08/09/2005 | Остап!

Ми хочемо знати, на які доходи живуть вчорашні державні службовці, які сьогодні стали безробітними, чи де вони вже працюють; звідки у вчорашніх державних службовців кошти на створення партій; як сплачують податки бізнесмени?


Це дуже добре, коли людина не бідує

Бо нестатки принижують людську гідність. Я вже не говорю про те, що при нестатках годі мріяти про повноцінний відпочинок, про відновлення свого фізичного стану тощо.


Через те я особисто дуже радий за колишнього Президента Леоніда Кучму, що він відпочиває досить комфортно, непогано, треба сказати, відпочиває за кордоном: готельні апартаменти, приміром, оплачує в сумі 1 000 доларів за добу. Є в людини гроші. І це добре. Але у такій кількості де їм узятися? Мабуть, Леонід Данилович бізнесмен успішний. Хоча, здається, за Конституцією України ні він, ані його родичі не мали права мати бізнес… Тоді чому ж у нього така купа грошей?Я взагалі вітаю того, хто має гроші, постійно прагне їх заробляти. Я люблю, коли у людей є кошти. Бо це означає, що вони будуть їх вкладати, приміром, чи в купівлю рухомого та нерухомого майна, чи у його будівництво, чи розвивати свій бізнес, а відтак будуть платити податки… Суспільству користь приносять люди з легальними статками.

Проте, чи можна назвати легальними, законними мільйонні статки людей, що роками були на державній службі? Леонід Данилович за час президентства назбирав величезну суму, відкладаючи свою державну зарплату? Може бути, не знаю. Чи зять спонсорував тестя? Теж може бути. Ми не знаємо. І ось тут підходимо до питання: а чи маємо право взагалі цікавитись, звідки у колишнього Президента гроші; чи морально заглядати у чужу кишеню? Звичайно, що ні – не красиво заглядати у чужий гаманець. Але не красиво у тому випадку, коли той гаманець приватний, коли то гаманець твого сусіда. І зовсім інша справа, коли мова заходить про гроші державного службовця. Ось тут не треба сором’язливо колупати піч і тупити очі як дівчина на виданні. Бо цілком можливо, що у тих тисячі доларах за добу є й моя гривня як платника податків. І скільки таких гривень? Та сотні мільйонів. Ось чому я хочу виступити опонентом тим людям, які почали експлуатувати тезу про полювання на відьом, політичні репресії та іншу маячню. Не про відьом йдеться, не про якусь там інквізицію, а про елементарне наведення ПОРЯДКУ. Я як громадянин України маю право, приміром, знати звідки у державної особи гроші у великій кількості. Мені не потрібні ті гроші. Просто поясніть, звідки вони. І все. Так це полювання за відьмами чи ні? Моє право громадянина дізнатись від нової влади про державну казну – це полювання за відьмами? Та не розказуйте мені тут казки – новоявлені опозиціонери. Вовкулаки згадали про відьом. А судді ж хто? Хочете контролювати нову владу? Будь ласка. Але спочатку руки вимийте. Бо для контролю самому треба бути чистим. Задекларуйте доходи, а якщо не заповнювали зроду декларації, то просто скажіть: маю таку-то нерухомість, стільки-то мільйонів народних грошей у швейцарських банках; стільки-то нелегальних шахт у Донбасі, що експлуатують жіночий труд (не працю, а ТРУД – прошу звернути увагу: українська мова має ці два слова і розрізняє їх семантику. Праця – це просто робота, а труд – це зусилля. Працювати можна з восьмої ранку до п’ятої вечора: просто відсидіти. А трудитись – це перемога над собою. Труд – це сакральне. Над трудом не можна глумитися. А в Донбасі дехто труд – та ще й жіночий – просто експлуатує). Отже, публічно відмовтесь від того всього, і тільки тоді – говоріть про гроші “помаранчевих” магнатів. Тільки тоді так звана опозиція матиме моральне право вимагати від теперішньої влади виконання соціальних та інших виплат.

Мене також цікавить, звідки величезні гроші у таких державних службовців як, приміром, прокурори. Був один колишній головний прокурор всієї країни все життя на державній службі (а значить, не мав права займатись бізнесом) і раптом створює партію (ну, за бутність прокурором він і цілий телеканал якось так між іншим встиг створити, тому, мабуть, партія – це для нього іграшки). Але давайте поставимо собі запитання: навіщо такі “іграшки”? А відповідь невигадлива, відповідь лежить на поверхні: цим так званим конструктивним опозиціонерам потрібна критика влади для того щоб пройти у владу на наступних 2006-го року парламентських виборах. Ну не вірю я в таку конструктивність. Повірю лише після того, як опозиціонери скажуть про себе, що вони не “білі й пухнасті”. Не сприйму жодного слова з вуст так званої конструктивної опозиції, спрямованого на критику теперішньої влади, очолюваної Ющенком, Тимошенко, Порошенком... Не через те, що я особисто ідеалізую цих людей. Абсолютно не ідеалізую. Але це люди, які роблять публічні кроки у своїй діяльності, можливо й не популярні кроки. Проте, вони декларують мету і методи її досягнення. Вже є помилки. Але це не так страшно, на відміну від того, коли помилки ховають, відкладаючи вирішення проблем на плечі дітей та онуків. А також пенсіонерів – як теперішніх, так і майбутніх.

І тому принципово не можна сприймати критику представників опозиції, які більшість свого життя пропрацювали на державних посадах, і тепер засновують партії, телеканали... Вони ж зараз, я так розумію, безробітні. Їм би сьогодні під стінами Кабміну бути з вимогами про підвищення соціальних ввиплат, а вони партії засновують. Вчорашні державні службовці. Але ж, вибачте, політику, як і юристу, судді треба пройти школу професіоналізму. Політиками, як і суддями, не за один місяць стають. І у шкурі тієї самої опозиції треба побути не один місяць, і не один рік!

Покажіть документ, що засвідчує сплату податків

Наша новоявлена опозиція, мабуть, хоче сказати, що нічого народного не крала, чи що? І всі гроші, які у них є – всі було оподатковано? Тобто, ці люди хочуть сказати, що перед тим як вкласти, наприклад, певну суму у створення телеканалу чи металургійного комбінату, ця сума попередньо (за законом) була оподаткована? Дуже в цьому сумніваюсь. І тому я щось не доберу, в який бік від нас іде дискусія навколо опозиції. Це ця опозиція, яка буде критикувати нову владу за не боротьбу з корупцією? При цьому не забуваючи озвучувати тезу про полювання за відьмами. У цій опозиції з головою все в порядку? Це ці люди, які справді боролися з корупцією при Кучмі? І це вони при незрозумілих доходах будуть когось критикувати? І цю критику ми – прості громадяни України – всерйоз будемо сприймати?

Це все я до чого? Та до того, що коли вже зробили революцію (принаймні, так назвали “помаранчеві” події – незалежно від того, звідки було фінансування (з російського бюджету було, мабуть-таки, більше грошей на біло-синій штаб), але у змаганні виграли все-таки “помаранчеві”, і цей факт слід поважати), то треба дійсно ставити все з голови на ноги – державну владу робити ближчою до людей, прозорішою, а головне – треба без зайвих емоцій переглянути документи, що мають стосунок до власності, до фінансів. Треба все просто взяти і переглянути. Банальним чином переглянути. І поставити все в законні рамки. Якщо у нас з’явилась політична воля в особі Ющенка чи Тимошенко. І логічним чином з цього витікає наступний висновок, а саме: після перегляду не все можна вибачати, прощати. Не можна прощати розчленування країни людям, які були одночасно на державних посадах у цій країні. Це є злочин, за який треба відповідати за законом. І наведення порядку у цій сфері, ще раз повторюю, не є полюванням за відьмами. Не можна прощати того, чого не можна прощати. І діло тут не в тому, що хтось є кровожерливим і прагне реваншу. Діло в тому, що не можна прощати людям, які, перебуваючи на державних посадах, закликали до розчленування країни, наслідком чого міг бути громадянський конфлікт або й навіть громадянська війна. І ці люди називають себе “конструктивною” опозицією?

І наступне питання: чому не публікуються декларації про доходи тих, хто зараз є опозиційний, безробітний, але при цьому створює, розвиває партії. Мабуть, недешеве задоволення – партії створювати. Однак це питання стосується також і теперішніх державних службовців. А, між іншим, чому декларацію про доходи треба подати аж до квітня? Державному службовцю треба дуже багато часу (аж три місяці), щоб довідки зібрати? Я розумію, коли мова йде про простого громадянина, який, як правило, працює не на одній роботі. Простому громадянину – дійсно – треба виділити час для збирання довідок, щоб заповнити декларацію. А державний службовець тут при чому? Він же на одному місці працює. Що йому збирати? Тим більше – державний службовець високого рангу. Скільки гривень він одержує... Мені цікаво, як платнику податків, поцікавитись за які гроші живуть члени уряду. Вони що – не збираються перед своїми громадянами розказати за які доходи живуть?

Я в дечому романтик. Але не настільки наївний, щоб повірити у те, що завтра хтось з міністрів звітує переді мною за свої доходи і витрати. Але я вірю, що так має бути.

Не завтра, так післязавтра, але звітувати мають всі. Не лише пересічні громадяни. А як же по-іншому? Всі ж громадяни – рівні без винятку перед законом. Чи вже слова про чесність, справедливість забулись? Податкова не збирається помаранчевих міністрів чи синіх опозиціонерів перевіряти? Якщо ні, то тоді нема чого й інших людей перевіряти.

Але ж, це смішно звучить, що без перевірок будемо жити. Однак почати перевірки треба з тих, хто має мільярди доларів. Якщо людина вкладає гроші у купівлю величезного комбінату, то, мабуть треба думати, це ті гроші, які залишились після оподаткування попередніх доходів? Тобто, з прибутку було придбано завод? Хотів би я подивитись на фінансові документи, які засвідчують сплату ПДВ, інших податків фірмами Пінчука, Ахметова... Я б хотів, щоби ті документи опублікували. Ми, громадяни України, хочемо знати як платять податки люди з великими доходами, політики, держслужбовці. Хай, приміром, колишній генеральний прокурор України Геннадій Васильєв як публічна людина розкаже так само публічно про те, за які кошти утримується партія, яку він очолює. Якщо за рахунок спонсорів, то, будь ласка, опублікуйте цих спонсорів, і з яких прибутків вони утримують партію.

І на місцевому – обласному – рівні нам теж дуже цікаво дізнатись, як це люди, що майже все життя перебували на державних посадах, мають статус депутата, і при цьому мають бізнес-структури. Маємо постійний дефіцит бюджету, грошей завжди не вистачає, десь їх вишукуємо... Тому пора вже податковій перевірити всі бізнес-структури, і з’ясувати чи всі до бюджету заплачені податки та збори? Я цілком допускаю, що колишній сумський губернатор або хтось із його соратників щось приватизував, не порушуючи законів. І підконтрольні йому підприємства платили податки. І в той же самий час, яке-небудь “помаранчеве” підприємство ухилялось від сплати. Ми не знаємо. Але знати треба, коли вже мова заходить про законність.

Ми не маємо права давати новій владі заспокоюватися

А послухати, що говорить голова Фонду держмайна Михайло Чечетов, так за голову хапаєшся. Бачте, він заявляє, що рішення попереднього Кабміну про приватизацію “Криворіжсталі” було політичним. Так чому ви мовчали, шановний, якщо розуміли, що те рішення є політичним, а не економічним? Що ж ви за голова? Не керівник, а простий виконавець? Що не накажуть, те й виконаєте? Так папери підписувати й прибиральниця може, за сумісництвом виконуючи обов’язки голови Фонду державного майна. І пан Чечетов спокійно продовжує перебувати у кріслі голови. Він, мабуть, і не подумав на цій посаді навіть поцікавитись, з’ясувати яке походження мають кошти, які спрямовувались на викуп “Криворіжсталі”, інших об’єктів. Наприклад, Віктор Пінчук, що – представник чи нащадок династії бізнесменів типу Рокфеллерів, Морганів? Яку природу мають його фінанси, обчислювані мільярдами доларів? Ми хочемо знати цю природу. Хай нам ці публічні люди скажуть, як їм вдалося “стартувати”, запустити бізнес; хай з нами поділяться своєю успішністю.

І в цьому ракурсі не треба затівати всяких там люстрацій, Закон придумувати. Ще більше заплутаємось. Для наведення порядку достатньо Конституції та чинного законодавства. Хто винен, має відповісти за чинним законодавством. Якщо, приміром, партія чи партійний лідер закликав до антиконституційних дій по розколу країни, то така партія має бути заборонена, а лідер мати судимість. Навіщо тут люстрація? Поки політики з політологами, депутати будуть дискутувати навколо теми люстрації, настануть парламентські вибори, і в парламенті знову одержимо януковичів, шуфричів, які за законом так і не понесли відповідальність за цілком конкретні незаконні дії.

Так, справді, я дуже хочу знати, хто розправився з Гонгадзе, іншими журналістами. Це, так звані, резонансні справи. Але поряд з цим дуже й дуже хочу знати, хто у мене в області, у конкретному селі знущався над конкретною бабусею, над її правом волевиявлення... І резонанс має починатись з місцевого рівня, бо це рівень базовий. І якщо за порушення закону на цьому рівні не настане відповідальності, то її не настане і на державному. Якщо й далі нова влада дозволить собі заспокоюватись, не дивитись в корінь проблеми, закривати очі на порушення громадянських і людських прав і свобод на місцевому рівні, то люди дуже скоро почнуть втрачати віру, кредит довіри до влади падатиме.

Чому вже не чути парламентських фракцій? Фракції Нашої України, БЮТ, соціалістів? Вони заморились? Від чого вони втомились? Від президентських перегонів? Так може легше стояти за верстатом? Будь ласка, ставайте за верстати, сідайте за кермо трактора...

А політикам немає зараз коли втомлюватись. Їм слід цілодобово працювати. Треба терміново кучмівські закони міняти. За цими законами неможливо нормально жити. Рішення вищих судових інстанцій і по цей день не виконуються; виконавча служба не працює, а депутати вже починають різні політичні консультації проводити. Це що: знову подвійні стандарти, подвійне життя: політики живуть одним життям, а народ – іншим, якимсь паралельним? У народу свої проблеми, і ці проблеми депутатам чужі, незрозумілі?

А тим часом, процес перефарбовування триває. І вже не знаєш, наскільки це виглядає анекдотично чи цинічно. Ось свіжий приклад із сумського життя. 23 лютого на сесії Сумської міськради депутат Олег Соколов оприлюднив заяву про створення депутатської фракції Партії захисників Вітчизни. Якщо взяти до уваги активну діяльність самого О. Соколова та новоспечених членів цієї фракції П. Дяченка, О. Стоволоса, А. Хорольського, О. Жданова на ниві боротьби з власними виборцями, то виникає питання про те, наскільки факт створення фракції цими людьми відомий голові Партії захисників Вітчизни нашеукраїнцю Юрію Кармазину, і наскільки він цей факт вітає? Хіба цей факт не є плювком в обличчя тим людям, які стояли на Майдані, і на сумському, в тому числі?

Таким самим плювком а також – небезпекою, загрозою національним інтересам України я вважаю факти створення вчорашніми держслужбовцями, які порушували Конституцію, політичних угруповань, засобів масової інформації...

Тому для захисту національних інтересів я вважаю, що громадяни України повинні в ультимативній формі вимагати від влади повної інформації про фінансове і майнове становище колишніх та теперішніх її представників. На основі цієї інформації суспільство має дати правову оцінку конкретним фактам, діям конкретних людей, і відповідні органи мають заведені за фактами порушення закону справи направити в суд.

Основою такої інформації мають бути, ПО-ПЕРШЕ:

опубліковані звіти сьогоднішніх державних посадовців, депутатів від сільської до Верховної Ради про те, з яким майновим капіталом вони закінчили минулий рік, і з яким майновим капіталом прийшли на державну службу.

ПО-ДРУГЕ:

опубліковані результати обов’язкової прокурорської та податкової перевірки “видатної” діяльності таких державних службовців як Л. Кучма, В. Янукович, М. Азаров, Г. Васильєв, Є. Кушнарьов, В. Щербань, В. Омельченко, а також членів їх сімей. Це стосується й колишніх держслужбовців нижчого рангу – районного, міського, сільського...

І ПО ТРЕТЄ: суспільство має знати за які кошти вчорашні держслужбовці харчуються, одягаються, а також роз’їжджають на іномарках, купують для цього бензин. Із службових зарплат такі кошти накопичили?

Суспільство у випадку перевірки матиме також можливість оцінити й роботу самих податкових органів, прокуратури. А також нову владу маємо право спитати, чому їй не цікаво те, як живе сьогодні, приміром, В. Щербань. Може й на хліб у нього не вистачає – він же ніби безробітний. Чи, може, разом з В. Омельченком на біржу праці став. І стати на біржу, мабуть, їм Л. Кучма протежував?

Але чомусь не віриться, що ці люди потерпають від нестачі грошей. Бо свого часу В.П. Щербань сам говорив, що створює чи створив на Сумщині “бізнес-імперію”. Але при цьому, у його декларації про доходи, як мабуть, і в деклараціях колишнього сумського голови В.Омельченка, і в колишнього генпрокурора Г. Васильєва, колишнього Прем’єра В. Януковича та інших проставлені копійчані суми. Тож як це називається? Вони такі розумні, колишні держслужбовці (у яких до приходу у владу не було мільйонних статків, а тепер чомусь з’явились), а решта громадян недоумкуваті? Та ні, я так не думаю. І через це переконаний, що громадяни Сумщини мають вимагати також і від нового глави облдержадміністрації М. Лаврика скористатись своїми владними повноваженнями і поставити перед контролюючими органами завдання перевірити в рамках закону на які гроші живуть вчорашні державні службовці, що очолювали область, місто, їх колишні заступники, помічники, начальники управлінь. А також радимо новому керівництву заглянути у закордонний паспорт колишнього глави обласної державної адміністрації, у паспорт його дружини, і перевірити які саме закордонні поїздки робилися, за чий кошт. Чи, бува, не за державний? Чому не можна по-законному перевірити? Чи політичної волі у нової обласної влади не вистачає? Так у простих громадян вистачає, які мають право знати про долю бюджетних коштів і будуть вимагати здійснення цього свого права.

Олександр САХНО