Влада не реагує на резонансні публікації. Набридло!!!
08/20/2005 | Dana
„Відсутність реакції влади на резонансні публікації в ЗМІ. Шляхи вирішення проблеми” – на цю тему дискутуватимуть 23 серпня об 11-00 в приміщенні “Iнтерньюз-Україна” (за адресою вул. Ризька, 15) журналісти та медіа експерти. Організаторами слухань є Громадська рада захисту свободи слова та “Iнтерньюз-Україна”.
Чимало вітчизняних журналістів свідчать, що медіа звільнилися від „темникового” минулого і отримали більшу свободу слова. Проте відсутність належного реагування влади на резонансні й актуальні публікації в ЗМІ залишаться однією з нагальних проблем українського суспільства.
Саме з нерозуміння можновладцями суспільної ролі медіа й виникають проблеми. Більше того, помилки чинної влади в стосунках зі ЗМІ є системні, тобто вони знову повторюють шлях, яким йшли їх попередники. Так нічого й не міняючи докорінним чином.
Часто високопосадовці психологічно не налаштовані на те, що журналісти мають право, і більше того, повинні висвітлювати та критикувати діяльність влади. Як варіант – можна побачити зневажливе ставлення представників влади до „засвіченої” в ЗМІ проблеми, як до чергової „заказухи” від конкурентів.
«Маленький українець» має право володіти інформацією як про керівництво країни, так і про бізнесові структури, що діють на її території. А ЗМІ мають відображати проблеми, які є в суспільстві, бути „дзеркалом”, дивлячись у яке, влада повинна робити висновки і вживати заходів щодо подолання цих проблем.
В демократичних країнах мас-медіа виконують природну функцію „четвертої влади” – контролю над керівництвом країни на всіх його ланках. В історії знайдеться чимало прикладів, коли резонансні публікації в ЗМІ про корупцію чи зловживання призводили до серйозних змін на політичній арені тієї або іншої держави. Згадаймо, хоча б „Уотергейтський скандал”, який розгорівся після публікацій в газеті The Washington Post і став причиною відставки президента Ніксона. Або скандал з Литовським президентом, якого сейм відправив у відставку через «залежність» від спонсора своєї виборчої кампанії.
На жаль, Україна і українська журналістика лише на шляху до загальносвітових стандартів.
Громадська рада захисту свободи слова проводить моніторинг фактів ігнорування владою важливих і резонансних публікацій в ЗМІ, який вперше буде опублікований на громадських слуханнях 23 серпня. Фактів можна наводити багато. Згадати хоча б декілька скандалів з представниками влади, широко розтиражованих в ЗМІ, але, фактично, залишених поза увагою представників влади.
• Скандал з дипломами міністра Зварича, який широко обговорювався у ЗМІ і згодом був успішно „здатий в архів”. Хоча посадовець такого рівня, спійманий на неправді, мусив би подати у відставку.
• Розслідування журналістом „Української газети” Володимиром Воланіном обставин отруєння Президента, в якому не в найкращому світлі згадуються нинішні високопосадовці, також було залишене поза увагою правоохоронних органів. Більше того, одну з частин розслідування під назвою „Таємна вечеря-2. Хто?” було цензурою вилучено з публікації в газеті (http://gazeta.ua/ru/main/3270/).
• Численні публікації про незаконну забудову в столиці, та корупційну діяльність київської міської влади на чолі з Олександром Омельченко також залишились без жодної уваги - до нині скомпрометовані столичні посадовці залишаються на своїх місцях.
Нарешті чиновники різних рангів мають зрозуміти, що критика з боку журналістів – це не суцільне „замовлення” з боку конкурентів чи гонитва за „смаженими” фактами.
Безумовно, влада має оперативно реагувати на суспільно важливу інформацію, яку надають ЗМІ. Гострі на язик журналісти своєю критикою насправді допомагають їй постійно залишатися „у формі”. Таким чином вони не дозволяють можновладцям відриватися від реалій країни.
Попереду вибори, тому саме зараз журналістам варто домовлятися про правила поведінки під час виборів і після них. Чим швидше влада і ЗМІ знайдуть зручний формат діалогу і механізми співпраці, тим ліпше це буде для демократизації суспільства в цілому.
До участі в дискусії запрошуємо всіх бажаючих журналістів, медіа-експертів та представників влади.
А особливо "майданівців":)
Контакти координаторів «Медіаради»:
8 050 927 77 15 Богдана Бабич
8 067 799 22 44 Андрій Кондратенко
mediarada@mail.ru,
press@mediarada.kiev.ua
Відповіді
2005.08.20 | Уляна
Прореагуйте й Ви, будь ласка.
Наскільки регулярно ви виступаєте з подібними закликами з тих пір, як працюєте журналістом?Пишущему и показывающему
М.Жванецкий
Я и говорю: непривычно жить нынче.
Ну, тем, что горит, взрывается и падает, нас не удивишь.
Но истеричность пишущих!
Крики «пожар», «горим», «тонем», «убивают», «спасите», «спасайтесь», «караул», «маму, маму бей!» довели нас до полного отупения.
А когда надо спасать лично тех, кто годами орал «спасайся!», - никого рядом не оказалось.
Наверное, население не так требует, как покупает эти вопли, то есть включает, читает, слушает это все, раскрыв рот, и в этот раскрытый рот ему вкладывают блендамед, жвачку, какие-то повязки, прокладки, туфли, духовки.
Продать отупевшему легче, но звать на помощь уже не надо. Сколько ты ему показывал трупов, как здорово покадрово показал отрезание головы у живого человека, как ты бежал рядом и записывал крик матери разорванного ребенка. Ты заставлял нас выключать твой телевизор по десять раз за час, чтоб не видеть, не слышать, не присутствовать при ампутациях, крови, расстреле, рвоте.
Что ж ты теперь требуешь или уже просишь сочувствия к себе, у которого отнимают эту свободу?
Если ты спросишь меня, что я чувствую по поводу твоих тревог, - сложные чувства, отвечу я максимально деликатно... Все еще деликатно... Пока еще с той довоенной воспитанностью. Конечно, я за свободу, но я за свою свободу, не за твою. Ты уже не зеркало общества, ты отражаешь только себя и требуешь для себя, и видишь себя.
Ты разрушаешь во мне все, к чему я не разрешал прикасаться даже самым близким. А ты влезаешь туда и хозяйничаешь, и гремишь, и уничтожаешь мое сострадание, мое отношение к женщине, мою личную жизнь и мое нежелание вмешиваться в личную жизнь другого. Ты сделал печатными непечатные слова. Ты открыл мой слух для брани в эфире, заставил меня уже не морщиться, а свернуться комком. Ты долго держался на моей ненависти к запретам. Но ты меня довел до последнего.
Я, кого запрещали и вырезали, уже своей рукой вырезал бы тебя целиком.
Столько презрения к собственному народу в виде зрителя и читателя я не встречал. «Им это надо. Они это едят. Дайте им кровь, секс и драки... А вы не хотите смотреть - выключайте». В том-то и дело, что тебя не выключишь. Погасишь изображение - останется звук в машине, в толпе, на улице, в дискотеке, у моря, на вокзале, в поезде.
Твои мысли, твои тексты, твои буквы и слова в песнях.
Ты слушал свои слова в песнях?.. - Дядя, а ты не слушай слова, - сказал мне ребенок. - Ты танцуй, дядя.
Танцую, детка, танцую.
Чем выковырять твои слова? Но слова в песнях - самое безобидное. Хоть под отбойный молоток. Не овладел отбойным молотком - не справишься с партнершей. Я не о песнях для танцев. Я о том, что ты показываешь этим детям. Какими заголовками ты привлекаешь их: «Милый, убей мою маму». Наверное, с этим заголовком твою газету купили. Ты получил этот рубль...
Я еще несколько лет назад удивился.
Группа образованных журналистов пыталась издать газету, написанную матом. Печатать непечатный мат. Почему печатать мат можно, а учить детей мату нельзя? Почему показывать отрезание головы можно, а носить при себе ножи детям нельзя?
Где же логика?
Когда рядом с нами в ресторане начинают громко говорить матом, мы втягиваем голову в плечи. Мы нервничаем. Мы понимаем, что скоро нас начнут бить. Это сигнал об изменении обстановки в худшую сторону.
Ты решил меня издергать и таким способом: разрушив нервы, отняв лечение, оставив рекламу каких-то таблеток.
Ты не выдержал испытание деньгами и в соревновании с коллегами ворвался во все, что я берег для себя.
Да, толпы проституток.
Да, нищие.
Но ты же не нищий.
Ты бесконечно борешься с президентом и подмигиваешь нам - «поддержите».
В чем тебя поддержать?
Это ты лично, будучи зеркалом, в котором ты лично отражаешься, ведешь свою личную, тебе одному понятную бесконечную борьбу с равным тебе по классу.
Я хочу тебя спросить об одном: ты анекдоты о президенте слышал?
Если народ молчит, чье мнение ты выражаешь?
На книжных развалах все, что ты написал.
В эфире все, что ты придумал.
Чью свободу ущемляют?!
Пенсии платят, зарплату платят, шахтеры на рельсах не лежат.
На улицах ногу поставить некуда. Головы прохожих тонут в море машин.
Это Москва, конечно. Но разве Москва была такой?
На улицах меньше крови, чем на экране. Ты собрал трупы со всей страны. Если ты не начнешь последние известия со взрыва, пожара и сполошливого кудахтанья дикторши с выпученными глазами, ты ничего не заработаешь. Ты будешь мне что-то бормотать про рейтинг. Я тебе говорю, что погибаю, заболеваю, трогаюсь умом от твоих известий, а ты мне про рейтинг и что я могу выключить.
Что выключить?!!
Как выключить последние известия?
Ты собираешь вонь, кровь и грязь по всей стране.
Взорвался газ в Таганроге... Ну?..
Как огромна эта страна, ты знаешь! Каждый час, каждую минуту что-то взрывается, кто-то стреляет. И обязательно патрульный сбегает от караульного. И кто-то вешается. И кто-то же и счастлив!
Ты посмотри, сколько новых домов, сколько машин. Да просто расскажи себе, почему ты зимой такой загорелый, вот тебе и будет светлая новость...
Но нет, ты в своей борьбе с президентом ни разу не ответил на вопрос: «Почему?»
Поставишь вопрос, и сразу упадет накал.
Сколько оружия клепала вся страна.
Оно висело на стене. Оно должно было выстрелить. Откуда оружие? Откуда взрывчатка? Как она уходит со склада?
Ты в этой своей личной денежной драке потерял главное.
Тебя уже не боятся начальники. Ты их приучил к этим судорогам. Что может быть интереснее генпрокурора с бабами! Если уже и это сработало?!
Я в твоих играх не участвую!
Знаешь - выключилась твоя 6aшня, и стало тише.
Появилась осень, появился воздух, появились птицы, вошла в дом тишина. Еще чуть-чуть, и мы бы за говорили друг с другом.
Но раздались срочные крики: «Ремонтируй быстрее! Тяни времянку! Загоняй самосвал! Включай компрессор!»
Застучало, завыло, и опять зaсуетился голубой экран.
2005.08.21 | 100%
В Москві воно спрацювало, навіщо нам це лайно ?(-)
2005.08.21 | Чучхе
Жванецький як завжди весь в минулому
Коротко це його писання зводиться до тези зразку кінця восьмидесятих: проституцію, наркоманію і Карабах спричинили своїми публікаціями журналісти. Ще тоді багато говорили, що журналісти роздмухують "смажені факти" навколо Чорнобиля в той час як там все тіп-топ. Тоді навіть термін такий придумали "радіофобія", типу радіація навіть корисна, то журналісти в погоні за сенсаціями накручують населення, запевняючи, що все навпаки.Ось короткий виклад суті того, що в вищенаведеному постингу писав Жванецький.
Але він більше популярний в Росії, тож має підлаштовуватися під реалії життя. Журналістів там хоть і не мочать (принаймні несильно), але пропаганда працює на створення негативного образу журналіста. Такого собі бабая... Тобто, Бабіцького. А Жванєцький їй підспівує, морда.
2005.08.22 | Уляна
Ще як були ми козаками...
Чучхе пише:> Ще тоді багато говорили, що журналісти роздмухують "смажені факти" навколо Чорнобиля в той час як там все тіп-топ. Тоді навіть термін такий придумали "радіофобія", типу радіація навіть корисна, то журналісти в погоні за сенсаціями накручують населення, запевняючи, що все навпаки.
>
> Ось короткий виклад суті того, що в вищенаведеному постингу писав Жванецький.
Отакоє от по-вашому? А "Маму, маму бєй" прогледіли?, а інші тези по ходу? Ваша проффесіональна відповідь... Жванецкому? Ви зараз працюєте над темою шкідливості малих доз радіації і у Вас підсвідомо Чорнобиль в якості аргумента чи це така собі безвідказна "гуманітарна технологія": будь що крити Чорнобилем? (Якщо перше, тозверніть увагу на дослідження професора Бурлакової з інституту Хімічної Фізики в Москві) Я привела монолог Жванецкого, щоб проілюструвати, що важко буде дискредитованим каналам та виданням, а може і журналістиці в цілому (через дискредетованих) дочекатися, щоб їм хтось щось пояснював. Не їм вимагати. Це просто нагадує вимоги з балкону в одному відомому романі "Ну когда же будут разоблачєнія?"
Анну Герман, до речі, вже викликали на допит. Звичайно, як свідка. Не чули? Виявляється, документи про погашення судимостей підроблені. А вона такі пресконференції влаштовувала, такі демо робила... Дійсно, без заходу в Чорнобильську зону не знати, як трактувати професійні аберації.
2005.08.21 | Dana
Уляні. Попередня влада реагувала
Хоча й не зовсім адекватно.А чого це ви, Уляно, така сердита. Продивилась ваші відгуки на форумі - суцільні "наїзди".
Напевно період такий. Запевняю вас, життя смугасте, і після чорної смуги обов'язково буде біла:)
2005.08.22 | Уляна
А по суті?(-)
2005.08.20 | Пані
Дано, що ви робите 29го?
Ми плануємо зустріч новинарів Майдану в Києві і вас теж запрошуємо. Зокрема і це питання збиралися обговорювати.Час ми поки не визначили, ближче до дати знатимемо.
2005.08.21 | Dana
Поки не знаю, але дякую за запрошення.
Визначитесь з місцем і часом - сигналізуйте.babych@mail.ru або на мібільний 8(050)927 77 15
2005.08.21 | Пані
Угу, угу (-)
2005.08.20 | Остап!
Рано "відпускаєте" теми.Де диплом Зварича?Де Декларації Ю.?
Рано "відпускаєте" теми, які підняли.Де диплом Зварича?
Де Декларації Ющенка, Тимошенко ?
Звідки вони беруть ті гроші, які витрачають?
Потрібно "ДАВИТИ" ТЕМУ поки вона не буде логічно завершена.
Ішакше на вас не будуть звертати увагу.
2005.08.21 | 100%
Хробак самоцензури зашевелився ? (-)
2005.08.21 | stefan
Re: Рано "відпускаєте" теми.
Остап! пише:> Потрібно "ДАВИТИ" ТЕМУ поки вона не буде логічно завершена.
2005.08.22 | BIO
Re: Влада не реагує на резонансні публікації. Набридло!!!
А может и правда частоты не те ?Попробуйте перейти на более низкие, политические киты
в большинстве их хорошо принимают. Не душой, так телом.
Например звук 500 тыс. Майдана. Доходит. Вроде доходил.
Пока ваша профессия будет четко ассоциироваться с Моськой
на оч.коротком поводке - на лучшее отношение не надейтесь.
Боритесь за Общественные каналы, добивайтесь их, тикайте
на них от сытой неволи - это народ оценит. Вам это надо ?
УКВ