Чи варто зловживати словом "Антисемітизм"?
10/26/2005 | Юрій Шеляженко
Останнього часу в українській пресі та інтернеті розміщується чимало матеріалів з емоційними звинуваченнями деяких відомих осіб, газет та інституцій (зокрема, пов'язаних з Міжрегіональною академією управління персоналом, МАУП) у антисемітизмі й такими ж емоційними відповідями на ці звинувачення. Автори кожної репліки в цій "дискусії", що більше схожа на перепалку, незалежно від табору, користуються досить вузьким набором аргументів і не бажають слухати один одного, вважаючи вище за свою гідність хоча б частково визнати правоту опонента. Таким чином, очевидна упередженість обох сторін в "дискусії".
Не вважаючи себе експертом у питанні антисемітизму, а лише з великим бажанням проявити толерантність та об'єктивність, я ризикну запропонувати конструктивно-наївний і, щонайважливіше, неупереджений погляд на причини конфлікту між "антисіоністами" і "анти - антисемітами" та можливі шляхи розв'язання цього конфлікту.
Перш за все, я впевнений у тому, що нетерпиме ставлення до іншої людини на основі будь-якої відмінності від мене - будь то національність, віра, поведінка, склад мислення і т.п. - неприпустима, навіть якщо я відчуваю потенційну загрозу від її відмінностей. Зрештою, навіть справдження страху перед чужою відмінністю повинно не породжувати агресивне відношення до іншої людини, а вчити уникати таких самих неприємностей в майбутньому, при тому все одно будуючи подальші відносини з цією людиною на основі миролюбності, взаєморозуміння і співпраці, наскільки це узгоджується зі здоровим глуздом. В контексті такої позиції, я категорично налаштований проти "антисемітизму", розуміючи під цим словом немиролюбне і негативно упереджене ставлення до євреїв. Ненависть до євреїв і розпалювання міжнаціональної ворожнечі не заслуговує на виправдання.
В Україні, як і в Європі та США, антисемітизм є вкрай поширеним явищем - це сумний факт, спричинений багатьма історичними та релігійними факторами, і це проблема, над вирішенням якої треба працювати (і працюють) мудро та зважено. Бризкаючи слиною в бік антисемітів, не можна побороти антисемітизм.
З іншого боку, в усьому світі продовжується цілком пристойна суспільна та академічна дискусія щодо ідеології сіонізму і міфології мучеництва єврейського народу. Навколо цієї дискусії часто піднімається нездоровий ажіотаж, спричинений, очевидно, тим, що мейнстрімом сучасної світової політики, закріпленої рішеннями ООН, є усунення реальних історичних несправедливостей щодо єврейського народу, а всякий мейнстрім обмежує чиїсь можливості і, відповідно, породжує опозицію. Та ж ООН засудила деякі течії сіонізму як расистські.
Лінія цивілізованого політичного протистояння в усьому світі щодо "єврейського питання" пролягає саме між поняттями " * A HREF=http://en.wikipedia.org/wiki/Zionism * сіонізм * /a * " та " * a href=http://en.wikipedia.org/wiki/Anti-Zionism * анти-сіонізм * /a * ". Грубо кажучи, йдеться про правомірність існування держави Ізраїль та про сумісність деяких єврейських релігійних течій із базовими цінностями європейської цивілізації. Як правило, питання ставлять так: чи тотожні сіонізм та антисемітизм?
Більш поширеною є * a href=http://www.istok.ru/jews-n-world/8Q/8q-6.html * думка, що ці поняття тотожні * /a * . На думку провідних єврейських общин, сіонізм є невід'ємною частиною єврейства, відповідно виступи проти нього є виступами проти євреїв. Засоби масової інформації, як правило, не роблять різниці між антисіонізмом та антисемітизмом, оскільки й у масовій свідомості ці поняття тотожні.
З іншого боку, в ісламському світі поширена думка про те, що сіонізм є антиісламізмом. Штучне створення єврейської держави на Ближньому сході розбурхало багато проблем в цьому регіоні й породило багато насильства. Ця точка зору є основою поміркованого антисіонізму, прибічники якого ставляться до євреїв нормально (причому серед них багато євреїв), але протестують проти сіонізму як військово-політичної доктрини і суспільної течії. На їх думку, * a href=http://www.guardian.co.uk/israel/comment/0,10551,1098625,00.html * антисіонізм та антисемітизм - різні речі * /a * .
Пам'ять про численні звірства щодо євреїв примушує суспільство, яке не хоче бути ксенофобським, завзято оголошувати антисемітськими будь-які прояви непозитивного вирізнення євреїв із загальної маси людей. Потреба суспільства бути більш терпимим породжує певне "єврейське лобі" (яке представлене не тільки євреями!) як окрему проєврейську політичну течію. На побутовому рівні, тобто з точки зору більшості українців, слова "єврей" та "сіоніст" є майже синонімами, а поняття "єврейське лобі" викликає неконтрольовані конспірологічні асоціації (підсилені свого часу такими фальшивками, як "Протоколи сіонських мудреців" - показово, що у критичному запалі деякі вітчизняні антисіоністи відмовляються визнати * a href=http://skeptik.net/conspir/protocol.htm * давно доведений факт підлогу цих "протоколів" * /a * , як, втім, вдаються і до некоректних аргументів, породжених власною фантазією). Це неодноразово підкреслювали прибічники такої точки зору, що "антисіонізм" та "антисемітизм" є одне і те ж - тобто, на їх думку, всякий "антисіоніст" є негативно упереджений щодо євреїв. В аспекті уникнення ксенофобії в нашій державі, яку ми хочемо будувати цивілізованою, острах близькості антисіонізму та антисемітизму є цілком закономірним і таким, що заслуговує на увагу. Але надмірно бурхливі прояви такого остраху, що виражаються, зокрема, у певній позитивній упередженості щодо євреїв у головних ЗМІ світу, вже призвели до появи в усьому світі різноманітних цілком поміркованих, критично налаштованих до єврейського народу досліджень, а потім - і політичної опозиції "єврейському лобі" (причому, ні у факті існування такого лобі, ні у факті існування опозиції до нього в демократичному суспільстві не бачать нічого ненормального). Досі негласно замовчуються і раціонально не заперечені сумніви окремих дослідників (так звана течія "альтернативної історії") щодо перебільшення масштабів фашистського Голокосту - хоча світова наука має великий досвід відкритої і плідної полеміки з лженауками. І на рівні дискусії між "єврейським лобі" та його супротивниками взаємні звинувачення у расизмі перестають стосуватися національної толерантності, а стають лише розмінною монетою політичного торгу та предметом публіцистичної еквілібристики.
Мир і порозуміння з ісламськими країнами потрібні нашій державі так само, як і мир та порозуміння з євреями та Ізраїлем. Україна намагається дотримуватись нейтралітету і брати участь переважно в торгівлі, а не у війнах. Маючи сталі, вигідні дипломатичні і економічні стосунки з ісламським світом - чи варто нам відкидати з порога їх критичне ставлення до сіонізму? На мою думку, не варто. Тому і прислухатись до антисіоністів не є таким вже великим абсурдом, як вам могло здаватися до ближчого знайомства з цим поняттям.
Повертаючись з арени світових дискусій до нашої неньки-України, скажу пару слів про МАУП. Цей приватний ВУЗ є центром українського академічного сходознавства і культурно-наукових контактів з ісламським світом. А добре знати когось - означає співчувати йому. Отож, антисіоністське завзяття МАУП в контексті тісних контактів зі Сходом є зрозумілим і гідним визнання. Звичайно, поки воно не сягає небезпечної межі антисемітизму. А саме такою межею є, наприклад, конспірологічні пошуки єврейських коренів успішних людей в нинішньому українському суспільстві. Бо такі пошуки починаються без певної конкретної мети, крім намагання лише "встановити" сам факт "єврейства" успішних людей - і укріплення, завдяки ненауковому ставленню до поняття "єврей", стереотипів щодо цієї національності та, як їх наслідку, неадекватного ставлення до євреїв.
Нарешті, до питання про антисемітизм і загалом ксенофобію в політиці. На жаль, кожен успішний політик повинен бути в деяких питаннях радикальним, щоб здобути визнання виборців. Широкі категорії протестного електорату як на Сході, так і на Заході України схильні до антисемітизму. На індустріальному Сході це проста жаба, яка давила, давить і давитиме не одне покоління українців - зависть до багатовікової традиції єднання, взаємодопомоги, кріпкої сім'ї та турботливого ставлення до молоді серед євреїв, чого нам не завжди вистачає. На українському Заході все ще працює історична пам'ять про масу євреїв - дрібних функціонерів, на яких спиралися російські пригноблювачі при завоюванні їх земель, а також генетична пам'ять народу про старовинні європейські антисемітські упередження. Тож радикальні політики і на українському заході, і на українському сході вважають за потрібне загравати з антисемітами. При тому гласний антисіонізм для них - добра міна при поганій грі. Що ж, на те й існують центристи, щоб охопити все суспільство зв'язками взаємної толерантності...
Зараз одного з шанованих і заслужених українських політичних маргіналів, левка Лук'яненка, звинувачують у тому, що він взяв участь у "антисемітському шабаші" - що був, насправді, антисіоністською конференцією, жодна фраза з якої не удостоїлася бути вирваною з контексту і піднесеною нам через ЗМІ як свідчення розгнузданого антисемітизму. Ніхто також не процитує антисемітські висловлювання Лук'яненка на тій конференції в МАУП, оскільки таких, скоріш за все, не було. І, нарешті, деякі ЗМІ патетично розповідають про участь у тій конференції "фашиста" Девіда Дюка, між тим як знайомство з * a href=http://www.davidduke.com/ * його персональним сайтом * /a * залишає, в принципі, не таке вже й однозначне враження. І замість підхоплювати, як жупел, слова про причетність цього неоднозначного діяча до одіозного "ку-клукс-клану", варто подивитись перед тим американський фільм режисера Д.В. Гріфіта "Народження нації" (1915), в якому показано, чому виникла ця організація: у відповідь на тимчасове припинення громадянських прав білих у південних штатах. Всякий надмір породжує опозицію, і не завжди цивілізовану, але це не ще не є приводом піддаватися на спроби її демонізувати і поставити поза законом. Поки права людини поважаються - всяка позиція має право на існування.
Цікаво, що зараз прихильні до Віктора Ющенка ЗМІ використовують зв'язок Левка Лук'яненка з МАУП як "компромат", забуваючи, між тим, що у 2001-2002 році сам Віктор Андрійович був директором Українсько-Російського інституту менеджменту та бізнесу ім. Бориса Єльцина при МАУП. Історія розколу "помаранчевих" сил повна таких несуразиць...
Що таке толерантність? Це здатність розуміти іншого. Отож, я хочу постаратися зрозуміти євреїв, які вважають ворогом кожного критика держави Ізраїль, я хочу зрозуміти ісламістів, які не вважають свій конфлікт з Ізраїлем проявом антисемітизму, я хочу зрозуміти тих, для кого всі минулі заслуги Левка Лук'яненка у боротьбі за демократію в Україні раптом знівелювалися поряд з його одноразовою присутністю на антисіоністській конференції. І у кожного з них, і у їх ворогів є щось таке, що можна зрозуміти. Аби було бажання.
Хто є без гріха? Людина, навіть зла людина, не кажучи вже про добру людину з певними "задвигонами", заслуговує на мою дружелюбність і повагу до її поглядів, особистості, прав, бажань. Поширення такої універсальної позиції і є найкращими ліками проти ксенофобії та інших сумних непорозумінь.
А ще я вважаю, що Карфаген повинен бути зруйнов..., тобто антисемітизм в Україні повинен бути подоланий.
Не вважаючи себе експертом у питанні антисемітизму, а лише з великим бажанням проявити толерантність та об'єктивність, я ризикну запропонувати конструктивно-наївний і, щонайважливіше, неупереджений погляд на причини конфлікту між "антисіоністами" і "анти - антисемітами" та можливі шляхи розв'язання цього конфлікту.
Перш за все, я впевнений у тому, що нетерпиме ставлення до іншої людини на основі будь-якої відмінності від мене - будь то національність, віра, поведінка, склад мислення і т.п. - неприпустима, навіть якщо я відчуваю потенційну загрозу від її відмінностей. Зрештою, навіть справдження страху перед чужою відмінністю повинно не породжувати агресивне відношення до іншої людини, а вчити уникати таких самих неприємностей в майбутньому, при тому все одно будуючи подальші відносини з цією людиною на основі миролюбності, взаєморозуміння і співпраці, наскільки це узгоджується зі здоровим глуздом. В контексті такої позиції, я категорично налаштований проти "антисемітизму", розуміючи під цим словом немиролюбне і негативно упереджене ставлення до євреїв. Ненависть до євреїв і розпалювання міжнаціональної ворожнечі не заслуговує на виправдання.
В Україні, як і в Європі та США, антисемітизм є вкрай поширеним явищем - це сумний факт, спричинений багатьма історичними та релігійними факторами, і це проблема, над вирішенням якої треба працювати (і працюють) мудро та зважено. Бризкаючи слиною в бік антисемітів, не можна побороти антисемітизм.
З іншого боку, в усьому світі продовжується цілком пристойна суспільна та академічна дискусія щодо ідеології сіонізму і міфології мучеництва єврейського народу. Навколо цієї дискусії часто піднімається нездоровий ажіотаж, спричинений, очевидно, тим, що мейнстрімом сучасної світової політики, закріпленої рішеннями ООН, є усунення реальних історичних несправедливостей щодо єврейського народу, а всякий мейнстрім обмежує чиїсь можливості і, відповідно, породжує опозицію. Та ж ООН засудила деякі течії сіонізму як расистські.
Лінія цивілізованого політичного протистояння в усьому світі щодо "єврейського питання" пролягає саме між поняттями " * A HREF=http://en.wikipedia.org/wiki/Zionism * сіонізм * /a * " та " * a href=http://en.wikipedia.org/wiki/Anti-Zionism * анти-сіонізм * /a * ". Грубо кажучи, йдеться про правомірність існування держави Ізраїль та про сумісність деяких єврейських релігійних течій із базовими цінностями європейської цивілізації. Як правило, питання ставлять так: чи тотожні сіонізм та антисемітизм?
Більш поширеною є * a href=http://www.istok.ru/jews-n-world/8Q/8q-6.html * думка, що ці поняття тотожні * /a * . На думку провідних єврейських общин, сіонізм є невід'ємною частиною єврейства, відповідно виступи проти нього є виступами проти євреїв. Засоби масової інформації, як правило, не роблять різниці між антисіонізмом та антисемітизмом, оскільки й у масовій свідомості ці поняття тотожні.
З іншого боку, в ісламському світі поширена думка про те, що сіонізм є антиісламізмом. Штучне створення єврейської держави на Ближньому сході розбурхало багато проблем в цьому регіоні й породило багато насильства. Ця точка зору є основою поміркованого антисіонізму, прибічники якого ставляться до євреїв нормально (причому серед них багато євреїв), але протестують проти сіонізму як військово-політичної доктрини і суспільної течії. На їх думку, * a href=http://www.guardian.co.uk/israel/comment/0,10551,1098625,00.html * антисіонізм та антисемітизм - різні речі * /a * .
Пам'ять про численні звірства щодо євреїв примушує суспільство, яке не хоче бути ксенофобським, завзято оголошувати антисемітськими будь-які прояви непозитивного вирізнення євреїв із загальної маси людей. Потреба суспільства бути більш терпимим породжує певне "єврейське лобі" (яке представлене не тільки євреями!) як окрему проєврейську політичну течію. На побутовому рівні, тобто з точки зору більшості українців, слова "єврей" та "сіоніст" є майже синонімами, а поняття "єврейське лобі" викликає неконтрольовані конспірологічні асоціації (підсилені свого часу такими фальшивками, як "Протоколи сіонських мудреців" - показово, що у критичному запалі деякі вітчизняні антисіоністи відмовляються визнати * a href=http://skeptik.net/conspir/protocol.htm * давно доведений факт підлогу цих "протоколів" * /a * , як, втім, вдаються і до некоректних аргументів, породжених власною фантазією). Це неодноразово підкреслювали прибічники такої точки зору, що "антисіонізм" та "антисемітизм" є одне і те ж - тобто, на їх думку, всякий "антисіоніст" є негативно упереджений щодо євреїв. В аспекті уникнення ксенофобії в нашій державі, яку ми хочемо будувати цивілізованою, острах близькості антисіонізму та антисемітизму є цілком закономірним і таким, що заслуговує на увагу. Але надмірно бурхливі прояви такого остраху, що виражаються, зокрема, у певній позитивній упередженості щодо євреїв у головних ЗМІ світу, вже призвели до появи в усьому світі різноманітних цілком поміркованих, критично налаштованих до єврейського народу досліджень, а потім - і політичної опозиції "єврейському лобі" (причому, ні у факті існування такого лобі, ні у факті існування опозиції до нього в демократичному суспільстві не бачать нічого ненормального). Досі негласно замовчуються і раціонально не заперечені сумніви окремих дослідників (так звана течія "альтернативної історії") щодо перебільшення масштабів фашистського Голокосту - хоча світова наука має великий досвід відкритої і плідної полеміки з лженауками. І на рівні дискусії між "єврейським лобі" та його супротивниками взаємні звинувачення у расизмі перестають стосуватися національної толерантності, а стають лише розмінною монетою політичного торгу та предметом публіцистичної еквілібристики.
Мир і порозуміння з ісламськими країнами потрібні нашій державі так само, як і мир та порозуміння з євреями та Ізраїлем. Україна намагається дотримуватись нейтралітету і брати участь переважно в торгівлі, а не у війнах. Маючи сталі, вигідні дипломатичні і економічні стосунки з ісламським світом - чи варто нам відкидати з порога їх критичне ставлення до сіонізму? На мою думку, не варто. Тому і прислухатись до антисіоністів не є таким вже великим абсурдом, як вам могло здаватися до ближчого знайомства з цим поняттям.
Повертаючись з арени світових дискусій до нашої неньки-України, скажу пару слів про МАУП. Цей приватний ВУЗ є центром українського академічного сходознавства і культурно-наукових контактів з ісламським світом. А добре знати когось - означає співчувати йому. Отож, антисіоністське завзяття МАУП в контексті тісних контактів зі Сходом є зрозумілим і гідним визнання. Звичайно, поки воно не сягає небезпечної межі антисемітизму. А саме такою межею є, наприклад, конспірологічні пошуки єврейських коренів успішних людей в нинішньому українському суспільстві. Бо такі пошуки починаються без певної конкретної мети, крім намагання лише "встановити" сам факт "єврейства" успішних людей - і укріплення, завдяки ненауковому ставленню до поняття "єврей", стереотипів щодо цієї національності та, як їх наслідку, неадекватного ставлення до євреїв.
Нарешті, до питання про антисемітизм і загалом ксенофобію в політиці. На жаль, кожен успішний політик повинен бути в деяких питаннях радикальним, щоб здобути визнання виборців. Широкі категорії протестного електорату як на Сході, так і на Заході України схильні до антисемітизму. На індустріальному Сході це проста жаба, яка давила, давить і давитиме не одне покоління українців - зависть до багатовікової традиції єднання, взаємодопомоги, кріпкої сім'ї та турботливого ставлення до молоді серед євреїв, чого нам не завжди вистачає. На українському Заході все ще працює історична пам'ять про масу євреїв - дрібних функціонерів, на яких спиралися російські пригноблювачі при завоюванні їх земель, а також генетична пам'ять народу про старовинні європейські антисемітські упередження. Тож радикальні політики і на українському заході, і на українському сході вважають за потрібне загравати з антисемітами. При тому гласний антисіонізм для них - добра міна при поганій грі. Що ж, на те й існують центристи, щоб охопити все суспільство зв'язками взаємної толерантності...
Зараз одного з шанованих і заслужених українських політичних маргіналів, левка Лук'яненка, звинувачують у тому, що він взяв участь у "антисемітському шабаші" - що був, насправді, антисіоністською конференцією, жодна фраза з якої не удостоїлася бути вирваною з контексту і піднесеною нам через ЗМІ як свідчення розгнузданого антисемітизму. Ніхто також не процитує антисемітські висловлювання Лук'яненка на тій конференції в МАУП, оскільки таких, скоріш за все, не було. І, нарешті, деякі ЗМІ патетично розповідають про участь у тій конференції "фашиста" Девіда Дюка, між тим як знайомство з * a href=http://www.davidduke.com/ * його персональним сайтом * /a * залишає, в принципі, не таке вже й однозначне враження. І замість підхоплювати, як жупел, слова про причетність цього неоднозначного діяча до одіозного "ку-клукс-клану", варто подивитись перед тим американський фільм режисера Д.В. Гріфіта "Народження нації" (1915), в якому показано, чому виникла ця організація: у відповідь на тимчасове припинення громадянських прав білих у південних штатах. Всякий надмір породжує опозицію, і не завжди цивілізовану, але це не ще не є приводом піддаватися на спроби її демонізувати і поставити поза законом. Поки права людини поважаються - всяка позиція має право на існування.
Цікаво, що зараз прихильні до Віктора Ющенка ЗМІ використовують зв'язок Левка Лук'яненка з МАУП як "компромат", забуваючи, між тим, що у 2001-2002 році сам Віктор Андрійович був директором Українсько-Російського інституту менеджменту та бізнесу ім. Бориса Єльцина при МАУП. Історія розколу "помаранчевих" сил повна таких несуразиць...
Що таке толерантність? Це здатність розуміти іншого. Отож, я хочу постаратися зрозуміти євреїв, які вважають ворогом кожного критика держави Ізраїль, я хочу зрозуміти ісламістів, які не вважають свій конфлікт з Ізраїлем проявом антисемітизму, я хочу зрозуміти тих, для кого всі минулі заслуги Левка Лук'яненка у боротьбі за демократію в Україні раптом знівелювалися поряд з його одноразовою присутністю на антисіоністській конференції. І у кожного з них, і у їх ворогів є щось таке, що можна зрозуміти. Аби було бажання.
Хто є без гріха? Людина, навіть зла людина, не кажучи вже про добру людину з певними "задвигонами", заслуговує на мою дружелюбність і повагу до її поглядів, особистості, прав, бажань. Поширення такої універсальної позиції і є найкращими ліками проти ксенофобії та інших сумних непорозумінь.
А ще я вважаю, що Карфаген повинен бути зруйнов..., тобто антисемітизм в Україні повинен бути подоланий.
Відповіді
2005.10.26 | Юрій Шеляженко
Це тема для нормальної розмови по правилам.
Тільки не намагайтеся її зафлудити, прошу.Треба нарешті визначатись із цим антиантисемітизмом, бо мене дуже турбує поява в статтях маразматичної і однобокої передруківки з Київ Посту.
2005.10.26 | Englishman
Не зрозуміло, з чим саме ви хочете розібратися?
Подібні теми раніше одразу відправляли на без правил. Не розумію, чому для вас повинні робити виключення.2005.10.26 | Юрій Шеляженко
З тим, чи означає толерантність нетолерантність до нетолерантних
Що ви мали на увазі, кажучи про долю "подібних тем"?Пусті і неактуальні теми відправляють на "без правил".
Змістовні, актуальні та об'єктивні теми поки не відправляють на "без правил", принаймні таких прецедентів я не бачив. Це було б неправильно.
Ви ж не визначаєтесь щодо "подібності" по наявності в тексті двох трьох ключових слів, чи не так?
2005.10.26 | Englishman
Re: Що за "подібні теми"?
"Подібні теми"- що є провокативними за змістом та з невизначенною постановкою питання. Є багато таких моментів у вашому дописі, але я принципово не хочу витрачати часу на цю дискусію.Юрій Шеляженко пише:
> Нетолерантні, пусті і неактуальні теми відправляють на "без правил".
>
> Об'єктивні, змістовні та актуальні теми поки не відправляють на "без правил", принаймні таких прецедентів поки не було.
Я повторюю- незрозуміло, чого ви хочете досягти своїм постом. Якщо просто аргументованого обговорення, то на цьому форумі більш вірогідною буде масова відповідь від тролів. Так що преветивна такика вдправлення національно стурбованих тем на без правил є, ІМХО, виправданою.
2005.10.26 | Юрій Шеляженко
Я ж просив уникати стереотипів.
Englishman пише:> "Подібні теми"- що є провокативними за змістом та з невизначенною постановкою питання.
Більш провокативною є однобока стаття з "Київ Пост" в наших статтях. Я просто не хочу ставити цю статтю туди ж, для рівноваги, без обговорення тут.
> Є багато таких моментів у вашому дописі, але я принципово не хочу витрачати часу на цю дискусію.
Ця тема дискутується по всьому світу. Уникати дискусії у нас - це крок назад. Коли інші домовляться, ми все ще будемо сперечатись на рівні повторення одного і того ж.
> Я повторюю- незрозуміло, чого ви хочете досягти своїм постом. Якщо просто аргументованого обговорення,
Саме так.
> то на цьому форумі більш вірогідною буде масова відповідь від тролів.
1. Поняття "троль" - це кишенькова ксенофобія Майдану. Можна вивчати на ній, як на моделі, інші види ксенофобії
2. Хай ті, хто не хоче вести цивілізовану розмову, отримають по заслугам, але цивілізованої розмови на цю тему я все ж хочу. Ви збираєтесь віддати таку тему на відкуп тролям?
3. Просто не відповідайте їм, і вони підуть. А щоб тема не перевантажувалась, тре терти відверті провокації і флуд.
> Так що преветивна такика вдправлення національно стурбованих тем на без правил є, ІМХО, виправданою.
Ця тема не є "національно стурбованою". Все ж, прочитати ключові слова в заголовку і парі абзаців ще не означає прочитати статтю.
2005.10.26 | Englishman
Re: Я ж просив уникати стереотипів.
Я відповім коротко: ви явно переоцінюєте рівень антисемітизму в Америці, Європі, і думаю що і в Україні. На Заході ця тема є нецікавою і неактуальною. МАУПівці, наполягаючи на "обєктивному дослідженні історичних передумов поширеності антисемітизму" лише шукають можливості переконати людей, що так, антисемітизм є всюди, і навязують пояснення (часто на підсвідомому рівні) що диму без вогню не буває. Ведення дискусій з ними на їх умовах- їм же підігрувати.2005.10.26 | Юрій Шеляженко
Re: Я ж просив уникати стереотипів.
Englishman пише:> Я відповім коротко: ви явно переоцінюєте рівень антисемітизму в Америці, Європі, і думаю що і в Україні.
Не переоцінюю.
> На Заході ця тема є нецікавою і неактуальною.
Навряд. Всім, хто причетний до ісламу, ця тема цікава та актуальна. І про конфлікт з Ізраїлю з Палестиною постійно йдуть повідомлення.
> МАУПівці, наполягаючи на "обєктивному дослідженні історичних передумов поширеності антисемітизму" лише шукають можливості переконати людей, що так, антисемітизм є всюди, і навязують пояснення (часто на підсвідомому рівні) що диму без вогню не буває.
Можливо, в цьому є доля істини, але давайте все ж без конспірології.
Щодо поширеності антисемітизму в США - у мультсеріалі South Park, що є гумористичною колекцією американських стереотипів "для дорослих" і демонструється по MTV на весь світ, один з головних героїв єврей, а інший головний герой його постійно принижує за національною ознакою. То що ви кажете про нецікавість антисемітизму?
2005.10.26 | Englishman
Re: Я ж просив уникати стереотипів.
Юрій Шеляженко пише:> Englishman пише:
> > Я відповім коротко: ви явно переоцінюєте рівень антисемітизму в Америці, Європі, і думаю що і в Україні.
>
> Не переоцінюю.
переоцінюєте.
>
> > На Заході ця тема є нецікавою і неактуальною.
>
> Навряд. Всім, хто причетний до ісламу, ця тема цікава та актуальна. І про конфлікт з Ізраїлю з Палестиною постійно йдуть повідомлення.
Ваша помилка в тому, що ви бачите конфлікт Ізраїлю та Палестини в площині ставлення до євреїв як етносу. Насправді лише маргінальні євреї сприймають негативні статті про політику держави Ізраїль як особисту образу. І навпаки, магінали на кшталт МАУП намагаються вас переконати, що критика Ізраїлю та антисемітизм- одни і те саме.
>
> Щодо поширеності антисемітизму в США - у мультсеріалі South Park, що є гумористичною колекцією американських стереотипів "для дорослих" і демонструється по MTV на весь світ, один з головних героїв єврей, а інший головний герой його постійно принижує за національною ознакою. То що ви кажете про нецікавість антисемітизму?
Що тут сказати, переконливий ви маєте матеріал для ваших висновків
2005.10.26 | Юрій Шеляженко
Навряд чи обговорювана проблема цікавить лише жменьку радикалів,
просто купа народу звикли, що з цієї теми роблять флеймище, тому бояться встрявати і взагалі мало цим цікавились, обмежуючись поверхневим знайомством з основними стереотипами (обговорення яких, в результаті, цілком закономірно вважається ознакою поганого тону).> Ваша помилка в тому, що ви бачите конфлікт Ізраїлю та Палестини в площині ставлення до євреїв як етносу.
Ні, я так не бачу. Я констатую таке бачення у таборі радикалів.
> Насправді лише маргінальні євреї сприймають негативні статті про політику держави Ізраїль як особисту образу.
Більшість єврейських ресурсів ототожнюють антисіонізм та антисемітизм. навряд чи це можна назвати маргіналією.
> І навпаки, магінали на кшталт МАУП намагаються вас переконати, що критика Ізраїлю та антисемітизм- одни і те саме.
Ні, вони якраз намагаються переконали у протилежному
> > Щодо поширеності антисемітизму в США - у мультсеріалі South Park, що є гумористичною колекцією американських стереотипів "для дорослих" і демонструється по MTV на весь світ, один з головних героїв єврей, а інший головний герой його постійно принижує за національною ознакою. То що ви кажете про нецікавість антисемітизму?
> Що тут сказати, переконливий ви маєте матеріал для ваших висновків
Фактичний матеріал - що треба
2005.10.26 | Юрій Шеляженко
Обгрунтування актуальності теми.
По-перше, карту антисемітизму зараз розігрують проти помаранчевих, тому треба виробити узгоджену позицію майдану, а для цього потрібна нормальна розмова - не ругань на БП.Прошу бути конструктивними і не тиражувати стереотипи.
По-друге, в світовій політиці національна толерантність є одною з головних тем, тому я дивуюся, що обговорення актуальних питань національної толерантності у нас відпихуються на другий план.
По-третє, ця розмова потрібна для розвитку нашого Меморандума. Я там не бачив способів вирішення міжетнічних конфліктів.
І нарешті, це не щось здерте в неті на лівому сайті, а результат кількамісячних роздумів, на запис якого у мене пішло півтори години
2005.10.26 | Юрій Шеляженко
Це не думка, а нинішня позиція
на мою думку, непродумана позиція Майдану, пов'язана з незнанням реальної ситуації з ксенофобією. Мало хто над цим думав сам, тож виявилось дуже легко взяти на озброєння готові гасла (неоднозначні) і скопом перейти з центру на один із зацікавлених боків...Стереотипи антисемітизму постійно використовуються у світі в політичній боротьбі, причому дуже часто - "червоними", тож чи варто пертися у це мєсіво, де крім іншого непристойно бризкають слиною?
Отож, я створив цю тему, щоб ми подумали і визначилися з базовими речами щодо "єврейського питання". Я вважаю, що брати участь в істеричній та нетолерантній кампанії проти антисемітів не варто. Можна подумати про свою кампанію, або розшукати більш цивілізований світовий зразок, а не брати приклад з mignews.com.ua та єврейських ресурсів. І звичайно, перед тим, як чіпати антисіоніста, треба джовести, що він антисеміт.
2005.10.26 | Харцизяка
Re: Чи варто зловживати словом "Антисемітизм"?
Юрій Шеляженко пише:...
> Перш за все, я впевнений у тому, що нетерпиме ставлення до іншої людини на основі будь-якої відмінності від мене - будь то національність, віра, поведінка, склад мислення і т.п. - неприпустима, навіть якщо я відчуваю потенційну загрозу від її відмінностей.
Це закріплене численними міжнародними актами за участю України, декларовано її Конституцією. Але межа толерантності також обмежена, якщо "інша людина" становить загрозу суспільству і окремим громадянам:
Стаття 21.
Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 23.
Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Стаття 24.
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками...
> В Україні, як і в Європі та США, антисемітизм є вкрай поширеним явищем - це сумний факт, спричинений багатьма історичними та релігійними факторами, і це проблема, над вирішенням якої треба працювати (і працюють) мудро та зважено. Бризкаючи слиною в бік антисемітів, не можна побороти антисемітизм.
Не можу сказати про Європу та США, але твердження "В Україні... антисемітизм є вкрай поширеним явищем" - вважаю перебільшенням. Я про нинішню Україну.
Можу сказати, що антиукраїнізм, упереджене ставлення до кримських татар, закиди в москвофільстві набагато помітніші.
> З іншого боку, в усьому світі продовжується цілком пристойна суспільна та академічна дискусія щодо ідеології сіонізму і міфології мучеництва єврейського народу.
Мабуть, пам*ятаєте, Україна - одна з колисок сіонізму. Саме звідси походив Жаботинський. Згадайте дружні стосунки українського патріота Івана Франка із ідеологом сіонізму Теодором Герцлем.
Якщо розуміти сіонізм як бажання об*єднання євреїв в свою державу - це нормальне право і прагнення будь-якого народу, що держави не має. Чи то курди, чи то кримські татари. Біда в тому, що сіонізм у своєму прагненні створення держави навколо Сіону зіткнувся із проблемою, що і тисячи років тому - там вже мешкали палестинці ("філістимляни" в Біблії).
Варіант "сіоністського" рішення СССР по створенню Єврейської АО - спроба якось вирішити проблему. Звісно ж, радянськими методами.
Я певен, що в нас загал не розмежовує понять "антисіонізм" і "антисемитизм". Сіонізм за рядянських часів мав тавро із таким же негативом, що і твердження "Ізраїль - держава гангстер", в дусі "американська воєнщина". На противагу - "СССР - оплот мира".
...
> Нарешті, до питання про антисемітизм і загалом ксенофобію в політиці. На жаль, кожен успішний політик повинен бути в деяких питаннях радикальним, щоб здобути визнання виборців. Широкі категорії протестного електорату як на Сході, так і на Заході України схильні до антисемітизму. На індустріальному Сході це проста жаба, яка давила, давить і давитиме не одне покоління українців - зависть до багатовікової традиції єднання, взаємодопомоги, кріпкої сім'ї та турботливого ставлення до молоді серед євреїв, чого нам не завжди вистачає. На українському Заході все ще працює історична пам'ять про масу євреїв - дрібних функціонерів, на яких спиралися російські пригноблювачі при завоюванні їх земель, а також генетична пам'ять народу про старовинні європейські антисемітські упередження. Тож радикальні політики і на українському заході, і на українському сході вважають за потрібне загравати з антисемітами.
Вважаю, ви знову перебільшуєте, особливо про Схід і жабу
Не згоден також, що "радикальні політики і на українському заході, і на українському сході вважають за потрібне загравати з антисемітами." Не бачу такого, та можу сказати, що політики люблять загравати також і з національними громадами, так само і єврейська не виключення.
> Зараз одного з шанованих і заслужених українських політичних маргіналів, левка Лук'яненка, звинувачують у тому, що він взяв участь у "антисемітському шабаші" - що був, насправді, антисіоністською конференцією, жодна фраза з якої не удостоїлася бути вирваною з контексту і піднесеною нам через ЗМІ як свідчення розгнузданого антисемітизму. Ніхто також не процитує антисемітські висловлювання Лук'яненка на тій конференції в МАУП, оскільки таких, скоріш за все, не було.
...
Назвавши Л.Лук*яненко "маргіналом", ви власне самі визначили нинішній його стан, незважаючи на шану за його минуле.
> Що таке толерантність? Це здатність розуміти іншого. Отож, я хочу постаратися зрозуміти євреїв, які вважають ворогом кожного критика держави Ізраїль, я хочу зрозуміти ісламістів, які не вважають свій конфлікт з Ізраїлем проявом антисемітизму, я хочу зрозуміти тих, для кого всі минулі заслуги Левка Лук'яненка у боротьбі за демократію в Україні раптом знівелювалися поряд з його одноразовою присутністю на антисіоністській конференції. І у кожного з них, і у їх ворогів є щось таке, що можна зрозуміти. Аби було бажання.
> Хто є без гріха? Людина, навіть зла людина, не кажучи вже про добру людину з певними "задвигонами", заслуговує на мою дружелюбність і повагу до її поглядів, особистості, прав, бажань. Поширення такої універсальної позиції і є найкращими ліками проти ксенофобії та інших сумних непорозумінь.
Бажання порозуміння - ключ. Тут із вами згоден. Здається, що це відсутнє в діях декого з МАУП. Пошук ворога, а не виховання власної гідності в кінцевому підсумку ведуть у глухий кут. Як крайня точка - до війни. І хай тут я помилюся.
> А ще я вважаю, що Карфаген повинен бути зруйнов..., тобто антисемітизм в Україні повинен бути подоланий.
Може для того слід розглядати питання в комплексі: антисемітизм, антиукраїнізм, антимосковщина, упереджене ставлення щодо інших народів? Не забуваючи, що наша держава - Україна, і українці мають право розвивати тут свою національну державу.
Ще раз висловлю свою думку: антисемітизм в Україні майже відсутній і виникає або в хворих головах (такі у незначній кількості є завжди), або це свідоме порушення прав людини, зазначених у Конституції. У будь-якому випадку на ці порушення слід реагувати так само, як і на порушенн проти права людини будь якої національності - цигана, єврея, українця чи росіянина. Не виокремлюючи їх в галузь "анти-їзм", щоб не творити міфів про народів-жертв. (згадаймо Ньютонове "дія дорівнює протидії").
І насамкінець невеличкий додаток до теми. Як би ви поставилися до ситуації, коли б довкола рясно забовванили плакати де б огрядний чоловік на тлі синагоги вказував на гасло "З нами Б-г і Ізраїль"? Чи відрізняється це ваше ставлення від споглядання аналогічного бігборду "З нами Бог і Росія"?. Чому?
2005.10.26 | Юрій Шеляженко
Re: Чи варто зловживати словом "Антисемітизм"?
> Не можу сказати про Європу та США, але твердження "В Україні... антисемітизм є вкрай поширеним явищем" - вважаю перебільшенням. Я про нинішню Україну.Почекайте, отже є перебільшенням вважати антисемітизм поширеним явищем, якщо:
- Великий відсоток інтелектуалів в приватних розмовах розводиться про "жидівську змову". Купа політиків налаштовані проти євреїв, хоч в переважній більшості випадків приховують це на людях.
- В народі, особливо на західній Україні, поширений стереотип, ніби євреї - жадібні, обманщики, цінують гроші понад усе і є ворогами всього українського.
- Поважні ЗМІ, такі, як "сільські вісті", не гнушаються передруковувати байки про "єврейську змову".
> Можу сказати, що антиукраїнізм, упереджене ставлення до кримських татар, закиди в москвофільстві набагато помітніші.
Це теж. Але є такий стереотип, що український патріотизм пов'язаний з антисемітизмом...
> Якщо розуміти сіонізм як бажання об*єднання євреїв в свою державу - це нормальне право і прагнення будь-якого народу, що держави не має. Чи то курди, чи то кримські татари. Біда в тому, що сіонізм у своєму прагненні створення держави навколо Сіону зіткнувся із проблемою, що і тисячи років тому - там вже мешкали палестинці ("філістимляни" в Біблії).
Саме це є ядром проблеми - для всього цивілізованого світу. Але ж деякі маньяки тупо вишукують якісь ознаки "єврейства" у всіх підряд...
> Я певен, що в нас загал не розмежовує понять "антисіонізм" і "антисемитизм".
На жаль. Це просто зовнішньополітична безграмотність і відсутність продуманої громадянської позиції.
> Сіонізм за рядянських часів мав тавро із таким же негативом, що і твердження "Ізраїль - держава гангстер", в дусі "американська воєнщина". На противагу - "СССР - оплот мира".
І в цьому ж руслі - "Лук'яненко антисеміт"
> Вважаю, ви знову перебільшуєте, особливо про Схід і жабу
Може, я трохи перебільшив, але антисемітські твори про євреїв у дечому є зависницькими.
> Не згоден також, що "радикальні політики і на українському заході, і на українському сході вважають за потрібне загравати з антисемітами."
А Тягнибок? А той же Лук'яненко? А Корчинський? А Вітренко, яка не каже "жиди", але натякає на всесвітню банкірську змову?
> Назвавши Л.Лук*яненко "маргіналом", ви власне самі визначили нинішній його стан, незважаючи на шану за його минуле.
Не можна хамити маргіналам і брехати про них. Це все одно негарно.
> Бажання порозуміння - ключ. Тут із вами згоден. Здається, що це відсутнє в діях декого з МАУП.
На жаль. Там справді багато реального антисемітизму, і навколо, і всередині. Але ж не можна з ним боротись, оббріхуючи якраз неантисемітські activity?
> Може для того слід розглядати питання в комплексі: антисемітизм, антиукраїнізм, антимосковщина, упереджене ставлення щодо інших народів?
Безперечно.
2005.10.26 | Харцизяка
Re: Чи варто зловживати словом "Антисемітизм"?
...> > Не можу сказати про Європу та США, але твердження "В Україні... антисемітизм є вкрай поширеним явищем" - вважаю перебільшенням. Я про нинішню Україну.
>
> Почекайте, отже є перебільшенням вважати антисемітизм поширеним явищем, якщо:
> - Великий відсоток інтелектуалів в приватних розмовах розводиться про "жидівську змову". Купа політиків налаштовані проти євреїв, хоч в переважній більшості випадків приховують це на людях.
Про великий выдсоток - ну не вірю. Можливо, мало спілкуюся з інтелектуалами в приватних розмовах. Явище МАУП якраз виявляє саме низький відсоток таких і осуд до таких.
> - В народі, особливо на західній Україні, поширений стереотип, ніби євреї - жадібні, обманщики, цінують гроші понад усе і є ворогами всього українського.
Так, подібні стереотипи існують. Можна сперечатися про їх походження. Але, повторюю, подібні стереотипи не є домінуючими для будь-яких відносин із представниками цих націй.
> - Поважні ЗМІ, такі, як "сільські вісті", не гнушаються передруковувати байки про "єврейську змову".
ЗМІ, що передруковують байки, тим більш на ниві татуювання сортів (так само, як і розподіл України по сортам) не є поважними.
> > Можу сказати, що антиукраїнізм, упереджене ставлення до кримських татар, закиди в москвофільстві набагато помітніші.
>
> Це теж. Але є такий стереотип, що український патріотизм пов'язаний з антисемітизмом...
Ламаймо стереотипи. Я вважаю Рауля Чілачаву та Рефата Чубарова українськими патріотами. Ідеологічні кліше, причому найгірші, устатковують лише наші комплекси. Вони переносять наголос із розвитку і пошуку себе на пошук ворога зовні. неймовірна кількість енергії витрачається на війну з "ворогом". А коли йде війна, про право забувають.
> > Якщо розуміти сіонізм як бажання об*єднання євреїв в свою державу - це нормальне право і прагнення будь-якого народу, що держави не має. Чи то курди, чи то кримські татари. Біда в тому, що сіонізм у своєму прагненні створення держави навколо Сіону зіткнувся із проблемою, що і тисячи років тому - там вже мешкали палестинці ("філістимляни" в Біблії).
>
> Саме це є ядром проблеми - для всього цивілізованого світу. Але ж деякі маньяки тупо вишукують якісь ознаки "єврейства" у всіх підряд...
>
> > Я певен, що в нас загал не розмежовує понять "антисіонізм" і "антисемитизм".
>
> На жаль. Це просто зовнішньополітична безграмотність і відсутність продуманої громадянської позиції.
Не думаю, що так. Громадянин може не знати ще багато чого, але якщо він знає хоча б гасло ОУН "Свобода народам, свобода людині!", то дурниці повідскакують і не прилипнуть.
> Може, я трохи перебільшив, але антисемітські твори про євреїв у дечому є зависницькими.
Це мабуть стосується радше саме антисемітських творів. Хоча можна знайти так само безліч творів, де автор висловлює якесь ставлення до представників інших народів, що тому народові може не подобатися. Наприклад, відомий твір Ремарка "Іскра життя" описує концтабір наприкінці другої світової. Так от там над одним жіночим персонажем знущалися українці.
> > Не згоден також, що "радикальні політики і на українському заході, і на українському сході вважають за потрібне загравати з антисемітами."
>
> А Тягнибок? А той же Лук'яненко? А Корчинський? А Вітренко, яка не каже "жиди", але натякає на всесвітню банкірську змову?
Не знаю, чи всіх цих осіб слід називати "відомими політиками". Здається, якщо так, то для багатьох можна погодитися лише як у значенні, "що їх ведуть".
> > Назвавши Л.Лук*яненко "маргіналом", ви власне самі визначили нинішній його стан, незважаючи на шану за його минуле.
>
> Не можна хамити маргіналам і брехати про них. Це все одно негарно.
Згоден. Хто таке чинить, сам стає таким. Щодо Лук*яненка - я шаную його як людину, захисника прав людини й народу. Але в нинішній його діяльності не у всьому із ним згоден.
> > Бажання порозуміння - ключ. Тут із вами згоден. Здається, що це відсутнє в діях декого з МАУП.
>
> На жаль. Там справді багато реального антисемітизму, і навколо, і всередині. Але ж не можна з ним боротись, оббріхуючи якраз неантисемітські activity?
>
> > Може для того слід розглядати питання в комплексі: антисемітизм, антиукраїнізм, антимосковщина, упереджене ставлення щодо інших народів?
> Безперечно.
Ще раз підкреслюю. Дії, якщо вони суперечать Конституції України , що я наводив в попередній відповіді, іншим актам, можуть і мають бути розглянуті відповідними органами. Якщо ж такої реакції нема, громадяни та організації мають звертатися до держави.
У цій ситуації є неприємний момент. Представники влади, знаючи, що в данному випадку порушуються права людини і нації, мали б зреагувати за фактом. Але так само, як і з подіями 15-го жовтня, влада не реагує належним чином чи то на порушення прав титульної нації, чи іншої.
Цікаво, а чи звертався хто за фактом подібних подій до органів? Яка була реакція?
Нинішній міністр з гуманітарних питань здається порядною людиною. Можливо, має сенс ініціювати звернення до нього із приводів порушення прав людини із переліком подій, що на це претендують за останні пів року. Можливо організувати попереднє обговорення пропозиції також на ФУП, СН, Народ України. Причому мають бути підібрані події, де порушувались права саме на національному грунті, незалежно у відношенні до представників яких націй. Не забуваймо: "Свобода народам, свобода людині!"
Все ж таки прошу відповісти на прикінцеве запитання мого попереднього листа:
Як би ви поставилися до ситуації, коли б довкола рясно забовваніли плакати де б огрядний чоловік на тлі синагоги вказував на гасло "З нами Б-г і Ізраїль"? Чи відрізняється це ваше ставлення від споглядання аналогічного бігборду "З нами Бог і Росія"?. Чому?
2005.10.26 | Юрій Шеляженко
Re: Чи варто зловживати словом "Антисемітизм"?
> > - Поважні ЗМІ, такі, як "сільські вісті", не гнушаються передруковувати байки про "єврейську змову".> ЗМІ, що передруковують байки, тим більш на ниві татуювання сортів (так само, як і розподіл України по сортам) не є поважними.
Поважність вимірюється не нашою з Вами довірою, а загальною повагою до видання в суспільстві.
> Громадянин може не знати ще багато чого, але якщо він знає хоча б гасло ОУН "Свобода народам, свобода людині!", то дурниці повідскакують і не прилипнуть.
На жаль, громадянин, який вважає ОУН фашистськими покидьками, не змінить свою думку, навіть якщо розповісти йому про це гасло. Радше він змінить не у найкращий бік свою думку щодо того, хто розповів йому про це гасло.
> > А Тягнибок? А той же Лук'яненко? А Корчинський? А Вітренко, яка не каже "жиди", але натякає на всесвітню банкірську змову?
> Не знаю, чи всіх цих осіб слід називати "відомими політиками". Здається, якщо так, то для багатьох можна погодитися лише як у значенні, "що їх ведуть".
Незалежність, а також принциповість, конструктивність і т.п. якості політика - це одне. Відомість, або популярність - інше. Серйозний відсоток людей в нашій країні звикли відчувати себе несамостійними, вони не уявляють собі життя без роботи-сім'ї-банди(тусні)-авторитета, тому несамостійний політик не зустрічає у них спротиву.
> Дії, якщо вони суперечать Конституції України , що я наводив в попередній відповіді, іншим актам, можуть і мають бути розглянуті відповідними органами.
Безперечно.
Але відповідні органи у нас поки не зовсім з глузду з'їхали і розуміють різницю між дискусією та розпалюванням міжнаціональної ворожнечі, а також між антисіонізмом та антисемітизмом. Принаймні, начальство розуміє. У них професія така, що доводиться потроху поважати погляди кожного громадянина, бо ж як не крути, а демократичне лоббі у суспільстві перемагає.
> Цікаво, а чи звертався хто за фактом подібних подій до органів? Яка була реакція?
Так. Коли йшлося про насильство або провокацію насильства - це сприймалося серйозно. Почитайте єврейські сайти.
> Все ж таки прошу відповісти на прикінцеве запитання мого попереднього листа:
> Як би ви поставилися до ситуації, коли б довкола рясно забовваніли плакати де б огрядний чоловік на тлі синагоги вказував на гасло "З нами Б-г і Ізраїль"? Чи відрізняється це ваше ставлення від споглядання аналогічного бігборду "З нами Бог і Росія"?. Чому?
1. Я б здивувався появі нового геополітичного лоббі.
2. Я б дізнався, чи все законно з цими дивними бігбордами.
Зрештою, не маю упереджень до подібних гасел як таких. Якщо б в Україні регулярно проходили тижні культури тієї чи іншої країни, це було б чудово. "З нами Іран і Алах!". "З нами Індія і Будда!". "З нами Куба і Фідель." "З нами Mc'Donalds і Біл Гейтц. Місяць глобалізму в Україні. Безкоштовні туалети - цілодобово. Зубочистки на пам'ять."
2005.10.26 | Харцизяка
Re: Чи варто зловживати словом "Антисемітизм"?
Дякую за відповідь.Думаю, проблему можна вірішити кількома шляхами:
1. Звернення до державних органів за фактами порушення прав людини на національному грунті. Подібне звернення не таврувати жодним "анти-їзмом", щоб не підживлювати міф "народів-страждальців", та не вказувати, що, приміром, нація А у нас має привілеї в першочерговому захисті перед нацією В.
2. Держава має не тільки декларувати, але й пропагувати гасла свободи народів і свободи людини. В тому числі і українського народу, як такого, що більше ніде в світі не має іншої своєї національної держави. Це взагалі-то і є її (держави) функція.
3. Виховання вільних громадян, релізація національних ініціатив в межах закону. Щоб не боротися із наслідками, а запобігти причинам виникнення конфліктів.
До речі, обговорення тематики зараз триває також на форумі "Спільна Дія":
http://phorum.sd.org.ua/read.php?2,142,146
2005.10.26 | Юрій Шеляженко
EUMC: який зв'язок між сіонізмом та антисемітизмом? (англійсько)
In 2005, the European Monitoring Centre on Racism and Xenophobia (EUMC), part of the Council of Europe, tried to define more clearly the relationship between anti-Zionism and anti-Semitism. The EUMC developed a working definition of anti-Semitism that defined ways in which attacking Israel or Zionism could be anti-Semitic, the definition states:Examples of the ways in which anti-Semitism manifests itself with regard to the State of Israel taking into account the overall context could include:
Denying the Jewish people right to self-determination, e.g. by claiming that the existence of a state of Israel is a racist endeavor.
Applying double standards by requiring of it a behavior not expected or demanded of any other democratic nation.
Using the symbols and images associated with classic anti-Semitism (e.g. claims of Jews killing Jesus or blood libel) to characterize Israel or Israelis.
Drawing comparisons of contemporary Israeli policy to that of the Nazis.
Holding Jews collectively responsible for actions of the State of Israel.
However, criticism of Israel similar to that leveled against any other country cannot be regarded as anti-Semitic.
http://en.wikipedia.org/wiki/Anti-Zionism
2005.10.26 | Юрій Шеляженко
Яких дурниць наговорив Левко Лук'яненко в МАУП? (/)
А ніяких. Він просто плескав в долоні, і навіть Партія Регіонів не знайшла, в чому ще його звинуватити.Безпреречно, його участь у цьому дещо хворобливому заході потребує пояснень. Але в хамській формі робити вирок, думаю, зарано.
http://www.partyofregions.org.ua/contrprop/behind/42aee056ada95/
-----------------
Поки Феміда дрімає, антисеміт не спить…
14.06.2005, 16:49
Нещодавно у Києві відбулася чергова «епохальна подія». Звичайно, порівняно з «помаранчевою революцією» вона виглядає дещо блідо. Але, тим не менш, заслуговує на те, аби застосувати до неї дещо затерте останнім часом визначення «знакова». Мова в даному випадку йде про IV Всесвітню наукову конференцію «Діалог цивілізацій: сіонізм - найбільша загроза світової цивілізації». Виявляється, цей проект був заснований три роки тому за ініціативою Міжнародної Кадрової Академії, МАУП, Академії наук вищої школи України, Конфедерації недержавних вищих закладів освіти «задля консолідації зусиль науковців, освітян, лідерів державних і громадських об’єднань у напрацюванні ідей і пропозицій щодо шляхів розв’язання світових проблем – і локальних, і глобальних».
Солідні заклади, солідні цілі? Якби ж то…
Здавалося б, радіти треба, що до красеня-Києва завітали з такої серйозної нагоди представники аж 27 країн світу. Але замість того більш доцільним було б густо червоніти…
Погодьтеся: серйозність, або, інакше кажучи, представницький рівень будь-якого зібрання дуже легко оцінити за складом його президії. Певна річ, була вона обрана і на вищезгаданому заході. Хто ж виступав в ролі «зірок»? А ось: засуджений у США за розпалювання міжнаціональної ворожнечі голова всесвітнього «Ку-Клукс-Клану» містер Девід Дюк (газета МАУП «Персонал плюс» чомусь називає цього збанкрутілого політика з відверто расистськими поглядами, якому порядна людина руки не подасть, «публіцистом і громадським діячем»), ректор МАУП Георгій Щокін, кінорежисер Юрій Ільєнко, голова Книжкової палати України Микола Сенченко, посли кількох близькосхідних країн, і… народний депутат України, член фракції БЮТ, Герой України Левко Лук’яненко.
Тож про що «говорили-балакали» поважні учасники конференції, зібравшись у місті, в якому під час Другої Світової війни знайшли смерть у ровах Бабиного Яру сотні тисяч євреїв? Ось декілька витягів із стенограм виступів учасників конференції. Так би мовити, для кращого розуміння загальної атмосфери обговорення порядку денного:
Активіст Консервативної партії України, доктор біологічних наук Ю. Попов: «Сіоністи завжди жалілися на те, що їх гнобили. Але я особисто так і не отримав відповіді, за що їх вбивав Гітлер… (оплески) Усі євреї повинні переїхати до преступницько створеної, своєї жидівської держави Ізраїль (бурхливі оплески).
Учасник конференції О. Глогочовський: «Помаранчевую революцію» сделали сионисты, которые ведут опасную работу в Украине! Польский президент Квасьневский поддерживает евреев – и сам еврей! Адамкус – американский генерал и тоже еврей, он создал в Литве еврейскую партию!» «Франция и Германия (может быть все-таки не Германия, а Голландия – прим.авт.) проголосовали против Конституции Европы, потому что эта Конституция поставила бы Европу под контроль НАТО, под американо-израильский контроль!»
Девід Дюк: «Из-за сионистов и их якобы Государства Израиль уже началась 4-я мировая война!».
Кінорежисер Ю. Іллєнко: «Ще півроку тому ми співали ночами на Майдані революції, а сьогодні чухаємо потилиці після ста днів своєї самотності – нікому не потрібні революціонери. Ще вчора ми ломилися в шпарину ледь прочинених дверей парадного входу об’єднаної Європи, а нині нас підводять до задніх дверей ЄЕП, як і годиться жебракам та прислузі. Учора Об’єднаній Європі не було альтернативи, а нині Франція і Голандія проголосували проти Конституції Об’єднаної Європи». Це, на думку Іллєнка, є закономірний протест проти глобалізму, який має латентний псевдонім – сіонізм.
Оплески, оплески, оплески… І поважний пан Левко Лук’яненко теж долоні не шкодував…
Хто ж, на думку наших вітчизняних «борців з сіонізмом», винен у такому ось «жахливому» стані речей? Їхні прізвища, зокрема, містяться у заяві «Фашизм в Україні не пройде» від 7 червня 2005 року, підписаній головою Української Консервативної партії Г. Щокіним, президентом Антинаклепницької ліги України М. Сенченком та президентом Федерації патріотичних видань України В. Яременком. Закликаючи всіх українців розгорнути на всіх рівнях – від села до держави – невтомну систематичну боротьбу проти всіх проявів юдо-нацизму та організованої єврейської злочинності, автори застерігають, що її виразники мають своїх високих покровителів і в нинішній владі. Завбачливо посилаючись на ЗМІ, автори заяви називають серед них секретаря РНБО П. Порошенка – «сина засудженого у минулому крадія (див., наприклад, «Народний оглядач»), держсекретаря О. Зінченка – колишнього керівника СДПУ (о) (партії єврейської влади в Україні», за визначенням нардепа В. Нечипорука), міністра транспорту Є. Червоненка – заступника кримінального злочинця В. Рабиновича (за визначенням Е. Ходоса – відвертого юдо-нациста), а також інших урядовців-євреїв – Р. Зварича та – Д. Жванію.
При цих «добродіях», - говориться далі в заяві, - нинішня влада дедалі більше криміналізується в бік єврейської організованої злочинності: наприклад, Червоненко призначив своїм радником єврейського кримінального «авторитета» Пресмана, а новий мер Одеси, нашоукраїнець Е. Гурвіц – авторитета Убірію (Ваху)»…
Ще в одній недавній заяві Української Консервативної партії, де пропонується розподіляти місяця у Верховній Раді між усіма партіями, що взяли участь у виборах, пропорційно до поданих за них голосів, сказано, що висловлювання нашоукраїнців про потребу підняття бар’єру робиться «задля контролю юдо-ліберальною пропрезидентською НС «Наша Україна» абсолютної більшості в парламенті, що дасть змогу Р. Безсмертному, П. Порошенку, О. Зінченку і подібним до них штампувати потрібні закони…».
Коли я прочитав усю цю гидоту, перше, що я подумав: за окремими ознаками діяльності партії Георгія Щокіна дійсно самісіньке місце в НСНУ. Адже в діях керманичів цих політичних сил так багато спільного… Зокрема, вони є вправними «мисливцями на відьом». Останні різняться лише своєю національністю. Перші віддають перевагу «відьмам» російського походження, звинувачуючи бізнесменів - представників нашого північного сусіди, чи не у всіх наявних економічних проблемах України, а також стару владу, що «все вкрала до них», а другі – чимдуж ганяють за привидами «єврейської національності», вбачаючи в них загрозу світовій цивілізації. Тому, мабуть, вони і не ображаються одне на одного. То чого б, дійсно, не об’єднати зусилля?
Але ж перш за все потрібно, щоб на тебе, політичного карлика, сильні світу цього звернули бодай увагу… От і доводиться горе-«консерваторам», чи не єдиною «заслугою» яких є намагання відродити в Україні дикий, печерний антисемітизм, чимдуж, аж слина летить в усі боки, лементувати на створюваного адміністративними методами монстра НСНУ. Можливо, хоч так хтось про них почує за межами території МАУПу та його філій, на базі яких лишень і жевріють партійні осередки. Це ж погодьтеся, красиво звучить: мовляв, ми – патріотична сила, котра відмовилася «грати масовку» в «Нашій Україні». От і гавкотять… І прикладів тому, коли влада мала б «осмикнути» відвертого ксенофоба, з яким порядні люди не те, що б не здоровкалися, а й обходили за кілометр, безліч…
Скажімо, порівняно недавно Георгій Щокін, коментуючи призначення головою Харківської облдержадміністрації А. Авакова, заявив про наступне: «Арсен Аваков призначений Президентом України на посаду губернатора помилково, оскільки Аваков не належить до титульної нації».
А ось як у виданні «Українська газета-плюс», що за наповненням є «близнюком» «Персоналу-плюс» і також фінансується, крім інших джерел, за гроші студентів МАУПу (яких у доволі жорсткій формі примушують передплачувати цей непотріб), коментується ідея соціалістів максимально використати лозунг про надання статусу другої державної російській мові: «Для реалізації цієї маніакальної ідеї Станіславу Ніколаєнку відкриває широкий шлях нині діючий Президент В. Ющенко…».
Цікаво, чи слід це розуміти так, що симпатики Щокіна вважають маніяком не тільки міністра освіти та науки, але й самого Віктора Андрійовича? А може, навпаки – праві ті, хто самого Георгія Фокіна називає не інакше, як «академічним маніяком»?
Жодним чином не відносячи себе до симпатиків нової влади в цілому, і окремо взятого Віктора Андрійовича також, мені соромно за те, що про нашу країну подумають у цивілізованому світі. В тому самому, де вже давно і остаточно визначилися і з нацизмом, і з расизмом, і з ксенофобією… Куди ми, кажете, зібралися? До ЄС? Хлопці, схаменіться! Такі «камені на шиї», як Григорій Щокін, Олег Тягнибок та їхні соратники не дають нам жодного шансу дістатися заповітної мети. Пам’ятаєте класичний ленінський вислів – «Будь-яка революція тільки тоді чогось варта, якщо вона вміє захищатися»? Гадаю, свою актуальність він зберіг і до наших часів. Тож, панове, захищайте свою «помаранчеву революцію» та людей, що її робили, від новоспечених вітчизняних расистів! Адже якщо вам вірити, то на Майдані стояли плече до плеча українці і росіяни, німці і татари, євреї і білоруси… Словом, представники всіх національностей, що живуть в нашій державі. Чого ж ви, можновладці, віддаєте своїх однодумців на поталу знахабнілим ксенофобам?
Чи вам очі позамилювало, і ви не бачите, що МАУП вже давно став не просто найбільшим вітчизняним недержавним вузом, а й перетворився на «ракову пухлину» України, що швидко пускає свої метастази у національну єдність. Ви не бачите, що головні провідники расистських ідей, м’яко кажучи, є дещо неадекватними, заявляючи, приміром, що новий Папа Римський – єврей, або що саме євреї організували Голокост? До речі, ви знаєте, чому, за версією Фокіна, Папа Римський Бенедикт XVI – єврей? А ось: «...Що стосується єврейського походження наступного Папи, то привертає увагу обрана для його виборів дата – 18 квітня, яка дає в сумі «щасливе єврейське число» – 13 (1+8+4=13)...».
Як то кажуть, no comments… І цій людині довірено виховання та навчання наших дітей, довірено певною мірою майбутнє України? Хіба ми його бачимо у коричневому мороці, в якому в XX столітті згинули десятки мільйонів людей?
То, може, вже настав час і «власть употребить»? Це ж нонсенс, коли в центрі Європи, в центрі держави, що репетує на весь світ про те, що вона тепер теж достойна, теж демократична, і взагалі, ми тепер - «нова нація» - у присутності низки дипломатів, а також нардепа з провладної фракції, надійно захищені численними кордонами правоохоронців проходить «поважне зібрання», на якому оратори з піною біля рота закликають депортувати з України цілий народ…
Втім, можливо, панове, не все так просто? Можливо, подібний «нейтралітет» влади до всіх подій, пов’язаних зі Щокіним, його партією та МАУПом, має цілком зрозуміле підґрунтя? Адже мабуть не випадково народний депутат Тарас Чорновіл нещодавно сказав, що його дуже цікавить, чи немає серед підписантів однієї з найбільш скандальних заяв «пташенят гнізда МАУПу» про загрозу «єврейського фашизму в Україні» директора Інституту російсько-українських відносин ім. Б. Єльцина при МАУП Віктора Ющенка, директора інститут імені Г. Алієва Бориса Тарасюка...
«Явища, котрі пов’язані з МАУП, - сказав Тарас В’ячеславович, - бажаємо ми того, або ні, значною мірою демонструють внутрішній ментальний настрій частини нинішньої української влади. МАУП була однією з самих активних у підтримці В. Ющенка, цю тематику там було доведено до істеричного стану». Тож Т. Чорновіл цілком логічно вважає, що «відповідальність за ті речі, котрі робить МАУП, у певній мірі міг би розділити і Віктор Ющенко, оскільки він тісно пов’язаний з цією структурою».
Дійсно, з цим важко не погодитися. Було б інакше, Ющенко обов’язково б образився і відповідним чином відреагував хоча б на закид, зроблений Г. Щокіним одразу після офіційного візиту Гаранта до США. Виявляється, пан Георгій не розуміє, чому Віктору Андрійовичу за океаном було не запитати: «Як так, що Головою Всесвітньої ради українців став юдей Аскольд Лозинський? Це що, серед мільйонів закордонних етнічних українців не знайшлося жодного гідного?..».
А може, просто Віктору Андрійовичу присвячена йому меморіальна дошка, відкрита в МАУПі, так розчулила, що й мову геть відібрало?
Певна річ, можна довго глузувати з того, чим займаються Г. Щокін та його поплічники. Та не важко переконатися, що загроза, яку вони несуть стабільності суспільства, цілком реальна, така, що потребує жорсткої реакції правоохоронних органів, політичної оцінки нової влади. Натомість бачимо відверте ігнорування проблеми, що вельми нагадує мовчазне схвалення…
Заступник Держсекретаря Маркіян Лубківський на черговому брифінгу зазначив, що «буде звернуто увагу правоохоронних органів для того, щоб вони давали адекватну оцінку таким діям». І нагадав журналістам, щоб бува, часом, не забули, ошелешені заявами Щокіна, що Президент Ющенко на зустрічі з представниками єврейських організацій в США запевнив: в Україні нема місця ксенофобії, антисемітизму і міжнаціональній ворожнечі.
Напевно, якби ці слова чув голова Консервативної партії України, він би в ці секунди зловтішно посміхався. По-перше, тому, що впевнений: до його «вибриків» у влади навряд чи руки дійдуть. Адже вона зараз впритул займається нейтралізацією політичної опозиції, тож на відвертих блазнів час не витрачатиме. А по-друге, «академік» Щокін дослідив проблему і дійшов висновку, що США у 2012 році вже не існуватимуть… Катастрофа, одним словом. Очікування цього «судного дня» для пана Георгія здатне підсолодити гіркоту будь-яких інших неприємностей. Тим більше, що від влади він їх очікує в останню чергу. Там, судячи з усього, тимчасово забули, що відверто антиконституційні ксенофобські заклики підпадають під статті Карного кодексу набагато логічніше, аніж неіснуючі або, м’яко кажучи, притягнуті за вуха звинувачення лідерів опозиції. І, нарешті, хіба владі начхати на те, що публічні висловлювання та дії таких, як Г. Щокін, дуже хворобливо сприймаються не тільки українським політикумом, а й закордонними партнерами України, зокрема, США та ЄС? Ой не віриться, шановні? Тоді скажіть хоча б, в чому секрет недоторканності ректора? Може, ми вам черговий раз повіримо…