Баба Параска як остання надія Леді Майдану.
10/04/2005 | Rylet
Складається враження, що не так все виходить у команди екс-прем’єра, як планувалося. Спостерігаючи по телебаченню (“Іду на ви”, Інтер) за поведінкою Тимошенко, можна було помітити: десь подівся лоск, і Юлія Володимирівна вже не виглядала білою й пухнастою, як під час численних попередніх прямих і непрямих ефірів. Розгубленість і непевність відверто проступала в погляді красивих блюдець-очей.
Особливо не вдалася її наївна розповідь про “раптову” поїздку до Москви. Йшла, спіткнулася, впала, оклигала – гіпс, закритий перелом. Тобто, з ностальгією прогулювалася вулицями колишньої спільної столиці, і так, мимохідь, опинилася в генеральній російській прокуратурі. Правда, достеменно невідомо, чи підтримував Юлію Володимирівну під час променаду під руку її добрий гід С.Бялковський. Можливості у цього російського політичного екскурсовода, кажуть, дуже солідні. Він міг не менш вільно організувати ознайомлювальну екскурсію на Луб’янку, контакти з керівництвом якої відомі політичному бомонду не лише в Росії. Не виключено, що і відвідини генпрокуратури Юлією Володимирівною не обійшлися без участі ефесбешників.
Більше того, інформовані люди стверджують, що “раптовий” візит Тимошенко до Першопрестольної був санкціонований самим російським президентом. У цю версію можна повірити, бо відомо, що такі речі не вирішуються без санкції з найвищого кабінету. Розмірковувати ж зараз про наміри Москви щодо лідера “Батьківщини” можна лише гіпотетично, але не виключено, що заява російської генпрокуратури про янгольську невинність Юліїї Володимирівни перед тамтешнім правосуддям з таким же успіхом може бути дезавуйована й замінена іншим вердиктом: винна й підлягає четвертуванню. Все буде залежати від того, наскільки вигідно росіянам розігрувати карту Тимошенко в їхній політичній грі з Києвом.
Сама ж Юлія Володимирівна не надто й надіється на сторонню допомогу. Вона вже давно звикла все вирішувати особисто. І якщо й прислуховується до порад інших, то все рівно робить усе по-своєму. Можливо, це в наш час і виправдано. Оскільки зради й підстави, зазвичай, відбуваються з боку найближчих, найвідданіших, найнадійніших.
Хіба ж могла передбачити у свій час Юлія Володимирівна, що одну з активних і відповідальних операцій у своїй політичній кар’єрі провалить той, на кого покладалося основне завдання. Саме так сталося у 2002 році, коли в милу невеличку голівку пані Юлії прийшла геніальна, але проста думка щодо того, як найефективніше підняти свій підупалий рейтинг. Можна віднести факт оприлюднення скандальної відеохроніки, зробленої самими ж соратниками Тимошенко, до “происков” кучминої влади, але телеглядачів шокували кадри, на яких жінка, що зовні скидалася на депутата Верховної Ради Юлію Володимирівну, шпиняє схожого на свого ж таки офіційного помічника Боровка за те, що він невміло пропонував хабара суддям ім’ярек за те, щоб ті випустили з каталажки її родичів.
Ще тоді серед журналістів ходили подібні до правди чутки, що шустрі хлопці з оточення Тимошенко видурили в Юлії Володимирівни начебто на “підкуп суддів” 150 тисяч доларів, які вона “під відеозапис” і намагалася повернути. Боровко з компанією грошики вже встигли “реалізувати”, тому самі ж записали розмову з хазяйкою, щоб забезпечити собі якщо не фінансові гарантії, то, принаймні, гарантії “просто жити”.
Так. У 2002-му ці кадри побачила вся Україна. Але мало хто тоді навіть здогадувався, які карколомні операції вигадувала Юлія Володимирівна особисто, щоб завоювати авторитет безстрашної жінки і, знову ж таки, підняти свій рейтинг у суспільстві.
Лише зараз люди, які тоді були задіяні фактично в провокаціях, спланованих як особисто Тимошенко, так і її помічниками, серед своїх близьких діляться інформацією про те, що готувалося й яким чином все повинно було статися.
З розповіді безпосереднього учасника підготовки однієї з “операцій”, за вказівкою Юлії Володимирівни готувався автомобіль з броньованою перегородкою, яка відділяла б ту його частину, де розташований двигун, від салону, де мала б знаходитися Тимошенко. Вибух мав рознести передню частину легковика, не нанісши суттєвої шкоди пані Юлі. Один з виконавців цього “проекту” вже отримав було 2,5 тисячі зелених грошей, але потім авантюрна жінка, мабуть, все-таки схаменулася, і вибух відмінили. Гроші – повернули.
Ще більш авантюрніший план під кодовою назвою “Снайпер” мав реалізуватися в тому ж таки 2002 році. Його мета – імітація замаху на вбивство народного депутата Юлії Тимошенко. За 15 тисяч американських доларів був найнятий професійний снайпер, який мав прилюдно вистрелити в Юлію Володимирівну з великої відстані в безпечне для її життя місце (за бажанням замовника), після чого планувалося звинуватити режим Кучми в намаганні знищити борця за справедливість, захисника українського народу від знущань тодішньої камарильї.
Цей план, як і інші, реалізовано не було. Може Юлія Володимирівна сама зрозуміла авантюрність подібних задумів, а, можливо, і у оточенні Тимошенко є холодні голови, які й відговорили пані Юлію від подібних афер. Все ж тоді такі плани мали місце, і готувалися вони на повному серйозі.
Якщо ж під руку потрапляв природній випадок, його всіляко намагалися подати громадськості як спробу замаху на життя Тимошенко. Так було з аварією, в яку потрапив автомобіль пані Юлії. З вини особистого водія Тимошенко, який порушив правила дорожнього руху на перехресті Дніпровської набережної та Паркової алеї, її автомобіль врізався в нещасну “копійку”, після чого “зацікавлені сторони” підняли лемент, намагаючись представити громадськості банальне дорожнє зіткнення як замах на “драгоценнєйшеє” життя видатного політика-борця.
Але, як відомо, таємне завжди стає явним. Тільки про одне довідуємося відразу, про інше – згодом. Рано чи пізно, але український народ дізнається й про нові задуми неспокійної Юлі. Як стало відомо в журналістських колах, в штабі нинішньої команди тепер уже екс-премьєра готується черговий план під кодовою назвою “Майор Мельниченко-2”. Суть цього плану, в основі якого лежать ті ж таки гроші, а на кону – черговий піарний скандал, заключається в банальній схемі з використанням аморальних людей, готових ради власної вигоди публічно заявляти про те, що їм скажуть роботодавці. Хоч про зґвалтування самого себе.
У Дніпропетровську, колисці майбутньої видатної революціонерки, начебто вже підібраний високий міліцейський чин (подейкують, що навіть полковник), який готовий зіграти роль Мельниченка. За амбітні незручності (полковник!, грати роль майора!) цьому міліціянтові обіцяно багато. За це він готовий публічно на всю Україну і весь світ клятвено заявити про те, що міліції начебто дана вказівка “зверху” організувати замах на життя Юлії Володимирівни Тимошенко. На прес-конференції цей полковник має назвати прізвища організаторів замаху, після чого, як колись Мельниченка, його таємно вивозять за кордон, звідки він, продовжуючи традиції майора, обливає брудом керівництво держави і політичних опонентів лідера “Батьківщини”.
Як би там не було, а пані Юлії важко позаздрити. В умовах, коли все більше соратників вагаються в доцільності подальшої підтримки свого лідера, Тимошенко шукає різні варіанти виходу з ситуації. Безумовно, не можна відкидати й можливо щирого бажання екс-прем’єра помиритися з Віктором Ющенко. Щоправда, її заяви з цього приводу більше скидаються на ті ж таки піарні штучки. Леді Майдану, як дехто називає Юлію Володимирівну, може скористатися навіть послугами ще однієї зірки помаранчевої революції – баби Параски. Між ними, кажуть, навіть точиться непублічна боротьба, хто з них є справжнім символом Майдану.
Але, здається, ситуація складається так, що конкурс за цю першість може виграти Параска Королюк. Бо ж саме вона, на відміну від політиків, щиро намагається “помирити” Віктора Андрійовича та Юлію Володимирівну.
Чи ж таке можливе, коли ангельське “песнопение” переплітається з чорними закулісними планами?
Поживемо – побачимо...
Андрій Бурко
Особливо не вдалася її наївна розповідь про “раптову” поїздку до Москви. Йшла, спіткнулася, впала, оклигала – гіпс, закритий перелом. Тобто, з ностальгією прогулювалася вулицями колишньої спільної столиці, і так, мимохідь, опинилася в генеральній російській прокуратурі. Правда, достеменно невідомо, чи підтримував Юлію Володимирівну під час променаду під руку її добрий гід С.Бялковський. Можливості у цього російського політичного екскурсовода, кажуть, дуже солідні. Він міг не менш вільно організувати ознайомлювальну екскурсію на Луб’янку, контакти з керівництвом якої відомі політичному бомонду не лише в Росії. Не виключено, що і відвідини генпрокуратури Юлією Володимирівною не обійшлися без участі ефесбешників.
Більше того, інформовані люди стверджують, що “раптовий” візит Тимошенко до Першопрестольної був санкціонований самим російським президентом. У цю версію можна повірити, бо відомо, що такі речі не вирішуються без санкції з найвищого кабінету. Розмірковувати ж зараз про наміри Москви щодо лідера “Батьківщини” можна лише гіпотетично, але не виключено, що заява російської генпрокуратури про янгольську невинність Юліїї Володимирівни перед тамтешнім правосуддям з таким же успіхом може бути дезавуйована й замінена іншим вердиктом: винна й підлягає четвертуванню. Все буде залежати від того, наскільки вигідно росіянам розігрувати карту Тимошенко в їхній політичній грі з Києвом.
Сама ж Юлія Володимирівна не надто й надіється на сторонню допомогу. Вона вже давно звикла все вирішувати особисто. І якщо й прислуховується до порад інших, то все рівно робить усе по-своєму. Можливо, це в наш час і виправдано. Оскільки зради й підстави, зазвичай, відбуваються з боку найближчих, найвідданіших, найнадійніших.
Хіба ж могла передбачити у свій час Юлія Володимирівна, що одну з активних і відповідальних операцій у своїй політичній кар’єрі провалить той, на кого покладалося основне завдання. Саме так сталося у 2002 році, коли в милу невеличку голівку пані Юлії прийшла геніальна, але проста думка щодо того, як найефективніше підняти свій підупалий рейтинг. Можна віднести факт оприлюднення скандальної відеохроніки, зробленої самими ж соратниками Тимошенко, до “происков” кучминої влади, але телеглядачів шокували кадри, на яких жінка, що зовні скидалася на депутата Верховної Ради Юлію Володимирівну, шпиняє схожого на свого ж таки офіційного помічника Боровка за те, що він невміло пропонував хабара суддям ім’ярек за те, щоб ті випустили з каталажки її родичів.
Ще тоді серед журналістів ходили подібні до правди чутки, що шустрі хлопці з оточення Тимошенко видурили в Юлії Володимирівни начебто на “підкуп суддів” 150 тисяч доларів, які вона “під відеозапис” і намагалася повернути. Боровко з компанією грошики вже встигли “реалізувати”, тому самі ж записали розмову з хазяйкою, щоб забезпечити собі якщо не фінансові гарантії, то, принаймні, гарантії “просто жити”.
Так. У 2002-му ці кадри побачила вся Україна. Але мало хто тоді навіть здогадувався, які карколомні операції вигадувала Юлія Володимирівна особисто, щоб завоювати авторитет безстрашної жінки і, знову ж таки, підняти свій рейтинг у суспільстві.
Лише зараз люди, які тоді були задіяні фактично в провокаціях, спланованих як особисто Тимошенко, так і її помічниками, серед своїх близьких діляться інформацією про те, що готувалося й яким чином все повинно було статися.
З розповіді безпосереднього учасника підготовки однієї з “операцій”, за вказівкою Юлії Володимирівни готувався автомобіль з броньованою перегородкою, яка відділяла б ту його частину, де розташований двигун, від салону, де мала б знаходитися Тимошенко. Вибух мав рознести передню частину легковика, не нанісши суттєвої шкоди пані Юлі. Один з виконавців цього “проекту” вже отримав було 2,5 тисячі зелених грошей, але потім авантюрна жінка, мабуть, все-таки схаменулася, і вибух відмінили. Гроші – повернули.
Ще більш авантюрніший план під кодовою назвою “Снайпер” мав реалізуватися в тому ж таки 2002 році. Його мета – імітація замаху на вбивство народного депутата Юлії Тимошенко. За 15 тисяч американських доларів був найнятий професійний снайпер, який мав прилюдно вистрелити в Юлію Володимирівну з великої відстані в безпечне для її життя місце (за бажанням замовника), після чого планувалося звинуватити режим Кучми в намаганні знищити борця за справедливість, захисника українського народу від знущань тодішньої камарильї.
Цей план, як і інші, реалізовано не було. Може Юлія Володимирівна сама зрозуміла авантюрність подібних задумів, а, можливо, і у оточенні Тимошенко є холодні голови, які й відговорили пані Юлію від подібних афер. Все ж тоді такі плани мали місце, і готувалися вони на повному серйозі.
Якщо ж під руку потрапляв природній випадок, його всіляко намагалися подати громадськості як спробу замаху на життя Тимошенко. Так було з аварією, в яку потрапив автомобіль пані Юлії. З вини особистого водія Тимошенко, який порушив правила дорожнього руху на перехресті Дніпровської набережної та Паркової алеї, її автомобіль врізався в нещасну “копійку”, після чого “зацікавлені сторони” підняли лемент, намагаючись представити громадськості банальне дорожнє зіткнення як замах на “драгоценнєйшеє” життя видатного політика-борця.
Але, як відомо, таємне завжди стає явним. Тільки про одне довідуємося відразу, про інше – згодом. Рано чи пізно, але український народ дізнається й про нові задуми неспокійної Юлі. Як стало відомо в журналістських колах, в штабі нинішньої команди тепер уже екс-премьєра готується черговий план під кодовою назвою “Майор Мельниченко-2”. Суть цього плану, в основі якого лежать ті ж таки гроші, а на кону – черговий піарний скандал, заключається в банальній схемі з використанням аморальних людей, готових ради власної вигоди публічно заявляти про те, що їм скажуть роботодавці. Хоч про зґвалтування самого себе.
У Дніпропетровську, колисці майбутньої видатної революціонерки, начебто вже підібраний високий міліцейський чин (подейкують, що навіть полковник), який готовий зіграти роль Мельниченка. За амбітні незручності (полковник!, грати роль майора!) цьому міліціянтові обіцяно багато. За це він готовий публічно на всю Україну і весь світ клятвено заявити про те, що міліції начебто дана вказівка “зверху” організувати замах на життя Юлії Володимирівни Тимошенко. На прес-конференції цей полковник має назвати прізвища організаторів замаху, після чого, як колись Мельниченка, його таємно вивозять за кордон, звідки він, продовжуючи традиції майора, обливає брудом керівництво держави і політичних опонентів лідера “Батьківщини”.
Як би там не було, а пані Юлії важко позаздрити. В умовах, коли все більше соратників вагаються в доцільності подальшої підтримки свого лідера, Тимошенко шукає різні варіанти виходу з ситуації. Безумовно, не можна відкидати й можливо щирого бажання екс-прем’єра помиритися з Віктором Ющенко. Щоправда, її заяви з цього приводу більше скидаються на ті ж таки піарні штучки. Леді Майдану, як дехто називає Юлію Володимирівну, може скористатися навіть послугами ще однієї зірки помаранчевої революції – баби Параски. Між ними, кажуть, навіть точиться непублічна боротьба, хто з них є справжнім символом Майдану.
Але, здається, ситуація складається так, що конкурс за цю першість може виграти Параска Королюк. Бо ж саме вона, на відміну від політиків, щиро намагається “помирити” Віктора Андрійовича та Юлію Володимирівну.
Чи ж таке можливе, коли ангельське “песнопение” переплітається з чорними закулісними планами?
Поживемо – побачимо...
Андрій Бурко