Розколу в УРП не трапиться
10/31/2005 | Серп
Головою Київської обласної організації
Української Республіканської партії “Собор” обрано
В’ячеслава Білоуса
Учора, 30 жовтня 2005, відбулася звітно-виборча конференція Київської обласної організації Української Республіканської партії “Собор”.
Перебуваючи на конференції, можна було відчути певне дежавю, адже події відбувалися за сценарієм, подібним до недавнього з’їзду УРП “Собор”.
29 жовтня Центральний Провід у розширеному складі Республіканської партії під керівництвом новобраного голови УРП “Собор” Левка Лук’яненка. На цій нараді було вирішено припинити партійність кількох членів УРП, які увійшли до нестатутних утворень - до так званої Центральної Ради Матвієнка. Серед них опинився і в.о. голови Київської обласної організації Української Республіканської партії “Собор” Козачок. У зв’язку з цим Центральний провід вирішив висунути кандидатом В’ячеслава Білоуса, а обласну конференцію заплановано провести в м. Києві у приміщенні товариства “Знання”.
30 жовтня на конференцію прибули делегати майже з усих районів і міст Київщини. Станом на 11 годину було зареєстровано 63 делегати. Трохи пізніше прибули Голова Республіканської партії Левко Лук’яненко, Народні депутати В.Корж і С.Шевчук, головний редактор партійної газети “Самостійна Україна” Любов Стасів, а також безпартійні Матвієнко і Козачок.
Пан Козачок, вважаючи себе в.о. голови КОО УРП “Собор”, намагався відкрити конференцію, делегати не дали йому цього зробити, обґрунтовуючи це його позапортійнітю.
Матвієнко висунув пропозицію надати слово йому і Лук’яненку, а після цього пообіцяв покинути конференцію. Першим виступав Левко Григорович Григорович. У своїй доповіді він на конкретних фактах довів легітимність з’їзду, пояснив причини безпартійності Козачка і Матвієнка, обґрунтував причини висунення кандидатом В’ячеслава Білоуса, розповів про майбутнє партії, відповів на запитання. У свою чергу виступив і Матвієнко. Він намагався спростувати слова Лук’яненка, але був абсолютно непереконливим, плутався у фактах і хронології, не зумів відповісти практично ні на одне запитання і під вигуки “Ганьба” виконав свою обіцянку - залишив залу засідання. У слід за ним вийшов пан Козачок, пояснивши це “небажанням заплямувати свою честь і гідність” і ще близько 20-ти делегатів прихильників Матвієнка. І, як пізніше з’ясувалося, вони викрали реєстраційні списки делегатів.
Після демаршу заколотників почалася конструктивна і плідна робота. Було проведено перереєстрацію делегатів за виданими мандатами. За її результатами виявилося, що на конференції є кворум - 41 делегат і зібрання є легітимним. Призначено головуючого зборів Віктора Сидоренка, голову Білоцерківської міської організації УРП “Собор”, обрано мандатну і лічильну комісії, прийнято порядок денний.
Керівники міських і районних організацій прозвітувалися за період від останньої конференції, визнали роботу Козачка незадовільною. Шляхом таємного голосування на альтернативній основі переважною більшістю голосів головою Київської обласної організації Української Республіканської партії “Собор” обрали В’ячеслава Білоуса, а також 3-х заступників голову Білоцерківської міської УРП “Собор” Віктора Сидоренка і голів Макарівської та Києво-Святошинської районних організацій, обрано раду Київської обласної організації.
Довідка: В’ячеслав Білоус народився 15.10.1953 у м. Васильків Київської області.
Освіта вища. Закінчив Полтавське вище зенітно-ракетне командне училище у 1975 році, за фахом - інженер з експлуатації радіотехніки; історичний факультет Полтавського педагогічного університету у 1994 р.
У 1975-1982 рр. - служба в Туркестанському ВО.
У 1987-1989 рр. - служба у Московському ВО.
У 1989-1992 рр. - служба у Полтавському зенітно-ракетному командному училищі.
З 10.1992 р. - уповноважений Комітету з питань соціального захисту військовослужбовців при КМ України в Полтавській обл.
З 10.1991 р. - член Спілки офіцерів України; з 03.1992 - голова СОУ Полтавської обл. На 5 з'їзді обраний заступником голови СОУ.
У 1994-1998 рр. - голова СОУ, потім - 1-й заступник голови СОУ. Був членом Проводу УРП.
Народний депутат України 2 кликання, з 04.1994 р.(2-й тур) до 04.1998 р. Член Комітету з питань оборони і державної безпеки. Член групи "Реформи".
У 03.1998 р. - кандидат в народні депутати України. На час виборів: вчитель історії.
У 04.2002 р. - кандидат в народні депутати України. На час виборів: головний консультант відділу захисту прав військовослужбовців, ветеранів та інвалідів Секретаріату Уповноваженого ВР України з прав людини, член УРП.
Вадим Кошель, учасник подій
Української Республіканської партії “Собор” обрано
В’ячеслава Білоуса
Учора, 30 жовтня 2005, відбулася звітно-виборча конференція Київської обласної організації Української Республіканської партії “Собор”.
Перебуваючи на конференції, можна було відчути певне дежавю, адже події відбувалися за сценарієм, подібним до недавнього з’їзду УРП “Собор”.
29 жовтня Центральний Провід у розширеному складі Республіканської партії під керівництвом новобраного голови УРП “Собор” Левка Лук’яненка. На цій нараді було вирішено припинити партійність кількох членів УРП, які увійшли до нестатутних утворень - до так званої Центральної Ради Матвієнка. Серед них опинився і в.о. голови Київської обласної організації Української Республіканської партії “Собор” Козачок. У зв’язку з цим Центральний провід вирішив висунути кандидатом В’ячеслава Білоуса, а обласну конференцію заплановано провести в м. Києві у приміщенні товариства “Знання”.
30 жовтня на конференцію прибули делегати майже з усих районів і міст Київщини. Станом на 11 годину було зареєстровано 63 делегати. Трохи пізніше прибули Голова Республіканської партії Левко Лук’яненко, Народні депутати В.Корж і С.Шевчук, головний редактор партійної газети “Самостійна Україна” Любов Стасів, а також безпартійні Матвієнко і Козачок.
Пан Козачок, вважаючи себе в.о. голови КОО УРП “Собор”, намагався відкрити конференцію, делегати не дали йому цього зробити, обґрунтовуючи це його позапортійнітю.
Матвієнко висунув пропозицію надати слово йому і Лук’яненку, а після цього пообіцяв покинути конференцію. Першим виступав Левко Григорович Григорович. У своїй доповіді він на конкретних фактах довів легітимність з’їзду, пояснив причини безпартійності Козачка і Матвієнка, обґрунтував причини висунення кандидатом В’ячеслава Білоуса, розповів про майбутнє партії, відповів на запитання. У свою чергу виступив і Матвієнко. Він намагався спростувати слова Лук’яненка, але був абсолютно непереконливим, плутався у фактах і хронології, не зумів відповісти практично ні на одне запитання і під вигуки “Ганьба” виконав свою обіцянку - залишив залу засідання. У слід за ним вийшов пан Козачок, пояснивши це “небажанням заплямувати свою честь і гідність” і ще близько 20-ти делегатів прихильників Матвієнка. І, як пізніше з’ясувалося, вони викрали реєстраційні списки делегатів.
Після демаршу заколотників почалася конструктивна і плідна робота. Було проведено перереєстрацію делегатів за виданими мандатами. За її результатами виявилося, що на конференції є кворум - 41 делегат і зібрання є легітимним. Призначено головуючого зборів Віктора Сидоренка, голову Білоцерківської міської організації УРП “Собор”, обрано мандатну і лічильну комісії, прийнято порядок денний.
Керівники міських і районних організацій прозвітувалися за період від останньої конференції, визнали роботу Козачка незадовільною. Шляхом таємного голосування на альтернативній основі переважною більшістю голосів головою Київської обласної організації Української Республіканської партії “Собор” обрали В’ячеслава Білоуса, а також 3-х заступників голову Білоцерківської міської УРП “Собор” Віктора Сидоренка і голів Макарівської та Києво-Святошинської районних організацій, обрано раду Київської обласної організації.
Довідка: В’ячеслав Білоус народився 15.10.1953 у м. Васильків Київської області.
Освіта вища. Закінчив Полтавське вище зенітно-ракетне командне училище у 1975 році, за фахом - інженер з експлуатації радіотехніки; історичний факультет Полтавського педагогічного університету у 1994 р.
У 1975-1982 рр. - служба в Туркестанському ВО.
У 1987-1989 рр. - служба у Московському ВО.
У 1989-1992 рр. - служба у Полтавському зенітно-ракетному командному училищі.
З 10.1992 р. - уповноважений Комітету з питань соціального захисту військовослужбовців при КМ України в Полтавській обл.
З 10.1991 р. - член Спілки офіцерів України; з 03.1992 - голова СОУ Полтавської обл. На 5 з'їзді обраний заступником голови СОУ.
У 1994-1998 рр. - голова СОУ, потім - 1-й заступник голови СОУ. Був членом Проводу УРП.
Народний депутат України 2 кликання, з 04.1994 р.(2-й тур) до 04.1998 р. Член Комітету з питань оборони і державної безпеки. Член групи "Реформи".
У 03.1998 р. - кандидат в народні депутати України. На час виборів: вчитель історії.
У 04.2002 р. - кандидат в народні депутати України. На час виборів: головний консультант відділу захисту прав військовослужбовців, ветеранів та інвалідів Секретаріату Уповноваженого ВР України з прав людини, член УРП.
Вадим Кошель, учасник подій
Відповіді
2005.10.31 | Марко Печера
Жах що робиться.
Лук"яненко пора на пенсію.2005.11.01 | Нестор
ні швидше Матвієнку пора в партію влади.
Щось він давно там уже не був. СДПУ(о) НДП його нічому не навчили тепер в НСНУ хочеться.2005.11.01 | Михайло Свистович
Re: ні швидше Матвієнку пора в партію влади.
Нестор пише:> Щось він давно там уже не був. СДПУ(о) НДП його нічому не навчили
Він ніколи не був в СДПУ (о)
2005.11.01 | Михайло Свистович
На жаль, вже трапився. Це початок кінця партії (-)
2005.11.01 | Чучхе
Це кінець кінця партії
партія вже давно здохла. це лише агонія. що в принципі й логічно: ті гасла і ті дії і саме стратегічне бачення України, які були актуальні в 1990-му неможливо адаптувати до сьогодні. А партійний актив виявився занадто консервативним, щоб належним чином реагувати на виклики часу.2005.11.01 | пан Roller
Re: Це кінець кінця чи кинец початка? Чи Свистович в УРП ще? (-
2005.11.03 | Михайло Свистович
Формально ще в УРП (-)
2005.11.01 | 123
Є раціональні пояснення-навіщо Лук*яненку і Ко потрібнен розкол?
Адже ніхто їм не заважал спокійно собі дочекатися наступного з*їзду, не чіпаючи Матвієнка, і на з*їзді прийняти рішення про блокування з БЮТ, якщо дійсно така позиція у членів партії знаходить найбільшу підтримку (як на цьому наголошують присутні тут обізнані, яким нема підстав не довіряти). На тому ж з*їзді можна було б і Матвієнка переобрати, якщо вже дійсно була б така необхідність. Або на цьому з*їзді (що був) прийняти рішення про блокування з Тимошенко (як і було зроблено) -- Матвієнко ж нічого поганого нікому не зробив, і блокування з Юлєю не заперечував.Навіщо Лук*яненко руйнує власну партію? Я не бачу інших варіантів -- окрім як недалекість самого лідера (наперед підкреслюю - у щирості намірів особисто пана Лук*яненко я не маю сумнівів), підживлена впливом БЮТ, якій цей конфлікт, ясна річ, є вигідним.
2005.11.01 | Сахаров
Re: Є раціональні пояснення-навіщо Лук*яненку і Ко потрібнен розкол?
123 пише:> Адже ніхто їм не заважал спокійно собі дочекатися наступного з*їзду, не чіпаючи Матвієнка, і на з*їзді прийняти рішення про блокування з БЮТ, якщо дійсно така позиція у членів партії знаходить найбільшу підтримку (як на цьому наголошують присутні тут обізнані, яким нема підстав не довіряти). На тому ж з*їзді можна було б і Матвієнка переобрати, якщо вже дійсно була б така необхідність. Або на цьому з*їзді (що був) прийняти рішення про блокування з Тимошенко (як і було зроблено) -- Матвієнко ж нічого поганого нікому не зробив, і блокування з Юлєю не заперечував.
>
> Навіщо Лук*яненко руйнує власну партію? Я не бачу інших варіантів -- окрім як недалекість самого лідера (наперед підкреслюю - у щирості намірів особисто пана Лук*яненко я не маю сумнівів), підживлена впливом БЮТ, якій цей конфлікт, ясна річ, є вигідним.
Не варто забувати що УРП є першою оіфційно зареєстрованою партією в Україні не рахуючи КПУ/КПСС ще у радянський час. Її засновниками стала група колишніх політв'язнів на чолі з Левком Лук'яненком, людей гідних пошани і подяки. Але ті люди несли крім ненависті до комуністичного режиму звички жорсткої організаційної дисципліни, вони були своєрідним "орденом меченосців", їхній менталітет був сформований умовами таборної конспірації і безкомпромісної боротьби.
І УРП коли постала мала певні риси більшовизму зі знаком мінус. І не спромоглася у нових умовах позбавитися того ж самого "демократичного централізму" і жорстких, часом диктаторських методів керівництва. Вона парадоксальним чином мала риси, притаманні КПСС. Після об'єднання з "Собором", партією, сформованою в інших умовах людьми з іншим, більш ліберальним менталітетом, у об'єднаній партії не міг не виникнути внутрішній конфлікт, який всіляко намагалися не виносити на люди. Проте прорвало. Лук'яненко не руйнує власну партію. Він намагається зберегти її чистоту у власному розумінні. Розуміння Лук'яненка і Матвієнка у цьому аспекті і їхні менталітети різні. Різне розуміння того як треба організовувати партійну роботу і партійне керівництво. Пана Левка не переробиш - він людина залізна. Смертний вирок і перебування у камері смертників багато чого варті. Він по іншому не може. Конфлікт об'єктивний і непримиренний. Очевидно дійде до розводу. Такі люди як Лук'яненко на пенсію не йдуть. Чи варто зберігати УРП-Собор у сьгоднішньому вигляді чи піти на цивілізваний розвод - вирішувати їм самим. Очевидно обидві частини партії вже зрозуміли що об'єднання їжака з вужем може бути виключно ситуаційним. Боротьба за керівництво йде за інерцією і довго не триватиме. Все складається об'єктивно.
2005.11.01 | Мартинюк
Ні , він таки її руйнує
Всі приходи Лукяненка до керівництва УРП закінчувалися її організаційним та політичним занепадом.Він добрий як ідеолог і абсолютно ніякий як адміністратор-менеджер. Схоже це вже віддвна враховується і використовується тими , хто боїться ідеології УРП, у створенні якої є безперчні заслуги Лукяненка.
Фактично в питаннях поточного керівництва Лукяненком , а відповідно і партією керує його прийомна сім"я - дружина Надія і падчериця Люба Стасів. Я вже багатократно надивився чергових і чергових серій цих історій "короля Ліра" і не бажаю їх спостерігати далі.
Шкода лише тисяч дуже хороших та ідеалістично налаштованих людей, життя та старання яких зводяться цим намарне.
Я член УГС з кінця 80 років, і гадаю що маю про це право судити.
2005.11.01 | Михайло Свистович
Розкол не потрібен нікому. Але він є результатом дій сторін.
123 пише:> Адже ніхто їм не заважал спокійно собі дочекатися наступного з*їзду, не чіпаючи Матвієнка, і на з*їзді прийняти рішення про блокування з БЮТ, якщо дійсно така позиція у членів партії знаходить найбільшу підтримку
Саме так. Але люди не завжди мислять логічно.
> На тому ж з*їзді можна було б і Матвієнка переобрати, якщо вже дійсно була б така необхідність. Або на цьому з*їзді (що був) прийняти рішення про блокування з Тимошенко (як і було зроблено) -- Матвієнко ж нічого поганого нікому не зробив, і блокування з Юлєю не заперечував.
Саме так.
>
> Навіщо Лук*яненко руйнує власну партію? Я не бачу інших варіантів -- окрім як недалекість самого лідера (наперед підкреслюю - у щирості намірів особисто пана Лук*яненко я не маю сумнівів), підживлена впливом БЮТ, якій цей конфлікт, ясна річ, є вигідним.
Саме так.
2005.11.01 | пан Roller
Re: Розкол не потрібен нікому. Звезды тухнут сами (-)