Ющенко переховував людей, пов'язаних зі "справою Гонгадзе" (/)
10/08/2005 | NI_ZRADI
Ющенко зірвався на "справі Гонгадзе" не згірше за Кучму. І наговорив такого, що може тягти на цілу кримінальну справу...
«Справа Гонгадзе» стає для президента Ющенка не менш болісною, аніж була для президента Кучми. В п’ятницю під час зустрічі з регіональними ЗМІ глава держави зумів досить упевнено відповісти на такі складні запитання, як питання щодо скандалів навколо його сина та корупції в своєму оточенні – а от на «справі Гонгадзе» зірвався, ледь не повторивши відому ситуацію з «кілером найнятим».
Власне, саме запитання, задане журналісткою Іриною Погорєловою, стосувалося не так ходу слідства, як нових перестановок у владі. Журналістка поцікавилася, чи означає призначення міністром юстиції Сергія Головатого, котрий доклав значних зусиль до появи останньої резолюції ПАРЄ по Україні (де було зокрема наголошено на незадовільному ході слідства у «справі Гонгадзе»), що тепер Україна виконуватиме вимогу Європи пришвидшити розслідування.
Та у відповідь президент чомусь страшенно – як на нього – рознервувався.
- Мені дивно чути з вуст журналіста докір у справі Гонгадзе! Якщо ви володієте темою… - Ющенко зробив гнівну паузу і продовжив, «рубаючи» слова за звичкою, що виникла в нього за час президентства.
– Коли я став президентом у січні, папка з наклейкою «справа Гонгадзе» була пуста! Вам про це відомо?! Я думаю, що відомо, - з притиском промовив президент.
«Вікторе Андрійовичу, це не докір, а запитання!», - спробувала втрутитися здивована журналістка.
- Я думаю, вам відомо! – не слухаючи її, ще двічі повторив Ющенко. І продовжив з тим же притиском:
- Я дав гарантії, які не давав жодний президент, щоб ця справа відновилася, щоб у ній з'явилися свідчення. Я поклав своє ім'я. Я переховував у себе цих людей!
За ці сім місяців встановлені імена убивць, отримані свідчення, проведена експертиза, сформована справа і передана на ознайомлення… Ви знаєте, що ми взимку викачували ставочки, щоб шукати речі! Хоча можна було чекати літа. Але я сказав (тут Ющенко знову зробив гнітючу паузу), що будемо шукати. Шукати все! Телефони, і курточки, і черевики, і носочки! Тільки щоб у нас був цей динамічний процес.
Тут Ющенко трішки охолов. Але запас не зовсім зрозумілого роздратування в нього ще залишився.
- Без відповіді залишилося головне питання – хто замовник. У цій частині – на мій погляд – є певний прогрес. Принаймні, світ і Україна знає свідка, який може пролити світло на остаточну версію у цій частині питання…
Після цього, вже зовсім охолонувши, президент повідомив, що вважає Сергія Головатого людиною, «про яку ніхто не може сказати, що вона заангажована в цій справі, чи в будь-яких», і що його призначення допоможе прогресу «справи Гонгадзе».
Їй-Богу, протягом двогодинної конференції Ющенко наговорив багато слів, до яких можна чіплятися. Тому не будемо говорити про те, що Україна – не Америка, і Мінюст у нас не має жодного стосунку до будь-якого слідства. Чи що слова Ющенка про «процес» дехто міг би інтерпретувати так, що нібито президентові процес у «справі Гонгадзе» важливіший за результат.
Найбільше вразили слова про якихось людей, яких в рамках розслідування Ющенко «переховував у себе».
Наскільки пригадується, на самому початку свого президентства він заявив про готовність «надати гарантії» тим, хто зможе дати важливі свідчення в справі – якщо це не самі виконавці чи організатори вбивства. Потім міністр внутрішніх справ Юрій Луценко повідомляв, що таке рішення дійсно прийнято – ним самим, щодо можливо обізнаних у справі підлеглих. І буцімто це дуже сприяло розслідуванню.
Але ще ніхто не чув, щоб цими свідками опікувався сам президент. Навряд чи він «переховував у себе» простих ментів, чи й офіцерів. І, до речі, «у себе» - це де? І від кого?!
Все це, з одного боку, можна пояснити таємницею слідства. А з іншого – це факт незаконного втручання президента в справу. Невже Ющенкові мало комуністів, котрі вже вимагають його імпічменту через незрозумілі пасажі Березовського? Мало інших проблем?
І чи не завдяки цим «переховуваним» «світ і Україна знає свідка» - генерала Пукача, котрий дивним чином вислизнув з рук українських та ізраїльських правоохоронців після того, як ЗМІ повідомили, що саме він є єдиним, хто знає замовників убивства? Це не риторичне запитання – адже й сам Ющенко, виходить, визнає, що Пукач таки єдиний свідок…
Тому питання щодо невідомих, котрих переховував сам президент, та даних їм гарантій, потребує хоч якогось офіційного прояснення. Просимо вважати це журналістським запитом як не до самого президента, то принаймні до голів МВС, СБУ та Генеральної прокуратури.
І останнє. Ми не хочемо чіплятися до малозначущих слів президента. Тим більше, що на цій же конференції він півгодини розповідав журналістам про журналістську відповідальність та вагу сказаного слова. Та чи не було б краще для всіх, якби сам президент теж навчився розуміти вагу своїх слів?
Микола ПОЛОС
http://rep-ua.com/show/?id=9239
«Справа Гонгадзе» стає для президента Ющенка не менш болісною, аніж була для президента Кучми. В п’ятницю під час зустрічі з регіональними ЗМІ глава держави зумів досить упевнено відповісти на такі складні запитання, як питання щодо скандалів навколо його сина та корупції в своєму оточенні – а от на «справі Гонгадзе» зірвався, ледь не повторивши відому ситуацію з «кілером найнятим».
Власне, саме запитання, задане журналісткою Іриною Погорєловою, стосувалося не так ходу слідства, як нових перестановок у владі. Журналістка поцікавилася, чи означає призначення міністром юстиції Сергія Головатого, котрий доклав значних зусиль до появи останньої резолюції ПАРЄ по Україні (де було зокрема наголошено на незадовільному ході слідства у «справі Гонгадзе»), що тепер Україна виконуватиме вимогу Європи пришвидшити розслідування.
Та у відповідь президент чомусь страшенно – як на нього – рознервувався.
- Мені дивно чути з вуст журналіста докір у справі Гонгадзе! Якщо ви володієте темою… - Ющенко зробив гнівну паузу і продовжив, «рубаючи» слова за звичкою, що виникла в нього за час президентства.
– Коли я став президентом у січні, папка з наклейкою «справа Гонгадзе» була пуста! Вам про це відомо?! Я думаю, що відомо, - з притиском промовив президент.
«Вікторе Андрійовичу, це не докір, а запитання!», - спробувала втрутитися здивована журналістка.
- Я думаю, вам відомо! – не слухаючи її, ще двічі повторив Ющенко. І продовжив з тим же притиском:
- Я дав гарантії, які не давав жодний президент, щоб ця справа відновилася, щоб у ній з'явилися свідчення. Я поклав своє ім'я. Я переховував у себе цих людей!
За ці сім місяців встановлені імена убивць, отримані свідчення, проведена експертиза, сформована справа і передана на ознайомлення… Ви знаєте, що ми взимку викачували ставочки, щоб шукати речі! Хоча можна було чекати літа. Але я сказав (тут Ющенко знову зробив гнітючу паузу), що будемо шукати. Шукати все! Телефони, і курточки, і черевики, і носочки! Тільки щоб у нас був цей динамічний процес.
Тут Ющенко трішки охолов. Але запас не зовсім зрозумілого роздратування в нього ще залишився.
- Без відповіді залишилося головне питання – хто замовник. У цій частині – на мій погляд – є певний прогрес. Принаймні, світ і Україна знає свідка, який може пролити світло на остаточну версію у цій частині питання…
Після цього, вже зовсім охолонувши, президент повідомив, що вважає Сергія Головатого людиною, «про яку ніхто не може сказати, що вона заангажована в цій справі, чи в будь-яких», і що його призначення допоможе прогресу «справи Гонгадзе».
Їй-Богу, протягом двогодинної конференції Ющенко наговорив багато слів, до яких можна чіплятися. Тому не будемо говорити про те, що Україна – не Америка, і Мінюст у нас не має жодного стосунку до будь-якого слідства. Чи що слова Ющенка про «процес» дехто міг би інтерпретувати так, що нібито президентові процес у «справі Гонгадзе» важливіший за результат.
Найбільше вразили слова про якихось людей, яких в рамках розслідування Ющенко «переховував у себе».
Наскільки пригадується, на самому початку свого президентства він заявив про готовність «надати гарантії» тим, хто зможе дати важливі свідчення в справі – якщо це не самі виконавці чи організатори вбивства. Потім міністр внутрішніх справ Юрій Луценко повідомляв, що таке рішення дійсно прийнято – ним самим, щодо можливо обізнаних у справі підлеглих. І буцімто це дуже сприяло розслідуванню.
Але ще ніхто не чув, щоб цими свідками опікувався сам президент. Навряд чи він «переховував у себе» простих ментів, чи й офіцерів. І, до речі, «у себе» - це де? І від кого?!
Все це, з одного боку, можна пояснити таємницею слідства. А з іншого – це факт незаконного втручання президента в справу. Невже Ющенкові мало комуністів, котрі вже вимагають його імпічменту через незрозумілі пасажі Березовського? Мало інших проблем?
І чи не завдяки цим «переховуваним» «світ і Україна знає свідка» - генерала Пукача, котрий дивним чином вислизнув з рук українських та ізраїльських правоохоронців після того, як ЗМІ повідомили, що саме він є єдиним, хто знає замовників убивства? Це не риторичне запитання – адже й сам Ющенко, виходить, визнає, що Пукач таки єдиний свідок…
Тому питання щодо невідомих, котрих переховував сам президент, та даних їм гарантій, потребує хоч якогось офіційного прояснення. Просимо вважати це журналістським запитом як не до самого президента, то принаймні до голів МВС, СБУ та Генеральної прокуратури.
І останнє. Ми не хочемо чіплятися до малозначущих слів президента. Тим більше, що на цій же конференції він півгодини розповідав журналістам про журналістську відповідальність та вагу сказаного слова. Та чи не було б краще для всіх, якби сам президент теж навчився розуміти вагу своїх слів?
Микола ПОЛОС
http://rep-ua.com/show/?id=9239