09/13/2005 | Юрій Шеляженко

Критерій буде суто математичний, якщо тільки не станеться дива (такого от, скажімо: одна з партій запропонує внятну, прозору, непопулістську і неавантюрну програму дій - конкретно, крок за кроком - по очищенню влади, відновленню української економіки, культури, науки, освіти, та становленню політичної нації і громадянського та інформаційного суспільства на наступні 5 років).

Отже, я візьму виборчі списки всіх партій (за виключенням першої п'ятірки), відраза до ідеології або діяльності яких у мене не зашкалює, і складу суми доходів учасників цих списків згідно їх офіційним деклараціям про доходи. У кого вийде найбільша сума, за тих і проголосую.

Логіка така.

По-перше, найбільша спільна сума доходів свідчить принаймні про відносно високий середній рівень чесності в партії.

По-друге, Україні зараз потрібні ефективні менеджери. Оскільки державна служба - це великий свинарник, ефективні менеджери можуть прийти лише з бізнесу. Крім того, у Верховній Раді потрібні люди, які розуміють, наскільки небезпечно лізти у економіку з політичними граблями.