09/27/2005 | Wolter

(прочтите как эту статью-она короткая,но знаковая)
Цифри не винні. Економічних передумов для зміни уряду не було

Володимир КРИЖАНІВСЬКИЙ

Коли сьогодні говорять про скорочення інвестицій, то потрібно звернути увагу на такому моменті: уповільнення темпів приросту плутають зі зменшенням інвестицій. А це, як кажуть в Одесі, «две большие разницы».

Здається, скільки існує незалежна Україна, стільки статистикою в ній опікується Олександр Осауленко. Не всім прем’єрам подобались цифри, які він видавав «на гора». Та все ж таки всі вони розуміли, що цифри ці є похідною від результатів їхньої роботи. І тільки один прем’єр рішуче висловив свою незгоду зі статистикою пана Олександра і на короткий час відлучив Осауленка від його роботи. Це був Павло Іванович Лазаренко. Він, як ніхто, полюбляв сталінську методу: «Нема людини – нема проблеми».

Примара Лазаренка розтанула, все повернулося «на круги своя». Мабуть, всі звернули увагу на те, що перед голосуванням за кандидатуру Юрія Єханурова на посаду прем’єра в Верховній Раді з’явилися матеріали статистичних досліджень про соціально-економічне становище України за січень-серпень 2005 року. Ця статистика мала на меті підбити підсумок діяльності уряду Юлії Тимошенко. Щоправда, самій главі відправленого у відставку Кабміну не надали слова для звіту. За неї це робив голова Держкомстату.

Статистика справді знає все, але не завжди пояснює, чому ці цифри такі, а не інші. Тому дуже важливо не просто споглядати статистику, а осягати причини, робити висновки. Як научав незабутній Козьма Прутков: «Коли кидаєш у воду камінці, дивись на кола, які вони утворюють: інакше таке кидання буде простою забавою».

Насамперед, відзначимо декілька факторів, які мали вирішальну роль для вітчизняного господарства. По-перше, економіка в попередні декілька років була аж дуже розігрітою. Практично повністю були вичерпані можливості екстенсивного розвитку без рішучих структурних змін.

По-друге, економіка мала гранично відкритий характер. Ще Кучма у своїй книжці «Україна – не Росія» зазначав, що «експорт у нас становить майже 60 %, а в Росії – до 25 %». Така орієнтованість на зовнішню торгівлю дуже небезпечна. Саме недоліки такого стану далися взнаки в цьому році. Скорочення світового ринку чорних металів (а ця складова сягає сьогодні у нас щонайменше третини) ускладнило проблеми нашої металургії.

По-третє, на економіку впливали соціальні проекти, які були отримані післяреволюційним урядом від попередників, а також виконання обіцянок перед народом, які роздавала команда Президента на Майдані.

Весь цей набір передумов пояснює уповільнення темпів зростання ВВП до 2,8% за січень-серпень 2005 року. Першоосновою цього було уповільнення темпів зростання промислового виробництва. Дуже важливо, що таке падіння почалося ще в березні 2004 року, і темпи цього процесу стабільні аж до сьогоднішнього дня. За всіма законами економіки уповільнення зростання ВВП завжди відбувається з деякою затримкою після початку уповільнення темпів зростання промислового виробництва. Характерним прикладом є ситуація на селі. Уповільненню темпів зростання виробництва сільськогосподарської продукції передувало катастрофічне падіння цього показника в 2003 році. Та й картина 2004 року була не на багато кращою. Натомість вже в 2005 спостерігається рівномірний приріст. Після різкого зменшення в другій половині 2004 року поголів’я основних видів худоби та птиці, нині процес набув позитивного характеру: відбувається приріст поголів’я великої рогатої худоби - на 5,5 %, свиней - на 10,9 %, а птиці - аж на 31 %.

Коли сьогодні говорять про скорочення інвестицій, то потрібно звернути увагу на такому моменті: уповільнення темпів приросту плутають зі зменшенням інвестицій. А це, як кажуть в Одесі, «две большие разницы».

Насправді прямі іноземні інвестиції виросли за І-е півріччя на 23,7% в порівнянні з відповідним періодом попереднього року (якщо ми беремо їх поточні значення). А в 2004 році цей показник був таким же - 23,0%.

Окрема тема – волання про величезні погіршення фінансового стану наших підприємств. Все взагалі виглядає з точністю до навпаки. Якщо взяти величини сальдо діяльності (прибуток мінус збитки) наших підприємств, то якщо в першій половині 2003 року воно складало 10,4 млрд. грн., у 2004 році – 24,0 млрд. грн., а в 2005 році ця цифра досягла вже аж 34,7 млрд. гривень. Натомість уповільнилися показники зростання дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств, хоча в 2004 році було навпаки.

Дуже спірною є розгорнута кампанія навколо зменшення темпів зростання експорту українських товарів. Особливо по-фарисейському ці закиди виглядають з боку Анатолія Кінаха. За його урядування в другій половині 2001 року ці показники були просто–таки провальними. І якщо зараз це пояснюється погіршенням ситуації на світовому ринку чорних металів, то чотири роки тому це випливало лише з недолугих дій прем’єра. Особливо катастрофічним виглядало зменшення на 30 – 40% експорту до Росії. Між іншим, нині доля експорту до Росії збільшилась за перші сім місяців року на 12%.

Як би сьогодні не критикували уряд Юлії Тимошенко, але мало кому прийде в голову дорікати цій команді у поганому наповнені держбюджету. Доходи зведеного бюджету за сім місяців поточного року зросли на 47,5%, майже на стільки ж зросли і видатки – на 43,8%. Такими ж симптоматичними є 4,3% профіциту бюджету. В той же час в 2004 році ми мали показники найбільшого дефіциту бюджету за останні 7 років – 13 відсотків. Головним в цьому процесі є виведення великої частини бізнесу з тіні, що вдалося зробити уряду прем’єра Тимошенко за якихось 7 місяців роботи.

Стабільність фінансового становища в країні підтверджується не якимись голосними заявами, а, в першу чергу, тим, як зростають обсяги депозитів суб’єктів господарювання та фізичних осіб. Вони склали на перше липня 2005 року – 104,7 млрд. гривень, що, фактично, дорівнює обсягу державного бюджету на нинішній рік!

Зростання за цей час склало 26,2%, порівняно з 23,9% у минулому році. Анітрохи не зменшилося кредитування банками економіки України, як в абсолютних, так і у відносних цифрах.

Цього року щокварталу на 130 тисяч зменшилась кількість безробітного населення, відповідно рівень безробіття зменшився на 5,3 %, а кількість зареєстрованих безробітних впала на 17,8 %.

Та найбільше списів поламано в питанні про доходи населення. Візьмемо, наприклад, штатних працівників, які отримують заробітну плату. За липень 2005 року порівняно з липнем минулого року таким працівникам нарахували виплат на 37,7% більше. Якщо взяти окремі галузі, то картина така: сільське господарство – зростання на 48,8%, промисловість – на 30,2%, освіта – на 46,4%, охорона здоров’я – на 50,6%.

Опоненти у відповідь на ці цифри закидають: «А на скільки виросли ціни!» У таких випадках варто звернутися до показника реального доходу громадян. Він, по-перше, стосується всіх прошарків населення, а не лише працюючих, а, по-друге, враховує інфляцію. Порівняно з попереднім роком середньостатистичний громадянин України за січень – липень 2005 року отримав дохід на 25,8% більше, ніж за відповідний період 2004 року. В 2004 році ця величина була менше – 16,5 %, а в 2003 році ще менше – 9,1%.

Можна багато і довго просторікувати на цю тему, але інших критеріїв для оцінки матеріального стану людей не придумали. Дуже знаковим є суттєве збільшення долі заощаджень в структурі витрат населення. Якщо в січні – липні 2004 року ця доля складала тільки 1,8 %, в 2005 році вона збільшилась до 8,1 %, тобто в 4,5 рази. Це красномовно свідчить, що у людей залишається більше грошей після сплати податків та придбання товарів та послуг.

До речі, варто зупинитися і на питанні цін. Можливо, хтось вже не зможе пригадати, але минулого року ціни росли більш стрімко, ніж цього року. Споживчі ціни зростали невблаганно, і їх підвищення склало 12,3 %, а за останні чотири місяця аж на 8%. В цьому році зростання було більш повільним і за сім місяців воно досягло 6,7 %. А протягом липня-серпня інфляція майже не спостерігалася. Якщо ж взяти ціни виробників промислової продукції, то тут картина ще більш разюча. За перші сім місяців минулого року вона зросла на 14,3 %, а цього року ціни росли вдвічі повільніше - на 7,3 %.

Таким чином, ми розглянули мало не всю картину розвитку економіки країни. Після детального аналізу я не став би стверджувати, що уряд працював погано. І це притому, що прем’єр-міністр не сама набирала цю команду, і деякі урядовці намагалися саботувати главу Кабміну. Скажімо, Валентина Семенюк виконала лише 10% планових приватизаційних надходжень.

Не можна назвати командним гравцем і міністра Баранівського? Його екзерциси під час так званих «м’ясної» та «цукрової» криз аж ніяк не допомагали уряду виходити із скрутної ситуації.

То чому ж усе-таки відставлено прем’єра? Наведені факти свідчать, що уряд, при всіх складнощах, працював як мінімум не гірше своїх попередників. Навряд чи можна вважати вдалим поясненням сентенцію Віктора Чорномирдіна про те, що Ющенку «пика прем’єра не подобається». Адже Ющенко, мабуть, спершу думає про наслідки, а потім - діє. Можливо, все набагато простіше. На пам’ять приходить формулювання, з яким Кучма відправив у відставку уряд Марчука: за створення власного іміджу. Тому не можна виключати, що саме цей імідж, а не макроекономічні показники є справжньою причиною відставки. Якщо це так, то ми наблизилися до цитованого нами постулату, хіба що в дещо пом’якшеній формі: «Нема людини на посаді, нема й проблеми».

Володимир КРИЖАНІВСЬКИЙ, надзвичайний і повноважний посол України