоналістів то фактично боротьба зведеться до протистояння ліберально-демократичної влади та „слов’яно”-російських сил. Варто додати що на фоні масової руйнації суспільної культури і моралі яку принесе зближення з Заходом та розгортання в Україні суспільства споживачів войовничо модифікована РПЦ опиниться на хвилі піднесення. Успіх РПЦ чекає навіть якщо її скорочуватимуть. Все-одно нині ця „церква”(Алєксій Втарой якщо не зраджує пам’ять колишній агент КДБ) має більше десяти з половиною тисяч приходів і дев’ять тисяч священиків в той час як УАПЦ та УПЦ разом узяті лише близько трьох з половиною тисяч священиків та всього чотирьох тисяч приходів... Безсумнівно що нинішня влада боючись всього на світі не встановить темп скорочення впливу українофобської установи достатній для того аби держава могла почуватися у спокої. В „час Ч” за це доведеться платити кровю. „В первую очередь! Этот.. поганый Киевский патриархат... уничтожить!!! И эту.. а-а.. Тимашенку тварь!”(с) бабця-прихожанка РПЦ що приїхала чи то з Дніпропетровська чи то Запоріжжя на проповіді Корчинського. Попри весь антиукраїнізм ця „церква” матиме успіх. Власне при тих мутаціях що їх розпочне лібералізм будь-якій установі яка почне самооборону буде гарантований авторитет а що вже казати про РПЦ яка має дуже великий вплив на Україні?
Сподіватися що біда котра підніме авторитет РПЦ не відбудеться – даремно. Придивіться до нашого ТБ. На днях з ідіотською торжественістю з „ящика” радували:”Корпорації Заходу намагатимуться збільшити свою пристутність на перспективних українських ринках..” Справді! „... Радуйся ідіот! Скоро ти будеш фанатіти від того що „Кока-Кола” випустила 8-й(чи який там?) різновид свого радіоактивного пійла яким американські дальнобійники миють руки(коли мастилом замажуться) та шикувати від того що власне виробництво буде виробляти дошки та сталь а завозити нам будуть „Філіпси” та „Боші”!” Подивіться на те що показують наші канали. Ні М1 не треба вмикати - це баста а не канал... Я кажу вже хоча б про інші телеканали. Чесне слово не очікував таких швидких темпів споганення культури – вже на днях будуть крутити телепередачу де схоже будуть намагатися визвати в нас жаль стосовно переслідування голубих в СРСР та нашій державі раніше. Попереду ж в киян вибори мера.. Тобто тут не Варшава, тут мер прагнутиме якомога більше підлизати лібералам(українці що були в Європі взагалі висували думки що хтось надзвичайно сильно фінансує збочинців) , так що „молодь вшехпольська” по-українські не відбудеться. Що ж? Зате у киян буде практично екслюзивна для СНД можливість повести своїх дітей на гей-парад аби вони там отримали від збочинців жалобливо-повчальні листівки про те як стати геєм. Потім одразу можна починати гордитися нашою „європейськістю”. Правда Європа через декілька десятиліть зникне. Європа - це не техніка ж а європейці. Отож куди влада веде українців і чого прагне для мене наприклад лишається цілковито невідомим. Правда туди, якщо ми йдемо у Європу за вигідними ринками, йти можна але вже хоча б у разі як будемо захищати репродуктивну здатність суспільства а не права та свободи тих хто є абсолютно непотрібним суспільству для самовідтворення.
Реформу РПЦ проведуть неодмінно. Інакше це буде якось надто відірвано від загальних тенденцій на кшталт фінансування Москвою Корчинського, будування храмів та частих згадувань різними шовіністичними колами Росії(навіть газета „Спецназ”) про необхідність православних бойовиків та радикального вступу церкви у боротьбу за Росію. Даремно ФСБ навряд-чи б дозволяло витрачати капітальні суми на храми. Думаю перехід нацболів у іслам це ще також не кінець адже саме їх „Братство” в десятках моментів просто абсолютно скопіювало. Корчинський весь час їх намагався і намагається завербувати. Власне в Україні думаю після того як ФСБ поставить ультиматум Лимонову нацболи і увійдуть у „Братство”. Недаремно ж воно являє собою диковинну суміш мутованого комунізму, показушного анархізму та „православного талібану” як каже Корчинський. Загалом - це в Москві нацболів керівництво „кидає” на догоду ФСБ. В Україні все-буде інакше. Тут не те що їх підставляти не будуть – навпаки їм ще й гроші солідно даватимуть.
Отож влада буде полишена підтримки широких верств населення, не буде практично радикальних проукраїнських угрупувань(„Тризуб” вже зараз впав у крайню немилість), грошей і можливості їх вибити з олігархів. Водночас влада буде вже достатньо сильно розділена(окрім інших причин будуть також і ешелони „зелених” з Росії спрямовані на підкуп та розкол) аби знову стати монолітною. Не варто також забувати що влада буде по руках і ногах зв’язана новоналагодженими „бізнес”-зв’язками. Тому представники влади серед якої і без того величезна кількість „старих” взагалі будуть частинами переходити на бік руйнівників держави. Стосовно олігархів і старих сил то вони відкрито не підуть на консолідацію зі „слов’янськими” організаціями. Це буде зроблено аби їх не дискредитувати. Олігархи та всі рештки старої влади просто солідно фінансуватимуть ФСБшні плани так як знатимуть що в разі перемоги їх очікує хоча вже й не по-кучмівськи закріпачена Україна то все-одно соковиті вотчини де можна безнаказано робити „бізнес”.
Загалом процес відрізання частини держави від України буде спрямований перш за все на зони контролю „опозиційних” ЗМІ і тому має всі шанси пройти мирно однак не варто забувати про стан українських ЗС. Їх тривалий час нищили, при чому намагалися нейтралізувати саме найкращі частини. Звісно це було потрібно не Кучмі. І звісно в цьому були зацікавлені не поляки, чи білоруси. Молдова воювати не збиралася, кримчаки спокійні отож і Турції то ні до чого, Румунія? На той час дуже мала вірогідність аби вона щось подібне планувала. Лишається лише Росія. Що і не дивно:
„Украина как самостоятельное государство с какими-то территориальными амбициями представляет собой огромную опасность для всей Евразии, и без решения украинской проблемы вообще говорить о континентальной геополитике бессмысленно. …стратегически Украина должна быть строго проекцией Москвы…” О. Дугін „Основы геополитики”, допомагав „науковими консультаціями” начальник кафедри стратегії Військової академії Генерального штабу РФ генерал-лейтенант М.Клокотов.
Що повторюю і не дивно. Адже Росія – це країна з якою Україна мала постійні конфлікти та на інтереси якої працювала відверто величезна кількість представників влади нашої держави включно за часів рудого зачмиреного створіння яке й президентом не назвеш. Ще цікавіше виглядають в такому світлі Тузла, тренування спецназу в Криму, здача за „газові борги” декількох бомбардувальників Ту-160, перебазування українського флоту в таку діру яку перекрити значно легше ніж попередню стоянку та додаткові тренування чорних беретів саме перед тим як мовляв випадково не попередивши вони висадились в Криму. Цікава також і давня „трагедія збиття літака українськими ППО” яка більше схожа на те що збили літак росіяни а українська влада по домовленості просто не дала українським військовим знайти нашу випущену ракету. Щось дуже дивно виглядає „випадкове” затягнення українських пошуків та перебування в той час в тій зоні російських кораблів. Власне якщо роздивлятися подібні „аварії” та „катастрофи” глибше то ще цікавіше виглядає катастрофа українського АНу декілька років тому після того як він дозаправився на російському аеродромі(це чітко казали навіть в новинах) і це в час коли літак летів на переговори з приводу продажу. Воно-то звісно може це вже й занадто перегинаю палицю однак капітальне небажання Росії аби АН перехопив ринки що були традиційно за нею дає привід замислитися над „випадковостями” що траплялись з українськими літаками. Але повернемося до ЗС. Власне здається звісно військовий конфлікт з Росією неможливий бо сама Москва від того постраждає не менше а може й більше. Авторитет упаде через війну з „братнім народом”. Однак ФСБ любило і любить повторювати операції КГБ то чому б не повторити досвід і комуністів? Я про мовляв війну українців за радянську владу в Україні в той час як реалі були такі:
„1-й—учредительный — съезд КП(б) Украины состоялся 5—12 июля 1918 года в Большом театре в Москве и все руководящие «украинские» коммунисты были привезены в Украину В ОБОЗЕ КРАСНОЙ АРМИИ, причем подавляющее большинство из них были даже не марионетки-малороссы, а чисто московские люди либо «интернационалисты».” (Коваленко В. „Сосед с камнем за пазухой: В каких случаях национальное меньшинство становится пятой колонной?”, „Дружба народов”, 1995 р.)
Один працівник СБУ не знаю чи то справді він дотримувався такої думки чи то просто мене заспокоював казав що напад Росії неможливий через те що невелику Чечню й то не вдалося окупувати а що вже казати про Україну? Однак навіть по ТБ кажуть крутили передачу про російський спецназ де звучали цікаві вислови… Спецназ не може навести лад в Чечні? Йому просто й не ставили таке завдання. Згадуючи причини війни в республіці та врахувавши інтриги з приводу транспортування нафти через регіон потроху стають зрозумілими причини чеченського „вічного тероризму” не тільки як фактору що суттєво підвищує бюджет ФСБ..
А тепер таки врахуємо що ФСБ може не тільки піти стопами комуністів влаштувавши конфлікт між „Малорусскими краями” та мовляв „Західною Україною” а ще й зробити це значно ефективніше за своїх попередників. Кримські внутрішні війська готові були воювати супроти цивільного населення на Майдані. В цьому контексті питання про те чи можлива збройна війна Сходу та Півдня України супроти „націоналістів”,”сатрапів НАТО” за „славянская ядінства с магучей Расеєй” виглядає дивним. Абсолютно можлива. Під час революції в зазомбованому ЗМІ Донецьку можна було почути:”Щас бухнем пива и поедем бандеровцев мочить!”. Звісно це було лише бахвальство якихось не в міру твердолобих молодчиків і далеко не настрій всіх донеччан та східноукраїнців але в умовах коли зараз регіон лишений на розстріл з голубих гармат-ящиків „опозиції” важко сказати який гіркий настрій вдасться вбити в голови людям. Тоді вже не федералам доведеться боротися з партизанами а немічній з допомогою ФСБ без війни підступно розгромленій армії України. ЗСУ доведеться стикнутися з шаленим підпіллям в українських землях а не федералам і це безумовно змінює картину того що може бути. В такому разі нічого неможливого в такій війні для Росії немає.

„...Мне надоел идиотизм Лужкова, талдычащего: "Севастополь -русский
город". Потому что Харьков и Херсон, Николаев и Одесса, Донецк и Киев -
тоже наши города..” (Кучеренко „Война за небеса”.)

„...Будет ли там [Крим, Херсон, Миколаїв, Одеса] развеваться украинский флаг или российский триколор, меня, откровенно говоря, не очень интересует. Важно, чтобы по факту это были российские земли, которые учитывали наши интересы, и чтобы там присутствовал российский капитал, российские люди, российские интересы. Для этого, мне кажется, дипломатические каналы уже исчерпаны. …получить де-юре эти территории невозможно. Остается один-единственный путь — это экономическая экспансия, это фактическая скупка этих земель, этой недвижимости, скупка этих заводов, скупка инфраструктуры и так далее, и так далее..” (А. Кох в телепередачі „Свобода слова” у 2003 році.)

Хай навіть декілька областей Сходу чи Півдня потраплять у це становище – все-одно це неприпустимо для нашої держави.
Думаєте Росія не піде на це з огляду на те що українці скоро зрозуміють що таке це „славянскає єдінства” у трактуванні Росії? Нічого подібного – кримінально-олігархічні угрупування тримали в неможливих умовах регіон цілих 15 років з допомогою ЗМІ зомбації то що вже казати про федералів чужої держави? Просто замочать всіх невгодних а люди ж там ще не встигли відійти від совкової пасивності й опір-то навіть не наважаться робити. Просто будуть терпіти.
А НАТО? Я забув НАТО? Я забув згадати що все це не дасть зробити НАТО? Ми ж йдемо у НАТО! Так мабуть єдине на чому зараз втримається ліберастична псевдонезалежність України – це НАТО. Тримається лише тому що як я вже казав в нас угледіли симпатичну жертву для корпорацій, чудову жертву західно-педарастичних цінностей. Однак чи не здається вам тепер що коли ми тримаємося лише на виробах „Фабрік Насьйональ” та „Арлінгтон інк.” що конче необхідно щось змінювати?
Головною ударною силою ФСБ до речі будуть зовсім не федеральні війська чи
ті надзвичайно серйозні фінансові капітали які будуть кинуті на виконання плану. Справді навіть ті 9 чи й 10-ти значні суми що їх видасть один лише Газпром не являються основною загрозою. Куплена людина не надто надійний виконавець. Головна ціль і водночас засіб досягення антиукраїнської мети – це людський фактор. Припустимо НАТО не втрутиться і українські війська самостійно подавлять бойовиків засланих і підготовлених федеральними частинами спецназу(тренуються зараз на Грузії). Все-одно напруженість ситуації це не змінить. Власне навіть в Західній Україні все більш загострюватиметься ситуація так як свідомі будуть бачити що „помаранчева” влада(в усякому випадку в тому стані міжусобиць який маємо нині) не в силах вирішувати ті завдання яких потребує нація та держава нині.
Проблема у тому що головна зброя ФСБ – це ідея розвитку що є альтернативою західній.

„У Империи – своя логика и своя справедливость, которая имеет мало общего с банальными представлениями о счастье “маленького человека”. И даже маленького народа.” (Дугін, „Основы геополитики”).

Власне ось цей вираз одного з творців „російської ідеї” являється надзвичайно кумедною розгадкою „унікальності” російської „національної мрії”. Імперія не може бути хоча б трохи не деспотично-самодержавною і тим паче імперія прогнила з-середини. ФСБ просто не має вибору. В глобалізовану світі Росії що лише постачає ресурси відведена роль 50 мільйонної державки. Звісно це є неможливим для тих хто використовуючи інших ще вчора і замахувався на світове панування. Так само як і неможливим є змінити будь-що іншим методом. Росія звикла використовувати інших і тепер коли вона лишилася сама то виявляється що вона практично нічого не варта. На безвиходності і грунтується „Унікальний шлях” РФСБ. Однак уявіть чи зрозуміло це звичайним українським громадянам яких вже бозна-яке століття травили пропагандою і для котрих є неприйнятною Західна модель „суспільства”? Тому війна вже буде йти не між державами що для України було б значно простіше а між ідеями. Кажуть що Путін на порядок менше Сталіна бо РФія орудує на порядок локальнішою за комунізм ідеологією. В принципі це правильно бо нині „російська мрія” - це всього лише нахабна спроба любою ціною і брехнею укріпити та відновити імперію. Проблема в тому що на фоні того що чекає на Заході попри убогість імперсько-шовіністична ідеологія грунтовно обросла привабливими для деяких груп українців рисами. Власне при тій ролі на яку може втрапити Україна йдучи нинішнім курсом неважливо чи то на Схід чи на Захід протистояння й справді відбуватиметься між сміхотворною роздутою та грубо стягнутою з клаптиків ілюзій російською та Західною моделями. Остання хоч і значно більш пророблена та обдумана від цього не втрачає свого вбивчого потенціалу закріпачення корпораційними воротилами. Україна ж в цій боротьбі буде лише аморфним полем протистояння і не більше. Певен що ні вам ні мені цього не хочеться і ми прагнемо аби наша Держава була сильною та сама нав’язувала умови обом сторонам а не була лише ціллю боротьби а отже треба починати змінюватись. Власне склади все ще повні „Дніпра” а енергетика на 95% атомна так що трошки часу подумати маємо.
4 серпня відбувся штурм Кабміну. Завезені сюди з „в’язниці народів” імперіалістично стурбовані молодчики з Євразійського союзу молоді погорланили а потім навіть спробували проникнути всередину будівлі зруйнувавши огородження і пошкодивши постовий будиночок охорони. Схоже ура-шовіністи настільки прониклись тією вірою в раба-малоросію котра нагнітається в РФ що навіть не розуміли що незаконне проникнення їм так просто з рук не зійде. Тут не Москва їм. Отож заарештували чотирьох. Інші оголосили акцію протесту та розбили наметове містечко. Намети маю сказати там як і навесні у таборі олігархічно стурбованих совків далеко не такі дешеві як в учасників „помаранчевої”. Помітно що ЄСМ фінансують в РФ капітально. 5 числа до чужоземних ідіотів мають приєднатися „Молода гвардія” ПСПУ, активісти Грача з Криму, руху „Рожденные революцией” зі Сходу, „Русского движения”. „Братство” прибуло ще 4 числа.
Гасло:”Революция продолжается во имя свободы народов Украины в составе Евразийской империи!”, цілі:„отставка Ющенко, смена нынешнего проамериканского курса на имперский, федерализация Украины с последующим вхождением в состав Евразийской империи народов”... Отож гра почалась.
До речі якщо хтось думає що це все можуть бути плани ФСБ лише недалекого майбутнього - той помиляється. Це все сьогодення. Так РФСБ має свій тоталітарний орден який є найефективнішою формою керування „в’язницею” нині проте це не змінить того факту що.. пацієнт мертвий. Хай там як хочуть КДБ та великодержавники відновити імперію але їм не вдасться її навіть втримати в тих межах що вона має нині.
Депутат Олексій Митрофанов:
„Распад России возможен, и именно по округам…Государство не может развиваться и существовать по законам и принципам бизнеса…. При таком подходе 70% территории и населения оказываются совершенно не нужны, потому что на них не производится то, что можно с выгодой продать в большом мире. Страна при таком подходе идет к неминуемому развалу.

Взять наши тарифы: долететь до Дальнего Востока из Москвы стоит в полтора раза дороже, чем до Парижа. А жителям Владивостока выгодней летать в Ниигату или Сеул, чем в Москву. Нашу страну можно сохранять только при конструкции власти, называемой “паханатом”, где все эти центробежные вещи жестко подавляются.

…Сегодня Путин действует как президент бизнес-корпорации и ведет ситуацию к развалу. Создание округов - это элементы квазигосударств, там уже действуют своя бюрократия и свои квазипрезиденты, управляющие финансовыми потоками. Под эти структуры федеральный центр подвел и свои структуры: прокуратуру, милицию и все другие ведомства. …Следующий шаг на пути к распаду - это демократические выборы глав федеральных округов. Это утолит жажду многих, кто видит себя президентом, но страны размером в 10 Франций уже не будет.”

Кажуть Інтер вже не під Росією, мовляв викупила нова влада та щось од того бік сторони в інформаційній війні цього каналу не змінився... Правда знаючи як затято деякі товариші взяли розбиратися всередині влади безсумнівним є те що різні пани просто погодилися отримувати шалені кошти від Росії в обмін на трансляцію на Інтері звичних антиукраїнських серіалів(та ж „Няня”), звичного українофобного тону новин, телепередач, звичного використання українського глядача як жертви інфікації російським низькопробним кіношним варивом. Російський кінематограф поки здатний лише обпльовувати Україну та „мочити” хохлів в різних „Брат-2”,”72 метра”,”Кордон: тайговий роман”(жирне неохайне бидло в ролі хохла-офіцера) чи вже згадувана „Няня” як апофеоз шовіністичної істерії а „український” телеканал Інтер спромігся ж нині лише дати українських акторів та студії для того аби знімати новий фільм про... російське дворянство. В такій ситуації я не побоюся навіть скопіювати Кучеренка і сказати що за такі дії до стіночки б при інших, сприятливих умовах, ставити треба...
Хм. Я було так захопився казати справедливі „компліменти” нашій владі що вже схоже й сам знаходжуся на межі коли роблю послугу антиукраїнським силам. Нічого подібного. Далеко не вся наша влада – це люди котрі пасували б до стіночки.
„Они не хотят слова этого "сговор", но я им говорю, поднимается цена. Причем мы сравнивали с динамикой мировых цен. Это выходит за рамки динамики мировых цен.” Ви думаєте це хтось з українських політиків сказав про те як у нас російські олігархи нафтовий заколот підняли? Та нічого подібного. Це дослівна цитата Примакова в його розмові по ТБ за 2004 рік. До речі останній колишній агент „компетентних” проте я вже казав що РФСБшний депутат=кадебешнику тому це можна було й не наводити. Отож хто „підсоложує” життя українцям та намагається підірвати імідж української влади загалом стає зрозуміло як бачимо навіть зі слів самих російських урядовців. Брехня що у нас в політикумі лише „Тимошенко - це чоловік”. В час коли Левко Лукяненко на жаль стає інструментом в руках антиукраїнських сил і пише статті які не мають сенсу(будемо ми знати(знаємо точніше..) що таке жиди при владі а що їм од того гірше стане як вони усе контролюють?) Павло Мовчан пише значно розумніші речі -
http://www.vox.com.ua/publ/publ.php?subaction=showfull&id=1114350792&archive=&start_from=&ucat=5&show_cat=5 . Я ще здивувався! Поет же! Гуманітарій! У мене його книжечка десь за 78 рік! А як рішуче, переконливо пише та правильно розбирає суть справи! Схоже що не тільки Євген Маланюк у нас був „бойовим поетом”. Однак в принципі навіть враховуючи що князь Порошенко їздив за ярликом в білокамяний Сарай все-таки певен він розум