11/25/2005 | ПОРА-прес

Ставлю на обговорення проекти деяких підсумкових документів Президентських слухань. Усі зауваження та пропозиції будуть передані редакційній групі.

Пропозиція для обговорення


К о н ц е п ц і я
Стратегічної ради з розвитку державної політики

Принципові положення
Указом Президента № 1276/2005 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» в п. 3. передбачається: «Утворити при Президентові України Стратегічну раду з розвитку державної політики (далі – Стратегічна рада), як консультативно-дорадчий орган для визначення стратегічних напрямів розвитку держави, сприяння підготовці Національних доповідей та організації Президентських слухань».
1. Місія Стратегічної ради

Стратегічна Рада (далі – Рада) створюється як суспільно-державний інститут, місією якого є посилення функції стратегічного управління та координація стратегічних розробок в державній політиці.
Головне завдання Ради – забезпечення змістовної структурованої комунікації між ключовими учасниками суспільно-політичного процесу щодо оцінки стану справ та визначення пріоритетів державної політики; підвищення легітимності та стратегічної виваженості державних рішень.

Стратегічна Рада:

• створює умови для змістовної комунікації щодо формування порядку денного державної політики, визначення орієнтирів суспільного розвитку, забезпечує постановку завдань вдосконалення системи державного управління в Україні;
• сприяє підвищенню стратегічної доцільності та суспільної виваженості державної політики, становленню в суспільстві відносин співпраці та партнерства між основними зацікавленими сторонами;
• сприяє здійсненню стратегічних функцій Президента;
• забезпечує формування та постійне оновлення довгострокової Національної Стратегії розвитку, застосовує і доповнює стратегічні розробки існуючих інститутів державного управління, громадських та професійних організацій.
У реалізації своїх завдань Рада опирається на суспільний діалог різних соціальних груп, професійних спільнот і веде постійний пошук методів досягнення консенсусу та конструктивного узгодження інтересів по найбільш важливим питанням будівництва держави і розвитку країни.

2. Основні інструменти діяльності Стратегічної Ради
і забезпечення стратегічного процесу в державі

Згідно Указу Президента № 1276/2005 для забезпечення розвитку державної політики Рада використовує:

• «Національні комісії», які формуються навколо комплексів проблем, забезпечують підготовку, оприлюднення та загальнонаціональне обговорення «Національних доповідей» щодо стратегічних питань розвитку українського суспільства;
• «Суспільно-державні стратегічні аудити та експертизи стану справ» у відповідних сферах і «Національні доповіді» - які слугують новим інструментом розвитку державного управління, формою розробки і легітимації державних рішень та формування державної політики;
• Формування та оприлюднення «Порядку денного державної політики» та на цій основі «Щорічних Планів дій Президента».
• «Президентські слухання» – як щорічний суспільно-державний форум з обговорення результатів стратегічних аудитів та експертиз, формування пропозицій щодо порядку денного державної політики та плану дій Президента на наступний рік.

3. Інституційно-організаційний устрій Стратегічної Ради

Рада формується як дорадчо-консультативний інститут принципово нового типу, який повинен відповісти на сучасні вимоги щодо стратегічних завдань державного будівництва та демократичного розвитку країни.
Персональний склад Ради принципи залучення та ротації представників відображає ключові групи інтересів, соціальні, культурні і професійні стани українського суспільства та формується згідно принципу квотування. Персональний склад Ради затверджує Президент України.
Рішення Ради приймаються шляхом консенсусу за результатами всебічних обговорень.
Зміст засідань Ради формується виходячи з Порядку Денного державної політики, прийнятого на підставі результатів щорічних Президентських слухань, на яких оприлюднюються і обговорюються Національні Доповіді.
Між засіданнями Ради працюють Національні комісії.
Національні комісії є робочими експертними органами, які здійснюють аудит стану справ, експертизу, аналіз та розробку рекомендацій щодо проектів рішень, які виносяться на засідання Ради для всезагального схвалення.
До складу Національних комісій входять національні громадські експерти та представники органів державного управління.
Організаційно-технічне та інформаційне забезпечення діяльності комісій, робочих груп і експертів Ради здійснює секретаріат, роботу якого спрямовує Головуючий Секретар Ради.
Секретаріат Ради є новаційним функціональним підрозділом Секретаріату Президента України, призначеним для підтримки функцій стратегічного управління та координації стратегічних розробок в державному будівництві і розвитку країни.


Редакційна група
Перші Президентські Слухання
28 листопада, 2005 р.
м.Київ


Резолюція

Секції 1: „ Держава та громадськість: нові форми партнерства та співпраці”

Співголови:
Ігор КОЛІУШКО, директор Центру політико-правових реформ
Віра НАНІВСЬКА, директор Міжнародного центру перспективних досліджень



Головні проблеми взаємовідносин держави та громадянського суспільства:

Відсутність партнерських відносин між органами влади та громадянським суспільством, що склалася, створює ризик поступальному суспільному розвитку та розвитку демократичної системи управління.
Не врахування органами державної влади інтересів та позиції громадських ініціатив призводить до зниження якості державних рішень, створює додаткові бар’єри в реалізації державної політики, утруднює зародження та реалізації соціально значимих громадських ініціатив, а отже і формування "партнерів" держави у здійсненні політики динамічного розвитку України.
Інституційна взаємодія держави та громадянського суспільства в будь-якій сфері може бути ефективною за умов забезпечення:
• спільного визначення та публічного обговорення пріоритетів державної політики ;
• перетворення відносин держава – громадянське суспільство в режим партнерства ;
• встановлення та дотримання процедур формування та реалізації державної політики за участі громадськості;
• достатньої прозорості щодо реалізації та стандартів оцінки державної політики.

Ми констатуємо:

1. Українське законодавство що регулює утворення, реєстрацію та контроль організацій громадянського суспільства (ОГС) є дискримінаційними у порівнянні з подібними умовами для підприємницьких юридичних осіб.
2. Українське законодавство та підзаконні акти не відповідають в повній мірі наступним обов’язковим для виконання документам:
• Європейська Конвенція про захист прав людини і основних свобод;
• Копенгагенський акт ОБСЄ;
• Оргуська конвенція;
3. Держава не хоче бачити в ОГС реальних партнерів в наданні соціальних послуг громадянам. Органи державної влади майже не використовують механізм конкурсу соціальних проектів для залучення громадських організацій для надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.
4. Органи державної влади продовжують систематично ігнорувати інформаційне законодавство і не надавати ОГС і ЗМІ повну і достовірну державну інформацію що не є державною таємницею, особливо на ранній стадії підготовки державного ріщення, коли ще відкриті всі можливості для обговорення альтернатив.
5. Недосконалі адміністративні процедури прийняття рішень є перешкодою для ефективного залучення громадян до прийняття рішень.
6. Наявне податкове та бюджетне законодавство є суттєвою перепоною для благодійності та залучення фінансування ОГС з українських джерел.



Ми пропонуємо:

Верховні Раді України

1. Прийняти на найближчій сесії Закон України „Про непідприємницькі організації”.
2. Прийняти Закон України „Про доступ до інформації” для встановлення процедури інформування державою зацікавлену громадськість.
3. Прийняти Закон України „Про участь громадськості в процесі прийняття урядових рішень щодо політики, планів та програм” для встановлення процедури залучення громадян до процесу прийняття державних рішень на всіх рівнях влади.

Президенту України

1. Видати Розпорядження щодо обов’язкового виконання Указу Президента від 1 червня 2005 року № 901/2005 “Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики” в частині перегляду регуляторних актів що регламентують роботу ОГС. Створити робочу групу з залученням представників ОГС для швидкого дерегулювання регуляторних актів щодо ОГС.
2. Видати Розпорядження щодо здійснення державного контролю за діями органів центральної виконавчої влади щодо інформування громадськості та залучення громадян до процесу прийняття державних рішень.


Кабінетові Міністрів України

1. Привести Постанови КМУ щодо реєстрації обєднань громадян у відповідність до Закону „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб суб’єктів господарської діяльності” та Закону „Про обєднання громадян”.
2. Передбачити в Законі „Про державний бюджет України на 2006 рік” відновлення дії норми закону "Про оподаткування прибутку підприємств", яка дозволяє неприбутковим організаціям отримувати доходи від своєї основної діяльності без оподаткування, а також норму що дозволяє громадським організаціям продавати свої товари та послуги без втрати статусу неприбутковості та подати їх на розгляд Верховної Ради України;
3.

Міністерству юстиції України

1. До 1 січня 2006 року забезпечити вільний, безплатний доступ до реєстрів благодійних та громадських організацій, зареєстрованих в Україні через мережу Інтернет.

2. Спільно з Держкомпідприємництво узгодити вимоги, щодо документів об'єднань громадян, благодійних організацій, творчих спілок, релігійних організацій, інших непідприємницьких організацій, які подаються ними для реєстрації організації чи реєстрації змін до цих документів у відповідності до чинного законодавства України, оформити ці узгоджені вимоги спільним актом та забезпечити його розміщення в усіх управліннях юстиції та місцях розміщення державних реєстраторів.


Органам місцевого самоврядування

1. Розробити та прийняти найближчим часом статути міст в яких передбачити процедуру реалізації права громадян на громадські слухання, загальні збори громадян та місцеву ініціативу.
2. Розробити та прийняти найближчим часом Положення про конкурс соціальних проектів та здійснювати бюджетне фінансування громадських організацій через цей механізм.