Ціна України
10/31/2005 | технолог
П’ятнадцять років українське суспільство по-різному оцінювало вартість своєї країни. Для патріотів Україна була завжди однієї вартості – безцінною. Для звичайних обивателів, які не переймаються нічім, крім власного живота, країна проживання теж не мала вартості, бо це було понад межами їх життєвих інтересів.
Але там, де є якийсь предмет, який потенційно можливо продати хоч за якоюсь вартістю, завжди поруч з’являються певні групи людських істот, які хочуть мати з цього який зиск.
Декілька днів тому відбулася подія, яка висвітлила ці групи, їхні дії, як у минулому, так і е теперішньому часі.
Надцять років тому тогочасна влада, отримавши можливість рулювати країною, почала вирішувати для себе питання: як отриману владу реалізувати у власний, особитий зиск, який мав би вигляд цілком реальних чисел, бажано у вічнозелених паперах з щонайбільшим числом нулів після першої цифри.
Для вирішення цього питання під рукою знайшлося те, до чого було найлегше дотягтися – конкретні “заводи, газети, пароходи”, які на той час вважалися загальнодержавною власністю, тобто знаходились під безпосереднім управлінням владців. Ця власність створювалась не тільки поточним поколінням українців, але й незчисленими попередніми поколіннями, а природні ресурси взагалі були власністю українського народу за означенням. Походження цієї власності теж було різним – частину свого часу отримала “совєтская власть”, пограбувавши попередніх власників, частину створили підневільною працею наступні покоління.
Для того, щоб своє управління власністю трансформувати у конкретні грошовф кошти треба було зовсім небагато – роздєрібанити цб власність. Саме роздєрібанити, тому що проголошене нібито демократичне гасло “всєобщєй” приватизації мало на меті одне – прикрити запланований дерибан. Ніхто навіть не замислився над питанням реституції перед тим, як щось ділити, хоча, виходячи з принципів святості та недоторканності приватної власності, перед розподіленням нажитого майна треба було б повернути раніше вкрадене справжнім власникам, а потім ділити те, що спільно наживалося…
І дєрібан почався з усих сил, в міру фантазій і можливостей тих, хто мав доступ до тієї кормушки. Схеми використовувались найрізноманітніші, але суть їх всіх була одна – максимально знецінити державну власність, вивести її з статусу державної та за мінімальними розцінками, а бажано й безкоштовно її захопити у своє володіння.
Через декілька років після початку цього грабунку (давайте називати речі своїми іменами) в Україні з’явились не тільки міліонери та мультіміліонери, а й справжні “зелені” мільярдери, які вважають себе елітою та отцями нації.
Хочеться нагадати цьому малошановному зброду, бо їх навіть товариством не назвеш, що вони є звичайними пересічними злочинцями, банальними грабіжниками, за якими величезними сльозами плачуть грати у в’язницях.
Тим, хто схоче мене докорити такими порівняннями, пропоную – покажіть мені хоча б одну біографію нашого мультиміліонера, який власним розумом та руками створив підприємство, або фірму, яка б, виробляючи цілком реальний матеріальний або інтелектуальний продукт, принесли мільйонні статки своєму власнику…
Я можу впевнено стверджувати, що жодного створеного підприємства нашими олігархами, які б лежали у основі їх виникнення, нема.
За ці роки в Україні наживався суто спекулятивний капітал, який не приніс ніякої користі дев’яноста дев’яти відсоткам українських громадян. Як, по великому рахунку не приніс користі він і власникам цього капіталу.
Але не це найгірше…
Найгірше те, що ці кошти, які висмоктувались з української економіки, далі у переважаючій більшості переставали на неї працювати, а відповідно і зміцнювати. її Бо головним було висмикнути гроші, трансформувати їх у будь-яку тверду валюту та зховати ту валюту за кордоном, де вони починали працювати на іноземні економіки.
І не ми ці роки були реціпієнтами фінансових вливань – українська економіка фінансувала розвиток західних економік цими своїми вливаннями, розпродажем сировинних ресурсів, продуктів первинної переробки за мінімальними цінами.
Бо нашим так званим бізнесменам не було потреби оновлювати да вдосконалювати свої виробництва, вкладати кошти у підтримку та розвиток людського кадрового потенціалу, розвиток внутрішнього споживчого попиту, охорону довкілля врешті решт.
Все діяльність новостворюваних фірм та корпорацій була зорієнтована на одне – отримання максимального зиску з мінімальними втратами з акумулюванням отриманих коштів за кордоном, поза національною економікою.
На початку я вже згадував про недавню подію, яка привернула увагу своєю небуденністю не тільки українських громадян, а й закордонних бізнесових і політичних кіл.
Це аукціон з продажу КМК. Сам перебіг його не має в собі чогось надзвичайного. Незвичайним є одна фраза, вимовлена нашим Президентом – “Зв це підприємство ми отримали на двадцять відсотків більше, ніж за всю минулу приватизацію…”.
Це оціночний вислів нашого Президента, фахового економіста. Але не знаю, наскільки він зрозумів сам глибину своєї оцінки, яка стосується надзвичайно багатьох аспектів нашого життя…
Перший аспект – ця оцінка констатує як загальний, так і конкретно по КМК, дєрібан загальної власності купкою шахраїв біля бізнесу.
Другий аспект – ця оцінка констатує сам факт зформування нашої олігархократії як звичайних шахраїв, які повинні понести відповідне покарання за грабунок у особливо великих розмірах, скоєний організованою групою за попередньою домовленністю…
Третій аспект - ця оцінка констатує те, що Президент став на позицію захисника інтересів грабіжників, зустрівшись з ними, та проголосивши свою бажання з ними ефективно співпрацювати. Цим він порушив свої обов’язки як представника інтересів всіх громадян України.
Четвертий аспект - ця оцінка і подальші дії та висловлювання представників влади констатують те, що ніхто не прогнозував подальших дій по використанню тих коштів, які отримані від продажу. Ці кошти є загальнонаціональною власністю і не можуть розподілятись так, як вирішать це Президент або його уряд. Тим більш, незрозуміла ейфорія з приводу подальшого розпродажу загального майна. Дбайливий господар розпродує тільки те, що йому непотрібне та не приносить користі, а отримані кошти планує та вкладає туди, де вони зпрацюють ефективно та з перспективою…
Висновки з події:
1. Відбувся та продовжується дєрібан загальнонаціональної власності, від якого зазнає величезної шкоди все суспільство як зараз, так і на майбутнє. Цей процес мусить бути повіернутий у правове русло. Ті дії, які призвели до таких колосальних втрат мусять бути розслідувані, доведені до правового вирішення. Це дає можливість мінімізувати економічні втрати України.
2. Дії цих крадіїв не тільки відкинули розвиток суспільства на десятки років, а й призвели за рахунок зубожіння громадян до багатомільйонних людських втрат. Ті особи, які зпричинили ці втрати, мусять понести відповідальність як перед законом, так і перед суспільством.
3. Президент України мусить зрозуміти, що суспільство делегувало йому повноваження представляти загальнонаціональні інтереси на протязі його президентського терміну. Будь-яка діяльність, спрямована на захист та обслуговування чиїхось інтересів є злочином перед своїм народом і призведе до втрати їм своєї посади на визначених законом засадах.
4. Суспільство має право отримати чіткий, законодавчо затверджений план розвитку економіки за рахунок коштів, які вивільняються при реалізації загальнодержавного майна. Злочинним є направлення цих коштів на проїдання та розкрадання владними колами.
І що хотілось би висловити наостанок…
Розікрасти Україну виявилось не так вже і просто.
Ми в черговий раз побачили дріб’язковість та ницість нинішньої влади. Ці дефекти можливо виправляти тільки постійним контролем та тиском на неї.
Тим більше, що найближчим часом оці владці всіх кольорів з’являться до нас у черговий раз просити, щоб ми їх знову призначили “до кормушки”…
Будьмо пильними!!!
Але там, де є якийсь предмет, який потенційно можливо продати хоч за якоюсь вартістю, завжди поруч з’являються певні групи людських істот, які хочуть мати з цього який зиск.
Декілька днів тому відбулася подія, яка висвітлила ці групи, їхні дії, як у минулому, так і е теперішньому часі.
Надцять років тому тогочасна влада, отримавши можливість рулювати країною, почала вирішувати для себе питання: як отриману владу реалізувати у власний, особитий зиск, який мав би вигляд цілком реальних чисел, бажано у вічнозелених паперах з щонайбільшим числом нулів після першої цифри.
Для вирішення цього питання під рукою знайшлося те, до чого було найлегше дотягтися – конкретні “заводи, газети, пароходи”, які на той час вважалися загальнодержавною власністю, тобто знаходились під безпосереднім управлінням владців. Ця власність створювалась не тільки поточним поколінням українців, але й незчисленими попередніми поколіннями, а природні ресурси взагалі були власністю українського народу за означенням. Походження цієї власності теж було різним – частину свого часу отримала “совєтская власть”, пограбувавши попередніх власників, частину створили підневільною працею наступні покоління.
Для того, щоб своє управління власністю трансформувати у конкретні грошовф кошти треба було зовсім небагато – роздєрібанити цб власність. Саме роздєрібанити, тому що проголошене нібито демократичне гасло “всєобщєй” приватизації мало на меті одне – прикрити запланований дерибан. Ніхто навіть не замислився над питанням реституції перед тим, як щось ділити, хоча, виходячи з принципів святості та недоторканності приватної власності, перед розподіленням нажитого майна треба було б повернути раніше вкрадене справжнім власникам, а потім ділити те, що спільно наживалося…
І дєрібан почався з усих сил, в міру фантазій і можливостей тих, хто мав доступ до тієї кормушки. Схеми використовувались найрізноманітніші, але суть їх всіх була одна – максимально знецінити державну власність, вивести її з статусу державної та за мінімальними розцінками, а бажано й безкоштовно її захопити у своє володіння.
Через декілька років після початку цього грабунку (давайте називати речі своїми іменами) в Україні з’явились не тільки міліонери та мультіміліонери, а й справжні “зелені” мільярдери, які вважають себе елітою та отцями нації.
Хочеться нагадати цьому малошановному зброду, бо їх навіть товариством не назвеш, що вони є звичайними пересічними злочинцями, банальними грабіжниками, за якими величезними сльозами плачуть грати у в’язницях.
Тим, хто схоче мене докорити такими порівняннями, пропоную – покажіть мені хоча б одну біографію нашого мультиміліонера, який власним розумом та руками створив підприємство, або фірму, яка б, виробляючи цілком реальний матеріальний або інтелектуальний продукт, принесли мільйонні статки своєму власнику…
Я можу впевнено стверджувати, що жодного створеного підприємства нашими олігархами, які б лежали у основі їх виникнення, нема.
За ці роки в Україні наживався суто спекулятивний капітал, який не приніс ніякої користі дев’яноста дев’яти відсоткам українських громадян. Як, по великому рахунку не приніс користі він і власникам цього капіталу.
Але не це найгірше…
Найгірше те, що ці кошти, які висмоктувались з української економіки, далі у переважаючій більшості переставали на неї працювати, а відповідно і зміцнювати. її Бо головним було висмикнути гроші, трансформувати їх у будь-яку тверду валюту та зховати ту валюту за кордоном, де вони починали працювати на іноземні економіки.
І не ми ці роки були реціпієнтами фінансових вливань – українська економіка фінансувала розвиток західних економік цими своїми вливаннями, розпродажем сировинних ресурсів, продуктів первинної переробки за мінімальними цінами.
Бо нашим так званим бізнесменам не було потреби оновлювати да вдосконалювати свої виробництва, вкладати кошти у підтримку та розвиток людського кадрового потенціалу, розвиток внутрішнього споживчого попиту, охорону довкілля врешті решт.
Все діяльність новостворюваних фірм та корпорацій була зорієнтована на одне – отримання максимального зиску з мінімальними втратами з акумулюванням отриманих коштів за кордоном, поза національною економікою.
На початку я вже згадував про недавню подію, яка привернула увагу своєю небуденністю не тільки українських громадян, а й закордонних бізнесових і політичних кіл.
Це аукціон з продажу КМК. Сам перебіг його не має в собі чогось надзвичайного. Незвичайним є одна фраза, вимовлена нашим Президентом – “Зв це підприємство ми отримали на двадцять відсотків більше, ніж за всю минулу приватизацію…”.
Це оціночний вислів нашого Президента, фахового економіста. Але не знаю, наскільки він зрозумів сам глибину своєї оцінки, яка стосується надзвичайно багатьох аспектів нашого життя…
Перший аспект – ця оцінка констатує як загальний, так і конкретно по КМК, дєрібан загальної власності купкою шахраїв біля бізнесу.
Другий аспект – ця оцінка констатує сам факт зформування нашої олігархократії як звичайних шахраїв, які повинні понести відповідне покарання за грабунок у особливо великих розмірах, скоєний організованою групою за попередньою домовленністю…
Третій аспект - ця оцінка констатує те, що Президент став на позицію захисника інтересів грабіжників, зустрівшись з ними, та проголосивши свою бажання з ними ефективно співпрацювати. Цим він порушив свої обов’язки як представника інтересів всіх громадян України.
Четвертий аспект - ця оцінка і подальші дії та висловлювання представників влади констатують те, що ніхто не прогнозував подальших дій по використанню тих коштів, які отримані від продажу. Ці кошти є загальнонаціональною власністю і не можуть розподілятись так, як вирішать це Президент або його уряд. Тим більш, незрозуміла ейфорія з приводу подальшого розпродажу загального майна. Дбайливий господар розпродує тільки те, що йому непотрібне та не приносить користі, а отримані кошти планує та вкладає туди, де вони зпрацюють ефективно та з перспективою…
Висновки з події:
1. Відбувся та продовжується дєрібан загальнонаціональної власності, від якого зазнає величезної шкоди все суспільство як зараз, так і на майбутнє. Цей процес мусить бути повіернутий у правове русло. Ті дії, які призвели до таких колосальних втрат мусять бути розслідувані, доведені до правового вирішення. Це дає можливість мінімізувати економічні втрати України.
2. Дії цих крадіїв не тільки відкинули розвиток суспільства на десятки років, а й призвели за рахунок зубожіння громадян до багатомільйонних людських втрат. Ті особи, які зпричинили ці втрати, мусять понести відповідальність як перед законом, так і перед суспільством.
3. Президент України мусить зрозуміти, що суспільство делегувало йому повноваження представляти загальнонаціональні інтереси на протязі його президентського терміну. Будь-яка діяльність, спрямована на захист та обслуговування чиїхось інтересів є злочином перед своїм народом і призведе до втрати їм своєї посади на визначених законом засадах.
4. Суспільство має право отримати чіткий, законодавчо затверджений план розвитку економіки за рахунок коштів, які вивільняються при реалізації загальнодержавного майна. Злочинним є направлення цих коштів на проїдання та розкрадання владними колами.
І що хотілось би висловити наостанок…
Розікрасти Україну виявилось не так вже і просто.
Ми в черговий раз побачили дріб’язковість та ницість нинішньої влади. Ці дефекти можливо виправляти тільки постійним контролем та тиском на неї.
Тим більше, що найближчим часом оці владці всіх кольорів з’являться до нас у черговий раз просити, щоб ми їх знову призначили “до кормушки”…
Будьмо пильними!!!
Відповіді
2005.10.31 | Предсказамус
А я знаю, что нам сейчас расскажут!
Нам расскажут, что период дикого накопления капитала был везде. И что происхождение любого богатства можно объяснить, кроме первого миллиона. А еще, что такой крупной разборкой мы распугаем инвесторов и вообще цивилизованный мир от нас отвернется...Но я все равно, хоть убей, не понимаю, почему переносить обычаи Америки 18 века в 21-й. В те времена наши предки были тоже не ангелы, то кого убьют, то ограбят. Но сейчас это хоть не массовое явление, так почему оно должно быть массовым в вопросах грабежа народа?
2005.10.31 | технолог
Re: А я знаю, что нам сейчас расскажут!
Спасибо, сосед! Я полностью о том же...Предсказамус пише:
> Нам расскажут, что период дикого накопления капитала был везде. И что происхождение любого богатства можно объяснить, кроме первого миллиона. А еще, что такой крупной разборкой мы распугаем инвесторов и вообще цивилизованный мир от нас отвернется...
Разводить лохов базаром про то, что везде так было - это квинтэссенция нашего "бизнеса" и власти.
А вот со стороны той власти, которая обещала бандитам - тюрьмы, было бы логичным сказать: народное добро беззастенчиво разграблено. Его надо в судебном порядке вернуть и продать при необходимости открыто. А нас опять пугают недоверием инвесторов.
Мне до сраки, почему инвестор верит больше тем, хто с3,14здил на миллиарды, чем судебным решениям. А с правовой точки зрения тот алкан, который у бабки алюминиевую кастрюлю спер и Пинчук с Ахметовым одинаковы.
> Но я все равно, хоть убей, не понимаю, почему переносить обычаи Америки 18 века в 21-й. В те времена наши предки были тоже не ангелы, то кого убьют, то ограбят. Но сейчас это хоть не массовое явление, так почему оно должно быть массовым в вопросах грабежа народа?
Вот и я о том же...
2005.10.31 | Мартинюк
Це ідеологія Вищої Комсомольської школи
Якщо вийти до коренів такого трактування то це марксизм. Він обгрунтовує боротьбу з капіталом і виправдовує конфіскацію власності у капіталістів тим що ця власність від самого початку набута злочинним і насильницьким шляхом.Ці ж самі принципи марксизм використовував і при своїй побудові і при своїй же "перебудові" на капіталізм - злочинність і насильницьке присвоєння майна було фактично покладено в основу процесу трансфомарції партійної та комсомольської номенклатури у "капіталістів" та "фінансистів". Все це марксизм у свою чергу позичив у феодалізму, де принцип "первинного насильства" і "початкового злочину" дійсно відповідає істині.
Гадаю що комунізм в СРСР насправді був своєрідною формою реваншу і реставрації феодалізму, болісну агонію якого якого ми спостерігаємо зараз. До речі принцип "початкового злочину" абсолютно протирічить нібито визнаваному марксистами вченню Адама Сміта, себто вченню про трудове походження капіталу. Теза Сміта до речі викладена у невеликому розділі великої книги про етику та мораль .
2005.10.31 | Предсказамус
Теория без практики мертва
Мартинюк пише:> До речі принцип "початкового злочину" абсолютно протирічить нібито визнаваному марксистами вченню Адама Сміта, себто вченню про трудове походження капіталу. Теза Сміта до речі викладена у невеликому розділі великої книги про етику та мораль .
Я не марксист, а юрист и меня интересует трудовое происхождение состояния любого из современных олигархов. Расскажите, если не трудно.
2005.10.31 | Мартинюк
Напевно краще казати - в кого більш злочинне, а в кого менш.
До речі в нелюбимого прогресивною громадськістю Порошенка в цьому відношенні не найгірше становище.2005.10.31 | Предсказамус
Не понял
Т.е. если Пупкин по дороге к богатству обнес нас с Вами на 1 миллион, а Васькин всего на 900 000, то его можно и простить на первый раз, пусть дальше процветает?И где та граница, с Вашей точки зрения, после которой разбираться таки надо? Это сумма украденного, количество ограбленных, разоренных или заказанных? Уточните, покуда я не понял.
2005.10.31 | Мартинюк
Відповідність діючим законам і ведення прибуткового бізнесу
Негатив до всіх "багатих" пояснюється тим , що в багатьох випадках несправедливість системи приватизації освячувалася законом . Однак верхівка нашого приватизаційного списку плювала і на ці закони .Попри всі закиди у Порошенка було менше можливостей порушувати згадані закони і відповідно він обмежившись їх більш-менш задовільним виконанням компенсував це прикладенням більше старань аби збільшувати свій капітал звичайними "капіталістичним" способами - наприклад збільшуючи випуск шоколадок "Рошен" та автобусів "Богдан".
Бо бізнеси Медведчука , Суркіса ,і навіть Пінчука та Коломойського до останнього часу носили "мародерський" характер - збільшувати капітали не за рахунок прибутку від виробництва чи навіть продажу-перепродажу, а за рахунок поглинання тих чи інших коштовних об"єктів та привласненням тих чи інших вже діючих фінансових потоків ( наприклад обленерго).
Фактично Порошенко - "позасистемний" - він не має якогось значного "комсомольського" чи "КПРСівського" минулого. З системою СБУ-КДБ також не дружить. От система його і відкидає. Саме це викликає у мене бажання змусити всіх дивитися на проблему Порошенка більш об"єктивно і не через фільтр емоційних оцінок.
2005.10.31 | Предсказамус
Простите, но мы сейчас не только (и не столько) о Порошенко
Мартинюк пише:> Фактично Порошенко - "позасистемний" - він не має якогось значного "комсомольського" чи "КПРСівського" минулого. З системою СБУ-КДБ також не дружить. От система його і відкидає. Саме це викликає у мене бажання змусити всіх дивитися на проблему Порошенка більш об"єктивно і не через фільтр емоційних оцінок.
Проблемы олигарха Порошенко не существует. Есть проблема экс-чиновника и "члена Семьи" Порошенко и есть проблема олигархов вообще. Это разные проблемы. Я спросил, как Вы определяете критерий для постановки запятой в "казнить нельзя помиловать". Судя по заголовку, Вы считаете, что достаточно вести честный и прибыльный бизнес сейчас, а прошлое можно забыть? Или я просто Вас не так понял?
2005.10.31 | Мартинюк
Мав на увазі заробити більшість капіталу з прибуткового бізнесу
Будь коли -і колись і тепер.Однак дійсно ми ведем бесіду про інше, і дискусію щодо згаданого добродія можна провести в якійсь іншій темі.
2005.10.31 | Предсказамус
Не "мы", а "Вы"
Мартинюк пише:> Однак дійсно ми ведем бесіду про інше, і дискусію щодо згаданого добродія можна провести в якійсь іншій темі.
Да не собираюсь я о нем дискутировать. Для собственного мнения о нем я знаю достаточно, а спорить - увольте.
Технолог поставил другой вопрос: можно ли простить все, что творили со страной 14 лет напролет группка коррупционеров и расхитителей.
2005.10.31 | Karamello
Re: Не "мы", а "Вы"
Предсказамус пише:> Технолог поставил другой вопрос: можно ли простить все, что творили со страной 14 лет напролет группка коррупционеров и расхитителей.
Может ли народ простить сам себе, что ему это было 14 лет до одного места?
2005.10.31 | BIO
Re: Не "мы", а "Вы"
Знакомо дело - унтерменш-офицерская вдова сама накликала.Тут д-ра Вишневского вызывают, а Вы опять с солью...
2005.10.31 | Предсказамус
А было?
Karamello пише:> Может ли народ простить сам себе, что ему это было 14 лет до одного места?
Если народ не вымелся на улицы с вилами, это еще не означает, что "было до одного места". Такие сложные процессы, как та же "оранжевая революция", требуют не одного (недовольство народа) а кучи условий.
2005.10.31 | Karamello
Типично
Оранжевая революция - всего лишь бунт с сомнительными - и все более сомнительными - последствиями. Периодический бунт, кстати, характерен для стран, где народу именно апатичен и асоциален. Именно апатичность и асоциальность народа вызывает накопление в стране бардака, который и снимается периодическими бунтами.Собственно, не вижу разницы между пост-революционным состоянием и предреволюционным. Народ как и прежде - безмолвствует.
2005.10.31 | Предсказамус
Не согласен
Karamello пише:> Оранжевая революция - всего лишь бунт с сомнительными - и все более сомнительными - последствиями.
Как раз на бунт это было похоже меньше всего, т.к. бунт, в первую очередь, немотивированное насилие. Именно его отсутствие показало, что люди не просто выплескивали эмоции.
> Собственно, не вижу разницы между пост-революционным состоянием и предреволюционным. Народ как и прежде - безмолвствует.
Еще 23 ноября я и представить себе не мог того ,что увидел 24-го. Подозреваю, что "лидеры" тоже. Так что безмолвие бывает очень обманчиво.
2005.10.31 | BIO
С ощущениями согласен. А вот логистика у обоих хромает.
Начиная с того, что времени для анализов ощущенийбыло предостаточно и давно пора бы перейти к конструктиву.
Т.е. работать над концепцией Перехода и дальше ДЕЙСТВОВАТЬ.
А вы все мумуарите...
Не в смысле работы над ММ.
2005.10.31 | Предсказамус
Не логистика хромает
BIO пише:> Т.е. работать над концепцией Перехода и дальше ДЕЙСТВОВАТЬ.
Этих концепций уже как собак нестрелянных. Но трудно как-то это все в одиночку, а стайный инстинкт у нас покуда хромает. Никак нам без Януковичей, да чтоб уже избрали - тогда можем, а раньше как-то недосуг.
2005.11.01 | BIO
Re: Не логистика хромает
>Но трудно как-то это все в одиночку, а стайный инстинкт у нас покуда хромает.Так и я о том же.
Пока на отдельно взятых форумах будут пастись
отдельно взятые политотщепенцы - толку не будет.
Концепция Перехода - это в основном формулировка
того, как и вокруг чего объединиться, а не варианты
очередной записной маниловщины.
А нас постоянно кормят завтрашней манной кашкой -
лишь бы саму ложку у власти не перехватили.
2005.10.31 | Сергій Кабуд
важливим також є що саме виробляє той чи інший бізнес
Порошенко хоч робить якусь продукцію,а що роблять(робили) бізнеси Тимошенко, Суркіса, тощо?
Ну може Тимошенко налагодила подачу електрики та газу, але все одно це спекулятивна сфера, куди залазять за хабарі і звязки.
Шо виробив березовськиуй крім інтриг?
Так шо крім походження капіталу важливішім є продукція підприємства.
2005.10.31 | толя дейнека
Re: просто Порошенку не дали розгорнутися
покидьки2005.10.31 | Budweiser
Все це марксиська дурість, краще б Вебера читали
Наше державні мужі крім вульгарно-примітивного трактування марксизму більше нічого не знають. А почитали в вони Макса Вебера "Протестанська Етика та Дух капіталізму" про те що першими модерними капіталістами в Зах. Європі та США були пуритани, які в бізнесі вбачали Боже покликання, то вони б такого примітимізму в стилі американських вестернів не п@зділи.Предсказамус пише:
> Нам расскажут, что период дикого накопления капитала был везде. И что происхождение любого богатства можно объяснить, кроме первого миллиона. А еще, что такой крупной разборкой мы распугаем инвесторов и вообще цивилизованный мир от нас отвернется...
> Но я все равно, хоть убей, не понимаю, почему переносить обычаи Америки 18 века в 21-й. В те времена наши предки были тоже не ангелы, то кого убьют, то ограбят. Но сейчас это хоть не массовое явление, так почему оно должно быть массовым в вопросах грабежа народа?
2005.10.31 | Мартинюк
Дійсно - статистично науспішніші бізнесмени часто протестанти
або далекосхідні буддисти. Є ще різні національні меншини, але їхня бізнесова стратегія також як правило визначається релігійними аспектами.2005.10.31 | Сергій Кабуд
але протестантський підхід найефективніший як написано в Вебера
і так і є:праця в протестанта є головникм засобом служіння Богові, продовження його справи по творінню.
Інші релігії цей аспект не розглядають, бо переважно переймаються іншою фігнею
2005.11.01 | Забойщик
краще б Вебера читали. Ваши слова, уважаемый,.....
бальзам на мою душу. Уж и не чаял встретить Вебера на страницах Майдана. Дело не только в том, что протестант работой служит Богу. Там целый комплекс мотивов. Может один из основных это большая ЛИЧНАЯ свобода ( в рамках религиозных правил) и ЛИЧНАЯ ответственность перед Богом за содеяное.2005.11.01 | Безробітний
Попробую рассказать попроще....
Хотя уверен, что моего законного троля мне влепят...Приватизация любого прибыльного госпредприятия есть преступление. Включая Криворожсталь.
Если частный бизнес такой эффективный (я лично сомневаюсь в его эффективности), то нет проблем - пусть строит и создает новые предприятия, конкурирует с госпредприятиями и доказывает свои преимущества.
Кстати, именно в таком ключе и развивается Белорусь, демонстрируя результаты экономического развития, превышающие украинские, несмотря на худшие стартовые условия.
Только так и должно было развиваться частное предпринимательство (по-моему, оно только для развития сферы мелких услуг и розничной торговли и пригодно), а не через дармовую приватизацию общенародной собственности, обман людей с "именными приватизационными сертификатами" и невозвратные ющенковские кредиты 1993-1994 годов...
Почему процесс пошел по другому пути? Потому что были люди с властными полномочиями, заинтересованные в этом. В качестве теоретического обоснования грабежа они использовали труды прроффффесионального голодоморщика со товарищи:
"Якщо вийти до коренів такого трактування то це марксизм. Він обгрунтовує боротьбу з капіталом і виправдовує конфіскацію власності у капіталістів тим що ця власність від самого початку набута злочинним і насильницьким шляхом.
Ці ж самі принципи марксизм використовував і при своїй побудові і при своїй же "перебудові" на капіталізм - злочинність і насильницьке присвоєння майна було фактично покладено в основу процесу трансфомарції партійної та комсомольської номенклатури у "капіталістів" та "фінансистів". Все це марксизм у свою чергу позичив у феодалізму, де принцип "первинного насильства" і "початкового злочину" дійсно відповідає істині."
но воспринимать всерьез проффголодоморщика не стОит - по определению марксист за социализм и общенародную собственность, поэтому в приватизации участвовать не станет...
Вот почитайте эти перлы расщепленного сознания "Ці ж самі принципи марксизм використовував і при своїй побудові і при своїй же "перебудові" на капіталізм"...."Марксызм пры свойий жэ пэрэбудови на капитализм..."- бред такого же пошиба как и "Мисяць пры свойий жэ пэрэбудови на малайця"...
Так вот именно профффесссиональные голодоморщики с их расщепленным сознанием и были трубадурами и теоретиками всеобщей приватизации...Именно их "теории" и насаждались через ТВ в виде лапши на уши...Батька таких трибуны лишил и послал подальше, сберег госпредприятия и сохранил жизни сотням тысяч людей...Тамошние голодоморщики воют, конечно, да кто их слушает...
Что делать сейчас? Говорить, что поезд уже ушел - неконструктивно...
Но поезд действительно уже ушел...
Сформировавшаяся економическая "ылита" с немытыми шеями неспособна развивать новые технологии...Эта "ылита" с ее потомками -жлобастыми Андрийками - и старой Криворожсталью управлять эффективно неспособна...
Отдать добровольно награбленное в госсобственность - не отдадут, да и профффголодоморщики крик поднимут про марксизм, все поделить и грабь награбленное...
Ющенко отберет награбленное и виновных накажет? - так в нынешней системе виртуального слабого г-ва кто такой Ющенко? И что дядя Сэм на это скажет?
Так что предстоит медленное загнивание с постепенным снижением до уровня Экваториальной Африки...
Печально...
2005.11.01 | Раціо
Насправді зараз комуняки лише поділили те, що награбували раніше
Після окупації України большевики пограбували власників, але не стали ділити награбоване, до пєрєстройкі воно все перебувало в злодійському общаку і розподялялося строго по понятіям. Коли бандюки побачили, що не здатні керувати награбованим капіталом навіть із такою ефективністю, щоб забезпечити пересічному бандюку рівень життя західного роботяги, то й почали ділити награбоване і розпродавати по мірі сил. А чи то через приватне управління ніби-то державними підприємствами, чи через прихватизацію - то вже деталі.2005.11.01 | Мартинюк
Ще простіше спрогнозував Троцький
Якого за це і вбили.В одній із своїх останніх книг він написав що реставрація капіталізму в СРСР є неминучою, тому що "верхівка, яка безроздільно володіє всіма багатствами СРСР в якості спільного майна, рано чи пізно захоче аби це могли успадкувати їх діти - а це можна буде зробити лише перевівши його знову у форму приватної власності".
На думку Троцького рестаравція капіталізму в СРСР повинна була розпочатися десь у 60-70 роках. Він помилився лише на 10 років.
2005.11.02 | Сергій Кабуд
треба в них це все повідбирати, і так і буде
само собою складеься- вони будуть сталь варити, а банкувати будуть ті в кого технології майбутнього і це готує всім нам купу сюрпризів і повну зміну цінностей і порядку речей2005.11.02 | Безробітний
А такі як Ви цей дерібан освячували та підтримували...
в тому числі і брехнею щодо 10 мільонів українців, які померли від голоду у 1933.2005.11.03 | Мартинюк
Брехати не гарно (С)
Ви не зможете знайти доказів що я підтримув "дерибан", бо я був проти всіх існуючих систем "прихватизації", в тому числі прихватизації через безконтрольність комуністичних держдиректорів, яких ніхто не поміняв і які крали через офшори обігові кошти своїх підприємств, я був проти прихватизації коштів "Ощадбанку" які у 1990-1992 роках роздавалися по списках "партхозактива" у вигляді липових кредитів на забудову, під "відкриття бізнесу" і таке подібне.Решта неноменклатурних громадян України про таке навіть і не чули.
Щодо Голодомору - то від ваших шаманських танців і бубніння у гнилі барабани сталінської пропаганди нікуди не подінуться братські могили померлих від голодоморів , які є в кожному східно-українському селі.
Також нагадаю що за за заняття проблемою Голодомору у "вільній" Україні надалі можна отримати лише штучну автоаварію чи смертельний укол в лікарні як це сталося з Володимиром Маняком, його дружиною Коваленко чи Джорджем Мейсом, якого зробили неходячим інвалідом під час банальної операції видалення апендициту.
2005.11.03 | Shooter
І не тільке те
Предсказамус пише:> Нам расскажут, что период дикого накопления капитала был везде. И что происхождение любого богатства можно объяснить, кроме первого миллиона.
Саме так. Спробуйте пояснити походження багатства одного з найбільших злодіїв на Україні в свій час тов. Тимошенко.
2005.10.31 | BIO
Re: Ціна України
Еще один моментик:Приход реального иноинвестора по последствиям может
стать еще одним гвоздем в гробик "отечественных".
А может и не стать...
Если Миттал начнет мудрить с социалкой.
А ему проще бу договориться с парой чиновников чем
тратиться на дрессированую биомассу.
Кстати, где можно увидеть полный текст инвестдоговора, а ?
Идеалом после всех разборок был бы реальный приход инвестора из
аутентично патриотичной диаспоры с социально ориентированным
капиталом вместо всех этих временщиков.
И формирование чисто проукраинского лобби на Западе вместо "Оранжевой удавки". Тогда визгу от ущемленных "прав" поменьше будет.
И реституция не понадобится.
А теперь вопрос к юристам:
Можно ли трактовать ст.58 Конституции в части законодательной базы
на предыдущий период в том смысле, что подписанные Украиной международные правовые документы имеют силу "задним числом" ?
Т.е. если с 1996 года будут установлены нарушения прав граждан
Украины в соответствии с ИХ буквой то это будет достаточным
основанием для возбуждения "дел".
И что из них можно было бы применить по назначению ?
Начиная с Конвенции прав и свобод.
Или все-таки необходим эксклюзив типа Нюрнберга ?
Нацики небось тоже думали, что живут по законам...
2005.10.31 | Предсказамус
Re: Ціна України
BIO пише:> А теперь вопрос к юристам: Можно ли трактовать ст.58 Конституции в части законодательной базы на предыдущий период в том смысле, что подписанные Украиной международные правовые документы имеют силу "задним числом" ? Т.е. если с 1996 года будут установлены нарушения прав граждан Украины в соответствии с ИХ буквой то это будет достаточным основанием для возбуждения "дел".
Нет.
Статья определяет, что обратную силу имеют законы, смягчающие или исключающие ответственность граждан перед законом. К примеру, отмена статьи УК приводит к тому, что за преступления прошлых лет по этой статье осудить нельзя.
2005.10.31 | BIO
Re: Ціна України
Хорошо, что прочитали и то и то...Плохо, что не дошла моя мысль.
Еще раз - имеют ли силу международные
правовые обязательства Украины предыдущих
периодов на сегодня ?
Т.к. по внутреннему законодательству привлечь
кучмистов к ответу будет очень затруднительно
может лучше для такого дела забазироваться на
международном праве ?
Т.е. не суд в Европе, а суд присяжных (в обход
продажного кривосудия) здесь, но на эффективной
законной основе. Дешевле выйдет однозначно.
Вопрос - что именно может сгодиться для дела ?
И не вздумайте не догнать на этот раз.
2005.10.31 | Предсказамус
Ну, как сказать...
Как раз осудить кучмистов, с моей умеренно профессиональной точки зрения, не просто, а очень просто и здесь. Нужна политическая воля. А без политической воли никакие европейские суды не помогут. Вон, по России международные уголовники стаями бегают и хоть бы хны.2005.10.31 | BIO
Re: Ну, как сказать...
Вашими ручками бы да ММ править...А то там народ никак из дебрей подбора терминологии не выйдет.
Будет совсем превосходно, если изложите там предельно простой и
непобедимый план по правовой организации Суда над кучмизмом.
А если у Вас на уме только схема: Майдан-2 -> Ревтрибунал то
тут точно без избытка политволи не обойдешься. И еще много чего
придется прикладывать к больному месту чтоб чиряк прорвало.
Это явно не оригинальный вариант.
Оригинальнее будет организовать все таким образом чтобы они сами
себя закопали вернув при этом все натыренное. Тут нужны сильные
постмодернистские решения, а не революционная калька прошлого века.
2005.10.31 | Предсказамус
О ревтребуналах
BIO пише:> А если у Вас на уме только схема: Майдан-2 -> Ревтрибунал то тут точно без избытка политволи не обойдешься. И еще много чего придется прикладывать к больному месту чтоб чиряк прорвало. Это явно не оригинальный вариант.
Ревтрибуналы нужны для принятия незаонных решений, здесь такой проблемы нет. Есть другая проблема: желание "жить дружно".
> Оригинальнее будет организовать все таким образом чтобы они сами себя закопали вернув при этом все натыренное. Тут нужны сильные постмодернистские решения, а не революционная калька прошлого века.
Простите, но это наивно. Сами себя они закопают в последнюю очередь, а начнут с Украины.
2005.10.31 | BIO
Re: О ревтребуналах
Ну как из Вас выдавить хоть каплю конкретики ?Я все еще наивно полагаю, что если это ТАК просто то
несложно набросать прямо здесь блок-схему
правового механизма осуждения ку()зма.
Не морального, а фактического, с приговором.
Если это так просто.
Или тут скрыт большой юридический патент ?
Ноу-хау, на худой конец ?
Боязнь потерять роялти ?
2005.10.31 | Предсказамус
Путь стандартный
BIO пише:> Ну как из Вас выдавить хоть каплю конкретики?
Вся конкретика расписана в кодексах и учебнике по криминалистике. Но чтоб она заработала, нужна мелочь: желание украинской власти. Если Вас интересует, как выдавить из нее это желание, то вопрос уже не юридический. Думаю, хватило бы победы Тимошенко на мартовских выборах.
2005.10.31 | BIO
Думаю, как бы бы не помешало. А есть ли понадежнее варианты?(-)
2005.10.31 | Ukropithecus (robustus)
Re: Путь стандартный
Предсказамус пише:> Вся конкретика расписана в кодексах и учебнике по криминалистике. Но чтоб она заработала, нужна мелочь: желание украинской власти. Если Вас интересует, как выдавить из нее это желание, то вопрос уже не юридический. Думаю, хватило бы победы Тимошенко на мартовских выборах.
Отут є принциповий момент, зло мусить бути покарано законом, а не беззаконням, бо тоді саме покарання стане ще більшим злом. Юля цього ніколи не розуміла, не розуміє, і не зрозуміє.
2005.10.31 | Предсказамус
А смысл?
Ukropithecus (robustus) пише:> Отут є принциповий момент, зло мусить бути покарано законом, а не беззаконням, бо тоді саме покарання стане ще більшим злом. Юля цього ніколи не розуміла, не розуміє, і не зрозуміє.
Беззаконие имеет смысл тогда, когда закон бессилен. В нашем случае противной стороной предпринимаются титанические усилия для того, чтоб закон не сработал, т.е. вполне достаточно, чтоб ему (закону) перестали мешать.
2005.11.01 | BIO
Re: А смысл?
>В нашем случае противной стороной предпринимаются титанические усилия для того, чтоб закон не сработал, т.е. вполне достаточно, чтоб ему (закону) перестали мешать....а также зачистка документов и свидетелей...
И когда придет Закон - не к чему будет предъявлять претензии.
Или Вы думаете, что они зря время теряют ?
В отличие от нас.
2005.10.31 | Майдан
Re: Ціна України -виправив і постави у "Статті"
Виправив лише граматичні помилки ...2005.10.31 | толя дейнека
Re: категорично неможливо
технолог пише:> Ті дії, які призвели до таких колосальних втрат мусять бути розслідувані, доведені до правового вирішення.
раджу не забувати, що добра половина України натепер належить українському і міжнароднму жидівству, а будь яка спроба зазіхання на споконвічне жидівське майно викличе справедливе засудження світової спільноти, будете щасливі, якщо вам впають не фашизм, а всього лишк расизм, ксенофобію і антисемітизм.
> 1. Відбувся та продовжується дєрібан загальнонаціональної власності, від якого зазнає величезної шкоди все суспільство як зараз, так і на майбутнє.
це ви дивитеся зі своєї обмеженої дзвінниці і внерто не розумієте свого щастя. Подивіться з іншого боку і вам стане легше. Україна як держава шляхом передачі стратегічної власності в руки найдемокритичнішої національності все більше занурюється в цивілізовані цінності, і зрештою вороття точно не буде.
> Будьмо пильними!!!
навіщо три знаки оклику, не зрозуміло..
2005.10.31 | капітан Немо
Україна не має ціни !
Зайвий раз нагадаю, що внаслідок глобального потепління незабаром значна частина так званого "розвиненого світу" опиниться під водою чи буде заболочена. УКраїна натомість поки що залишиться сушею. Тому сюди намагаються поселитися різні зальотні європейці з мішками доларів. Вони хочуть скупити нашу землю. не пишу - "скупити за безцінь", бо через 5-7 років і мільйон доларів може бути не вартий сотки нашої землі.2005.10.31 | технолог
Підсумовуючи добу обговорення
Дякую всім!Я стою на позиціях вищезгаданого Вебера з його етикою бізнесу, а не на засадах комсомольских шкіл. До речі, так звані марксісти багато чого накрали та поперекручували з світової філософії.
Але річ не про те...
Я хочу почути від вищого керівництва країни простий і зрозумілий, чесний месидж:
досвід минулих років показав, що в країні відбулося систематизоване розкрадання державної власності під час масової приватизації держвласності.
- Весь процес буде проаналізований,
- для чесних бізнесменів створюватиметься режим максимального сприяння діяльності,
- всі спроби реприватизації чесно набутої власності будуть жорстоко каратися відповідно законодавства,
- всі випадки розкрадання власності під виглядом приватизації будуть розглянуті у судовому порядку, винуватці покарані, розкрадені та набуті злочинним шляхом кошти будуть повернуті у держбюджет та спрямовані на розвиток економіки.
Що стосується конкретно грошей за КМК - в нас достатньо багато галузей, куди їх спрямувати. Наприклад, ми вже знаємо, що наступного року в нас буде дефіціт подовольчого зерна, то чому б не закупити за пристойними цінами надлишки врожаю цього року; ми вже знаємо, що ціни на російську нафту та газ ростуть, то чому б не розвивати видобуток на шельфі Чорного та Азовського морів; ми вже знаємо, що зростатиме ціна на ядерне паливо, то чому б не створювати замкнутий цикл виробництва цього палива...
Я думаю, розумних напрямків вкладання коштів і ви можете назвати багато...
Аби цим займалася розумна та чесна влада, а не такі пацани, які за один день роблять в Україні трьох генпрокурорів.
2005.11.01 | Горицвіт
Звісно, я не юрист, але
мені розказували люди, які мали дотичність до процесів "прихватизації", що з точки зору тодішніх законів там (в більшості випадків) не підкопаєшся. Грубо кажучи, приймає місцева рада постанову, що такий-то об'єкт продати такому-то за 100 грн. - і все. Так (нібито) було по закону.Тобто чесне юридичне переслідування зробити зараз важко. Чи це так? Якщо так, тоді які пропозиції?
2005.11.01 | технолог
Re: Звісно, я не юрист, але
Горицвіт пише:> мені розказували люди, які мали дотичність до процесів "прихватизації", що з точки зору тодішніх законів там (в більшості випадків) не підкопаєшся. Грубо кажучи, приймає місцева рада постанову, що такий-то об'єкт продати такому-то за 100 грн. - і все. Так (нібито) було по закону.
>
Я теж не юрист, але, насамперед, нема у влади волі та бажання займатися переслідуванням злочинців. Свого часу служба безпеки Пінчука, а там достатньо професійні мєнти казала: "В міліції лежать стоси папок з матеріалами на цих "бізнесменів", але нема команди "фас!".
Щодо приватизації за 100 гривень якраз дуже легко добиватися, бо це простий дєрібан. Але ж і розкопати хто і яким чином доводив підприємства до банкрутства, куди йшли гроші з підприємства, хто приймав рішення з банкротства - теж можливо.
Звичайно це у тому випадку, коли ОБЕЗ буде не дрібних бізнесменів доїти, а займеться своєю справою...
> Тобто чесне юридичне переслідування зробити зараз важко. Чи це так? Якщо так, тоді які пропозиції?
А кому сєйчас лєгко?...
"Главноє, чтоб воля била к побєдє..."
2005.11.01 | Горицвіт
Re: Звісно, я не юрист, але
технолог пише:> Горицвіт пише:
> > мені розказували люди, які мали дотичність до процесів "прихватизації", що з точки зору тодішніх законів там (в більшості випадків) не підкопаєшся. Грубо кажучи, приймає місцева рада постанову, що такий-то об'єкт продати такому-то за 100 грн. - і все. Так (нібито) було по закону.
> >
>
> Я теж не юрист, але, насамперед, нема у влади волі та бажання займатися переслідуванням злочинців.
Це само собою.
> Свого часу служба безпеки Пінчука, а там достатньо професійні мєнти казала: "В міліції лежать стоси папок з матеріалами на цих "бізнесменів", але нема команди "фас!".
Команда "фас" завжди вибіркова, ні?
> Щодо приватизації за 100 гривень якраз дуже легко добиватися, бо це простий дєрібан.
Там було (є?) типу такого: "виконком визначає ціну і продає". От і визначив ціну 100 грн, в рамках своїх повноважень. Що далі?
> Але ж і розкопати хто і яким чином доводив підприємства до банкрутства,
Мені здається, це, на жаль, фантастика. Навіть при наявності "політичної волі".
2005.11.01 | технолог
Re: Звісно, я не юрист, але
Горицвіт пише:> технолог пише:
> > Горицвіт пише:
> > > мені розказували люди, які мали дотичність до процесів "прихватизації", що з точки зору тодішніх законів там (в більшості випадків) не підкопаєшся. Грубо кажучи, приймає місцева рада постанову, що такий-то об'єкт продати такому-то за 100 грн. - і все. Так (нібито) було по закону.
> > >
> >
> > Я теж не юрист, але, насамперед, нема у влади волі та бажання займатися переслідуванням злочинців.
>
>
> Це само собою.
>
>
> > Свого часу служба безпеки Пінчука, а там достатньо професійні мєнти казала: "В міліції лежать стоси папок з матеріалами на цих "бізнесменів", але нема команди "фас!".
>
>
> Команда "фас" завжди вибіркова, ні?
А те, що зараз відбувається дружба з олігархами - це не вибірково?
Мова про те, що підходити до всіх однаково, а не вибірково.
>
>
> > Щодо приватизації за 100 гривень якраз дуже легко добиватися, бо це простий дєрібан.
>
>
> Там було (є?) типу такого: "виконком визначає ціну і продає". От і визначив ціну 100 грн, в рамках своїх повноважень. Що далі?
Де "там"?
>
>
> > Але ж і розкопати хто і яким чином доводив підприємства до банкрутства,
>
>
> Мені здається, це, на жаль, фантастика. Навіть при наявності "політичної волі".
Будь-який шлях починається з першого кроку...
Де ці кроки з адекватним інформаційним супроводженням, висвітленням у ЗМІ де і що як діється.
Свіжий приклад - наїхали на оточення Ющенка і прийшлося їм ворушитись, навіть БМВуху у Чехію відігнали та перепродують...
2005.11.01 | BIO
Re: Звісно, я не юрист, але
>Де ці кроки з адекватним інформаційним супроводженням, висвітленням у ЗМІ де і що як діється.Свіжий приклад - наїхали на оточення Ющенка і прийшлося їм ворушитись, навіть БМВуху у Чехію відігнали та перепродують...Тут бы не вестись хоть нам на маскировку ложных целей.
Отличать надо этот дым от воды где ходит большая рыба.
У любой нормальной оборонительной системы как
минимум две линии траншей.
Вот вам частный случай: НЗФ -> КМК -> Укррудпром.
Бьются за каждый рубеж, а конца первой полосы еще не видно.
А сколько таких УРов понастроили...
2005.11.02 | Горицвіт
Re: Звісно, я не юрист, але
технолог пише:> >
> > Там було (є?) типу такого: "виконком визначає ціну і продає". От і визначив ціну 100 грн, в рамках своїх повноважень. Що далі?
>
> Де "там"?
В правилах приватизації.
Продовжувати я не хочу, бо ідея була, щоб спеціалісти прокоментували фахово, а друга ідея - вселити сумніви і розвіяти зайві надії.
2005.11.02 | технолог
Re: Звісно, я не юрист, але
На цю тему у останньому ДТ Мостова суворо відкоментувала ситуацію передовицею (див.нижче).А ще нижче відповідь Турчинова на питання, що треба робити, щоб притягти до відповідальності бандитів, які мусять сидіти у тюрьмах(див. ще нижче).
http://www.zn.kiev.ua/ie/show/570/51674/
ПОЦАРЮВАЛИ — І ДОСИТЬ?
Юлія МОСТОВА
Про те, що влада не має стратегії розвитку країни, яка передбачає чітке визначення пріоритетів, писали багато й давно. Однак цього тижня ми отримали найбільш промовисте підтвердження цього: попри те, що всю передвиборну кампанію Віктор Ющенко говорив про необхідність реприватизації «Криворіжсталі»; попри те, що вже під час його каденції стало зрозуміло: КМК буде повернутий державі і проданий дорожче; попри те, що суди Кабмін і Генпрокуратура виграли і конкурс за сімдесят п’ять днів був оголошений, попри весь цей запас у часі після проведення самого конкурсу представники влади — президент, прем’єр, міністр фінансів, міністр економіки — врозбрід стали висувати версії, на що необхідно витратити гроші, виручені від продажу підприємства! Якби у влади були визначені стратегія і пріоритети розвитку (не ті пріоритети, які впродовж п’яти хвилин перелічуються у промові президента з нагоди Дня незалежності, а ті, що перелічуються за 10 секунд, оскільки зрозумілі й затверджені), то не виникало б сьогодні запитань, на що витратити двадцять чотири мільярди гривень.
Створення фінської компанії «Нокіа», що стала одним зі світових лідерів мобільного зв’язку, стало можливим після того, як упродовж певного часу країна практично третину бюджету витрачала на розвиток сфери високих технологій. На п’ять військових підприємств працювала вся Південна Корея для того, щоб, конверсувавши їх, створити всесвітньо відомі бренди і згодом вибудувати на них економіку країни. Прикладів визначення пріоритетів, які при правильному розрахунку витягували економіку держав із стагнації та депресій, як Барон Мюнхгаузен себе за волосся з болота, можна наводити багато. В Україні ж ці пріоритети не визначені. Тоді як абсолютно очевидно, що гроші, які залишаться від приватизації «Криворіжсталі» після погашення бюджетного дефіциту і, можливо, тримільярдного дефіциту Пенсійного фонду, не повинні зникнути через розчепірені пальці всіх галузей, а мають сконцентруватися в одному-двох місцях із тим, щоб згодом давати країні прибуток, як мінімум, не менший за той, який могла б при ефективному менеджменті давати «Криворіжсталь», якби залишилася у державній власності. Що це може бути? Сільське господарство? Будівництво газопроводу? Будівництво доріг, які сприяють підвищенню привабливості України як транзитного коридору? Інноваційна політика? Відповіді немає. Бо влада знає, що їй потрібно латати, але вона не знає, що їй потрібно шити.
Інша річ, що вона далеко не завжди має уявлення про те, як і якими силами робити навіть це. У країні зруйнована державна система управління. Про якість левової частки кадрів із нового призову ми не говоритимемо. Про це, знову ж таки, давно все сказано. Але багато й інших проблем. Секретаріат президента зруйнований. Робляться, безумовно, спроби відновити й налагодити його роботу, але запустити все так швидко, як це уявлялося Олегу Рибачуку ще півтора місяця тому, неможливо. У кращому разі, інтелектуальна плацента президента почне працювати з нового року. Поки що ж наявна організаційна гіпоксія.
Генпрокуратура обезголовлена. Упродовж дев’яти місяців не відбулося призначення послів. Півроку в нас немає представника у Вашингтоні та ще майже в двох десятках країн. А в Росії українську дипмісію очолює людина, з вимогою відставки якої на самому початку терміну виступив сам президент України. Не вдаючись в обговорення політичних поглядів та професійних рис Миколи Білоблоцького, хочу поцікавитися: а наскільки ефективно може працювати «підвішений» посол?
Те ж саме запитання і до всіх губернаторів. Після відставки уряду президент не приховував, що має намір провести кадрові чистки в губернаторському корпусі. Було обіцяно завершити їх до 11 жовтня. Намір правильний. Але сьогодні 29 жовтня. Майже два місяці глави областей не мають уявлення про те, як складеться їхня доля, і можна припустити, що пріоритетно займаються чи то її вирішенням, чи то самозабезпеченням через незнання власного майбутнього. Наскільки вони ефективні у своїй роботі (знову-таки, не вдаючись в оцінку особистісних та професійних рис кожного з них), — запитання риторичне.
Йдемо далі. Були деякі підстави вважати, що з приходом Анатолія Кінаха — досить виразного менеджера й організатора — на посаду секретаря РНБОУ хоча б ця структура запрацює чітко. Але поки що цього не сталося. Усі, хто сидів у кріслі секретаря РНБОУ в усі часи, хотіли стати Горбуліним. Однак для того, щоб ним стати, а точніше — мати такий вплив, який із 1994-го по 1998 рік (1999-й не враховуватимемо) мав Володимир Павлович у країні, не потрібні додаткові повноваження — Горбулін обмежувався тими, які були виписані в законі, а потім у Конституції; для цього не потрібно мати штат ні з 280 чоловік, як хотів Порошенко, ні з 240, як затвердив Кінах, — Горбулін принципово стежив за тим, щоб кількість штатних співробітників не переходила цифру 100. Для цього потрібно бути державним діячем, здатним розподіляти послідовність пріоритетів у такий спосіб: спочатку державні інтереси й азарт до великої, зокрема, й міжнародної, політичної гри, а потім уже — інтереси власні. Політика як мета, а не політика як засіб. Інтрига, і не інтрижки. Цього рівня ніхто з наступників Володимира Павловича, на жаль, не досяг, як і рівня підготовки засідань РНБОУ.
Навіщо далеко ходити за прикладом? Про те, що в п’ятницю о третій годині дня відбудеться засідання Ради, її члени — прем’єр, спікер, глава Верховного суду, міністри, голова СБУ — довідалися наприкінці робочого дня в четвер! Як і про тему, що обговорюватиметься на найвідповідальнішому державному дискусійному майданчику країни. Хтось собі уявляє якість рішень, прийнятих за таких умов? Отож бо.
Єдина структура, яка на сьогодні працює більш-менш ефективно, — це Кабінет міністрів. У ньому є свої слабкі й сильні ланки, але в цілому процес триває. Триває і наражається на... відсутність провладної більшості в парламенті. Реалізація багатьох напрацювань Кабміну проблематична, а часто — неможлива саме через цей чинник. Що, крім політичної короткозорості, відсутності організації й невичленення політичних пріоритетів, перешкоджало керівництву країни в перші місяці створити в Раді більшість із фракцій переможної коаліції та переляканих представників прокучмівської більшості? Що, крім цього, завадило сконструювати машину для прийняття урядових і президентських законопроектів? Деталі ж самі з ями вистрибували! Життя вкотре довело: виконавча влада без підтримки парламентської більшості — що кондитер без духовки: пиріжки законопроектів можна ліпити, але сирими їх не з’їси. Завал парламентом своєчасного прийняття законів, необхідних для вступу в СОТ; перемога депутатських лобі над здоровим глуздом зміни тарифної політики, і як наслідок — процвітання контрабанди на кордоні; прийняття популістських законів, які розривають реальну оболонку бюджету, — це лише окремі приклади, що стали наслідком упущеного шансу зі створення провладної більшості в Раді.
Відсутність стратегії розвитку економіки й деформація державної бюрократичної машини вкупі з перманентними скандалами в помаранчевій, а з урахуванням соціалістів — помаранчево-рожевій команді призвели до зниження авторитету влади. Яскравим прикладом цього може бути трансформація самовідчуття українських олігархів. Двох років перебування в парламентській опозиції Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко виявилося мало для того, щоб виробити чіткі критерії й методики розрулювання ситуації з ревізією приватизації минулих років. Про наслідки відсутності таких критеріїв керівників держави неодноразово попереджали як під час передвиборної кампанії, коли реваншистські ідеї були вишиті на помаранчевих прапорах, так і на світанку нової влади. Марно попереджали. Втім, як і про багато що інше. Тут журналістам «ДТ» повідали про те, як Віра Іванівна Ульянченко обурювалася тоном публікації в «Дзеркалі тижні». Мовляв, «що це за форма — «президент зобов’язаний»! Президент нікому нічого не зобов’язаний». Можливо, Віра Іванівна і мала б рацію, якби не два моменти. Перший — цей президент зобов’язаний суспільству і країні, як колгосп — землі. Це апріорі. І другий — главі держави знадобилося вісім місяців (під час яких був убитий шанс на прорив) для того, щоб почати робити те, про необхідність чого говорилося в лютому і березні: призначити віце-прем’єра з регіонів; зустрітися з олігархами; почати зшивати країну; вибудовувати цивілізовані контакти з опозиційними силами; провести ревізію кадрових призначень у регіонах; обмежити вплив людей, які прийшли у владу «відбивати» гроші за передвиборну кампанію, тощо. Деякі з цих речей не пізно реалізувати нині, а з деякими і вчора спізнилися. Якщо до середини весни можна було говорити про реальну реприватизацію підприємств за чітко визначеним і всім зрозумілим законним принципом (наприклад, невиконання інвестзобов’язань чи юридичні порушення під час проведення тендерів); якщо ще до середини літа можна було говорити про реальність механізму доплат, зрозуміло, за умови його затвердження ВР, — то тепер з українськими олігархами, які соромляться свого багатомісячного і, як виявилося, безпричинного страху, говорити можна було тільки про створення рамок і правил гри. Для іншої розмови в нинішньої влади немає ресурсу. Найчіткіше про це сказав екс-генпрокурор: «Даїшник піднімає жезл, і вже ніхто не зупиняється». До речі, у тому, що державна машина, і передусім правоохоронні органи, додавши в піарі та вербальній демократичності, здали в професіоналізмі й не набрали в принциповості, значима частка вини самого Святослава Піскуна. Найчастіше в прокуратурі та в судах держава, яка розпочинає спір із казнокрадами чи сумнівними власниками земель, заводів і пароплавів, програє, оскільки її законні аргументи поступаються вагомим аргументам заможних відповідачів... Цю тенденцію українські олігархи усвідомили набагато раніше, ніж українське суспільство зрозуміло, що відбувається.
Після того як із української влади зникла Юлія Тимошенко, беззавітно віддана ідеї приватизаційної продрозкладки; після того як із оточення Ющенка де-юре (а деякі й де-факто) зникли люди, які мали намір боротися за перерозподіл власності або за фінансові потоки, експлуатація котрих призвела б до збільшення власного великого бізнесу, після виведення з дрібної влади великих гравців біля Віктора Андрійовича залишилися люди, які на велику власність не претендували і реприватизації не жадали. Але деяким із них було достатньо подяки, котра надходила від заможних шукачів президентської уваги. Простіше кажучи, ті, хто жив на зарплати, пережили тих, хто жадав великої власності та влади. Цей аспект також став однією з причин можливості не просто зустрічі президента з олігархами, а саме такої зустрічі, скликаної похапцем, проведеної без сценарію, після якої в олігархів і зміцніла думка про слабкість президента.
Мені доводилося чути про цю думку з перших вуст. Квінтесенція така: «Те, що Ющенко програв, було ясно ще до зустрічі. Ніяких доплат не буде. Реприватизації — теж. Можливо, ще розберуться з НЗФ, і на цьому буде поставлено крапку. Та все ж зустріч була важливою. Але ми очікували, що це буде розмова з державним діячем, із президентом, під час якої обидві сторони візьмуть на себе певні зобов’язання і, крім того, обговорять стратегічні питання. Порушать теми, які визначать завершення періоду первинного накопичення капіталу і визначать взаємовигідні, нехай однакові для всіх, але стабільні правила гри. Ми думали, з нами говоритимуть про закон «Про амністію тіньових капіталів» і його умови, про новий Податковий кодекс, про судову реформу, без якої ведення бізнесу в країні є надзвичайно ризикованим. Натомість ми почули загальні слова про те, що потрібно чесно робити бізнес і протягом кількох годин були свідками того, як Скудар, Жеваго, Бойко та Гайдук сперечалися з Пинзеником із приводу неповернення ПДВ. А той, у свою чергу, посилався на непередані податковій документи. Чому нас повинні цікавити якісь неузгодженості між структурами влади?! Чому розмова з президентом, із главою держави має опускатися до рівня розмови в кабінеті податківця? Президент нас попросив будувати лікарні й реставрувати пам’ятки. Займатися меценатством чи ні, за великим рахунком, це наша особиста справа. Ми ж сплачуємо податки, за які держава це все повинна робити саме за рахунок бюджету».
Ну, припустимо, з приводу податків мої співрозмовники погарячкували, бо культивована «оптимізація» податків усередині країни й уникнення сплати податків через виведення великої частини капіталу за кордон — гріх практично кожного, хто сидів за одним столом із президентом. Однак «дорогі друзі» так і не почули про реальну схему, яка дозволяє набути довіру до влади і через амністування засвітити свої реальні капітали.
Погарячкував президент також, називаючи цих людей обличчям українського бізнесу. Насправді ж бізнесовим обличчям держав може слугувати «Соні» і «Дженерал моторс», «Бритиш петролеум» і «Шанель». Інакше кажучи, виробники брендів, які асоціюються зі своїми країнами більше, ніж малюнки прапорів; ті компанії, котрі сприяли визначенню місця своєї держави в міжнародному розподілі праці. Ні Суркіс, ні Жеваго, ні Пінчук, ні Хорошковський, ні Ахметов (попри піар-претензії) не можуть вважатися бізнес-обличчям України: не доросли, не визріли. Однак, як про тримачів найбільших капіталів і найбільших роботодавців про них говорити можна. І як найбільші власники, котрі сформувалися в епоху Кучми, вони дані новій владі як об’єктивна реальність. Інших вітчизняних буржуїв такого масштабу в країні вже не буде: немає тієї різниці внутрішніх і світових цін на метал і хімію, немає тих потоків російського газу й нафти, на котрих ці статки було нажито. Так, успіх цих людей також пов’язаний із фаворитизмом, корупцією і, що досить важливо, із практикованою закритістю українського ринку для великих закордонних інвесторів. Але вони є, і владі забракло технологічності й рішучості, а також законних підстав або законодавчих ініціатив для того, щоб виправити приватизаційну несправедливість минулих років. Але тепер їй бракує авторитету й ідей для нав’язування олігархам прозорих і вигідних для держави правил гри. Потенційні жертви справедливості відбулися великим страхом і малими витратами на реставрацію Січі, Батуринського палацу. Сьогодні реальне занепокоєння — і то не за свій бізнес, а за себе особисто — відчуває хіба що Рінат Ахметов. Однак після того, як кримінальну справу про діла давно минулих днів було покладено до довгої шухляди, Рінат Леонідович на запрошення глави держави повернувся в країну і на радостях готовий був підтримати кандидатуру на посаду прем’єра не те що Єханурова, а Степана Хмари.
Зрозуміло, зустріч із олігархами, або найбільшими власниками України, мала бути проведена президентом на самісінькому початку каденції. За іншим сценарієм, в іншій атмосфері і з іншими вимогами, умовами. І на ній президент сприймався б переможцем і державним діячем, а не партнером. У результаті глава держави не здобув авторитету в олігархічному середовищі й укотре здивував власний електорат.
Проблеми зі стратегією, менеджментом й авторитетом серйозно послабляють шанси владної команди на майбутніх парламентських виборах. Населення, яке називає стиль правління «бардаком», продовжує перебувати в розхристаних почуттях. Передусім це стосується електорату помаранчевої команди. Частина країни зловтішається, частина розчаровується, частина озлобляється, але частина ще сподівається. Та, котра сподівається, справедливо зауважує, що розрахована не на рік, а на п’ять років, програма, все ж частинами виконується: зарплати, пенсії підвищено; детінізація економіки, котра дала 70-відсотковий приріст до бюджету, мала місце; строк служби скорочено; новонароджених підтримують восьмитисячними виплатами; «Криворіжсталь» продано; свобода слова в усій красі (було б що сказати). Але всі ці досягнення, по-перше, незначні порівняно з тим проривом, який могла б здійснити країна, коли б нова влада мала план і ставку робила на інтелект і менеджерів. А по-друге, коли б сама розколота команда не мала настільки яскраво виражених суїцидальних схильностей. У даний момент цілком очевидно, що дії Тимошенко та її команди передусім спрямовані на дискредитацію Ющенка та його оточення. З другого боку, ми бачимо, що дії як оточення президента, так і його особисто, сконцентровані на дискредитації Тимошенко та її команди. Ви за останні місяці чули від Віктора Андрійовича критичне зауваження на адресу Симоненка або Януковича, Литвина або Вітренко? Правильно, не чули...
Представники розпиляної сцени Майдану методично вганяють цвяхи в рейтингові домовинки одне одного. Паралельно війна, що вибухнула між Литвином і Морозом, опускає зрослі було шанси обох сил. У результаті як мати-Вітчизна над Києвом, над країною нависає монументальний образ Віктора Федоровича. Тільки не з мечем, а з ключкою для гольфу, до якого лідер «Регіонів» приохотився: вільного часу в нього — хоч греблю гати. Хтось запитає: а чому ж ви критикуєте владу і не чіпаєте Януковича? Резонно. Але що можна сказати про людину, якій вдалося за цей час відпочити, схуднути й здійснити тур по базарах? Солдат спить — служба йде. Сьогодні ніхто з його конкурентів не в змозі залізти на його електоральне поле. Їм би своє втримати. А утримавши, впросити прийти до виборчих урн. Адже, як показують соціологічні дані, сам по собі електорат Віктора Януковича не зростає. Проте, коли підрахунки проводять не від усіх опитаних, а тільки від тих, хто має намір прийти на вибори, показники партії Януковича різко вириваються вперед. Тому що країна, яку так і не зшили, досі розділена на два табори. Але якщо у Віларібо панує розгубленість і розчарування, то у Вілабаджо — очікування реваншу.
З огляду на неминучість конституційної реформи і, як наслідок, перерозподілу повноважень від президента до парламенту й Кабміну, роль Верховної Ради та її майбутнього складу важко переоцінити. Сьогодні ситуація для помаранчевого табору має вигляд дуже невтішний: перспективи Януковича повернути собі пост прем’єра і, як наслідок, у жорсткій формі забезпечити ренесанс — сьогодні реальні. Якщо не станеться ніяких якісних змін на борту владного корабля або в стані помаранчевих у широкому розумінні цього слова, то країна матиме дві перспективи: або повний відкіт назад із погляду принципів і цінностей, або перманентна війна не на життя, а на смерть між центрами влади.
Перша ситуація передбачає створення в майбутньому парламенті коаліції за участю президентської «Нашої України», «Регіонів» і, можливо, Литвина. Наслідки такого союзу з реальним висуванням Януковича на пост прем’єра можна описувати дуже довго. Водночас, цей опис буде лише доповненням до цілком чіткого уявлення про те, хто стане головною постаттю у владі й з якими принципами. Саме під керівництвом цієї постаті внаслідок досягнення його консенсусу з «Нашою Україною» і знову-таки, можливо, з партією Литвина, відбудеться колосальний дерибан постів, потоків і силовиків. У принципі, коаліцію можна було б розширити іншими політичними силами, які подолали бар’єр, коли хтось, звісно, пояснить трьом партнерам необхідність підпускати до пирога зайві роти.
Другий, конфронтаційний, варіант матиме місце в тому разі, якщо більшість буде сформовано без урахування президентської сили. Тоді глава виконавчої влади — прем’єр-міністр, обраний, наприклад, коаліцією «Регіонів», Тимошенко і Мороза, а також спікер, призначений цією же коаліцією, вступлять у неминуче протистояння з президентом. А оскільки реформа породжує три рівновеликі центри влади, то ні про який реальний розвиток і прорив мова йти не зможе.
Дехто з вас спитає: «А чому ж не розглядається варіант союзу Ющенка та Тимошенко?» З погляду політстратегії та відповідальності переможців цей союз необхідний. Він не є стовідсотковим виходом із ситуації. Але, можливо, рятівним для збереження певних цінностей, за торжество яких люди стояли на Майдані. Для цього електорату будь-який інший союз і Ющенка, і Тимошенко — є аморальним. Однак, з огляду на домінуючі амбіції й емоції, розумний крок, спрямований на прагматичне возз’єднання, багатьом видається неможливим. Саме ця нераціональна й безвідповідальна поведінка обох сторін у сукупності зі спільними і зробленими окремо Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко помилками, перекреслюють у свідомості багатьох позитивні наробітки їхньої спільної влади і розчищають дорогу до відродження жорсткого варіанта епохи Кучми.
Олександр Турчинов: Якщо СБУ почало б розслідування щодо Віктора Ющенка, я повідомив би про це президенту
Олена Притула, Сергій Лещенко, УП, 31.10.2005, 15:11
http://www.pravda.com.ua/news/2005/10/31/35108.htm
Влітку, незважаючи на прямий тиск і погрозу Ющенка, ми спокійно прийшли і зробили обшук в "Нафтогазі". Нікого на підлогу не клали, коректно, пред’являли рішення на обшук і проводили вилучення документів. Ми знали, що нам треба вилучати...
– Тобто у Служби безпеки є своя людина в "Нафтогазі"?
– СБУ має можливість отримувати необхідну інформацію... Після обшуку керівництво "Нафтогазу" робить політичну заяву, що їх ледь не підірвали! Але ж погодьтеся, жодна комерційна структура не буде розповідати, що по відношенню до неї відбуваються слідчі дії – просто щоб не відлякати клієнтів.
А "Нафтогаз" починає публічно нагнітати: "Караул, нас обшукали!" Для того, щоб показати, що їм хтось заважає працювати. Але ж це нормально, коли державну структуру перевіряє КРУ, СБУ.
Той самий Воронін, який ходив до нас на допити – він і досі працює заступником голови "Нафтогазу". Його знімала Юлія Володимирівна, а тепер знову відновили. Разом з Бойком вони були фактично організаторами серйозних процесів в енергетичній сфері.
Важко одночасно представляти приватні і державні інтереси. Уявіть собі, людина, яка лякає слідчого президентом: "Він вам дасть по шапці!". Це ненормально!
Але вже наприкінці серпня – на початку вересня у нас майже все було готове для пред’явлення звинувачень головним фігурантам злочину.
Єдине – треба було прийняти рішення – який запобіжний захід застосовувати до обвинувачених, тому що дехто працював на високих державних посадах, дехто готовий був при першій загрозі рванути за кордон.
Але ситуація зірвалась... Це співпало з публічними заявами про корупцію в безпосередньому оточенні президента та моєю відставкою.
Я вважаю, що саме діяльність СБУ була однією з вагомих причин повалення уряду Тимошенко. Вона була відсторонена з посади, тому що їй пред’являлася вимога здати мене. Тому що я, мабуть, надто багатьом заважав.
– Чи є у вас інформація, яку ви збираєтеся засвітити найближчим часом?
– Якщо мені стане відомо, що розслідування щодо НАК "Нафтогаз" не просувається – а я бачу, як нахабно поводяться фігуранти цієї справи! – то я буду змушений публічно поінформувати суспільство. Бо все, що відбувається навколо теми газу – це колосальний удар по економіці України!
2005.11.03 | толя дейнека
я б додав один вкрай важливий пункт до вашого переліку заходів
а саме:- щоб всі водії та пішоходи дотримувалися правил дорожнього руху, через нехтування якими гинуть тисячі людей.
ви згодні чи ні? потрібно це нам чи ні?
вимагати дотримання правил чесної приватизації народного майна - це все одно що закликати свиней коло корита користуватися ножем і виделкою. Наші герої приватизації мало чим відрізняються від свиней в вимірі відчуття їжі та цілеспрямованості.
Ще смішніше вимагати наведення порядку від нашого народного президента. Вже будучи на сином одного відомого батька, а перебуваючи у ранзі лідера "народної опозиції" фракція "наша Україна" майже одностайно підтримала дерибан Укррудпрому в 2003, коли вся стратегічна галузь була продана за ціною одного середнього рудника. Продана Пінчуку, Коломойському, Ярославським, Новинському.
Хіба що наш народний президент сам себе випоре, як унтер-офіцерська вдова
2005.11.02 | Сергій Кабуд
Взагалі ціна України корелює з рішучостю влади закрити російські
трубопроводи при потребі швидко і надовго і захистити при цьому кордони країни2005.11.02 | BIO
Re: Взагалі ціна України корелює з рішучостю влади закрити російські
Це Вам ота віртуальна гра підказала виграшний вар"янт ?Допустимо.
А що далі ?
А, здогадався - загорнути той потік до Росії, хай захлинуться
та й нанюхаються.
А то тама тіки Жирік вічно під газом - це неприпустимо.
Садюга
2005.11.02 | Сергій Кабуд
рішучість ще не означає дію
це як з ядерною зброєю- аргумент в переговорах, алесаме так можна визначити 'ціну' України на сьогодні, бо крім прокачки енергоносіїв і близьких галузей - решта економіки недорозвинена
2005.11.03 | BIO
Re: рішучість ще не означає дію
Такі речи можуть робитися коли є альтернатива,а не похапцем - у вигляді чистого шантажу.
Якщо казати строго.
2005.11.03 | Сергій Кабуд
ні, не похапцем, це треба формувати як нову державну ментальніст
насправді саме так здійснюється політика всіма незалежними країнами в світі.Наша теріторія- це повністтю наш суверенитет.
Хоче хтось прокачувати нафту-газ -
має домовлятися з хазяїном.
Щодо можливих криз - якщо криза приводить до консолідації суспільства на патріотичних засадах- після її вирішення нація лише піоднімається.
2005.11.03 | толя дейнека
Re: як бачите, різні обкурені розкидані по всьому світі
а картина була б непогана. В наглухо запертий кордон України прибігли стукати Путін і весь європейський табунчик. Постукали до темряви і розійшлися.
2005.11.03 | Shooter
Питання про винахід велосипеда
Погоджуючись в принципі з головною ідеєю мессиджу "красти - негарно" і "мала бути приватизація, а не дєрібан", все ж таки спробую покласти автору одне запитання: чому ні в одній з більш-менш успішних постсоцкраїн (де крали теж достатньо) не була проведена "реприватизація"?Більше того - навіть у сьогоднішній абсолютистській Росії надають перевагу башлянню астрономічних сум певному Ромі за "чесно надєрібанене" перед простою "експропріацією награбованого". Чому?
2005.11.03 | Sych
Назвіть приклад "більш-менш успішних постсоцкраїн" пліз.(-)
Shooter пише:> Погоджуючись в принципі з головною ідеєю мессиджу "красти - негарно" і "мала бути приватизація, а не дєрібан", все ж таки спробую покласти автору одне запитання: чому ні в одній з більш-менш успішних постсоцкраїн (де крали теж достатньо) не була проведена "реприватизація"?
>
> Більше того - навіть у сьогоднішній абсолютистській Росії надають перевагу башлянню астрономічних сум певному Ромі за "чесно надєрібанене" перед простою "експропріацією награбованого". Чому?
2005.11.04 | Shooter
Словенія + країни V4 (-)
2005.11.04 | Budweiser
некоректні порівняння
У кол. соц. країнах просто не було подібної приХватизації як в Україні, саме порівняння тут некоректне, принаймні я говорю про Польщу, Угорщину та Чехію.Ну а щодо Росії, то варто порівняти практику відношення до Ходорковського та Роми Абрамовича щоб зрозуміти що тут головну роль відіграють не національні інтереси, а особисті симпатії Путіна.
Далі, не треба перекручувати опонентів. Усі погоджуються що олігархи-теперішні власники повинні одержати назад вкладені кошти, як це наприклад сталося з Криворіжсталлю, де Рєнат і Піня повернуть собі 800 млн. зелені.
Shooter пише:
> Погоджуючись в принципі з головною ідеєю мессиджу "красти - негарно" і "мала бути приватизація, а не дєрібан", все ж таки спробую покласти автору одне запитання: чому ні в одній з більш-менш успішних постсоцкраїн (де крали теж достатньо) не була проведена "реприватизація"?
>
> Більше того - навіть у сьогоднішній абсолютистській Росії надають перевагу башлянню астрономічних сум певному Ромі за "чесно надєрібанене" перед простою "експропріацією награбованого". Чому?
2005.11.04 | Shooter
Коректні
Budweiser пише:> У кол. соц. країнах просто не було подібної приХватизації як в Україні, саме порівняння тут некоректне, принаймні я говорю про Польщу, Угорщину та Чехію.
Масштаби дєрібану, можливо, були й поменші, себто "дєрібанилося не все" Проте він таки був в перерахованих в "абсолютно" великих масштабах.
Робилося це, правда, іншим чином, як в постсовку, проте результат був той самий.
Головний шлях дєрібана в країнах В4 (скажімо, Чехія та Словаччина) виглядав наступним чином: Вася, який добре знав Пєтю з уряду, "вигравав" конкурс на підприємтсво. Потім, за допомогою все того ж Пєті з уряду, брав позику в державному (приватних ще не було) банку - і сплачував частину вартости підприємтсва. Решту вартости сплачував протягом 10-20 років. Себто, де-факто, отримував підприємство нахаляву. В кращому випадку підприємство хоч не помирало (скаєімо, Словнафт), у випадку гіршому - або крахувало, або продавалося за борги реальному (бувша VSZ) власнику, з чого власне держава мала 0. Ще один з можливих ауткамів - новий власник, отримавший підприємство, фактично, на халяву, за кілька років перепродував його за ціну в кілька раз дорожчу, ніж була ціна на конкурсі. Себто, фактично, держава і в цьому випадку замість реальних коштів отримувала дулю.
Було, звісно, й багато таких дєрібанщиків, які взявши кредити і ставши власником підприємства, просто рєзко розпродували все нафіг, гроші акуратно ховали, а підприємство банкрутувало, не виплачуючи позички банку. Результат? Перед тим, як, скажімо, приватизовувати головні словацькі держбанки, держава провела їх санацію - заснувала Консолідачний банк, куди передала всі борги держбанків. Фінальний цілковий результат приватизації (вже реальної) словацьких банків - держава отримала МЕНШЕ від приватизації, ніж була змушена погасити боргів в Консолідачному банку. Як Ви здогадуєтеся - за рахунок бюджету.
Себто ще раз: принципової відмінности в дєрібані в постовку і європейському постсоцику не було. Була лише відмінність у методології і співвідношенням "дєрібан"-"реальна приватизація" (на "користь" постсовітів).
Проте згадані країни таки не пішли на ре-приватизацію (а в Словаччині ситуація взагалі була дуууже подібною до постсовіцьких країн, коли дєрібанив режим Мечяра, а на зміну йому прийшов уряд Дзюрінди). Чому вони так поступали, як Ви вважаєте?
> Ну а щодо Росії, то варто порівняти практику відношення до Ходорковського та Роми Абрамовича щоб зрозуміти що тут головну роль відіграють не національні інтереси, а особисті симпатії Путіна.
Себто, Путін любить всіх, крім Ходорковського?
Я про дещо інше. Ходорковського посадили, насамперед, через політику, а не через те, що його активи були "чесно вкрадені". І все-таки навіть Путін при його майже безмежній владі в Росії не пішов шляхом відбирання "чесно вкраденого " у решти - у всіх тих, хто не ліз в політику (а такі з великих злодіїв - всі, крім Хорошковського), а пішов шляхом викупу державою "чесно вкраденого".
> Далі, не треба перекручувати опонентів. Усі погоджуються що олігархи-теперішні власники повинні одержати назад вкладені кошти, як це наприклад сталося з Криворіжсталлю, де Рєнат і Піня повернуть собі 800 млн. зелені.
А де Ви побачили, що я стверджую, що опоненти взагалі не хочуть повертати вкладені кошти олігархам?
Хоча з іншого боку, якщо нагадати собі, що в 1991 в Україні не було жодного офіційного мільйонера (хіба що Червоненко
************************
І повертаючись до суті: чому в успішних "постдєрібанних" країнах ніхто не вдається до практики реприватизації?
Я так і не почув відповіді на питання.
2005.11.04 | Budweiser
Все ж некоректні
Окремі випадки були, як от особливо в Словаччині при Мечіярі, але в цій ж Чехії, Польщі та Угорщині не набули такого маштабного характеру як у постсовку, тобто не перетворилися на правило замість винятку. На відміну від України більша частина великої промисловості була продана західним компаніям через конкурси і зятам президента і т.д. нічого/мало що діставалося. Я вже не говорю що ніде не було навіть і близько тієї бандитської приватизації що в Донбасі. В результаті, велика приватна власність є більш менш легітимна в очах населення.Ваша тактика така сама як в кучмістів, які на критику про порушення свободи слова вказували на порушення свободи слова на Заході, не вказуючи про різну якість таких порушень.
2005.11.03 | Shooter
А ось і толкова відповідь...
..."марксистським фантазіям"http://www.pravda.com.ua/news/2005/11/3/35224.htm
2005.11.03 | Раціо
Ха-ха! Бєлковський="Інститут національної стратегії України"(-)
2005.11.03 | Shooter
Та хоч Різеншнауцер
Ідея, яку толкають, цікава (більш-менш).2005.11.04 | Budweiser
Це у вас марксиські фантазії
Це у вас марксиські фантазії, адже саме марксисти твердять про злочинне походження будь-якого приватного капіталу, а саме тому ре-приватизація є абсурдною. А може вам не подобається що цей процес може заторнути любого вам Пороха, який від того ж Пінчука відрізняється лише маштабами приХватизації.А сама стаття є непоганою, краще аніж нічого. Крім того саме завдяки цим методам які застосовують автори можна встановити прозорий список обєктів на ре-приватизацію. А сама ідея доплат не є виходом, бо РЕАЛьНУ ціну може встановити лише конкурс. Хоча я не впевнений в цьому, адже багато підприємств перед приХватизацією доводилися до банкрутства. І порівнювати з Британією тут взагалі недоречно, там бандитської прихватизації взагалі не існувало.
На Заході приватна власність є священна, але священна лише тому що в суспільстві вважається законною та легітимною. Сама система доплат є краще аніж нічим, але вона нездатна легітимізувати олігархічну приХватизацію. Кожен громадянин може задатися запитанням, а може ви мені дайте завод феросплавів (напрк.) і я вам "доплачу" з прибутку отриманого від нього. Якщо нічого не буде зроблено то на наступних президентських виборах виграє саме вя особа яка зробить питання ре-приватизації своїм головним пунктом програми. В суспільстві існує виликий попит на цю ідею.
До того ж сама система доплат залишає в стилі систему неофеодальної-олігархії в південній та східній Україні, яка як показали події кінця минулого року загрожує національній безпеці України.
2005.11.04 | Shooter
Щось не теє
Budweiser пише:> Це у вас марксиські фантазії, адже саме марксисти твердять про злочинне походження будь-якого приватного капіталу, а саме тому ре-приватизація є абсурдною. А може вам не подобається що цей процес може заторнути любого вам Пороха, який від того ж Пінчука відрізняється лише маштабами приХватизації.
? От ким-ким - а марксистом я ніколи не був.
Бо - самі розумієте, - тих приватних капіталів, які зароблялись в Україні до періоду "вєлікого дєрібана", абсолютно було недостатньо на те, щоб заплатити реальну ціну за промисловість 50-млн. країни.
Тому принципових є два шляхи. Або реприватизація аж до "основанья", або кайнд оф "легалізація надєрібанених капіталів" з наступним "чесним" платінням податків (тут лише принагідно нагадаю: скажімо, "лєпшій корєш" кой-кого Коломойський відомий своїм "принциповим" підходом неплатінням податків взагалі).
Як Ви думаєте - який шлях є більш ефективним?
> А сама стаття є непоганою, краще аніж нічого.
Ось і я це кажу.
>Якщо нічого не буде зроблено то на наступних президентських виборах виграє саме вя особа яка зробить питання ре-приватизації своїм головним пунктом програми. В суспільстві існує виликий попит на цю ідею.
Не думаю. Див. сумарні преференції КПУ та дурнуватої Наташі.
До того ж, наступні президентскі вибори будуть вже несуттєві, а в парлменті (з тих чи інших мотиві) противників "великої реприватизації" буде абсолютна більшість.
А наступні (після виборів наступного року) виграє та політична сила, яка, "поставиши хрест" на минулому тим чи іншим чином, зможе "покращити сучасне" і запропонувати чітку перспективну стратегію майбутнього.
2005.11.04 | Budweiser
У вас є риса приписувати опонентам те що вони ніколи не говорили
У вас є риса приписувати опонентам те що вони ніколи не говорили. По-перше, я ніколи не був прихильником Тимошенко, принаймні ставив її на один рівень з Ющенко, хоча треба визнати що без неї реприватизація КС б не відбулася. Так само я, як і майже усі тут, не маю ніяких симпатій до Коломойського.Більшовики так само як і Наташа з Пєтєю робили/закликають до націоналізції-конфіскації вел. приватної власності, про що тут ніхто не говорить. Мова йде про поверннення олігархам заплачених коштів з подальшею прозорою репреватизацією.
Мова йдеться про встановлення справедливості, повернення вкраденого в суспільства шляхом того що держава повинна одержати реальну ціну. Зараз в Україні існує великий соціальний запит на таку програму, і це зрозумів Ющенко згадуючи КС в передвиборний період, і це зрозуміла Тимошенко в час її премьєрства. І просто так "залишити це в минулому" вам не вдасться як б вам того не хотілося. Буржуазні революції на Заході завершилися експропріацією подареної власності феодалам за службу королю. В кучмівській Україні саме таким чином олігархи дістали цю власністьі як і будь-яка буржуазна революція, Майдан пройшов в тому числі і під лозунгами повернення награбованого. Якщо цього не відбудеться то відбудеться інша буржуазна революція з тими ж лозунгами.