Святослав Караванський Небезпека-2006
12/09/2005 | keymaster
Примітка Майдану. Автор цього матеріялу є відомим українським дисидентом, свого часу висланим з Радянського Союзу, зараз мешкає в Сполучених Штатах, але намагається бути з Україною. Ми ставимо цей матеріял на Вільний Форум Майдану власне для того, щоб учасники могли скоментувати думки і позицію автора.
Святослав Караванський
НЕБЕЗПЕКА-2006
Вибори-2006 і ажіотаж навколо них дають багатий матеріял для політичного портрету України початку ХХІ століття. Робота над таким портретом потребує певних параметрів, від яких «танцювати». Для нашого аналізу визначальними будуть дві точки, що віддзеркалюють передвиборну боротьбу:
А. Верховенство закону, Б. Рівень демократизму у ставленні до державної мови України.
Згідно з опитами населення, шанси послати своїх представників до законодавчого органу України мають шість партій:
1. Блок В. Януковича (Партія регіонів України). Ставлення цього блоку до верховенства закону найкраще ілюструють президентські вибори-2004 за прем’єрства Януковича. Верховний суд України визнав ці вибори зфальшованими беззаконням чиновництва усіх рівнів. Один цей факт характеризує ставлення лідера блоку й усього блоку до закону. Другим фактом, що характеризує партію Януковича, є список кандидатів від партії до Верховної Ради. Тут зібрано усіх «законолюбців» України, бракує лише генерала Пукача і Леоніда Кучми для повного букету.
Як потрапила до цієї компанії уповноважена з людських прав Верховної Ради України Ніна Карпачова, важко збагнути. А втім можна. Давно відомо, що російський демократ доти демократ, поки не йдеться про Україну. Чи не до цієї категорії слід віднести і Н. Карпачову? Блок Януковича де-монструє свій демократизм у питанні державної мови. Блок хоче спинити відродження нації, яка була 300 років в єгипетській неволі, тобто добити недобитого. Дуже демократично, правда ж?. У питанні державної мови розкривається справжнє антинароднє й антиукраїнське обличчя цього блоку.
Ніна Карпачова ще може зберегти свою репутацію, вийшовши з цієї компанії. Чи вийде вона?
2. Блок В. Ющенка. У гарячі дні Майдану цей блок заповідався на патріотичний під усіма оглядами блок Помаранчевої революції, блок Нової України. На жаль, лідер блоку не виправдав сподівань учасників революції щодо верховенства закону. Призначення В. Ющенком на голову РНБОУ П. Порошенка і надання йому непередбачених Конституцією прав аж ніяк не можна узгіднити з повагою до закону. Коли ж припустити, що цей хід викликано бажанням підірвати авторитет прем’єра Ю. Тимошенко, створити ситуацію, коли прем’єр подасть у відставку, то повагою до закону тут і не пахне. А нехтування обіцянки, що бандити сидітимуть у тюрмах – це повага чи зневага до закону? З того всього постає питання, чи знав майдан Ющенка, коли гукав на повні груди «Ющенко! Ющенко!». Очевидно, що Ющенко в уяві майданців і реальний Ющенко – це дві цілком різні особи. Один – національний герой України, другий - амбітний чиновник малоросійської орієнтації, готовий жертвувати національним відродженням України заради власної кар’єри, особа без хребта, згодна з тих же міркувань амнестувати злодіїв, хабарників та вбивць, здатна зрадити своїх спільників і піти на змову з ворогами Майдану, людина страшно ревнива до своїх соратників, яким народ виявляє більше симпатій. Цей синдром відбився і на доборі оточення лідера: це не беззавітно віддані Україні люди, а очікувачі теплих крісел від свого патрона, якого вони можуть і зрадити, коли це буде їм вигідно.
Підтримка Ющенком двох державних мов в Україні, свідчить про відсутність у нього якостей патріота і державного мужа. 85% учасників Помаранчевої революції – це прихильники національної ідеї, отже мовні уподобання Ющенка суперечать Майдану. Очевидно, ці уподобання мають забез-печити йому другий президентський термін – можливо, у коаліції з ворогами революції. Особиста кар’єра для Ющенка вища від національних інтересів українців. Ющенко хоче будувати Малоросію. А це аж ніяк не збігається з прагненнями його союзников: КУНу, Руху та інших.
Отже в такій ситуації усі патріотичні сили, що входять до блоку Ющенка, мають вийти з цього блоку й утворити свій незалежний блок, який і далі підтримуватиме урядову більшість за винятк-ом мовного питання. Чи вийдуть вони? Чи їхні лідери будуть триматися за посади, одержані з ласки владики? Якщо будуть триматися, то не виключено, що малороси Ющенка укупі з «українцями» Януковича, комуністами та соціялістами наберуть 300 голосів у Верховній Раді, потрібних для ліквіда-ції України і розбудови Малоросії. Отож, зважте на цей факт проводирі патріотичних сил: Україна в небезпеці!
3. Блок Ю. Тимошенко. Під оглядом верховенства закону до лідера блоку Ю. Тимпшенко не можна мати претензій. Бувши віце-прем’єром у кабінеті Ющенка, а згодом і прем’єр-міністром, Ю. Тимошенко не мала конфліктів із законом. Вона старалася спинити незаконну приватизацію й додер-жати обіцянки, даної Майдану, що бандити сидітимуть у тюрмах.
Щодо ставлення до державної мови, то Ю. Тимошенко висловлюється за одну державну мову в українській державі. Цю позицію підкріплює і той факт, що від блоку БЮТ, скільки мені відомо, не надійшов жоден проект до президії Верховної Ради про утвердження імперської мови в Україні, тоді як від комуністів, соціялістів, янучарів та від блоку Ющенка такі проекти надійшли. І це тоді, коли офіціоз блоку БЮТ «Вечерние вести» видавано російською мовою, та й сама Ю. Тимошенко у побуті скоріше російськомовна, ніж україномовна. Але це не заважає їй розуміти, що в державі Україна має бути одна державна мова – українська. Російській же мові Конституція України гарантує дуже широкі права, яких цілком досить для того, щоб російськомовне населення почувало себе абсолютно комфортно у країні, де державна мова неросійська. Щождо бажання надати російській мові статусу державної, то це не забезпечить громадянського миру в суспільстві, а навпаки: конфлікти між при-хильниками двох мов не скоротяться, а наберуть розмаху. Тому, мудрий державний діяч ніколи не буде домагатися двох державних мов у країні, де це домагання є не стільки бажання широких мас, як карта п’ятої колони у політичній грі, розрахованій на відродження імперії зла.
Правда, окремі члени блоку БЮТ часом висловлюють у пресі думки, які цілком можна розці-нювати як українофобські. У такій ситуації позиція лідера блоку є визначальною. А лідер БЮТ своїм ставленням до національно-мовного питання є чи не єдиний політичний діяч, який добро нації ставить вище від власної кар’єри. 3. Блок В. Литвина. За останній час лідеру цього блоку не можна закинути нехтування зако- ну, але за лідером тягнеться «хвіст» від часів його праці в адміністрації Кучми. В. Литвин може стати справжнім державним діячем на перших ролях у державі, але для цього йому треба чесно покаятися у тих гріхах, які він допустив під рукою Кучми. Якщо він цього не зробить, то його політична кар’є-ра навряд чи матиме перспективу. У ставленні до державної мови, В. Литвин стоїть на мудрих позиціях Юлії Тимошенко: він за одну державну мову.
5. Соціялісти О. Мороза. Про ставлення до верховенства закону О. Мороза дуже промовисто говорить факт, що саме він причетний до розгортання касетного скандалу, а отже і до торжества за-кону. Щодо державної мови, то соціялісти Мороза мали б усвідомити, що згідно з ученнями осново-положників соціялізму пригнічення мов колоніяльних народів – це спадщина колоніялізму, і соціялістам аж ніяк не личить розпинатися за панування імперської мови. Нездатність деяких соціялістів опанувати українську мову – дуже яскраво свідчить про розумові здібності окремих осіб. Як можна з таким інтелектуальним рівнем претендувати на керування державою?
6. Комуністи. Поняття комуністів про законність розходяться з людськими поняттями: вер- ховенства закону комуністи не визнають, а визнають диктатуру комуністичної мафії, яку вони звуть диктатурою пролетаріяту, дарма що і Маркс, і Ленін, і Троцький, і Сталін до пролетаріяту мали таке відношення, як орангутанг до Біблії. Щодо державної мови, то комуністи і далі живуть у мертвій нині державі СССР з її імперською державною мовою. З наявними у КПУ антидержавними поглядами ця партія давно вже заслужила на те, щоб бути забороненою.
Такий розклад сил маємо сьогодні в Україні. Вибрати з цього ряснобарв’я тих, хто заслуговує на законодавчу функцію у державі нелегко. Але можна. Виключивши «законослушні» партії (1, 6), можна спинитися на партіях (2-4). Українець, який хоче почувати себе господарем у своїй державі найскоріше вибере блок Ю. Тимошенко і може бути певен, що цей блок не розчарує його сподівань. Ю. Тимошенко, бувши зраджена одномайданцем Ющенком, не пішла після цього на співпрацю з во-рожими до України силами, а й далі засвідчує свою єдність з колишнім блоком. Ющенко ж пішов на ганебну угоду з контрреволюціонерами. Отже, вибір у кожного українця в такій ситуації може бути лише один.
Святослав Караванський
НЕБЕЗПЕКА-2006
Вибори-2006 і ажіотаж навколо них дають багатий матеріял для політичного портрету України початку ХХІ століття. Робота над таким портретом потребує певних параметрів, від яких «танцювати». Для нашого аналізу визначальними будуть дві точки, що віддзеркалюють передвиборну боротьбу:
А. Верховенство закону, Б. Рівень демократизму у ставленні до державної мови України.
Згідно з опитами населення, шанси послати своїх представників до законодавчого органу України мають шість партій:
1. Блок В. Януковича (Партія регіонів України). Ставлення цього блоку до верховенства закону найкраще ілюструють президентські вибори-2004 за прем’єрства Януковича. Верховний суд України визнав ці вибори зфальшованими беззаконням чиновництва усіх рівнів. Один цей факт характеризує ставлення лідера блоку й усього блоку до закону. Другим фактом, що характеризує партію Януковича, є список кандидатів від партії до Верховної Ради. Тут зібрано усіх «законолюбців» України, бракує лише генерала Пукача і Леоніда Кучми для повного букету.
Як потрапила до цієї компанії уповноважена з людських прав Верховної Ради України Ніна Карпачова, важко збагнути. А втім можна. Давно відомо, що російський демократ доти демократ, поки не йдеться про Україну. Чи не до цієї категорії слід віднести і Н. Карпачову? Блок Януковича де-монструє свій демократизм у питанні державної мови. Блок хоче спинити відродження нації, яка була 300 років в єгипетській неволі, тобто добити недобитого. Дуже демократично, правда ж?. У питанні державної мови розкривається справжнє антинароднє й антиукраїнське обличчя цього блоку.
Ніна Карпачова ще може зберегти свою репутацію, вийшовши з цієї компанії. Чи вийде вона?
2. Блок В. Ющенка. У гарячі дні Майдану цей блок заповідався на патріотичний під усіма оглядами блок Помаранчевої революції, блок Нової України. На жаль, лідер блоку не виправдав сподівань учасників революції щодо верховенства закону. Призначення В. Ющенком на голову РНБОУ П. Порошенка і надання йому непередбачених Конституцією прав аж ніяк не можна узгіднити з повагою до закону. Коли ж припустити, що цей хід викликано бажанням підірвати авторитет прем’єра Ю. Тимошенко, створити ситуацію, коли прем’єр подасть у відставку, то повагою до закону тут і не пахне. А нехтування обіцянки, що бандити сидітимуть у тюрмах – це повага чи зневага до закону? З того всього постає питання, чи знав майдан Ющенка, коли гукав на повні груди «Ющенко! Ющенко!». Очевидно, що Ющенко в уяві майданців і реальний Ющенко – це дві цілком різні особи. Один – національний герой України, другий - амбітний чиновник малоросійської орієнтації, готовий жертвувати національним відродженням України заради власної кар’єри, особа без хребта, згодна з тих же міркувань амнестувати злодіїв, хабарників та вбивць, здатна зрадити своїх спільників і піти на змову з ворогами Майдану, людина страшно ревнива до своїх соратників, яким народ виявляє більше симпатій. Цей синдром відбився і на доборі оточення лідера: це не беззавітно віддані Україні люди, а очікувачі теплих крісел від свого патрона, якого вони можуть і зрадити, коли це буде їм вигідно.
Підтримка Ющенком двох державних мов в Україні, свідчить про відсутність у нього якостей патріота і державного мужа. 85% учасників Помаранчевої революції – це прихильники національної ідеї, отже мовні уподобання Ющенка суперечать Майдану. Очевидно, ці уподобання мають забез-печити йому другий президентський термін – можливо, у коаліції з ворогами революції. Особиста кар’єра для Ющенка вища від національних інтересів українців. Ющенко хоче будувати Малоросію. А це аж ніяк не збігається з прагненнями його союзников: КУНу, Руху та інших.
Отже в такій ситуації усі патріотичні сили, що входять до блоку Ющенка, мають вийти з цього блоку й утворити свій незалежний блок, який і далі підтримуватиме урядову більшість за винятк-ом мовного питання. Чи вийдуть вони? Чи їхні лідери будуть триматися за посади, одержані з ласки владики? Якщо будуть триматися, то не виключено, що малороси Ющенка укупі з «українцями» Януковича, комуністами та соціялістами наберуть 300 голосів у Верховній Раді, потрібних для ліквіда-ції України і розбудови Малоросії. Отож, зважте на цей факт проводирі патріотичних сил: Україна в небезпеці!
3. Блок Ю. Тимошенко. Під оглядом верховенства закону до лідера блоку Ю. Тимпшенко не можна мати претензій. Бувши віце-прем’єром у кабінеті Ющенка, а згодом і прем’єр-міністром, Ю. Тимошенко не мала конфліктів із законом. Вона старалася спинити незаконну приватизацію й додер-жати обіцянки, даної Майдану, що бандити сидітимуть у тюрмах.
Щодо ставлення до державної мови, то Ю. Тимошенко висловлюється за одну державну мову в українській державі. Цю позицію підкріплює і той факт, що від блоку БЮТ, скільки мені відомо, не надійшов жоден проект до президії Верховної Ради про утвердження імперської мови в Україні, тоді як від комуністів, соціялістів, янучарів та від блоку Ющенка такі проекти надійшли. І це тоді, коли офіціоз блоку БЮТ «Вечерние вести» видавано російською мовою, та й сама Ю. Тимошенко у побуті скоріше російськомовна, ніж україномовна. Але це не заважає їй розуміти, що в державі Україна має бути одна державна мова – українська. Російській же мові Конституція України гарантує дуже широкі права, яких цілком досить для того, щоб російськомовне населення почувало себе абсолютно комфортно у країні, де державна мова неросійська. Щождо бажання надати російській мові статусу державної, то це не забезпечить громадянського миру в суспільстві, а навпаки: конфлікти між при-хильниками двох мов не скоротяться, а наберуть розмаху. Тому, мудрий державний діяч ніколи не буде домагатися двох державних мов у країні, де це домагання є не стільки бажання широких мас, як карта п’ятої колони у політичній грі, розрахованій на відродження імперії зла.
Правда, окремі члени блоку БЮТ часом висловлюють у пресі думки, які цілком можна розці-нювати як українофобські. У такій ситуації позиція лідера блоку є визначальною. А лідер БЮТ своїм ставленням до національно-мовного питання є чи не єдиний політичний діяч, який добро нації ставить вище від власної кар’єри. 3. Блок В. Литвина. За останній час лідеру цього блоку не можна закинути нехтування зако- ну, але за лідером тягнеться «хвіст» від часів його праці в адміністрації Кучми. В. Литвин може стати справжнім державним діячем на перших ролях у державі, але для цього йому треба чесно покаятися у тих гріхах, які він допустив під рукою Кучми. Якщо він цього не зробить, то його політична кар’є-ра навряд чи матиме перспективу. У ставленні до державної мови, В. Литвин стоїть на мудрих позиціях Юлії Тимошенко: він за одну державну мову.
5. Соціялісти О. Мороза. Про ставлення до верховенства закону О. Мороза дуже промовисто говорить факт, що саме він причетний до розгортання касетного скандалу, а отже і до торжества за-кону. Щодо державної мови, то соціялісти Мороза мали б усвідомити, що згідно з ученнями осново-положників соціялізму пригнічення мов колоніяльних народів – це спадщина колоніялізму, і соціялістам аж ніяк не личить розпинатися за панування імперської мови. Нездатність деяких соціялістів опанувати українську мову – дуже яскраво свідчить про розумові здібності окремих осіб. Як можна з таким інтелектуальним рівнем претендувати на керування державою?
6. Комуністи. Поняття комуністів про законність розходяться з людськими поняттями: вер- ховенства закону комуністи не визнають, а визнають диктатуру комуністичної мафії, яку вони звуть диктатурою пролетаріяту, дарма що і Маркс, і Ленін, і Троцький, і Сталін до пролетаріяту мали таке відношення, як орангутанг до Біблії. Щодо державної мови, то комуністи і далі живуть у мертвій нині державі СССР з її імперською державною мовою. З наявними у КПУ антидержавними поглядами ця партія давно вже заслужила на те, щоб бути забороненою.
Такий розклад сил маємо сьогодні в Україні. Вибрати з цього ряснобарв’я тих, хто заслуговує на законодавчу функцію у державі нелегко. Але можна. Виключивши «законослушні» партії (1, 6), можна спинитися на партіях (2-4). Українець, який хоче почувати себе господарем у своїй державі найскоріше вибере блок Ю. Тимошенко і може бути певен, що цей блок не розчарує його сподівань. Ю. Тимошенко, бувши зраджена одномайданцем Ющенком, не пішла після цього на співпрацю з во-рожими до України силами, а й далі засвідчує свою єдність з колишнім блоком. Ющенко ж пішов на ганебну угоду з контрреволюціонерами. Отже, вибір у кожного українця в такій ситуації може бути лише один.
Відповіді
2005.12.09 | троль ak1001
Re: Святослав Караванський Небезпека-2006
1. ющенко і державна мова - насправді не так як описує автор2. тимошенко і "нема претензій" як і "верховенство права" - це вже зовсім не так
факт незаконого завозу цукру теплоходами пропустили мимо очі?
маленьку неприємність з полтавським судом при зборахх НЗФ теж забули?
2005.12.12 | Республіканець
Re: Святослав Караванський Небезпека-2006
Шановний Тролю АК1001,Дозвольте прокоментувати Ваші тези по пунктах:
> 1. Щодо "Ющенка та державної мови":
Чи Вам не здається, що наш Президент, маючи, принаймні до кінця цього року, дуже широкі повноваження, міг би зробити багато, але не зробив практично нічого для повноцінного розвитку Української держави, який є неможливим без усебічної підтримки національної культури та державної мови. А в царині національної політики, на жаль, маємо повний провал.
Я і мої друзі - члени Української Республіканської партії "Собор" (справжньої УРП, а не "Матвіюгенд"), які зробили неабиякий внесок у забезпечення перемоги Віктора Ющенка на минулих виборах, маємо повне моральне право запитати у нашого Президента: Чому ми досі не маємо справді Української України? Справжні патріоти могли би навіть терпіти подальші економічні негаразди (нам не звикати), але ми рішуче протестуємо проти подальшої русифікації (особливо в бізнесі, спорті й т.зв. поп-культурі), проти знущання з української мови навіть з боку державних службовців (наприклад, чиновників Київського міського управління юстиції, КМДА, Держбуду, Мінпаливенерго), проти перебування антиукраїнських елементів на державних посадах, тим паче високих (що, таваріщь Костусєв захищає оточення Ющенка від монопольного права Українського Народу на розбудову Української Самостійної Соборної Держави?!), проти занепаду національної культури (не президентську куму треба було призначати на посаду Міністра культури, хоч пані Білозір є справді доброю співачкою, а знайти на цю посаду вольову патріотичну людину, звернувшись хоча б до нашої партії, та надати йому широкі повноваження й відповідне фінансування для подолання наслідків царсько-совєтсько-манкуртівської політики культивування національної меншовартості та "зросійщення" українців у цій галузі, яка є стратегічною хоча б тому, що безпосередньо формує свідомість як нинішнього, так і, що найголовніше, прийдешніх поколінь).
> 2. Щодо "тимошенко і "нема претензій" як і "верховенство права" - це вже зовсім не так":
Ніхто не ідеалізує пані Юлію, проте, жодна здравомисляча людина не буде заперечувати, що за часів її прем'єрства, в умовах абсолютно неконституційного перерозподілу повноважень на користь РНБО, здійсненого Віктором Ющенком на догоду свого кума Петра Порошенка, який на той час очолював цю структуру й займався чим завгодно, тільки не питаннями національної безпеки (напр. жодна країна в світі не дозволила би, щоб 67% потужностей такої стратегічної галузі як нафтопереробна належали сусідній державі - про яку енергетичну незалежність як основу економічної самостійності та реального суверенітету може йтися?), власно, Юлія Тимошенко зробила багато для подолання численних перекручень і "тіньових схем" у національній економіці, які дісталися нам у спадок від режиму Кучми, та змогла би зробити ще більше, якщо би їй не заважали деякі, нав'язані їй під виглядом "професіоналів", члени Уряду зі "старої гвардії" та "нових олігархів". А тепер можна тільки вжахнутися, уявивши, куди заведуть енергетику й економіку в цілому такі одіозні особистості як українофоб і номенклатурник Плачков та організатор "дерібану" держмайна, вірний кучмівець Єхануров, ще й за адміністративної підтримки "заслужених пристосуванців зі стажем" - Безсмертного, Матвієнка та їм подібних...
Як патріот України, що відпрацював усі три тури Виборів-2004 головою ДВК, звільнившись заради цього з дуже непогано оплачуваної роботи, а між засіданнями ДВК щодня брав активну участь у заходах Майдану, я з усією відповідальністю заявляю: не за того Ющенка ми готові були рік тому покласти життя, який зараз підписав ганебний для всіх нас меморандум із бандитом Януковичем, воскресивши останнього з політичного небуття! І не за ту команду Ющенка, в який високі ідеали Патріотизму, Професіоналізму й Порядності наразі підмінені зовсім іншими трьома "П" - вчасним перефарбуванням, підлабузництвом та порідненням нечистих на руку кумів! Отже, якщо наш Президент і його НСНУ не можуть чи бояться якнайшвидше забезпечити повне виконання всіх обіцянок, задекларованих на Майдані (відокремлення бізнесу від політики, притягнення фальсифікаторів, "прихватизаторів" та інших бандитів до кримінальної відповідальності, безумовний пріоритет національних інтересів як у зовнішній, так і внутрішній політиці), то нехай відійдуть і дадуть це зробити іншим - тим, кому більше довіряє Український Народ. Якщо ж можуть, але не хочуть, то Український Народ матиме повне право "попросити" цю команду з найвищих державних крісел, віддавши перевагу на Виборах-2006 до Верховної Ради та місцевих Рад тій силі, яку уособлює Блок Юлії Тимошенко, що не зрадила високих ідеалів Майдану та готова йти до переможного кінця в боротьбі за повну їх реалізацію.
Слава Україні!
Володимир Іванченко,
член Ради Київської міської організації
Української Республіканської Партії "Собор"
2005.12.09 | observer
коментувати агітпроп? в сад! (-)
2005.12.09 | Craizy Frog
Правила Майдану
Те, що автор дисидент і заслужений борець за Україну і українську мову не дає йому права бути абсолютним авторитетом в політичному житті України. Правила Майдану кажуть, що ніякі попередні заслуги не виправдовують поточної фігні. Щось здалека виглядає краще, а чогось ті емігранти, які прожили там так з десяток років не знають. Караванський є такий, що він нашого життя зовсім відірвався.ІМХО це є пурга і агітпроп за Юлю. Цікаво, може адміністрація вишле Караванському фотографії її бігбордів з Севастополя?
2005.12.12 | Республіканець
Re: Правила Майдану
Шановна Шалена Жабко,Перед тим, як робити такі категоричні заяви та розповсюджувати, м'яко кажучи, недостовірну інформацію, раджу Вам грунтовно ознайомитися з усіма публікаціями на дану тему. Зокрема, наводжу нижче офіційну інформацію з персонального сайту Юлії Тимошенко (www.tymoshenko.com.ua) від 3 грудня ц.р., опубліковану також на сайті "Общественная коммуникация" (www.obkom.net.ua) 5 грудня ц.р.:
> Під час перебування у Львові в суботу, 3 грудня, Юлія Тимошенко заявила про непричетність до розміщення у Севастополі біг-бордів на тему дружби з Росією нібито від її імені. Нагадаємо, на біг-бордах, що з’явилися у Севастополі, було розміщено написи "Не просто сусідство, а тісна дружба!" і "Флотам бути, флотам дружити!", прапори Росії, України й флотів двох держав, а також портрет Юлії Тимошенко.
> За словами самої Тимошенко, це - "чорні технології", направлені проти неї самої і Блоку Юлії Тимошенко.
> "Думаю, ці біг-борди повісили ті ж люди, що запрошували за мої кошти людей до "Макдональдсу", - вважає Юлія Тимошенко. - У мене в житті є один прапор, і навіть не партійний, а національний прапор України".
> "Ми не маємо у своєму розпорядженні структур, які могли б провести розслідування, хто конкретно це зробив. Ми потурбувалися, аби цих біг-бордів не було", - додала вона.
Сподіваюсь, що всі учасники Вільного Форуму в подальшому подаватимуть лише перевірену інформацію і провадитимуть обговорення з належною толерантністю, не опускаючись до слів типу "фігня" та "пурга".
З повагою,
Володимир Іванченко
Член Ради Київської міської
організації УРП "Собор"
2005.12.12 | Республіканець
Re: Святослав Караванський Небезпека-2006
Шановні учасники форуму,Ми, члени первинної організації "Галагани" у складі Святошинської районної організації Української Республіканської Партії "Собор" (справжньої УРП, а не "Матвіюгенд"), повністю погоджуємось із тезами щодо небезпеки, яка може виникнути (з огляду на останні дії та заяви найближчого оточення Президента, зокрема, підписання ганебного для нас, активістів Помаранчевої революції, Меморандуму з Януковичем), якщо, як пише пан Святослав Караванський "малороси Ющенка укупі з «українцями» Януковича, комуністами та соціялістами наберуть 300 голосів у Верховній Раді, потрібних для ліквідації України і розбудови Малоросії".
Єдине зауваження щодо цієї статті в нас викликає досить позитивна оцінка МИшиного блоку Литвина (до речі, в статті помилково збилася нумерація - двічі проставлено №3, тоді як, за логікою, блок Литвина згадується в даній статті під №4). Члени ПО "Галагани" УРП "Собор", як і більшість наших друзів та знайомих, вважають, що в складі МИшиного блоку колишньої номенклатури, манкуртів і прихватизаторів аж ніяк не менше, ніж у НСНУ. Недаремно блок Литвина в народі влучно називають також "Діти КучМИ".
Водночас, ми цілковито підтримуємо думку пана Святослава Караванського, що "лідер БЮТ своїм ставленням до національно-мовного питання є чи не єдиний політичний діяч, який добро нації ставить вище від власної кар’єри". Саме виходячи з того, що пані Юля не зрадила й не здатна зрадити національні інтереси України та високі ідеали Майдану, наша Святошинська районна організація (як і вся справжня Українська Республіканська Партія) докладе в цей вирішальний для долі України період усіх зусиль для перемоги на виборах 2006 року Блоку Юлії Тимошенко та закликає всіх небайдужих громадян - патріотів України приєднатися до нас.
Прийшов час забезпечити реальне втілення проголошених на Майдані цінностей. Як говорив великий Тарас Шевченко: "Борітеся-поборете"!
Слава Україні!
Голова ПО "Галагани" у складі
Святошинської РО УРП "Собор" - Роман Маловський
Заступник голови ПО "Галагани",
член Ради Київської міської
організації УРП "Собор" - Володимир Іванченко
2005.12.12 | raw_stick
Re: Святослав Караванський Небезпека-2006
За всієї поваги до колишньої дисиденстської і теперішньої мовознавчо-лексикографічної діяльності автора,ця стаття - типовий взірець міркувань патріотичного західноукраїнського обивателя (насамперед сільського або "доїжджаючого"), чий "політичний аналіз" грунтується передусім на емоціях і на сліпій вірі в те, що каже телевізор.
На жаль, глибина і реалістичність усвідомлення діаспорою ситуації в Україні і, зокрема, справжніх намірів українських політиків, перебуває саме на цьому рівні.