08/26/2005 | Мінор

http://www.rep-ua.com/show/?id=2783


Якщо припустити, що ініціатива президента щодо підвищення прохідного бар`єру на парламентських виборах є лобістською, то це - типове лобіювання інтересів партії, яку створив його кум.


«Партия – спинной хребет рабочего класса,

Партия – бессмертие нашего дела,

Партия – единственное, что мне не изменит.

Ум класса, честь класса, совесть класса, -

Вот что такое Партия!»


Володимир Маяковський


Пропозиція президента підвищити прохідний бар‘єр до парламенту завершила сезон відпусток для розморених сонцем політиків. І хоч формально Верховна Рада збереться лише в вересні, за кількістю політичних дискусій і заяв серпень почав нагадувати пік політичного сезону. Втім, значна частина партійців з усіх політичних сил усе ще стежить за подіями в Україні завдяки Інтернету на численних курортах, а тому немає сенсу детально аналізувати реальний розклад голосів у парламенті з питання внесення змін до виборчого закону. Цікаві мотиви і прихований механізм внесення до промови глави держави перед народом цієї досить камерної тематики, адже зміна прохідного бар‘єру може потягнути за собою серйозні наслідки - особливо на тлі Конституційної реформи, що за 4 місяці вступає в законну силу.


Наскільки нам вдалося довідатися, ініціатива Ющенка не обговорювалася в оточенні найближчих соратників. До останнього про неї нічого не підозрювали і в оточенні прем‘єра. Якщо, звичайно, не зарахувати за формальною ознакою до такого оточення віце-прем‘єра Романа Безсмертного, якого називають серед авторів ініціативи.


Найбільш емоційною була публічна реакція Петра Симоненка, який дещо істерично заявив одразу ж, що президент хоче позбавити комуністів місць у парламенті. Одразу по тому стало зрозуміло, що йдеться не про повернення до цілком прийнятного 4% бар‘єру замість 3% нинішніх. Адже КПУ згідно соціологічних опитувань може розраховувати на 6-7% голосів. Підозра підтвердилася наступного дня, коли свіжеспечений (в сенсі недавно прийнятий) НСНУ-сівець Михайло Поживанов зізнався, що вже написав законопроект про підвищення прохідного бар‘єру на виборах до 7%.


Втім, набагато бурхливішою була непублічна реакція «старих націонал-демократів», зокрема середовища УНП. Ініціатива Ющенка тут була сприйнята, як публічний ляпас чи навіть цвьохання батога. 7%-ове сито примусить тих, хто не хотів ходити у підлеглих Порошенка-Безсмертного, вступити до НСНУ, щоб не залишитися без депутатського мандату. І якщо припустити, що ініціатива президента є лобістською, то це типове лобіювання інтересів партії, яку створив його кум.


Взагалі, підвищення прохідного бар‘єру викличе різку поляризацію політичного спектру. Центрами кристалізації стануть лише кілька партій, які очолюють «політичні зірки». Суть проекту, що проглядає в такій перетасовці, одна – запропонувати виборцям вибори без вибору: або голосуй за партію президента, або за його противників зі Сходу. По суті, це вихолощення парламентських виборів до простого повтору другого-третього туру виборів президентських. І якщо ви підтримуєте Ющенка, але вам до душі більш високі податки і більший рівень соціальних гарантій, у вас так само зникає вибір, як і у тих, хто виступає за податкові канікули, приватну медицину і також підтримує президента.


Наразі обмеження вибору, яке ще чекає виборців, переживають політики, яких заганяють до однієї кошари під назвою НСНУ. Ситуацію страшенно ускладнює імперативний мандат, що забирає право депутата на міжфракційні переходи в парламенті. В ситуації, яка може виникнути після набуття чинності Конституційною реформою в новому, обраному за 7%-го бар‘єру парламенті, політика перестане бути публічною і переміститься під килими, за лаштунки. Критика партійного керівництва й навіть оприлюднення окремого підходу, "неправильне" голосування можуть стати причиною виключення депутата з фракції, партії і парламенту. Знову, як і за старих кучмівських часів, розквітне підлабузництво, інтриги, бігання до президента, статті з компроматом.


Але, як багатоцільова радянська ракета «Сатана» могла накрити ядерним ударом одразу і Вашингтон і Нью Йорк, так ініціатива Безсмертного-Порошенка, проголошена президентом, має не одну, а одразу декілька цілей.


Справа в тому, що згідно з діючим законодавством виборчі комісії утворюють партії, що вже представлені в минулому складі парламенту. Тому без підтримки «старих націонал-демократів», що виграли вибори 2002 року, НСНУ може розраховувати хіба на «Солідарність» Порошенка, якщо довести, що вибори вигравала саме вона, а не весь блок. Відповідно, щоб отримати право на формування комісій, НСНУ має стати єдиним правонаступником «НУ», а для цього до кошари потрібно загнати хоча б більшість колишніх учасників блоку.


Іншим цікавим наслідком ініціативи може бути тестування Юлії Тимошенко на вірність взятим на себе зобов‘язанням. Адже не секрет, що останні соціологічні дані гарантували БЮТ прохід до парламенту з рейтингом, який принаймні не поступається рейтингу НСНУ. Відмову Юлії входити до партійного блоку, який очолює підлеглий їй Безсмертний, а контролює її політичний суперник Порошенко, президенту можуть подати, як відмову блокуватися саме з ним. Наслідком стане відставка прем‘єра, призначення нового більш лояльного керівника уряду і… концентрація адміністративного ресурсу в руках лідерів НСНУ, звідки вірогідно подадуть кандидатуру нового голови уряду.


Ще одним, не менш цікавим наслідком такої відставки стане звільнення Ющенка від обтяжуючих зобов‘язань перед Олександром Морозом, чия партія, зрозуміло, з політичних причин не зможе влитися до блоку з НСНУ. А формування нового уряду спиратиметься вже на нові домовленості в парламенті, де в світлі підвищення прохідного бар‘єру знайдеться чимало «прагматиків», охочих підставити своє плече й голос для негайного утворення проурядової більшості для уряду Порошенка-Безсмертного. Викинутій за межі уряду СПУ доведеться шукати союзників або серед комуністів, що допоможе втопити лівий напрямок взагалі, або серед БЮТ, що додатково скомпрометує Тимошенко в очах президента.


Якщо ж прем‘єр погодиться на запропоновані Безсмертним і Порошенком правила гри, то виглядало б логічним і внесення змін до Конституції, благо Україна має десятирічні традиції УРСР, які ще не забула більшість громадян. А для тяглості історичного розвитку можна було б відновити і номер статті, шостий. З формулюванням: «НСНУ – керівна і спрямовуюча сила демократичного (радянського) суспільства».

Віктор УКОЛОВ