10/18/2005 | karamaz

Тарас Кухар
Західна інформаційна корпорація

16 жовтня 2005 р.
Олег Канівець: Коли ми почали занадто піднімати голови, нам їх просто позрізали

Розмова кореспондента Західної інформаційної корпорації з депутатом Львівської обласної ради, колишнім членом політради ЛОО партії «Батьківщина», екс-керівником фракції «Батьківщина» у Львівській облраді Олегом Канівцем відбулася 14 жовтня – за день до звітно-виборчої конференції ЛОО партії «Батьківщина».

Тоді ще не було відомо, що делегати конференції, яка пройшла вчора, 15 жовтня, одноголосно переоберуть головою обласної організації партії Івана Деньковича, а дії Олега Канівця та його колеги Романа Гайдучка назвуть розкольницькими і такими, що підривають авторитет партії, та одноголосно підтвердили виключення їх з «Батьківщини». Проте, Олег Леонідович має зовсім іншу позицію щодо себе особисто, стану справ у ЛОО партії «Батьківщина», її голови – Івана Деньковича та сфер впливу грошей на обласну організації партії Юлії Тимошенко. Про це він і розповів Західній інформаційній корпорації.


— Пане Канівець, Ви приймали активну участь у виборчій кампанії Віктора Ющенка, очолювали фракцію «Наша Україна» у Львівській облраді, були членом політради ЛОО партії «Батьківщина», керівником фракції «Батьківщина» у Львівській облраді. Ким зараз є Олег Канівець?


– Я наразі залишаюся головою фракції «Батьківщина» у Львівській обласній раді, незважаючи на те, що мене виключили 4 жовтня з партії рішенням обласного бюро.

Зараз обласне бюро намагається утворити фракцію «Батьківщини» у раді, оскільки 4 жовтня прийняло рішення про розпуск фракції. Члени фракції Іван Куп’як, Роман Гайдучок (обоє – виключені з партії), Михайло Ваврин, Остап Федоришин, Євген Ковалко та я вважаємо це рішення невмотивованим. Проти цих людей ще репресії нездійснені.

Юлія Володимирівна персонально повідомлена про стан справ в області. Вона розбирається з ситуацією, Андрію Шкілю доручено цю справу, про це повідомлений Турчинов. Наше прохання до Юлії Тимошенко було таким: реабілітувати тих людей, які, на нашу думку, невмотивовано виключені з партії і невмотивовано розпущена фракція. Жодних інших прохань у нас немає. Ми хочемо реабілітувати наше чесне ім’я.


— Наскільки правомірним було рішення обласного бюро партії про розпуск фракції «Батьківщина» у Львівській обласній раді і чому Ви вважаєте його невмотивованим?

– Обласне бюро є статутним органом, і воно має право приймати рішення аж до виключення з партії. Це рішення невмотивоване, оскільки мотивація рішення бюро є абсолютно неадекватною тому, що відбувається в партії. Мене звинувачують в якихось фінансових махінаціях, не представивши жодних доказів чи фактів, – абсурд.

Кожен виключений з партії протягом місяця може оскаржити це рішення. Але він повинен отримати на руки вмотивований протокол, мають бути зафіксовані виступи всіх членів бюро, де буде чітко видно, за що того чи іншого виключають з партії. На нині такого документу я на руках не маю. В обласну раду представлена виписка з протоколу про розпуск фракції, де навіть не стоїть підпис Деньковича. Немає вмотивованого рішення про розпуск фракції. Є лише рішення про те, що фракція не виконала рішення обласного бюро.

Фракція – самостійний орган. Звісно, бюро вправі рекомендувати фракції робити ті чи інші дії. Але якщо більшість членів фракції прийняла до уваги рекомендацію, але не виконала її, то це означає, що у фракції є свій погляд на ситуацію в партії. Це не означає, що одразу всіх треба виклювати. Цю ситуація ми хочемо донести до Юлії Володимирівни.


— Наскільки, на Вашу думку, мають моральне право Держко та Шептицький очолювати фракцію?

– Про Держка я не буду говорити. Думаю, що всім зрозуміла його роль і під час президентських виборів, і під час протистояння в сесійній залі, коли збиралися підписи за відставку Михайла Сендака. Знаємо, яку роль відігравав Ігор Зіновійович.

Коли Держко 29 вересня попросився до нас у фракцію, ми на цих речах не акцентували. Ми акцентували на такому: чи залишається він членом НРУ? — Він сказав, що ні. Чи писав він заяву про вихід з фракції «Наша Україна»? – Він сказав, що так. Чи є він членом партії «Батьківщина? – Він сказав, що планує вступити.

Де 29 вересня, а де 4 жовтня? І вже 4 жовтня він був активним учасником проведення обласного бюро. Коли Денькович йому запропонував стати секретарем фракції, він одразу погодився. Для нас це було дуже дивним. Федоришин відмовився стати секретарем, Ваврин теж відмовився. У нас є кістяк.

Від 17 вересня до 4 жовтня я тричі ставив на голосування фракції питання довіри щодо мене. Постійно одноголосно мені висловлювали довіру. Навіть 4 жовтня, під час бюро, я провів засідання фракції з восьми чоловік і поставив на голосування одне питання: оскільки є рекомендація бюро обрати керівником фракції Шептицького, я ставлю на голосування питання про зняття з керівника фракції Олега Канівця. Жодна рука не піднялася «за». Тоді я ставлю питання про зняття з секретаря Гайдучка. Двоє з восьми висловилися «за». Тоді я ставлю питання: хто за те, щоб Шептицького обрали керівником фракції. Руки не піднімалися, і лише Василь Баран сказав: «Якщо є рекомендація бюро, то я голосую «за»», плюс Шептицький проголосував сам за себе. «Проти» – п’ятеро. Коли ж я поставив на голосування питання про обрання Держка керівником фракції, знову піднялося лише три руки. П’ять рук було проти.

Тоді я кажу: «За те, що Шептицький і Держко прийняли розкольницьку позицію, їх треба вилучити з фракції». Знову: п’ять рук «за», три руки «проти». Тоді встає Ігор Держко і каже: «Все зрозуміло: у фракції розкол». Нам стало дуже смішно: чоловік чотири дні у фракції, і він уже говорить про розкол.

Тоді Держко повертається на засідання бюро і вони з Деньковичем уже починають Куп’яка виключати з партії і розпускати фракцію. Ми це вважаємо смішним, гарячкою. Вони не можуть управляти фракцією, кажуть, що ми стали надстатутним органом. Ми не є надстатутним органом, ми – фракція в обласній раді. Згідно статті 27 закону про органи місцевого самоврядування, депутати об’єднуються у фракцію за спільністю поглядів або партійною ознакою. Ми маємо спільні погляди. Ми утворили фракцію. І якщо ця фракція зараз непотрібна, нам про це має сказати Юлія Володимирівна, а не Іван Денькович.


— Коли Ви очікуєте відповіді від Тимошенко?

– Думаю, близько 20 жовтня.


— З чого почалася конфронтація Олега Канівця та Івана Деньковича?

– У мене конфлікту з Іваном Деньковичем як такого не було і немає зараз. До 15 вересня у нас взагалі не було жодних розходжень. Більш того, 8 вересня, коли Юлію Володимирівну відправили у відставку, ми з ним важко це сприйняли, цілий день спілкувалися, він навіть пропонував мені очолити ЛМО «Батьківщини». Я не погодився, оскільки не є таким корінним львів’янином, як би до цього поставилися партійці. В мене немає таких амбіцій.

14 чи 15 вересня Іван Васильович показав мені факс з Києва, у якому до нього нібито звертався голова контрольно-ревізійної комісії «Батьківщини» Валерій Чичков, де він описував, що я, будучи в Києві 7 вересня, сказав, що у Чичкова працює хтось з помічників, хто має стосунок до СДПУ(О). І нібито я в Києві займався якоюсь розкольницькою діяльністю. Тому Денькович каже, що рекомендуватиме бюро зняти мене з заступника голови ЛОО партії «Батьківщина».

Я зрозумів, що проти мене готується якась репресивна дія. Я поїхав до Києва 15-16 вересня, мав зустрічі в секретаріаті, зустрічався з Федорчуком, Турчиновим, Білорусом та Тимошенко.

Я, як голова фракції, пояснив Юлії Володимирівні те, що ситуація в Львівській області може стати загрозливою для партії в цілому, оскільки ГО «Крок», яка прийшла в партію, може просто її опанувати. Це я говорив і 7 вересня в Києві. Але, наскільки я зрозумів, «Крок» уже працював з Києвом.

Причиною мого конфлікту з Деньковичем стало те, що я зайняв чітку позицію: не віддавати домінуючу роль «Кроку» у ЛОО партії «Батьківщина». Оскільки навіть в червні, коли виключали Емілію Подляшецьку, Іван Денькович заявляв у ЗМІ, що «Крок» і брати Дубневичі – це СДПУ(О), і що він не допустить того, щоб вони прийшли в партію. Я його підтримував в цьому. А через два місяці його позиція змінилася. Я зробив висновок: «Крок» переорієнтувався з Емілії Подляшецької на Івана Деньковича, вони провели відповідні переговори в Києві, отримали відповідні гарантії. Я казав, що я проти цього.


— Чи можна вважати обрання Мужилівського головою ЛМО партії «Батьківщина» своєрідною компенсацією за фінансування «Кроком» обласної організації партії?

– Без сумніву. Я проти Михайла Мужилівського нічого не маю. Я мав лише застереження і говорив йому про те, що ті структури, до яких маєш стосунок ти, Михайле Дмитровичу, перераховані як структури, що мали співпрацю з Сергієм Медведчуком, Тарасом Козаком.


— Олеже Леонідовичу, чи можете Ви достеменно з прізвищами розповісти про сфери впливу тих чи інших людей на ЛОО партії «Батьківщина», іншими словами — хто під ким ходить?

– Можна сміливо говорити про те, що ГО «Крок» – це брати Дубневичі. Структури, згадані у переліку фірм, які співпрацювали з Сергієм Медведчуком та Тарасом Козаком, входять в ГО «Крок». З долею вірогідності (я не може стверджувати на 100%) можна сказати, що за цим всім може стояти Тарас Козак. Існують відомості про те, що виконавчий директор «Кроку» Ігор Комарницький свого часу (може й зараз) співпрацював з Тарасом Козаком. Тобто: брати «Дубневичі» – «Крок» – залізниця – Тарас Козак. Оце і є небезпека «есдепізації» партії «Батьківщина».

Звичайно, йдуть розмови про іншу сферу впливу: народного депутата України Петра Димінського. Про Петра Петровича говорять всюди, оскільки він – один з найбагатших людей Львівщини. Тому така людина не може бути нецікавою. У сферу впливу Димінського входить заступник голови Львівської облради Ігор Держко. Тому раптова поява Держка у партії викликає переконання в тому, що Петро Петрович хоче також впливати на «Батьківщину».

Вже не один рік мене прив’язують до Димінського. Не буду заперечувати: я мав з ним контакти. Але ці контакти обірвалися на початку літа цього року тому, що у нас є різне бачення політичних процесів. Я вважаю, що у будь-якому політичному процесі повинна домінувати ідеологічна складова, а не бізнесова. Бізнесова має заперечувати матеріально-технічну діяльність політичних сил. Не можна, щоб бізнес керував партією. Партією повинні керувати партійні функціонери, ідеологічно налаштовані люди. А підприємці можуть допомагати партії, щоб пізніше просувати свої бізнесові проекти. Про це я багато дискутував з Димінським. Після цього ми підвели риску у наших взаєминах та стосунках.


— Зрозуміло, що ці два середовища конкурують між собою за вплив на партію. Чи довго Деньковичу вдасться лавірувати між ними?

— Нині верх тримає «Крок», оскільки вони більш дієво спрацювали з Києвом, знайшли стежку до виконавчого секретаріату, голови контрольно-ревізійної комісії. І це загроза того, що вони опанують партію.

Денькович нібито врівноважує впливи двох бізнесових середовищ, але нині він знаходиться під прямим впливом ГО «Крок». Дивлячись на те, як він зараз поливає брудом мене, можна припустити, що й «Крок» незабаром терпітиме на собі те ж.


— Як Ви розцінюєте ротацію кадрів за останні вісім місяців в обласній організації партії? Це – очищення, як говорить Іван Деньковича, чи «есдепізація», пристосуванство?

– Це не очищення. На жаль, за останніх вісім місяці еліта, інтелектуали не йдуть в партію. Здорова політична сила має перспективи лише тоді, коли має внутрішню конкуренцію, коли туди приходять розумні люди. Виходить так: низи приймають інтелектуалів, а верхи обрізають їм голови, оскільки ці люди є активними і когось затіняють. В результаті їх змушують або бути підконтрольними одній особі, або проти них застосовуються репресії. Харизматичних осіб до президентських виборів у ЛОО партії «Батьківщина» не було. Вони пішли туди після виборів, оскільки багато людей протестували проти оточення Ющенка. Але коли ми почали занадто піднімати голови, нам їх просто позрізали.


— Чому Стрийська районна організація партії вважає одним з ініціаторів скандалів Михайла Гладія, котрий не проявляє публічної активності?

– Йому хочеться мати вплив на розвиток подій партійної організації у Стрийському районі. Для делегатів конференції Стрийської РО партії «Батьківщина», яка відбулася 9 жовтня, було дуже дивним спостерігати одну річ. Приїхали Гладій та Денькович і разом з головою Стрийської РО партії Надією Брус зачинилися в окремій кімнаті та провели відповідні переговори перед конференцією. В результаті бюро Стрийської РО партії було запропоноване не в тому форматі, який прийняло саме бюро Стрийської РО «Батьківщини».

Це означає, що Михайло Гладій був використаний Іваном Деньковичем як механізм, щоб переламати вплив Канівця на Стрийську РО.


— Пане Канівець, за півроку – вибори. Виглядає так, що ні в НСНУ, ні в «Батьківщину» Ви не повернетеся: все зайшло занадто далеко. У якій політичній силі можна буде побачити незабаром Олега Канівця?

– Для мене немає проблем стосовно моєї партійної приналежності. Якщо Юлія Володимирівна не реабілітує нашу фракцію, не реабілітує тих людей, котрих виключили з партії, нам буде сумно. Але ми в жодному випадку не будемо виступати проти Юлії Володимирівни персонально. Так само, як ми не виступаємо проти Ющенка.

Мабуть, я залишуся позапартійним. Нині я розчарований партійним середовищем, яке є в «Батьківщині». Якщо мене відновлять в партії, то далі на неї працюватиму.

Для мене не є принциповим, чи буду я у складі Львівської обласної ради 2006 року. Хоча, звичайно, мені б хотілося бути в облраді. У мене є декілька пропозицій від різних політичних сил, я їх поки що не можу назвати. Але я всім щиро дякую, оскільки зараз моїм завданням є боротьба за своє ім’я, за своїх колег, яких невмотивовано виключили з партії і розігнали фракцію.

Додати відгук