11/22/2005 | autistka

... усім-усім твірцям та дописувачам сайту. Усім і кожному. Особливо Пані та Свистовичу. Усім іншим також, вибачайте, що не поіменно - не хочу когось пропустити, це було б несправедливо.

Якраз у цей день рік тому я вас знайшла. У нас з чоловіком усе переверталося усередині. Інформації дуже мало, а та, що є - жахлива. Короткі дзвінки до друзів у Київ не приносили полегшення. "Нічого-нічого, ще подивимося хто кого, ми зараз йдемо на Майдан Незалежності". Кажуть, найважче - це чекати та наздоганяти. Не вірю, бо стояти на морозі ризикуючи наразитися на постріли, мабуть, таки важче. Але сидіти за декілька тисяч кілометрів від Майдану у теплій кімнаті перед комп'ютером, безтямно натискаючи "Refresh" у надії побачити хоч якісь новини, теж чомусь було боляче.


Сайт Майдану не тільки став для мене джерелом полегшення від болю у ті дні, він був і є моїм ЛікБез підручником. Кожен з вас, друзі, вніс (і я сподіваюся, ще внесе) свою долю у формування цієй живої енциклопедії. І це чи найважливіше - бо володіння якнайбільшої кількості людей якнайповнішою інформацією, на мій погляд, є найкоротшим шляхом до свободи.


Вибачайте за пафос, стримуюсь як можу, а воно не вдається.