11/27/2005 | NI_ZRADI

Ірина БОГДАНОВА: 26 листопада в Україні відзначатиметься День пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій. Новітня історія знає три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. Голод 30-их був найжахливішим. Кількість його жертв, за найскромнішими розрахунками, 7 млн., називають навіть цифру 10 млн. чоловік. Історики зробили висновки, що в XX ст. ніяка нація не втратила стільки, скільки втратила Україна. Голодомори, терор, чистки, переслідування, війни разом призвели до загибелі близько 20 млн. українців.

Цими днями Палата представників Конгресу США прийняла резолюцію, яка дозволяє українській владі відкрити у Вашингтоні пам’ятник жертвам Голодомору. Отже, Голодомор, жертви репресій, данина пам’яті про ці події, саме цій темі і буде присвячена наша сьогоднішня розмова. Гості студії – Олег Тягнибок, народний депутат України, позафракційний, та Юрій Соломатін, народний депутат України, представник фракції комуністів.

Запитання для інтерактивного опитування. Чи вважаєте ви, що нам все відомо про Голодомор? Шановні слухачі, після випуску «Новин» ви можете задати запитання безпосередньо у студію Радіо Ера. Мої співрозмовники на різні проблеми мають, здебільшого, різне бачення, не є виключенням і тема сьогоднішньої розмови. Отже, яку історичну оцінку дають цим подіям наші гості? Будь ласка, вам слово, пане Олег.

Олег ТЯГНИБОК: Дякуємо. Фактично, вірно було сказано, що Україна впродовж минулого століття пережила 3 величезних голодомори, 1921-1923 років, 1932-1933 і 1946-1947 років. І, фактично, коли ми сьогодні говоримо про те, чи ми знаємо багато про голодомори, чи ні, я думаю, вартує не просто приймати участь у тих заходах, які будуть орґанізовані, до речі, через 2 дні, і пам’ятати про тих жертв, які були знищені впродовж різних голодоморів. Я думаю, що сьогодні настає час сказати, хто винен був в тих голодоморах, кого потрібно покарати за те, що ці голодомори в Україні були орґанізовані. Адже, ви абсолютно вірно зазначили, що українців загинуло впродовж минулого століття більше 20 млн.

Будь-яка нація інша в світі не мала такої трагедії, не було стільки жертв, як це було в українців, і тому ми виступаємо за те, я як голова Всеукраїнського об’єднання «Свобода», і розробивши програму захисту українців сьогодні, і презентуючи цю програму по цілій Україні, ми першим пунктом цієї програми говоримо, що геноцид українців у XX столітті повинен бути визнаний злочином проти людства. І це, до речі, є основне завдання теперішньої влади.

Хотів би ще зазначити, мені є надзвичайно приємно повідомити нашим радіослухачам, що буквально декілька годин тому назад Сейм Литви визнав Голодомор 1932-1933 років в Україні актом геноциду. Фактично, в тому документі, який був прийнятий, буквально, кілька годин тому, говориться, що сталінський тоталітарний комуністичний режим проводив свідомий, ретельно спрямований геноцид українського народу, і у зв’язку з тим, Сейм не тільки прийняв цю постанову, а й висловив співчуття жертвам геноциду і солідарність з українським народом. Так що маємо пам’ятати, і маємо покарати тих злочинців, які до цього призвели.

Ірина БОГДАНОВА: Дякую. Вам слово, шановний Юрій.

Юрій СОЛОМАТІН: Дякую. Я хотів би зазначити, що вже у ввідній частині нашої співбесіди були використані абсолютно необ’єктивні, брехливі дані і про визначення самого поняття голодомору, геноцид, і про кількість постраждалих, насамперед, згадувалися лише в Україні, але від геноциду страждають, не лише страждали в Україні, а страждали і інші народи.

Ось переді мною науково-дослідна робота відомого оспівувача колишнього соцреалізму і соціалістичної індустріалізації, а зараз незалежного і національно свідомого історика, Станіслава Кульчицького, «Сколько нас погибло от голодомора 1933 года». Вона була опублікована в газеті «Дзеркало тижня» ще в листопаді 2002 року, потім вона тиражувалася у «Демоскопі уїклі», тобто, вона набрала наукової ваги.

Саме в цій статті наводяться паном Станіславом Кульчицьким такі дані: 3 млн. 382 тис. тих, які вмерли від голоду. Тому я хотів би тим, які педалюють цифри 10 або 20 млн., зупинитися і не використовувати, еф-юре, трибуну Верховної Ради України для поширення тих відомостей, які не знаходять будь-якого обґрунтування, це перше.

Друге, саме визначення «геноцид» і «голодомор». «Геноцид», увійшло в суспільство світове це визначення лише після Другої світової війни, і зараз, до цього часу точаться суперечки навколо того, що це таке. Але головне, що визначено, це страта певної частини населення за релігійною, етнічною або національною ознакою, навіть не за політичною, я хотів би на цьому наголосити. Це перше.

Друге, якщо за національною, релігійною або етнічною ознакою, то я хотів би нагадати про деякі геноциди, які були в історії людства. Народи мусульманського світу до цих пор тримають в пам’яті криваві походи європейських хрестоносців, слуг Господніх, так само великі так звані географічні відкриття, які принесли рабство і колонізацію, 12 млн. чорношкірих рабів і ще 20 млн. рабів потрапило на Близький Схід і Північну Африку, це був геноцид на расовій основі.

Далі, зараз в Сполучених Штатах Америки орґанізації індійців і ряд істориків доводять, що скорочення чисельності красношкірих індійців з 12 млн. у 1500 році до 237 тис. у 1900 році є актом геноциду ось цієї цивілізованої Америки проти красношкірого населення місцевого. А я вже не кажу про прісновідомий лагер «Талергоф», який австріяки впорядкували в 1914-1917 роках в Альпах, і в котрому віддали своє життя понад 200 тис. загиблих за те, що вони ідентифікували себе русинами і виборювали своє право говорити на руській мові.

Я міг би це продовжувати, але на сьогодні, на жаль, знов і знов, коли згадуються геноцид і голодомор, нагадуються лише трагічні сторінки з історії українського народу 1932-1933 року. Тому, давайте, ми подивимося на це в контексті всесвітньої історії, і не будемо висмикувати з неї ті сторінки, які нам відомі. Дякую.

Ірина БОГДАНОВА: Я вдячна вам, пане Юрію. Шановні слухачі, я хочу вам нагадати, що гості нашої програми – Олег Тягнибок, народний депутат України, позафракційний, та Юрій Соломатін, народний депутат України, представник фракції комуністів.

Олег ТЯГНИБОК: Дозвольте мені відповісти.

Ірина БОГДАНОВА: Будь ласка, вам слово.

Олег ТЯГНИБОК: Пане Соломатін, ви не відводьте, будь ласка, розмову на інші теми, не використовуйте ефірний час розповідями про геноцид мусульман.

Юрій СОЛОМАТІН: Ви мені не вказуйте, будь ласка, я буду робити те, що я вважаю за доцільне.

Ірина БОГДАНОВА: Будь ласка, давайте, говорити по черзі.

Юрій СОЛОМАТІН: Ви там, у Львові будете указувати тому, хто навколо вас буде збиратися.

Олег ТЯГНИБОК: Пане Соломатін, я зараз не у Львові, я зараз є у Києві, і я хотів би…

Юрій СОЛОМАТІН: А я в ефірі маю таке саме право, як і ви, говорити те, що я вважаю за доцільне.

Ірина БОГДАНОВА: Шановні гості, я зараз, я прошу вас говорити по черзі. І все ж, Голодомор, наводяться жахливі цифри, хай 10 млн., хай навіть це 3 млн., але ж це гинули люди. Йдеться навіть про те, що кожної години гинуло близько навіть 1000 людей. Ми знаємо дуже багато прикладів, і в кожному реґіоні України буквально люди діляться спогадами, як це все відбувалося. Давайте, зараз запитаємо таке запитання. Про те, що був Голодомор, мені здається, це вже незаперечно. Хто винен в цьому?

Олег ТЯГНИБОК: Дозвольте мені завершити свою думку. Отже, я вважаю, що тепер ми повинні говорити, сьогодні ми повинні говорити про геноцид українців, в тому числі, і ми якраз підняли тему отих трьох голодоморів. І, власне, саме причини треба визнавати тих голодоморів, і говорити про те…

Ірина БОГДАНОВА: Так, саме про це ми і говоримо.

Олег ТЯГНИБОК: І говорите, так, саме про це, а не про мусульман і про негрів.

Ірина БОГДАНОВА: Отож, давайте, продовжимо.

Олег ТЯГНИБОК: Ви абсолютно маєте рацію, тому що, наприклад, голодомор 1932-1933 року, який тривав з квітня 1932 по листопад 1933 року, це був жахливий, і найбільш трагічна була весна 1933 року. Тоді, дійсно, щохвилини, вдумайтеся, шановні радіослухачі, щохвилини гинуло 17 чоловік, щогодини гинуло більше 1000 людей, і щодоби гинуло 25 тис. українців.

І, власне, цей голодомор був орґанізований, як і ті інші, попередні, тільки через те, щоби знищити українську націю як націю. І тому сьогодні потрібно визнавати цей факт, сьогодні потрібно про це говорити, сьогодні потрібно давати правдиву інформацію про голодомори, і сьогодні потрібно ставити питання про те, хто спричинився до цього. Є маса архівних документів.

Ірина БОГДАНОВА: Ми саме зараз про це і говоримо.

Олег ТЯГНИБОК: Є маса архівних документів, і я вважаю, що основним винуватцем цих подій в Україні, в першу чергу, є Кремль, є більшовицько-комуністична ідеологія, і теперішні комуністи в Україні, яких представляє, в тому числі, пан Соломатін, вони повинні відповідати за ці речі.

Ірина БОГДАНОВА: Пане Юрію, я з вами погоджуюся, що, дозвольте не погодитися, що це були, все-таки, жахливі події тих років, і ви говорите зараз про 3 млн., йдеться про 7 і про 10, цифри досить різні, проте, 3 млн. – це теж життя людей. Як на вашу думку, хто винен в тому, що ці люди загинули?

Юрій СОЛОМАТІН: Я хотів би звернути нашу спільну увагу на те, що ми десь уводимо в тінь відповідальність тих, коли з 1991 по 2005 рік скоротилася чисельність населення України на 5 млн., ми не шукаємо винних, коли, за всіма демографічними прогнозами, до 2030 року нас має залишитися лише 32 млн., ми не шукаємо винних.

Тому я хотів би шановному моєму колезі, пану Тягнибоку наголосити, подивіться навколо себе, що відбувається, коли на крадії і шапка горить, коли треба відповідати за той голодомор і той геноцид, котрий відбувається сьогодні, саме в цей час, починаються заклики до єдиної політичної сили, Комуністичної партії України, котра стоїть на сторожі дійсних інтересів народу, котра викриває сучасних творців голодомору сучасного, і «синьо-білих», і «помаранчевих», викриває Його препохабіє капітал. Винний в цьому голодоморі, який був сьогодні, Його препохабіє капітал. А якщо торкнутися 1932-1933 року, ось переді мною документ. Звертається письменник Шолохов до товариша Сталіна, дозвольте, я 1,5-2 хвилини зацитую, можна?

Ірина БОГДАНОВА: Ну, швиденько, так, хвилину.

Юрій СОЛОМАТІН: «Сейчас умирают от голода колхозники-единоличники, взрослые и дети пухнут и питаются всем, чем не положено человеку питаться», и так далее. Из ответа Сталина Шолохову. «Уважаемые хлеборобы вашего района, и не только вашего района проводили «итальянку», тихий саботаж, и не прочь были оставить рабочих, Красную Армию без хлеба. Тот факт, что саботаж был тихий и внешне безобидный, без крови, этот факт не меняет и того, что уважаемые хлеборобы, по сути, вели тихую войну с советской властью, войну на измор, товарищ Шолохов. Но все ясно, как Божий день, что уважаемые хлеборобы – не такие уж безобидные люди, как это может показаться издали».

Тому я хочу підкреслити, це була боротьба соціально-класова, боротьба з кулаком і підкулачниками, насамперед, але під час цієї боротьби, на превеликий жаль, постраждали і безневинні люди, жінки і діти навіть. Тому я хотів би сказати тим, хто зараз крокодилові сльози проливає про голодомор так званий 1932-1933 року, має подивитися на свою сучасну позицію, кого він обслуговує по-холуйськи, і чи не винний він сам за те, що українців стало за останні роки на 5 млн. менше.

Олег ТЯГНИБОК: Господи, ти Боже мій, десятки мільйонів жертв, і про це так легко говориться? Та давайте, поговоріть про Косіора, про Петровського, про Урицького, про Кагановича, які вони укази робили, як вони знищували, дійсно, українського хлібороба, українське селянство. Дозвольте мені як відповідь зачитати вам цитату Лева Бронштейна-Троцького, який був при керівництві червоної влади на початку 20-их років, і, власне, саме він орґанізовував агітаторів, фактично, провокаторів в Україну, і висловлювався таким чином. Цитую.

«Ні для кого не секрет, що не Денікін змусив залишити нас межі України, а грандіозне повстання, яке підняло проти нас українське сите селянство. Комуну, «надзвичайку», продовольчі загони, комісарів-євреїв зненавидів український селянин до глибини душі. І ньому проснувся вільний дух запорізького козацтва і гайдамаків, який спав сотні літ. Це страшний дух, який кипить, як сам грізний Дніпро на своїх порогах, і заставляє українців творити чудеса хоробрості». Оце була основна причина. Більшовикам заважав український свідомий патріотичний селянин. І, власне, голодомор 1921-1923 року…

Юрій СОЛОМАТІН: Куркуль український заважав.

Ірина БОГДАНОВА: По черзі.

Олег ТЯГНИБОК: Це і був голодомор, в якому було знищено більше мільйона українців, українських селян, та ще й на південних українських родючих землях, там, де палку можна в ґрунт запхати і виростити дерево. І, фактично, більшовики для того, щоб знищити українське населення, для того, щоб підкорити його собі, робили ці безчинні речі. Ну, голодомор 1932-1933 року – це, як би, було продовження знущання і остаточної ліквідації українського селянина.

До речі, ми до цього часу, і це теж треба говорити, пожинаємо плоди отих голодоморів. А плоди отих голодоморів – це є, власне, страх населення, українців, який постійно був перед оцією комуністичною загрозою, обман, і так далі, і так далі. Це так безслідно не могло пройти, адже, ще раз хочу повторитися, 20 млн. українців загинули тільки тому, загинули від рук комуністичних окупантів, тільки через те, що вони були українцями. Вони ненавиділи нашу націю, і які, очевидно, роблять це і сьогодні, і тому робили і чинили проти нас репресії.

Юрій СОЛОМАТІН: Ну, мели, Емеля, твоя неделя. Извините, я так должен прокомментировать ваши все побрехеньки. Я хотел бы из одной публицистической статьи 2 абзаца предложить, ибо они очень четко очерчивают ту ситуацию, которую мы обсуждаем. «Крестьяне отказывались сеять хлеб. Дело доходило даже до забастовок. Представьте себе селянина на Украине, который зарезал волов. На чем же он будет пахать в следующем году? Он что, самоубийца? Крестьянин всегда отличался разумностью.

Крестьяне отказывались сеять хлеб. Невероятно, не укладывается в голове. И это могло быть только в одном случае, богоносцы совершенно не рассчитывали, что они сами будут голодать. Они искренне были уверены в том, что им самим-то хлебушка хватит, а в городах пусть умирают дети, рабочие, пусть умрет эта советская власть. Власть будет сговорчивее. Плевать они хотели на индустриализацию, на модернизацию армии, без которой через 10 лет их будет выкашивать из пулемета авиация оккупантов. Главное – себе и сейчас, и чтобы не переработать.

Но суровые ребята из НКВД и партийных органов быстро им напомнили, что власти шакалов и диктата быдла в СССР не быть. Быдло очень быстро сообразило, что бастовать бессмысленно, все равно, заберут хлебца, сколько полагается, и все пошло на лад. Больше рукотворного голода не было». Конец цитаты. И такие есть оценки причин того, что произошло в 1932-1933 году.

Да, это была жестокая классовая борьба за сохранение пролетариата в городах, и за сохранение советской власти, и те, кто сопротивлялся, они были наказаны. На жаль, там пострадало очень много совершенно невинных людей. Но вина на этом лежит на том кулаке и подкулачнике, который чинил сопротивление советской власти. А его еще сейчас оспівують, и его сейчас превозносят как ту часть украинского общества, которое было всегда становым хребтом украинского государства.

Ірина БОГДАНОВА: Напевне, була створена така ситуація, при якій це все було можливо?

Олег ТЯГНИБОК: Пан Соломатін, та з ваших вуст тільки й лунає ненависть до всього українського. Ви тут оспівуєте НКВД…

Юрій СОЛОМАТІН: До кулака – так. Російського, українського, але не українця за національною ознакою. Не брешіть, будь ласка.

Ірина БОГДАНОВА: Пане Юрію, давайте, по черзі.

Олег ТЯГНИБОК: Собака бреше, це по-перше, по-друге, тримайте себе в руках, я вас не перебиваю. А, по-третіх, оспівуєте НКВД, оспівуєте тих карателів, які приходили до нас, в Україну, гвалтували наших жінок, вбивали наших дітей, які виселяли наші родини на Сибір, на Далекий Схід, на Крайню Північ? І ви їх оспівуєте, і ви сьогодні починаєте розказувати, і ще шукати якісь причини, що хтось інший в тому винний?

Юрій СОЛОМАТІН: Згадайте Бабин Яр, згадайте, це ваших попередників там, пролито руками ваших попередників кров українського народу. І згадайте генерала, визволителя України Ватутіна, це його ваші попередники вбили із засідки.

Ірина БОГДАНОВА: Шановні слухачі, я хочу вам нагадати, що у нас в студії Радіо Ера йде така палка розмова про Голодомор, його причини, наслідки. Гостями нашої програми є Олег Тягнибок, народний депутат України, позафракційний, та Юрій Соломатін, народний депутат України. Запитання для інтерактивного опитування. Чи вважаєте ви, що нам все відомо про Голодомор?

В ефірі Радіо Ера продовжується програма «Полілог». Гості нашої студії – Олег Тягнибок, народний депутат України, позафракційний, голова Всеукраїнського об’єднання «Свобода», та Юрій Соломатін, народний депутат України, представник фракції комуністів. Ми говоримо про Голодомор. Отож, що стосовно оцінки тих подій міжнародною спільнотою. Не дивлячись на те, що ми маємо такі, досить різні думки у нас в країні, проте, ще 1986 року Конгресом США була призначена спеціальна комісія, яка розслідувала причини голоду. Ця комісія прийшла висновку, що дії радянської влади можуть прирівнюватися до геноциду.

2 роки тому понад 30 держав світу, включаючи також Сполучені Штати, підписали в ООН спільну заяву, присвячену пам’яті загиблих внаслідок голоду. На самміті ООН 17 вересня цього року президент Україні Віктор Ющенко під час виступу з трибуни призвав світове співтовариство визнати геноцидом українського народу голодомор 1932-1933 років.

Заздалегідь спланованим і влаштованим сталінсько-радянською системою визнали Голодомор Державні Збори Угорщини, Сенат Австралії, прийняв резолюцію, в якій визначено Голодомор одним із проявів геноциду в історії людства кілька годин тому Сейм Литви. Голодомор засудили також палати Канади і Аргентини. Проте, в Україні досі не дана політико-правова оцінка тих подій. Я попрошу шановних гостей, все-таки, прокоментувати, чи ж буде в Україні дана таки кінцева політико-правова оцінка.

Олег ТЯГНИБОК: Я би хотів сказати, з вашого дозволу, що Верховна Рада України, все-таки, визнала голодомор 1932-1933 року актом геноциду українського народу, вчиненого політичною системою сталінізму, яка терористичними методами та штучними голодоморами тотально винищила мільйони українських хліборобів, це було декілька років тому назад, була прийнята відповідна заява. І якщо дозволите, власне, мої пропозиції щодо того, що нам зараз потрібно робити.

Перше, влада повинна надактивізувати свої зусилля щодо апеляції до міжнародного співтовариства про визнання геноциду українців у XX столітті, в тому числі, тих 3 голодоморів, злочином проти людства. По-друге, я запропонував на початку жовтня депутатський запит до правоохоронних органів, Генпрокуратури, СБУ щодо порушення кримінальної справи по факту голодомору 1932-1933 року, який, фактично, визнано геноцидом українського народу, тобто, злочином, до якого не застосовуються жодні строки давності.

Третє, вважаємо, що негайно потрібно демонтувати в Києві і по всій Україні пам’ятники катам українського народу, які були орґанізаторами голодоморів: Леніну, Косіору, Петровському і багатьом іншим. Четверте, вважаю, що також потрібно підтримати ініціативу про запровадження викладання спеціальної навчальної дисципліни «геноцид українців у XX столітті і голодомори в Україні» в загальноосвітніх та вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації та форм власності.

І, нарешті, п’яте, мною був зареєстрований у Верховній Раді 1 листопада законопроект про заборону комуністичної ідеології в Україні, це є системний документ, який передбачає не тільки заборону Комуністичної партії як злочинної орґанізації, не тільки заборону комуністичної ідеології в усіх її проявах, і марксизм, і ленінізм, і сталінізм, і троцкізм, і комунізм, а й заборону комуністичної пропаганди, заборону використання комуністичної символіки, декомунізацію України, в тому числі, люстрацію, яку треба було ще провести на початку 90-их років, щоби комуністів усунути від влади, особливо тих, які займали різноманітні посади, починаючи від районного комітету і вище, і які зараз, перебуваючи доволі часто в органах влади, чинять повний саботаж.

Так само, цей законопроект передбачає створення відповідної комісії з питань військових злочинів і злочинів проти людства, які були здійснені в Україні комуністичним режимом, а також формування «Чорної книги комунізму», яку потрібно започаткувати, і до якої треба заносити всю інформацію про злочини і про всі жертви злочинного комуністичного режиму.

Я вважаю, що, власне, якщо ми проведемо оці кроки, якщо ми зробимо чітко ці кроки, якщо влада прийме відповідне політичне рішення, якщо буде воля і українського парламенту, а вона обов’язково буде, тоді ми зможемо поставити всі крапки над «і» стосовно того, що це була за трагедія, яким чином гинули українці, як покарати катів української нації, ну і зрозуміло, що тоді буде визнана певна історична справедливість, як би це зробила будь-яка інша нація в світі. Це повинні зробити українці.

Ірина БОГДАНОВА: Хвилиночку. Шановні слухачі, я хочу вам нагадати, що в ефірі Радіо Ера програма «Полілог». Ми говоримо про Голодомор. Гості нашої студії – Олег Тягнибок, народний депутат України, голова Всеукраїнського об’єднання «Свобода», та Юрій Соломатін, народний депутат України, представник фракції комуністів. Запитання для інтерактивного опитування. Чи вважаєте ви, що нам все відомо про Голодомор? Я хочу також нагадати, що ми вже приймаємо за телефонами ваші запитання. Зараз я надаю слово пану Юрію Соломатіну, який дасть свій коментар з поставленого мною запитання стосовно правової, політико-правової оцінки тих подій в нашій країні, і потім почнемо давати відповіді на запитання наших слухачів. Будь ласка, пане Юрію.

Юрій СОЛОМАТІН: Тему Голодомора сейчас педалируют политики, которых раньше называли диссидентами, и про которых сейчас народ говорит так, «отсиденты», «недосиденты» и еще пока «несиденты». Голодомор – это их идеологическое, терминологическое изобретение. Старт вот этой вакханалии с Голодомором был дан 21 ноября 2002 года, когда Верховная Рада Украины в жестком противоборстве всего лишь 229 голосами «за» приняла постановление о проведении парламентских слушаний в память жертв голодомора 1932-1933 годов. Авторами этого проекта постановления были 10 известных национально сознательных украинских депутатов, от левых до правых: Бокий, Сподаренко, Лукьяненко, Хмара, Мовчан, Юхновский, к сожалению, мой коллега Борис Олийнык. С горечью приходится констатировать, что принятие этого постановления оказалось возможным только благодаря решившим все 10 голосам левоцентристской фракции социалистов. Вот чьи карточки проголосовали за это постановление: Горнигора, Грязев, Луценко, Малиновский, Мельничук, Мороз, Николаенко, Семенюк, Цушко, Шибко. Это их стараниями сейчас идет эта вакханалия. Это первое.

Второе. В соответствии с тем постановлением, которое было принято, МИДу было дано поручение на уровне ООН добиться принятия резолюции Организации Объединенных Наций, осуждающей этот голод, эту великую трагедию, как Голодомор, как геноцид. Не вышло, и я должен объяснить, почему. И внимание. На английском языке, основном официальном языке ООН для документирования ее деятельности, было обозначено это заявление так. (Англійською мовою).

Олег ТЯГНИБОК: Українською мовою, будь ласка.

Юрій СОЛОМАТІН: То есть, я перевожу. «В связи с 70-ой годовщиной большого голода 1932-1933 года», а потом, в кавычках, в дужках, «Голодомор». И я хотел бы вам сказать, что не проголосовали за поддержку этого заявления все ведущие государства Европы. Проголосовала Канада и Соединенные Штаты Америки. Проголосовала часть государств бывшего, постсоветского пространства, но не проголосовало очень много государств Африки и Азии.

И возникает вопрос, почему? И я объясняю, почему. Присутствие среди подписантов Бенина и Ямайки, вот эти два маленьких государства подписало, позднее, Южно-Африканской Республики, членов известной группы «77», по репарациям африканским так называемым, за работорговлю, вполне понятно, они требуют сейчас за работорговлю выплаты соответствующих репараций порядка 800 трлн. $.

Так нашим кому-то, из наших вот этих национально сознательных, тоже неймется. Я вам цитирую из газеты «Сільські вісті», 14 декабря 2004 года, как один национально сознательный журналист объясняет вот эту всю вакханалию. «Правда, если голодмор хотя бы 1932-1933 года был признан на уровне ООН геноцидом, то Украина будет иметь право требовать от России, как наследницы СССР, про что российское руководство неоднократно провозглашало, извинений, моральной и материальной компенсации».

Так Украина скатилась на уровень Бенина и Ямайки в своих вот этих безумных требованиях по отношению к нашей пивничной соседке. Это одно. И к этому я хотел бы еще добавить следующее. Уважаемые все те, которые снова и снова возвращаются к этой теме. Посмотрите на мир. Только 1/10 часть человечества живет пристойно, а 9/10 живут в условиях, когда не хватает продуктов питания, чистой питьевой воды, жилья и так далее.

Что, за это коммунисты отвечают? Это ваши все предшественники, Его препохабие капитал и националисты, которые этому капиталу всегда служили верной правдой, вплоть до установления фашистского режима, и вы сейчас демонстрируете образцы попыток установить протофашистский режим в Украине. Не выйдет. Наш народ уже почувствовал, что такое бандеровщина, и уже сейчас начинает становить памятные камни жертвам бандеровщины и всей той вакханалии, которую вы сейчас развязываете.

Ірина БОГДАНОВА: Дякую. Дякую вам, шановні гості. Режисер ось мені говорить, що ми вже маємо запитання від наших слухачів. Давайте, перейдемо до відповідей. Добрий день, ви в ефірі Радіо Ера

СЛУХАЧ: Пан Юрий, я восхищен вашим умением, вашим искусством уходить от прямых ответов и подменять одни понятия другими. Поэтому, у меня к вам такой гипотетический вопрос. Если вернуться на 80 лет назад, и вы были бы, скажем, советником Йосифа Виссарионовича, что бы вы посоветовали сделать ему с этими подлыми провокаторами, украинскими крестьянами, которые так плохо, вот, хотели поступить с рабочими в городах и их детьми? Что бы вы посоветовали сделать Йосифу Виссарионовичу? Дякую за відповідь.

Юрій СОЛОМАТІН: Мне Йосифу Виссарионовичу нечего советовать. Он уж себе свое место в истории занял, независимо от того, как оценивают это место в истории. Но господин Черчилль, английский премьер, после Великой отечественной войны, после второй мировой войны сказал про товарища Сталина, он принял Россию с сохой, оставил с атомной бомбой и ракетами. Дай тебе, Боже, чтобы наши вот эти так называемые национальная элита, вот эти вождишки мелкого пошиба, начиная с 1991 и по 2005 год, которые толкутся у престола, чтобы они были достойными того, чтобы Черчилль говорил о них так. А пока они этого не достойны. Это первое, что я вам хотел сказать.

Второе. Вот, у меня на руках одно сообщение из одного Интернет-издания, которое с известной долей шутки говорит так. «В Голодоморе виновны Медведчук, Мороз, Симоненко и так далее». И кто, вы думаете, обвиняет этих лиц в этом Голодоморе? А вот то издание, которое ведет постоянно борьбу с Межрегиональной академией персонала во главе с господином Щекиным, идеи которого мой коллега, господин Тягнибок, очень, похоже, разделяет, который, по сути дела, занимается пропагандой нацистских и фашистских идей на территории Украины. Спасибо вам.

Ірина БОГДАНОВА: Спасибі за запитання.

Олег ТЯГНИБОК: Ну, пан Соломатін тут впродовж останніх 3-4 хвилин влаштував таку показову істерію. Очевидно, все-таки, відчуває, що скоро настане час розплати. І всі ті комуністи, і теперішні, і колишні, які були причетні до злочинів проти української нації, до голодоморів, до геноциду українців, вони обов’язково будуть покарані.

Ви краще скажіть, пане Соломатін, чи ви вже готові до суду за ці злочини комуністичного режиму? Чи ви вже маєте можливість якимось чином ще оправдовуватися, чи, дійсно, як сказав наш радіослухач, вдало відходите від відповідей? Комунізм повинен бути покараний, це є злочинна ідеологія. Комуністична партія повинна бути заборонена як та, яка сповідує цю ідеологію, як та, яка спричиняється і сьогодні до геноциду української нації.

Ірина БОГДАНОВА: Дякую.

Юрій СОЛОМАТІН: Олег Тягнибок, ви злочинно порушуєте Конституцію України, в котрій в 14 і 15 статті зазначено, що кожні політичні погляди в силу плюралістичності думок демократичного українського суспільство не є забороненими, і заборонити їх може лише суд, і через суд за певні дії, а не за погляди. Суд такий міжнародний, як був Нюрнберзький процес над фашистським режимом і тими посіпаками, які з України разом з фашистами знищували український, єврейський і інші народи Європи.

Ірина БОГДАНОВА: Дякую.

Олег ТЯГНИБОК: Правильно, треба зробити Нюрнберг-2 проти комунізму.

Юрій СОЛОМАТІН: Бодливой корове Бог рог не дав.

Ірина БОГДАНОВА: Давайте, продовжимо, шановні, слухати запитання від наших слухачів. Будь ласка. Представтеся, будь ласка. Ви в ефірі Радіо Ера.

СЛУХАЧКА: У мене таке питання. Мене звуть Людмила, я з Києва. Я – внучка і правнучка тих людей, що пережили голодомор. І мені боляче слухати те, що це називають вакханалією. Те горе, яке завдала Комуністична партія моїй родині. Я згодна хоч зараз іти і дати свідчення в суді проти комуністів. І я підтримую ідею створення «Чорної книги», і прошу якомога скоріше це зробити, щоб люди, котрі ще не пішли з життя, могли засвідчити це на іншому Нюрнберзькому процесі. І щоб такі, як Юрій Соломатін, не мали права звинувачувати нас і казати, що це вакханалія.

Ірина БОГДАНОВА: Дякуємо, дякуємо.

Олег ТЯГНИБОК: Пані Людмило, розділяю ваше горе, як і мільйони українців, сьогодні живучих. Моїй матері було так само 5 років, коли прийшли карателі енкаведісти, яких, от, виспівує пан Соломатін, і цілу родину на довгих 8 років вислали на Сибір. Пане Соломатін, мого діда було живцем замуровано в тюрмі на Лонського енкаведистами.

І ви вважаєте, що сьогодні на це потрібно закривати очі? І ви вважаєте, що це – так собі, боротьба за встановлення комуністичного режиму? Що ті мільйони жертв вартують цього? Та як ви смієте про таке говорити? Вам треба землю цілувати і вибачення просити. А, крім того, ви знаєте, я розумію, чому із ваших вуст лунає така ненависть до всього українського.

Ну, по-перше, ви не є українцем. По-друге, як може у вас боліти душа за українську землю, за українську мову, за українську культуру, та, зрештою, за українську історію, як ви навіть на йоту не відчуваєте оцього українського тепла і української цієї душі. Ви народилися в Самарі, от, треба було собі там проповідувати ваші ідеї. Не потрібно сюди лізти і вказувати ваші порядки, ваші комуністичні порядки, які принесли стільки горя, стільки жертв українській нації в ті часи, і на превеликий жаль, ми бачимо, що і до сьогоднішнього часу.

Ірина БОГДАНОВА: Будь ласка, пане Юрію.

Юрій СОЛОМАТІН: Я хотів би дуже спокійно відповісти, насамперед, пані Людмилі, яка дуже гаряче підтримала ідею створення «Чорної книги», в яку мають бути занесені злочини тих давніх часів. А я хочу у вас, пані Людмила, запитати, а чи не слід вже зараз писати нову «Чорну книгу» тих злочинів, які націонал-демократи і націоналісти скоїли з 1991 по 2005 рік? Бо чисельність, я знову підкреслюю, населення України скоротилося на 5 млн. При чому тут комуністи? І до 2030 года нас залишиться лише 32 млн., це перше.

Ірина БОГДАНОВА: Я прошу більш лаконічно, бо ми маємо ще дзвінки.

Юрій СОЛОМАТІН: Друге, ось, мій шановний колега сказав, що я не українець, що я повинен був би залишатися в Самарі. Ви мені пробачте, пане Олеже, я з Київської Русі, я вам Київську Русь ніколи не віддам. Це ви були 600 років то під Великим князівством Литовським, то у Речі Посполитій, то у Австро-Габсбурзькій монархії, ви не є українцями, вам треба ще стати українцями. А зараз ви намагаєтеся втиснути своїх провідників до загальноукраїнської влади і диктувати всій Україні свою волю. Цього ніколи не буде.

Олег ТЯГНИБОК: Справжній шовініст.

Юрій СОЛОМАТІН: Повстане вся Україна. Тарас Бульба з його синами повстане, старшим, Остапом. А ось ций, молодший, Андрій Бульба, це ваш запроданець, це ваш дружок. А мій – Остап Бульба і старий козацький полковник Тарас Бульба. Привид його блукає Україною, і він покличе вас до відповіді. До відповіді вас покличе, кайтеся, окаянні, за все те, що ви зробили для українського народу.

Ірина БОГДАНОВА: Дякую. Давайте, де послухаємо дзвінок від нашого слухача. Алло, ви в ефірі Радіо Ера. Добрий вечір.

СЛУХАЧ: Добрий вечір. Я запізнено поздоровляю, привітаю Радіо Ера і всіх слухачів Радіо Ера із святом Свободи України. Пану Соломатіну хотів би так сказати, якщо він є народний депутат України, народний, то нехай би попробував би бистріше так, скоріше навчитися по-українськи говорити, а не ламати тую мову, якщо він український депутат. А также мої тоже діди-прадіди, мої предки були тоже такі, і зазнали тоже, так же мені переказали цей геноцид і цю всю біду, яку наш народ пройшов. Так нехай він скаже людям, Радіо Ера які слухають, нехай скаже правду, як воно було, як воно є, якщо він це знає. Дякую.

Ірина БОГДАНОВА: Дякую. Дякуємо, шановні, у нас лише дві хвилини. Давайте, щоб відповіді були більш лаконічні. Будь ласка.

Юрій СОЛОМАТІН: Я хотів би на завершення нашої розмови сказати одне, це публіцистично-політична у нас співбесіда з паном Олегом і з вами. Ми не фахівці, хоча ми намагаємося з’ясувати, і маємо належні матеріали, вивчаємо їх, маємо навіть з собою. І я хотів би сказати, що вивчати цю трагічну сторінку нашої історії мають, насамперед, вчені, вчені не лише України, а українська частина істориків абсолютно холуйською стала.

Як вона раніше прислуговувала ЦК ВКПБ, простітє, а зараз ці самі вчені, співаки, оспівувачі соціалістичної індустріалізації, прислуговують то «синьо-білим», то «помаранчевим». Ганьба таким вченим. І коли їх збирають при уряді, і вони, начебто, якийсь науковий висновок мають зробити, нічого вони не можуть зробити, крім ганьби для себе і для своєї діяльності.

Ірина БОГДАНОВА: Дякую, дякую.

Юрій СОЛОМАТІН: І я останні слова, останнє речення для цього. Треба робити лише одне. З тим, щоб, з одного боку не викладали ці події, б в кожної медалі є два боки, і я намагаюся, щоб ви, журналісти, і ми, політики, викладали бачення своє з двох боків цієї складної сторінки нашої історії. Дякую.

Ірина БОГДАНОВА: Дякую, кілька секунд вам.

Олег ТЯГНИБОК: Дійсно, потрібно зробити політичні висновки з цієї ситуації. В першу чергу, визнати геноцид українців злочином проти людства, прийняти Закон Про заборону комуністичної ідеології і Комуністичної партії, і повиганяти з Верховної Ради отаких собі Соломатіних. Тоді, дійсно, Україна буде українською великою, могутньою державою.

Ірина БОГДАНОВА: Шановні слухачі, я хочу підвести підсумки нашого інтерактивного опитування. Запитання було таким. Чи вважаєте ви, що нам все відомо про голодомори? «Так» відповіли 131 чоловік, «ні» – 313. Я хочу нагадати, що ми говорили про Голодомор, нашими гостями були Олег Тягнибок, народний депутат України, голова Всеукраїнського об’єднання «Свобода», та Юрій Соломатін, народний депутат України, представник фракції комуністів.