Дурний піп – дурна і його молитва
08/17/2005 | PetroKuz
Думалося, вже не доведеться згадати пріснопам’ятний вислів з однойменної статті Ніни Андрєєвої “Не можу поступитися принципами”, що була надрукована в “Правді”. Тоді, на межі двох епох, біля часової прірви, куди невдовзі звалився колос на глиняних ногах – Радянський Союз – для декого ці слова були прийнятні, близькі й зрозумілі. Лише пізніше, коли ми почали більше дізнаватися про кошмарні нелюдські злочини комуністичного режиму, ставлення до подібних висловлювань змінилося. На людей, що моляться старим комуністичним богам, голосять за старими “добрими” часами, стали дивитися співчутливо. Як на хворих.
В Україні ж за насиченими історично-революційними подіями, національно-стверджуючими процесами, міжусобними драчками й кулуарною боротьбою за гетьманство, при наявності своїх доморощених спадкоємців Леніна-Сталіна дещо випали з “творчого” історичного процесу прихильники радикального комунізму. Але, як виявилося, живий Курилка.
Ліворадикальні об'єднання громадян в Україні, хоча малочислені і для широкої громадськості майже невідомі, все ж є. І, уявіть собі, їхня діяльність не така вже й сумирна. Вона несе в собі загрозу політичній стабільності в державі. Бо ці організації, як правило, не легалізовані і діють всупереч чинному законодавству України.
Однією із, умовно кажучи, найвпливовіших таких структур більшовицького спрямування є Всесоюзна комуністична партія більшовиків (ВКПБ). Виникла після відомих серпневих подій 1991 року та заборони діяльності КПРС на території країн СНД. Тоді "більшовицька платформа" компартії оформилась у самостійну політичну партію ВКПБ, лідером якої стала та ж таки Н.Андрєєва, а її керівний орган розмістився у м. Санкт-Петербурзі.
Спочатку ВКПБ користувалась популярністю і навіть спостерігався ріст чисельності її активістів. В межах колишнього СРСР за територіальним принципом утворились активні регіональні структури партії. В Україні вони виникли у м. Києві, Київській, Донецькій, Закарпатській, Харківській, Луганській, Одеській, Дніпропетровській і в деяких інших областях.
На сьогодні юридичний статус ВКПБ не визначений. Ще в 1991 році вона була зареєстрована в Міністерстві юстиції РФ, але після розпаду СРСР перереєстрацію не пройшла. Н.Андрєєва та її найближчі прихильники дотримуються тієї позиції, що немає сенсу реєструвати партію в державних структурах "буржуазного режиму", проти якого вона (партія) бореться. Отже, регіональні осередки ВКПБ, які діють в Україні, крім того, що не мають юридичного статусу в межах нашої держави, ще і є, по суті регіональними структурами закордонної партії.
Крім того партія Н.Андрєєвої налагодила контакти з політичними структурами аналогічного ідейного спрямування у Європі та Латинській Америці, від яких отримує певну фінансову підтримку.
Наскільки відомо, головною метою діяльності ВКПБ, якщо вірити програмним документам, є здійснення соціалістичної революції, встановлення "диктатури пролетаріату", ліквідація незалежних країн в межах колишнього СРСР. Для досягнення цих утопічних марень новітні більшовики не виключають можливості навіть організувати збройне повстання.
Виходячи з таких собі “скромних” планів, можна стверджувати, що функціонування регіональних структур ВКПБ в Україні має чітко виражене антиконституційне спрямування, а в діяльності його керівництва вбачаються окремі ознаки злочинів, передбачених ст. 109 ("дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади"), та ст. 110 КК України ("посягання на територіальну цілісність і недоторканість України").
Протягом 2000-2005 років активісти ВКПБ регулярно брали активну участь у масових “акціях протесту”, організованих КПУ, ВСР та ПСПУ в Україні. Лідери "лівих" сил, зокрема КПУ, розглядають ВКПБ як потенційного союзника в політичній боротьбі, а тому, не звертаючи уваги на радикалізм та гострі заяви більшовицьких лідерів, в окремих випадках підтримують діяльність осередків вказаної структури, надаючи їм приміщення для проведення зборів, залучаючи до участі в своїх акціях тощо. Не зайве й зазначити, що третина з двохсот членів ВКПБ в Україні водночас є членами Комуністичної партії України.
Прихильники ВКПБ не визнають нинішню президентсько-парламентську форму правління в Україні. На їх думку, єдиною альтернативою на сьогодні є Республіка Рад, тому виступають за ліквідацію посади Президента в Україні.
Центральне керівництво ВКПБ проявляє підвищений інтерес до розвитку суспільно-політичних процесів в Україні. Особливо це проявляється після відомих історичних подій осені 2004-весни 2005 р.р. Зокрема, за завданням Бюро ЦК ВКПБ по Україні, Молдові і ПМР при Одеському обласному осередку створений т.зв. інформаційно-аналітичний центр, який систематизує і аналізує матеріали щодо політичного життя нашої держави.
В Україні прихильниками ВКПБ видається три газети: "Більшовик" (м. Одеса), "Буревестник" (м.Севастополь), "Рабоче - крестьянская правда" (м. Мукачеве).Зміст матеріалів, що друкуються в них, часом носить відвертий антиукраїнський характер.
Окремі радикально налаштовані лідери ВКПБ виношують наміри створити в Україні молодіжні мобільні бойові групи. Ще у 1993р. в м.Одесі організована т.зв. "Молода гвардія більшовиків" (МГБ), до якої увійшло близько 15 осіб (діяльність подібної "бойової" групи в Україні, в тій же Одесі, нещодавно припинено правоохоронними органами. В липні 2004 року Одеським апеляційним судом був оголошений судовий вирок по кримінальній справі 144 щодо звинувачення членів бандитсько-терористичного угрупування, так званих, „комуністів-революціонерів” у скоєнні тяжких кримінальних злочинів. Всього засуджено 10 чоловік)).
Як повідомили вашому кореспонденту в Міністерстві юстиції, воно відмовляється офіційно реєструвати більшовицькі осередки. Причина – антиконституційне спрямування діяльності ВКПБ. Але більшовики не падають духом. Нині спостерігається процес входження її членів до інших ліворадикальних політизованих структур, або створення ними нових організацій з іміджем законослухняних.
Існуючи поза законом в Україні, керівництво ВКПБ залишає основною метою своєї діяльності відновлення єдиної радянської держави. Діючи на межі порушення закону, ньюбільшовики можуть стати однією з тих сил, які намагаються випробувати нинішню владу на міцність. І на витримку. Думаю, подібні реверанси можна допускати до якоїсь межі. Як свідчить історія, влада теж вміє захищатись. Тим більше, коли захищати треба цілісність держави.
В Україні ж за насиченими історично-революційними подіями, національно-стверджуючими процесами, міжусобними драчками й кулуарною боротьбою за гетьманство, при наявності своїх доморощених спадкоємців Леніна-Сталіна дещо випали з “творчого” історичного процесу прихильники радикального комунізму. Але, як виявилося, живий Курилка.
Ліворадикальні об'єднання громадян в Україні, хоча малочислені і для широкої громадськості майже невідомі, все ж є. І, уявіть собі, їхня діяльність не така вже й сумирна. Вона несе в собі загрозу політичній стабільності в державі. Бо ці організації, як правило, не легалізовані і діють всупереч чинному законодавству України.
Однією із, умовно кажучи, найвпливовіших таких структур більшовицького спрямування є Всесоюзна комуністична партія більшовиків (ВКПБ). Виникла після відомих серпневих подій 1991 року та заборони діяльності КПРС на території країн СНД. Тоді "більшовицька платформа" компартії оформилась у самостійну політичну партію ВКПБ, лідером якої стала та ж таки Н.Андрєєва, а її керівний орган розмістився у м. Санкт-Петербурзі.
Спочатку ВКПБ користувалась популярністю і навіть спостерігався ріст чисельності її активістів. В межах колишнього СРСР за територіальним принципом утворились активні регіональні структури партії. В Україні вони виникли у м. Києві, Київській, Донецькій, Закарпатській, Харківській, Луганській, Одеській, Дніпропетровській і в деяких інших областях.
На сьогодні юридичний статус ВКПБ не визначений. Ще в 1991 році вона була зареєстрована в Міністерстві юстиції РФ, але після розпаду СРСР перереєстрацію не пройшла. Н.Андрєєва та її найближчі прихильники дотримуються тієї позиції, що немає сенсу реєструвати партію в державних структурах "буржуазного режиму", проти якого вона (партія) бореться. Отже, регіональні осередки ВКПБ, які діють в Україні, крім того, що не мають юридичного статусу в межах нашої держави, ще і є, по суті регіональними структурами закордонної партії.
Крім того партія Н.Андрєєвої налагодила контакти з політичними структурами аналогічного ідейного спрямування у Європі та Латинській Америці, від яких отримує певну фінансову підтримку.
Наскільки відомо, головною метою діяльності ВКПБ, якщо вірити програмним документам, є здійснення соціалістичної революції, встановлення "диктатури пролетаріату", ліквідація незалежних країн в межах колишнього СРСР. Для досягнення цих утопічних марень новітні більшовики не виключають можливості навіть організувати збройне повстання.
Виходячи з таких собі “скромних” планів, можна стверджувати, що функціонування регіональних структур ВКПБ в Україні має чітко виражене антиконституційне спрямування, а в діяльності його керівництва вбачаються окремі ознаки злочинів, передбачених ст. 109 ("дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади"), та ст. 110 КК України ("посягання на територіальну цілісність і недоторканість України").
Протягом 2000-2005 років активісти ВКПБ регулярно брали активну участь у масових “акціях протесту”, організованих КПУ, ВСР та ПСПУ в Україні. Лідери "лівих" сил, зокрема КПУ, розглядають ВКПБ як потенційного союзника в політичній боротьбі, а тому, не звертаючи уваги на радикалізм та гострі заяви більшовицьких лідерів, в окремих випадках підтримують діяльність осередків вказаної структури, надаючи їм приміщення для проведення зборів, залучаючи до участі в своїх акціях тощо. Не зайве й зазначити, що третина з двохсот членів ВКПБ в Україні водночас є членами Комуністичної партії України.
Прихильники ВКПБ не визнають нинішню президентсько-парламентську форму правління в Україні. На їх думку, єдиною альтернативою на сьогодні є Республіка Рад, тому виступають за ліквідацію посади Президента в Україні.
Центральне керівництво ВКПБ проявляє підвищений інтерес до розвитку суспільно-політичних процесів в Україні. Особливо це проявляється після відомих історичних подій осені 2004-весни 2005 р.р. Зокрема, за завданням Бюро ЦК ВКПБ по Україні, Молдові і ПМР при Одеському обласному осередку створений т.зв. інформаційно-аналітичний центр, який систематизує і аналізує матеріали щодо політичного життя нашої держави.
В Україні прихильниками ВКПБ видається три газети: "Більшовик" (м. Одеса), "Буревестник" (м.Севастополь), "Рабоче - крестьянская правда" (м. Мукачеве).Зміст матеріалів, що друкуються в них, часом носить відвертий антиукраїнський характер.
Окремі радикально налаштовані лідери ВКПБ виношують наміри створити в Україні молодіжні мобільні бойові групи. Ще у 1993р. в м.Одесі організована т.зв. "Молода гвардія більшовиків" (МГБ), до якої увійшло близько 15 осіб (діяльність подібної "бойової" групи в Україні, в тій же Одесі, нещодавно припинено правоохоронними органами. В липні 2004 року Одеським апеляційним судом був оголошений судовий вирок по кримінальній справі 144 щодо звинувачення членів бандитсько-терористичного угрупування, так званих, „комуністів-революціонерів” у скоєнні тяжких кримінальних злочинів. Всього засуджено 10 чоловік)).
Як повідомили вашому кореспонденту в Міністерстві юстиції, воно відмовляється офіційно реєструвати більшовицькі осередки. Причина – антиконституційне спрямування діяльності ВКПБ. Але більшовики не падають духом. Нині спостерігається процес входження її членів до інших ліворадикальних політизованих структур, або створення ними нових організацій з іміджем законослухняних.
Існуючи поза законом в Україні, керівництво ВКПБ залишає основною метою своєї діяльності відновлення єдиної радянської держави. Діючи на межі порушення закону, ньюбільшовики можуть стати однією з тих сил, які намагаються випробувати нинішню владу на міцність. І на витримку. Думаю, подібні реверанси можна допускати до якоїсь межі. Як свідчить історія, влада теж вміє захищатись. Тим більше, коли захищати треба цілісність держави.