Виступ Юща на нараді з лідерами фракцій (/)
09/22/2005 | Shooter
Стенограма виступу Президента України під час консультацій з лідерами парламентських фракцій 21 вересня 2005 року.
Джерело: офіційний сайт президента
Я буду говорити з вами щиро, і тільки в цьому бачу сенс нашого спілкування. Нема ніякої трагедії в тому, що є. Переконаний, що це плата за право називати себе демократичною політичною системою, європейською державою. Ніякої в цьому трагедії немає.
Думаю, що сенс, навколо якого повинні концентруватися сьогодні наші думки – як вийти з ситуації. Я хотів сказати, що Майдан дав хороший принцип, хороший урок – якщо ми хочемо знайти вихід з ситуації, вихід може дати тільки єдність, тільки порозуміння.
Я розумію, що ми можемо по-різному дивитися на ті чи інші обставини, але я переконаний, що в нас є ряд ідеалів, які можуть нас об’єднати. Незалежно від того, чи опозиція, чи влада, чи під одним кольором, чи під іншим, я не хочу це називати патріотизмом, чи іншими словами, але я переконаний, що така система цінностей є.
Вона може підняти нас над епізодами, над певними обставинами і змусити нас консолідуватися. Відверто скажу: я щасливий в тому, що зараз у нас є хороший плацдарм для того, щоб винести уроки і прийняти мудрі, узгоджені рішення на благо нації і держави. Я просив би всіх, незалежно від ролі і місця, прийняти першу тезу – заховати сокиру війни.
Коли ми підписували Декларацію про єдність, ми виходили з того, що у коло питань, які можуть об’єднати, сформувати політраду, зробити, кінець кінцем, "дорожню карту", з якою ми будемо іти перший етап до виборів 2006 року – повинен бути перелік дуже конкретних пунктів: і для влади, і для політичних учасників.
Для фігурантів цієї угоди повинно бути зрозуміло – після підписання Угоди ми формуємо постійно діючу політичну раду, яку ми домовилися збирати раз на два тижні.
Друге. Організаційно ми виходимо на круглий стіл, на який запрошуємо представників всіх інших кіл, громадських ініціатив, для того, щоб теми консолідації, теми національних візій, які розробляються на політичній раді, мали в подальшому імплементацію – коло інтелігенції, коло бізнесу, коло журналістики і так далі, і так далі. Це ті кола, на які ми можемо потім спиратися і трансформувати рівень наших домовленостей.
Переконаний, що серйозну тему треба провести з бізнесом. Бізнес треба повернути на Україну. Всі ховаються поза Україною. Всі бояться повернутися. Чекають черги, коли той чи інший предмет власності стане під питанням. Призупинилися інвестиції – всі стали на сторожі, що там далі буде творитися...
По відношенню до стосунків з бізнесом переконаний, що є тільки один спосіб – вийти на круглий стіл, подати руку, вийти на принципи і сказати: тут ми поставили крапку. Сюди входить і легалізація стосунків з бюджетом, і легалізація власності, і детінізація економічних процесів.
Можливо, потім до вашої уваги потрапить і тема фіскальних стосунків, можливо, процедури митні, тарифні і таке інше. Це те, що може бути висловлено як проблема у діловому колі, яка їх заганяє або в тінь, або в сірі процеси. Я кажу це як приклад.
Думаю, що нам треба дуже ясно і чітко сформувати акценти національної культурної політики – у чому вона повинна сьогодні заключатися. Концепція того, що треба зберегти, концепція того, що треба профінансувати, бо це українське. Концепція, де потрібно зробити гармонізацію різних культур, бо це також населення України. Є речі, які можуть дуже легко вкластися у корзину, коли ми говоримо про нашу консолідацію.
Якщо по пунктах, які найбільш сьогодні тактично важливі, я на перший пункт поставив би всім учасникам круглого столу взяти на себе відповідальність за проведення чесних і демократичних виборів.
Я попросив ОБСЄ не знімати моніторинг по демократичних маяках – це не ганьба для країни. Навпаки, це знак того, що ми чесно йдемо на цей процес. Як президент я вам гарантую: у виборах не братиме участь адмінресурс. Якщо в когось є бачення, що спеціально треба покласти цей пункт, я готовий його виписати. У виборах не братимуть участі газові гроші, нафтові, міністерства транспорту чи чогось іншого, що пахне державними фінансами.
Державні фінанси працюватимуть на державний бюджет. Це перші вибори, коли влада на такий високий рівень ставить таку культуру стосунків між адміністративною системою і державними фінансами. Я готовий це засвідчити як свій обов’язок.
Питання, які на ходу можуть нас зупинити – це питання, пов’язані з 9 законами, що стосуються СОТ. Хотів би ще раз друзі сказати, що тут не йде полеміка навіть про змістовну частину цього закону. Хоча основну частину законів по інтелектуальній темі, 60% навантаження СОТ прийнято, а 40% залишається. 40% – це політично менш проблемні закони, але це є речі комплектні. Імплементація їх – це приблизно 60 днів.
Давайте запишемо собі: якщо ми ставимо за мету, щоб повернути наші кораблі, літаки, 15 справ по антидемпінговим переслідуванням, при чому йдеться не про підприємства, а про переслідування системні, галузеві, тобто ми ведемо дискусії про хімію, незалежно від того, хто її постачає, ми ведемо дискусію про прокат, незалежно від того, хто його постачає, про добрива, незалежно від того, хто постачає, вироби з текстилю тощо.
Тобто, якщо зараз ми не уніфікуємо свою торговельну і митну модель, ми щорічно приблизно 8 млрд. доларів будемо втрачати надходжень валового продукту тільки через канали обмежень і переслідувань. Це конкретна стаття економіки і бюджету країни.
Буде окремо наша зустріч по бюджету року. Мета якої – уявити ту концепцію, яку пропонує уряд для 2006 року. Завідомо скажу: вона цікава, вона варта того, щоб 5-6 позицій були донесені кожній політичний силі, які ті речі можуть поділити. Це ті речі, які можуть нас консолідувати. Ми виводимо бюджет від персоніфікації, ми виводимо бюджет від того, що нам треба біля більш високих принципів консолідуватися.
Ми говоримо про ЄЕП і говоримо про ЄС. Про ЄЕП.
Картина складається після підсумків політичних в Казані, де ми всі підписали документи, які виносилися на раду СНД. Всі документи – я хотів би підкреслити – що стосуються Єдиного економічного простору. Конструкція приблизно така – із 92 документів, які треба для конструкції ЄЕПу, Україна приймала участь у формуванні безпосередньо 14 плюс одного, а решта, як правило, були відхилені.
Вони по ознаці або формували наддержавні органи, або стосунки з третьою стороною, або якісь інші мотиви, які власне в тій чи іншій мірі могли б суперечити Конституції України. Моя позиція полягає в тому, що Україна повинна брати участь у повноформатних переговорах, бути у матеріалі кожної угоди, відстоювати її, а не технічно споглядати, а потім, коли вже приходить момент політичного рішення, тому що всі ці угоди є предметом ратифікації, якщо вони зачіпають тіло Конституції, а поправка, ви пам’ятаєте, стоїть – відповідно до Конституції.
Тобто, поправка України у підписаній угоді така є. І тому, коли ми говоримо, наприклад, про митне поле, де 14 законів, ми їх можемо не підписувати, якщо вони суперечать Конституції. Але ми повинні брати участь, бути у матеріалі, і, кінець кінцем, мати уяву про тенденцію цих процесів.
Хоча, переконаний, шановні друзі, рано чи пізно до нас повернеться питання, незалежно від того, чи ми говоримо про інтеграцію на схід, чи ми говоримо про інтеграцію на захід, як передавати частину свого суверенітету. І це – в вашій волі буде, її ніхто не обійде, але якщо ми дійсно хочемо працювати в більш уніфікованому світі, наприклад, тарифному, нам треба політику суверенітету тарифу передавати якомусь інституту – в Києві він не буде.
Тобто питання теми суверенітету у цих речах можна пізніше розглядати, вони будуть присутні. Але коли ми говоримо про цілі зараз, нам треба збавити динаміку інтегрування по лінії ЄЕП у тих питаннях, які не відповідають національним інтересам, і по лінії євроінтеграції. Тому я просив би починаючи від політичних виборів, бюджету країни, щоб ми навколо 5-7 пунктів цих знали логіку нашого порозуміння.
Третій пункт – це так зване питання політичних репресій. Ви знаєте, що із цього будинку я не дав жодного розпорядження щоб за кимось ганялись, когось цькували і ніколи не дам, бо це не входить в рамки моєї уяви розбудови України. Я розумію, бо я був в опозиції і я розумію, що творили по відношенню до опозиції не один рік люди, які займали ці кабінети. І мені не соромно про ці речі говорити, бо для десятків і сотень моїх партнерів це була не забавка, а тяжке життя.
Але шановні друзі, моє завдання, разом з вами до речі, як оцей маятник з однієї сторони перехопити, щоб він не пішов в іншу сторону з протилежним знаком. Як його зацементувати на місці. Це ключове. І тому я це говорю до опозиції, до тих сил, які приєднуються до Декларації, до тих сил, які не приєднуються до Декларації, незалежно від цього у фундаменті цих відносин ми повинні виписати, друзі – закон буде єдиним незалежно від кольору партії.
Ми працюємо в рамках закону і я гарантую в рамках Конституції, що всі дії будуть творитися в рамках закону – з цього Білого Дому будуть виходити позиції, які відповідатимуть цим принципам. Ми всі повинні підписатися, шановні друзі, під тим, що кожна політична сила цей принцип верховенства права, верховенства єдиного закону, який не буде ділитися ні для однієї фракції, ні для другої, поділяємо. Це фундаментальне визначення.
Наступний пункт – якщо сьогодні є викривлення цієї тези, я призначаю свого представника, Олега Борисовича Рибачука і першого заступника Івана Васильовича Васюника, щоб у контактах із кожною фракцією ми вийшли на аркуш паперу, де буде сказано – є 5 чи 8 пунктів, які, на вашу думку, потребують регулювання.
Більше того, я хотів би сказати, я не ідеаліст, я розумію в яких умовах відбувалося життя і діяльність в дуже багатьох сферах ще три-чотири роки назад. Я не виключаю того, що ряд навіть дуже важливих рішень приймалися в обхід закону. Не виключаю того, що до сьогоднішнього дня ці проблеми є неврегульованими, і якщо ми хочемо їх бачити врегульованими, їх можна врегулювати на політичному рівні.
Тому що важко буде шукати обставини, які б могли дати коротку стежку, коротку відповідь на врегулювання цієї теми. Я знаю про перелік дуже багатьох тем, які або просто мировою угодою, або зміною певних процедур доплати, чи уточнення до постанови уряду, тобто через механізм доброї волі можна вирішити.
Можна стояти на букві закону і ніколи їх не вирішити. Їх просто завалити можна. А завалити – це значить втратити десятки мільйонів, які були введені, які були закладені, які не працюють ні на державу, ні на націю, вони ні на кого не працюють.
Тому для такого, я сказав би, врегулювання я даю доручення Олегу Борисовичу і Івану Васильовичу провести консультації. Я даю Вам слово, що буду вести себе публічно. Я переконаний, що чесна публічна розмова у нашому колі по такого типу питаннях якраз дає відповідь на вирішення цієї теми.
Я дійсно хочу добитися того, щоб судів, прокурорів віднині від влади ніхто тероризувати не буде. Щоб їх не смикали і не підказували, які рішення робити. Я і вас закликаю до цього. Тому що сформувати статус суду суді – це не задача одного тільки президента. Ми знаємо, що сьогодні судова система глибоко корумпована. По дуже багатьох речах ми маємо конфлікти від того, що багато справ купуються і продаються.
Я думаю, що еліта повинна зрозуміти – друзі, якщо ми таку політику будемо далі проводити, ми не знайдемо точки у врегулюванні наших проблем. Думаю, що перша точка – це закон і високий статус судової і правової системи. Точка кристалізації повинна починатися з поваги до прав і норм закону. Тому я всіх закликаю присягнутися цьому, допомогти нормалізувати роботу судової системи, нормалізувати роботу Генеральної прокуратури і прокуратур на територіях, деполітизувати ці інститути.
Якщо підходити в плані такої концепції і її реалізації на найближчі сім місяців, я сказав би, що перша точка у нормалізації ситуації –це призначення прем’єр-міністра і затвердження нового складу Уряду. Я дозволю собі невеличкі міркування.
Якщо ми говоримо про задачу стабілізаційного періоду, і враховуючи те, що я хочу бачити уряд неполітизованим, прагматичним, який не дбає про 31 березня, який робить свою функцію, я думаю, що це може бути стремління, яке повинно об’єднати нас усіх. Тобто кожна політична сила відмовляється сьогодні від експлуатації влади як політичного дивіденду. Відділити політичні вибори від адміністративних тисків і використання фінансових ресурсів адміністративної системи.
Якщо ми дійсно бачимо це за мету, нам треба бачити у керівництві аполітичний склад уряду. Коли у нас були діалоги перед вчорашнім засіданням, я Юрію Івановичу віддав білий аркуш паперу і кажу – Юрій Іванович, проводь консультації з усіма нашими колегами, нікого не виключай, жодну політичну силу.
Хочу щоб всі відчули, що до круглого столу запрошені усі, в незалежності, підписали декларацію – чи не підписали декларацію. Ми зараз всі відчуваємо момент, що сім місяців – це особливі сім місяців, які ми з гідністю повинні всі вистояти. І тому уряд повинен мати ряд специфічних вимог.
Коли ми пройшли оцінку по кандидатурі, я Юрію Івановичу дав мандат, який заключається приблизно в тому, що все, що знаходиться поза позицією силових міністерств, які ми узгодимо, я сказав би, у фінальному режимі, і закордонних справ, у тебе білий аркуш паперу, працюй із фракціями, щоб ми вийшли на консолідацію. Це повинно нас об’єднувати, а не роз’єднувати. Такий, друзі, підхід я залишаю на сьогодні. Вас я прошу не піднімати політичний тиск, партійний тиск на структуру уряду, Юрія Івановича я прошу підходити з прагматичних позицій, професійних позицій формування уряду. Мені здається, це правильний момент, який би нас збалансував перш за все у відповіді на те, як професіонально набрати цей Уряд.
Хотів би ще раз, друзі, курсивом виділити одне питання – це так званого відділення бізнесу від влади. Я можливо повторюся, але я це роблю заради мети, щоб ми скоріше правильно підійшли до формування цієї категорії.
Коли ми говоримо про тему, як відділити бізнес від влади, то ми скоріше говоримо про те, як через систему моніторингу, закону та моралі, професійна людина, яка найбільше сьогодні підходить на керівника тої чи іншої галузі, могла відчувати не тільки на моральному рівні, а й на правничому, чітку межу, що його приватні інтереси і інтереси сектору, який він веде, не переплітаються.
А це головне питання, на яке нам треба шукати відповіді. Але в знак того, що ми повинні свідомо почати від ідеалізованого сценарію, я сказав би так – якщо є претензії до будь-якого міністра сьогодні, що його поведінка є недостатнім свідченням відділення бізнесу і влади, я Юрію Івановичу сказав і вам кажу – у мене рука підніметься підписати відставку будь-якого міністра, якщо він вас не влаштовує по свідченню, по принципах відділення бізнесу від влади. Я кажу – ми можемо почати ідеалізований підхід.
Джерело: офіційний сайт президента
Я буду говорити з вами щиро, і тільки в цьому бачу сенс нашого спілкування. Нема ніякої трагедії в тому, що є. Переконаний, що це плата за право називати себе демократичною політичною системою, європейською державою. Ніякої в цьому трагедії немає.
Думаю, що сенс, навколо якого повинні концентруватися сьогодні наші думки – як вийти з ситуації. Я хотів сказати, що Майдан дав хороший принцип, хороший урок – якщо ми хочемо знайти вихід з ситуації, вихід може дати тільки єдність, тільки порозуміння.
Я розумію, що ми можемо по-різному дивитися на ті чи інші обставини, але я переконаний, що в нас є ряд ідеалів, які можуть нас об’єднати. Незалежно від того, чи опозиція, чи влада, чи під одним кольором, чи під іншим, я не хочу це називати патріотизмом, чи іншими словами, але я переконаний, що така система цінностей є.
Вона може підняти нас над епізодами, над певними обставинами і змусити нас консолідуватися. Відверто скажу: я щасливий в тому, що зараз у нас є хороший плацдарм для того, щоб винести уроки і прийняти мудрі, узгоджені рішення на благо нації і держави. Я просив би всіх, незалежно від ролі і місця, прийняти першу тезу – заховати сокиру війни.
Коли ми підписували Декларацію про єдність, ми виходили з того, що у коло питань, які можуть об’єднати, сформувати політраду, зробити, кінець кінцем, "дорожню карту", з якою ми будемо іти перший етап до виборів 2006 року – повинен бути перелік дуже конкретних пунктів: і для влади, і для політичних учасників.
Для фігурантів цієї угоди повинно бути зрозуміло – після підписання Угоди ми формуємо постійно діючу політичну раду, яку ми домовилися збирати раз на два тижні.
Друге. Організаційно ми виходимо на круглий стіл, на який запрошуємо представників всіх інших кіл, громадських ініціатив, для того, щоб теми консолідації, теми національних візій, які розробляються на політичній раді, мали в подальшому імплементацію – коло інтелігенції, коло бізнесу, коло журналістики і так далі, і так далі. Це ті кола, на які ми можемо потім спиратися і трансформувати рівень наших домовленостей.
Переконаний, що серйозну тему треба провести з бізнесом. Бізнес треба повернути на Україну. Всі ховаються поза Україною. Всі бояться повернутися. Чекають черги, коли той чи інший предмет власності стане під питанням. Призупинилися інвестиції – всі стали на сторожі, що там далі буде творитися...
По відношенню до стосунків з бізнесом переконаний, що є тільки один спосіб – вийти на круглий стіл, подати руку, вийти на принципи і сказати: тут ми поставили крапку. Сюди входить і легалізація стосунків з бюджетом, і легалізація власності, і детінізація економічних процесів.
Можливо, потім до вашої уваги потрапить і тема фіскальних стосунків, можливо, процедури митні, тарифні і таке інше. Це те, що може бути висловлено як проблема у діловому колі, яка їх заганяє або в тінь, або в сірі процеси. Я кажу це як приклад.
Думаю, що нам треба дуже ясно і чітко сформувати акценти національної культурної політики – у чому вона повинна сьогодні заключатися. Концепція того, що треба зберегти, концепція того, що треба профінансувати, бо це українське. Концепція, де потрібно зробити гармонізацію різних культур, бо це також населення України. Є речі, які можуть дуже легко вкластися у корзину, коли ми говоримо про нашу консолідацію.
Якщо по пунктах, які найбільш сьогодні тактично важливі, я на перший пункт поставив би всім учасникам круглого столу взяти на себе відповідальність за проведення чесних і демократичних виборів.
Я попросив ОБСЄ не знімати моніторинг по демократичних маяках – це не ганьба для країни. Навпаки, це знак того, що ми чесно йдемо на цей процес. Як президент я вам гарантую: у виборах не братиме участь адмінресурс. Якщо в когось є бачення, що спеціально треба покласти цей пункт, я готовий його виписати. У виборах не братимуть участі газові гроші, нафтові, міністерства транспорту чи чогось іншого, що пахне державними фінансами.
Державні фінанси працюватимуть на державний бюджет. Це перші вибори, коли влада на такий високий рівень ставить таку культуру стосунків між адміністративною системою і державними фінансами. Я готовий це засвідчити як свій обов’язок.
Питання, які на ходу можуть нас зупинити – це питання, пов’язані з 9 законами, що стосуються СОТ. Хотів би ще раз друзі сказати, що тут не йде полеміка навіть про змістовну частину цього закону. Хоча основну частину законів по інтелектуальній темі, 60% навантаження СОТ прийнято, а 40% залишається. 40% – це політично менш проблемні закони, але це є речі комплектні. Імплементація їх – це приблизно 60 днів.
Давайте запишемо собі: якщо ми ставимо за мету, щоб повернути наші кораблі, літаки, 15 справ по антидемпінговим переслідуванням, при чому йдеться не про підприємства, а про переслідування системні, галузеві, тобто ми ведемо дискусії про хімію, незалежно від того, хто її постачає, ми ведемо дискусію про прокат, незалежно від того, хто його постачає, про добрива, незалежно від того, хто постачає, вироби з текстилю тощо.
Тобто, якщо зараз ми не уніфікуємо свою торговельну і митну модель, ми щорічно приблизно 8 млрд. доларів будемо втрачати надходжень валового продукту тільки через канали обмежень і переслідувань. Це конкретна стаття економіки і бюджету країни.
Буде окремо наша зустріч по бюджету року. Мета якої – уявити ту концепцію, яку пропонує уряд для 2006 року. Завідомо скажу: вона цікава, вона варта того, щоб 5-6 позицій були донесені кожній політичний силі, які ті речі можуть поділити. Це ті речі, які можуть нас консолідувати. Ми виводимо бюджет від персоніфікації, ми виводимо бюджет від того, що нам треба біля більш високих принципів консолідуватися.
Ми говоримо про ЄЕП і говоримо про ЄС. Про ЄЕП.
Картина складається після підсумків політичних в Казані, де ми всі підписали документи, які виносилися на раду СНД. Всі документи – я хотів би підкреслити – що стосуються Єдиного економічного простору. Конструкція приблизно така – із 92 документів, які треба для конструкції ЄЕПу, Україна приймала участь у формуванні безпосередньо 14 плюс одного, а решта, як правило, були відхилені.
Вони по ознаці або формували наддержавні органи, або стосунки з третьою стороною, або якісь інші мотиви, які власне в тій чи іншій мірі могли б суперечити Конституції України. Моя позиція полягає в тому, що Україна повинна брати участь у повноформатних переговорах, бути у матеріалі кожної угоди, відстоювати її, а не технічно споглядати, а потім, коли вже приходить момент політичного рішення, тому що всі ці угоди є предметом ратифікації, якщо вони зачіпають тіло Конституції, а поправка, ви пам’ятаєте, стоїть – відповідно до Конституції.
Тобто, поправка України у підписаній угоді така є. І тому, коли ми говоримо, наприклад, про митне поле, де 14 законів, ми їх можемо не підписувати, якщо вони суперечать Конституції. Але ми повинні брати участь, бути у матеріалі, і, кінець кінцем, мати уяву про тенденцію цих процесів.
Хоча, переконаний, шановні друзі, рано чи пізно до нас повернеться питання, незалежно від того, чи ми говоримо про інтеграцію на схід, чи ми говоримо про інтеграцію на захід, як передавати частину свого суверенітету. І це – в вашій волі буде, її ніхто не обійде, але якщо ми дійсно хочемо працювати в більш уніфікованому світі, наприклад, тарифному, нам треба політику суверенітету тарифу передавати якомусь інституту – в Києві він не буде.
Тобто питання теми суверенітету у цих речах можна пізніше розглядати, вони будуть присутні. Але коли ми говоримо про цілі зараз, нам треба збавити динаміку інтегрування по лінії ЄЕП у тих питаннях, які не відповідають національним інтересам, і по лінії євроінтеграції. Тому я просив би починаючи від політичних виборів, бюджету країни, щоб ми навколо 5-7 пунктів цих знали логіку нашого порозуміння.
Третій пункт – це так зване питання політичних репресій. Ви знаєте, що із цього будинку я не дав жодного розпорядження щоб за кимось ганялись, когось цькували і ніколи не дам, бо це не входить в рамки моєї уяви розбудови України. Я розумію, бо я був в опозиції і я розумію, що творили по відношенню до опозиції не один рік люди, які займали ці кабінети. І мені не соромно про ці речі говорити, бо для десятків і сотень моїх партнерів це була не забавка, а тяжке життя.
Але шановні друзі, моє завдання, разом з вами до речі, як оцей маятник з однієї сторони перехопити, щоб він не пішов в іншу сторону з протилежним знаком. Як його зацементувати на місці. Це ключове. І тому я це говорю до опозиції, до тих сил, які приєднуються до Декларації, до тих сил, які не приєднуються до Декларації, незалежно від цього у фундаменті цих відносин ми повинні виписати, друзі – закон буде єдиним незалежно від кольору партії.
Ми працюємо в рамках закону і я гарантую в рамках Конституції, що всі дії будуть творитися в рамках закону – з цього Білого Дому будуть виходити позиції, які відповідатимуть цим принципам. Ми всі повинні підписатися, шановні друзі, під тим, що кожна політична сила цей принцип верховенства права, верховенства єдиного закону, який не буде ділитися ні для однієї фракції, ні для другої, поділяємо. Це фундаментальне визначення.
Наступний пункт – якщо сьогодні є викривлення цієї тези, я призначаю свого представника, Олега Борисовича Рибачука і першого заступника Івана Васильовича Васюника, щоб у контактах із кожною фракцією ми вийшли на аркуш паперу, де буде сказано – є 5 чи 8 пунктів, які, на вашу думку, потребують регулювання.
Більше того, я хотів би сказати, я не ідеаліст, я розумію в яких умовах відбувалося життя і діяльність в дуже багатьох сферах ще три-чотири роки назад. Я не виключаю того, що ряд навіть дуже важливих рішень приймалися в обхід закону. Не виключаю того, що до сьогоднішнього дня ці проблеми є неврегульованими, і якщо ми хочемо їх бачити врегульованими, їх можна врегулювати на політичному рівні.
Тому що важко буде шукати обставини, які б могли дати коротку стежку, коротку відповідь на врегулювання цієї теми. Я знаю про перелік дуже багатьох тем, які або просто мировою угодою, або зміною певних процедур доплати, чи уточнення до постанови уряду, тобто через механізм доброї волі можна вирішити.
Можна стояти на букві закону і ніколи їх не вирішити. Їх просто завалити можна. А завалити – це значить втратити десятки мільйонів, які були введені, які були закладені, які не працюють ні на державу, ні на націю, вони ні на кого не працюють.
Тому для такого, я сказав би, врегулювання я даю доручення Олегу Борисовичу і Івану Васильовичу провести консультації. Я даю Вам слово, що буду вести себе публічно. Я переконаний, що чесна публічна розмова у нашому колі по такого типу питаннях якраз дає відповідь на вирішення цієї теми.
Я дійсно хочу добитися того, щоб судів, прокурорів віднині від влади ніхто тероризувати не буде. Щоб їх не смикали і не підказували, які рішення робити. Я і вас закликаю до цього. Тому що сформувати статус суду суді – це не задача одного тільки президента. Ми знаємо, що сьогодні судова система глибоко корумпована. По дуже багатьох речах ми маємо конфлікти від того, що багато справ купуються і продаються.
Я думаю, що еліта повинна зрозуміти – друзі, якщо ми таку політику будемо далі проводити, ми не знайдемо точки у врегулюванні наших проблем. Думаю, що перша точка – це закон і високий статус судової і правової системи. Точка кристалізації повинна починатися з поваги до прав і норм закону. Тому я всіх закликаю присягнутися цьому, допомогти нормалізувати роботу судової системи, нормалізувати роботу Генеральної прокуратури і прокуратур на територіях, деполітизувати ці інститути.
Якщо підходити в плані такої концепції і її реалізації на найближчі сім місяців, я сказав би, що перша точка у нормалізації ситуації –це призначення прем’єр-міністра і затвердження нового складу Уряду. Я дозволю собі невеличкі міркування.
Якщо ми говоримо про задачу стабілізаційного періоду, і враховуючи те, що я хочу бачити уряд неполітизованим, прагматичним, який не дбає про 31 березня, який робить свою функцію, я думаю, що це може бути стремління, яке повинно об’єднати нас усіх. Тобто кожна політична сила відмовляється сьогодні від експлуатації влади як політичного дивіденду. Відділити політичні вибори від адміністративних тисків і використання фінансових ресурсів адміністративної системи.
Якщо ми дійсно бачимо це за мету, нам треба бачити у керівництві аполітичний склад уряду. Коли у нас були діалоги перед вчорашнім засіданням, я Юрію Івановичу віддав білий аркуш паперу і кажу – Юрій Іванович, проводь консультації з усіма нашими колегами, нікого не виключай, жодну політичну силу.
Хочу щоб всі відчули, що до круглого столу запрошені усі, в незалежності, підписали декларацію – чи не підписали декларацію. Ми зараз всі відчуваємо момент, що сім місяців – це особливі сім місяців, які ми з гідністю повинні всі вистояти. І тому уряд повинен мати ряд специфічних вимог.
Коли ми пройшли оцінку по кандидатурі, я Юрію Івановичу дав мандат, який заключається приблизно в тому, що все, що знаходиться поза позицією силових міністерств, які ми узгодимо, я сказав би, у фінальному режимі, і закордонних справ, у тебе білий аркуш паперу, працюй із фракціями, щоб ми вийшли на консолідацію. Це повинно нас об’єднувати, а не роз’єднувати. Такий, друзі, підхід я залишаю на сьогодні. Вас я прошу не піднімати політичний тиск, партійний тиск на структуру уряду, Юрія Івановича я прошу підходити з прагматичних позицій, професійних позицій формування уряду. Мені здається, це правильний момент, який би нас збалансував перш за все у відповіді на те, як професіонально набрати цей Уряд.
Хотів би ще раз, друзі, курсивом виділити одне питання – це так званого відділення бізнесу від влади. Я можливо повторюся, але я це роблю заради мети, щоб ми скоріше правильно підійшли до формування цієї категорії.
Коли ми говоримо про тему, як відділити бізнес від влади, то ми скоріше говоримо про те, як через систему моніторингу, закону та моралі, професійна людина, яка найбільше сьогодні підходить на керівника тої чи іншої галузі, могла відчувати не тільки на моральному рівні, а й на правничому, чітку межу, що його приватні інтереси і інтереси сектору, який він веде, не переплітаються.
А це головне питання, на яке нам треба шукати відповіді. Але в знак того, що ми повинні свідомо почати від ідеалізованого сценарію, я сказав би так – якщо є претензії до будь-якого міністра сьогодні, що його поведінка є недостатнім свідченням відділення бізнесу і влади, я Юрію Івановичу сказав і вам кажу – у мене рука підніметься підписати відставку будь-якого міністра, якщо він вас не влаштовує по свідченню, по принципах відділення бізнесу від влади. Я кажу – ми можемо почати ідеалізований підхід.