Продається "Райдуга". Недорого.
08/10/2005 | дідусь
Сьогодні, на Хрещатику, під стінами міністерства сільського господарства, естети із екзальтованими смаками мають можливість послухати екстравагантний музичний гурт із маловідомою назвою “Зелена екологічна партія “Райдуга”.
Група виконавців, що представляють цю партію, за допомогою наявних технічних засобів – мегафонів, та пустих бочок, що напевно асоціюють барабани, намагається привернути увагу прохожих до свого маловідомого гурту, а, заразом, можливо і виконати замовний номер, під назвою “ату міністра Баранівського”.
Колоритності і оригінальності цьому музичному шоу надає той факт, що текст, яким супроводжується “музика”, виконується не в хоровому виконанні учасників шоу, яко пісня, а викладений письмово і представлений на розгляд прохожих. Цим самим глядачів напевно закликають приєднатись до своєрідного групового карооке.
Не дивлячись на те, що я являюсь прихильником традиційної, а не епатажної музики, проте мимоволі, на днях, і мені довелось прослухати уривок цього концерту (пройти по Хрещатику потрібно було).
Враховуючи, що я являюсь фахівцем у юриспруденції, а не в музиці мене зацікавив все ж не оригінальний музичний супровід, а текст “пєстні” викладений на листочках, розвішаних поряд із виконавцями. Тим більше, що, практично весь цей текст складається із гнівних звинувачень на адресу міністра сільського господарства, правда в кінці подано “пріпєв”, що “гурт” підтримує курс Президента та Прем’єр-міністра “На зустріч людям”.
Цим “приспівом” в кінці, група напевно виражає “вєрноподданіческую” любов та натякає на те, чи і їй не знайдеться скромне місце у передвиборчому блоці Президента і Прем’єра, бодай з одним депутатським мандатом.
Проте, не будемо дискутувати про музичні смаки, тим більш у кожного вони свої. Тому можливо музика “гурту” і є шедевром мистецтва, автор не будучи музикознавцем не буде оспорювати цей факт, проте, щодо тексту, то вимуше6ний зазначити, що з юридичної точки зору, даний текс – повна ахінея.
І так, спробуємо дати юридичний аналіз тексту із “пєстні”, що в останній час, виконується групою барабанщиків під стінами міністерства сільського господарства.
Для спрощення, автор згрупував звинувачення за напрямками:
1) Бюджетні:
а) Чому на селі не ведеться будівництво житла, для молодих спеціалістів
б) Чому насадження нових виноградників вдвічі менше чим викорчовується старих
При прийнятті змін до бюджету 2005 року, задля виконання передвиборчих обіцянок і фінансування соціальних програм, перш за все пенсійної, було зменшено фінансування майже всіх інших програм, в тому числі і програм фінансування аграрного сектору. Міністр сільського господарства Баранівський відкрито виступав проти цього і закликав до того, щоб фінансування села не скорочувалось. Проте не аграрний міністр складає Бюджет, а зовсім інші відомства.
“На основі аналізу бюджетних запитів, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України” (ч.2, статті 36 Бюджетного кодексу України).
“Міністерство фінансів України в період підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. У разі, коли узгодження не досягнуто, Міністерство фінансів України додає свій висновок з неузгоджених питань до зазначених пропозицій, які подаються Кабінету Міністрів України” (частина 3 статті 36 БК України).
Так що Баранівський зазначав свої “неузгодження”, але, “ті що розробляли зміни” до бюджету (міністерство фінансів) і ті, хто затверджував його для подання на розгляд Верховній раді (Кабінет міністрів) на “неузгодження” з боку Баранівського уваги не звернули. Тим не менше гурт “Райдуга” претензії чомусь виставляє Баранівському, хоча може все ж потрібно декому з тих хто “назустріч людям”.
2) Цінові:
а) “Баранівський і Мороз до якого часу в Україні будуть закупляти пшеницю по ціні в 1.5 раза нижче від її собівартості”? Правда тут же наводяться звинувачення “Райдуги” щодо того чому у нас такий дорогий цукор і мясо.
Цим “музикантам” не вгодиш. Те їм дорого, а те їм дешево. Дешева пшениця – це ж дешева мука і дешевий хліб. Але дешевого хліба вони чомусь не хочуть, а от дешевого цукру давай.
Це ж і щодо “нижче собівартості”. Виявляється, на пшеницю ціна не повинна бути нижчою собівартості, а от на цукор, давай низьку (тростникову) ціну, навіть якщо вони буде настільки нижчою собівартості, що цукрова галузь в країні зникне як така.
І от спробуй вгоди “музикам” із “Райдуги”.
А тепер подивимся чи по адресу звинувачення.
Згідно статті 7 Закону України Про ціни і ціноутворення: “Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів”
А згідно статті 4 цього ж Закону не аграрне міністерство, а “Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін, та визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління”. Так що і тут звинувачення не по адресу.
Звичайно, найкраще регулювання цін, це ринкове регулювання, регулювання за допомогою закупівель до державних резервного та аграрного фондів, коли ціни низькі, і інтервенцій з них, у час росту цін. Але обьєми фінансування цих закупівель визначає Кабінет міністрів, очолюваний одним із тих, хто “на зустріч людям”. І якщо фінансування недостатнє, а відтак недостатній вплив цих фондів на підтримання цін, то претензії прохання надсилати до Кабінету міністрів та міністерства фінансів, які і виділяють відповідні кошти. Але музики із “Райдуги” нічтоже сумяшеся, чомусь усі звинувачення адресують аграрному міністру Баранівському.
А щодо звинувачень Морозу, то вони формувались взагалі напевно не на тверезу голову.
3) Кадрово-учбові:
“Чому не працевлаштовані випускники аграрних учбових закладів. Це грубе порушення програми ПрезидентаУкраїни по створенню 5млн. робочих місць”?
Хотілось би нагадати партії “Райдуга, що сьогодні майже всі сільськогосподарські підприємства є або приватними або колективними (акціонерні, пайові товариства, тощо), а відтак ніхто, в тому числі і навіть міністр Баранівський не має права вмішуватись у їхню оперативну господарську діяльність, в тому числі і навязувати їм працівників.
Сьогодні нагальним є коректування планів підготовки студентів аграріїв, щоб їх випускали під реальні потреби-замовлення сільськогосподарських підприємств. Але покищо йде випуск студентів прийнятих і підготовлених за планами старого уряду і у визначених тоді кількостях, які можливо і не відповідають реальним потребам сьогоднішнього села.
Проте, знову таки, ніхто, в тому числі і міністр Баранівський не має права навязувати сільськогосподарським підприємствам працівників, якщо вони їм не потрібні і не Баранівський винен в тому, що багато років плани підготовки таких працівників не узгоджувались із реальними потребами аграрних підприємств.
4) Майнові:
“Чому не повернуто УкрНДІ цукрової промисловості який передано ЦВК”.
На це чергове звинувачення хотілось би зазначити, що саме О. Мороз, як керівник фракції соціалістів у парламенті, до якої входив і О. Баранівський, чи не перший звернувся з листом до Президента Леоніда Кучми та Генеральної прокуратури з проханням захистити від руйнування Український науково-дослідний інститут цукрової промисловості, коли приміщення цього інституту урядом було передано ЦВК.
Така передача чи повернення подібних приміщень знаходиться у компетенції Кабінету міністрів, і можлива лише за його Рішення. Таким чином, ми бачимо, що і в цьому разі звинувачення “музик” із “Райдуги” не за адресою. Якщо вони вже так хочуть повернути це приміщення інституту цукрової промисловості, то їм потрібно було б не звинувачувати Баранівського у тому, що не належить до компетенції його міністерства, а звернутись до Прем’єр-міністра (тим більше, що вони її дуже-дуже підтримують у прямуванні “назустріч людям”).
5) Земельні:
Де шукати землі резервного фонду?
Ну що ж, знову як юрист, прошу звернути увагу не на галасливий вереск, а на букву Закону. Давайте подивимось, хто в нас Законом наділений повноваженнями розпоряджатись земелею.
Перелік органів виконавчої влади, які наділені такими повноваженнями і обсяг цих провноважень визначені у главі 3 Земельного кодексу України. Повноваження кожного такого органу визначені у окремій статті. Дамо лише перелік назв циз статей Земельного кодексу:
Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин.
(До повноважень якого, згідно цієї статті належить розпорядження землями державної власності. На місцях, частиною цих повноважень, щодо земель державної власності, наділені місцеві державні адміністрації).
Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин.
Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Таким органом є державний комітет по земельних ресурсах)!
Стаття 16. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин
Стаття 17. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин
Як бачимо, аграрного міністерства у переліку органів наділених хоч якимись повноваженнями розпоряджатись землею немає!
Розпоряджаються землями державної власності - Кабінет міністрів і місцеві державні адміністрації (це кому дати земельки), а головним координатором і контролером (чи правильно дали) є Державний комітет по земельних ресурсах.
Повноваження держкомзему (і досить широкі) визначені Положенням про Державний комітет України по земельних ресурсах, яке затверджене Указомом Президента України від 14 серпня 2000 року N 970/2000.
І саме на цей орган, а не на аграрне міністерство, згідно статті 188 Земельного кодексу України покладено контроль за земельними ресурсами.
До речі, пунктом 9 цього положення визначено, що “Держкомзем України очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України (а не аграрний міністр). Голова несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України”. Як бачимо, ні слова про підпорядкування аграрному міністерству. Держкомзем, як самостійний комітет підпорядковується лише Президенту і кабінету міністрів (незабули? - це тим що назустріч людям).
Нагадаю, що на сьогодні цей комітет очолює та ж сама людина, що очолювала його і при Кучмі з Януковичем. Причому очолює так ефективно, що уряд навіть звернувся до Президента з пропозицією звільнити голову Держкомзему. Правда, як зазначив недавно під час прямого ефіру на мукачівському телеканалі “М-студія” віце-премьєр Томенко, “складається враження, що документи на звільненя десь загубились у коридорах влади і не дійшли до Президента”.
Проте, Ви будете сміятись!? Але, славні “робін-гуди”, і ультра-принципові борці за чесну влади із “Райдуги”, своє ультра-гнівне “Де землі резервного фонду!!”, звертають знову чомусь до Баранівського (слава богу хоч сюди Мороза не приплели), а не до голови Держкомзему, та Президента і керівника Кабінету міністрів, яким Держкомзем підпорядковується.
Як бачимо, якщо не музика то текст повністю фальшивий. Але ж просто так, таке абсолютно брехливе і побудоване на безпідставних звинуваченнях шоу не влаштовується. Як правило такі грубі фальсифікації і неприкрита брехня “видаються на гора”, лише коли комусь дуже припече і вже не до вибору методів і засобів – згодяться будь-які, навіть найбрудніші.
А декому видно припікає. В Одесі, в порту довго стояли, а на сьогодні вже навіть розвантажуються судна із тростинним цукром-сирцем, якийсь комусь дуже хочеться ввести в Україну.
Причому розвантажуються без сплати передбаченого Законом мита, в розмірі 300 євро за тону. (Це взагалі унікальний випадок в історії сучасної політики – коли Кабінет міністрів і його голова, організовують, причому навіть праткично неприкритий безмитний позазаконний імпорт товару, що на мові юриспруденції зветься одним єдиним словом – КОНТРАБАНДА.
А міністр О. Баранівський кісткою в горлі стоїть цим ділкам, які, за словами міністра, “на цьому мали б 150 мільйонів доларів баришів” (особливо коли вдасться уникнути сплати мита – до чого і ведеться).
І цим ділкам відступати напевно уже нікуди, адже в разі коли афера провалиться, то будуть вже не бариші, а значні збитки (бо кораблі оплачені, сирець закуплено) і за них, комусь доведеться вже можливо і власною шкурою відповісти. Так що відступати нікуди.
Тому, як говориться, не жаль і “музичний супровід” забезпечити, щоб О. Баранівсього змусити закрити очі на аферу.
Але будемо надіятись, що навіть найгучніша барабанний бій не заглушить голос розуму, який підказує, що інтереси національної економіки, збереження власної цукрової галузі важливіші чим чиїсь плани “нарубати капусти”, чи можливо навіть і поповнити передвиборчі фонди.
А що? Якщо “сформувати” 150 мільйонів доларів у виборчий фонд – то можна сміливо йти на будь яку виборчу компанію, правда позичивши очі у сірка, щоб селянам не страшно було в лице дивитись
Група виконавців, що представляють цю партію, за допомогою наявних технічних засобів – мегафонів, та пустих бочок, що напевно асоціюють барабани, намагається привернути увагу прохожих до свого маловідомого гурту, а, заразом, можливо і виконати замовний номер, під назвою “ату міністра Баранівського”.
Колоритності і оригінальності цьому музичному шоу надає той факт, що текст, яким супроводжується “музика”, виконується не в хоровому виконанні учасників шоу, яко пісня, а викладений письмово і представлений на розгляд прохожих. Цим самим глядачів напевно закликають приєднатись до своєрідного групового карооке.
Не дивлячись на те, що я являюсь прихильником традиційної, а не епатажної музики, проте мимоволі, на днях, і мені довелось прослухати уривок цього концерту (пройти по Хрещатику потрібно було).
Враховуючи, що я являюсь фахівцем у юриспруденції, а не в музиці мене зацікавив все ж не оригінальний музичний супровід, а текст “пєстні” викладений на листочках, розвішаних поряд із виконавцями. Тим більше, що, практично весь цей текст складається із гнівних звинувачень на адресу міністра сільського господарства, правда в кінці подано “пріпєв”, що “гурт” підтримує курс Президента та Прем’єр-міністра “На зустріч людям”.
Цим “приспівом” в кінці, група напевно виражає “вєрноподданіческую” любов та натякає на те, чи і їй не знайдеться скромне місце у передвиборчому блоці Президента і Прем’єра, бодай з одним депутатським мандатом.
Проте, не будемо дискутувати про музичні смаки, тим більш у кожного вони свої. Тому можливо музика “гурту” і є шедевром мистецтва, автор не будучи музикознавцем не буде оспорювати цей факт, проте, щодо тексту, то вимуше6ний зазначити, що з юридичної точки зору, даний текс – повна ахінея.
І так, спробуємо дати юридичний аналіз тексту із “пєстні”, що в останній час, виконується групою барабанщиків під стінами міністерства сільського господарства.
Для спрощення, автор згрупував звинувачення за напрямками:
1) Бюджетні:
а) Чому на селі не ведеться будівництво житла, для молодих спеціалістів
б) Чому насадження нових виноградників вдвічі менше чим викорчовується старих
При прийнятті змін до бюджету 2005 року, задля виконання передвиборчих обіцянок і фінансування соціальних програм, перш за все пенсійної, було зменшено фінансування майже всіх інших програм, в тому числі і програм фінансування аграрного сектору. Міністр сільського господарства Баранівський відкрито виступав проти цього і закликав до того, щоб фінансування села не скорочувалось. Проте не аграрний міністр складає Бюджет, а зовсім інші відомства.
“На основі аналізу бюджетних запитів, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України” (ч.2, статті 36 Бюджетного кодексу України).
“Міністерство фінансів України в період підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. У разі, коли узгодження не досягнуто, Міністерство фінансів України додає свій висновок з неузгоджених питань до зазначених пропозицій, які подаються Кабінету Міністрів України” (частина 3 статті 36 БК України).
Так що Баранівський зазначав свої “неузгодження”, але, “ті що розробляли зміни” до бюджету (міністерство фінансів) і ті, хто затверджував його для подання на розгляд Верховній раді (Кабінет міністрів) на “неузгодження” з боку Баранівського уваги не звернули. Тим не менше гурт “Райдуга” претензії чомусь виставляє Баранівському, хоча може все ж потрібно декому з тих хто “назустріч людям”.
2) Цінові:
а) “Баранівський і Мороз до якого часу в Україні будуть закупляти пшеницю по ціні в 1.5 раза нижче від її собівартості”? Правда тут же наводяться звинувачення “Райдуги” щодо того чому у нас такий дорогий цукор і мясо.
Цим “музикантам” не вгодиш. Те їм дорого, а те їм дешево. Дешева пшениця – це ж дешева мука і дешевий хліб. Але дешевого хліба вони чомусь не хочуть, а от дешевого цукру давай.
Це ж і щодо “нижче собівартості”. Виявляється, на пшеницю ціна не повинна бути нижчою собівартості, а от на цукор, давай низьку (тростникову) ціну, навіть якщо вони буде настільки нижчою собівартості, що цукрова галузь в країні зникне як така.
І от спробуй вгоди “музикам” із “Райдуги”.
А тепер подивимся чи по адресу звинувачення.
Згідно статті 7 Закону України Про ціни і ціноутворення: “Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів”
А згідно статті 4 цього ж Закону не аграрне міністерство, а “Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін, та визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління”. Так що і тут звинувачення не по адресу.
Звичайно, найкраще регулювання цін, це ринкове регулювання, регулювання за допомогою закупівель до державних резервного та аграрного фондів, коли ціни низькі, і інтервенцій з них, у час росту цін. Але обьєми фінансування цих закупівель визначає Кабінет міністрів, очолюваний одним із тих, хто “на зустріч людям”. І якщо фінансування недостатнє, а відтак недостатній вплив цих фондів на підтримання цін, то претензії прохання надсилати до Кабінету міністрів та міністерства фінансів, які і виділяють відповідні кошти. Але музики із “Райдуги” нічтоже сумяшеся, чомусь усі звинувачення адресують аграрному міністру Баранівському.
А щодо звинувачень Морозу, то вони формувались взагалі напевно не на тверезу голову.
3) Кадрово-учбові:
“Чому не працевлаштовані випускники аграрних учбових закладів. Це грубе порушення програми ПрезидентаУкраїни по створенню 5млн. робочих місць”?
Хотілось би нагадати партії “Райдуга, що сьогодні майже всі сільськогосподарські підприємства є або приватними або колективними (акціонерні, пайові товариства, тощо), а відтак ніхто, в тому числі і навіть міністр Баранівський не має права вмішуватись у їхню оперативну господарську діяльність, в тому числі і навязувати їм працівників.
Сьогодні нагальним є коректування планів підготовки студентів аграріїв, щоб їх випускали під реальні потреби-замовлення сільськогосподарських підприємств. Але покищо йде випуск студентів прийнятих і підготовлених за планами старого уряду і у визначених тоді кількостях, які можливо і не відповідають реальним потребам сьогоднішнього села.
Проте, знову таки, ніхто, в тому числі і міністр Баранівський не має права навязувати сільськогосподарським підприємствам працівників, якщо вони їм не потрібні і не Баранівський винен в тому, що багато років плани підготовки таких працівників не узгоджувались із реальними потребами аграрних підприємств.
4) Майнові:
“Чому не повернуто УкрНДІ цукрової промисловості який передано ЦВК”.
На це чергове звинувачення хотілось би зазначити, що саме О. Мороз, як керівник фракції соціалістів у парламенті, до якої входив і О. Баранівський, чи не перший звернувся з листом до Президента Леоніда Кучми та Генеральної прокуратури з проханням захистити від руйнування Український науково-дослідний інститут цукрової промисловості, коли приміщення цього інституту урядом було передано ЦВК.
Така передача чи повернення подібних приміщень знаходиться у компетенції Кабінету міністрів, і можлива лише за його Рішення. Таким чином, ми бачимо, що і в цьому разі звинувачення “музик” із “Райдуги” не за адресою. Якщо вони вже так хочуть повернути це приміщення інституту цукрової промисловості, то їм потрібно було б не звинувачувати Баранівського у тому, що не належить до компетенції його міністерства, а звернутись до Прем’єр-міністра (тим більше, що вони її дуже-дуже підтримують у прямуванні “назустріч людям”).
5) Земельні:
Де шукати землі резервного фонду?
Ну що ж, знову як юрист, прошу звернути увагу не на галасливий вереск, а на букву Закону. Давайте подивимось, хто в нас Законом наділений повноваженнями розпоряджатись земелею.
Перелік органів виконавчої влади, які наділені такими повноваженнями і обсяг цих провноважень визначені у главі 3 Земельного кодексу України. Повноваження кожного такого органу визначені у окремій статті. Дамо лише перелік назв циз статей Земельного кодексу:
Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин.
(До повноважень якого, згідно цієї статті належить розпорядження землями державної власності. На місцях, частиною цих повноважень, щодо земель державної власності, наділені місцеві державні адміністрації).
Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин.
Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Таким органом є державний комітет по земельних ресурсах)!
Стаття 16. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин
Стаття 17. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин
Як бачимо, аграрного міністерства у переліку органів наділених хоч якимись повноваженнями розпоряджатись землею немає!
Розпоряджаються землями державної власності - Кабінет міністрів і місцеві державні адміністрації (це кому дати земельки), а головним координатором і контролером (чи правильно дали) є Державний комітет по земельних ресурсах.
Повноваження держкомзему (і досить широкі) визначені Положенням про Державний комітет України по земельних ресурсах, яке затверджене Указомом Президента України від 14 серпня 2000 року N 970/2000.
І саме на цей орган, а не на аграрне міністерство, згідно статті 188 Земельного кодексу України покладено контроль за земельними ресурсами.
До речі, пунктом 9 цього положення визначено, що “Держкомзем України очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України (а не аграрний міністр). Голова несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України”. Як бачимо, ні слова про підпорядкування аграрному міністерству. Держкомзем, як самостійний комітет підпорядковується лише Президенту і кабінету міністрів (незабули? - це тим що назустріч людям).
Нагадаю, що на сьогодні цей комітет очолює та ж сама людина, що очолювала його і при Кучмі з Януковичем. Причому очолює так ефективно, що уряд навіть звернувся до Президента з пропозицією звільнити голову Держкомзему. Правда, як зазначив недавно під час прямого ефіру на мукачівському телеканалі “М-студія” віце-премьєр Томенко, “складається враження, що документи на звільненя десь загубились у коридорах влади і не дійшли до Президента”.
Проте, Ви будете сміятись!? Але, славні “робін-гуди”, і ультра-принципові борці за чесну влади із “Райдуги”, своє ультра-гнівне “Де землі резервного фонду!!”, звертають знову чомусь до Баранівського (слава богу хоч сюди Мороза не приплели), а не до голови Держкомзему, та Президента і керівника Кабінету міністрів, яким Держкомзем підпорядковується.
Як бачимо, якщо не музика то текст повністю фальшивий. Але ж просто так, таке абсолютно брехливе і побудоване на безпідставних звинуваченнях шоу не влаштовується. Як правило такі грубі фальсифікації і неприкрита брехня “видаються на гора”, лише коли комусь дуже припече і вже не до вибору методів і засобів – згодяться будь-які, навіть найбрудніші.
А декому видно припікає. В Одесі, в порту довго стояли, а на сьогодні вже навіть розвантажуються судна із тростинним цукром-сирцем, якийсь комусь дуже хочеться ввести в Україну.
Причому розвантажуються без сплати передбаченого Законом мита, в розмірі 300 євро за тону. (Це взагалі унікальний випадок в історії сучасної політики – коли Кабінет міністрів і його голова, організовують, причому навіть праткично неприкритий безмитний позазаконний імпорт товару, що на мові юриспруденції зветься одним єдиним словом – КОНТРАБАНДА.
А міністр О. Баранівський кісткою в горлі стоїть цим ділкам, які, за словами міністра, “на цьому мали б 150 мільйонів доларів баришів” (особливо коли вдасться уникнути сплати мита – до чого і ведеться).
І цим ділкам відступати напевно уже нікуди, адже в разі коли афера провалиться, то будуть вже не бариші, а значні збитки (бо кораблі оплачені, сирець закуплено) і за них, комусь доведеться вже можливо і власною шкурою відповісти. Так що відступати нікуди.
Тому, як говориться, не жаль і “музичний супровід” забезпечити, щоб О. Баранівсього змусити закрити очі на аферу.
Але будемо надіятись, що навіть найгучніша барабанний бій не заглушить голос розуму, який підказує, що інтереси національної економіки, збереження власної цукрової галузі важливіші чим чиїсь плани “нарубати капусти”, чи можливо навіть і поповнити передвиборчі фонди.
А що? Якщо “сформувати” 150 мільйонів доларів у виборчий фонд – то можна сміливо йти на будь яку виборчу компанію, правда позичивши очі у сірка, щоб селянам не страшно було в лице дивитись