Як нам організувати навчання молоді за кордоном
11/18/2005 | Хвізик
Як нам організувати навчання молоді за кордоном і не втратити її для країни.
Кадри, які володіють знаннями, вирішують усе!
Той факт, що українська економіка потребує кадрів нового типу, здатних працювати і керувати державою в умовах ліберальної економіки і демократичного устрою країни та забезпечувати її інеграцію до світового співтоварицтва, здається вже став незаперечним і є визнаним на найвищому рівні керівництва державою. Наразі є очевидною нестача управлінців, економістів, банкірів, юристів, тощо. З подальшим розвитком країни, потреба в кадрах зростатиме, а список дефіцитних спеціальностей розширюватиметься. Саме тому є архіважливим вже зараз розгорати широку державну програму підготовки кадрів. Нещодавний успіх уряду з реприватизацією комбінату Криворіжсталь вселяє надію, що кошти на таку програму у держави знайдуться. Бо ж відомо, що найважливішим капіталом нині є інтелект, і вкладані у нього гроші принесуть найбільші дивіденди. Необхідно продумати, як направлені в освіту кошти убезпечити від розбазарювання чи розкрадання, і щоб їхня користь для країни була якнайбільшою.
Розуміючи важливість інвестицій в систему освіти на всіх рівнях, починаючи з початкової, чи навіть з дитячого садка, найважливішим на даний момент вважаю створення принципово нової для нашої країни системи, за якою талановита молодь отримала би змогу навчатися за кордоном, поверталася додому і застосовувала набуті знання і навички на благо Батьківщини. Така система мала би працювати прозоро, зрозуміло і бути доступною для будь-якого абітурієнта, здатного скласти іспити. Масовість мала би стати її визначальною рисою – держава повинна направляти на навчання чи стажування за кордоном мінімум дві-три тисячі молодих людей щороку. Крім вищезазначеної потреби в кадрах, створення такої системи є важливим з цілого ряду інших причин. Сама наявність такого „солодкого пряника”, як можливість поїхати державним коштом за кордон, стала би стимулом до навчання для багатьох дітей із незаможних родин, підвищила престиж освіти і професії вчителя. Наші молоді люди за кордоном не лише набиралися би теоретичних знань, а й отримали би наочний приклад організації життя в умовах економічних і соціальних свобод. Вони би на власні очі переконалися, що є країни де чиновники та поліцейські не беруть хабарів (і навіть не уявляють собі як це робити), де продавці несуть повну відповідальність за якість проданого товару (готові прийняти товар назад і повернути покупцеві гроші без будь-яких(!) запитань), де політики старанно виконують свої передвиборні обіцянки (хай тільки спробують не виконати), де банк банкрутіє, а клієнт цього навіть не помічає (інші банки роблять все щоб довести клієнтам навіть збанкрутілого банку, що банківська система є твердою і непорушною), де кожна людина дбайливо ставиться до власних зобов”язань, оберігаючи свою честь і репутацію (бо втративши, дуже важко поновити)... По поверненні додому, наші студенти застосовували б найкращі західні здобутки і традиції у своїй роботі і повсякденному житті.
Створення такої системи викликає багато запитань, найсерйознішими з яких є:
а) скільки грошей на це потрібно і де їх взяти?
б) як зорганізувати чесний конкурсний відбір?
в) як забезпечити повернення людей додому після завершення програми?
г) як вберегти програму від зловживань і корупції
Щоб дати відповідь по першому пункту, оцінимо необхідну суму, беручи за базову модель щорічне направлення до США на трирічний термін навчання трьох тисяч чоловік. У магістратурах університетів США навчання одного студента коштує порядку 25 тис. доларів на рік, включно зі щомісячною стипендією у 1100-1200 доларів (точна цифра залежить від конкретного університету і програми навчання). Отже, у свій перший рік роботи програма потребуватиме 75 млн доларів, у другий рік – 150 млн, а у третій і подальші роки, коли програма працюватиме на повну потужність, вона потребуватиме 225 млн доларів щороку. Ця цифра складає менш ніж 1/20 вартості Криворіжсталі. Невже держава, яка дбає про власне майбутнє, не знайде таких коштів? Іще раз підкреслю, що освіта молоді це не є та справа, на якій варто економити.
По пунктах б) і в), на мою думку, варто скористатися досвідом інших країн. Особисто я у захваті від розгалуженої і продуманої програми навчання за кордоном, яка впроваджена у королівстві Таїланд. Майже всі випускники тайських шкіл та вищих навчальних закладів беруть участь у конкурсах на отримання урядових стипендій для навчання у США та Західній Європі на рівні бакалавреату (4 роки) магістратури (2-3 роки) або докторантури (4-5 років). Близько тисячі переможців конкурсу щороку їдуть за кордон, а по закінченні навчання вертають додому і працюють на благо власної країни.
Щоб отримати стипендію на навчання за межами Таїланду, абітурієнт повинен набрати певний „прохідний бал” на внутрішньо-тайському конкурсі, за основу якого беруться дані централізованих випускних іспитів тайських навчальних закладів. Окрім того, абітурієнт має задовольнити вимоги прийому до іноземного університету (тобто скласти необхідні тести типу TOEFL, SAT, GRE, GRE-subject, GMAT і т.п.) і отримати запрошення з нього. Уряд Таїланду періодично затверджує список іноземних університетів, навчання в яких підлягає спонсоруванню. Цей список складається лише з хороших і дуже хороших університетів; стипендія надається лише тим абітурієнтам, яких запрошено університетом з даного списку.
Абітурієнтам-переможцям, тобто тим, які зуміли не лише набрати необхідні бали на внутрішньотайському конкурсі, але й отримати запрошення із закордонного університету, уряд Таїланду пропонує підписати контракта. За його типовими умовами, уряд зобов”язується сплачувати вартість навчання згідно з розцінками університету і виплачувати стандартну для даного університету стипендію на протязі всієї програми навчання аж до її закінчення. Натомість, переможець має сумлінно навчатися, щосеместра звітувати перед урядом за свою успішність, а по закінченні навчання повернутися на батьківщину, заступити на державну службу і відпрацювати згідно з урядовим призначенням на протязі вдвічі довшого часу, ніж час навчання за кордоном. В разі якщо студент з якихось причин забажає не повертатися додому, він має повернути кошти витрачені на його навчання у трикратному обсязі і з банківськими відсотками на додачу.
Я мав нагоду побачити, як ця система працює на практиці, коли навчався у докторантурі університету Лігай (Пеннсильваннія). Зокрема, у моїй групі працювала колега із Таїланду Дуангмані Ла-Орауттапонг. Вона закінчила Бангкокський університет і виграла п”тирічного гранта тайського уряду. За п”ять років її навчання уряд витратив 120 тисяч доларів. Зараз вона працює за урядовим розподілом в університеті Шрінахарінвіро у Бангкоку. По поверненні з Америки їй було надано службову квартиру і зарплатню еквівалентну 450 доларам США. На своїй посаді вона має відпрацювати десять років, після чого вона вільна або залишится на державній службі, або знайти собі престижну роботу у комерційному секторі. Якби вона вирішила порушити умови контракту і, скажімо, не повернулася на батьківщину, то їй, або її сім”ї, довелося би повернути державі суму щонайменше у 360 тис. доларів. Крім неї, в університеті Лігай було досить багато тайських студентів і аспірантів, не менш ніж 50 осіб. По закінченні навчання всі вони повернулися на батьківщину. Один хлопець дуже хотів завершити розпочате дослідження, на що йому не вистачало одного року. Він мусив звернутися із заявою до уряду з проханням дозволити йому продовжити перебування в США. У порядку вийнятку, такого дозвола він отримав. А по завершенні цього останнього року він також повернувся до Таїланду.
І, нарешті, по останньому питанню (г), щодо можливої корупції і зловживань. Хоча, як ми не раз мали нагоду переконатися, в житті завше є місце для зловживань і маніпуляцій, тайська схема не є привабливою для корупціонерів, бо накладає на стипендіатів дуже серйозні зобов”язання. Таким чином, багатій родині значно простіше і привабливіше відправити дитину за кордон своїм власним коштом, ніж зв”язуватися з державою. Крім того, у відборі переможців беруть участь іноземні університети, що убезпечує від можливих маніпуляцій під час тайського конкурсу. Отже можливості для зловживань у даній програмі дуже обмежені, і навіть якщо вони і існують, то вони не є фатальними. Я мав нагоду переконатися, що абсолютна більшість тайських студентів є дійсно обдарованими вихідцями із небагатих родин, які горді тим, що мають змогу власним талантом і силами розбудовувати своє життя і майбутнє країни.
Чи скористається наш уряд тайським досвідом, чи піде яким іншим шляхом, я дуже сподіваюся, що він нарешті зверне увагу на потребу розбудови сфери освіти, і не шкодуватиме грошей для інвестицій у неї. Бо майбутнє України обумовлене наявністю в неї кваліфікованих кадрів.
Олексій Світельський
Нац. лабораторія високих магнітних полів,
Флорида
Кадри, які володіють знаннями, вирішують усе!
Той факт, що українська економіка потребує кадрів нового типу, здатних працювати і керувати державою в умовах ліберальної економіки і демократичного устрою країни та забезпечувати її інеграцію до світового співтоварицтва, здається вже став незаперечним і є визнаним на найвищому рівні керівництва державою. Наразі є очевидною нестача управлінців, економістів, банкірів, юристів, тощо. З подальшим розвитком країни, потреба в кадрах зростатиме, а список дефіцитних спеціальностей розширюватиметься. Саме тому є архіважливим вже зараз розгорати широку державну програму підготовки кадрів. Нещодавний успіх уряду з реприватизацією комбінату Криворіжсталь вселяє надію, що кошти на таку програму у держави знайдуться. Бо ж відомо, що найважливішим капіталом нині є інтелект, і вкладані у нього гроші принесуть найбільші дивіденди. Необхідно продумати, як направлені в освіту кошти убезпечити від розбазарювання чи розкрадання, і щоб їхня користь для країни була якнайбільшою.
Розуміючи важливість інвестицій в систему освіти на всіх рівнях, починаючи з початкової, чи навіть з дитячого садка, найважливішим на даний момент вважаю створення принципово нової для нашої країни системи, за якою талановита молодь отримала би змогу навчатися за кордоном, поверталася додому і застосовувала набуті знання і навички на благо Батьківщини. Така система мала би працювати прозоро, зрозуміло і бути доступною для будь-якого абітурієнта, здатного скласти іспити. Масовість мала би стати її визначальною рисою – держава повинна направляти на навчання чи стажування за кордоном мінімум дві-три тисячі молодих людей щороку. Крім вищезазначеної потреби в кадрах, створення такої системи є важливим з цілого ряду інших причин. Сама наявність такого „солодкого пряника”, як можливість поїхати державним коштом за кордон, стала би стимулом до навчання для багатьох дітей із незаможних родин, підвищила престиж освіти і професії вчителя. Наші молоді люди за кордоном не лише набиралися би теоретичних знань, а й отримали би наочний приклад організації життя в умовах економічних і соціальних свобод. Вони би на власні очі переконалися, що є країни де чиновники та поліцейські не беруть хабарів (і навіть не уявляють собі як це робити), де продавці несуть повну відповідальність за якість проданого товару (готові прийняти товар назад і повернути покупцеві гроші без будь-яких(!) запитань), де політики старанно виконують свої передвиборні обіцянки (хай тільки спробують не виконати), де банк банкрутіє, а клієнт цього навіть не помічає (інші банки роблять все щоб довести клієнтам навіть збанкрутілого банку, що банківська система є твердою і непорушною), де кожна людина дбайливо ставиться до власних зобов”язань, оберігаючи свою честь і репутацію (бо втративши, дуже важко поновити)... По поверненні додому, наші студенти застосовували б найкращі західні здобутки і традиції у своїй роботі і повсякденному житті.
Створення такої системи викликає багато запитань, найсерйознішими з яких є:
а) скільки грошей на це потрібно і де їх взяти?
б) як зорганізувати чесний конкурсний відбір?
в) як забезпечити повернення людей додому після завершення програми?
г) як вберегти програму від зловживань і корупції
Щоб дати відповідь по першому пункту, оцінимо необхідну суму, беручи за базову модель щорічне направлення до США на трирічний термін навчання трьох тисяч чоловік. У магістратурах університетів США навчання одного студента коштує порядку 25 тис. доларів на рік, включно зі щомісячною стипендією у 1100-1200 доларів (точна цифра залежить від конкретного університету і програми навчання). Отже, у свій перший рік роботи програма потребуватиме 75 млн доларів, у другий рік – 150 млн, а у третій і подальші роки, коли програма працюватиме на повну потужність, вона потребуватиме 225 млн доларів щороку. Ця цифра складає менш ніж 1/20 вартості Криворіжсталі. Невже держава, яка дбає про власне майбутнє, не знайде таких коштів? Іще раз підкреслю, що освіта молоді це не є та справа, на якій варто економити.
По пунктах б) і в), на мою думку, варто скористатися досвідом інших країн. Особисто я у захваті від розгалуженої і продуманої програми навчання за кордоном, яка впроваджена у королівстві Таїланд. Майже всі випускники тайських шкіл та вищих навчальних закладів беруть участь у конкурсах на отримання урядових стипендій для навчання у США та Західній Європі на рівні бакалавреату (4 роки) магістратури (2-3 роки) або докторантури (4-5 років). Близько тисячі переможців конкурсу щороку їдуть за кордон, а по закінченні навчання вертають додому і працюють на благо власної країни.
Щоб отримати стипендію на навчання за межами Таїланду, абітурієнт повинен набрати певний „прохідний бал” на внутрішньо-тайському конкурсі, за основу якого беруться дані централізованих випускних іспитів тайських навчальних закладів. Окрім того, абітурієнт має задовольнити вимоги прийому до іноземного університету (тобто скласти необхідні тести типу TOEFL, SAT, GRE, GRE-subject, GMAT і т.п.) і отримати запрошення з нього. Уряд Таїланду періодично затверджує список іноземних університетів, навчання в яких підлягає спонсоруванню. Цей список складається лише з хороших і дуже хороших університетів; стипендія надається лише тим абітурієнтам, яких запрошено університетом з даного списку.
Абітурієнтам-переможцям, тобто тим, які зуміли не лише набрати необхідні бали на внутрішньотайському конкурсі, але й отримати запрошення із закордонного університету, уряд Таїланду пропонує підписати контракта. За його типовими умовами, уряд зобов”язується сплачувати вартість навчання згідно з розцінками університету і виплачувати стандартну для даного університету стипендію на протязі всієї програми навчання аж до її закінчення. Натомість, переможець має сумлінно навчатися, щосеместра звітувати перед урядом за свою успішність, а по закінченні навчання повернутися на батьківщину, заступити на державну службу і відпрацювати згідно з урядовим призначенням на протязі вдвічі довшого часу, ніж час навчання за кордоном. В разі якщо студент з якихось причин забажає не повертатися додому, він має повернути кошти витрачені на його навчання у трикратному обсязі і з банківськими відсотками на додачу.
Я мав нагоду побачити, як ця система працює на практиці, коли навчався у докторантурі університету Лігай (Пеннсильваннія). Зокрема, у моїй групі працювала колега із Таїланду Дуангмані Ла-Орауттапонг. Вона закінчила Бангкокський університет і виграла п”тирічного гранта тайського уряду. За п”ять років її навчання уряд витратив 120 тисяч доларів. Зараз вона працює за урядовим розподілом в університеті Шрінахарінвіро у Бангкоку. По поверненні з Америки їй було надано службову квартиру і зарплатню еквівалентну 450 доларам США. На своїй посаді вона має відпрацювати десять років, після чого вона вільна або залишится на державній службі, або знайти собі престижну роботу у комерційному секторі. Якби вона вирішила порушити умови контракту і, скажімо, не повернулася на батьківщину, то їй, або її сім”ї, довелося би повернути державі суму щонайменше у 360 тис. доларів. Крім неї, в університеті Лігай було досить багато тайських студентів і аспірантів, не менш ніж 50 осіб. По закінченні навчання всі вони повернулися на батьківщину. Один хлопець дуже хотів завершити розпочате дослідження, на що йому не вистачало одного року. Він мусив звернутися із заявою до уряду з проханням дозволити йому продовжити перебування в США. У порядку вийнятку, такого дозвола він отримав. А по завершенні цього останнього року він також повернувся до Таїланду.
І, нарешті, по останньому питанню (г), щодо можливої корупції і зловживань. Хоча, як ми не раз мали нагоду переконатися, в житті завше є місце для зловживань і маніпуляцій, тайська схема не є привабливою для корупціонерів, бо накладає на стипендіатів дуже серйозні зобов”язання. Таким чином, багатій родині значно простіше і привабливіше відправити дитину за кордон своїм власним коштом, ніж зв”язуватися з державою. Крім того, у відборі переможців беруть участь іноземні університети, що убезпечує від можливих маніпуляцій під час тайського конкурсу. Отже можливості для зловживань у даній програмі дуже обмежені, і навіть якщо вони і існують, то вони не є фатальними. Я мав нагоду переконатися, що абсолютна більшість тайських студентів є дійсно обдарованими вихідцями із небагатих родин, які горді тим, що мають змогу власним талантом і силами розбудовувати своє життя і майбутнє країни.
Чи скористається наш уряд тайським досвідом, чи піде яким іншим шляхом, я дуже сподіваюся, що він нарешті зверне увагу на потребу розбудови сфери освіти, і не шкодуватиме грошей для інвестицій у неї. Бо майбутнє України обумовлене наявністю в неї кваліфікованих кадрів.
Олексій Світельський
Нац. лабораторія високих магнітних полів,
Флорида
Відповіді
2005.11.18 | Хвізик
UVMOD. Дуже прошу, якщо можна, помістити цього ессея у статті
бо цікавість до даної теми не згасає ні на наших форумах, ні у пресі. Було би корисно, якби публіка могла ознайомитися з досвідом інших країн2005.11.18 | Пані
Пізно просите :)
Рука ЦРУ вже поставила це вже статті до того, як її написали2005.11.18 | Хвізик
дякую сердечно (-)
2005.11.18 | Englishman
таке існує і в деяких пост-радянських країнах
зокрема, мені відомо про програму в Казахстані під назвою Балашак. Зі схожими умовами.В принципі, я не дуже впевнений, що таке вкладання грошей є виправданим для України. На Заході справді якісну освіту дають в аспірантурах, але туди можна потрапити і за кошт університету (раціональним буде робити саме так, щоб потім не відробляти). Що стосуєтья магістратур, то я не думаю, що український аналог є настільки гіршим (у нас зараз є сильні програми навіть в бізнесі та економіці, напр. в Могилянці), щоб держава витрачала по 100000 доларів на одну людину. Ну і не забувайте, що проблемою номер один в Україні поки що є не відсутність кваліфікованих спеціалістів, а скоріше можливостей для застосування набутих знань.
2005.11.18 | Сергій Кабуд
проблема в тому що в Україні немає роботи для випускників
західних вузів, а як є вона низкооплачуваєма а життя важке і небеспечне-в результаті студенти не повертаються чи повернувшись через короткий час виїзжають і це масове явище яке ми спостерігаємо роками
тому важливо подумати про це наперед.
Плюс як теж широко відомо багато нашіх жлобів заздрять тим шо живе за кордоном і повсякому заважають морально і не тіки поверненню в Україну.
Реально ніякого повернення студентів чи заробітчан не буде доки це не стане основним пріоритетом зовнішньої політики і в це не буде вкладено потужні кошти.
2005.11.18 | Михайло Свистович
Re: проблема в тому що в Україні немає роботи для випускників
Сергій Кабуд пише:> західних вузів, а як є вона низкооплачуваєма а життя важке і небеспечне
Чого це воно раптом небезпечне? Нормальне життя. І не таке вже важке, якщо самому собі його не ускладнювати.
І потім ти казатимеш, що краще бачиш Україну з Америки? Та нічого ти насправді не бачиш.
>
> Плюс як теж широко відомо багато нашіх жлобів заздрять тим шо живе за кордоном і повсякому заважають морально і не тіки поверненню в Україну.
От цьому ніхто не заважає. Навіть найбільший заздрісник. Навпаки, заздрісники тащаться, коли ті, хто виїхав, повертаються: "Ага, не прижились". Заздріснику ж треба як гірше. А якщо він заздрить, що хтось за кордоном, то чому він не радітиме, що об"єкт повернувся і йлму уже не треба заздрити, а можна позловтішатися?
>
> Реально ніякого повернення студентів чи заробітчан не буде доки це не стане основним пріоритетом зовнішньої політики і в це не буде вкладено потужні кошти.
Не буде вам ніяких коштів. Привозьте свої.
2005.11.21 | Сергій Кабуд
Свистович написав рецепт як поділити Україну на 2 сорти
ті шо на теріторії Україниі заробітчани, яких за його рецептом по суті лише можна доїти на грішву чи посилати нахуй
свистовичу ганьба
не думав я що ідеї януковича проникають і в серця громадських активістів
2005.11.18 | Nemesis
Індія та Китай мають держполітику заохочення повернення спеців.
Але вони також мають дорослі галузі де ці специ можуть застосувати свої знання та вміння.Треба колись вирішити, чи потрібні Україні взагалі інженери, будівельники, конструктори (те, що в Нідерландах зветься "бета-фахівці"), адже освіта це не лише "бізнес-школа".
2005.11.18 | Сергій Кабуд
Україні потрібні, але Україна не 'своя' країна
колонізаторам її - точно не потрібні, більш того вони лише радіють коли потенційні молоді, освітчені, агресивні українці зникають десь за обрієм атлантики-можна тоді більше вкрасти собі.
2005.11.19 | Prosector
Re: проблема в тому що в Україні немає роботи для випускників
Сергій Кабуд пише:> тому важливо подумати про це наперед.
> Реально ніякого повернення студентів чи заробітчан не буде доки це не стане основним пріоритетом зовнішньої політики і в це не буде вкладено потужні кошти.
Думаємо наперед (я вже з п. Хвізиком про це не на форумі трохи балакав).
1. Визначаємо пріоритетні напрямки розвитку економіки з огляду на прогнози розвитку світової економіки (ті студенти і науковці, що зараз за кордоном, допомагають в цьому, оскільки знають, що вже існує в світі, - в Україні дещо можуть і не знати, бо інколи просто задорого щось закордонне дістати і прочитати).
2. Українські промисловці підказують, що їм потрібно, щоб по тих напрямках працювати (тобто яку треба науку) та що вони самі зможуть профінансувати в плані research & development в Україні, а що - в плані стипендій студентам і науковцям (потім ВОНИ САМІ будуть зацікавлені, щоб ті повернулися з-за кордону).
3. Держава разом з промисловцями допомагає студентам і науковцям знайти можливості покращити знання за кордоном (саме по пріоритетних галузях). Звичайно, за умови, що студенти і науковці повертаються (можливо, тут і треба задіяти механізм, описаний п. Хвізиком).
4. По тих пріоритетних галузях, де зараз укр.промисловість нічого не може зробити (галузі не розвинуті або недостатньо розвинуті), держава фінансує і допомагає в інший спосіб.
5. В усіх цих процесах діаспора і громадяни України за кордоном допомагають як хто може (фінансово, інформацією, поселенням у себе студентів і науковців забезкоштовно тощо, - інакше треба припиняти балаканину про любов до Батьківщини).
6. Наступає повний комунізм і суцільний добробут... Гм. Стоп. Зупинимось на №№1-5, так більш реалістично.
Повертаємось до №1 (Визначаємо пріоритетні напрямки розвитку економіки з огляду на прогнози розвитку світової економіки). До речі, маються на увазі довгострокові пріоритети і розвиток не тільки до наступних виборів. Уряд це вже зробив? Якщо так, будь ласка, дайте якесь посилання на документ, тому що не чути нічого... чи може це національна таємниця? А якщо ще не зробив, то ніяких їм вихідних, відпусток і т.п., аж доки не буде. Інакше виходить, що КРАЇНА РОЗВИВАЄТЬСЯ БІС ЗНА КУДИ. Всі інші закони про вільні економічні зони, податки, пільги тощо можна і треба і має сенс приймати тоді, коли ми знаємо, куди йдемо.
Хто підкаже, як впливати на уряд, щоб зробили це щонайшвидше? Інформувати громадскість про те, що ми не знаємо, куди йдемо (тобто почати проводити інформаційну кампанію), щоб громадскість впливала на народних обранців і посадових осіб? Загрожувати всім партіям, які кажуть, що вони національно-патріотичного спрямування, що - якщо вони тим не займуться - будемо громадськості казати, що вони - брехуни, бо й досі не подбали про майбутній розвиток країни? Агітувати промисловців і підприємців, щоб ті теж на Раду і уряд "наїжджали", доки ті цього не зроблять (це в їхніх же власних інтересах, вони ж будуть більш конкурентноспроможні на світовому ринку)?
2005.11.19 | Хвізик
на уряд треба тиснути і не давати йому спуску
по всіх напрямках.тільки тоді буде толк.
а як тиску не буде, то моментально отримаємо кучманізацію країни
2005.11.19 | Сергій Кабуд
я думаю це марно- треба мати свій, а не окупаціний уряд
подивіться на них- цеж камуністи і бандити та шахраїшо Янукович шоі Юля шо Кучма чи7 Ющ,
вони різні, але порівнаймо їх з нормальними урядами світу.
Навіть з ненайкращіми.
я думаю шо лише національна революція і нбадбання суверинитету і державного і культурного може шось змінити.
Може це патетично звучить-
але я не бачу інших можливостей-
ці помаранчові паліативи не спрацювали(((
2005.11.18 | Хвізик
тут хтось пр Казахстан згадував
Казахи зробили непоганий прогрес.у мене тута у лабораторії працював ще рік тому один казах. вже і сім"ю сюди перевіз, а тоді назад поїхав.
виявилося, що там відкрили "Європейський Університет" і влаштували конкурсний набір професури за наближеними до західних стандартами.
Короче, запросили мужика туди працювати професором
зарплату дали коло 2000 баксів, не таку велику, як він мав у Америці тута було в нього 3-3500 на місяць, але мужик вирішив їхати. Родіна-мать, мовляв, кличе.
Оце приїздив недавно - спільні дослідження проводити. Каже, що совка там у Казахстані забагато. Я питаю, то може тре назад, ув америку, а він мені - е ні, я свій вибір зробив.
2005.11.18 | Prosector
Re: тут хтось пр Казахстан згадував
Хвізик пише:> Казахи зробили непоганий прогрес.
> виявилося, що там відкрили "Європейський Університет" і влаштували конкурсний набір професури за наближеними до західних стандартами.
А можна трохи більше про це інфи? Зокрема цікавить:
1. хто саме це відкрив, держава чи хто?
2. хто фінансує такі зарплати професорів? держава? спільно з приватними установами? місцеві чи закордонні промисловці? припускаю, що для Казахстана дві тис. зелених на місяць - то немало.
3. чому саме "Європейський університет" (не підколюю, серйозне питання)? Чи це просто так назву обрали, що б престижніше звучало?
Нам варто повчитися, як робити.
2005.11.19 | Сергій Кабуд
відповідь - цитування пєлєвіна-
всесвіт пахне нафтою2005.11.19 | Хвізик
хороші питання
він мені казав, що це є спільний проект казахстану і західних корпорацій, у своїй роботі прагне наблизитися до євростандартів освітиначання ведеться на платній основі - діти з сімей нових казахів, але беруть і трохи талантів безплатно
його платня така висока тому, що його викликали туди аж з америки.
професори, які найняті з тих, що весь час просиділи у казахстані мають платню втричі(?) нижчу
казав також, що на всьому лежить печать совка, яку ніяка сила поки що змити не може
тепер жалію, що не викачав з нього більше інформації. спробую по милу, але не знаю, що з того вийде.
2005.11.18 | Оk
Re: Як нам організувати навчання молоді в Німеччині
Нещодавно DAAD відкрила нову програму, за якою випускники німецькомовних шкіл за кордоном можуть отримати стипендію на 5 років навчання у вищих навчальних закладах Німеччини....
... учасники програми отримують щомісяця 615 євро стипендії та доплату, якщо вартість житла в місяць перевищує 200 євро. Ця програма є доволі новою. Її керівник Ульріх Лінс тішиться з того, що хлопці та дівчата приїздять до Німеччини не лише із добрими знаннями мови, а й німецької культури, традицій та місцевої географії.
http://dwelle.de/ukrainian/Jugend/1.161169.1.html
2005.11.18 | Хвізик
треба відрізняти два типи програм:
одні програми спрямовані на висмоктування інтелектуальних соків з україниінші - на підготовку кадрів для україни
2005.11.18 | Оk
Re: треба відрізняти два типи програм:
Хвізик пише:> одні програми спрямовані на висмоктування інтелектуальних соків з україни
> інші - на підготовку кадрів для україни
А чим Вам не подобається ця ?
Вона для випускників шкіл, які знають німецьку.
Ви справді вважаєте, що їм в Німеччині після закінчення ВНЗ хтось дозвіл на роботу запропонує ?
Не думаю. Виштовхають в шию
Навіть якщо й запропонують, то одиницям.
2005.11.18 | Хвізик
Re: треба відрізняти два типи програм:
я нічого не стверджую. буває по-всякомуя просто вказую на ту річ, яку люди часто плутають
в америці прогнозується зростання потреби в іноземних кадрах у найближчі 5-10 років через відхід від справ покоління бебі-бумерів
отже, слід очікувати що америка зактивізує свої зусилля підбору кадрів по інших країнах
2005.11.18 | Оk
Re: треба відрізняти два типи програм:
Хвізик пише:> я нічого не стверджую. буває по-всякому
> я просто вказую на ту річ, яку люди часто плутають
> в америці прогнозується зростання потреби в іноземних кадрах у найближчі 5-10 років через відхід від справ покоління бебі-бумерів
> отже, слід очікувати що америка зактивізує свої зусилля підбору кадрів по інших країнах
З цим важко боротися, якщо запропонують кращі умови та відкриють ринок праці буде байдуже чиїм коштом отримана освіта.
2005.11.18 | Хвізик
Re: треба відрізняти два типи програм:
> З цим важко боротися, якщо запропонують кращі умови та відкриють ринок праці буде байдуже чиїм коштом отримана освіта.важко, але можливо
Як у вищеописаному тайському випадку, повернути 360 тис за навчання мало хто зможе.
2005.11.18 | Оk
Re: треба відрізняти два типи програм:
Хвізик пише:> > З цим важко боротися, якщо запропонують кращі умови та відкриють ринок праці буде байдуже чиїм коштом отримана освіта.
> важко, але можливо
> Як у вищеописаному тайському випадку, повернути 360 тис за навчання мало хто зможе.
Так, але й стягнення цих грошей з особи, яка перебуває за кордоном (в в певній залежності від того, де саме) буде пов"язане з деякими складнощами.
Хіба що в країні залишиться платоспроможний "гарант".
Ви багато таких знаєте ?
2005.11.18 | Хвізик
Re: треба відрізняти два типи програм:
> Хіба що в країні залишиться платоспроможний "гарант".саме так і робиться в Таїланді. вся сім"я несе відповідальність за повернення свого члена
2005.11.18 | Оk
Re: треба відрізняти два типи програм:
Хвізик пише:> > Хіба що в країні залишиться платоспроможний "гарант".
> саме так і робиться в Таїланді. вся сім"я несе відповідальність за повернення свого члена
Тобто потенційний студент таки має мати платоспроможну сім"ю ?
Яка на час його навчання і до виплати боргу не виїжджатиме за межі країни ?
Поясніть навіщо йому така морока ?
Простіше заплатити, або скористатись безкоштовним або відносно дешевим варіантом накшталт німецького.
2005.11.18 | Хвізик
Re: треба відрізняти два типи програм:
> Тобто потенційний студент таки має мати платоспроможну сім"ю ?не завжди платоспроможна
> Яка на час його навчання і до виплати боргу не виїжджатиме за межі країни ?
виїзджає, наіть на випускні їздять
> Простіше заплатити, або скористатись безкоштовним або відносно дешевим варіантом накшталт німецького.
хто може, користується іншими варіантами
проблеми виплати боргів у цивілізованому світі давно вже не існує. від кредиторів не сховаєтесь ніде
2005.11.18 | Хвізик
коли я питав тайців, а що буде, якщо хтось не повернеться, і не
і відмовиться віддавати борг, то вони навіть питання не розуміли. Їм навіть на думку таке не спадає:- така людина ставить поза законом себе
- вона зіпсує свою репутацію
- навряд чи їй хто надасть пристойну роботу після цього
крім того
- вона поставить у скрутне становище свою родину, яка підписалася за неї і мусітиме, можливо, все своє подальше життя працювати, відробляючи
2005.11.18 | Mary
оце, між іншим, класна можливість
Я б рекомендувала всім. За такі гроші тут можна фул-тайм студентом бути, підробляти взагалі не буде потреби (ну хіба хтось хоче ще й доробитися).Отака можливість - це можливість життя. 5 років спокійно вчитися, і не думати про гроші, - це просто казка.
2005.11.18 | Чучхе
Найважчий пункт, як на мене - це "в"
Дуже багато народу просто не захоче сюди вертатися. Примусити їх насильно - нереально. Ось уже кілька років Міносвіти хоче примусити студентів, щоб вчилися безкоштовно, три роки відробити за розподілом. І який результат? Сумний.Я думаю, що проблема могла б зрушити, якби відправляли на освіту за кордон студентів не стільки держава, скільки крупні фінансово-промислові групи, які (принаймні теоретично) мали б бути зацікавлені у фахівцях. І я б не сказав, що українських студентів так вже мало за кордонами. Інша річ, що часто-густо - це "блатні", в той час, як звичайна молодь, хоч і талановита, не зможе добитися, аби на неї звернули увагу.
ще одна проблема - відбір університетів для навчання. не є секретом, що 80-90% університетів на заході попри солідний зовнішній вигляд є профанацією учбових закладів і фактично конторою по витягуванню грошей з наданням настільки мізерних знань, що випускник нашого провінційного педінституту переплюне любого такого "університетського випускника" (мені щось здається, що в подібному "університеті" отримав свою освіту і міністр Павленко). Головне пам"ятати, що з дешевої риби - погана юшка, і не відправляти студентів в "разводілівські" хоч і дешеві заклади. але для цього хтось має відстежувати якийсь рейтинг й рівень освіти закордонних вузів.
2005.11.18 | Mykyta
Re: Найважчий пункт, як на мене - це "в"
Чучхе пише:> Дуже багато народу просто не захоче сюди вертатися.
В основному через відсутність роботи (за фахом) та будь-якої мало-мальськи пристойної перспективи (повірте на слово, дуже багатьом, набагато більше, ніж це собі пересічно уявляють, не хочеться залишатись за кордоном). Для прикладу, випускник української аспірантури, який бажає залишитись в науці, не має практично ніяких шансів самостійно вирішити жилову проблему (не кажучи, що жити і так доведеться майже на сухому пайку). Коли люди це усвідомлюють, реально залишається проста альтернатива: виїжджати за кордон або кидати науку.
Sad but true
2005.11.18 | Сергій Кабуд
на це є рейтінги вузів та інше
насправді лівих закладів багато, але в них не часто є сколаршипи та інша допомога для іноземцівЯ б радив всім потенційним студентам звертатися лише в найкращі заклади світу-
Гарвард, Принстон, Коламбію, Берклі, тощо
вони всі мають купи грошей на це і воно того варте
2005.11.18 | Оk
Re: Як колишня учасниця такої радянської програми
свідчу, що переважна частина моїх знайомих після навчання повернулись. Найменше хотіли повертатись і робили все можливе, аби залишитись вихідці з депресивних регіонів, зокрема росіяни з глибинки, грузини, білоруси.Дехто після повернення таки виїхав пізніше.
Але жоден тих, з ким я є зараз в контакті (переважно технарі) не працює за отриманим фахом !
В кращому випадку менеджерять ...
2005.11.18 | Mary
Гм... а чому власне Америка?
Я чула (від американців, які переїхали в канаду працювати викладачами), що в америці поступово намагаються нівелювали ступінь магістра, поєднавши його плавно із докторантурою. Тобто що за деякий час магістратура як така має перестати існувати.Наскільки це правда, чи може йдеться лише про гуманітарні дисципліни?
Ще одне питання: чому ви вважаєте, що спрямовувати зусилля треба власне на Америку? Є купа країн, де можна отримати таку ж, а часом кращу освіту за суттєво менші гроші. При тому мова не є проблемою, існують англомовні університети і програми в цілій північно-західній європі. Фінляндія, Швеція, Нідерланди, Німеччина - це лише кілька прикладів. При тому, часто освіта, в т.ч. в науково-технічних дисциплінах в європі є не гіршою, а може навіть кращою, ніж в північній Америці.
Тут разом зі мною зараз на однорічній програмі обміну у Фрайбурзі дівчинка, яка взагалі біологію вивчає і уні Вестерн Онтаріо (наскільки я розумію, той уні спеціалізується на біології і медицині, принаймні славу таку має.) Так от, вона каже, що в плані лабораторного вишколу, тут за цей рік, вона стільки навчиться, і стільки зможе своїми руками зробити, що в Канаді їй (і її коленам-студентам) ніколи і не снилося.
Sama вам може детально розповісти про те, як студенти-фізики навчаються в Фінляндії, Британії, Польщі, а також знає багато про інші варіанти з перших уст.
Чесно кажу, якби мені зараз дали почати все спочатку, і вибирати, куди їхати і на які програми, я певно Америку як варіант і не розглядала б. Ну хіба би якісь окремі уні, якби вдалося там отримати дуже вже добру стипендію, і щоб там був великий вибір викладачав з моєї вузької спеціалізації, але все одно то не був би мій "топ чойс".
Я, правда, коли подавала документи на магістерку, Америку не дуже розглядала, бо вже в Америці була на навчанні, хотілося чогось іншого, але про Європу я взагалі навіть не думала, бо вважала, що не досить добре знаю німецьку, а крім німецької і англійської більше ніяких живих європейських мов не вивчала... Тепер би подумала, хоч, побачивши все, що я тепер побачила, таки б вибрала свій задрипаний уні в Канаді, через одну просту особливість мого випадку. Але я веду до того, що перспективи можливого треба розширювати, зациклюватися на Америці - нерозумно. ІМНО.
2005.11.18 | Хвізик
Re: Гм... а чому власне Америка?
Mary пише:> Я чула (від американців, які переїхали в канаду працювати викладачами), що в америці поступово намагаються нівелювали ступінь магістра, поєднавши його плавно із докторантурою. Тобто що за деякий час магістратура як така має перестати існувати.
>
> Наскільки це правда, чи може йдеться лише про гуманітарні дисципліни?
не знаю. у точних науках магістратура не котується вже давно. зате вона має непогане місце у бізнесі-фінінсах-економіці
> Ще одне питання: чому ви вважаєте, що спрямовувати зусилля треба власне на Америку?
я ТАК не говорив. я старався писати про закордон взагалі. а америку я вводив як знайомий мені приклад. А для різноманітності навчатися мона і треба і в Азії, і в Австралії, і на Близькому Сході, і в Південній Америці - світ великий.
> Є купа країн, де можна отримати таку ж, а часом кращу освіту за суттєво менші гроші.
так
> Sama вам може детально розповісти про те, як студенти-фізики навчаються в Фінляндії, Британії, Польщі, а також знає багато про інші варіанти з перших уст.
хай би розповіла, з задоволенням би почитав
> Чесно кажу, якби мені зараз дали почати все спочатку, і вибирати, куди їхати і на які програми, я певно Америку як варіант і не розглядала б. Ну хіба би якісь окремі уні, якби вдалося там отримати дуже вже добру стипендію, і щоб там був великий вибір викладачав з моєї вузької спеціалізації, але все одно то не був би мій "топ чойс".
>
> Я, правда, коли подавала документи на магістерку, Америку не дуже розглядала, бо вже в Америці була на навчанні, хотілося чогось іншого, але про Європу я взагалі навіть не думала, бо вважала, що не досить добре знаю німецьку, а крім німецької і англійської більше ніяких живих європейських мов не вивчала... Тепер би подумала, хоч, побачивши все, що я тепер побачила, таки б вибрала свій задрипаний уні в Канаді, через одну просту особливість мого випадку. Але я веду до того, що перспективи можливого треба розширювати, зациклюватися на Америці - нерозумно. ІМНО.
а чому Ви не хочете написати свого ессея на якусь навколоосвітню тему?
2005.11.18 | Mary
чого ж, я писала про плюси і мінуси стосовно моєї спеціальності
Ось тут, на форумі "освіта"http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1117572883
там ше дискусія є, правда дискусійний партнер змився, як тільки я його попросила про реальні аргументи, реальну інфу і конструктив
Хвізик пише:
> не знаю. у точних науках магістратура не котується вже давно. зате вона має непогане місце у бізнесі-фінінсах-економіці
>
ну от, те саме я чула про гуманітарні - типу філософія.
> > Sama вам може детально розповісти про те, як студенти-фізики навчаються в Фінляндії, Британії, Польщі, а також знає багато про інші варіанти з перших уст.
> хай би розповіла, з задоволенням би почитав
ну то попросіть її як прийде. Вона - енциклопедія сучасного досвіду шо стосується навчання студентів в точних науках, особливо фізиці.
> а чому Ви не хочете написати свого ессея на якусь навколоосвітню тему?
див сабдж, і лінк вище.
А взагалі в мому випадку все набагато простіше(складніше). Мені просто багально пощастило, як я тепер бачу, майже випадково і без жодних особливих зусиль (на кажучи вже про зважування різних можливостей, дослідження різних варіантів, опитування, контакти і т.д.) натрапити на саме такого керівника (професора тобто, супервайзора), кращого і відповіднішого за якого (у тій сфері, яка мене цікавить), я б спеціально "дьом с агньом", як кажуть сусіди, не знайшла. Скільки я вже бачила інших професорів, і в Канаді, і зараз тут в Німеччині, і американськиз бачити доводилося, чим далі, тим більше переконуюся, що кращого для мене ніж "Сем в задрипаному Йорку" бути не могло.
Просто випадок, або доля (хто в шо вірить - чи в примхливу фортуну, чи в невідворотну мойру
2005.11.18 | Хвізик
дякую. ознайомився
я в тій гілці не хочу вступати у дискусію тому, що я надто далекий від Вашої філософіїза моїх часів марксо-ленінська філософія була потрібна як підпорка для режиму.
а навіщо філософія зараз - я погано собі уявляю
читав твори марксистів: леніна-маркса, але й бухаріна, троцького, сталіна. сталіна читати найцікавіше - мав таланта публіциста
а з немарксистських філософів в оригіналі я троха читав лише
бердяєва: истоки и смисл русского коммунизма
сковороду: разговор пяти путников об истинном счастии в жизни
іларіона: слово о законе и благодати
ну і Донцова: дві літератури нашої доби, та дух нашої давнини
оце і вся моя філософія
не підкований я щоб дискутувати на вашу тему;
мені здається, філософія зараз просто не потрібна
2005.11.18 | sama
Як вчаться ті, хто програм не дочекався
Я стосовно закордоної освіти з точних дисциплін радила б пройти такий шлях, як проходять наші діти - довгий зате дешевий: Хороша школа - а така є в кожному регіоні, потім чотири курси університету бажано з відмінними оцінками. На третьому курсі відкриваєш на котромусь з порталів рубрику освіта і шукаєш ті закордонні університети, що тебе цікавлять.Якщо серед друкованих праць відповідного факультету є теми знайомої тобі тематики, а серед авторів пару російських чи українських прізвищ - можеш від них інформацію дістати електронною поштою з перших рук.На чемний лист завжди відповідають.Потім звертаєшся у відділ роботи з вступниками даного університету з запитанням , чи є шанс продовжити освіту за фахом в їхньому університеті. Тут теж завжди відповідають.Якщо там є англомовна група, вам пришлють зразки паперів, які треба заповнити, і за пів року ви будете знати, хто може дати вам стипендію на магістерку. Гроші невеликі, але достатні для самостійного пристойного проживання в даній країні. У Фінляндії це 450 євро + можливість заробити ще стільки ж у своїй лабораторії.
Сучасне устаткування, вільний до нього доступ, безмежні можливості роботи з літературою.Побудований під твій приїзд новий корпус наноелектронних досліджень.Можливості участі в європейських літніх школах та міжнародних конференціях.На останній представницькій міжнародній конференції з нанодосліджень у Відні мій фінський студент був єдиним представником з України.
І якщо ти це все не проспав, то через два роки стипендія в аспірантуру, яка вже за розміром значно пристойніша.
В Англію (Кембрідж) шлях такий . На науковій конференції в тому університеті маєш можливість відшукати причетних до розподілу стипендій серед іноземних аспірантів і якщо ваш рівень виявиться їм цікавим - стипендія ваша.
Варшавський інститут фізики після листівного спілкування запрошує на співбесіду. Чотири роки аспірантури закінчуються спокійним захистом і ви вже доктор . А далі як прийнято - конкурс на вільне місце.
Так вчаться мої кращі учні.Хотілося б бачити їх тут.Але нема гарантії, що нашим університетам вони дійсно потрібні.Якщо у зв"язку з Болонським процесом у нас почнуть з"являтися англомовні группи - це з часом були б кращі викладачі.
2005.11.18 | Сергій Кабуд
ще є пан Богда Оришкевич, який допомогає з пошуком фінансування
до таких коледжів як Гарвард.2005.11.18 | Сергій Кабуд
Американська вища освіта- найкраща в світі
достатньо подивитися на рейтінги університетівплюс
в сша існує безліч програм для навчання закордонних студентів і це для них безкоштовно. Це- міліарди доларів роздаються.
Жодна країна світу не робить такого в такому масштабі.
2005.11.18 | Mary
Давай без абсолютизму.
Сергій Кабуд пише:> достатньо подивитися на рейтінги університетів
Правильно, рейтинги які американці складають про себе і для себе
Я, на приклад, німецькі рейтинги бачила, там жодного американського університету не було. Чому? Правильно, тому, що то рейтинг німецьких університетів був
> плюс
>
> в сша існує безліч програм для навчання закордонних студентів і це для них безкоштовно. Це- міліарди доларів роздаються.
>
Такі програми існують в більшості розвинутих країн. Те що США за розмірами найбільші, не значить, що у пропорційному сенсі також. Тут без статистики нема про що сперечатися.
Зверни увагу, я грунтуюся на власному досвіді, і тому подаю це як свій власний обмежений, звичайно, погляд на речі. Не претендую на абсолютну істину. Чого й тобі не раджу, принаймні без документального підтвердження.
> Жодна країна світу не робить такого в такому масштабі.
Статистику в студію, тоді поговоримо про факти. А до того - це все суб'єктивні враження і вподобання. Згідно мого вподобання - я б в Америці вчитися не хотіла, хіба що якби іншого вибору не було.
2005.11.18 | Englishman
Re: Давай без абсолютизму.
Mary пише:> Сергій Кабуд пише:
> > достатньо подивитися на рейтінги університетів
>
> Правильно, рейтинги які американці складають про себе і для себе
> Я, на приклад, німецькі рейтинги бачила, там жодного американського університету не було. Чому? Правильно, тому, що то рейтинг німецьких університетів був
Два найвідомших рейтинги- британський від Таймс
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_osvita&trs=-1&key=1130982594&first=1132338850&last=1129383041
http://www.thes.co.uk/worldrankings/
та від китайців:
http://ed.sjtu.edu.cn/rank/2005/ARWU2005_Top100.htm
хоча я погоджуюся, що від методології багато чого залежить, але перша двадцятка домінується в обох випадках американцями.
> Такі програми існують в більшості розвинутих країн. Те що США за розмірами найбільші, не значить, що у пропорційному сенсі також. Тут без статистики нема про що сперечатися.
>
я зі власного досвіду знаю, наскільки легше отримати повне фінансування (навчання плюс стипендія) в Америці, ніж в Європі. В Британії є дещо для магістратур, а от аспірантам часто пропонується самим знаходити гроші. В Америці ж не одержання фінансової допомоги є скоріше винятком з правил.
> > Жодна країна світу не робить такого в такому масштабі.
>
> Статистику в студію, тоді поговоримо про факти. А до того - це все суб'єктивні враження і вподобання. Згідно мого вподобання - я б в Америці вчитися не хотіла, хіба що якби іншого вибору не було.
Про це вже багато писали (зокрема бачив статтю нещодавно в Економісті). Просто дійсно в американськіх універах значно більше грошей ніж деінде, тому вони можуть більше допомоги запропонувати.
2005.11.18 | Сергій Кабуд
сама шукай(-)
2005.11.18 | Георгій
Хіба що в елітних університетах
Пане Сергію, далеко не в усіх гамериканських ВНЗ дають дуже хорошу освіту. Я зараз викладаю в Університеті для жінок шату Місісіпі (історична назва, насправді він з 1982 р. коед), і бачу, що викладачі тут чудові, але той студентський матеріал, який ми набираємо, часто страшенно низької якості. Дітлахи приходять до нас по вищу освіту, але вони не мають середньої (особливо ті, хто з державних, та й часто з приватних, шкіл у глибокій зубожілій південній провінції). Дуже погано читають, пишуть, рахують, зовсім не вміють критично мислити чи навіть просто концентрувати увагу. А не приймати їх ми не можемо, тому що розоримося - студентські гроші за їх навчання є дуже суттєвою частиною нашого бюджету. Тому наші курси часто спрощуються, розводяться водичкою. Студентам, які приїжджають до нас з Європи (я мав, наприклад, одну студентку з Англії, двох з Данії, одну зі Швеції, одного з Албанії, одного з Білорусі і двох з України), або, скажімо, з Південної Африки, у нас занадто легко і, чесно кажучи, нецікаво.2005.11.18 | Сергій Кабуд
саме так, точнісінько як Ви пишете
а от шкільний рівень в штатах низький.Це велика проблема, бо шкільна система будувалася коли кольорового андеркласу майже не було і люди були більш відповідальні за своє майбутнє.
Тепер все помінялося, діти розбещені телебаченням, пласмасками, тощо і батькі їхні такі ж самі.
Буде шось мінятися, сподіваюся.
2005.11.19 | lyd
Re: Американська вища освіта- найкраща в світі
Це видно по ам.президенту Бушу!!!Найкраща наша. Якби не емігранти,та не бідність таких країн як наша, то "жаба цицьки" б дала Америці.
Хто проф. у амер. коледжах? Більшість вихідці з інших країн, бо свої недолугі.
2005.11.19 | Сергій Кабуд
я Буша поважаю а Вас не розумію
на мій погляд жлобські наїзди на цього президента є зомбуванням на арабськіу гроші, я знаю купу фактів цьому.Лідія, ви доросла Пані, інколи голова використовується не тіки для їжи, чесне слово, потрібно мати якусь мінімальну інтелектуальну культуру шоб не давати себе задурювати.
question authority
2005.11.19 | lyd
Re: я Буша поважаю а Вас не розумію
Я не думаю, що арабські гроші, скоріше з протилежного боку.Взагалі про урядовців нічого говорити, чим дурніший тим краще для пана з гаманцем.
Якщо в Україні сміялись з проффесора Януковича, то Бушу за ним ще три роки "г-ном пливсти" і не догнати. Використають і викинуть, а американці будуть "розхльобувати" наслідки. Я, навіть, не про Буша-президента, а про просто Буша. Демократи не кращі. А подивіться на Кондолізу! Як один завважив: "Ви хочете, щоб таке ім"я гарній людині дали?" Іван-Настя, як у нас казали. Продукти американської "мрії".
Цікаво почути за що ж ви Буша поважаєте? Хіба що за визнання "помилок" заднім числом. Або за те, що нинішнє покоління американців лишиться без пенсій? Чи не його стараннями сьогодні баламутять українців безкінечними виборами?
А наші злидні не знаючи як "доїти" "коровами" торгують в угоду вступу в СОТ.
2005.11.19 | Сергій Кабуд
це в Вас нажаль дуже вульгарне сприйняття політики
сам мав таке самеПро арабскі гроші нажаль це факт, подивіться що вони 'купили' у франції.
Порівняти Буша з януковича це все одно шо прутень з пальцем, пардон май френч)))
> Я, навіть, не про Буша-президента, а про просто Буша.
Послухайте уважно як ваші друзі чи родичі розмовляють і подивіться на них як на телеекрані-
будете вражені які навколо нас всі ідіоти. ВСІ.
Мені він подобається, проста, скромна людина, религійна, не п'є, має симпатичну жінку, видно шо вони сплять в одному ліжку і нетіки сплять)).
Політика в нього успішна-
виграв дві війни незважаючи на виття шакалів.
>Демократи не кращі. А подивіться на Кондолізу!
Ви знаєте шось про Кондолізу? Почитайте біографію - це геніальна особа.
>Як один завважив: "Ви хочете, щоб таке ім"я гарній людині дали?"
Більшість українських імен звучить для англомовного вуха як лайка якась.
>Іван-Настя, як у нас казали. Продукти американської "мрії".
Я вірю в американську мрію. А Ви нічого не знаєте про Кондолізу, а поцікавтесь. Вона в його уряді можливо найбільший проукраїнський політик, знає шо є кацапстан і шо це погано для всі.
> Цікаво почути за що ж ви Буша поважаєте? Хіба що за визнання "помилок" заднім числом. Або за те, що нинішнє покоління американців лишиться без пенсій? Чи не його стараннями сьогодні баламутять українців безкінечними виборами?
Дурацька пропаганда яку вам навязали за арабскі гроші.
Ви знаєте що араби є співвласниками майже всіх великих теле-радіокомпаній в сша? включно з ABC. Може крім FOX- всіх.
> А наші злидні не знаючи як "доїти" "коровами" торгують в угоду вступу в СОТ.
Почитайте що таке СОТ насправді. Хоча я не певен що вам це цікаво, дивлячисє на рівень вашого сприйняття політики. Може ну його, краще з кухонним бачення жити- омже так спокійніше.
2005.11.19 | lyd
Re: це в Вас нажаль дуже вульгарне сприйняття політики
Шановний пане Корбут!Ви це серьйозно, не жартуєте?
Пияцтво Буша давно відоме і це є проблемою родини. Доньки також мають нахил. А вже його релігійність! Він з самим Богом говорить, а той йому вказівки дає. Принаймі так Буш сам заявив.
Щодо Кондолізи, то на її місці шкідливо бути мудрій людині. Я слухала її виступи. Вишкіл і мудрість різні речі. Павел був не дурніший,але пішов.
Моє сприйняття політики дуже просте (вульгарне), бо я не хочу, щоб хтось пудрив мені мозок, пояснюючи життя політикою. Ви живете тут в Америці і, невже, не бачите, як цю країну котять до розвинутого соціалізму Совєтського Союзу. Вже заоохочують людей "патріотичним актом" одне на одного стукати. Зброя і нафта -- підвалини Бушової імперії.
За ураган Катрін годі і згадувати.
2005.11.19 | Безробітний
Це вже діагноз...
Країна яка не може годувати свою власну науку, приречена годувати науковців інших країн.І не тільки купуючи продукцію хай-теку, але й відправляючи свою молодь вчитися закордон.
На мою думку, пропозиція Хвізика є маніловщиною.
Вивчаться ті три тисячі молодих людей, приїдуть. І що? Революцію зроблять?
Чим вони будуть керувати? Кріворіжсталь вже продано, інші підприємства Ющєнок незабаром продасть...Закордонним власникам вигідно лише оптимізувати прибуток на українських підприємствах, новітні технології вони свідомо розвивають у метрополіях...
Намагались Кравчук та Кучма таким займатись. Кілька сот чи тисяч людей позакінчували британські чи американські ВУЗи, отримали папірці "магістр з державного управління" чи щось подібне.
Можете дослідити діяльність отих фахівців і в уряді Тимошенко і в уряді Кінаха...
От пан Зварич взагалі щось там в Колумбії читав, професором був, що не заважало йому тьомниє дєлішкі на свою користь праварачівать...
Ющєнок-Тимошенко в цьому році значно скоротили витрати на вітчизняну науку, а їх прибічники пропонують за кілько сот мільонів усдов цінні наукові кадри для України закордоном готувати, використовуючи гроші від приватизації підприємств, якими ті майбутні фахівці мали б керувати...
2005.11.19 | lyd
Re: Це вже діагноз...
Підтримую!Ви добрий доктор, але чому безробітний?
2005.11.19 | Безробітний
Я вважаю себе...
українським безробітним, тому що мою київську лабораторію було брутально знищено...Тому що в той час, як мене виганяли надвечір з лабораторії з метою "економії електроенергії", я, повертаючись додому, бачив яскраво-освітлені рундуки з жуйкою біля станцій метро та свято життя у офісах новостворених українських комерційних банків...
Несподівано виявилось, що ми, не маючи високих звань та великих ресурсів, робили досить непогані речі, які публікуються у рейтингових журналах на Заході...
Те, що я тимчасово працюю закордоном і готую фахівців для інших країн, не відміняє того факту, що в Україні моя праця непотрібна...
Втім, зараз прийде Свистович і почне казати, що я заради свого гаманця Батьківщину зрадив...
Може я кого й зрадив, але не заради гаманця, а заради можливості продовжувати роботу...
До того ж, ось що пишуть мені націонал-демократи-ющеноїди, на те ж саме мені недвозначно натякала держава:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1130263097&first=&last=&pattern=
Безробітний, ти дурень!!!
Тому й безробітний!!!
>Цього року продали Криворіжсталь, наступного- НФЗ чи Укртелеком, а що
>далі продавати будемо??
Безробітного, б..я!!!
>Невже податки з прибутку, які заплатить індус у держбюджет, будуть
>більші за прибуток???
Читай шо розумні люди вже написали тут про макс. прибуток, який комбінат мав на рік за кращої кон"юнктури, і за який час можна було б отримати з нього у бюджет ті самі "50 грн.", тобто 24 млрд! Уважно читай спершу, а тоді соплі тут розмазуй!!!
>Українська буржуазія давно продемонструвала свою нездатність
>розвивати нові технології чи збудувати нову Кріворіжсталь.
В Україні немає буржуазії. Але занадто багато совків, таких як от ти! Вас би продати оптом кому-небудь, та тіки ніхто не возьме, навіть на досліди...
>Дуже нагадує африканського вождя, якому аж кортить мати скляні буси
>(BMW-M6). Але от біда - не вміють в його племені скло виробляти та
>обробляти...Отож віддає заїзджому массі соплемінників у раби в обмін
>на буси...
3,14здуй читати про умови щодо соціалки, екології та іншого що їх прописано в угоді з новим власником!
>А потім, коли все продасть, візьме Христинку, Софійку та
>Тарасика-андрійка з Катрусею та чкурне до тещі Сафії Єфімавни
>Чумаченко...
А чи не занадто тебе ї..уть чужі сімейні справи і чужі статки? "Вам так не буде" (с) Бо ви є безробітні й убогі!
>То яке ти, гнідо, маєш моральне або юридичне право продавати те, що
>належить народу України??
Про гниду-Ющенка розповісиш бабцям біля свого смердючого під"їзду, вони послухають, а тут нарід і без тебе розбереться, хто такий є Ющенко і ким він не є!
І не сподівайся, шо я маю намір із тобою дискутувати!!!
Крапка! (с)"
То навіщо шановних культурних націонал-демократів моєю недолугістю дратувати????
2005.11.19 | Iryna_
Re: Я вважаю себе...
Безробітний пише:> українським безробітним, тому що мою київську лабораторію було брутально знищено...
>
> Тому що в той час, як мене виганяли надвечір з лабораторії з метою "економії електроенергії", я, повертаючись додому, бачив яскраво-освітлені рундуки з жуйкою біля станцій метро та свято життя у офісах новостворених українських комерційних банків...
Пам'ятаю ці часи...
Мій покійний шеф тоді посварився з начальством, але добився окремого лічильника для відділу, і платив за електроенергію зі своєї кишені. Хоча нам потрібно було просто світло, тобто це небагато.
2005.11.23 | Antifriz
5 + 5 копійок
По першому пункту - хто захоче, і сам проб'ється.PHD - безкоштовна, ще й приплачують. Отримуйте локального магістра і вперед. Грошей, які платять, вистачає на житло і харчування, потрібно припрацьовувати на кафедрі, але те - тільки на користь.
Программа на державному рівні - джерело для розкрадання коштів, + поїдуть 99% блатних і 1% для замилювання очей. Поїдуть бездарі, яких проштовхнуть батьки і знайомі.
По пункту в) - хто захоче, і сам повернеться. Але на це не варто дуже розраховувати. Примусове повернення - пшик.
Резюме - як казав великий Лао Дзи - не знаєш що робити, то краще і не роби.
Свою систему освіти треба будувати, бо зараз т. Ніколаєнко пускає за вітром і так немало коштів, а тут ще одну дірку зробити...
І починати треба не з державних программ, а з місцевого самоврядування.
І з альтернативних навчальних закладів, бо без конкуренції нема руху.
А в загалі - освітні заклади зараз потрібні хіба щоб діти по вулиці не вештались, вся система початкових, середніх та вищих навчальних закладів просто курам на сміх. Программа середніх не включає підготовку до вступу до вищих. Більшість абітурієнтів поступає для того, щоб або знайти собі пару для шлюбу, або не попасти до армії.
Немає попиту - немає і пропозицій. Коли роботодавці почнуть відхиляти випускників окремих навчальних закладів, коли абітурієнти почнуть уникати цих окремих навчальних закладів, коли викладачі почнуть міняти місце роботи, тоді керівники цих закладів постануть перед фактом - або потрібно щось міняти, або потрібно заклад такий закривати.
Але це можливо лише за умови існування альтернативи існуючим закладам.
Що було б корисним, так це - створення рейтингової системи для навчальних закладів, окремих факультетів, кафедр та викладачів. Можливість написати власну оцінку студентам та можливість перегляду рейтингу абітурієнтами та роботодавцями.