Відповіді

• 2005.09.30 | Мінор

  В жодному разі!

  Радий тебе чути. Просто позвонив Бойко і сказав, що кримінальну справу по факту нападу на тебе вже відновлено. А оскільки саме для того стаття і була написана, а в основному там були повторені факти з ОБОЗу, ми її зняли.
  Марійко, будемо раді взяти у тебе інтерв"ю негайно, як ти вийдеш на зв"язок. Я загубив твій телефон - моя електронна адреса voloku07<ет>hotmail.com
  Жодного тиску на Репортер ніхто справити не в змозі, бо ми всіх відсилаємо дуже далеко, точно вказуючи невіртуальну адресу.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.09.30 | Mary Mycio

    Re: В жодному разі!

    Мене повідомили про начебто порушену кримінальну справу третій особи які зацікавилися моєю проблемою. Але коли мої представники звернулися до райвіділу міліції де справу начебто відкрили, про це ніхто нічого не знав.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.09.30 | Мінор

      От ... так я ставлю статтю знову!(Л)

      http://www.rep-ua.com/show/?id=8177
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.09.30 | Mary Mycio

        Re: От ... так я ставлю статтю знову!(Л)

        Дякую

• 2005.09.30 | Майдан

  Давайте сттатю - ми її перепостимо на "Майдані"

  Гадаю Уколов не буде протестувати .
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.09.30 | Мінор

    Зараз я знайду, зачекайте і сам сюди поставлю (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.09.30 | Мінор

      Ще одна "справа Гонгадзе" - в Києві намагалися убити журналістку

      Ще одна "справа Гонгадзе" - в Києві намагалися убити журналістку!
      
      Те, що загибель журналіста Георгія Гонгадзе дала імпульс масовому протестові громадян проти влади, має цілу низку пояснень. Та чи не основне з них в тому, що українці остаточно зрозуміли свою незахищеність.
      
      
      Черговим підтвердженням цьому стала резонансна історія з нападом на американську журналістку в Києві, яку докладно виклали, зокрема, наші колеги з «Обозу». Якщо стисло, то 15 вересня кореспондентка «Лос-Анджелес Таймс» Мері Місьо (що давно вже працює в Україні) стала жертвою нападу невідомого просто перед дверима своєї квартири. Нападник завдав їй сильного удару по голові заздалегідь припасеною каменюкою розміром зо дві цеглини. На щастя, хоча й травмована, журналістка зуміла вчинити опір (от що значать постійні заняття спортом). По недовгій боротьбі нападник, зрозумівши, що швидко зробити справу не вийшло, втік.
      
      Мері дала свідчення в міліції, підписавши відповідну заяву. Крім того, міліція зняла відбитки пальців нападника з дверей її квартири, а також отримала речовий доказ – ту саму каменюку. І… зникла на довгі дні.
      
      Щоб отримати якусь реакцію, Місьо кілька разів зверталась до Шевченківського райвідділу. І таки отримала її – але ця реакція виявилася, скажімо так, неадекватною.
      
      Вона надійшла у вигляді папірця без підпису, дати та вихідного номера, в якому чорним по білому було надруковано:
      
      «Матеріали перевірки по Вашій заяві в ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві уважно розглянуто. На підставі зібраних матеріалів прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи згідно п.2 ст.6 КПК України та в зв'язку з недостатністю підстав для порушення кримінальної справи».
      
      Під текстом значилося прізвище начальника управління – П. Т. Мірошниченка, однак, як уже було сказано, без підпису.
      
      Подібне знущання з вимог закону та здорового глузду виглядало тим більш блюзнірським, що журналістка Мері Місьо є фаховим юристом і, крім роботи на свою газету, займається в Україні програмою правового захисту журналістів відомої недержавної організації «Айрекс ПроМедіа».
      
      Оскільки скандал потрапив не лише до українських ЗМІ, але вже й в американський телеефір, «І-РЕПОРТЕР» вирішив спершу дізнатися точку зору нашої славетної міліції. Знайти робочий телефон офіцера Пе Те Мірошниченка виявилось неважко, однак після того справа загальмувала. Оскільки приємний жіночий голос повідомив за цим телефоном, що будь-які коментарі можна отримати лише в тому разі, коли «дасть добро» центр громадських зв’язків головного управління МВС в Києві.
      
      - В якій формі це робиться? Вони повинні вам перетелефонувати і дозволити розмову? - поцікавився кореспондент «І-РЕПОРТЕРА».
      
      Приємний голос замислився.
      
      - Ну, я не знаю конкретно, як це робиться, - нарешті пояснила секретар, чи хто там, шановного міліціонера. – Але за інструкцією, будь-які коментарі без згоди ЦГЗ не даються.
      
      Додзвонитися до ЦГЗ було чомусь значно важче. І, зрештою, настільки ж без сенсу. Бо там кореспондентові «І-РЕПОРТЕРА» повідомили, що приймають лише «офіційні запити» - ті самі, що «розглядаються протягом встановленого законом терміну». Це було б півбіди, якби щось гарантувало. Однак, заявили в ЦГЗ, наразі інформації з приводу нашого питання там немає – а отже, поява запиту ще нічого не гарантує, бо не мають же вони права вимагати від названого нами офіцера мотивів його вчинку…
      
      Знаючи відкритість та любов до преси з боку головного міліціонера країни, «І-РЕПОРТЕР» задзвонив ще й прес-секретареві Юрія Луценка. На жаль, Інна Кисіль перебувала за кордоном і порадила звернутися до ЦГЗ міністерства. Де наш кореспондент щасливо дізнався, що нікого з тих, хто має право будь-що коментувати, на місці немає. Причому за одним телефоном, котрий нам дали як телефон першого заступника голови департаменту, роздратований голос відповів, що тут взагалі не ЦГЗ, а якийсь «штаб». Що то за штаб, лячно було навіть уявити.
      
      Отже, нам наразі невідомо, як саме збираються цілком конкретні «менти» та їхнє начальство реагувати на скандал. І на позов, що його хоче подати до суду Мері Місьо, вимагаючи скасувати вочевидь незаконну й недолугу відмову в порушенні справи.
      
      Зате ми дізналися, як міліція в цьому випадку може відреагувати. І це знання не додає оптимізму.
      
      Як пояснив «І-РЕПОРТЕРУ» відомий український адвокат Михайло Кваша (справа перевертнів - прим. Ред.), той факт, що повідомлення про відмову було надіслано без номера-дати-підпису, звісно ж, є порушенням. І це не єдина проблема: доблесні правоохоронці послалися на п. 2 ст. 6 КПК, що передбачає відсутність складу злочину, і разом з тим – на «недостатність підстав» для відкриття справи.
      
      - В принципі, вони повинні б спочатку хоча б розібратися з цим питанням, - каже юрист.
      
      Разом з тим, скаргу подають не на цей папірець, а на постанову про відмову відкрити кримінальну справу.
      
      - Тут є два варіанти: оскаржити відмову в прокуратурі та в суді. Найкраще робити це і там, і там, хоча особисто я не вірю, що прокурор скасує це рішення, - продовжує адвокат.
      
      За його словами, тут є нюанс, незнання якого часто призводить до програшу шукачів правди.
      
      - Закон написано дуже хитро. І оскаржувати треба не повідомлення про відмову, котре отримала постраждала, а постанову, яка має бути винесена про це міліцією. Вони зобов’язані надати цю постанову потерпілому на першу ж вимогу. Отримавши постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, людина дає розписку. І з цього моменту може рахувати десять днів, протягом яких мусить оскаржити її у прокурора чи в суді.
      
      Але, припустімо, фахова юрист і журналіст на цих питаннях знається. І що тоді? А нічого.
      
      - Суд може лише одне: скасувати постанову та направити справу на розгляд до тієї ж таки міліції. Причому рішення суду також повинне бути вмотивоване, - продовжує п. Кваша. – І тільки якщо все це буде доведено, і міліція таки відкриє справу, можна буде ставити питання про дисциплінарну відповідальність слідчого, котрий виніс незаконне рішення про відмову.
      
      Юрист не виключає, що відповідальність може бути й більш серйозною. Але це лише в надзвичайно рідкісних випадках… Ну, ви розумієте.
      
      Тобто зрештою най-найгірше, що може чекати правоохоронця, котрий відмовив вам у конституційному праві на захист життя (здоров’я, гідності, житла тощо) – це дисциплінарне стягнення. Якщо вам дуже-дуже пощастить все довести.
      
      І за всією цією боротьбою охоронців та охоронюваних якось втрачається основний сенс існування міліції – запобігання злочинам, а якщо вони вже стаються, то затримання злочинців. Ну подумайте самі: коли та міліція ловитиме злочинця, що розбив голову журналістці, якщо вона весь час мусить доводити, що не повинна цього робити?
      
      P.S. Чи не вперше користуючись "блатом", адже міністр внутрішніх справ також журналіст, Інтернет-Репортер наполягатиме на його особистому втручанні у справу - намагалися вбити нашу колегу! Сподіваємось також, що Катерина Ющенко згадає свою колегу Мері, з якою її не раз бачили в Секретаріаті Народного Руху в 1990 році, коли вона вперше приїхала до України
      
      Втім, проблема значно ширша, а права громадян не повинні залежати від місця роботи потерпілого та його зв"язків, а тому ми будемо вимагати об"єктивного розслідування. Другої "справи Гонгадзе" бути не повинно.