МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Річниця УБК

12/13/2005 | Ірландець
15 грудня виповнюється п’ять років з того моменту коли невелика група людей вирішила виступити проти все загрозливішого авторитаризму влади кучми і його оточення. Тоді їх було небагато, але вже у лічені дні їх стали тисячі, десятки тисяч. Суспільство явно чекало на такий крок, воно розуміло що шлях визначений владою це шлях у прірву. Підтвердження цьому неймовірна підтримка людей. Акція отримала назву „За Україну без Кучми”. На Майдані незалежності було розбите наметове містечко яке стало місцем вільного обміну думками, спілкування людей між собою, проведенням мітингів та планування акцій спротиву.

Характерна ознака УБК, це її громадський характер. Хоч політичні партії брали участь, але вони не визначали погоди. На відміну від Помаранчевої революції. Акція була неполітичною, люди вийшли тому, що їх до цього спонукало сумління, їхні помисли були чистими. Це був чистої води громадський спротив, виступ громадянського суспільства, на відміну від деяких років по тому не підготовлений навмисне пропагандистськи, не організований політичними структурами та профінансований олігархами.

Було дивно і водночас приємно бачити, як представники різних політичних структур, ідеологічно протилежних дружньо спілкуються між собою. Саме тоді я зрозумів, що партії та ідеології розділяють людей, травлять їх один на одного. Спостерігаючи за спільністю скажімо націоналіста та комуніста я розумів, щоб вони лупили один одного вигідно їх керівникам, вони ж прекрасно можуть порозумітися. Це були класні часи. І хоч революція триває, можливо у інших формах, за допомогою інших методів, але інколи така ностальгія проймає за тією зимою. Ще в 2003 громадськими активістами 15 грудня було визначено як „День Свободи”. Тому всіх активістів та учасників, всіх бажаючих маю честь запросити 15 грудня, у четвер о 14 годині на Майдан Незалежності де зберуться люди для яких УБК одна з найкращих сторінок їхнього життя. На День Свободи за велінням душі, а не наказом президента.

Відповіді

  • 2005.12.13 | Пані

    Ставлю в Пряму дію! (-)

  • 2005.12.14 | Ірландець

    Ще одна ініціатива

    От ще одна ініціатива. Розмістіть на своєму сайті чи ЖЖ наступну кнопку

    <a href="http://www.maidan.org.ua" target=_blank><img src="http://www.ljplus.ru/img/p/r/pro_vse/88x31.gif" width=88 height=31 alt='20,68 КБ'></a>

    (з посиланням на Майдан)


    <a href="http://www.livejournal.com/users/aktyvist/" target=_blank><img src="http://www.ljplus.ru/img/p/r/pro_vse/88x31.gif" width=88 height=31 alt='20,68 КБ'></a>

    (з посиланням на розробників)
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.12.14 | Республіканець

    Re: Річниця УБК

    Цілком погоджуюсь із шановним паном Ірландцем, що характерною ознакою УБК був громадський характер цієї кампанії (до речі, в 1999-2001 роках я працював в ірландській консультаційній групі "ESBI", і саме завдяки прихильності мого безпосереднього керівника Томаса Огастіна Гераті ідеалам громадянського суспільства, я мав можливість брати активну участь в акціях УБК навіть, інколи, в робочий час). Злочинний режим Кучми тоді дійсно "допік" усім, незалежно від партійної приналежності та матеріального стану, оскільки кожний громадянин відчув загрозу власно для себе стосовно самої можливості цивілізованого розвитку особистості в таких умовах.

    Проте, не все було так безхмарно, як описує автор. КПУ як спадкоємиця злочинної ідеології КПСС, з надр якої і виріс антинародний режим Кучми, завжди була для кучмістів їхньою "ручною опозицією" та використовувала свою участь у акціях УБК, на мій погляд, виключно з метою демагогічного впливу на потенційний електорат. Принаймні, мені неодноразово доводилось чути від представників "лівого табору" учасників кампанії слівця на зразок "бандера" та "западєнєц" (хоч я народився в Києві) у відповідь на просте звертання українською мовою. Мене завжди дивувало таке неприйняття всього українського з боку "українських" комуністів і якась маніакальна відданість усьому російському. Наприклад, і в європейських країнах є компартії, але там нікому навіть не прийде в голову думка про тісні братерські стосунки, тим паче об'єднання, Польщі, Німеччини, Франції (далі за списком) з путінською Росією...

    Водночас, не можу погодитись із шановним Ірландцем, що партії, як він пише, "травлять" (тобто нацьковують) людей один на одного. На моє переконання, в справді добровільних об'єднаннях (де немає адміністративного примусу чи пошуків якогось матеріального зиску) ми гуртуємось і взаємно підтримуємо близьких нам по духу людей. Власно, саме під час акцій УБК та, пізніше, "Повстань, Україно!" ближче познайомились і здружились активісти тодішніх УНП "Собор" та УРП, що в 2002 році об'єдналися в єдину УРП "Собор", яку зараз намагається розколоти чи навіть знищити (на догоду корумпованому оточенню Ющенка) політичний аферист А.Матвієнко. Але це йому ніколи не вдасться, бо головна сила справжньої партії - то не вкрадена партійна документація і печатка, а люди, загартовані багаторічною самовідданою боротьбою, пліч-о-пліч із нашими побратимами з Блоку Юлії Тимошенко, заради розбудови та процвітання справді Української України. І з цього шляху ми не маємо права зійти, аж доки не буде обрано таку владу, на яку дійсно заслуговуємо ми, українці, що нарешті прозріли та усвідомили себе Народом - таку владу, яка в щирому служінні інтересам цього Народу бачитиме свій основний обов'язок.

    15 грудня 2000 року ми як Народ зробили перший крок, у 2002 та 2004 роках - наступні. До омріяної багатьма поколіннями героїв національно-визвольних змагань Української Самостійної Соборної Держави, в який буде забезпечено всі умови для вільного розвитку, самореалізації та добробуту кожної людини, стає чимраз ближче, але все ж таки майже так само далеко, як і на початку 1990-х, бо "вірні ленінці" Кравчук та Кучма, довівши переважну більшість людей до зубожіння, знищивши просто в зародку "середній клас", який є основою будь-якого цивілізованого суспільства, та створивши потворну кланово-олігархічну систему, відкинули Україну на багато років назад з наших досить непоганих стартових позицій. Але ми подолаємо цей шлях, хоч би яким довгим він здавався, і - я переконаний - зробимо правильний вибір навесні наступного року, а кучманоїдам, олігархам, комуністам та іншим україноненависникам - не забудемо, не поступимось, не пробачимо.

    Слава Україні!


    Володимир Іванченко,
    член Ради Київської міської
    організації УРП "Собор"
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.12.14 | Roo

      Різні партії....

      Події після 15 грудня наближали людей до якоїсь української мрії: без Кучми, без чвар і навіть - без партій.
      Ірландець може й перебільшив трохи, говорячи, що "партії нацьковують людей" одне на одне. Але ж і ви, шановний Республіканцю, у своєму виваженому дописові не втрималися від того, аби не викрити узайве "політичного афериста А.Матвієнка". Впевнений, що у будь-якого політика будь-якої партії без винятку є якісь непримиренні опоненти, які "не мають жодних ілюзій" стосовно нього. І у цьому велика прикрість т.зв. партійного життя.
      А Майдан "України без Кучми" був природнім і невимушено відкидав партійні умовності. Погоджуся з Ірландцем у цьому. Люди бачили людей. Партбоссам мабуть таке, мабуть, не зовсім подобалося. Було видно наскільки безпорадними виявилися тодішні навички "роботи" і Руху, і Соцпартії, і Собору. Агітація - ксерокопії газет, листівки тощо висіли на наметах як передноворічна мішура. Вона не заважала, але й не надихала на подвиги. Так - відрижка совка як данина звичкам і смакам українського пострадянського посполитого люду. УБК ж - своїми новими героями і самим своїм щирим і чесним існуванням - повстало як щось нове і беспрецендентне. На жаль, "ПОРА" усвідомити, що критика партій та психології партійців сьогодні - просто художній свист. Партії відверто спекулювали з Майдану УБК, з того нічого не взяли і висновки зробили переважно хибні. Якщо взагалі у партіях хтось (окрім, можливо, СПУ) сприймав той народний здвиг близько до серця. "Собор", як ми бачимо, досі воює з "комуно-фашизмом" (вітряками тобто), від Руху (УНП) взагалі, здається, лишився тільки "хітинове покриття" минувшини. Юля може тільки використовувати народні хвилі. "Наша Україна" ніколи теж не переймалася УБК. Там сто разів вшанують "героїв Крут" чи щось подібне й безпечне, але тільки не героїв 15 грудня, не кажучи вже про героїв 9 березня...

    • 2005.12.17 | Михайло Свистович

      Re: Річниця УБК

      Республіканець пише:
      >
      > Проте, не все було так безхмарно, як описує автор. КПУ як спадкоємиця злочинної ідеології КПСС, з надр якої і виріс антинародний режим Кучми, завжди була для кучмістів їхньою "ручною опозицією" та використовувала свою участь у акціях УБК, на мій погляд, виключно з метою демагогічного впливу на потенційний електорат.

      Є маленьке "але". Компартія не брала участі в УБК :)

      >
      > Принаймні, мені неодноразово доводилось чути від представників "лівого табору" учасників кампанії слівця на зразок "бандера" та "западєнєц"

      Насправді таке було рідко, хоча і траплялось. Як правило, це були приїжджі ліві, які ще не прониклися духом наметового містечка.

  • 2005.12.15 | Roo

    Луценку б і на сьогодні відпустку слід було взяти (-)


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".