Ізраїльські дипломати запідозрили Віктора Ющенка в антисемітизмі
11/12/2005 | толя дейнека
Як відомо, людська мова дана дипломатам виключно для того, аби вони приховували свої думки. Проте, цей багатовіковий постулат, виявляється, не стосується ізраїльських дипломатів. Принаймні тих, що акредитовані в Україні.
Київський щотижневик «Дзеркало тижня» опублікував у свіжому номері аналітичну розробку В.Кравченка «Сковзати по лезу ножа», присвячену нинішньому стану українсько-ізраїльських стосунків. Згідно інформації, яку має пан Кравченко, ізраїльська сторона цим станом дуже й дуже невдоволена. І це невдоволення зайшло так далеко, що посольство Ізраїлю в Україні «злило» через ЗМІ інформацію про те, що в Єрусалимі Віктора Ющенка підозрюють в антисемітизмі. А заразом це ганебне тавро вліпили В.Рабиновичу і Йосипу Зісельсу. Щодо двох останніх можемо навести ще одну древню мудрість: за що боролись, на те і напоролись.
У чому ж завинив Віктор Андрійович? По-перше, вже цілий місяць після одержання офіційної згоди Єрусалиму не призначав нового посла України в Ізраїлі. Який жах!!! У Вашингтоні та Лондоні скоро вже рік, як українських послів немає і ніхто в тамтешніх державах не звинувачує Україну саме з цього приводу в антиамериканізмі і неповазі до Британського Королівського Дому. Ну що з ними робити? Хоч бери і призначай Наомі Бен-Амі (ізраїльського посла в Україні) до бабці Єлизавети за головну фрейліну.
Провина номер два: український Президент, бачите, ніяк не може — цитуємо — «викроїти у своєму графіку час на зустріч із вищезгаданою Бен-Амі». Ну, якби до нього весь час не пхалися її ж, Наомі, єдиновірці, розмахуючи ізраїльськими паспортами, то може би робочий графік Віктора Андрійовича був би не таким напруженим. Бо тільки й читаєш на відповідному офіційному сайті: «Президент прийняв делегацію американських євреїв… Президент відклав усі ділові поїздки задля зустрічі з Соросом… Президент прийняв головного рабина Асмана… Президент провів увесь день в розмові з українськими (точніше — єврейськими, — ред.) олігархами…» І так — до нескінченності. А як немає під рукою бодай третьорозрядної делегації, то бовваніють у кабінеті номер один якщо не Мойша Кантор, то Нємцов, а якщо не Нємцов, то Пасхавер. Яким чином уже тут прослизнути бідній слабкій жіночці. Як на нашу думку, щось у цьому є — якась особливо витончена форма антисемітизму. Мовляв, спочатку дам раду зі своїми євреями, потім із американськими, а вас, мадам, тут у черзі не стояло.
Звинувачення третє, набагато серйозніше, бо йдеться не про всілякі там дипломатичні церемонії, а про справді принципову проблему. Ізраїль вимагає, аби Україна в особі її Президента якнайрішучіше засудила нинішню позицію найвищого керівництва Ірану і в перспективі взагалі згорнула б усі стосунки з цією країною. Особливе обурення Ізраїлю викликав той факт, що сам Віктор Андрійович не засудив відомий виступ президента Ірану щодо Ізраїлю, як фактору небезпеки у сучасній геополітиці. Але, по-перше, з відповідною реплікою виступило українське МЗС. По-друге, за рідкісним винятком глава ЖОДНОЇ європейської держави цей виступ не коментував, передоручивши цю проблему своїм зовнішньополітичним відомствам. По-третє, Україна через відверто юдофільську позицію нинішньої влади і так уже стрімко втрачає авторитет у країнах ісламського світу. А це небезпечно і дуже збитково. Якщо взяти той же Іран, то за 9 місяців цього року товарообіг з Україною вже досяг півмільярда доларів. Минулого року ця цифра склала 450 мільйонів за 12 місяців. Іранські енергоносії в перспективі можуть допомогти нашій країні позбутися принизливої залежності від монополізму російського Хама. Ізраїль може запропонувати нам хоч якусь альтернативу? Ні? Ну то й не вказуйте, з ким нам дружити.
Претензія номер чотири: Президент України і досі не закрив МАУП. Вибачайте, який у нас рік надворі, 2005-й чи 1947-й? І хто у нас сидить у кабінеті номер один на Банковій? Віктор Ющенко чи Лазар Каганович? Українське законодавство чітко визначає правила видачі ліцензій на функціонування вузів, а також правила припинення їх діяльності.
Навіть у найлютіші місяці юдейсько-кучмівського кагалу ані судова, ані виконавча влади так і не знайшли бодай формальної зачіпки для закриття найбільшого і найпотужнішого в Україні навчального закладу. Принцип «скачи, враже, як пан скаже» посол Наомі може запроваджувати у себе вдома. А ми з задоволенням подивимось, як це у неї вийде.
А до речі, щодо Рабиновича і Зісельса. Їх нечувана провина перед ізраїльськими хазяями полягає в тому, що вони проґавили виступ іранського президента і не зреагували на нього зі швидкістю добре змащеної блискавки.
http://mignews.org.ua/akcent.php?id=629
Київський щотижневик «Дзеркало тижня» опублікував у свіжому номері аналітичну розробку В.Кравченка «Сковзати по лезу ножа», присвячену нинішньому стану українсько-ізраїльських стосунків. Згідно інформації, яку має пан Кравченко, ізраїльська сторона цим станом дуже й дуже невдоволена. І це невдоволення зайшло так далеко, що посольство Ізраїлю в Україні «злило» через ЗМІ інформацію про те, що в Єрусалимі Віктора Ющенка підозрюють в антисемітизмі. А заразом це ганебне тавро вліпили В.Рабиновичу і Йосипу Зісельсу. Щодо двох останніх можемо навести ще одну древню мудрість: за що боролись, на те і напоролись.
У чому ж завинив Віктор Андрійович? По-перше, вже цілий місяць після одержання офіційної згоди Єрусалиму не призначав нового посла України в Ізраїлі. Який жах!!! У Вашингтоні та Лондоні скоро вже рік, як українських послів немає і ніхто в тамтешніх державах не звинувачує Україну саме з цього приводу в антиамериканізмі і неповазі до Британського Королівського Дому. Ну що з ними робити? Хоч бери і призначай Наомі Бен-Амі (ізраїльського посла в Україні) до бабці Єлизавети за головну фрейліну.
Провина номер два: український Президент, бачите, ніяк не може — цитуємо — «викроїти у своєму графіку час на зустріч із вищезгаданою Бен-Амі». Ну, якби до нього весь час не пхалися її ж, Наомі, єдиновірці, розмахуючи ізраїльськими паспортами, то може би робочий графік Віктора Андрійовича був би не таким напруженим. Бо тільки й читаєш на відповідному офіційному сайті: «Президент прийняв делегацію американських євреїв… Президент відклав усі ділові поїздки задля зустрічі з Соросом… Президент прийняв головного рабина Асмана… Президент провів увесь день в розмові з українськими (точніше — єврейськими, — ред.) олігархами…» І так — до нескінченності. А як немає під рукою бодай третьорозрядної делегації, то бовваніють у кабінеті номер один якщо не Мойша Кантор, то Нємцов, а якщо не Нємцов, то Пасхавер. Яким чином уже тут прослизнути бідній слабкій жіночці. Як на нашу думку, щось у цьому є — якась особливо витончена форма антисемітизму. Мовляв, спочатку дам раду зі своїми євреями, потім із американськими, а вас, мадам, тут у черзі не стояло.
Звинувачення третє, набагато серйозніше, бо йдеться не про всілякі там дипломатичні церемонії, а про справді принципову проблему. Ізраїль вимагає, аби Україна в особі її Президента якнайрішучіше засудила нинішню позицію найвищого керівництва Ірану і в перспективі взагалі згорнула б усі стосунки з цією країною. Особливе обурення Ізраїлю викликав той факт, що сам Віктор Андрійович не засудив відомий виступ президента Ірану щодо Ізраїлю, як фактору небезпеки у сучасній геополітиці. Але, по-перше, з відповідною реплікою виступило українське МЗС. По-друге, за рідкісним винятком глава ЖОДНОЇ європейської держави цей виступ не коментував, передоручивши цю проблему своїм зовнішньополітичним відомствам. По-третє, Україна через відверто юдофільську позицію нинішньої влади і так уже стрімко втрачає авторитет у країнах ісламського світу. А це небезпечно і дуже збитково. Якщо взяти той же Іран, то за 9 місяців цього року товарообіг з Україною вже досяг півмільярда доларів. Минулого року ця цифра склала 450 мільйонів за 12 місяців. Іранські енергоносії в перспективі можуть допомогти нашій країні позбутися принизливої залежності від монополізму російського Хама. Ізраїль може запропонувати нам хоч якусь альтернативу? Ні? Ну то й не вказуйте, з ким нам дружити.
Претензія номер чотири: Президент України і досі не закрив МАУП. Вибачайте, який у нас рік надворі, 2005-й чи 1947-й? І хто у нас сидить у кабінеті номер один на Банковій? Віктор Ющенко чи Лазар Каганович? Українське законодавство чітко визначає правила видачі ліцензій на функціонування вузів, а також правила припинення їх діяльності.
Навіть у найлютіші місяці юдейсько-кучмівського кагалу ані судова, ані виконавча влади так і не знайшли бодай формальної зачіпки для закриття найбільшого і найпотужнішого в Україні навчального закладу. Принцип «скачи, враже, як пан скаже» посол Наомі може запроваджувати у себе вдома. А ми з задоволенням подивимось, як це у неї вийде.
А до речі, щодо Рабиновича і Зісельса. Їх нечувана провина перед ізраїльськими хазяями полягає в тому, що вони проґавили виступ іранського президента і не зреагували на нього зі швидкістю добре змащеної блискавки.
http://mignews.org.ua/akcent.php?id=629