09/26/2005 | Мінор

Ситуація все більше починає нагадувати епоху кучмізму, коли кожен минулий уряд звинувачували в прорахунках, а Президент залишався поза критикою.


На останній прес-конференції, де ми спостерігали Президента Кучму, ще не повіривши до кінця, що його таки спекалась наша країна, рудий гарант Конституції виголосив чи не одну з найбільш афористичних фраз за свою кар‘єру, - мовляв, мені дуже хочеться також подивитись на Україну без Кучми. Тепер, коли ми спостерігаємо урядову кризу і дії вже нового Президента, у мене починає гостро виникати таке ж бажання. Чи діждемося ми коли-небудь тієї «України без Кучми».


Все починалось під бравурні марші та овації депутатів парламенту під які Ющенко презентував свій уряд. Тоді, нікому й в голову не прийшло б сказати про нього – «уряд Тимошенко». Адже, власне, від Тимошенко до нового кабміну окрім неї увійшла лише одна особа – Олександр Турчинов та й той став не міністром, скажімо, фінансів, а головою СБУ. Натомість віце-прем‘єром по адміністративній реформі став політик, який називав її «шантажисткою», а міністром транспортом та зв‘язку – цілий кум Ющенка, який підлеглим Тимошенко міг рахувати себе лише за формою


Вже через кілька місяців напруженої роботи, коли уряд, на виконання доручення Президента підтвердив усі, просякнуті передвиборчим популізмом, зобов‘язання своїх попередників і розпочав планомірне підвищення пенсій та зарплатні, - на спеціальному засіданні радників Президента сталася справжня істерика. Нараду зібрали з нагоди 100 днів перебування Ющенка на своїй посаді і говорити мали про те, як зробити Президентові найбільш вдалий піар. Очевидці розповідають, що слово попросив найбільш далекий від ЗМІ та виборчих технологій радник – Леонід Козаченко. Обвівши присутніх важким поглядом він заявив, що оскільки, на його думку, тут зібралися усі свої, він хотів би попередити Президента про небезпеку з боку Тимошенко. Мовляв, вона всі здобутки Вашого уряду, Віктор Андрійович приписує тільки собі, а деякі журналісти вже навіть почали вживати словосполучення «уряд Тимошенко»!


Не знати, чи давала прес-служба Президента спеціальне розпорядження, (радше ні, бо це виглядало б як темник) але відтоді на «Каналі чесних новин» та в інших ЗМІ, що належать кумам Віктора Андрійовича, стали говорити виключно «уряд Ющенка».


Саме тоді, у квітні-травні Президент почав поводитись не зрозуміло. Зокрема в квітні, відреагувавши на різке підвищення вартості пального, Віктор Андрійович привселюдно заявив про «картельну змову» російських поставників і зажадав від уряду негайних дій. Реакція Мінекономіки не забарилася і вже в середині квітня гранична вартість бензину А-95 була обмежена 2,99 грн/літр. Але як тільки російські компанії відчули тиск з боку уряду, як Президент України змінив свою позицію на протилежну і засудив адміністративне втручання уряду у ринок світлих нафтопродуктів. Для врегулювання кризи була створена робоча група на чолі з кумом Ющенка, а за сумісництвом його першим помічником, Олександром Третьяковим, який розпочав активно пояснювати міністрам економіки та фінансів, як треба себе поводити з поставниками бензину. Результат пояснень відомий – ціна бензину злетіла на цілу гривню, а вслід за нею і ціни на всі продукти, що доставляються автомобільним транспортом.


Висновок з бензинової кризи досить простий – Ющенко діяв щодо свого уряду, як … щодо свого уряду. Мабуть так би діяв Президент США, країни, де взагалі немає прем‘єра . Відтак, виникає питання – чому пан Президент України не взяв на себе політичну відповідальність за підвищення цін?


Наступна криза відбувалася з падінням курсу долара. Коли міністр економіки наважився розкритикувати підвищення курсу гривні, Президент прочитав йому публічно мораль і запропонував більше читати книжки, а не втручатись у компетенцію Національного банку. Тепер уже відомо, якого удару зазнали експортери, що не тільки понесли збитки через падіння ціни на метал, а ще й відчули удар у спину з боку рідного НБУ через пониженням курсу долара. Ну а про простих смертних, що переховували свої прибутки в іноземній валюті і через її здешевіння втратили заощадження, як кажуть «і кури балакали». Щоправда одного разу Михайло Стельмах не витримав і доступно пояснив журналістам - НБУ не несе відповідальності за іноземну валюту.


І знову Президент Ющенко жодним словом не вказав на власну відповідальність за нанесення збитків експортерам і знищення заощаджень українських громадян. Втім, він не забув нагадати «уряду Тимошенко», що, нібито, через його невдалі дії відбулося скорочення виробництва.


Ще один конфлікт, який став відомий громадськості, стався через вперте небажання міністра АПК допустити на ринок обмежену кількість імпортного цукру-сирцю для проведення інтервенцій, які мали б втримати ціну на солодкий продукт у межах пристойності. Очевидно, відчуваючи, що прем‘єр-міністр в нашій країні нічого не вирішує навіть у власному кабінеті, Олександр Барановський з травня відмовлявся виконувати рішення, які були проголосовані на урядових засіданнях. Звичайно, з точки зору принциповості така впертість може викликати тільки повагу, але вона є доброю ілюстрацією безпорадності глави уряду, яка була тільки виконавчим менеджером при Президенті.


Тим більше не викликає поваги те, що Віктор Андрійович, звинувачуючи уряд у створенні проблем в економіці, жодного разу не заявив, що хоча б за частину проблем несе відповідальність саме Президент.


Ситуація все більше починає нагадувати епоху кучмізму, коли кожен минулий уряд звинувачували в прорахунках, а Президент залишався поза критикою. Однак обізнані люди стверджують, що навіть Леонід Данилович не втручався настільки грубо в роботу кабміну, як це робили ті, або інші куми Віктора Андрійовича. Втім, тепер усі говорять про новий «уряд Єханурова» чи не для того, щоб потім знову було на кого перекласти нові проблеми? Бо про здобутки ми звичайно ж почуємо від Президента.


Але не виключена інша перспектива – нового «козла отпущєнія» правитиме Верховна Рада, якій уже запропонували урізати проект бюджету, створений «популістичним урядом Тимошенко». Класична пастка Кучми - якщо парламент відмовиться зменшувати соціалку, його звинуватять в протидії Президенту і курсу реформ. З огляду на це зрозуміло, чому «уряд Єханурова» не зробить самостійно «соціальний бюджет» - «бюджетом розвитку».


Не зрозуміло, чому Президент не покладе край цій класичній кумівській грі і не стане сам на чолі уряду. Принаймні такий крок став би юридичним підтвердженням і так існуючого стану речей.




Віктор УКОЛОВ