Відповіді

• 2005.09.03 | Analytik

  "Певно то є найтяжча провина ..."

  Я любив вас усіх,
  Та найбільше любив Україну,
  Певно то є найтяжча провина моя!

• 2005.09.03 | Чучхе

  Колись ми добре сходили з кількома майданівцями на його могилу

  тре було б як-небудь повторити, але я зара не в Києві
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.09.03 | Analytik

    Тим, хто не в Україні

    О земле втрачена, явися
    бодай у зболеному сні
    і лазурове простелися,
    пролийся мертвому мені!
    І поверни у дні забуті,
    росою згадок окропи,
    віддай усеблагій покуті
    і тихо вимов: лихо, спи!..
    Сонця клопочуться в озерах,
    спадають гуси до води,
    в далеких пожиттєвих ерах
    мої розтанули сліди.
    Де сині ниви, в сум пойняті,
    де чорне вороння лісів?
    Світання тіні пелехаті
    над райдугою голосів,
    ранкові нашепти молільниць,
    де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,
    і солодавий запах винниць,
    як гріх, як спогад і як біль?
    Де дня розгойдані тарілі?
    Мосянжний перегуд джмелів,
    твої пшеничні руки білі
    над безберегістю полів,
    де коси чорні на світанні
    і жаром спечені уста,
    троянди пуп'янки духмяні
    і ти — і грішна, і свята,
    де та западиста долина,
    той приярок і те кубло,
    де тріпалася лебединя,
    туге ламаючи крило?
    Де голубів вільготні лети
    і бризки райдуги в крилі?
    Минуле, озовися, де ти?
    Забуті радощі, жалі.
    О земле втрачена, явися
    бодай у зболеному сні,
    і лазурово простелися,
    і душу порятуй мені.
    
    В.Стус