Любителям темы информационного развития Украины - Израиль
11/17/2005 | line305b
Статья из Экономиста про израильский техно-сектор.
Israel's technology industry
Punching above its weight
Nov 10th 2005
From The Economist print edition
The secret of Israel's success
THIS week's initial public offering (IPO) by Saifun, an Israeli chip-design firm, on the NASDAQ exchange was one of the biggest flotations by an Israeli company in America for years. Saifun has developed a new, more compact form of flash memory, demand for which is booming as the storage capacity of mobile phones, music players and other portable devices increases. It has already licensed its technology to companies including Sony, Infineon and Fujitsu, and is expected to sign a deal with Samsung soon.
Having been valued by the IPO at $675m, Saifun now joins a list of globally successful Israeli technology firms such as Amdocs, Check Point and Comverse. Indeed, Israel is third only to America and Canada in the number of companies listed on NASDAQ, and the country attracts twice the number of venture-capital (VC) investments as the whole of Europe, according to Ed Mlavsky, a veteran of the Israeli technology industry and the chairman and founder of Gemini, a big Israeli VC fund that was one of the investors in Saifun. In 2003, 55% of Israel's exports were high technology, compared with the OECD average of 26%. Tech giants such as IBM, Motorola and Cisco have research centres in Israel, which is also where Intel developed its Centrino chip. Not bad for a country with a population of 6.9m.
Why is Israel—sometimes called the “second Silicon Valley”—so strong in technology? For several reasons, says Mr Mlavsky. First, the pump was primed by government grants in the 1970s, by the BIRD Foundation (a joint American-Israeli initiative that supported many start-ups before VC money was widely available), and by government schemes to encourage Russian immigrants who arrived after the collapse of the Soviet Union.
The second big factor is the army. “The army gets hold of everybody at age 18, and if they have a glimmer of potential, it catalyses their transformation into engineers or scientists,” says Mr Mlavsky. The technically minded are given projects to develop and run, and are allowed to keep any intellectual property that they develop, which results in many spin-outs. It also means that once they get to university, trainee engineers already have practical experience and a problem-solving mentality. Israel has 135 engineers per 10,000 employees, compared with 70 in America, 65 in Japan, and 28 in Britain (see chart).
The small size of Israel's home market is also, paradoxically, an advantage. While a British start-up, say, will look to its home market to get started, Israeli firms cannot. Accordingly, they look to America for customers, so that Israeli start-ups function as “mini-multinationals” from the off—and are instantly exposed to the world's most competitive high-tech market. Similarly, Israel's relative lack of land and resources serves to steer entrepreneurs towards high technology instead.
Advertisement
Naturally, cultural factors play a part too. Around 5% of start-ups in America are headed by repeat entrepreneurs, says Mr Mlavsky, compared with around 30% in Israel. “The whole culture, we're like junkies, and the real kick is success, not the fruits of success, so we want to do it again,” he argues. Israeli entrepreneurs are often workaholics who tend not to change their lifestyles much after becoming successful, he says. Gil Shwed, the boss of Check Point and one of Israel's richest men, still has a regular DJ slot at a Tel Aviv restaurant on Wednesday nights, for example.
The bad news for other countries that wish to encourage the development of their technology industries is that few of these factors can be replicated. Singapore's attempt to establish itself as a biotechnology centre faces the challenge of encouraging risk-taking and entrepreneurialism in a highly conformist society. And Britain is hardly likely to introduce conscription in order to boost the fortunes of the technology cluster around Cambridge University. In technology, as in so many other ways, Israel is a special case.
Israel's technology industry
Punching above its weight
Nov 10th 2005
From The Economist print edition
The secret of Israel's success
THIS week's initial public offering (IPO) by Saifun, an Israeli chip-design firm, on the NASDAQ exchange was one of the biggest flotations by an Israeli company in America for years. Saifun has developed a new, more compact form of flash memory, demand for which is booming as the storage capacity of mobile phones, music players and other portable devices increases. It has already licensed its technology to companies including Sony, Infineon and Fujitsu, and is expected to sign a deal with Samsung soon.
Having been valued by the IPO at $675m, Saifun now joins a list of globally successful Israeli technology firms such as Amdocs, Check Point and Comverse. Indeed, Israel is third only to America and Canada in the number of companies listed on NASDAQ, and the country attracts twice the number of venture-capital (VC) investments as the whole of Europe, according to Ed Mlavsky, a veteran of the Israeli technology industry and the chairman and founder of Gemini, a big Israeli VC fund that was one of the investors in Saifun. In 2003, 55% of Israel's exports were high technology, compared with the OECD average of 26%. Tech giants such as IBM, Motorola and Cisco have research centres in Israel, which is also where Intel developed its Centrino chip. Not bad for a country with a population of 6.9m.
Why is Israel—sometimes called the “second Silicon Valley”—so strong in technology? For several reasons, says Mr Mlavsky. First, the pump was primed by government grants in the 1970s, by the BIRD Foundation (a joint American-Israeli initiative that supported many start-ups before VC money was widely available), and by government schemes to encourage Russian immigrants who arrived after the collapse of the Soviet Union.
The second big factor is the army. “The army gets hold of everybody at age 18, and if they have a glimmer of potential, it catalyses their transformation into engineers or scientists,” says Mr Mlavsky. The technically minded are given projects to develop and run, and are allowed to keep any intellectual property that they develop, which results in many spin-outs. It also means that once they get to university, trainee engineers already have practical experience and a problem-solving mentality. Israel has 135 engineers per 10,000 employees, compared with 70 in America, 65 in Japan, and 28 in Britain (see chart).
The small size of Israel's home market is also, paradoxically, an advantage. While a British start-up, say, will look to its home market to get started, Israeli firms cannot. Accordingly, they look to America for customers, so that Israeli start-ups function as “mini-multinationals” from the off—and are instantly exposed to the world's most competitive high-tech market. Similarly, Israel's relative lack of land and resources serves to steer entrepreneurs towards high technology instead.
Advertisement
Naturally, cultural factors play a part too. Around 5% of start-ups in America are headed by repeat entrepreneurs, says Mr Mlavsky, compared with around 30% in Israel. “The whole culture, we're like junkies, and the real kick is success, not the fruits of success, so we want to do it again,” he argues. Israeli entrepreneurs are often workaholics who tend not to change their lifestyles much after becoming successful, he says. Gil Shwed, the boss of Check Point and one of Israel's richest men, still has a regular DJ slot at a Tel Aviv restaurant on Wednesday nights, for example.
The bad news for other countries that wish to encourage the development of their technology industries is that few of these factors can be replicated. Singapore's attempt to establish itself as a biotechnology centre faces the challenge of encouraging risk-taking and entrepreneurialism in a highly conformist society. And Britain is hardly likely to introduce conscription in order to boost the fortunes of the technology cluster around Cambridge University. In technology, as in so many other ways, Israel is a special case.
Відповіді
2005.11.17 | Volodimir_V
Ну а де тут такий маленький-маленький постік з перекладом(-)
2005.11.17 | Volodimir_V
Re: Любителям темы информационного развития Украины - Израиль
В принципі і в нас повинна бути розробленна державна політика розвитку ІТ .І що цікаво основною проблемою є відсутність менеджерів, які можуть провести "будь-який" винахід до виробництва.
А от де їх брати?
2005.11.17 | Riesenschnauzer
Re: Любителям темы информационного развития Украины - Израиль
Здібності та можливості ізріїльської промисловості це добре. Як це стосується розвитку відносин з Україною в сфері впровадження/спільного виробництва цих безумовно гарних чіпів? Де слово "Україна" в дописі, що названий "Любителям темы информационного развития Украины - Израиль"? Де він цей розвиток?2005.11.17 | Volodimir_V
Це просто росподідь про ще одне диво ще однієї країни
Про те що 55% Ізраільського експорту є продукти ІТ технологій.Та що переломним в цьому став 70 рік коли держава почала думати та щось робити, який шлях пройшли вони і який нам ще треба буде проходити якось.
2005.11.17 | Riesenschnauzer
Re: Це просто росподідь про ще одне диво ще однієї країни
Так. Тільки маю сумніви, що Їзраїль буде допомагати Україні в чомусь, що не стосується боротьби з антисемітизмом. Як вже неодноразово казали, сильна та розвинена Україна нікому не потрібна.Наразі є розробка цілком нового процесору, що базується на кварцевих нанотехнологіях. Але я щось не чув нічого про це, щоб було широко висвітлене. Витрати на будівництво заводу по виробництву нових процесорів складають щось біля 100 мегабаксів. Ось така інформація. В Україні теж не байдики б'ють у сфері Ай-Ті, але можливостей для реалізації значно менше.
2005.11.17 | Volodimir_V
Re: Це просто росподідь про ще одне диво ще однієї країни
Riesenschnauzer пише:> Так. Тільки маю сумніви, що Їзраїль буде допомагати Україні в чомусь, що не стосується боротьби з антисемітизмом. Як вже неодноразово казали, сильна та розвинена Україна нікому не потрібна.
>
Як не дивно і Европі. Бо окрепша Україна в консолідації з Польшею матиме сильний влив на частину бувшого соц табору, тобто виникне ще один полюс на противагу Німечинна, Франція.
> Наразі є розробка цілком нового процесору, що базується на кварцевих нанотехнологіях. Але я щось не чув нічого про це, щоб було широко висвітлене.
Взагалі-то побудова сучасного проццесора і є нано.
На данний момент структурною одиницею проццесорів є транзистор
(головною деталлю - кристал квацу з найправинішою структурою).
Фірма ІBM створила транзистор який може процювати на частотах за півтораста Ггц, що теоретично дає змогу створювати проццесори тактовою частотою 100 Ггц. Можливо у війскових США такі машини є.
Але революцією в побудові проццесорів буде відмова від такого елемента як транзистор. Якщо в вас хоть нарис є на таку інфу, будьласка.
>Витрати на будівництво заводу по виробництву нових процесорів складають щось біля 100 мегабаксів. Ось така інформація. В Україні теж не байдики б'ють у сфері Ай-Ті, але можливостей для реалізації значно менше.
(про проццесор наприклад)
Взагалі це зараз для нас це економічно не вигідно(поки зробим застаріє), та ринок дуже тісний, для того, щоб просунутись це дійсно має бути щось надзвичайне що обгонить їхні аналоги на 5 років.
Можна й другим шляхом чірез застосування в війсковій техніці тут і кошти на розвиток і жостке тестування і конкуренція вісутня і на першиших порах не вимагатиметься великих партій ну і звісно великих заводів, ну а потім ...
з приводу "В Україні теж не байдики б'ють у сфері Ай-Ті" -мало інформації.
2005.11.17 | Riesenschnauzer
Re: Це просто росподідь про ще одне диво ще однієї країни
Ну відносно "не байдики б'ють" є підприємство, що вирощує кристали. На експорт. На устаткуванні вартістю у мільйони долярів. І розвивається далі. Будують, чи перепрофільовують завод у Іспанії, наприклад. Це також не дуже висвітлюється.Відносно розробки нового процесору знаю тільки, що в ньому застосовано зовсім новий принцип.
2005.11.18 | line305b
Перевел - для дискуссии. Рекомендуется - статья и правда
интересная.. Главное, на мой взгляд - имеет место определенная "де-мистифизация" техно-индустрии; государство и частники действительно могут поддержать развитие индустрии инвестициями в образование, например... Конструктивная роль армии- вообщее новость для меня. А насчет предпринимательской жилки - ну, это тоже хорошая тема для обсуждения...Технологические индустрии Израиля
Секреты успеха
Статья начинается с заметки про очередное успешное ИПО компании Сайфун из израильского техно-сектора. Сайфун создал новый компакный дизайн для чипов флеш-памяти, которые являются базовыми для целого ряда популярных аппаратов, типа мобильных телефонов, МП3-плейров, и другий портативных устройств. Лицензии на дизайн Сайфун сразу приобрели несколько ведущих мировых гигантов - Сони, Инфинеон, Фужитсу, Самсунг
Сайфун собрал 675 млн. на ИПО, что ставит его в один ряд с такими гигантами израильских ИТ-компаний, как Амдок, ЧекПоинт и Комверс. Вообще, Израил занимает третье место по количеству компаний, представленных в индексе технологических компаний НАСДАК - впереди только США и Канада, и привлекает столько же венчурных инвестиций, как и вся Европа. В 2003 году 55% всех израильских инвестиций были в сфере высоких технолоигй (сравните со средним для ОЕСД 26%). Такие гиганты, как ИБМ, Моторола, Сиско - имеют исследовательские центры в Израиле, и Интел создал свой Центрино там же. Неплохо для страны с 6.9 млн. населения.
Почему Израиль - иногда его называют "второй силиконовой долиной" столь силен в технологиях? По нескольким причинам:
1. Государство в 70-х дало начало процессу выдачей грантов - до того периода, пока деньги от венчуристов стали широко доступными. Кроме этого, активно привлекались иммигранты из СССР.
2. Армия - "она берет в свои руки всю молодежь в возрасте 18 лет, и любого, кто демонстрирует хоть какую-то искру, тут же катализирует их трансформацию в инженеров или науковцев". Те, у кого "технические мозги", получают проекты под свое управление и развитие, и им позволено сохранять за собой всю интеллектуальную собственность, которую они создадут в процессе - что в свою очередь результирует во множестве старт-апов. Кроме этого, как только они попадают в университеты, у них уже есть практический инженерный опыт и ментальность, направленная на решение проблем. Израиль имеет 135 инженеров на 10.000 населения, США - 70, 65 в Японии, и 28 в Британии.
3. Парадоксально, малый размер израильского внутреннего рынка также играет положительную роль. В Британии, например, старт-апы обычно ориентируются на внутренний рынок, в Израиле они не могут себе этого позволить. С самого начала они вынуждены рассчитывать только на международный рынок - самый высоко-конкурентный. Схожим образом, отсутствие в Израиле земли и других ресурсов заставляет их фирмы ориентироваться на высокие технологии.
4. Культурные факторы также играют роль: ок. 5% стартапов в Америка создаются "повторными" предпринимателями. ок. 30% - в Израиле. "Вся культура такова - мы вроде как наркоманы успеха - даже не получения дивидендов от него, а именно успеха. Поэтому мы хотим его постоянного повторения". Израильские предприниматели - частенько "работоголики", и не меняют свой стиль работы даже после того, как достигнут коммерческого успеха. Гил Швед - босс ЧекПоинта, и самый богатый человек в Израиле, до сих пор регулярно работает Ди-джеем в тельавивском ресторане по средам, например.
Плохая новость для других стран, которые тоже стать техно-лидерами - то, что не все эти факторы могут быть повторены ими. Попытка Сингапура стать техно-лидером сталкивается с проблемой развития культуры "любви к риску" в очень конформистском обществе. Британия, наверное, врядли сможет организовать обязательный призыв в армию, чтобы помочь развитию техно-кластера вокруг Кембриджского университета. В технологиях, как и во многих других случаях - Израиль - особый случай.