08/08/2005 | капітан Немо

Дякуємо вам, Юліє Володимирівно !

Шановна пані Юля ! Ми такі щасливі !! Як ніколи !!! Виявляється, цього літа ми разом із Вами відпочивали в Криму. Це так знаково !! Я тепер буду все життя гордитися, і внукам своїм, і правнукам буду про це розповідати ! Може Ви навіть , пролітаючи понад Кримом на гелікоптері, мене бачили ? Та що я кажу, звичайно ж, бачили !! Я впевнений !!! Ото отакий видний мужчина в розквіті сил ( лисина зовсім невеличка) , у помаранчевих плавках, котрий махав вам рукою , - ото був я. Я стояв по коліна в морі , на пляжі пансіонату «Кримські Зорі», в Алушті, а ви – пролітали мимо, а я вам помахав рукою, і – можу заприсягнутися – ваш гелікоптер помахав мені своїм джомбиком. Це ж мені не здалося, га , Юліє Володимирівненько ви наша ? Це ж ви, без сумніву, дали наказ пілотові гелікоптера помахати джомбиком мені у відповідь на моє вітання, чи не так ?? Певно, що так…
Мушу вам сказати, шановна пані Юліє, що ви дуже правильно зробили, що приїхали в Крим, а не поїхали кудись в Анталію чи в Єгипет. Не ті часи зараз, щоб туди їздити. Там терористи, землетруси, цунамі, знову ж таки – спід і курячий грип. Ще б чогось такого неприємного підчепили, навіщо воно вам і нам разом з вами ?
Але були, пані Юліє, і деякі негативні моменти Вашого візиту. Як справжній патріот, не можу і не буду замовчувати. Скажіть-но нам усім, Юліє Володимирівно, що вам поганого зробила кукурудза ?? Сподіваємося, вона у вас не викликає якигось неприємних асоціацій із 1964 роком ?? Тоді чому вся кукурудза пропала з набережної Алушти ( і , гадаю, з набережних інших причорноморських міст) у той день, коли ви літали над береговою смугою на гелікоптері ?? А разом з кукурудзою – і все інше : таранька, чурчхелла, кримські вина , овочі-фрукти і екскурсоводи ?? Ви уявляєте – тиждень до того все продавалося, я міг кожен день купляти собі по три-чотири кочанчики кукурудзи, запивати то все кримськими винами чи бодай холодним пивом, і так само тиждень по Вашому від’їзді – все продавалося, і не з-під поли, а цілком відкрито, легально і цивільно. А в день вашого візиту вся кукурудза кудись зникла, і – ви не повірите – то дуже зменшило почуття радості від того, що ми разом із вами , практично поряд, практично ніс до носа , відпочивали в Криму. Продавці на другий день виправдовувалися переді мною, що поприбігали міліціянти і наказали хутенько все ховати ( а особливо кукурудзу) , бо має приїхати Тимошенчиха ( тобто ви). Я не можу зрозуміти, чого так : наркотики всюди продаються майже легально, а кукурудзу продавати не можна ?? Чи може це є державна таємниця , що до сьогодні дехто із представників української оновленої нації , наче те порося , харчується вареною кукурудзою ??

Ну Бог із нею, з кукурудзою !! Слава Богу, ви недовго літали над Алуштою, і другого дня я зміг , як то говориться, наверстати упущене. Але що за дивина !! Мене так і тягнуло у ті місця, де знаходилися Ви, шановна пані. Мабуть, нам з вами притаманний взаємний магнетизм . Коротше, про що я. Підходжу до організатора екскурсій і кажу, що понад усе я хотів би відвідати тут неподалік розташований Кримський заповідник, ну там – Роман-Кош, Косьмо-Даміанівський монастир і т.д. А мені кажуть – сьогодні ніззя. Чого ? – дивуюся я. А - бо там сьогодні Тимошенчиха. Тобто – ви. Нє, ну я все можу зрозуміти, але не розумію, чому у цей найбільший в Криму заповідник крім вас не можна було б пропустити ще кількох екскурсантів ? Там же гектарів і гектарів !! Там би вільно розмістилося кілька таких мегаполісів, як Київ !! Сподіваюся, Ви ж не збираєтеся депортувати всіх киян з Києва ?? Тоді чому не можна було разом із вами відвідати Кримський заповідник ?? Це якось так дивним чином схоже на совкові часи, коли у тому заповіднику була резиденція Хрущова, і туди нікого не пускали, а потім там була резиденція Брєжнєва, і туди знов нікого не пускали….Знаючи Вас, шановна пані Юліє, я довго думав – і зрозумів. На відміну від Хрущова і Брєжнєва, котрі боялися, щоб їх там хтось не підстрелив , ви дали розпорядження не пускати простих смертних, щоб ми, прості смертні, не понабивали один одному пики за право першим привітати нашу всенародноулюблену прем’єр-міністру і припасти спраглими вустами до сліду, викарбуваного Вашою елегантською туфелькою - туфелькою Залізної Леді - у м’яких кримських вапняках. Тобто, результат – не пущать! - один і той самий, але причини докорінно інші. Вони нас не любили і побоювалися нас, а ви нас любите і побоюєтеся за нас. Крім того, свою роль у прийнятті вами такого рішення могли зіграти , звичайно ж, оті неприємні асоціації із сходженнями на найвищі вершини , котрі інколи закінчуються не досить пристойно.

Але то нічого, Юліє Володимирівно ! Головне, що в той день вже продавалася кукурудза, і я наївшись і напившись, зручно вмостився на лавці у парку під пальмою, і заснув. А коли прокинувся, то ви вже з Криму, говорять, відбули. Мені навіть стало якось соромно, що я відпочиваю довше за вас. Але то нічого, еге ж ?

Я би Вас попрохав тільки, шановна пані Юліє, що як наступного року Ви зберетеся їхати до Криму, то попередьте мене про це завчасно, щоб я уже не їхав в один час із вами, бо є ще мільйони моїх співвітчизників, котрі хотіли б провести кримське літо разом із своїм прем’єр-міністром.