10/12/2005 | Axeman

Сучасна Індія успішно продає по всьому світу комп’ютерне забезпечення, верстати і медикаменти. Однак, там до цього часу збереглися залишки кастового суспільства. Це коли людині від народження чітко розписано всю біографію, аж до смерті. Народжений «брахманом» мусить, тріснути, але стати чиновником, директором чи завбазою, ніяк не нижче. Решта професій розподілена між іншими кастами. А от «неторканим» - біда: жебрати або вантажити апельсини бочками їх парафія, а інші заняття зась. Їм би співати пісеньку «ми не бидло, ми не козли». Але то їх, індійські проблеми.
Наші парламентарії, час від часу, відчувають сильні позиви зробити добре власному народу. То піднімуть зарплати, які немає чим платити, то політреформу імплементують парнокопитним голосуванням. Нещодавно Верховна рада вирішила, що без побудови кастового суспільства українській демократії гаплик. І ось за один день у нас з’явилися цілих 230 тисяч «недоторканих». Звичайно, носити важкі речі чи збирати милостиню їх ніхто не зобов’язує. Тим більше що на знедолених депутати місцевих рад різних рівнів зовсім не схожі. Тепер вони можуть спокійно крутити дулі перед носом дільничного міліціонера, ігнорувати правила дорожнього руху і ще активніше розбазарювати земельні ділянки. Згідно нового закону за такі фокуси притягнути сільського слугу народу, а також його районного та обласного колегу до відповідальності міліція чи прокуратура не може. Хіба що з дозволу сесії відповідної ради. А там, ви ж розумієте, своїх не здадуть.
Яка муха вкусила авторів закону та тих хто за нього голосували? Чому Президент, який взагалі проти привілеїв, підписав цей папірець, замість того аби відправити його в топку або накласти на нього своє чоловіче вето? Нам кажуть, що це один з пунктів домовленості між владою і опозицією. Але ніхто не збирався тієї угоди виконувати і про це всім було відомо з самого початку. Може наші депутати мають мало можливостей для захисту інтересів виборців? Знаєте, за чотири роки власного депутатства я переконався, що ті хто може щось зробити для громади - обов’язково робить. Навіть без посвідчення з тризубом і відповідного значка. Було би бажання. То може у нас в країні закінчилася демократія і депутатів хапають на вулиці ні за цапову душу і судять цілими фракціями у підсобних приміщеннях? Теж ніби ні. Навпаки, затемнення сонця буває частіше, ніж затримують хабарників і корупціонерів з числа ощасливлених народною довірою.
Можливо, влада пішла на законодавчу аферу через власний сумний досвід. У 2002 році блок «Наша Україна» вирвав перше місце за сумою голосів до парламенту, але програв всі місцеві ради, навіть в Галичині. Помилково думали, що люди самі розберуться, де в бюлетені «від Ющенка», а де кучміст. Цього разу вирішили підвищити вагомість депутатства. Дивіться, мовляв, бути депутатом важливо і почесно, його робота настільки «опасна і трудна», що захищена спеціальним статусом.
І що ми отримаємо в результаті? Вартість місця у списку популярної партії чи блоку для підприємців і чиновників зросте у кілька разів. Вибори місцевих рад перетворяться на політичні побоїща із застосуванням важкої артилерії, а самі ради після виборів стануть біржами з відбивання витраченого «бабла». І свистати ці ради будуть на інтереси громадськості та закиди правоохоронців. Бо ж «недотроги».
Маю надію що Президент чимскоріше подасть до Конституційного Суду свої застереження і їх встигнуть розглянути до березня. Бо інакше вибори з народної драми перетворяться у театр абсурду.
P.S. Приєднуюся до колег всіх рівнів, які заявили про свою незгоду з законом і відмовилися від депутатської недоторканості. Бандитам- тюрми, кастам – Індію!