12/13/2005 | Мінор

>дебільні кадри із фільму за лінком:

http://rep-ua.com/17498.html

Жириновський засуджує Митрофанова за фільм "Юлія". Митрофанов завжди наголошував, що образи головних героїв списані з реальних персонажів - президента Грузії Михайла Саакашвілі й екс-прем'єра Юлії Тимошенко. Чому лідер ЛДПР "прокинувся" щойно?

Про порнографічний (місцями) фільм «Юлія» чуло вдесятеро більше людей, ніж його бачили. Дивуватись нічого, адже спочатку автор фільму депутат Держдуми Росії, член фракції ЛДПР Жириновського Олексій Митрофанов зробив своєму "шедеврові" шалений «піар», а десь місяць тому, кажуть – цілком непогану презентацію у Москві, з салом, оголеними офіціантками тощо.

Натомість, сам фільм почали поширювати всього тижні два тому. Автор цих рядків належить до того обмеженого кола українських журналістів, котрі дивилися цей фільм від початку до кінця. Додивитись було важко, бо ні нормальної еротики, ні дотепних фрагментів, ні тверезих політичних алюзій там немає. Є озлобленість, примітивність, несмак. Навіть людина, котра з нехіттю ставиться до Юлії Тимошенко чи до Михаїла Саакашвілі не тішилась би такому фільмові.

Тож нічого немає дивного у сьогоднішніх коментарях Володимира Жириновського з приводу цієї історії, що вони з`явилися на Інтерфакс-Україна. Згідно з цим повідомленням лідер ЛДПР висловив нетипове для нього обурення фільмом, «від якого віддає порнографією, де є голі дівиці». До того ж, Жириновський начебто пояснював журналістам, «що в нього була зустріч із представниками Грузії, що, стверджує він, «висловили невдоволення фільмом Митрофанова». Згідно з повідомленням Інтерфакс-Україна, переймався Жириновський і тим, що «поява такого роду картин спричиняє втрату виборців ЛДПР».

Такими поясненнями лідер ЛДПР здивував, мабуть, не лише автора цих рядків, але й усіх, хто бачив, що у попередній багатолітній своїй діяльності Володимир Жириновський якось не особливо зважав на думку електорату, на моральні засади суспільства, а тим більше на емоції іноземних політиків чи громадських діячів.

Отже те, що Володимир Вольфович закликав свого однопартійця не тільки не знімати більше такого типу фільмів, але й не тиражувати вже фільм знятий та ще й «не публікувати в ЗМІ будь-які матеріали, пов'язані з цим фільмом», може свідчити про те, що «архи-твір» Митрофанова завдав удару не лише по моральних та естетичних стандартах Жириновського.

Під час спільного перегляду цієї стрічки мої російські колеги звернули увагу на нібито й друго-планову постать Вовки-карлика. Відомий багатьом з нас з радянського кінематографу актор-карлик грає роль чи то господаря, чи то лакея, чи то розпорядника того «гніздечка», в якому усамітнюються головні герої фільму – Юля і Міша. На відміну від Міші і Юлі, котрі розмовляють скоріше по-українськи, Вовка-карлик свої рідкі репліки вимовляє скоріше по-російськи. Та найголовніше, що всі учасники публічного життя у Росії, знають про використання образливої клички «карлик» на адресу однієї з кремлівських «царственних персон».

Отже, якщо кіно-аматору Митрофанову і доведеться «отвєтіть» за свій фільм, то зовсім не за Юлю і Мішу, а за Вовку-карлика.

Володимир ПАВЛІВ (Головний редактор І-Репортера)