11/16/2005 | Ukrpatriot(patriot)

Україні знову загрожує розпад

Україні загрожує розпад і нестабільність. До такого висновку прийшли після кількамісячного дослідження ситуації у нашій країні представники двох потужних американських фондів „Фонду миру” і „Фонду Карнегі для міжнародного миру”. Одночасно президент України Віктор Ющенко минулого тижня знову закликав притягнути до відповідальності і покарати „сепаратистів”, які минулого року намагалися створити у Сєверодонецьку республіку. Разом з тим ці дві події якось пройшли повз увагу українських журналістів. Можна згадати хіба минулотижневу передачу Савіка Шустера на ICTV „Свобода слова”. Яким чином пов’язані ці події і чи взагалі загрожує Україні розпад у ближчому майбутньому? Спробуємо розібратися.

Трохи передісторії

Обидва американські фонди є досить відомими і поважними структурами. Їхні представники протягом кількох місяців аналізували матеріали отримані із відкритих ЗМІ як національних так і міжнародних. У дослідженні враховувались 12 критеріїв, які потенційно можуть привести до розпаду країни. Серед них обирали зокрема такі фактори, як теперішня економічна ситуація, криміналізація влади і суспільства, розвиток публічних державних інституцій, дотримання свободи слова і прав людини, вплив на внутрішню політику зовнішніх сил, протистояння між елітами

Україна посіла в оприлюдненому рейтингу 39 місце. Варто зазначити, що згідно результатів дослідження ми залишили далеко позаду такі країни, як Росія (59 місце), Білорусь (44), Казахстан (68), Киргизстан (65), Філіппіни (56), Сербію і Чорногорію (66), Таджикистан (49). Загалом тільки Україна, Боснія і Герцеговина, на думку американських науковців, у найближчий час можуть постати перед загрозою розпаду. Оприлюднені результати одразу ж почали інтенсивно обговорювати, особливо у сусідній Росії. То чи можна вірити такому дослідженню?

З першого погляду ніби проведено серйозну роботу, проаналізовано велику кількість повідомлень у друкованих та електронних ЗМІ, а також статистичну інформацію. Все вказує на те, що в Україні дійсно не найкраща ситуація у сфері економіки, дотримання прав громадян, влада досить сильно пов’язана з бізнесовими групами, а оскільки економіка значною мірою перебуває в тіні, то не можна виключати і фактів зв’язку влади з кримінальним світом.

З іншого боку, чи може незадовільна ситуація у сфері економіки, боротьби із злочинністю служити достатнім приводом, щоб говорити про можливий розпад країни. Якщо глянути у не зовсім далеку історію нашої молодої держави, то побачимо, що в середині 90-х минулого століття, коли до влади прийшов Леонід Кучма, ситуація була набагато гіршою від теперішньої. Тоді спостерігався дійсно справжній розгул криміналітету, набагато гіршою була і економічна ситуація. Всі добре пам’ятають, як роками не платили заробітної платні, навіть у Криму були заклики до від’єднання, проте країна вистояла.

Сумнівними є і твердження про поглиблення суперечностей між українськими елітами, особливо після того, як між Віктором Ющенком та Віктором Януковичем було підписано меморандум про взаємопорозуміння, а після останніх заяв Юрія Єханурова і президентом про помилковість курсу на реприватизацію, взагалі можна очікувати досягнення повного порозуміння між владою та бізнес-елітами України.

Щодо фаховості американської сторони також існують великі сумніви, особливо, якщо загадати так зване „Іракське досьє”, в якому стверджувалось, що Садам Хусейн володіє ядерною зброєю. Як відомо, зброю і досі шукають. Доходить до комічних ситуацій, коли елементи ядерної бомби шукають у хлівах іракських селян, проте ніяк не можуть знайти.

Не надто фаховим був і перелік оприлюднений американським виданням „Форс” минулого року, в якому Україну поставили в один рядок з Північною Кореєю, Кубою, Іраном, як країну, що загрожу безпеці США.

З цього можна зробити висновки, що американські дослідники або обрали невірні критерії для оцінки стабільності країн, або є просто нефахові, або ж старанно виконують чиєсь замовлення.

Всюди диспропорції

Дивним видається той факт, що Україна виявилась нестабільною у порівнянні з такими країнами, як Росія, Таджикистан, Сербія і Чорногорія, Казахстан, Франція, Іспанія. Якщо візьмемо нашого східного сусіда, то в Росії практично кожен рік можна почути заклики до більшої автомінізації суб’єктів федерації. Крім того російська влада так і не змогла справитися з Чечнею, де значна частина контролюється повстанцями і перебуває практично поза офіційними російськими законами. Там панує право шаріату.

Останні події у Нальчику продемонстрували, що російська влада не здатна повністю контролювати жодну з республік північного Кавказу. Подібна ситуація має місце і в Таджикистані, де південні та гірські регіони взагалі не контрольовані з Душанбе. У Казахстані ж існує досить велика проблема з російськомовним населенням півночі країни. Вже на початку цього століття деякі радикальні російські політики закликали владу приєднати північний Казахстан до Росії і таку ідею підтримувала значна частина козацьких станиць, яких досить багато на півночі.

Проте можна списати все на те, що країни, де на сьогодні існують конфлікти знаходяться переважно в Азії, а Європа цілком стабільна. Проте поглянемо на Сербію і Чорногорію. Це практично вже дві різні держави, які мають різні парламенти, різних президентів. Навіть більше – кожна з них має свою валюту і свою відокремлену фінансову систему. Це може помітити кожен український турист, який пересікає кордон між Сербією та Чорногорією і його перевіряють місцеві поліцейські, що проводять і митний контроль. Тобто присутні всі елементи державності Чорногорії, яка вже зараз веде майже незалежну політику. Чи можемо ми уявити собі подібну ситуацію в Україні, коли б хтось проводив митний контроль на межі між Львівською і скажімо Тернопільською областю? Важко уявити таку ситуацію.

На додачу вже зараз готується резолюція ООН, яка передбачає практичну незалежність Косово від Сербії, а Македонія три роки тому взагалі стояла на межі розпаду через активну діяльність албанців. У Франції не вирішено проблеми з Корсикою, де досі ведеться збройна боротьба за незалежність, а в Іспанії місцева каталонська влада останнім часом отримує дедалі більше повноважень. В Україні натомість подібних проблем немає. Тільки чомусь американські дослідники цього не помітили.
Випадкова закономірність

Припустимо все ж таки, що інформацію про розкол України запустили свідомо. У зв’язку з цим спадають на думку слова народного депутата Тараса Чорновола, який в ефірі ICTV заявив, що американські фонди радше створюють проблеми, ніж повідомляють про них. Що мав на увазі народний депутат залишається таємницею, проте у аж занадто багато випадкових збігів у подіях навколо оприлюднення дослідження „Фонду миру” і „Фонду Карнегі для міжнародного миру”.

По-перше результати оприлюднено незадовго після того, як влада почала вести діалог з представниками великого бізнесу, що могло звичайно ж посилити саму влади, додати політичної стабільності, зробити Україну більш привабливою для іноземних інвестицій, а українському бізнесу дозволило б під захистом держави проводити більш експансивну політику на зовнішній арені. Купівля польських, чеських, угорських підприємств Індустріальним союзом Донбасу вказує на те, що український бізнес має ресурси для експансії, але він потребує державного захисту своїх інтересів.

По-друге одразу після оприлюднення результатів дослідження американських фондів пролунала заява президента, який закликав Генеральну прокуратуру довести до логічного завершення минулорічну справу „про сепаратизм” і покарати винних. Хоча тільки недавно Ющенко потиснув руку одному з сепаратистів, підписавши з ним меморандум.

По-третє два роки тому американські політологи вже публікували матеріали про розпад України у польській пресі, а потім цю ідею підхопила і активно розкручувало українське видання „Дзеркало тижня”, яке помістило кілька статей про перспективність „Галицької” і „Закарпатської” держав, які нібито могли б проіснувати самостійно без решти України. Навіть йшлося про можливість розподілу України між сусідніми державами.

По-четверте обидва фонди, що проводили теперішнє дослідження в тій чи іншій мірі були задіяні у грузинській, сербській, українській революціях, які, як відомо, відбувалися не без допомоги керівництва США. З цього можна припустити, що й зараз реалізується якийсь сценарій.

Все згадане може бути випадковістю. Тільки чомусь цей „просто збіг обставин” більше схожий на сплановану акцію, яка покликана ослабити Україну.
Геополітичні ігри

Можливо, у такий спосіб американська адміністрація намагається контролювати Віктора Ющенка, який підписавши угоду з Януковичем може отримати альтернативний американському фінансовий ресурс, а звідси - може діяти більш незалежно і від США і від Росії. Це навряд чи подобатиметься „хлопцям з-за океану”, які після перемоги Помаранчевої революції отримали непоганий плацдарм для протистояння з Росією.

В цьому випадку достатньо буде переконати президента України, що йому насправді не потрібна жодна угода зі східними елітами. Йому допоможе сильна „американська рука”. Одночасно Віктора Андрійовича посварять з Росією і тими ж „донецькими”. Якщо ж переконати ще й громадськість в тому, що Україні загрожує розпад, то „маленький українець” підтримає авторитарну сильну владу. Подібні сценарії не раз реалізовувались у латиноамериканських країнах, де США підтримували „свої” авторитарні режими у Чилі, на Кубі, Панамі. Ці режими були настільки зав’язані на США, що їхні номінально незалежні лідери не могли зробити й кроку без дозволу з Вашингтона.

Подібні технології вже застосовувалися і проти України, коли за президентства Кучми розгорівся скандал пов’язаний із „справою Гонгадзе”, а потім і „кольчужний” скандал. Чому б не використати добре апробовану технологію ще раз.

Очевидно, що новим „розкольним скандалом” було завдано сильного удару по українській державі. Подальша доля України залежатиме від того, чи підтримають надв’язувану зовнішніми силами „проблему” українське керівництво. Поки що схоже, що розвивається не надто здорова ситуація і Україна може перетворитися знову у звичайного пішака чиїхось геополітичних ігор, як це вже не раз було в історії нашої держави.

www.podiji.com.ua Роман Соломонюк