У "безголовій" Полтаві...
09/23/2005 | did
У „безголовій” Полтаві електрошокова міліцейська катівня продовжує свою „чорну” справу...
Породжена більшовицьким терором міліція виявилась досить живучим інструментом насилля над верховенством права в Українській державі. І сьогодні, після Помаранчевої революції, на Полтавщині влада не створила безпечних умов для життя громадян.
Тому полтавські „берії” ( Л.П. Берія - саме так полюбляє представлятись своїм потенційним жертвам перший заступник начальника Полтавського міського управління міліції Олександр Ковжога), продовжують безкарно, як у 37-му, катувати затриманих.
У ці дні Полтавський ІТУ (ізолятор тимчасового утримання) швидше нагадує „живодерню”, а не правоохоронну установу.
Целофанові мішечки, протигази з ядучим цигарковим димом та червоним перцем на доважок, спортивно-оздоровчі вправи для вивертання суглобів під загальною назвою „ластівка”, міліцейська палиця разом з пудовими кулаками молодих „оперів” – це далеко не весь перелік знарядь полтавських міліціянтів. На самій вершині цієї страшної піраміди міліцейських тортур перебуває катування людей електричним струмом.
Полтавець Валерій Шевченко, якого правоохоронці затримали за підозрою у скоєні злочину, в судовому засіданні заявив: „Щоб не обмовити себе можна витримати будь-які міліцейські тортури, тільки не електрошок. Міліціонери змусили мене відмовитись від послуг адвоката, а згодом, під час „допиту”, під їх диктовку написати явку з повинною. Другий тиждень продовжують катувати електрострумом мого співкамерника полтавця Олександра Вовка. Нині він у такому стані, що й розмовляти не може... 15 вересня, щоб захистити свої конституційні права, я звернувся зі скаргою до прокурора. Результат був вражаючий. Наступного дня мене, в кабінет начальника ІТУ, викликав підполковник О. Ковжога і заявив, що тією скаргою можу підтерти свою сідницю”.
Ось такий наочний результат прокурорського нагляду. Отже, що стосується крилатого вислову сталінського генпрокурора А. Вишенського: явка з повинною – цариця доказу, то він не втратив своєї актуальності і для „піскуніської” прокуратури.
„Особи, які раніше відбували покарання - це для мене не люди”, - стверджує заступник прокурора Київського району м. Полтави Олександр Горбенко, коментуючи скаргу В. Шевченка.
Якщо прокурор А. Горбенко визнає випадки катувань міліціонерами затриманих, але, все ж таки чомусь виправдовує їх, то начальник УМВС України в Полтавській області генерал-майор міліції Б. Керницький категорично заявив, що такого і в природі бути не може...
Анатолій Банний
Породжена більшовицьким терором міліція виявилась досить живучим інструментом насилля над верховенством права в Українській державі. І сьогодні, після Помаранчевої революції, на Полтавщині влада не створила безпечних умов для життя громадян.
Тому полтавські „берії” ( Л.П. Берія - саме так полюбляє представлятись своїм потенційним жертвам перший заступник начальника Полтавського міського управління міліції Олександр Ковжога), продовжують безкарно, як у 37-му, катувати затриманих.
У ці дні Полтавський ІТУ (ізолятор тимчасового утримання) швидше нагадує „живодерню”, а не правоохоронну установу.
Целофанові мішечки, протигази з ядучим цигарковим димом та червоним перцем на доважок, спортивно-оздоровчі вправи для вивертання суглобів під загальною назвою „ластівка”, міліцейська палиця разом з пудовими кулаками молодих „оперів” – це далеко не весь перелік знарядь полтавських міліціянтів. На самій вершині цієї страшної піраміди міліцейських тортур перебуває катування людей електричним струмом.
Полтавець Валерій Шевченко, якого правоохоронці затримали за підозрою у скоєні злочину, в судовому засіданні заявив: „Щоб не обмовити себе можна витримати будь-які міліцейські тортури, тільки не електрошок. Міліціонери змусили мене відмовитись від послуг адвоката, а згодом, під час „допиту”, під їх диктовку написати явку з повинною. Другий тиждень продовжують катувати електрострумом мого співкамерника полтавця Олександра Вовка. Нині він у такому стані, що й розмовляти не може... 15 вересня, щоб захистити свої конституційні права, я звернувся зі скаргою до прокурора. Результат був вражаючий. Наступного дня мене, в кабінет начальника ІТУ, викликав підполковник О. Ковжога і заявив, що тією скаргою можу підтерти свою сідницю”.
Ось такий наочний результат прокурорського нагляду. Отже, що стосується крилатого вислову сталінського генпрокурора А. Вишенського: явка з повинною – цариця доказу, то він не втратив своєї актуальності і для „піскуніської” прокуратури.
„Особи, які раніше відбували покарання - це для мене не люди”, - стверджує заступник прокурора Київського району м. Полтави Олександр Горбенко, коментуючи скаргу В. Шевченка.
Якщо прокурор А. Горбенко визнає випадки катувань міліціонерами затриманих, але, все ж таки чомусь виправдовує їх, то начальник УМВС України в Полтавській області генерал-майор міліції Б. Керницький категорично заявив, що такого і в природі бути не може...
Анатолій Банний