24 вересня відбудеться Марш "Антикапіталізм-2005"!
09/14/2005 | Left Initiative
www.livitsa.info
Інформація.
24 вересня 2005 року у Києві відбудеться Марш "Антикапіталізм-2005" у которому візьмуть участь представники лівих молодіжних організацій різних політичних таборів. Серед учасників: ЛКСМУ (молодіжка КПУ), ВО "Ліва ініціатива", Че Гевара, СМС (молодіжка СПУ), "Трудові Резерви" (молодіжка Партіі Труда), УСДМ (молодіжка СДПУ(О), Молода гвардия (молодіжка ПСПУ), Піонерська організація України тощо
Маніфест Маршу та Рок-концерту 24 вересня:
Антикапіталізм-2005
Маніфест акції
То що таке капіталізм?
Це добра робота, якої в тебе нема.
Це гроші, яких завжди не досить, скільки не працюєш.
Це бос, що дає копійки за твою працю. А сам має з неї добрячий зиск.
Ціни на хліб, м'ясо, бензин. Тарифи за воду та світло. Вони невпинно ростуть.
Освіта та лікування. За них теж треба платити.
Квартира, на яку не заробиш за півжиття праці.
Родина, що немає де жити, й рахує кожну копійчину.
Діти, що не народились на світ. Бо їм не знайшлось місця у бюджеті родини.
Майбутнє, якого немає у наших дітей. Бо розподіл світу вже стався, і він належатиме дітям твоїх босів.
Брехня по ТВ, де є все, окрім правди. Правди про капіталізм, яку кажемо тобі ми.
Капіталізм – це наше життя. Боротьба проти капіталізму – спроба змінити життя на краще. Змінити його насправді, не на словах. Це єдино можливий шлях у інше, гідне майбутнє. Для когось він розпочнеться з маршу по вулицях вересневого Києва.
***
Звичайно, ти думав про це раніше.
Чому вони мають все, а ти не маєш нічого? Не маєш жодного шансу пробитись до тих, хто вгорі. Бо це – не кіно. Чому так: адже ти працюєш на них, а вони не вилазять із казино та модних курортів?
Чи справді життя – це нудна праця в офісі чи на заводі, два тижні відпустки, диван ввечері та пиво на вихідних? Каторга, яку ти ненавидиш, й одночасно боїшся втратити. Бо сидіти вдома без грошей – ще гірше.
Чому кожна нова влада ще більше волає про патріотизм, а в України стає все менше людей, все менше щастя, добробуту та надії?
Чому все на так, як воно мало б бути за справедливістю, за звичайною логікою?
Нарешті: хіба так має бути завжди?
Ми маємо відповіді на ці запитання. Ми кажемо – в соціальних негараздах нашого часу, в особистих трагедіях та суспільних катастрофах сьогодення винний капіталізм. Не окремі „нечесні” пани, не окремі „погані” клани. Цілий суспільний лад, за якого вся власність країни належить нечисленній юрбі паразитів, на яких мають робити мільйони інших. Ми можемо і мусимо змінити цю ганебну дійсність. Побудувати нове суспільство: без панів та холопів, без нерівності та експлуатації. Суспільство, де головною цінністю будуть не гроші – сама людина. Справжню демократію – демократію для всіх. Соціалізм.
Вам скажуть, що це неможливо? Брехня. Неможливо жити так, як ми живемо зараз. Все інше – в наших з вами руках. Чим більше буде цих рук, тим швидше вони повалять наскрізь прогнилу систему, яку нав'язали нам та нашім батькам.
Бідна, залежна від всіх держава Третього світу, наша Україна, особливо потерпає від капіталістичної пошесті. Світові акули капіталізму зводять стосунки на її теренах. Хижацькі монополіі ведуть боротьбу за заводи, які належать її народу. Підконтрольні ім політикани викривають один одного на залежних телеканалах. Так звана „чесна влада”, – капіталісти, що захищають інтереси іноземного капіталу, – узяли до своїх рук контроль над Україною. Так звана „опозиція” – капіталісти, що хочуть повернути собі цей контроль. Пройде час, і вони знову поміняються місцями. Життя народу ніяк не зміниться – хіба що, на гірше.
Капіталісти не люблять, коли їх звуть їх справжнім ім'ям. Вони вигадали для себе купу інших: „бізнесмени, підприємці, власники”. Вони балакають про „чесних господарів„ що нібито не схожі на „олігархів” – аби люди не зрозуміли, що це одне і теж саме. Попри взаємні бійки та гризанину, капіталісти єдині у захисті інтересів свого класу. Люди Кучми та Ющенко спільними зусиллями приватизували землю України, спільно розкрадали її ресурси, заводи, колгоспи та шахти. Вони були єдині, коли посилали наших юнаків на загарбницьку війну до Іраку, в злочинних інтересах імперіалізму США. Наразі вони спільно проштовхують Трудовий кодекс – драконівські закони, що остаточно позбавлять українців залишків їх трудових прав.
Інколи нам кажуть: справжній капіталізм ще не прийшов в Україну. Насправді, ми знаємо: скрізь, навіть на Заході, який п'є соки з народів всього світу, він сіє біду та нерівність. Капіталісти разом тягнуть Україну до Світової Організації Торгівлі, яка знищить залишки нашої економічної незалежності. Разом з Міжнародним Валютним Фондом, вони лаштують фінансові ланцюги на руки українців. Борг по кредитах МВФ віддаватимемо не тільки ми, а й наші онуки.
Ми не поодинокі: протест проти глобального капіталізму з року в рік росте в усьому світі. Мільйони людей розуміють: подальше панування капіталізму – прямий шлях до загибелі людства. Те, що ми лише започатковуємо, давно стало звичним для вулиць всіх континентів.
Ми – це молодь України, представники більшості молодіжних лівих організацій та груп. Ми об'єдналися, щоби започаткувати спільну кампанію спротиву – акцію „Антикапіталізм – 2005”. Ми знаємо напевне – прийде час, і капіталізм скінчить своє панування в Україні. Ми вважаємо це єдиною альтернативою руйнації та зубожінню. А тому кажемо:
Україна – не товар! Вступ до СОТ – смертний вирок для економіки України.
Ні – новому рабському кодексу праці! Трудове законодавство має відстоювати інтереси робітничого класу та профспілок. Проте, закони не будуть справедливими до робітників, аж доки вони не повернуть собі свої підприємства і свою Україну. Аж доки не відберуть заводи у тих, хто їх вкрав.
Україна – геть з Іраку! За рахунок життів наших хлопців Кучма поліпшував стосунки із Вашингтоном. Цю справу продовжує його наступник Ющенко. Змусимо його виконати обіцянку негайно вивести українські війська з Іраку!
Націоналізація без реприватизації! Заводи України належать її народу. Націоналізовані, вони не можуть бути передані до лап інших капіталістів. Цинічний перерозподіл власності має замінити справжня націоналізація.
Ні політичним переслідуванням в Україні! Вимагаємо негайного звільнення політв’язнів-комуністів!
Справжня революція попереду! Те, що відбувалось торік на Майдані – профанація цього великого поняття. Банда шахраїв, руками обуреного народу, видерла трон з-під заду таких же самих злочинців. Справжня революція забере владу і власність у всіх без винятків капіталістів. Лише тоді ми зможемо говорить про справді народню демократію в Україні.
Геть капіталізм!
Інший світ можливий!
Єднаймося у лавах „Антикапіталізму -2005”!
Оргкомітет акції
Київ, 14 вересня 2005 р.
Інформація.
24 вересня 2005 року у Києві відбудеться Марш "Антикапіталізм-2005" у которому візьмуть участь представники лівих молодіжних організацій різних політичних таборів. Серед учасників: ЛКСМУ (молодіжка КПУ), ВО "Ліва ініціатива", Че Гевара, СМС (молодіжка СПУ), "Трудові Резерви" (молодіжка Партіі Труда), УСДМ (молодіжка СДПУ(О), Молода гвардия (молодіжка ПСПУ), Піонерська організація України тощо
Маніфест Маршу та Рок-концерту 24 вересня:
Антикапіталізм-2005
Маніфест акції
То що таке капіталізм?
Це добра робота, якої в тебе нема.
Це гроші, яких завжди не досить, скільки не працюєш.
Це бос, що дає копійки за твою працю. А сам має з неї добрячий зиск.
Ціни на хліб, м'ясо, бензин. Тарифи за воду та світло. Вони невпинно ростуть.
Освіта та лікування. За них теж треба платити.
Квартира, на яку не заробиш за півжиття праці.
Родина, що немає де жити, й рахує кожну копійчину.
Діти, що не народились на світ. Бо їм не знайшлось місця у бюджеті родини.
Майбутнє, якого немає у наших дітей. Бо розподіл світу вже стався, і він належатиме дітям твоїх босів.
Брехня по ТВ, де є все, окрім правди. Правди про капіталізм, яку кажемо тобі ми.
Капіталізм – це наше життя. Боротьба проти капіталізму – спроба змінити життя на краще. Змінити його насправді, не на словах. Це єдино можливий шлях у інше, гідне майбутнє. Для когось він розпочнеться з маршу по вулицях вересневого Києва.
***
Звичайно, ти думав про це раніше.
Чому вони мають все, а ти не маєш нічого? Не маєш жодного шансу пробитись до тих, хто вгорі. Бо це – не кіно. Чому так: адже ти працюєш на них, а вони не вилазять із казино та модних курортів?
Чи справді життя – це нудна праця в офісі чи на заводі, два тижні відпустки, диван ввечері та пиво на вихідних? Каторга, яку ти ненавидиш, й одночасно боїшся втратити. Бо сидіти вдома без грошей – ще гірше.
Чому кожна нова влада ще більше волає про патріотизм, а в України стає все менше людей, все менше щастя, добробуту та надії?
Чому все на так, як воно мало б бути за справедливістю, за звичайною логікою?
Нарешті: хіба так має бути завжди?
Ми маємо відповіді на ці запитання. Ми кажемо – в соціальних негараздах нашого часу, в особистих трагедіях та суспільних катастрофах сьогодення винний капіталізм. Не окремі „нечесні” пани, не окремі „погані” клани. Цілий суспільний лад, за якого вся власність країни належить нечисленній юрбі паразитів, на яких мають робити мільйони інших. Ми можемо і мусимо змінити цю ганебну дійсність. Побудувати нове суспільство: без панів та холопів, без нерівності та експлуатації. Суспільство, де головною цінністю будуть не гроші – сама людина. Справжню демократію – демократію для всіх. Соціалізм.
Вам скажуть, що це неможливо? Брехня. Неможливо жити так, як ми живемо зараз. Все інше – в наших з вами руках. Чим більше буде цих рук, тим швидше вони повалять наскрізь прогнилу систему, яку нав'язали нам та нашім батькам.
Бідна, залежна від всіх держава Третього світу, наша Україна, особливо потерпає від капіталістичної пошесті. Світові акули капіталізму зводять стосунки на її теренах. Хижацькі монополіі ведуть боротьбу за заводи, які належать її народу. Підконтрольні ім політикани викривають один одного на залежних телеканалах. Так звана „чесна влада”, – капіталісти, що захищають інтереси іноземного капіталу, – узяли до своїх рук контроль над Україною. Так звана „опозиція” – капіталісти, що хочуть повернути собі цей контроль. Пройде час, і вони знову поміняються місцями. Життя народу ніяк не зміниться – хіба що, на гірше.
Капіталісти не люблять, коли їх звуть їх справжнім ім'ям. Вони вигадали для себе купу інших: „бізнесмени, підприємці, власники”. Вони балакають про „чесних господарів„ що нібито не схожі на „олігархів” – аби люди не зрозуміли, що це одне і теж саме. Попри взаємні бійки та гризанину, капіталісти єдині у захисті інтересів свого класу. Люди Кучми та Ющенко спільними зусиллями приватизували землю України, спільно розкрадали її ресурси, заводи, колгоспи та шахти. Вони були єдині, коли посилали наших юнаків на загарбницьку війну до Іраку, в злочинних інтересах імперіалізму США. Наразі вони спільно проштовхують Трудовий кодекс – драконівські закони, що остаточно позбавлять українців залишків їх трудових прав.
Інколи нам кажуть: справжній капіталізм ще не прийшов в Україну. Насправді, ми знаємо: скрізь, навіть на Заході, який п'є соки з народів всього світу, він сіє біду та нерівність. Капіталісти разом тягнуть Україну до Світової Організації Торгівлі, яка знищить залишки нашої економічної незалежності. Разом з Міжнародним Валютним Фондом, вони лаштують фінансові ланцюги на руки українців. Борг по кредитах МВФ віддаватимемо не тільки ми, а й наші онуки.
Ми не поодинокі: протест проти глобального капіталізму з року в рік росте в усьому світі. Мільйони людей розуміють: подальше панування капіталізму – прямий шлях до загибелі людства. Те, що ми лише започатковуємо, давно стало звичним для вулиць всіх континентів.
Ми – це молодь України, представники більшості молодіжних лівих організацій та груп. Ми об'єдналися, щоби започаткувати спільну кампанію спротиву – акцію „Антикапіталізм – 2005”. Ми знаємо напевне – прийде час, і капіталізм скінчить своє панування в Україні. Ми вважаємо це єдиною альтернативою руйнації та зубожінню. А тому кажемо:
Україна – не товар! Вступ до СОТ – смертний вирок для економіки України.
Ні – новому рабському кодексу праці! Трудове законодавство має відстоювати інтереси робітничого класу та профспілок. Проте, закони не будуть справедливими до робітників, аж доки вони не повернуть собі свої підприємства і свою Україну. Аж доки не відберуть заводи у тих, хто їх вкрав.
Україна – геть з Іраку! За рахунок життів наших хлопців Кучма поліпшував стосунки із Вашингтоном. Цю справу продовжує його наступник Ющенко. Змусимо його виконати обіцянку негайно вивести українські війська з Іраку!
Націоналізація без реприватизації! Заводи України належать її народу. Націоналізовані, вони не можуть бути передані до лап інших капіталістів. Цинічний перерозподіл власності має замінити справжня націоналізація.
Ні політичним переслідуванням в Україні! Вимагаємо негайного звільнення політв’язнів-комуністів!
Справжня революція попереду! Те, що відбувалось торік на Майдані – профанація цього великого поняття. Банда шахраїв, руками обуреного народу, видерла трон з-під заду таких же самих злочинців. Справжня революція забере владу і власність у всіх без винятків капіталістів. Лише тоді ми зможемо говорить про справді народню демократію в Україні.
Геть капіталізм!
Інший світ можливий!
Єднаймося у лавах „Антикапіталізму -2005”!
Оргкомітет акції
Київ, 14 вересня 2005 р.