11/18/2005 | Юрій Шеляженко

Деякий час тому мене попросили написати новорічну політичну казку. Сьогодні я, нарешті, знайшов час це зробити, і от що вийшло.

Як посварилися Дід Мороз зі Снігуронькою

Казка

Цілий рік Дід Мороз відпочивав: читав книжки, дивився телевізор, годував рибою маленьке полярне ведмежа – подарунок, від якого відмовилися в одному зоопарку. Пробував навчити його людській мові. А восени, коли наблизилися холода і помаранчеве листя впало з дерев на землю, він сів нарешті у покрите інеєм крісло-качалку і задумався над тим, що скоро – Новий Рік.

- Що ми подаруємо людям на це свято? – спитав він уголос.

- Те, що вони просять у листах до тебе, звичайно! – відгукнулася Снігуронька.

Ображено засопівши, у розмову втрутився вождь гномів Фінгер – хитрий бородатий чоловічок ростом з палець, що страшенно заздрив дідові Морозу за те, що всі його люблять.

- Треба подарувати цукерки. Я завжди дарую цукерки гномам на Новий Рік,- сказав Фінгер, не перестаючи смоктати карамель.

Вождь гномів не вмів робити чудеса, як Дід Мороз, але у нього була карамельна фабрика. І він вирішив дарувати конфети зі своєї фабрики всім людям на Новий Рік, щоб його полюбили більше за Діда Мороза.

- Але мені подобається ідея Снігуроньки,- зауважив старий Дід Мороз.

- Шефе, щоб здійснити всі новорічні бажання, треба прочитати всю нашу пошту. Це мільярди листів! Щоб їх прочитати, гноми повинні були вдень і вніч весь рік розгадувати дитячі каракулі. Звичайно ж, ми не могли цим займатись, бо у гномів була більш важлива справа: ми виготовляли карамель.

- Які ж ви ліниві! – вигукнула Снігуронька.

- Ми робили все, що могли,- підстрибуючи від збудження, скороговоркою виправдовувався гном,- Деякі з листів ми прочитали. Ті, які від VIP дітей.

- Яких дітей? – не зрозумів Дід Мороз.

- Від дітей дуже важливих персон, багатих і вередливих. Всі інші діти будуть щасливі отримати в подарунок звичайні солодощі та листівку з поздоровленням. А VIP-дітям цього буде мало. От їм ми і здійснимо всі бажання!

Дід Мороз посміхнувся:

- Фінгер, а ти дуже передбачливий.

- Дітям вже набридли солодощі! – розлютилася Снігуронька,- Карамель псує зуби, а лікуватися у стоматолога потім дуже боляче! Я сама подарую дітям все, що вони хочуть.

І вона пішла геть з пломбірно-шоколадної фортеці Діда Мороза, розташованої десь серед найхолодніших Карпатських вершин. Ще й грюкнула дверима.

Старий дід тільки зітхнув. В дитинстві його онучка була більш слухняною, а як виросла, то одразу почала з ним сперечатися...

Скоро прийшов Новий Рік. 31 грудня Дід Мороз сидів з гномами у коморі замку і готував подарунки. Він брав з великого ящика целофанові кульки і клав туди карамель, а гноми надписували листівки, іноді відволікаючись, щоб почесати у густих кучерях за великими волосатими вухами. Листівки були такими:

“Шановний Петрику! Ми отримали листа з твоєю найбільшою мрією, але, на жаль, не встигли його прочитати. Пам’ятай, що цілеспрямованість і старанність, а також добрий новорічний настрій – це все, що тобі потрібно. Ти сам зможеш добитися здійснення своїх бажань! А щоб новорічний настрій поселився в твоєму серці, соси карамельки фірми КФГ, тобто – Кондитерської Фабрики Гномів. Щиро твій, заступник Діда Мороза гном Фінгер.”

Снігуронька тим часом, забравши з гаража діда повозку, запряжену літаючими оленями, мчала високо в небі над всіма містами і селами світу.

- Що ти хочеш? – заставав зненацька мільйони людей її зов.

Так Снігуронька гукала дзвінким голосом до всіх без винятку. Якщо ти вірив у різдвяне диво, якщо піднімав голову і бачив Снігуроньку на срібних санях серед сніжних хмар-заметів, якщо міг відразу відповісти, не замислюючись, чого ти хочеш – всі твої бажання здійснювались. Однак тих, хто був готовий відповісти, виявилось дуже мало: близько тисячі хлопчаків і дівчат, сім клоунів та один самотній поет...

Дід Мороз скоро помітив, що Снігуронька угнала його повітряні сані. Думав телефонувати в міліцію, але побоявся: транспортний засіб, мабуть, знайдуть не скоро, а потім ще й арештують онучку...

- Гноми, що робити? – спитав він.

- Відвезіть подарунки на поштампт. Хай поштарі паряться, хоч цей Новий Рік відпочинете, діде! – сказав Фінгер.

- Ні, діти чекають на Діда Мороза. Я не можу їх розчарувати. Але відправ поштою хоч частину дарунків – боюся, я не до всіх встигну…

З цими словами Дід Мороз, навіть забувши про свій святковий червоний костюм – раніше завжди онучка одягала його в дорогу,- сів у старий літаючий “Запорожець” і помчав до новорічних ялинок.

“Запорожець” був дуже заїзжений, з антирадаром старого зразка. Тому його швидко виявили сучасні комп’ютери на одній з військових баз. Коли Дід Мороз пролітав над Говерлою, його взяли в облогу десять винищувачів і змусили приземлитися.

По злітно-посадковій смузі військового аеродрому до “Запорожця” наблизився бронетранспортер. “Водій, вийдіть з машини і покладіть руки на голову!” – гаркнули сталеві гучномовці. Прихопивши мішок з подарунками, Дід Мороз вийшов з машини. Він широко розставив ноги і поклав руки на голову. По його боках пробіглися чиїсь жорсткі руки, пошарили в кишенях.

- Можете обернутися!

Перед ним стояв генерал у сірому кітелі. Сніжинки падали на золоті погони і таяли, застрявали у сивому короткому волоссі генерала і у довгій білій бороді Діда Мороза.

- Ми змушені Вас арештувати – сказав генерал,- В вашій машині вилучено паспорти на ім’я Діда Мороза, Санта Клауса, Святого Миколая та інших. Всі з однією фотографією – очевидно, фальшивки. Що Ви на це скажете?

Дід Мороз мовчав.

- Крім того, Ви ніяк не можете бути Дідом Морозом, бо, по наших даних, той пропав без вісти. Моя донька просила у Діда Мороза кошеня, а отримала кульок карамелі і якусь дивну листівку від гнома Фінгера. У вашому так званому мішку з подарунками ми знайшли кульок цукерок, підписаний “VIP”, до складу яких, як каже наш експерт, входять гашиш і маріхуана. Ви, очевидно, терорист! Ну, скажіть, де ви тримаєте Діда Мороза, якого підступно викрали у нас прямо під Новий Рік!

Дід Мороз опустив голову.

- Я був неправий...

- Що-що?!

- Не варто було доручати таку відповідальну роботу, як новорічні подарунки, моїм дурним і лінивим гномам!

Над їх головами щось засвистіло. У небі пронеслися срібні сані.

- Чого ти хочеш? – гукнула з неба Снігуронька, у святковому завзятті не помічаючи, кого хоче ощасливити.

- Онученька, хочу повернутися назад у часі, до того осіннього вечора, коли ми з тобою ще не посварилися...

Був жовтень.

Дід Мороз і Снігуронька сиділи перед телевізором. З екрану бубнив гном Фінгер:

- Увага, в ефірі всеукраїнський телемарафон “Чого хочуть діти”. Зараз ми почуємо думку звичайного перехожого.

В кадрі з’явився якийсь маленький хлопчик.

- Я хоцю каламелі. Багато каламелі. Ніцього, клім каламелі, не хоцю. Отак.

Малюк помахав ручкою і обернувся кудись вбік від камери:

- Дядя гном, я плавильно сказав? Ви подалуєте мені велосипед, як обіцяли?

Передача раптом обірвалася, під регіт Снігуроньки. Дід Мороз почервонів від люті.

- Снігуронька, а ну прочитай мені про той лист з Донецької області, про який ти казала.

- Будь ласка, діду! – і вона прочитала:

“Здравствуй, дорогой Дед Мороз! В нашем шахтерском поселке Горькая Доля очень плохо живется. После того, как в шахте закончился весь уголь, родителям негде работать, и в каждой семье слишком мало денег на конфеты. Поэтому у нас несладкое детство. Не мог бы ты подарить нашему поселку кондитерскую фабрику, чтобы у наших родителей появилась работа, а у нас – разные сладости? С уважением, Надя, Сережа, Миша и Женя.”

- От би гноми подарували дітям свою кондитерську фабрику,- сказала Снігуронька.

- Думаю, Фінгер не відмовиться, якщо я попрошу,- суворо сказав Дід Мороз.

- Він так любить дарувати солодке! – лукаво зауважила Снігуронька.

Наблизився щасливий Новий Рік.

Дід Мороз і Снігуронька, читаючи мільйони листів, пакують подарунки. Вони готові здійснити всі бажання.

Тож якщо читач досі не написав Дідові Морозу листа, хай бере мерщій ручку і пише: “Дорогий Дід Мороз! Я давно хочу попросити...” – і якщо ти ще вагаєшся, що писати, от тобі добра порада: не тримай секретів від того, хто легко здійснює всі мрії.