«Криворіжсталь» як ключ до нової пенсійної стратегії України
10/31/2005 | Serhiy Ivashkovych
Вступ. Метою цієї статті є спроба запропонувати для України таку реформу пенсійної системи, яка дозволить вирішити відразу кілька загальнонаціональних економічних та соціальних проблем. А саме: підвищити пенсії, радикально збільшити інвестиції в економіку, освоїти астрономічні надходження від конкурсної приватизації і при цьому уникнути інфляції. Крім того, наша старатегія дозволить в передбачуваному майбутньому знизити нарахування на фонд зробітної плати. Найголовнішим у даній пропозиції є введення ще однієї, додаткової пенсії. Ця додаткова пенсія (далі ДП) буде виплачуватися спеціально для цієї мети створеним Національним Фондом Інвестицій (далі НФІ). На початку НФІ повинен наповнюватися надходженнями від продажу великих вітчизняних підприємств, таких як „Криворіжсталь”, „Укртелеком” та інші. Одночасно з приватизаційними надходженнями повинні розпочатися і страхові внески громадян. Але все по порядку.
НФІ та пенсіонери. Почнемо з кількох цифр, абсолютно необхідних для розуміння того, яким чином повинен функцінуювати НФІ. Отже, чистий дохід від продажу „Криворіжсталі” склав приблизно 20 міліардів гривень. В Україні приблизно 10 міліонів пенсіонерів. Тобто, на кожного пенсіонера припадає приблизно 2 тисячі гривень. Ці 2 тисячі і заносяться на “іменний інвестиційний рахунок” кожного пенсіонера, що відкривається для нього в НФІ. Далі НФІ проводить інвестування в українську економіку (сам, або через банки) і отримує від цієї діяльності прибутки. Річний дохід в 10%, що є дуже помірним по міркам України, приносить кожному пенсіонеру 200 гривень додаткової пенсії на рік. І це тільки „Криворіжсталь”. Продаж „Укртелекому” принесе ще, скажімо 10 млрд, а це ще по 1000 гривень на рахунок і, отже, ше по 100 гривень на рік додаткової пенсії. Разом це складе 300 гривень ДП вже найближчим часом, а це означає 13-ту пенсію для величезної більшості пенсіонерів. Чи справедливо це? Безумовно, адже це саме вони, наші пенсіонери, їх батьки і діди будували всі ці підприємства в нелюдських умовах в ім’я світлого майбутнього, яке ніколи не настало. Чи призведе це до інфляції? Ні, не призведе, адже безпосередньо в обіг ці гроші (30 млрд) не надійдуть, а гроші виплачені у вигляді ДП (3 млрд) будуть отримані в результаті інвестиційної діяльності. Тобто за рахунок “нарощення “ товарів і послуг в Україні, що користуються попитом. В той же час простий випуск додаткової грошової маси забезпеченої контейнером доларів, що зберігається в підвалах Нацбанку, цілком очевидно призведе: по-перше, до інфляції на споживчому ринку; по-друге, до падіння долара і, отже, ще раз до інфляції на тому ж самому споживчому ринку, який наповнюється у великій мірі товарами, купленими на долари. Чи пійдуть ці гроші (30млрд) на інвестування нашої економіки? Так, саме туди вони і пійдуть – у цьому ж і полягає спосіб існування НФІ!
Далі виникає маса запитань. А чому тільки сьогоднішнім пенсіонерам усі ці радощі? А що буде тим, які вийдуть на пенсію через рік, через 5, через 10 років? Вони, що не „пахали” на будовах соціалізму? А як ця ДП співвідноситься з „звичайною пенсією”?
Зокрема, яких розмірів може вона сягати? Хто буде керувати НФІ? Куди і як будуть інвестувати? Чи не вкрадуть усе, як вже багато разів вкрали? Відповіді на всі ці запитання не є настільки складними, щоб їх не можна було пояснити вдумливому читачеві.
„Пенсіонери”, особи „передпенсійного віку” та „нащадки”. Перед тим як рухатися далі зауважимо негайно, що всі резиденти України, що мають трудову книжку, з початком введення реформи у дію отримують „іменний інвестиційний рахунок” в НФІ (далі ІІР) і в майбутньому кожна молода людина разом із трудовою книжкою отримує свій ІІР в НФІ. Все населення України поділимо тимчасово на три категорії. Перша категорія – це „пенсіонери”. „Пенсіонерів” ми визначимо, як осіб, що на 1 січня року введення реформи у дію досягли пенсійного віку. Саме вони і отримаюь на свої ІІР виручку від перших аукціонів. Друга категорія – це особи, що на 1 січня цього ж року живих батьків не мають, ми назвемо їх особами „передпенсійного віку”. Зауважимо, що круглі сироти, якого б віку вони не були є за нашим визначенням особами „передпенсійного віку”. І третя категорія – усі інші. Інакше цю третю категорію можна визначити, як тих людей, хоча б один із батьків яких, на 1 січня року введення реформи у дію ще живий. Цих осіб ми будемо скорочено називати „нащадками”.
„Пенсіонери” на свої іменні рахунки отримуют кошти від приватизації, як це вже було описано вище. По відношеню до них НФІ виступає в якості банку (або песередника між ними і банками), що сплачує своїм вкладникам проценти, але без права чіпати вклад.
Для осіб „передпенсійного віку” повинні бути зарезервовані прибутки від другої черги великої приватизації. Поняття „другої черги” є вельми умовним і повинно трактуватися, як ті об’єкти, що їх необхідно продати для наповнення рахунків осіб „передпенсійного віку”. При цьому сума нарахувань повинна зменьшуватися обернено пропорційно кількості років, що відділяють людину в момент введення реформи у дію від його пенсійного віку (насправді ця залежність трошки складніша). Краще наведемо конкретні цифри: тому хто вийде на пенсію в наступньому році нараховується 90,9% від суми, що буде нарахована „пенсіонерам”; хто через 5 років – 62,1%; хто через 10 років – 38,5% і так далі. Ясно, що початкова нерівність в розмірах ІІР осіб „передпенсійного віку” в порівнянні з „пенсіонерами” вирівнюється за рахунок доходів від діяльності НФІ, які накопичуються на „передпенсійних” рахунках, в той час, як всі дивиденти з „пенсійних” рахунків виплачуються пенсіонерам у вигляді ДП. Наведені щойно цифри в 90,9%, 62,1% і 38,5% як раз і дають за умови десятипроцентної річної прибутковості НФІ через 1, 5 і 10 років відповідно показник в 100% - тобто зрівнюють вартості інвестиційних портфелів на момент виходу на пенсії осіб „передпенсійного віку” з „пенсіонерами”. Отже по відношенню до осіб „передпенсійного віку” НФІ виступає в якості дійсно інвестиційного фонду у класичному сенсі.
З третьою категорією, тобто з „нащадками” все просто – вони з часом успадкують іменні інвестиційні рахунки своїх батьків.
Перша фаза: НФІ та ПФУ (2006 – 2010рр). І ось всі отримали свою частку пирога, хто більше, хто меньше. Хто вже, а хто в майбутньому. Поділ не ідеальний, та й не може бути ідеальним. Його можна (і треба) значно „вирівняти”, але для цього прийшлося б увійти у детальні статистичні викладки, а це зайве – принцип, мені здається, зрозумілим.
Так що ж далі? Далі починає виходити на сцену “нерівність по трудовим доходам” і вступає до гри друга перевага української економіки по відношенню до економік розвинутих країн, а саме швидке зростання заробітних плат. (Першою перевагою є наявність у нас і відсутність у них значних, а насправді колосальних, приватизаційних ресурсів). Швидке зростання зарплат у нас зумовлене тим, що ці зарплати надзвичайно малі і їм, отже є куди зростати. В нашій країні ріст зарплат обчислюється десятками процентів на рік (20% з вересня 2004р. до вересня 2005р). Для порівняння в США він обчислюється ліченими процентами на рік, а у Західній Європі – частками процента на рік. Внаслідок такої динаміки ми можемо частину приросту спрямувати на наповнення ІІР громадян (точніше резидентів) в НФІ.
На практиці це виглядає наступнім чином. Ось наш уряд оголошує про чергове 10% підвищення зарплати якої-небудь категорії працюючих (держсектору для початку). Але при цьому він уточнює, що тільки 9% пійдуть у широкі кишені даної ощасливленої категорії, а 1% з цього дня щомісячно і в обов’язковому порядку нараховується на ІІР. Отже, кожному по 1/109=0,9% від його місячної зарплати. Не думаю, що трудящі будуть заперечувати. По мірі підняття зарплат іншим категоріям держсектору в законодавчому порядку (з елементами примусу) те ж саме відбувається в приватному секторі. Світова практика показує, що інвестиційне пенсійне відрахування із зарплат працюючих розумно довести до 7,5% від розміру зарплат до податку (прибутковий податок сплачується очевидно з 92,5%, що залишились). В умовах швидкого росту зарплат рівень в 7,5% можна буде досягти описаним вище способом за 7 десятипроцентних підвищень зарплат, тобто за 3-4 роки. В Європі це зробити неможливо в принципі, в США інвестиційна складова пенсій існує вже давно (звідсі і божі кульбабки, що мадрують світом на свої „пенсійні заощадження”).
Насправді можна зробити навіть більше і так само безболісно для громадян. Ось 1 листопада цього 2005р. уряд разом із парламентом знизив з 32% до 30% нарахування на фонд заробітної плати, що їх платить роботодавець до Пенсійного Фонду України далі (ПФУ), залишивши при цьому 2% відрахування із зарплат працівників до того ж ПФУ. Це зроблено під гучними гаслами виведення з тіні зарплат і проголошено, що протягом наступніх 5-ти років розмір цьогьо відрахування зменьшуватиметься щороку на ті ж 2% доки не дійде до рівня 20% від фонду зарплат. По-перше, нічого з тіні не вийде (і всі це чудово знають). По-друге, при вже існуючому річному дефіциті ПФУ у 16 мільярдів все це починає нагадувати театр абсурду (такий самий, як і прийнятий парламентом бюджет з дефіцитом в 79 мільярдів)! Якщо вже йти таким шляхом (тобто покриття пенсійних видатків із надходжень від прибуткового податоку з тих же підприємців і громадян) то треба хоч мати перед собою ясну стратегію: до чого це все призведе? При таких мізерних зарплатах податок на фонд зарплати не є великою проблемою. Великою проблемою він стає при значному зростанні зарплат і, якщо вчасно не зарадити цій проблемі, то це призведе до застою. Точніше це призведе до вивозу капіталу в Китай і, як наслідок, до зростання безробіття, шо й спостерігається в ЄС. Тому необхідно, залишаючи поки що ці 32% нарахувань, почати рок за роком перерозподіляти їх на користь НФІ і вже з наступнього року перевести ці 2%, що платять працівники з ПФУ до НФІ (залишивши рівень нарахувань на фонд заробітної плати в 32% незмінним)! Після чого комбінуючи цей підхід з викладеним у попередньому абзаці довести за 3-4 роки відрахування до НФІ з боку працівників і роботодавців до 7,5% від тих і від других. До ПФУ на цей момент відраховуватиметьсяся 24,5%. Дефіцит, як і сьогодні, буде покриватися за рахунок надходжень з бюджету (тобто з прибуткового податку). Різниця з проектом уряду-парламенту колосальна! Безболісно буде створена система відрахувань в НФІ в розмірі 15% від заробітної плати до податку (7,5% від працівника і 7,5% від рoботодавця), що відповідає міжнародним стандартам.
На цьому закінчується перша фаза реформи. Велика приватизація/реприватизація, очевидно, теж буде до цього часу завершена.
Отже, пройшло 4 роки від початку реформи і що ми бачимо? Пенсіонери отримують проценти з своїх іменних рахунків. Працюючі разом із роботодавцями відраховують по 7,5% кожний від зарплати до НФІ. Система створена і почала працювати.
Коротенький відступ: пенсійний „беспрєдел”. Повернемося до цифри 24,5% нарахувань до ПФУ від роботодавця, що залишилася після перших 4 років від початку нашої реформи. Ця цифра чудесним чином спливе іще раз пізніше. Тому варто до неї вже тепер придивитися пильніше. При середній зарплаті у 850гр. і 26 міліонах працюючих наведений процент відрахувань дає 5 міліардів 414,5 міліонів гривень до ПФУ, щомісяця.
Це означає 541 гривня на кожного з 10 міліонів пенсіонерів. Але величезна більшість з них отримує 332 гривні! Та ще й 16 міліардів дефіциту ПФУ за цей рік, себто тисячя шістсот на кожного. Куди ідуть гроші, питається? На суперпенсії вони ідуть, про які говорив нещодавно міністр фінансів. Автор немає нічого проти великих пенсій, при умові, що вони виникають внаслідок трудових накопичень високооплачуваних громадян впродовж цілого їх життя, а не „нараховуються” зі стелі по їх доходах впродовж останнього місяця, року, чи навіть 4 років.
Час навести якісь цифри. А саме: скільки вже отримують пенсіонери ДП і скільки мають шанс почати отримувати працюючі при виході на пенсію в ці перші 4 роки? Щоб оцінинти цю суму необхідо зробити якісь припущення. Припустимо, шо велика приватизація принесла 300 млрд. Припустимо (бо не маємо в нашому розпорядженні точних даних), що осіб “передпенсійного віку” налічується теж 10 мільйонів, як і осіб “пенсійного віку”. Враховуючи те, що “передпенсійним” кладеться на рахунок в середньому в два рази меньше ніж “пенсійним”, отримуємо, що пенсіонер на своєму рахунку має 20 тис гривень. Це дає йому 2 тис додаткової пенсії на рік, або 165 гр на місяць. Для величезної більшості з них це означає підвищення на 50%. Зауважимо ще раз, що це підвищення не призведе до інфляції. Що сттосується “передпенсійників”, то на момент виходу на песію їх рахунок зросте до тих самих 20 тис. Але до цього додадуться ще їх відрахування та проценти на них (це поки що незначна сума, всього 5428гр для тих, хто вийде на пенсію через 4 роки, а саме в 2010-у). Отже їх капітал виросте до 25428гр, місячна ДП з якого складе 212 гр. При розрахунках ми виходоли з середньої зарплати на сьогодні в 850 гр та її сталого 20% річного зросту протягом цих 4 років.
Друга фаза: зростання накопичень і виплат (2010 – 2020рр). А тепер спробуємо зазирнути у недалеке майбутнє. Візьмемо для прикладу “передпенсійника”, що на момент виходу на пенсію протягом цих 10 років відкладав разом із своїм роботодавцем по 15% від суми своєї зарплати до податку, при тому, що ще перші чотири роки (2006-2010) ці заощадження зростали від нуля до цих самих 15%. Тобто ця людина вийде на пенсію через 14 років від початку реформи (в 2020-му). Припустимо, як і раніше, що дохідність роботи НФІ складала 10% на рік. Легенька вправа виходячи з 10% росту зарплати впродовж цих 10 років (тримати ще 10 років ріст на рівні 20% нереально) дає 121512гр заощаджень при 4569гр кінцевій зарплаті (початкова в 2006, нагадаємо, складала 850гр). ДП складе таким чином 12151гр на рік, або 1000 гр на місяць.
Отже через14 років ми отримали вагомий соціальний ефект без усяких додаткових навантажень на будь-кого. Дійсно, при середній зарплаті по Україні в 900$ на місяць наш пенсіонер отримує 200$ додаткової пенсії. Все ще скромна величина ДП пояснюється тим, що наш працівник інвестував у повну силу всього 10 років в той час коли середній стаж працюючого складає 30 років. Ми проведемо необхідні розрахунки виходячи із цього стажу трохи пізніше.
А поки що зауважимо, що крім соціального ми отримали ще й значний економічний ефект. Чому? Та тому, що впродовж усіх цих 14 років в Україні працює гігантський інвестор - НФІ, потужність якого ми зараз спробуємо оцінити. З 300 початкових мільярдів в середньому зростає ці десять років 100 млрд (200 млрд не ростуть, тому що всі доходи з них ідуть на виплати ДП). Ці 100 млрд за 10 років при 10% зростанні перетворюються в 285 млрд, а разом із 200 “замороженими” становлять 485 млрд. Але особи “передпенсійного віку” і „нащадки”, а це близько 26 мільйонів праціюючих за ці 14 років “наростили” 121512-20000=101512 кожен. Усього 2 триліони 639 млрд. Тотальна сумма коштів на рахунках НФІ склала тим самим 3 триліона 124 міліарда гривен або 625 млрд доларів.
На цьому єтапі розумним є розділення НФІ на три незалежні один від одного фонди з капіталом в 200 млрд доларів кожен. Це значно підвищить надійність заощаджень працівників. НФІ з цього моменту може розглядатися вже, як державний офіс, що відслідковує діяльність інвестиційних фондів у державі, перевіряє прозорість та чесність в їх роботі, ніяким чином не маючи права вмішуватися в поточну діяльність цих установ.
Маючи такого інвестора ми можемо приступити до третьої і останньої фази нашої реформи. Зауважимо, шо на цей момент 32% нарахування на фонд зарплати становить вже в середньому 288 доларів на працівника в місяць і починає становити дійсно проблему для подальшого розвитку економіки загалом і понижує інвестиційну привабливість України зокрема.
Третя фаза: зменьшення нарахувань на фонд зарплати. З цього моменту немає сенсу продовжувати ділити населення три категорії, як це робилося вище. Тепер всі є або пенсіонерами, або працюючими. Кожен, що вийшов на пенсію в 2020 році має в середньому по 121000 гривень на ІІР. Ті що підуть на пенсію починаючи з 2030 року будуть мати накопичень 337427+25428=362855гр (зокрема вони „успадкують” не 20000, а 25428гр бо є нащаками тих хто виходив на пенсію в 2010р і трохи „ наростив” свої початкові 20000). Їх ДП складе 3024гр на місяць при середній зарплаті в 8205гр на місяць. Тобто при 1640$ середньої зарплати отримуємо 605$ додаткової пенсії. Це значить, що ДП становить 37% від зарплати.
Це дозволяє нам провадити наступню політику протягом третьої фази, себто впродовж 2020-2030рр: поступове зменьшення відрахувань на фонд зарплати в ПФУ.
Яким може бути це відрахування? На сьогодняшній день на одного пенсіонера в Україні приходиться 1,6 працюючий (ми вже використовували це співвідношення, коли рахували 26 міліонів працюючих на 10 міліонів пенсіонерів). При цьому мінімальна пенсія складає у нас 332гр. Будемо називати її „соціальною пенсією”, або СП. Тому зарплата в 850x1,6 = 1360гр повинна забезпечувати ці 332гр. Отже, по спражньому нарахування на фонд заробітної плати повинні складати 24,5% і вони даватимуть СП у розмірі 39% від середньої зарплати. Тому станом на 2030 рік ми досягаємо показника СП+ДП=39%+37% = 86% від середньої зарплати. І це при 24,5% нарахувань на фонд заробітної плати в ПФУ і
жодних дефцитів бюджету! В абсолютних цифрах СП складає тепер 640 доларів і повинна бути однаковою для всіх без виключення осіб, що пропрацювали в Україні встановлену законом кількість років. На сьогодні це 20 для жінок і 25 для чоловіків. Але, очевидно цей показник повиен бути поступово збільшеним до 35 років для осіб обоїх статей. Демографічна яма, що почне відчуватися в 2020 роки, може і повинна бути „засипана”, як цим збільшенням стажу так і правильною іміграційною політикою держави. І останнє, високоплачуваними повинні стати ті пенсіонери, що пртягом 2010-2030рр отримували високу зарплату і, отже відраховували в НФІ значні заощадженні, а зовсім не ті, що протягом двох останніх років своєї кар’єри носили портфель за кимось і тому виросли в чині від полковника до генерал-полковника, отримали астрономічні премії та матеріальні допомоги. І не ті, що 4 роки побули депутатами чи їх помічниками і т.д.
Отже третя фаза реформи 2020-2030рр має полягати у поступовому зменьшенні з 24,5% до 15% відрахування на фондо зар. плати до ПФУ (зменьшення на 1% щороку).
При цьому розумно 5% відраховуати до ПФУ в якості частини прибуткового податку
(а не 13,5% як цього року). Це дасть змогу платити 0,2x1640$=328$ СП.
Підведемо риску. Станом на 2030р маємо наступні показники:
- середня зарплата 1640$;
- середня ДП 605$, або 37% від середньої зарплати:
- мінімальна СП (однакова для всіх) 328$, або 20% від середньої зарплати (виплачується за рахунок 15% податку на фонд з.п. і 5% в прибутковому податку);
- капітал інвестиційних фондів (під егідою НФІ) 1,25 триліона доларів, всі ці кошти є власністю громадян України (точніше тих, що хоча б певний час були резидентами України і вносили кошти в НФІ) і лежать на їх особистих іменних інвестиційних рахунках;
- відрахування роботодавців на фонд зарплати до ПФУ становить 15%;
- солідарні відрахування працівників і роботодавців до НФІ по 7,5% від кожного;
- дефіциту ПФУ немає;
- рівень пенсії високооплачуваного працівника визначається його та його роботодавців внесками до НФІ протягом його трудового життя;
- уряд країни отримує поле для маневру – виплачувати СП більше за рахунок прибуткового податку зменьшуючи тим самим тиск на роботодавця чи ні.
Фінал 2040 рік. В цьому році підуть на пенсію люди, що всі 30 років свого трудового життя працівали і відкладали разом із роботодавцями до НФІ свої пенсійні заощадження. Це є надто віддаленою датою, щоб давати до неї прогнози. Ясно, що ДП на цей час значно зросте і досягне своєї стандартної і світі величини від середньої зарплати працюючого протягом його життя, а саме 4,37 його середньої зарплати впродовж 30 років. Не треба думати, що це так вже й багато. Адже при рівні інфляції в 3% річних це складе вже тільки 4,37:2,75=1,59 від його середньої зарплати по покупній спроможності. При інфляції в 4% це складе 4,37:4,1=1,06, а при рівні інфляції в 5% річних всього 4,37:5,82=0,75 його середньої зарплати по купівельній спроможності. Крім того середня зарплата людини поступається його максимальній за скажімо кращі 2 або 4 роки.
Вивчення роботи провідних інвестиційних фондів дає наступні показники росту рахунків вкладників: гарантовані вклади (тобто стратегія з нульовим ризиком) – 3-4% річних; агресивні стратегії (тобто вклади з поміркованими і вище ризиками) -12-13% річних (при агресивних стратегіях можливі суттєві коливання вартості плртфелю на протязі коротких проміжків часу).
Кілька слів про керівні органи та напрямки інвестування НФІ.
Керівні органи НФІ та принцип прозорості. Почнемо з керівництва НФІ. Голова Фонду повинен призначатися Верховною Радою раз на 5 років разом із призначенням прем’єр-міністра та голови Нацбанку. Голова спостережної Ради Фонду призначається президентом України в то й же час і на то й же строк. Раз на рік спеціальна парламентська комісія повинна заслуховувати звіт про діяльність правління Фонду і давати йому оцінку. Звичайно ж, повинен бути прийнятим спеціальний закон про НФІ. Повна та детальна інформація про біжучу діяльність Фонду повинна бути досяжною в режимі онлайн на сайті НФІ. Кожний із мільйонів інвесторів Фонду (тобто власників іменних рахунків) повинен мати можливість у будь-який момент проглянути біжучий стан свого інвестиційного портфеля – сьогодні це стандарт у світі.
Інвестиційна політика НФІ. Куди і як НФІ може інвестувати? Перші 5 років Фонд має право провадити інвестиції в економіку України пов’язані виключно з „малими ризиками”. Це нерухомість у великих містах, первинні кредити банкам, кредити під реальне забезпечення і т.і. В умовах України є ще один напрямок інвестицій з „малими ризиками” – реприватизація. Якщо суд визнав незаконною приватизацію Нікопольского заводу феросплавів, а кабінет міністрів прийняв рішення про його повторний продаж, то саме НФІ дістає першочергове право виплатити попередньому власнику належну йому суму і далі, за сприяння Фонду держмайна продати завод на відкритому конкурсі. Які при цьому виходять прибутки – ми всі бачили. А ризику ніякого. Нема що й казати, що НФІ повинен користуватися розумним протекціонізмом з боку держави. Так, саме НФІ, а не куми, братани та корєша з родичами наших високопосадовців. По закінченню п’ятирічного терміну, при умові стабільної роботи, внесенням спеціальних змін до „закону про НФІ”, Фонду може бути дозволено інвестування з помірними ризиками. При цьому кожний окремий інвестор може самостійно формувати і, хоча б раз на рік, модифікувати свій інвестиційний портфель, тобто змінювати розміри частин свого вкладу розміщені в сектори різних ризиків. Все це, знову ж таки, давно діє в усіх провідних інвестиційних фондах світу. Конкретні інвестиційні кроки, як і вся діяльність НФІ втілюється виключно командою дипломованих спеціалістів із залученням протягом перших п’яти років західних топ-менеджерів за взірцем аналогічної діяльності найбільших і найбільш стабільно працюючих світових інвестиційних гігантів. Ніяким стороннім особам та структурам категорично не дозволяється втручатися в поточну діяльність НФІ. Контроль за діяльністю НФІ провадиться періодично виключно інституціями згаданими в попередньому абзаці (і не частіше і не рідше вказаних там інтервалів).
Політична складова проекту. А тепер давайте спустимоося на грішну землю і спитаємо себе: „Кому із високопосадовців усе це потрібно? Якого біса хтось усе це буде робити? Чого це зграя голодних шакалів буде ділітися ласими шматками з „біомасою”? Скажу відверто, що ймовірність прийняття цієї, або їй подібних стратегій в умовах України є незначною. Зуважте собі, що ніхто, ніде нічого подібного не обговорює і обговорювати не збирається. Пропонують: роздати, закопати у сільські шляхи, разово інввестувати у наукоємні галузі і т. і. Чисто як у Гоголя, одні у них проблеми – дороги та дурні. І на те і на друге потрібно інвестувати. А ще в нас є таке астрологічне явище, як „діри в бюджеті”. Поки автор набивав на своєму лаптопі цю статтю міністр фінансів вже проголосив, що ці „діри” (одна планова, друга – позапланова) вже все успішно з’їли і з 24 мільярдів залишилось лише 3 (це при тому, що гроші ще навіть не надійшли!) Їм би діри у своїх головах чимось заткнути та дно в кишенях залатати. А хто і як буде вірішувати де у нас наукоємно – ми знаємо. Беспроцентні кредити і фінансові вливання отримають фірми та банки кумів, брател та родичів нашї „еліти”. Є, правда, ще ліві. Та їм „вічні принципи” підтримати таку стратегію не дозволять. Та й сил реальних у них нема.
Залишається розраховувати на активність інтелігенції (цьому автор і пише цю статтю), а також на роз’єднаність „еліти”. Справа в тому, що в „еліті” панують розбрат і безлад: ідей нема, стратегії нема, інтелекту не було ніколи. А перемогти, ой як хочеться! А тепер уявіть собі, який бонус довіри виборців отримає політична сила, що сьогодні, після продажу „Криворіжсталі” підніме на щит цю ідею і понесе її в маси. Це вам не просто ключ до перемоги – це лом, гартований ”криворіжський” лом. А проти лому нема прийому. Гра буде в одні ворота: 10 міліонів пенсіонерів, як тільки зрозуміють, що їм пропонують стануть щільними рядами на бік цієї сили. І не буде ні синьо-білих, ні помаранчових, ні „більш” помаранчових, ні російсько ні україномовних. А буде народ, що має досвід успішного спротиву бандократам і має перед собою мету, зрозумілу кожному: пенсіонеру теперішньому і майбутньому, працівнику і роботодавцю.
Івашкович С. М.
Доктор фіз.-мат.наук,
Професор
ivachkov@math.cnrs.fr
НФІ та пенсіонери. Почнемо з кількох цифр, абсолютно необхідних для розуміння того, яким чином повинен функцінуювати НФІ. Отже, чистий дохід від продажу „Криворіжсталі” склав приблизно 20 міліардів гривень. В Україні приблизно 10 міліонів пенсіонерів. Тобто, на кожного пенсіонера припадає приблизно 2 тисячі гривень. Ці 2 тисячі і заносяться на “іменний інвестиційний рахунок” кожного пенсіонера, що відкривається для нього в НФІ. Далі НФІ проводить інвестування в українську економіку (сам, або через банки) і отримує від цієї діяльності прибутки. Річний дохід в 10%, що є дуже помірним по міркам України, приносить кожному пенсіонеру 200 гривень додаткової пенсії на рік. І це тільки „Криворіжсталь”. Продаж „Укртелекому” принесе ще, скажімо 10 млрд, а це ще по 1000 гривень на рахунок і, отже, ше по 100 гривень на рік додаткової пенсії. Разом це складе 300 гривень ДП вже найближчим часом, а це означає 13-ту пенсію для величезної більшості пенсіонерів. Чи справедливо це? Безумовно, адже це саме вони, наші пенсіонери, їх батьки і діди будували всі ці підприємства в нелюдських умовах в ім’я світлого майбутнього, яке ніколи не настало. Чи призведе це до інфляції? Ні, не призведе, адже безпосередньо в обіг ці гроші (30 млрд) не надійдуть, а гроші виплачені у вигляді ДП (3 млрд) будуть отримані в результаті інвестиційної діяльності. Тобто за рахунок “нарощення “ товарів і послуг в Україні, що користуються попитом. В той же час простий випуск додаткової грошової маси забезпеченої контейнером доларів, що зберігається в підвалах Нацбанку, цілком очевидно призведе: по-перше, до інфляції на споживчому ринку; по-друге, до падіння долара і, отже, ще раз до інфляції на тому ж самому споживчому ринку, який наповнюється у великій мірі товарами, купленими на долари. Чи пійдуть ці гроші (30млрд) на інвестування нашої економіки? Так, саме туди вони і пійдуть – у цьому ж і полягає спосіб існування НФІ!
Далі виникає маса запитань. А чому тільки сьогоднішнім пенсіонерам усі ці радощі? А що буде тим, які вийдуть на пенсію через рік, через 5, через 10 років? Вони, що не „пахали” на будовах соціалізму? А як ця ДП співвідноситься з „звичайною пенсією”?
Зокрема, яких розмірів може вона сягати? Хто буде керувати НФІ? Куди і як будуть інвестувати? Чи не вкрадуть усе, як вже багато разів вкрали? Відповіді на всі ці запитання не є настільки складними, щоб їх не можна було пояснити вдумливому читачеві.
„Пенсіонери”, особи „передпенсійного віку” та „нащадки”. Перед тим як рухатися далі зауважимо негайно, що всі резиденти України, що мають трудову книжку, з початком введення реформи у дію отримують „іменний інвестиційний рахунок” в НФІ (далі ІІР) і в майбутньому кожна молода людина разом із трудовою книжкою отримує свій ІІР в НФІ. Все населення України поділимо тимчасово на три категорії. Перша категорія – це „пенсіонери”. „Пенсіонерів” ми визначимо, як осіб, що на 1 січня року введення реформи у дію досягли пенсійного віку. Саме вони і отримаюь на свої ІІР виручку від перших аукціонів. Друга категорія – це особи, що на 1 січня цього ж року живих батьків не мають, ми назвемо їх особами „передпенсійного віку”. Зауважимо, що круглі сироти, якого б віку вони не були є за нашим визначенням особами „передпенсійного віку”. І третя категорія – усі інші. Інакше цю третю категорію можна визначити, як тих людей, хоча б один із батьків яких, на 1 січня року введення реформи у дію ще живий. Цих осіб ми будемо скорочено називати „нащадками”.
„Пенсіонери” на свої іменні рахунки отримуют кошти від приватизації, як це вже було описано вище. По відношеню до них НФІ виступає в якості банку (або песередника між ними і банками), що сплачує своїм вкладникам проценти, але без права чіпати вклад.
Для осіб „передпенсійного віку” повинні бути зарезервовані прибутки від другої черги великої приватизації. Поняття „другої черги” є вельми умовним і повинно трактуватися, як ті об’єкти, що їх необхідно продати для наповнення рахунків осіб „передпенсійного віку”. При цьому сума нарахувань повинна зменьшуватися обернено пропорційно кількості років, що відділяють людину в момент введення реформи у дію від його пенсійного віку (насправді ця залежність трошки складніша). Краще наведемо конкретні цифри: тому хто вийде на пенсію в наступньому році нараховується 90,9% від суми, що буде нарахована „пенсіонерам”; хто через 5 років – 62,1%; хто через 10 років – 38,5% і так далі. Ясно, що початкова нерівність в розмірах ІІР осіб „передпенсійного віку” в порівнянні з „пенсіонерами” вирівнюється за рахунок доходів від діяльності НФІ, які накопичуються на „передпенсійних” рахунках, в той час, як всі дивиденти з „пенсійних” рахунків виплачуються пенсіонерам у вигляді ДП. Наведені щойно цифри в 90,9%, 62,1% і 38,5% як раз і дають за умови десятипроцентної річної прибутковості НФІ через 1, 5 і 10 років відповідно показник в 100% - тобто зрівнюють вартості інвестиційних портфелів на момент виходу на пенсії осіб „передпенсійного віку” з „пенсіонерами”. Отже по відношенню до осіб „передпенсійного віку” НФІ виступає в якості дійсно інвестиційного фонду у класичному сенсі.
З третьою категорією, тобто з „нащадками” все просто – вони з часом успадкують іменні інвестиційні рахунки своїх батьків.
Перша фаза: НФІ та ПФУ (2006 – 2010рр). І ось всі отримали свою частку пирога, хто більше, хто меньше. Хто вже, а хто в майбутньому. Поділ не ідеальний, та й не може бути ідеальним. Його можна (і треба) значно „вирівняти”, але для цього прийшлося б увійти у детальні статистичні викладки, а це зайве – принцип, мені здається, зрозумілим.
Так що ж далі? Далі починає виходити на сцену “нерівність по трудовим доходам” і вступає до гри друга перевага української економіки по відношенню до економік розвинутих країн, а саме швидке зростання заробітних плат. (Першою перевагою є наявність у нас і відсутність у них значних, а насправді колосальних, приватизаційних ресурсів). Швидке зростання зарплат у нас зумовлене тим, що ці зарплати надзвичайно малі і їм, отже є куди зростати. В нашій країні ріст зарплат обчислюється десятками процентів на рік (20% з вересня 2004р. до вересня 2005р). Для порівняння в США він обчислюється ліченими процентами на рік, а у Західній Європі – частками процента на рік. Внаслідок такої динаміки ми можемо частину приросту спрямувати на наповнення ІІР громадян (точніше резидентів) в НФІ.
На практиці це виглядає наступнім чином. Ось наш уряд оголошує про чергове 10% підвищення зарплати якої-небудь категорії працюючих (держсектору для початку). Але при цьому він уточнює, що тільки 9% пійдуть у широкі кишені даної ощасливленої категорії, а 1% з цього дня щомісячно і в обов’язковому порядку нараховується на ІІР. Отже, кожному по 1/109=0,9% від його місячної зарплати. Не думаю, що трудящі будуть заперечувати. По мірі підняття зарплат іншим категоріям держсектору в законодавчому порядку (з елементами примусу) те ж саме відбувається в приватному секторі. Світова практика показує, що інвестиційне пенсійне відрахування із зарплат працюючих розумно довести до 7,5% від розміру зарплат до податку (прибутковий податок сплачується очевидно з 92,5%, що залишились). В умовах швидкого росту зарплат рівень в 7,5% можна буде досягти описаним вище способом за 7 десятипроцентних підвищень зарплат, тобто за 3-4 роки. В Європі це зробити неможливо в принципі, в США інвестиційна складова пенсій існує вже давно (звідсі і божі кульбабки, що мадрують світом на свої „пенсійні заощадження”).
Насправді можна зробити навіть більше і так само безболісно для громадян. Ось 1 листопада цього 2005р. уряд разом із парламентом знизив з 32% до 30% нарахування на фонд заробітної плати, що їх платить роботодавець до Пенсійного Фонду України далі (ПФУ), залишивши при цьому 2% відрахування із зарплат працівників до того ж ПФУ. Це зроблено під гучними гаслами виведення з тіні зарплат і проголошено, що протягом наступніх 5-ти років розмір цьогьо відрахування зменьшуватиметься щороку на ті ж 2% доки не дійде до рівня 20% від фонду зарплат. По-перше, нічого з тіні не вийде (і всі це чудово знають). По-друге, при вже існуючому річному дефіциті ПФУ у 16 мільярдів все це починає нагадувати театр абсурду (такий самий, як і прийнятий парламентом бюджет з дефіцитом в 79 мільярдів)! Якщо вже йти таким шляхом (тобто покриття пенсійних видатків із надходжень від прибуткового податоку з тих же підприємців і громадян) то треба хоч мати перед собою ясну стратегію: до чого це все призведе? При таких мізерних зарплатах податок на фонд зарплати не є великою проблемою. Великою проблемою він стає при значному зростанні зарплат і, якщо вчасно не зарадити цій проблемі, то це призведе до застою. Точніше це призведе до вивозу капіталу в Китай і, як наслідок, до зростання безробіття, шо й спостерігається в ЄС. Тому необхідно, залишаючи поки що ці 32% нарахувань, почати рок за роком перерозподіляти їх на користь НФІ і вже з наступнього року перевести ці 2%, що платять працівники з ПФУ до НФІ (залишивши рівень нарахувань на фонд заробітної плати в 32% незмінним)! Після чого комбінуючи цей підхід з викладеним у попередньому абзаці довести за 3-4 роки відрахування до НФІ з боку працівників і роботодавців до 7,5% від тих і від других. До ПФУ на цей момент відраховуватиметьсяся 24,5%. Дефіцит, як і сьогодні, буде покриватися за рахунок надходжень з бюджету (тобто з прибуткового податку). Різниця з проектом уряду-парламенту колосальна! Безболісно буде створена система відрахувань в НФІ в розмірі 15% від заробітної плати до податку (7,5% від працівника і 7,5% від рoботодавця), що відповідає міжнародним стандартам.
На цьому закінчується перша фаза реформи. Велика приватизація/реприватизація, очевидно, теж буде до цього часу завершена.
Отже, пройшло 4 роки від початку реформи і що ми бачимо? Пенсіонери отримують проценти з своїх іменних рахунків. Працюючі разом із роботодавцями відраховують по 7,5% кожний від зарплати до НФІ. Система створена і почала працювати.
Коротенький відступ: пенсійний „беспрєдел”. Повернемося до цифри 24,5% нарахувань до ПФУ від роботодавця, що залишилася після перших 4 років від початку нашої реформи. Ця цифра чудесним чином спливе іще раз пізніше. Тому варто до неї вже тепер придивитися пильніше. При середній зарплаті у 850гр. і 26 міліонах працюючих наведений процент відрахувань дає 5 міліардів 414,5 міліонів гривень до ПФУ, щомісяця.
Це означає 541 гривня на кожного з 10 міліонів пенсіонерів. Але величезна більшість з них отримує 332 гривні! Та ще й 16 міліардів дефіциту ПФУ за цей рік, себто тисячя шістсот на кожного. Куди ідуть гроші, питається? На суперпенсії вони ідуть, про які говорив нещодавно міністр фінансів. Автор немає нічого проти великих пенсій, при умові, що вони виникають внаслідок трудових накопичень високооплачуваних громадян впродовж цілого їх життя, а не „нараховуються” зі стелі по їх доходах впродовж останнього місяця, року, чи навіть 4 років.
Час навести якісь цифри. А саме: скільки вже отримують пенсіонери ДП і скільки мають шанс почати отримувати працюючі при виході на пенсію в ці перші 4 роки? Щоб оцінинти цю суму необхідо зробити якісь припущення. Припустимо, шо велика приватизація принесла 300 млрд. Припустимо (бо не маємо в нашому розпорядженні точних даних), що осіб “передпенсійного віку” налічується теж 10 мільйонів, як і осіб “пенсійного віку”. Враховуючи те, що “передпенсійним” кладеться на рахунок в середньому в два рази меньше ніж “пенсійним”, отримуємо, що пенсіонер на своєму рахунку має 20 тис гривень. Це дає йому 2 тис додаткової пенсії на рік, або 165 гр на місяць. Для величезної більшості з них це означає підвищення на 50%. Зауважимо ще раз, що це підвищення не призведе до інфляції. Що сттосується “передпенсійників”, то на момент виходу на песію їх рахунок зросте до тих самих 20 тис. Але до цього додадуться ще їх відрахування та проценти на них (це поки що незначна сума, всього 5428гр для тих, хто вийде на пенсію через 4 роки, а саме в 2010-у). Отже їх капітал виросте до 25428гр, місячна ДП з якого складе 212 гр. При розрахунках ми виходоли з середньої зарплати на сьогодні в 850 гр та її сталого 20% річного зросту протягом цих 4 років.
Друга фаза: зростання накопичень і виплат (2010 – 2020рр). А тепер спробуємо зазирнути у недалеке майбутнє. Візьмемо для прикладу “передпенсійника”, що на момент виходу на пенсію протягом цих 10 років відкладав разом із своїм роботодавцем по 15% від суми своєї зарплати до податку, при тому, що ще перші чотири роки (2006-2010) ці заощадження зростали від нуля до цих самих 15%. Тобто ця людина вийде на пенсію через 14 років від початку реформи (в 2020-му). Припустимо, як і раніше, що дохідність роботи НФІ складала 10% на рік. Легенька вправа виходячи з 10% росту зарплати впродовж цих 10 років (тримати ще 10 років ріст на рівні 20% нереально) дає 121512гр заощаджень при 4569гр кінцевій зарплаті (початкова в 2006, нагадаємо, складала 850гр). ДП складе таким чином 12151гр на рік, або 1000 гр на місяць.
Отже через14 років ми отримали вагомий соціальний ефект без усяких додаткових навантажень на будь-кого. Дійсно, при середній зарплаті по Україні в 900$ на місяць наш пенсіонер отримує 200$ додаткової пенсії. Все ще скромна величина ДП пояснюється тим, що наш працівник інвестував у повну силу всього 10 років в той час коли середній стаж працюючого складає 30 років. Ми проведемо необхідні розрахунки виходячи із цього стажу трохи пізніше.
А поки що зауважимо, що крім соціального ми отримали ще й значний економічний ефект. Чому? Та тому, що впродовж усіх цих 14 років в Україні працює гігантський інвестор - НФІ, потужність якого ми зараз спробуємо оцінити. З 300 початкових мільярдів в середньому зростає ці десять років 100 млрд (200 млрд не ростуть, тому що всі доходи з них ідуть на виплати ДП). Ці 100 млрд за 10 років при 10% зростанні перетворюються в 285 млрд, а разом із 200 “замороженими” становлять 485 млрд. Але особи “передпенсійного віку” і „нащадки”, а це близько 26 мільйонів праціюючих за ці 14 років “наростили” 121512-20000=101512 кожен. Усього 2 триліони 639 млрд. Тотальна сумма коштів на рахунках НФІ склала тим самим 3 триліона 124 міліарда гривен або 625 млрд доларів.
На цьому єтапі розумним є розділення НФІ на три незалежні один від одного фонди з капіталом в 200 млрд доларів кожен. Це значно підвищить надійність заощаджень працівників. НФІ з цього моменту може розглядатися вже, як державний офіс, що відслідковує діяльність інвестиційних фондів у державі, перевіряє прозорість та чесність в їх роботі, ніяким чином не маючи права вмішуватися в поточну діяльність цих установ.
Маючи такого інвестора ми можемо приступити до третьої і останньої фази нашої реформи. Зауважимо, шо на цей момент 32% нарахування на фонд зарплати становить вже в середньому 288 доларів на працівника в місяць і починає становити дійсно проблему для подальшого розвитку економіки загалом і понижує інвестиційну привабливість України зокрема.
Третя фаза: зменьшення нарахувань на фонд зарплати. З цього моменту немає сенсу продовжувати ділити населення три категорії, як це робилося вище. Тепер всі є або пенсіонерами, або працюючими. Кожен, що вийшов на пенсію в 2020 році має в середньому по 121000 гривень на ІІР. Ті що підуть на пенсію починаючи з 2030 року будуть мати накопичень 337427+25428=362855гр (зокрема вони „успадкують” не 20000, а 25428гр бо є нащаками тих хто виходив на пенсію в 2010р і трохи „ наростив” свої початкові 20000). Їх ДП складе 3024гр на місяць при середній зарплаті в 8205гр на місяць. Тобто при 1640$ середньої зарплати отримуємо 605$ додаткової пенсії. Це значить, що ДП становить 37% від зарплати.
Це дозволяє нам провадити наступню політику протягом третьої фази, себто впродовж 2020-2030рр: поступове зменьшення відрахувань на фонд зарплати в ПФУ.
Яким може бути це відрахування? На сьогодняшній день на одного пенсіонера в Україні приходиться 1,6 працюючий (ми вже використовували це співвідношення, коли рахували 26 міліонів працюючих на 10 міліонів пенсіонерів). При цьому мінімальна пенсія складає у нас 332гр. Будемо називати її „соціальною пенсією”, або СП. Тому зарплата в 850x1,6 = 1360гр повинна забезпечувати ці 332гр. Отже, по спражньому нарахування на фонд заробітної плати повинні складати 24,5% і вони даватимуть СП у розмірі 39% від середньої зарплати. Тому станом на 2030 рік ми досягаємо показника СП+ДП=39%+37% = 86% від середньої зарплати. І це при 24,5% нарахувань на фонд заробітної плати в ПФУ і
жодних дефцитів бюджету! В абсолютних цифрах СП складає тепер 640 доларів і повинна бути однаковою для всіх без виключення осіб, що пропрацювали в Україні встановлену законом кількість років. На сьогодні це 20 для жінок і 25 для чоловіків. Але, очевидно цей показник повиен бути поступово збільшеним до 35 років для осіб обоїх статей. Демографічна яма, що почне відчуватися в 2020 роки, може і повинна бути „засипана”, як цим збільшенням стажу так і правильною іміграційною політикою держави. І останнє, високоплачуваними повинні стати ті пенсіонери, що пртягом 2010-2030рр отримували високу зарплату і, отже відраховували в НФІ значні заощадженні, а зовсім не ті, що протягом двох останніх років своєї кар’єри носили портфель за кимось і тому виросли в чині від полковника до генерал-полковника, отримали астрономічні премії та матеріальні допомоги. І не ті, що 4 роки побули депутатами чи їх помічниками і т.д.
Отже третя фаза реформи 2020-2030рр має полягати у поступовому зменьшенні з 24,5% до 15% відрахування на фондо зар. плати до ПФУ (зменьшення на 1% щороку).
При цьому розумно 5% відраховуати до ПФУ в якості частини прибуткового податку
(а не 13,5% як цього року). Це дасть змогу платити 0,2x1640$=328$ СП.
Підведемо риску. Станом на 2030р маємо наступні показники:
- середня зарплата 1640$;
- середня ДП 605$, або 37% від середньої зарплати:
- мінімальна СП (однакова для всіх) 328$, або 20% від середньої зарплати (виплачується за рахунок 15% податку на фонд з.п. і 5% в прибутковому податку);
- капітал інвестиційних фондів (під егідою НФІ) 1,25 триліона доларів, всі ці кошти є власністю громадян України (точніше тих, що хоча б певний час були резидентами України і вносили кошти в НФІ) і лежать на їх особистих іменних інвестиційних рахунках;
- відрахування роботодавців на фонд зарплати до ПФУ становить 15%;
- солідарні відрахування працівників і роботодавців до НФІ по 7,5% від кожного;
- дефіциту ПФУ немає;
- рівень пенсії високооплачуваного працівника визначається його та його роботодавців внесками до НФІ протягом його трудового життя;
- уряд країни отримує поле для маневру – виплачувати СП більше за рахунок прибуткового податку зменьшуючи тим самим тиск на роботодавця чи ні.
Фінал 2040 рік. В цьому році підуть на пенсію люди, що всі 30 років свого трудового життя працівали і відкладали разом із роботодавцями до НФІ свої пенсійні заощадження. Це є надто віддаленою датою, щоб давати до неї прогнози. Ясно, що ДП на цей час значно зросте і досягне своєї стандартної і світі величини від середньої зарплати працюючого протягом його життя, а саме 4,37 його середньої зарплати впродовж 30 років. Не треба думати, що це так вже й багато. Адже при рівні інфляції в 3% річних це складе вже тільки 4,37:2,75=1,59 від його середньої зарплати по покупній спроможності. При інфляції в 4% це складе 4,37:4,1=1,06, а при рівні інфляції в 5% річних всього 4,37:5,82=0,75 його середньої зарплати по купівельній спроможності. Крім того середня зарплата людини поступається його максимальній за скажімо кращі 2 або 4 роки.
Вивчення роботи провідних інвестиційних фондів дає наступні показники росту рахунків вкладників: гарантовані вклади (тобто стратегія з нульовим ризиком) – 3-4% річних; агресивні стратегії (тобто вклади з поміркованими і вище ризиками) -12-13% річних (при агресивних стратегіях можливі суттєві коливання вартості плртфелю на протязі коротких проміжків часу).
Кілька слів про керівні органи та напрямки інвестування НФІ.
Керівні органи НФІ та принцип прозорості. Почнемо з керівництва НФІ. Голова Фонду повинен призначатися Верховною Радою раз на 5 років разом із призначенням прем’єр-міністра та голови Нацбанку. Голова спостережної Ради Фонду призначається президентом України в то й же час і на то й же строк. Раз на рік спеціальна парламентська комісія повинна заслуховувати звіт про діяльність правління Фонду і давати йому оцінку. Звичайно ж, повинен бути прийнятим спеціальний закон про НФІ. Повна та детальна інформація про біжучу діяльність Фонду повинна бути досяжною в режимі онлайн на сайті НФІ. Кожний із мільйонів інвесторів Фонду (тобто власників іменних рахунків) повинен мати можливість у будь-який момент проглянути біжучий стан свого інвестиційного портфеля – сьогодні це стандарт у світі.
Інвестиційна політика НФІ. Куди і як НФІ може інвестувати? Перші 5 років Фонд має право провадити інвестиції в економіку України пов’язані виключно з „малими ризиками”. Це нерухомість у великих містах, первинні кредити банкам, кредити під реальне забезпечення і т.і. В умовах України є ще один напрямок інвестицій з „малими ризиками” – реприватизація. Якщо суд визнав незаконною приватизацію Нікопольского заводу феросплавів, а кабінет міністрів прийняв рішення про його повторний продаж, то саме НФІ дістає першочергове право виплатити попередньому власнику належну йому суму і далі, за сприяння Фонду держмайна продати завод на відкритому конкурсі. Які при цьому виходять прибутки – ми всі бачили. А ризику ніякого. Нема що й казати, що НФІ повинен користуватися розумним протекціонізмом з боку держави. Так, саме НФІ, а не куми, братани та корєша з родичами наших високопосадовців. По закінченню п’ятирічного терміну, при умові стабільної роботи, внесенням спеціальних змін до „закону про НФІ”, Фонду може бути дозволено інвестування з помірними ризиками. При цьому кожний окремий інвестор може самостійно формувати і, хоча б раз на рік, модифікувати свій інвестиційний портфель, тобто змінювати розміри частин свого вкладу розміщені в сектори різних ризиків. Все це, знову ж таки, давно діє в усіх провідних інвестиційних фондах світу. Конкретні інвестиційні кроки, як і вся діяльність НФІ втілюється виключно командою дипломованих спеціалістів із залученням протягом перших п’яти років західних топ-менеджерів за взірцем аналогічної діяльності найбільших і найбільш стабільно працюючих світових інвестиційних гігантів. Ніяким стороннім особам та структурам категорично не дозволяється втручатися в поточну діяльність НФІ. Контроль за діяльністю НФІ провадиться періодично виключно інституціями згаданими в попередньому абзаці (і не частіше і не рідше вказаних там інтервалів).
Політична складова проекту. А тепер давайте спустимоося на грішну землю і спитаємо себе: „Кому із високопосадовців усе це потрібно? Якого біса хтось усе це буде робити? Чого це зграя голодних шакалів буде ділітися ласими шматками з „біомасою”? Скажу відверто, що ймовірність прийняття цієї, або їй подібних стратегій в умовах України є незначною. Зуважте собі, що ніхто, ніде нічого подібного не обговорює і обговорювати не збирається. Пропонують: роздати, закопати у сільські шляхи, разово інввестувати у наукоємні галузі і т. і. Чисто як у Гоголя, одні у них проблеми – дороги та дурні. І на те і на друге потрібно інвестувати. А ще в нас є таке астрологічне явище, як „діри в бюджеті”. Поки автор набивав на своєму лаптопі цю статтю міністр фінансів вже проголосив, що ці „діри” (одна планова, друга – позапланова) вже все успішно з’їли і з 24 мільярдів залишилось лише 3 (це при тому, що гроші ще навіть не надійшли!) Їм би діри у своїх головах чимось заткнути та дно в кишенях залатати. А хто і як буде вірішувати де у нас наукоємно – ми знаємо. Беспроцентні кредити і фінансові вливання отримають фірми та банки кумів, брател та родичів нашї „еліти”. Є, правда, ще ліві. Та їм „вічні принципи” підтримати таку стратегію не дозволять. Та й сил реальних у них нема.
Залишається розраховувати на активність інтелігенції (цьому автор і пише цю статтю), а також на роз’єднаність „еліти”. Справа в тому, що в „еліті” панують розбрат і безлад: ідей нема, стратегії нема, інтелекту не було ніколи. А перемогти, ой як хочеться! А тепер уявіть собі, який бонус довіри виборців отримає політична сила, що сьогодні, після продажу „Криворіжсталі” підніме на щит цю ідею і понесе її в маси. Це вам не просто ключ до перемоги – це лом, гартований ”криворіжський” лом. А проти лому нема прийому. Гра буде в одні ворота: 10 міліонів пенсіонерів, як тільки зрозуміють, що їм пропонують стануть щільними рядами на бік цієї сили. І не буде ні синьо-білих, ні помаранчових, ні „більш” помаранчових, ні російсько ні україномовних. А буде народ, що має досвід успішного спротиву бандократам і має перед собою мету, зрозумілу кожному: пенсіонеру теперішньому і майбутньому, працівнику і роботодавцю.
Івашкович С. М.
Доктор фіз.-мат.наук,
Професор
ivachkov@math.cnrs.fr
Відповіді
2005.10.31 | line305b
В принципе - неплохая идея, хотя...
Полезная сторона, как мне кажется, это то, что доходы от приватизации можно будет исключить на какое-то время из оборота, сформировать более-менее рациональную систему управления ими - в виде инвестиционного ресурса, а также создать определенный класс "собственников" - пенсионеров - которые будут осуществлять контроль за использованием средств.Не нравится мне это дело по примерно тем же причинам, что и нравится. Во-первых, уж слишком много времени займет, пока деньги "дойдут" до экономики. Дебаты по наиболее оптимальное пенсионной системе могут занять несколько лет, в течение которых оные миллиарды будут заморожены для экономики - как раз в период, когда инвестиции были бы как раз желательны, особенно с точки зрения "оранжевой" власти.
Во-вторых, по определению деньги переданные в управление пенсионному фонду будут исключительно "нерисковыми". Что не есть плюс для страны, которая хочет (или должна хотеть) быть очень конкурентной, и существенно менее консервативной, чем позволит политика пенсионного фонда.
Честно говоря, я был бы больше "За", если бы указанные миллиарды "закопали" в создание индустриальных городков, жилья для малоимущих, скоростных железных дорог или каких-нибудь новых авто-магистралей (возможно, с существенным частным участием, и, возможно, какой-то неизбежной долей коррупции), чем если бы их заморозили на неопределенный срок для "пенсионной реформы", и в процессе растащили на социалку... Если создавать профессиональный фонд, то скорее не пенсионный, а ориентированный на инвест-деятельность, связанную с рисками и доходами. Кстати, вышеуказанный Пенсионный Фонд мог бы быть одним из держателей акций в таком фонде, и сидеть в совете управляющих... Но переправлять все деньги в Пенсионный Фонд - простите, кажется слегка жирновато...
2005.11.01 | line305b
Кстати, мне нравится идея насчет фонда...
Было довольно большое обсуждение насчет того, куда потратить денежки от приватизации. Все крутилось в голове, что такая постановка проблемы мне не нравилось, да никак не приходило в голову почему. А вы тут напомнили - важнее ведь не "куда тратятся", а "кто и как тратит". Что за институция несет ответственность за такие траты, как контролируется инвестиционность, насколько закреплена ответственность и контроль за ее деятельностью?Думается, вы попали в самую точку начав говорить об определенной институции, которая бы смогла достаточно эффективно управлять активом в, скажем, 20 млрд. долларов. Это вполне могло бы выглядеть как инвестиционный фонд, для управления которым можно бы было либо нанять управляющего мирового уровня с хорошей репутацией, и дать ему самому набрать себе команду; либо сделать тендер и выбрать управляющую компанию такого же мирового уровня.
И вот тут-то можно бы было реализовать идеи, скажем, Мартынюка, который очень хотел оставить в гос.собственности активы: государство может быть как 100% собственником данного фонда, так и оставить в собственности определенные активы (скажем, 51%), а остальные разделить между целевыми группами: передать часть пенсионному фонду, ипотечному фонду, продать частным банкам, реализовать на бирже желающим мелким украинцам и т.д.
С другой стороны, государство и др. акционеры может определить инвестиционную политику фонда: например:
10% в высоко-рисковые, высоко-доходные сферы
15% в инфрастурные проекты с окупаемостью х лет
20% в инфраструктурные проекты с окупаемостью в х+5 лет
20% в проекты ипотечного кредитования
10% в зарубежные активы
5% в проекты по добыче нефти и газа
20% в гос или частные облигации с нулевым рейтингом или АА+ рейтингом...
И т.д. После того, как общая политика фонда определена владельцами акций, фонд имеет полное право сам искать и определять, в какие конкретно проекты в рамках данной политики он хочет инвестировать деньги для достижения максимальной доходности. Для того, чтобы управляющие фондом инвестировали в максимально доходные проекты, желательно, чтобы их собственная компенсация напрямую соотносилась с доходностью фонда...
В конце концов имеем шанс получить достаточно эффективно работающий фонд. При этом, если например каждому пензионеру предоставлять возможность инвестировать в акции фонда, то и пенсионеры - те из них, которые поверят в этот проект - смогут "на собственной шкуре" либо выиграть, либо проиграть...
2005.11.01 | BIO
Re: Кстати, мне нравится идея насчет фонда...
>Было довольно большое обсуждение насчет того, куда потратить денежки от приватизации. Все крутилось в голове, что такая постановка проблемы мне не нравилось, да никак не приходило в голову почему. А вы тут напомнили - важнее ведь не "куда тратятся", а "кто и как тратит". Что за институция несет ответственность за такие траты, как контролируется инвестиционность, насколько закреплена ответственность и контроль за ее деятельностью?http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=0&key=1130194433&first=1130634660&last=1130435854
>Думается, вы попали в самую точку начав говорить об определенной институции, которая бы смогла достаточно эффективно управлять активом в, скажем, 20 млрд. долларов. Это вполне могло бы выглядеть как инвестиционный фонд, для управления которым можно бы было либо нанять управляющего мирового уровня с хорошей репутацией, и дать ему самому набрать себе команду; либо сделать тендер и выбрать управляющую компанию такого же мирового уровня.
А, что у кротов всегда так со зрением когда они попадают на божий
свет ?
>И вот тут-то можно бы было реализовать идеи, скажем, Мартынюка, который очень хотел оставить в гос.собственности активы: государство может быть как 100% собственником данного фонда, так и оставить в собственности определенные активы (скажем, 51%), а остальные разделить между целевыми группами: передать часть пенсионному фонду, ипотечному фонду, продать частным банкам, реализовать на бирже желающим мелким украинцам и т.д.
А теперь более серьезные вопросы:
Что заставляет Вас так безоговорочно 100% доверять ЭТОМУ гос-ву ?
Что это за распальцовка с акционерами ?
Вы представляете последствия ?
В конце концов имеем шанс получить достаточно эффективно работающий фонд им. Оме(р)ты - очередной пузатый "траст".
А в управляющие - Суркисов предложите ? Не удивлюсь.
Вы еще хотите чтобы нищие пенсионы туда свои денежки понесли ?
Ну Вы и нахал, батенька !
Идея, структура, подотчетность такого гигантского для наших
масштабов инвестфонда должна быть максимально проста и прозрачна.
Главное тут не отжать побольше прибыли, а показать, что общее наследство
не проматывается по кабакам и честно служит простым людям.
2005.11.08 | line305b
Re: Кстати, мне нравится идея насчет фонда...
BIO пише:> http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=0&key=1130194433&first=1130634660&last=1130435854
>
> А, что у кротов всегда так со зрением когда они попадают на божий
> свет ?
Вы, простите, так мудренно выражаетесь, что я частенько не втыкаю, чего вы такого пишете, и посты пропускаю. Думаю, к выгоде всех будет если покорректируете свой постовский стиль.
> А теперь более серьезные вопросы:
> Что заставляет Вас так безоговорочно 100% доверять ЭТОМУ гос-ву ?
Ну, в какой-то момент надо доверять государству, иначе надо переезжать куда-то. Безоговорочно я не доверяю, но могу доверить его намерениям (как доверял, скажем, в вопросе продажи этой КС), и, если предложит достаточно рациональную схему управления и контроля средствами - то наверное доверю и управляющей институции, которая будет создана этим государством.
> Что это за распальцовка с акционерами ?
Не понял вопроса? Идея была, что если будет создан инвестиционный фонд, то он сможет играть роль эдакого промежуточного механизма: с одной стороны, инвестировать в конкретную экономику; с другой - создать достаточно большой и емкий рынок своими собственными облигациями.
> Вы представляете последствия ?
Представляю. Нормальные будут последствия. Если сохранится большинство гос.владения, и фонд будет инвестировать преимущественно в государственные проекты - то его облигации или акции будут сродни облигациям гос.займа - низкие риски, низкая доходность. Если собственность и инвестиционная политика будет более направленной на частный сектор - ну соотвественно риски и доходность тоже будут больше сродни рискам и доходности ценных бумаг частных фондов.
>
> В конце концов имеем шанс получить достаточно эффективно работающий фонд им. Оме(р)ты - очередной пузатый "траст".
> А в управляющие - Суркисов предложите ? Не удивлюсь.
Кажется написал, что управляющая компаний может быть отобрана на конкурсной основе, из числа компаний пользующихся определенной репутацией во всем мире. Читать надо внимательнее. Контроль деятельности фонда может осуществлять НБУ и какая-то еще спец.структура. В наблюдательном совете могут быть представлены международные организации (ЕБРР, МФК, мировой банк, и т.д.).Миноритарные акционеры, особенно иностранные, тоже могут осуществлять свою часть контроля. Пригласите международную аудиторскую компанию; и международное рейтинговое агентство - все четко прозрачно оценят и представят. Огранизовать все на хорошем уровне - можно, почему нет.
> Вы еще хотите чтобы нищие пенсионы туда свои денежки понесли ?
> Ну Вы и нахал, батенька !
Нищие пенсионеры, или их пенсионные фонды - могут понаблюдать за работой данного фонда определенное количество лет, имея привилегированное право на выкуп акций в течение этих нескольких лет. Акции за них подержит государство. Потом захотят - выкупят по определенной стоимости; захотят - не выкупят.
> Идея, структура, подотчетность такого гигантского для наших
> масштабов инвестфонда должна быть максимально проста и прозрачна.
В чем проблема? Мирового опыта накоплено в управлении фондами много, можно выбрать такую схему, которая будет оптимальной для наших условий.
> Главное тут не отжать побольше прибыли, а показать, что общее наследство не проматывается по кабакам и честно служит простым людям.
Эта часть автоматически следует из условий формирования фонда по мировым правилам. Можно ошибиться с управляющим, с инвестиционной политикой, с климатом - но то, что в рамках, указанных собственниками, фонд будет работать максимально эффективно - этого добиться вполне возможно.
2005.10.31 | BIO
А что такое USTL ?
Позитивная после финишной шлифовки идея.Если Вы не против занести ее в текст ММ
в концептуальном виде, т.к. механизм требует
доработки.
На ближайшее будущее (за эти выборы и говорить
нечего) можно ожидать только конъюнктурную
эпизодическую поддержку от "политиков".
Не более того.
Слишком сильно их тянет на дерибан...
Вечевое голосование, ГИФ и еще парочка-другая подобных
"фишек" позволит объединить вокруг здоровых сил Майдана
критическую массу электората.
Если фактор времени и подрывная работа в очередной раз
не сыграют с нами в свою любимую игру.
Я к тому, что пока будем пыхтеть над просвещением масс
наверху просвищут все, что осталось без особых оглядок
на какие-то там еще идеи, а местные мудрагели будут
разводить очередной безбрежный кисель из подбрасываемых
с этой целью извне "важных" тем.
Пока идет к тому.
2005.10.31 | Serhiy.Ivashkovych
Re: А что такое ММ?
Простите, но я здесь человек новый и не знаю того, что, по-видимомувсем известно.
USTL это Universite des Sciences et Technologies de Lille
2005.11.01 | 123
ММ - це Меморандум Майдану
Програмовий документ, що готується зацікавленими в цьому проекті активістами Майдану. Див. лінк - http://maidan.org.ua/n/memo/11270623902005.11.06 | Serhiy Ivashkovych
Тепер можна занести (навів більше цифр і деталізував виклад)
2005.11.03 | BIO
Немного шлифшкурки.
1.Название: убрать из него государство.Например - Национальний Фонд Розвитку.
Так будет четче и понятнее что к чему.
2. Выборность немногочисленого верхнего руководства
на общенародном уровне - возможно совмещенная
с другими выборами.
3. ТЕХНИЧЕСКОЕ использование госструктур (ПФ, Казначейство,
НБУ...) для обслуживания НФР. Возможно безвоздмездное.
4. Под все это разработка и принятие Закона о НФР с акцентом
на подотчетность обществу и полную прозрачность деятельности.
5. Учесть при этом максимум положительного мирового опыта.
!!!Если Вам не трудно будет развить последнюю тему для ликбеза -
будьте любезны. Как, надеюсь, всем понятно - такой шанс бывает
только раз в жизни. Это не в НАТО, вступать - не вступать, тут
подерибанят последний раз, а потом сосите кто что может.
2005.11.03 | Shooter
Усе вірно
Я повністю згоден з загальною ідеєю. І що пенсійну реформу проводити життєво необхідно. І що саме ця реформа, скажімо, може бути початком створення потужних "портфельних" гравців на ринку капіталу (тут я - за створення "пенсійної альтернативи" у вигляді приватних пенсійних фондів), які, накінець, можуть почати здійснювати мрію Мартинюка та іже2005.11.08 | BIO
Re: «Криворіжсталь» як ключ до нової пенсійної стратегії України
Согласно статистике после 2015 года количество пенсионеров в Украине превысит количество работающих и государство не сможет покрывать расходы на выплату пенсий.
Средняя продолжительность жизни в Украине колеблется в пределах 60 лет. Те кто прожил больше, теряют к жизни всякий интерес, так как при отсутсвии обеспеченных родственников, пенсионер начинает погибать морально. У него не хватает физических сил, чтобы самостоятельно добывать средства для жизни и лечения, а государство помочь ему не в состоянии.
"Зеркало Недели": Негосударственные пенсионные фонды готовят для Украины инвестиционный бум
Неутешительный прогноз
По прогнозу правительства, уже к 2050 году количество пенсионеров в Украине удвоится. А это означает, что государство может столкнуться с необходимостью либо увеличить до 70% от фонда оплаты труда, т.е. почти вдвое против нынешнего уровня, сборы в Пенсионный фонд Украины, либо сократить размеры пенсий, что звучит не менее фантастически. Похоже, единственной альтернативой в этой ситуации является форсированное развитие в стране негосударственного пенсионного обеспечения.
Первые негосударственные пенсионные фонды в Украине возникли еще в 90-х годах прошлого столетия, но особыми успехами похвастаться не могли. К началу 2004 года в нашей стране работали 22 НПФ, которым в общей сложности удалось привлечь около 16 млн. грн. Если учесть, что каждый шестой доллар инвестиций в мировую экономику принадлежит именно негосударственным пенсионным фондам, результат украинских компаний вызывал лишь жалость. И так, наверное, продолжалось бы еще долго, если бы неблагоприятные демографические прогнозы не склонили правительство и парламент ускорить пенсионную реформу.
Налоговые льготы спасут пенсионеров?
С 1 января 2005 года начинают в полной мере работать налоговые льготы в негосударственном пенсионном обеспечении. Благодаря этому пенсионный бизнес стал интересен крупнейшим игрокам украинского финансового рынка, и сейчас они активно готовятся начать работу в этой сфере.
- Без налоговых льгот этот бизнес в Украине еще долго не появился бы. А он необходим не только гражданам, рассчитывающим на дополнительную пенсию, но и экономике, нуждающейся в долгосрочных инвестициях, - говорит Сергей Савчук, руководитель компании <Укрсоц-Капитал>, которая специализируется на администрировании и управлении активами НПФ. По его словам, крупнейшие финансовые учреждения страны, в том числе и Укрсоцбанк, являющийся главным партнером <Укрсоц-Капитала>, уже давно присматривались к этому рынку. Но анализ показывал, что предприятиям не хватает стимулов для участия в пенсионных проектах.
Таким стимулом стала возможность относить средства, направляемые на пенсионные счета работников, на валовые затраты предприятия, уменьшая на соответствующую сумму базу для налога на прибыль, а в некоторых случаях - и обязательных социальных сборов. Инвестиционный доход НПФ также не облагается налогами, а пенсионная выплата получила льготное налогообложение в размере 60% от ставки подоходного налога, если пенсионеру менее 70 лет, и вообще не облагается для тех, кто старше 70.
Следует учесть, что если предприятие является учредителем НПФ, оно получает определенный доступ к долгосрочному финансовому ресурсу, часть которого может быть направлена на его инвестиционные проекты. В итоге, сейчас проекты создания негосударственного пенсионного фонда обсуждаются практически во всех крупных промышленных компаниях. Многие из них уже заложили в бюджет 2005 года расходы на реализацию подобных проектов. Теперь им предстоят консультации со специалистами рынка пенсионного страхования о механизме создания НПФ.
Открытый или корпоративный?
Прежде всего тот, кто решил создать негосударственный пенсионный фонд, сталкивается с выбором его вида. НПФ могут быть открытыми, корпоративными и профессиональными. Сергей Савчук признается, что своим клиентам - юридическим лицам <Укрсоц-Капитала> советует остановить выбор на открытом НПФ. Дело в том, что для корпоративных фондов существует целый ряд особенностей и ограничений, которые усложняют учреждение такого фонда, а также уплату взносов. В частности, чтобы иметь право на создание корпоративного НПФ, предприятие должно быть прибыльным на протяжении не менее одного финансового года. Если единоличный учредитель корпоративного НПФ в течение года по любым причинам не осуществляет отчислений на счета участников, он обязан этот фонд ликвидировать. Понятно, что такие риски вряд ли вызовут энтузиазм. Кстати, если работник, являющийся участником корпоративного фонда, решит уволиться, он обязан выйти из числа участников и перевести свои накопления в другой фонд. А это уже плохая новость для самого фонда. Для открытых НПФ такие ограничения не существуют.
Учредителями открытых фондов могут быть любые юридические лица. Такие НПФ не так тесно завязаны на одного учредителя - как правило, учредителей несколько. Деятельность фондов максимально прозрачна. Они всегда готовы принять новых участников.
Система гарантий в НПФ
Впрочем, украинское законодательство предусматривает сразу тройной надзор государства за рынком, что является серьезной гарантией его стабильности. За компаниями, участвующими в пенсионном страховании, наблюдают Госфинуслуг и ГКЦБФР, а за хранителями активов - еще и НБУ. Банку-хранителю запрещено осуществлять операции с пенсионными активами, которые противоречат инвестиционной декларации фонда. Кроме того, совет НПФ может в ежедневном режиме получать информацию о всех операциях со средствами на счетах участников.
Повышает надежность НПФ и законодательный запрет вкладывать средства в один финансовый инструмент. Принцип <клади яйца в разные корзины> здесь является строго обязательным. Дополнительной гарантией для граждан, которые делают взносы сами или за которых платит работодатель, является также то, что НПФ - отдельное от учредителя юридическое лицо; активы НПФ отделены от активов учредителя, администратора, компании по управлению активами и хранителя фонда.
Использование негосударственных пенсионных фондов для сомнительных операций, по словам Сергея Савчука, лишено смысла. Ведь, чтобы создать НПФ, его учредителям предстоит потратить довольно много времени и средств. Малейшие махинации с пенсионными активами могут быть достаточно быстро выявлены, что приведет к падению деловой и общественной репутации компаний, которые в них замешаны. Негосударственные пенсионные фонды рассчитаны хоть и не на большую, но стабильную и долгосрочную прибыль от инвестиционной деятельности, которая в полном объеме будет направляться на пополнение пенсионных счетов участников.
Конкуренция - за крупных клиентов, но и маленькие не в обиде
Сейчас украинские компании, вышедшие на рынок НПФ, ведут конкуренцию за крупнейшие предприятия страны, численность работающих на которых превышает 10 тыс. человек. По расчетам, именно такие клиенты на начальном этапе развития рынка смогут гарантировать администраторам и компаниям по управлению активами хоть какую-то доходность. Хотя первые один-два года на нее никто особо не рассчитывает.
Ставка на крупных клиентов, очевидно, в первую очередь объясняется большими объемами фондов, которые могут быть созданы с их участием. Конкурировать за маленькие предприятия, на которых работают не более 2-3 тыс. человек, администраторы НПФ начнут еще не скоро.
Впрочем, это не значит, что малые и средние фирмы не могут принять участия в пенсионных проектах.
- Мы создали НПФ <Укрсоцфонд>, присоединиться к которому могут и небольшие предприятия, - говорит Сергей Савчук.
На его взгляд, такая форма сотрудничества оптимальна для малого и среднего бизнеса, поскольку практически не требует со стороны клиента каких-либо административных затрат. Специалисты <Укрсоц-Капитала> сами заботятся, чтобы средства на пенсионных счетах не только надежно сохранялись, но и активно прирастали. Похоже, именно компании, за которыми стоят системные банки, заслужившие доверие вкладчиков, и будут в ближайшее время контролировать большую долю пенсионных активов.
Выбор администратора - дело серьезное
Кстати, вопрос о критериях отбора администратора и компании по управлению активами на сегодняшний день является ключевым для многих предприятий, намеревающихся поучаствовать в создании НПФ. Опыта практической работы на этом рынке в Украине ни у кого нет, поскольку этого бизнеса как такового в стране еще не существует, так что приходится руководствоваться другими характеристиками. Важно учитывать кадровый состав компании по управлению активами, его опыт. Очевидно, стоит оценить и рейтинг компании, которая является главным партнером администратора. Определить его чаще всего можно просто по названию, как в случае с <Укрсоц-Капиталом>. Если компания-администратор создана банком, очень желательно, чтобы этот банк имел разветвленную сеть филиалов и прочную репутацию на рынке.
Больным местом администраторов НПФ является наличие программного обеспечения для обслуживания клиентов пенсионных фондов. Пока ни одна компания не получила лицензию на администрирование, потому что ни одна из программ не прошла экспертизу в Госфинуслуг. Речь идет об очень дорогом программном обеспечении, по сложности сравнимом с банковским. Оно должно десятки лет хранить информацию о миллионах участников, обслуживать тысячи транзакций в день, обеспечивать оперативное взаимодействие администратора, хранителя и компании по управлению активами.
Оптимистические прогнозы
По прогнозу компании <Укрсоц-Капитал>, уже через два-три года украинские НПФ смогут накопить на пенсионных счетах вкладчиков около миллиарда долларов. Эти средства станут уникальным источником долгосрочных инвестиций, которых так не хватает сегодня Украине. Получить эти инвестиции в первую очередь, очевидно, смогут предприятия, которые уже сейчас озаботятся выпуском надежных финансовых инструментов.
Обнадеживающие прогнозы относятся и к будущим вкладчикам НПФ. По экспертным расчетам, если на пенсионный счет работника предприятие будет каждый месяц вносить по 100 гривен, то при реальной доходности активов на уровне 9% годовых (16% годовых минус 7% инфляции) через 15 лет он может рассчитывать на дополнительную пенсию в размере 479 гривен, через 20 - 846, а через 30 - 2319 гривен в месяц в сегодняшних ценах. Так что в случае удачного развития этого нового для Украины бизнеса, похоже, выиграют все.
Татьяна ШВЕЦ
2005.11.08 | Serhiy Ivashkovych
Стосовно статті в "Зеркало Недели"
> Первые негосударственные пенсионные фонды в Украине возникли еще в 90-х годах прошлого столетия, но особыми успехами похвастаться не могли. К началу 2004 года в нашей стране работали 22 НПФ, которым в общей сложности удалось привлечь около 16 млн. грн.Отже це стаття про те чого нема. 16 міліонів чи міліардів - не гроші.
> По его словам, крупнейшие финансовые учреждения страны, в том числе и Укрсоцбанк, являющийся главным партнером <Укрсоц-Капитала>, уже давно присматривались к этому рынку. Но анализ показывал, что предприятиям не хватает стимулов для участия в пенсионных проектах.
А їх ніколи і не буде.„Предпріятія” якщо б могли то зовсім зарплат не платили б. І це так всюди, не тільки у нас.
> Таким стимулом стала возможность относить средства, направляемые на пенсионные счета работников, на валовые затраты предприятия, уменьшая на соответствующую сумму базу для налога на прибыль, а в некоторых случаях - и обязательных социальных сборов.
„Віднесення на валові витрати” -це не стимул. А звільнення від соціальних зборів – беспредел.
> Следует учесть, что если предприятие является учредителем НПФ, оно получает определенный доступ к долгосрочному финансовому ресурсу, часть которого может быть направлена на его инвестиционные проекты.
А ось це має бути категорично заборонено. Приклад „Еврон” у США.
> Открытый или корпоративный?
>
> Сергей Савчук признается, что своим клиентам - юридическим лицам <Укрсоц-Капитала> советует остановить выбор на открытом НПФ.... Кстати, если работник, являющийся участником корпоративного фонда, решит уволиться, он обязан выйти из числа участников и перевести свои накопления в другой фонд. А это уже плохая новость для самого фонда. Для открытых НПФ такие ограничения не существуют.
Це дурниця. Не „обязан” і не треба виходити. Краще тримати кілька інвестиційних портфелів у різних фондах.
> Использование негосударственных пенсионных фондов для сомнительных операций, по словам Сергея Савчука, лишено смысла.
Як раз не лишено смысла, а має той же сенс, що і будь-які зловживання та сумнівні операції.
Немає ніяких обгрунтованих прогнозів на майбутнє, навіть на близьке 5-10 років (та й необгрунтованих також нема).
На приватному недержавному рівні ця діяльність в умовах України звичайним людям нічого не дасть. Зате "прєдпрінімателям" дасть змогу уникати оподаткування. Та вже добре, що хоч щось пишуть.
2005.11.08 | line305b
Есть вопросы, если кто знает:
1. Я так подозреваю, пенсионные счета можно открывать только в гривнах - что наверное делает пенсионные отчисления несколько менее интересными для простых граждан?2. Как это дело вообще работает? Скажем, я частное лицо с предыдущим стажем в 10 лет; хочу открыть частный пенсионный счет... Что происходит с предыдущими отчислениями в гос. фонд? Они могут быть переведены в этот частный фонд или нет? Во-вторых, из моих общих пенсионных отчислений, какую часть я могу переводить в этот частный фонд, а какую - все-таки перечислять государству? Могу 100% перечислять в частный фонд?
3. Обязательно ли, чтобы мои зачисления на пенсионный счет коррелировались с зарплатой? Скажем, 100 грн официальной зарплаты - значит можно вносить 50 грн на счет ежемесячно? Или будет возможно принести 100.000 грн. наличкой.. и взять и внести на свой счет? (А вынести потом при желании?)
3. А что будет делать государственный пенсионный фонд, если ежегодные поступления вдруг существенно уменьшатся, и перетекут в частные фонды? Не обанкротится вдруг из-за дисбаланса между поступлениями и платежами? Как интересы государства (сохранять стабильность пенсионной системы) соблюдаются этим законодательством?
4. Какие гарантии вкладчику? Страхование счетов? Гос.гарантии?
Вроде бы - не знаю насколько это правильно - эти частный фонды выглядят почти как банки: захотел, внес деньги на счет; захотел - перенес деньги в другой фонд.. Только забрать нельзя. В принципе, ну чего, через несколько лет, когда более менее репутация игроков прояснится, можно будет наверное завести себе счет...
2005.11.08 | Serhiy Ivashkovych
Ответы
line305b пише:> 1. Я так подозреваю, пенсионные счета можно открывать только в гривнах - что наверное делает пенсионные отчисления несколько менее интересными для простых граждан?
Да, это так.
> 2. Как это дело вообще работает? Скажем, я частное лицо с предыдущим стажем в 10 лет; хочу открыть частный пенсионный счет... Что происходит с предыдущими отчислениями в гос. фонд? Они могут быть переведены в этот частный фонд или нет?
Предыдущие отчисления в гос.(только не ПФУ) или любой другой фонд остаются за вами и вашими наследниками навечно. На протяжении своей трудовой жизни вы можете открыть несколько счетов в разных фондах. Так будет надежнее.
Все это не относиться к Пенсійному Фонду Украины (ПФУ) ибо это никакой не фонд, а контора которае пенсионные отчисления всех мгновенно всем и перераспределяет. У вас там нет ни фига на самом деле, только право на получение пенсии по старости. Оно у вас и останется, если доживете.
>Во-вторых, из моих общих пенсионных отчислений, какую часть я могу переводить в этот частный фонд, а какую - все-таки перечислять государству? Могу 100% перечислять в частный фонд?
Да только в частный (или гос. но инвестиционный) и можете.
В ПФУ перечисляет работодатель или бюджет перечисляет из подоходного налога.
> 3. Обязательно ли, чтобы мои зачисления на пенсионный счет коррелировались с зарплатой? Скажем, 100 грн официальной зарплаты - значит можно вносить 50 грн на счет ежемесячно? Или будет возможно принести 100.000 грн. наличкой.. и взять и внести на свой счет? (А вынести потом при желании?)
Обязательно коррелируются. Более того отчисления могут составлять только строго фиксированную часть от вашей зарплаты, обычно 15% (точная цифра устанавливается законодательно). Вносят эти 15% работающий и работодатель. Мне известны такие расклады:
1. по 7,5% каждый.
2. 5% работник и 10% работодатель.
3. 4% работник и 11% работодатель.
Никаких левых взносов не допускается ибо сумма взноса вичитается из налогооблагаемой суммы дохода (как работника так и работодателя).
>
> 3. А что будет делать государственный пенсионный фонд, если ежегодные поступления вдруг существенно уменьшатся, и перетекут в частные фонды? Не обанкротится вдруг из-за дисбаланса между поступлениями и платежами? Как интересы государства (сохранять стабильность пенсионной системы) соблюдаются этим законодательством?
Дело в том, что гос. пенсия существенно сокращается (со временем) и превращается в минимальную социальную пенсию ОДИНАКОВУЮ для ВСЕХ и
уборщиц и милионеров. Условие ее получения лишь одно: человек определенное количество лет на протяжении своей жизни платил налоги.
Разность в пенсиях имеет место только за счет пенсий от фондов
(т.е. получаете столько сколько накопили описанным выше способом).
> 4. Какие гарантии вкладчику? Страхование счетов? Гос.гарантии?
Такие примерно, как и в банках. Поэтому разумно напротяжении своей жизни образовать такой счет в 3-4 фондах.
> Вроде бы - не знаю насколько это правильно - эти частный фонды выглядят почти как банки: захотел, внес деньги на счет; захотел - перенес деньги в другой фонд.. Только забрать нельзя. В принципе, ну чего, через несколько лет, когда более менее репутация игроков прояснится, можно будет наверное завести себе счет...
Не совсем так.
1) не только вы вносите, но и работодатель добавляет по крайней мере столько же (поверте это очень стимулирует)!
2) переносить можно, но как правило не стоит. Пусть растет в нескольких местах одновременно.
3) рост денег на таком счету обычно намного выше чем в банке, именно из-за того что вы их долго не трогаете (обычно в 2-3 выше).
4) налоги на прирост вы не платите (а во многих странах процент, который прирастаект на обычный банковский счет засчитывается в ваш доход и облагается доходом).
Смысл моей статьи в том, что Украина может именно сейчас использовать сразу ДВА совершенно уникальных обстоятельства: приватизацонный ресурс и высокую скорость роста зарплат. Без этого переход на описанную мною систему (считайте ее американской) практически нереален (или чрезвычайно болезненен для работающих - это сейчас происходит в ЕС).
Ясно, что сие продлится не долго.
2005.11.09 | line305b
Большое спасибо, очень информативно! (-)
2005.11.09 | Shooter
І ще один шлях
Скажімо - Словаччина. Пенсійна реформа була проведена таким чином, що Ви можете вирішити: або всі Ваші пенсійні відрахування йдуть в державний фонд (і тоді Ви розраховуєте лише на державну пенсію - потенціально "нижчу, але гарантовану"), або 50 на 50 (державний/недержавний пенсійний фонди). Але вирішити маєте право лише на протязі 1,5 перехідного року. Нагадаю: мова ведеться про ОБОВ'ЯЗКОВІ пенсійні перерахування.І саме подібний шлях би видавався розумний для України.
+, звісно, в Словччині Ви собі можете додатково "приплачувати" до "додаткового пенсійного фонду". Причому, ці доплати є "податково звигодненими" як для Вас, так і Вашого роботодавця.
2005.11.08 | BIO
В развитие темы.
Россия может спать спокойно: потерянные вклады сбербанка СССР – внутреннее дело Украины02.06.05 17:35
Киев, Июнь 02 – Верховная Рада Украины приняла закон, по которому государство берет на себя обязательство вернуть утраченные сбережения. Закон определяет денежные сбережения граждан, помещенные в период до 2 января 1992 года в учреждения Сберегательного банка СССР и государственного страхования СССР, действовавшие на территории Украины, а также в государственные ценные бумаги, как государственный внутренний долг Украины.
Как передает агентство УНИАН, начиная с этого года, на компенсацию будут выделять полпроцента от валового внутреннего продукта и десятую часть от его прироста. В 2004-м году ВВП Украины составил 332,7 млрд. грн.
Ранее Кабмин утвердил порядок компенсации вкладов бывшего Сбербанка СССР путем списания коммунальных долгов. Правительство решило, что на сумму погашения будут прощать бюджетные недоимки поставщикам воды, тепла и газа.
Кроме того, в этом году вкладчикам вернут 500 миллионов гривен.
В то же время, бюджетный комитет Верховной Рады настаивал на судебном разбирательстве с Россией по поводу обесцененных вкладов. В 97-м по требованию Украины Кремль выплатил 10 млн. долларов компенсации вкладчикам Внешэкономбанка. Комитет нашел платежки по переводу советских рублей в Минфин Российской Федерации - в 91-м году со счетов Нацбанка и Сбербанка Украины были списаны 83 млрд. советских рублей. Если учитывать покупательскую способность советского рубля и проиндексировать вклады Сбербанка СССР, сумма долга могла бы составить 150 млрд. долларов.
Общий объем обязательств Украины по таким вкладам составляет около 120 млрд. гривен.
Верховная Рада обязалась направлять ежегодно не менее 0,5% валового внутреннего продукта за предыдущий год и 10% прироста ВВП на выплату долгов по компенсациям по вкладам граждан Украины в учреждениях бывшего Сберегательного банка СССР, действовавших на территории Украины.
За законопроект №4475-1 О внесении изменений в закон «О государственных гарантиях восстановления сбережений граждан Украины» с частичным учетом поправок Президента проголосовало 284 депутата при необходимых 226.
ВР также установила, что выплаты осуществляются с 2006 года и исключительно в денежной форме.
В свою очередь средства для выплат компенсации сбережений определяются отдельной статьей в государственном бюджете.
Рада решила, что Кабмин может привлекать к выплатам компенсации внебюджетные средства, в том числе средства, привлеченные в госбюджет путем специальных налогов, а также от операций с ценными бумагами.
ПС Если грамотно обработать Россию (только в этом году там профицит
ок.40 млрд. уе) то вполне можно договориться о поэтапном погашении с
увязкой для НФИ. Например за 10 лет. А там посмотреть на вопрос ЧФ.
Тоже после уплаты по всем пунктам.
2005.11.08 | Serhiy Ivashkovych
Від Росії ви нічого не отримаєте. Компенсації по вкладам можуть
бути виплачені тільки власникам цих вкладів та (можливо) їх нащадкам.На мій погляд все це давно стало передвиборчим "оселедцем", яким різні демагоги розмахують перед носами зубожілих виборців. В усякому разі до обговорюваної тут теми додаткових пенсій компенсаційні виплати залучити не вдастся.
2005.11.08 | BIO
Re: Від Росії ви нічого не отримаєте. Компенсації по вкладам можуть
В теории все возможно.Тем более что за такие суммы есть смысл и практически побороться.
Сколько там штук КМК помещается ?
А долги за Крым Пушкин будет отдавать ?
Это все абсолютно законные вещи, а нам проще щемить своим судам
причиндалы в поисках управы на олигархат. И то только показательно.
Надо искать болевые точки у Кремля - они всегда найдутся.