Бий комуняк!
09/03/2005 | Vortex
Останнім часом в Росії а зараз вже й в Україні намічується зростання процесів реінкарнації СССР. Все більше жалкують за „щасливою великою країною”. В Росії взагалі вже відкрито зрозуміли що СССР був утопією для їхнього імперіалістичного шовінізму а отже різні проекти на кшталт www.nashi.su (Soviet Union) не дивують. Ну власне що з варварів візьмеш? ФСБ при владі. Їх вилікує лише сира земля. Хвилюють тенденції на Україні. Адже в нас також помітне суттєве зростання відповідних тенденцій. Особливо „троянським коником” виявилися до речі хиби агітпропу „соціалістичної тюрьми народів”. Зрозуміло що успіхи СССР варто розглядати виключно в світлі військово-оборонної сфери. Це було єдине де СССР лідирував. Демократичні історики вже потрошки почали вигрібати нагору те що виявляється СССР був дуже потужним. Однак все ще лишається переважаючою теза що мовляв СССР все-таки був „неготовим”,”слабким” до ДСВ. На фоні істерії дебілів Заходу котрі відверто звели війну до переможної і вирішаючої ролі США і у нас в Україні виникає природне обурення подібними перекрученнями. Відповідно зростає гордість за „комуністичну перемогу та могутність радянської імперії”. По суті навіть неглибоко копнувши суб’єкт зустрічає дуже цікаві факти які не можуть негативно не вплинути на загальну оцінку минулого і теперішнього. Насправді на мою думку пора вже завершити блукання брехнею і показувати ситуацію такою якою вона є. Зрештою мене дивує що це ще досі не зробили – це по суті навіть „демократизаторам”(тим що солодко розпатякують про демократичний ліберастизм цілей ОУН) всесвітньої історії вигідно. Беззаперечним є те що військовий потенціал СССР дозволяв дивитися на нацистів як на самогубців коли вони почали наступ. Однак програвав на початку СССР не через „чистки”,”неготовність”,”погану техніко-збройну оснащеність військ”(це взагалі абсурд) а через те що воювати за „червоних” не було кому. Саме в цьому і причина массових здач у полон.
Дуже шкода мені гуманістів однак я не збираюся їм в угоду заперечувати той факт що для прикладу в Білорусі визначну роль зіграв національний фактор „червоної” влади. Близько 80% особового складу НКВС і т.п. структур складали жиди. Відповідно чий розум вміє мислити тверезо той зрозуміє чому вийшло що в Білорусі комуністи зуміли до себе викликати особливу „симпатію” населення. В результаті війська здавалися через просте небажання воювати за СССР. „Хлібом-сіллю” зустрічали німців і в цілковито РОСІЙСЬКИХ областях. Далеко не тільки в Галичині. Де про це нас повідомляють? Однак схоже що Сталін таки чим далі тим сильніше переважав Гітлера в особистих якостях. Останнього засліпила хибна думка „месіанства”. Відповідно не важко було спрогнозувати що „поразницькі” настрої Розенберга що пропонував використати настрої населення Росії, України та Білорусі супроти комуністів не викликали схвалення в фюрера. Самовпевненість зіграла ключову роль в ДСВ. Починаючи від колосальної і вирішальної помилки у побудові стосунків з населенням окупованих земель і закінчуючи серйозною тактичною поразкою коли через небажання Гітлера чекати в бій на несприятливій території були кинуті невідомі тоді ще радянським військам „Тигри”. Декілька танків були захоплені, знайдені їх слабкі місця і суттєвий а можливо навіть вирішаючий ефект від того якби невідомі танки були масово застосовані в штурмах був утрачений виключно через особисті якості Гітлера. Отож відповідно Сталін просто зачекав коли німці зроблять неможливе – змусити радянські війська воювати супроти Рейху. Вже не за СССР, а швидше за власні життя. Можливо це занадто обезбашене припущення але на мою думку саме через це Сталін обеззброював передові частини і не готував оборону з перших днів. Треба було викликати в німців почуття всесильності аби вони потім відповідно зрозуміло що мали почати нахабніти по відношенню до „нижчої раси”. Власне я сподіваюсь думаю що всім зрозуміло що „тупа бамбула-Сталін” з дерьмократичних казочок новомодніх „істориків” це відверте знущання над здоровим глуздом. Сталін не міг зігнорувати донесення розвідки стосовно точної дати німецького наступу.
Але що бачать люди? Бачать СССР який мав чудову техніку і був „несправедливо атакований німцями”. Те ж що Сталін вкупі з ліберастами Заходу і виростив Гітлера не особливо афішується „історією”. А те ж що поняття „Вітчизняна війна” можливе лише для лексикону червоних парторгів взагалі практично приховане. А де правда про настрої країни тоді? Про те що таке комуністи і яка їх роль у „перемозі”?
Отож вважаю за необхідне розпочати хвилю пропаганди супроти червоної контрреволюції. Власне перш за все пропоную почати на „Майдані” збирати всі відомі справжні(це особливо важливо) негативи СССР. Річ в тому що наприклад мені як тому хто „щастя” в пізнанні життя Союзу по суті не знав справді важко зрозуміти жахливість життя в ті часи. Хвиля ж розповідей про негативи СССР в Україні скінчилася вже десь років з 7-8 тому.
Останньою краплею я особисто вважаю дебілізм влади котра нічого не робить заради зупинки розповсюдження „червоного” лайна. Про це вже писали здається і в „Дзеркалі Тижня” якось що мовляв найкращим кінофільмом визнали кілька років тому „Гудбай, Ленін!” а у нас на Андріївському узвозі та Хрещатику все аж кишить „СССР” та „Че Геварою”. Так що давайте люди розкошелюйтесь історіями про жахи СРСР
з особистого життя і взагалі хто що знає.
Better dead, then red
Ось до речі як апофеоз „червоного ренессансу”:
http://www.antimult.ru/antimults/antipr/006coldsummer/antimult006-coldsummer.exe.zip
Пізніше трохи скину все що мені відомо.
Дуже шкода мені гуманістів однак я не збираюся їм в угоду заперечувати той факт що для прикладу в Білорусі визначну роль зіграв національний фактор „червоної” влади. Близько 80% особового складу НКВС і т.п. структур складали жиди. Відповідно чий розум вміє мислити тверезо той зрозуміє чому вийшло що в Білорусі комуністи зуміли до себе викликати особливу „симпатію” населення. В результаті війська здавалися через просте небажання воювати за СССР. „Хлібом-сіллю” зустрічали німців і в цілковито РОСІЙСЬКИХ областях. Далеко не тільки в Галичині. Де про це нас повідомляють? Однак схоже що Сталін таки чим далі тим сильніше переважав Гітлера в особистих якостях. Останнього засліпила хибна думка „месіанства”. Відповідно не важко було спрогнозувати що „поразницькі” настрої Розенберга що пропонував використати настрої населення Росії, України та Білорусі супроти комуністів не викликали схвалення в фюрера. Самовпевненість зіграла ключову роль в ДСВ. Починаючи від колосальної і вирішальної помилки у побудові стосунків з населенням окупованих земель і закінчуючи серйозною тактичною поразкою коли через небажання Гітлера чекати в бій на несприятливій території були кинуті невідомі тоді ще радянським військам „Тигри”. Декілька танків були захоплені, знайдені їх слабкі місця і суттєвий а можливо навіть вирішаючий ефект від того якби невідомі танки були масово застосовані в штурмах був утрачений виключно через особисті якості Гітлера. Отож відповідно Сталін просто зачекав коли німці зроблять неможливе – змусити радянські війська воювати супроти Рейху. Вже не за СССР, а швидше за власні життя. Можливо це занадто обезбашене припущення але на мою думку саме через це Сталін обеззброював передові частини і не готував оборону з перших днів. Треба було викликати в німців почуття всесильності аби вони потім відповідно зрозуміло що мали почати нахабніти по відношенню до „нижчої раси”. Власне я сподіваюсь думаю що всім зрозуміло що „тупа бамбула-Сталін” з дерьмократичних казочок новомодніх „істориків” це відверте знущання над здоровим глуздом. Сталін не міг зігнорувати донесення розвідки стосовно точної дати німецького наступу.
Але що бачать люди? Бачать СССР який мав чудову техніку і був „несправедливо атакований німцями”. Те ж що Сталін вкупі з ліберастами Заходу і виростив Гітлера не особливо афішується „історією”. А те ж що поняття „Вітчизняна війна” можливе лише для лексикону червоних парторгів взагалі практично приховане. А де правда про настрої країни тоді? Про те що таке комуністи і яка їх роль у „перемозі”?
Отож вважаю за необхідне розпочати хвилю пропаганди супроти червоної контрреволюції. Власне перш за все пропоную почати на „Майдані” збирати всі відомі справжні(це особливо важливо) негативи СССР. Річ в тому що наприклад мені як тому хто „щастя” в пізнанні життя Союзу по суті не знав справді важко зрозуміти жахливість життя в ті часи. Хвиля ж розповідей про негативи СССР в Україні скінчилася вже десь років з 7-8 тому.
Останньою краплею я особисто вважаю дебілізм влади котра нічого не робить заради зупинки розповсюдження „червоного” лайна. Про це вже писали здається і в „Дзеркалі Тижня” якось що мовляв найкращим кінофільмом визнали кілька років тому „Гудбай, Ленін!” а у нас на Андріївському узвозі та Хрещатику все аж кишить „СССР” та „Че Геварою”. Так що давайте люди розкошелюйтесь історіями про жахи СРСР
з особистого життя і взагалі хто що знає. Better dead, then red
Ось до речі як апофеоз „червоного ренессансу”:
http://www.antimult.ru/antimults/antipr/006coldsummer/antimult006-coldsummer.exe.zip
Пізніше трохи скину все що мені відомо.
Відповіді
2005.09.03 | Хвізик
я би не скачував зазіповані архіви - там віруси бувають(-)
2005.09.03 | Безробітний
Починайте з USщенка, якщо паркан на Банковій перестрибнете....
Для довідкиУ 1977 році Ющенко стає членом КПСС. Цей факт ретельно приховується після повалення ҐКЧП у 1991 р. Як і те, що він був випускником відділення "пропагандистська майстерність" факультету ідеологічних кадрів Університету марксизму-ленінізму з червоним дипломом пропагандиста. Відомості про вихід із КПСС відсутні.
Подальша партійна кар’єра поновлюється в лютому 1996 р. - з посади члена політради НДП - партії, створеної на підтримку політики Президента Леоніда Кучми.
2005.09.03 | Vortex
Re: Бий комуняк!
>я би не скачував зазіповані архіви - там віруси бувають(-)Знайомі скачували мої - ніби нема. Та й Антимульти ці серйозна контора. Вони б такого удару по іміджу не допустили.
>У 1977 році Ющенко стає членом КПСС. Цей факт ретельно приховується після повалення ҐКЧП у 1991 р. Як і те, що він був випускником відділення "пропагандистська майстерність" факультету ідеологічних кадрів Університету марксизму-ленінізму з червоним дипломом пропагандиста. Відомості про вихід із КПСС відсутні. Подальша партійна кар’єра поновлюється в лютому 1996 р. - з посади члена політради НДП - партії, створеної на підтримку політики Президента Леоніда Кучми.
Згадується один з форумів:
"Когда будете получать инфу из госдепа и ЦРУ, тогда сможете говорить со мной на равных..."
Загалом спочатку давайте розберемося з минулим.
До речі всім усім що фіолетова дана тема? Ніхто нічого не бажає сказати? Чи немає інформації? Ну нічого почекаємо.
2005.09.03 | Сергій Кабуд
ну це ж все давно відомо і відбувається
Ви інше скажіть-як боротися з цим ефективно?
в Україні щонайменьше третина населення вважає себе чимось середнім між громадянами ссср, росії і комуністами чи членами їх сімей. Комуністами не в сенсі симанєнкі, а в сенсі кпсс.
Включно з президентом і премєром. незважаючи на фасад який вони тримають.
2005.09.03 | Vortex
Re: ну це ж все давно відомо і відбувається
"Ви інше скажіть-як боротися з цим ефективно?"
Так що тут боротися?! Треба факти і інформація! Я ж це від Вас і прошу! Бо раз ніхто не розповідає як погано і чому жилося в СРСР то що виходить там добре жилося?????? Не розумію.
2005.09.03 | Горицвіт
Це історія
Я думаю, що зачеплені тут теми (правдива історія Другої світової війни і розповіді про життя в СРСР) звісно ж, цікаві, але прямо не стосуються української політики.2005.09.04 | Vortex
Re: Це історія
Забудьте про ДСВ. Мене цікавить вже хоча б саме СРСР. ДСВ то лише тема де найяскравіше помітна проблема.Це не українська політика а історія?...
Якщо не бажаєте займатись тим що очевидно що треба то тоді скоро українська політика перетвориться на історію. Справа в тому що в ході суперечок з совками України в Інтернеті я зустрівся з однією дуже значною проблемою - якщо совок виявлявся грамотний то для агітації просто не було фактів. Правдивих звісно не було. Однак викрутаси - це ненадійний союзник адже по суті в такому разі ми пасивна жертва яка просто чекає на те аби зустрітися з тим хто матиме рівень розуму достатній для того аби докопатися до правди. В такому разі всі потуги і факти будуть знищені вщент. Ні звісно безперечно програш це не означатиме. Все втримається на "патріотичних" і т.п. аргументах але ж це річ лише для оборони на такій основні того хто має "паралельну" ідеологію ніколи не переконати в нашій правоті. Почавши ж пошук я дізнався що фактів немає бо взагалі цій темі ніхто в Україні серйозно не приділяв увагу. Десь думаю воно є але раз його не знайти - значить це вже недоробка капітальна.
Так що наприклад я зараз цілком можу перетворити десь мінімум 20 моїх знайомих хлопців у фанатів СРСР(навіть якщо вони є патріотами України) і при цьому Ви нічого не зможете мені протиставити бо я переконаю їх в усіх площинах - не лишиться нічого де б можна було щось знайти недолік.
Хоча власне я бачу просто мене тут ніхто не розуміє. Що ж в такому разі в сумі з "-1. агітпроп" бачу немає сенсу подальшої трати часу на "Майдан". Бувайте, народ!
2005.09.04 | Горицвіт
Re: Це історія
Vortex пише:> Забудьте про ДСВ. Мене цікавить вже хоча б саме СРСР. ДСВ то лише тема де найяскравіше помітна проблема.
> Це не українська політика а історія?...
> Якщо не бажаєте займатись тим що очевидно що треба то тоді скоро українська політика перетвориться на історію. Справа в тому що в ході суперечок з совками України в Інтернеті я зустрівся з однією дуже значною проблемою - якщо совок виявлявся грамотний то для агітації просто не було фактів. Правдивих звісно не було.
Давайте лінки чи що. Це звучить досить фантастично.
> Почавши ж пошук я дізнався що фактів немає бо взагалі цій темі ніхто в Україні серйозно не приділяв увагу.
Яких саме фактів нема?
> Так що наприклад я зараз цілком можу перетворити десь мінімум 20 моїх знайомих хлопців у фанатів СРСР(навіть якщо вони є патріотами України)
Можете ще перетворити їх на фанатів Римської імперії. Такий же приблизно стосунок до сучасної української політики.
> і при цьому Ви нічого не зможете мені протиставити бо я переконаю їх в усіх площинах - не лишиться нічого де б можна було щось знайти недолік.
Та ну прям.
> Хоча власне я бачу просто мене тут ніхто не розуміє. Що ж в такому разі в сумі з "-1. агітпроп" бачу немає сенсу подальшої трати часу на "Майдан". Бувайте, народ!
Тому і рекомендується завжди почитати форум перед тим як на нього писати: зрозуміти коло тем, які обговорюються, рівень дискусій і тому подібне.
2005.09.04 | Сергій Кабуд
Ви чули про ГУЛАГ?
про голодомор?про чорнобиль?
для самих тупих є Московство Павла Штепи.
Все написано просто і доступно.
За совка в Київі у 80і роки були наприклад періоди коли по 3 місяця не продавали ніякого масла, було шо ніде не можна було купити картоплю скажімо місяца півтора, а ще люди перешивали самотужки собі одяг з дідусевого бо не можна було купити легально нормальні шмотки, точніше ніякі інколи. Ну а ціни були такі шо пальто коштувало місячну зарплату і його було соромно вдягнути. Це побут.
тепер про розкривання роту несанкціоноване партією:
Реально можна було за сказане вголос шо режим окупації поганий-
вилетіти з любої роботи чи навчання і опиниутися в ссилці в кізякстані. Назавжди.
А за ваш цей допис ви б 3 роки на зоні провели, де в вас були б хвороби постійни бо нема вітамінів. Зеки інколи самі сажали якісь овочі, але хворіли і вмирали все одно.
Це за вислів чи допис таке було.
Постійно було страшно. Відчуття небезбеки. Як би в країні військове положення, скрізь купи воєнних.
2005.09.04 | Мірко
Re: Бий комуняк!
Досить оповісти про голодомор, та одночасне нищення української мови.Сайтів безліч. От один, - та цитати з нього
http://ukrayinarus.cjb.net/
- 1932-1933рр. Спланована і здійснена за підтримкою і з мовчазної згоди "світового співтовариства" акція ліквідації українського народу. Свідоме знищення московським більшовицьким режимом українських селян шляхом організації голодомору. Централізоване переселення росіян у вимерлі села України. В Україні, яка володіє 40 відсотками світового чорнозему, умертвлено голодом 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення. Голодомор був спрямований на винищення саме українців, а відбувався він лише на українських етнічних землях. Якщо окремі области України (зокрема Київщина) втратили чи не третину свого населення, а на Кубані, Придонні, Ставропіллі та в Криму загинув кожен четвертий - п'ятий житель сіл та хуторів, то в тих частинах сусідніх москвинських областей (Брянська, Воронізька, Курська), де жили москалі, смертности від голодування не спостерігалося. Не помирали від голоду також у москальських селах в Україні. Здебільшого саме мешканці цих сіл були тими грабарями, що закопували померлих, а часто й ще живих, українців.
!–> Член Британської Академії і член Академії наук у Кракові проф. Норман Дейвіс пише: „Голодомор 1932-1933 pp. був побічним наслідком колективізації і мав подвійну мету: одним ударом придушити український націоналізм і винищити найбільший осередок заможного селянства.
ЖНИВА СКОРБОТИ "ЧВЕРТЬ сільського населення, чоловіки, жінки й діти, лежать мертві або конають" на "великій території, де живе десь сорок мільйонів чоловік", "немов один великий "Бельзен". "Решта населення, більшою чи меншою мірою недужа", "навіть не має сили поховати свої родини і сусідів". "(Як і в "Бельзені"), загони вгодованих поліцаїв і партійні урядовці наглядають за жертвами" [1- Robert Conquest, The Harvest of Sorrow: Soviet Collectivisation and the Terror Famine (London, 1986), 3. ].
У1932-1933 pp. в Україні і на прилеглих козацьких землях сталінський режим запровадив штучно створений голодомор як частину радянської колективізаційної кампанії. Всі запаси харчів були силоміць реквізовані, військовий кордон не давав змоги завезти харчі ззовні, і люди були приречені на смерть. Мета полягала в знищенні української нації, а разом з нею і "класового ворога". Загинуло близько 7 млн. людей [2- Ibid. ch. 16, "The Death Roll".]. Світ бачив не один страшний голод, під час багатьох із них становище ще більше погіршувала громадянська війна. Проте голод, організований як геноцидний акт державної політики, слід вважати за унікальний.
Письменник Василь Гросман згодом так зобразить дітей:
"Ви бачили коли-небудь газетні фото дітей у німецьких таборах? Вони були точнісінько такі; голови — немов важкі кулі на тоненьких, як у лелеки, шийках... увесь скелет обтягнений не шкірою, а немов жовтою марлею... А навесні вони вже взагалі не мали облич. Замість них — якісь пташині голови із дзьобами або жаб'ячі голови з тонесенькими білими вустами, а дехто скидався на рибу з роззявленим ротом... То були радянські діти, а доводили їх до смерті радянські люди" [3- Vasily Grossman, Forever Flowing (New York, 1972), цитовано в: Conquest, The Harvest of Sorrow, 286.].
Зовнішній світ не знав нічого. У США кореспондентові газети "Нью-Йорк тайме", що в приватному колі багато розповідав про мільйони смертей, проте нічого не опублікував, дано Пулітцерівську премію [4- S.J.Taylor, Stalin s Apologist: Walter Duranty, the New York Times' Man in Moscow (Oxford, 1990).]. В Англії Джордж Орвел нарікав, що голодомор "залишився поза увагою більшості англійських русофілів" [5- Conquest, The Harvest of Sorrow, ch. 17, "The Record of the West". ].
Історик, що зрештою подав переконливі докази цього жахіття, намагався передати його незмірність. Він написав книжку на 412 сторінок, десь по 500 слів на сторінку, а потім заявив у передмові: "Десь двадцять занапащених життів припадає не те що на кожне слово, а на кожну літеру цієї книжки" [6- Ibid., "Preface", 1.].” (Норман Дейвіс Європа: Історія /Пер. з англ. П.Таращук, О.Коваленко. –К., Основи, 2000. -С.993-994.)
! –>"У крестьян отбирали практически все зерно, в том числе и предназначенное для посева. Физически ослабленное крестьянство не могло нормально провести весеннюю посевную кампанию 1932 г. Усложняли ситуацию и бесхозяйственность в колхозах, полная незаинтересованность крестьян в эффективной, продуктивной работе.
Весной 1932 г. в республике было засеяно немногим более половины запланированных площадей. Вследствие некачественного возделывания часть посевов погибла. И все же не естественные факторы были причиной трагедии украинского крестьянства. Урожай 1932 г. лишь на 12% был меньше среднего урожая за 1926-1930 гг. и мог бы обеспечить население Украины минимумом продовольствия. До выполнения плана по хлебозаготовкам Украина и другие хлебные районы заносились на «черную доску». Сюда прекращалась поставка товаров, изымались продовольственные и посевные фонды. Это фактически обрекало людей на голодную смерть...
Коллективизация привела к резкому падению производительности сельского хозяйства. Тем не менее, собранного урожая вполне хватало, чтобы прокормить население республики. Однако союзное правительство продолжало устанавливать для Украины непомерные хлебозаготовительные планы. В 1931 г. республиканское руководство обратилось к Москве с просьбой снизить плановые цифры. И. Сталин согласился на незначительное уменьшение плана, но это не могло спасти ситуацию. Как следствие, уже в конце 1931 г. в Украине катастрофически не хватало продовольствия. Тем временем хлебозаготовительные планы росли. В 1931 г. украинские крестьяне сдали государству 39% валового сбора зерновых, в 1932 г. - 55%.
В октябре 1932 г. в республику для надзора за хлебозаготовительной кампанией прибыла чрезвычайная комиссия во главе с В. Молотовым. Комиссия действовала грубыми методами. Для «работы на селе» были мобилизованы партийные активисты. В села вводились регулярные войска и подразделения ГПУ, которые силой отбирали у крестьян последнее зерно... Именно в этот период на полях по ночам начали появляться крестьяне, преимущественно женщины, которые ножницами срезали недозревшие еще колоски. Это явление быстро приобрело массовый характер.
Для его прекращения И. Сталин собственноручно написал закон об охране социалистической собственности, который за кражу колхозной или кооперативной собственности предусматривал расстрел с конфискацией имущества или лишение свободы сроком не менее 10 лет с конфискацией имущества. Современники называли этот закон «законом о пяти колосках». В скором времени появился закон «о борьбе со спекуляцией», который предусматривал заключение в концлагерях от 5 до 10 лет для тех крестьян, которые, спасаясь от голода, старались обменять домашние вещи на продовольствие в городах. Купить продукты они не могли, так как с 1928 г. продовольствие в городах распределялось по карточкам.
Крестьяне оказались в безвыходном положении. ЦК КП(б)У, СНК УССР, десятки тысяч местных партийных и советских руководителей, суды и прокуратура республики, органы ГПУ на территории собственной республики по отношению к собственному народу действовали так, как редко позволяли себе действовать захватчики в оккупированной стране. Подворные обыски сопровождались конфискацией не только зерна, но и картофеля, свеклы, сала, мяса и других продовольственных запасов на зиму. Крестьяне были лишены всего съестного. Этим партийно-государственный аппарат сознательно обрекал их на смерть... В начале 1933 г. в Украине фактически не осталось запасов продовольствия. Голод охватил также другие зерновые районы - Поволжье, Кубань, Северный Кавказ.
Но самые страшные масштабы голод приобрел именно в Украине. Люди умирали целыми селами, живые не имели сил хоронить умерших. А в это время на соседних железнодорожных станциях под вооруженной охраной находились тысячи пудов зерна, предназначенного для вывоза. Фактически голод наступил уже в декабре 1931 г., а массовая смертность началась зимой 1932 г. Новая волна массовой смертности от голода поднялась осенью 1932 г., а зимой и весной 1933 г. он охватил всю Украину. Летом, в особенности в июне 1933 г., голодомор достиг апогея. От него умирали на протяжении лета, а от тифа и кишечно-желудочных отравлений даже в начале 1934 г.
Люди ели толченую кору деревьев, солому, перемешанную с гнилой перемерзшей капустой, котов, собак, крыс, потом перешли на слизняков, лягушек, крапиву и умирали от тяжелых желудочных заболеваний. Были многочисленными случаи людоедства, некоторые крестьяне, обезумев от голода, убивали и ели собственных и чужих детей. Вымирали целые села, а поиски и изъятие продовольствия государственными органами продолжались.
Поставленные в безысходное положение, крестьяне бросали дома и пробовали попасть в город. Не всем это удавалось: многие погибали под открытым небом на дорогах, других останавливали милицейские кордоны. В город попадало сравнительно мало людей. Но помощи не было и здесь. Стремясь спасти хотя бы детей, родители оставляли их в больницах, государственных учреждениях, в подъездах домов и просто на улицах. Лишь с мая-июня 1933 г. государство начало предоставлять некоторую помощь украинскому крестьянству...
Гибель миллионов людей власть старалась скрыть. Средства массовой информации молчали. Советское правительство отвергало предложения о помощи из-за границы, утверждая, что слухи о голоде намеренно распространяют враги СССР... Вплоть до 1987 г. ни одного упоминания об этом событии 1933 г. в советской историографии и печати не было. По сей день не установлено точное количество жертв голода 1932-1933 гг. Сталинское руководство запретило упоминать о нем в средствах информации. В январе 1933 г., когда от голода ежедневно гибли десятки тысяч крестьян, И. Сталин на пленуме ЦК ВКП(б) заявил, что материальное положение рабочих и крестьян улучшается из года в год и что в этом могут сомневаться лишь ярые враги советской власти. Официальное расследование голодомора 1932-1933 гг. в Украине началось только в конце 80-х годов.
Еще не развеялся трупный смрад в опустевших украинских домах, а из других республик СССР, в особенности из России, уже направлялись эшелоны с переселенцами. К концу 1933 г. в Донецкую, Днепропетровскую, Одесскую и Харьковскую области переселилось около 117,1 тыс. человек. Голодомор 1932-1933 гг. принадлежит к трагедиям, последствия которых ощущаются по сей день... Голодомор 1932-1933 гг. - самое страшное из многочисленных преступлений сталинизма. (История Украины: учебное пособие для 10 класса средн. общеобразоват. шк. /Авторы: Даниленко В.М., Гузенков С.Г., Колодяжний Н.Н. -Запорожье: Премьер, 2003. -С.175-179)
! –> "Предстоящему голоду крестьяне нередко предпочитали самоубийство и иногда целыми семьями отравлялись угарным газом. Тех, кто пытался спастись в городах, задерживали заградительные отряды... Люди ели древесную кору, кожаные ремни, обувь... Власти отметили более двух тысяч случаев людоедства. С пойманными людоедами часто жестоко расправлялись, учиняя над ними самосуд. Нередко матери убивали и ели своих детей. Бывший заключённый Вацлав Дворжецкий вспоминал одну из таких женщин, попавшую за подобное убийство в лагерь. Она говорила ему: "Всех унёс голод! Всех... Если бы это... то и я... А так, может быть, будет у меня ещё ребёночек, может, будут ещё детки...". И в то же время изъятое у крестьян зерно часто из-за плохого хранения гнило и портилось, порой сваливалось в кучи прямо под открытым небом. Не прекращали работать все водочные заводы страны, где зерно перегоняли в спирт. Правительство продолжало продавать хлеб за рубеж. По официальным данным, в 1932 г. в Западную Европу было вывезено около 1,8 млн т зерна, в 1933 г. - 1 млн т. Советские газеты опровергали все сообщения о голоде…" (Энциклопедия для детей. Т. 5, ч. 3. История России. XX век...- C.454-455.)
! –> З повідомлень Італійського консула у Харкові, 31 травня 1933р. № 474/106. "Голод далі робить таке велике знищення народу, що залишається зосім не зрозумілим, як світ може бути байдужим супроти такої катастрофи і як інтернаціональна преса, що так активно закликає до міжнародного осудження Німеччини, винуватої в т.зв. "страшних переслідуваннях євреєв", особливо мовчить про цю різанину, організовану радянським урядом... "Етнографічний матеріал буде змінений", цинічно сказав один жид, велика риба місцевого ГПУ (очевидно, начальник Хар.облвідділу ГПУ Кацнельсон). ...Напевно необхідно зліквідувати українську проблему протягом кількох місяців, з жертвою від 10 до 15 мільйонів осіб. Нехай ця цифра не здається перебільшеною. Я тієї думки, що, мабуть, її уже досягли. Це велике нещастя, яке скошує мільйони осіб і винищує дітей цілого народу, вдаряє в дійсности тільки Україну, Кубань та середню Волгу... У селі Гарово, біля 50 км від Харкова, з 1300 мешканців, що там жили, сьогодні можна нарахувати тільки 200... Околиця Полтави, здається найбільше потерпіла, більше навіть від Харкова. У Полтаві навіть лікарі починають пухнути від недоїдання. Із Сум один комсомолець пише до своєї дівчини у Харків, що там батьки убивають своїх найменших дітей і їх з'їдають... Закінчую: теперішнє нещастя спричинить колонізацію, переважно москвинську, України. Воно змінить її етнографічний характер. Можливо в дуже близькому майбутньому не можна буде більше говорити про Україну..., тому що Україна в дійсности стане московським краєм. З найвищою пошаною К. (королівський) консул Граденіго"(Куліш А.Ф. Книга пам'яти українців... С.-41)
- 1933 р. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.
- 1933 р. - В січні керована Л.Кагановичем та Й.Сталіним компартійна кліка призначила П.Постишева секретарем ЦК КП(б)Удля безпосереднього керівництва голодомором в Україні. Разом з ним прибуло 10 тисяч московитів, які були призначені на керівні ключові посади в селах, містах та обласних центрах.
- 1933 р. Погром українців Кубані. Жорстоке придушення комуністами повстання українців на Кубані. Розстріл і виселення понад 50 тис. українців, зокрема, повністю - станиці Полтавської (30 тис. населення), яка була крупним центром української освіти та культури. Перейменування її в "Красноармейскую". Заселення українських станиць московитами. Перейменування їхніх назв, щоб ніхто й не здогадався, що в них жили славні нащадки Запорізької Січі. Після ліквідації шкіл та культурно-освітніх установ на Кубані в багатьох станицях москалі виносили зі шкіл, клубів та хат-читалень українську літературу й палили її вдень при дорогах. Всі українці, котрі відігравали будь-яку ролю в культурно-національному житті Кубані, зокрема 1500 вчителів українських станичних шкіл, були фізично знищені або заслані на каторжну працю до концентраційних таборів, звідки майже ніхто не повернувся (Яр.Савка, Російщення України, Київ, 1992, с.209-215). У станиці Полтавській москалі застали ще чимало вмираючих і виснажених українців. Їх було постріляно й у такий спосіб деукраїнізовано.
- 1933 p. - Планове заселення вимерлих від голодомору українських сіл завезеними з Півночі московитами. План було виконано на 104,7 %.
- 1933 р. - Самогубство письменника М.Хвильового та державного діяча М.Скрипника на знак протесту проти української політики московських окупантів та малоросійських колаборантів.
- 1933 - 41 pp. Тотальне знищення та арешт 80% української інтелігенції московською окупаційною владою : інженерів, науковців, письменників, лікарів, вчителів тощо. У 1938 році друкувалося 259 українських письменників, після 1938 року - лише 36. З 223 зниклих письменників лише 7 померли своєю смертю. Решта розстріляні, запроторені до концтаборів або іншими репресивними заходами вилучені з літератури. Таких масових убивств, як в 30-х роках в Руси-Україні, історія ще не знала. Кагановичі, постишеви, хатаєвичі, бруки мільйонами вбивали українців лише за те, що вони були українцями. (А.Дикий, с.260).
- 1933-1939 pp. - Масове нищення пам'яток української культури, архітектури, мистецтва, зокрема, шедевра світової архітектури Михайлівського Золотоверхого монастиря (побудований в середині XI ст.) та найстарішої церкви (побудованої в Х ст.) - Десятинної у Києві. За двадцять років окупації було знищено 8 тисяч церков - пам'яток культури та архітектури. Видатний вчений, археолог, мистецтвознавець Микола Макаренко, який виступав на захист Михайлівського Золотоверхого монастиря, був 1934 р. заарештований і 1937 р. знищений.
- 1934 р. - Розстріляно діячів української культури (К.Буревій, Г.Косинка, Т.Крушельницький, Д.Фальківський та інш.) за сфальсифікованими звинуваченнями у причетности до вбивства С.Кірова, якого в дійсности вбили його ж "соратнікі". У зв'язку зі "справою Кірова" комуністи вимордували в Руси-Україні близько 30 тис. осіб, переважно інтелігенції.
2005.09.04 | Сергій Кабуд
ось це написав Свистович 26 жовтня 2004р
в цій реальності я жив до 27 років. І взагалі то й не вважав себе опозиціонером, принаймні дуууже прихованимhttp://kuchmizm.info/weblog/archives/000914.html
...
І насамкінець для розрядки
Сміх сміхом, але знову доводиться згадувати відомі з радянських часів деякі правила поведінки опозиціонера:
1. Виходячи з приміщення (навіть виносячи сміття), зайди до туалету, якщо маєш в цьому хоча б найменшу потребу. Якщо тебе зненацька заарештують, то невідомо коли випаде така нагода.
2. Іди до ванни відразу, як тільки відчув у цьому потребу. Не відкладай це на кілька годин, бо, якщо тебе зненацька заарештують, то невідомо коли випаде така нагода.
3. Навіть виносячи сміття чи виходячи у найближчий кіоск за цигарками, вдягайся і взувайся тепло, зручно та у все чисте. Ні в якому разі не в капцях чи черевиках на босу ногу. Якщо тебе зненацька заарештують, то не виключено, що саме в цьому одязі та взутті тобі доведеться пробути кілька днів.
Це навіть не параноя. Це просто звичайні правила гігієни та появи на людях, виконувати які дуже легко і навіть корисно – вони дисциплінують й підтримують у формі. Тому є актуальними і для демократичного суспільства, правда, з інших мотивів.
Посміхніться, друзі! Ми все одно переможемо! Карфагени руйнуються, динозаври – вимирають. Закони історії та природи. І проти них не попреш, навіть маючи під орудою озброєні загони.
Posted by at 26.10.2004 19:52