Про браконьєрів і танки
09/20/2005 | Axeman
Те, що в Україні реалізується розроблений у Москві політичний сценарій обізнані люди казали ще на початку липня. Справді, логіка підказувала, що Путін зі своєю камарильєю не заспокоїться допоки не «замочить у сортирі» помаранчеву революцію. Але тільки збоченець або закінчений цинік міг припустити, що інструментами ворожого сценарію стане заледве не половина героїв Майдану. Практика показала, що жодних моральних обмежень та дещиці патріотизму деякі герої не надбали. Одних спокусили «братньою» підтримкою зі сходу під час виборів, у інших відібрали цукерку у вигляді посади, найліпших просто задурили, а решта вирішили не випадати з процесу. Такий собі рух заради руху, політична суєта для засвітки.
Полум’я конфлікту роздмухали звинувачення найближчого оточення президента у корупції. Як виявилося небезпідставні. Цього тижня генпрокуратура порушила 5 кримінальних справ за фактами тиску на суддів та зловживань працівників РНБО. Але, схоже, спроба самоочищення влади виявилася запізнілою і формальною. Свіжоспечені опозиціонери з Блоку Юлії Тимошенко вкупі з регіоналами Януковича та СДПУ(о) отримали додаткові козирі у великій політичній партії. На кону, не більше, не менше – перемога на парламентських виборах і можливість взяти всю владу у свої руки. Заради цього не гребують нічим. Свіжий приклад – голосування по кандидатурі Юрія Єханурова у вівторок. Не зважаючи на те, що його вважали оптимальним варіантом для розв’язання кризової ситуації в економіці. Не зважаючи на те, що по ньому не висловили жодного серйозного заперечення. Мова йшла не про уряд і не про Єханурова. Завдання вівторкового провалу – якомога сильніше ущипнути Президента. Показати всьому світові, і перш за все, Росії, що Ющенко не контролює ситуації, що він слабкий і ліберальний. Що ж, шоу вдалося ще те, не гірше за виступ відставної прем’єрки по «Інтеру». От тільки хто візьме на себе відповідальність за стан справ у господарстві? Як країні жити без уряду, без бюджету, без законів, необхідних для вступу в СОТ? Те, що Україна майже завалила вступ до цієї організації вигідне насамперед Росії. Адже, якщо вона встигне туди раніше нас, то зможе диктувати свої умови. Завідомо неприйнятні. А це означає жирний хрест на наших потугах вирватися з під економічного диктату Москви і добратися до світових ринків. Ну і про вступ до ЄС і НАТО можна забути, само собою. Туди економічних слабаків не беруть.
У вівторок Віктор Ющенко приїхав до парламенту з оливковою гілкою миру. Він запропонував вчорашнім кучмістам такі компроміси, про які вони і мріяти не могли ще кілька тижнів тому. З мирних пропозицій посміялися і відкинули. Бо за 10 років звикли, що найвищий посадовець в’їжджає до Верховної Ради на «танку» і «нагинає» депутатів на потрібне рішення силою. Що поробиш, звикли наші політичні еліти до примусу, а людське ставлення сприймають, як слабкість.
Наступним етапом ескалації політичної кризи за задумом організаторів має стати відставка голови Ради Литвина. А далі у політичному хаосі свою рибку ловитимуть не ті у кого довша вудка, а ті хто має більше динаміту та ширші сіті. Збережи нас Боже від таких браконьєрів.
Полум’я конфлікту роздмухали звинувачення найближчого оточення президента у корупції. Як виявилося небезпідставні. Цього тижня генпрокуратура порушила 5 кримінальних справ за фактами тиску на суддів та зловживань працівників РНБО. Але, схоже, спроба самоочищення влади виявилася запізнілою і формальною. Свіжоспечені опозиціонери з Блоку Юлії Тимошенко вкупі з регіоналами Януковича та СДПУ(о) отримали додаткові козирі у великій політичній партії. На кону, не більше, не менше – перемога на парламентських виборах і можливість взяти всю владу у свої руки. Заради цього не гребують нічим. Свіжий приклад – голосування по кандидатурі Юрія Єханурова у вівторок. Не зважаючи на те, що його вважали оптимальним варіантом для розв’язання кризової ситуації в економіці. Не зважаючи на те, що по ньому не висловили жодного серйозного заперечення. Мова йшла не про уряд і не про Єханурова. Завдання вівторкового провалу – якомога сильніше ущипнути Президента. Показати всьому світові, і перш за все, Росії, що Ющенко не контролює ситуації, що він слабкий і ліберальний. Що ж, шоу вдалося ще те, не гірше за виступ відставної прем’єрки по «Інтеру». От тільки хто візьме на себе відповідальність за стан справ у господарстві? Як країні жити без уряду, без бюджету, без законів, необхідних для вступу в СОТ? Те, що Україна майже завалила вступ до цієї організації вигідне насамперед Росії. Адже, якщо вона встигне туди раніше нас, то зможе диктувати свої умови. Завідомо неприйнятні. А це означає жирний хрест на наших потугах вирватися з під економічного диктату Москви і добратися до світових ринків. Ну і про вступ до ЄС і НАТО можна забути, само собою. Туди економічних слабаків не беруть.
У вівторок Віктор Ющенко приїхав до парламенту з оливковою гілкою миру. Він запропонував вчорашнім кучмістам такі компроміси, про які вони і мріяти не могли ще кілька тижнів тому. З мирних пропозицій посміялися і відкинули. Бо за 10 років звикли, що найвищий посадовець в’їжджає до Верховної Ради на «танку» і «нагинає» депутатів на потрібне рішення силою. Що поробиш, звикли наші політичні еліти до примусу, а людське ставлення сприймають, як слабкість.
Наступним етапом ескалації політичної кризи за задумом організаторів має стати відставка голови Ради Литвина. А далі у політичному хаосі свою рибку ловитимуть не ті у кого довша вудка, а ті хто має більше динаміту та ширші сіті. Збережи нас Боже від таких браконьєрів.