“Где деньги, Зин?” або про дивіденди від Укрнафти
12/03/2005 | Вячеслав Хаврусь
Кілька слів про одну з переваг нинішньої “помаранчевої влади” порівняно з колишніми “голубими” укупі з кучмістами
Описую ситуацію, безпосереднім учасником якої я став сьогодні, 3-го грудня 2005 року. Пишу не для того, щоб похвалитися, а щоб напередодні виборів дати певну інформацію для роздумів щодо однієї з переваг помаранчевої влади. Особисто в мене наведений факт викликав безліч питань, серед яких чи не найголовніше: наскільки цей почин стане правилом в майбутньому? І не тільки для “Укрнафти”, а і для інших акціонерних компаній?
Отже, я є власником іменного сертифіката акцій ВАТ “Укрнафта” в кількості 34 акції по 25 копійок кожна. Придбав ці акції під час ваучерної приватизації початку 90-х років рівно за 1 іменний ваучер (нагадую, що це ті ваучери, які давалися особисто, а не як компенсація за знецінені заощадження). Час від часу на мене та моїх батьків виходили люди (цікаво, де вони взяли наші контакти? Як щодо приватності?), які ну дуже наполегливо пропонували придбати ці акції по ціні від 100 гривень десь в другій половині 90-х років до 150$ пару років тому. Я постійно відмовляв, бо 150 доларів це не ті гроші, які мені дуже цікаві, а акції їсти не просять. Хоча знаю багато людей, які в умовах лазаренківського безгрошів"я другої половини 90-х років за безцінь продали свої якщо не ваучери, то акції.
Більше місяця тому мені поштою надійшов лист, що мені нараховані дивіденди за 2004 рік, які я можу одержати в будь-якому відділенні “Приватбанку”. В мене не було часу цим займатися, тим більше, що під час попередніх двох виплат в минулі роки я одержав відповідно десь 20 і 40 гривень, тож особливих стимулів бігти до “Приватбанку” в мене не було.
Сьогодні я пішов до відділення "Приватбанку". Коли мені сказали суму дивідендів для одержання в касі, я не повірив своїм вухам: 723 грн. 91 коп. (ось вони, грошики для фінансування одного з відморозків сайту Майдан!). Це сума, яка ненабагато менша моєї місячної зарплати і відповідає сумі в 150 доларів, яку мені пропонували за мій пакет акцій в кучмівські часи. Виникає питання: куди йшли гроші в минулі роки, якщо виходити з того, що сума прибутків компанії тоді мала бути приблизно така ж. До того ж, порившись в Інтернеті на Укрнафта+Івченко я знайшов цікаве повідомлення: http://ivchenko.org.ua/ukr/content/view/113/46/ , де сказано, що планується пустити чи то 50, чи то 100 відсотків від чистого прибутку в 2004 році на виплату дивідендів. Навіть якщо мені сьогодні дали 100 відсотків, то куди йшли такі шалені гроші в минулі роки? Невже таки в моїй країні щось змінилося за рік, що минув? Я не знаю, але сподіваюся, що наведена інформація буде корисною комусь з читачів Майдану при аналізі поточної ситуації, орієнтовних прибутків кучмістів та/або можливих джерел фінансування янучар від Укрнафти в минулі роки.
До речі, на ваучери батьків я придбав акції Львівобленерго (1 ваучер) та цукрового заводу в Рівненській області (1 ваучер). На компенсаційні сертифікати придбані акції універмагу “Україна” в Києві. Однак до цього часу від них ні слуху, ні духу. Тому що?…
Вячеслав Хаврусь, новинар сайту Майдан
Описую ситуацію, безпосереднім учасником якої я став сьогодні, 3-го грудня 2005 року. Пишу не для того, щоб похвалитися, а щоб напередодні виборів дати певну інформацію для роздумів щодо однієї з переваг помаранчевої влади. Особисто в мене наведений факт викликав безліч питань, серед яких чи не найголовніше: наскільки цей почин стане правилом в майбутньому? І не тільки для “Укрнафти”, а і для інших акціонерних компаній?
Отже, я є власником іменного сертифіката акцій ВАТ “Укрнафта” в кількості 34 акції по 25 копійок кожна. Придбав ці акції під час ваучерної приватизації початку 90-х років рівно за 1 іменний ваучер (нагадую, що це ті ваучери, які давалися особисто, а не як компенсація за знецінені заощадження). Час від часу на мене та моїх батьків виходили люди (цікаво, де вони взяли наші контакти? Як щодо приватності?), які ну дуже наполегливо пропонували придбати ці акції по ціні від 100 гривень десь в другій половині 90-х років до 150$ пару років тому. Я постійно відмовляв, бо 150 доларів це не ті гроші, які мені дуже цікаві, а акції їсти не просять. Хоча знаю багато людей, які в умовах лазаренківського безгрошів"я другої половини 90-х років за безцінь продали свої якщо не ваучери, то акції.
Більше місяця тому мені поштою надійшов лист, що мені нараховані дивіденди за 2004 рік, які я можу одержати в будь-якому відділенні “Приватбанку”. В мене не було часу цим займатися, тим більше, що під час попередніх двох виплат в минулі роки я одержав відповідно десь 20 і 40 гривень, тож особливих стимулів бігти до “Приватбанку” в мене не було.
Сьогодні я пішов до відділення "Приватбанку". Коли мені сказали суму дивідендів для одержання в касі, я не повірив своїм вухам: 723 грн. 91 коп. (ось вони, грошики для фінансування одного з відморозків сайту Майдан!). Це сума, яка ненабагато менша моєї місячної зарплати і відповідає сумі в 150 доларів, яку мені пропонували за мій пакет акцій в кучмівські часи. Виникає питання: куди йшли гроші в минулі роки, якщо виходити з того, що сума прибутків компанії тоді мала бути приблизно така ж. До того ж, порившись в Інтернеті на Укрнафта+Івченко я знайшов цікаве повідомлення: http://ivchenko.org.ua/ukr/content/view/113/46/ , де сказано, що планується пустити чи то 50, чи то 100 відсотків від чистого прибутку в 2004 році на виплату дивідендів. Навіть якщо мені сьогодні дали 100 відсотків, то куди йшли такі шалені гроші в минулі роки? Невже таки в моїй країні щось змінилося за рік, що минув? Я не знаю, але сподіваюся, що наведена інформація буде корисною комусь з читачів Майдану при аналізі поточної ситуації, орієнтовних прибутків кучмістів та/або можливих джерел фінансування янучар від Укрнафти в минулі роки.
До речі, на ваучери батьків я придбав акції Львівобленерго (1 ваучер) та цукрового заводу в Рівненській області (1 ваучер). На компенсаційні сертифікати придбані акції універмагу “Україна” в Києві. Однак до цього часу від них ні слуху, ні духу. Тому що?…
Вячеслав Хаврусь, новинар сайту Майдан