Відповіді

• 2005.09.20 | Сергій Кабуд

  це хуторянство. українець сьогодні той хто готовий віддати все

  шоб цей режим закінчився.
  Бо якщо це не відбудеться- всі хуторянські красоти зникнуть і зникне українство.
  Кличко блін! балаган дешевий це а не українство.
  
  Це лічить зімбабве пишатися тупим гладіатором.
  
  В майбутнє кличків не беруть- а беруть тих хгтоі вміє лікувати рак, знає як понизити дитячу смертність, зуміє зберегти нафту для нащадків і подолає бідність.
  
  Якщо ми не станемо такими- нас не стане як нації. Гімно, свині, вулики, всякі каблучки-
  шоб це все збереглося треба модернізувати все в країні, включно з політичною системою і позбуватися феодалів
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.09.20 | Englishman

    щодо Берлусконі

    Не кажучи про те, ще в Італії до нього відношення трішки інше, ніж у Бельгії , треба зазначити ось що. Берлусконі фактично врятував життя батька Шевченка, зорганізувавши та оплативши складну операцію на серці в одній з найкращих клінік Італії. Тому, як на мене, Шева у ЦЬОМУ випадку не зробив нічого аморального.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.09.20 | Сергій Кабуд

      але ця історія ніякого відношення до українства не має

      один поважний пан рятує іншого, шо потрапив в скрутне становище.

    • 2005.09.20 | Englishman

      наскільки мені відомо,

      це сталося на початку ка"рєри Шеви в Італії. Він не мав тоді достатньо грошей на дуже дорогу опрацію.
      
      Звісно, за бажанням це можна перевірити.
      
      Kwitka пише:
      > А чого він його вибрав хрещенним батьком для дитини, а не для батька тоді, де логіка
      
      А це вже кривляння

  • 2005.09.20 | QuasiGiraffe

    Re: це хуторянство. українець сьогодні той хто готовий віддати все

    Це Вас заціпило, бо він написав про ілюмінатор Боінга. І йому не потрібні неонові міста ... і ще щось.

• 2005.09.20 | evas

  Re: Я - украинец

  "Моя кровь красная, а не желто-голубая. Я не склоняю "пальто" и "кино", и три самых важных слова я сказал на русском языке. Я - украинец."
  
  На Руском язикє я Українець?

• 2005.09.20 | Свiдомий

  Re: Я - украинец

  Карбуде, а по-моєму тут щось є. Зразу видно - звичайна, проста людина написала щиро, вiд душi. Особливо менi сподобалися слова про "патрiотiв на трибунах" (себе не нагадує?) i пошуки iлюзорного щастя за морем. Патрiотичнi почуття у тебе називаються "хуторянством" - так може сказати тiльки той, у кого в душi не залишилося нiчого святого, окрiм нав"язаних ерзац-iдеалiв про "глобальне щастя".
  
  Евас: В США чомусь нiкого не трафляє шляк, коли люди спiлкуються, наприклад, iспанською. Навпаки, її активно вивчають в загальноосвiтнiх школах. Та й не в мовi рiч. Ми всi українцi, незалежно вiд мови чи походження. Лише тепер наш народ, попри всi його розбiжностi, почав це усвiдомлювати - ось що справдi важливо.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.09.20 | stefan

    Re: Я - украинец

    1.приємне враження від мислей людини, яка добре думає про Украіну і хоче мати тут нащадків.
    І не дуже важно, якою мовою він мислить, навіть не дуже важно, якої
    він етнічної приналежності(може і росіянин, може і гебрей, може і грек, чи молдаван,. або вірмен), головне він - ментальний українець,
    а це-більше, ніж просто-етнічний.
    2.слова Кабуда мене, як холодний душ, облили.Начебто він і правий.
    3.потім знову Свідомий вернув мене на рідні простори України.
    І він правий, але не треба забувати і слова Кабуда.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.09.20 | Сергій Кабуд

      так, істина багатопланова

      світ складніший за красиві київські вулиці і зберегти їх маємо не мріями а діями
      
      Нам, сучасним українцям не достає впевненості в своїх сила і агресивності в захисті себе, своєї національної едентичності і майбутнього.
      
      Без цього ми вимремо під тиском змін в зовнішньому світі.

    • 2005.09.20 | Свiдомий

      Re: Я - украинец/ напівукраїнець, можливо

      "Напiвукраїнець" - ганьба такому визначенню! На мою думку, ми остаточно сформуємося як самодостатня нацiя лише тодi, коли нiхто нiкого не буде називати "напiвукраїнцями".
      З приводу мови - дiйсно, а де вiн мав її вивчити за умов нацистської русифiкацiї? Довгий час в Криму навiть українських шкiл не було. Я сам зi Львова, то й не дивно, що досконало володiю українською. А якби я народився i вирiс в Криму, то певен, що не знав би її.
      Чи можна зрозумiти менталiтет нiмця, не знаючи нiмецької? Вважаю, що можна - аби лиш бажання було.

  • 2005.09.20 | Сергій Кабуд

    якщо ми будемо такими як звичайна проста людина нас не стане як

    нації.
    
    Хіба це треба пояснювати?
    
    Навкруги агресивне звіряче оточення, яке прагне нас знищити, в першу чергу нашу національну свідомість. Починаючи з мови, на якій навіть Київ не розмовляє і закінчуючи тим шо замість культури в нас кличко мудакувате.
    мені соромно шо мою Україну світ знає як теріторію де колись робили космічну техніку і фактично вигадали сінєматограф, а тепер там самі страшні драчуни в світі, велика кількість повій в усіх країнах світу і кількість одни з саамих високих рівнів поширення СНІДу.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.09.20 | Свiдомий

      Re: якщо ми будемо такими як звичайна проста людина нас не стане як

      Та хто ж заперечує? Головне - не нехтувати людьми через їхню мову чи походження i не ставитися до них як до "напiвукраїнцiв".
      Лише тодi, коли в суспiльствi немає внутрiшньої ворожнечi i зверхнього ставлення одних до iнших, можна говорити про перспективи його подальшого розвитку.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.09.20 | Сергій Кабуд

        ну це не до мене. Я якраз зовсім про інше. Не час квітками милув

        милуватися а час захищатися.
        Щодо мови - я не думаю що патріот такі поетичні статті писав би російською. Це - звичайна агітка, дешевка.
        Патріот елементарно зробив би зусилля і написав теж саме українською. Бо в школі вчив.
        
        Так шо я вважаю це провокацією.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.09.20 | Свiдомий

          Re: ну це не до мене. Я якраз зовсім про інше. Не час квітками милув

          Карбуде, в останньому повiдомленнi дурницi пишеш. Неуважнiсть твоя тому причина.
          Ну де вiн в Криму мiг українську в школi вчити при "совку"?? Див. одне з моїх попереднiх повiдомлень.
          Далi - краще вже нехай людина пише росiйською, але грамотно i чiтко, нiж українською, якою не володiє (бо не було можливостi вивчити).
          
          Сергій Кабуд пише:
          > Щодо мови - я не думаю що патріот такі поетичні статті писав би російською. Це - звичайна агітка, дешевка.
          > Патріот елементарно зробив би зусилля і написав теж саме українською. Бо в школі вчив.
          >
          > Так шо я вважаю це провокацією.

      • 2005.09.21 | harnack

        Re: якщо ми будемо такими як звичайна проста людина нас не стане

        (Гарнак): автор тексту хизується, що він не відмінює "пальто" - тут зарита хитрувата нещирість дописувача. Він навіть не збирається відмінювати чи й відмінити нічогісінького - він навіть не натякає на намір вивчити мову (він іронізує і рушники - не раджу йому їх заводити). Жалюгідна гра на сентименталізмі - він нікого не підведе, тим гірше якщо він залишив ці натяки підсвідомо. А що збирається він зробити для України? Тільки капіталізувати на ній?

  • 2005.09.21 | Riesenschnauzer

    Re: Я - украинец

    Свiдомий пише:
    > Карбуде, а по-моєму тут щось є. Зразу видно - звичайна, проста людина написала щиро, вiд душi. Особливо менi сподобалися слова про "патрiотiв на трибунах" (себе не нагадує?) i пошуки iлюзорного щастя за морем. Патрiотичнi почуття у тебе називаються "хуторянством" - так може сказати тiльки той, у кого в душi не залишилося нiчого святого, окрiм нав"язаних ерзац-iдеалiв про "глобальне щастя".
    
    Все вірно. Я скажу так. Те, що написав той хлопець і є тим, на чому грунтується патріотизм. Це відчуття аури України. Це те, з чим потрібно народитись, якщо цього немає - ти космополіт і куриш дурний план у Гон-Конзі. Хуторянство - це "моя хата з краю", а не "ставок, млинок та вишневенький садок", якщо пан Карбуд зрозуміє про що йдеться.
    І знову ж любити треба Україну в собі, і себе в Україні, а не тільки себе.

• 2005.09.20 | Ghost

  эти слова вполне соответствуют моему настроению

  кто-то скажет это другими словами, кто-то скажет это на другом языке, по-украински, или по-татарски, или по-венгерски. Украина большая, и мы все разные. хватит считать проценты, кто настоящий украинец, а кто ненастоящий. проблема в другом. мне кажется, в Украине ещё достаточно много людей НЕЛОЯЛЬНЫХ. или просто равнодушных, это в принципе одно и то же. по-моему, сейчас не так важно, на каком языке говорит человек, к какой культуре он себя относит, но важна ЛОЯЛЬНОСТЬ этого человека к Украине.

• 2005.09.20 | yalovets

  Автора треба вказувати! І текст не паплюжити! Наводжу оригінал.

  Закид у темі не до Вас, звичайно, а до тих, хто так поводиться на тому "кримському форумі". Вказувати автора і передруковувати тексти без змін має бути нормою, а не виключенням (але як майданівець Ви мабуть і самі про це знаєте).
  
  Якщо конкретно: зникла назва текста, зникло присвячення брату на початку. У першому абзаці зник знак запитання після "Я - українець", що порушує задум автора: спочатку йде знак запитання, потім крапка, потім знак оклику (це відображено у назві). А саме "чудове" - це зникнення цілого речення у 3 абзаці: "Мне стали родными беззаботная Одесса, деловитый Донецк и легендарная Полтава.". Мабуть комусь дуже "розумному" не сподобалося українське місто Донецьк. Але навіть це дрібниця поруч із повним ігноруванням імені автора.
  
  Автор цього тексту, можна сказати білого віршу, - Костянтин Семенович Перцовський. Текст став відомий ще у 2003 році, як учасник конкурсу рекламної фірми Saatchi & Saatchi на тему "Я - українець". Сайт конкурсу 2003 року - http://2003.saatchiawards.kiev.ua/ - дуже раджу зайти, бо там багато чудових, незвичних, оригінальних робот на патріотичну тему.
  
  Нижче наведено оригінальний текст із автурою та посиланням.
  
  ---
  
  ?.!
  
  Посвящаю Братику
  с надеждой, что он останется
  
  Я не люблю сало, не ношу вышиванку и не знаю слов украинского гимна. Я не переплывал Днепр и не умею танцевать гопак. На моем столе не лежит „Кобзарь”, а на стене не висят рушники. Моя кровь красная, а не желто-голубая. Я не склоняю „пальто” и „кино”, и три самых важных слова я сказал на русском языке. Я – украинец?
  
  Я болею за „Динамо”, за Кличко и Клочкову. Я видел эту землю из иллюминатора Боинга, но я вернулся. Мне не нужны неоновые города и силиконовые женщины. Я не буду жить там, где улицы без имен, а люди без отчеств. Я останусь здесь. Здесь земля еще не остыла от огня, и еще не стерлись на плитах имена незабытых предков. Здесь девушки читают в метро и пишут стихи на парах по термодинамике. Здесь на деньгах поэты, а не президенты. Здесь шутят смешно и улыбаются честно. Из сердца не вычеркнуть пятую графу. Я – украинец.
  
  Я люблю узкие улицы Львова и Харьковские проспекты. Мне стали родными беззаботная Одессы, деловитый Донецк и легендарная Полтава. Я не верю патриотам на трибунах, но верю патриотам в окопах. Я верю в эту страну: я доверяю этому воздуху – он держит купол, этим горам – они держат страховку, этим людям – они держат слово. Я люблю стук каблучков по плитке Крещатика, скрип снега в Карпатах и шуршание крымской гальки. Мне никогда не забыть украинской колыбельной и поцелуя на Андреевском. А еще… Мне часто снится необъятное небо и поле подсолнухов. И мой сын родится здесь. Я – украинец!
  
  
  Костянтин Семенович Перцовський: "?.!"
  http://2003.saatchiawards.kiev.ua/shortlist/pr/27.1.rtf
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.09.20 | Свiдомий

    Re: Автора треба вказувати! І текст не паплюжити! Наводжу оригінал.

    http://www.woguest.ru/cgi-bin/guest.fcg?p=5&u=fcts - я взяв звiдси (форум футбольного клубу "Таврiя" Сiмферополь).

  • 2005.09.21 | Englishman

    А оце немов спеціально для Кабуда- і свині, і вулики

    Видеоряд. От большого к малому
    - птицы строят гнездо (классические «лелеки» в селе на крышах домов)
    - свиноматка (большая красивая поросятина) кормит маленьких поросяток, они плотным полукольцом вокруг нее
    - пчелы летят в улей
    - кадры сменяются дальше – звери суетятся,обустраивая свой дом
    ..................................
    концовка
    - муравьи суетятся над муравейником.
    - самый маленький муравейчик напряжно тянет веточку! Громадную по сравнения с ним! На фоне этого кадра – слоган «А що Ти зробив для своєї Країни?”
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.09.21 | Сергій Кабуд

      Свині і вулики це дуже і дуже харашо, я лише проти того шоб це в

      вважати суттю українства!
      
      Дякую, красива картинка!
      УРА!

    • 2005.09.21 | harnack

      Кволий ум - ще нікчемніше муравлисько

      Englishman пише:
      > Видеоряд. От большого к малому
      > - птицы строят гнездо (классические «лелеки» в селе на крышах домов)
      > - свиноматка (большая красивая поросятина) кормит маленьких поросяток, они плотным полукольцом вокруг нее
      > - пчелы летят в улей
      > - кадры сменяются дальше – звери суетятся,обустраивая свой дом
      > ..................................
      > концовка
      > - муравьи суетятся над муравейником.
      > - самый маленький муравейчик напряжно тянет веточку! Громадную по сравнения с ним! На фоне этого кадра – слоган «А що Ти зробив для своєї Країни?”
      
      (Гарнак): залежить від уяви та від мови, пане господарю! Дехто російськомовно міркує мурашниками ("муравейниками") - а дехто україномовно міркує курганами. Здибали різницю? Чи Вам накурганити украргументів?

• 2005.09.21 | Мірко

  Дешеве українство!

  Ну що робить із нього українця?
  Чи досить то що він себе назвав українцем? Чи справді є чисто декляративне українство? А що якщо завтра себе назве жирафою? Чи свободолюбний Майдан битиме поклони короткошиї двоножі жирафі за жирафський патріотизм? - Це така собі вибірна національність.
  
  Чи досить коли має пашпорт український? - Який через кілька років можна змінити на канадський чи російський. Це така собі паперова "civic" національність.
  
  Чи досить що родився на Україні (чи принаймі на українській землі)? Тим чином половина президентів Ізраїлю українці, - хоч ні вони ні ми цього признати не хотіли б. Це така собі "випадкова" або "політична" а точніше "часово-географічна" національність, - хоч родженець Львова міг би бути поляком чи австріяком, а Києва москалем. А фактично більшість громадян у певний час усе будуть такими "географічними" українцями. (наприклад пан Сикорський, винахідник вертольотів, хто явно ненавидів українців)
  
  Чи досить що любиш гопака, бандуру, пироги та куттю? Чи це не лише такий собі кулінарно-розваговий націоналізм (який включає уболівання за Динамом, Кличком та Клочковою).
  
  Чи може, щоби бути українцем, треба заплатити певну ціну. Може треба зробити свідомий вибір та заплатити за нього знанням мови, знанням історії, боротьбою за свою національну гідність, любов'ю до братів своїх, до виявів душі української. Ну а тим самим і розумінням і любов'ю до членів інших національностей які люблять своє і своїх на рівні твоєї любови до українського народу.
  
  Тому Тарас Шевченко, Петро Могила, Василь Вишиваний, я, і Михайло Свистович є українцями, - а Лазар Каґанович, Сикорський, і Ґолда Маїр не є.
  
  А автор вищезгаданих стрічок, - ще рахунку не заплатив. У нього це не націоналізм,- це ділетантство, - це занадто дешеве українство.

• 2005.09.21 | SpokusXalepniy

  Среди оценок для сообщений нет подходящей для данного допису.

  Оценка могла бы быть и не позитивной, и не негативной. И даже не нейтральной.
  
  Я бы оценил этот допис одним словом - "Амаркорд".