12/21/2005 | Franko

Хвальсифікатори і кучмісти не сидять, і навряд чи сядуть, бо щодо них нормалізувався дискурс у вигідний для них і абсолютно незрозумілий для мене бік. Якими категоріями оперує оця "нормалізована", причесана, "об"єктивна" громадсько-журналістська думка? Янукович - не лузер, не закидане яйцями томущо, не двічі судимий шапкокрад, не проффесор, а політик і опозиціонер. Медведчук - не оператор транзитного сервера, не ключова точка виборчих фальсифікацій, не втілення антисоціалдемократії і навіть не банальний злодій і пірамідщик - він лідер об'єднаних есдеків. Кравчук - не попихач медведчуркісів, не клоун з надутими щоками, не шуфрич-два, а перший президент України. Ну куди Януковичу на нари, якщо він, бля, партія регіонів, лідер опозиції та опорна точка, блін, політичного балансу в Україні. І "кажда срань", раком вийшовши на політичну сцену, чемно отримує "психологічну недоторканість" у вигляді почесного титулу, самостійно тою сранню вигаданою і насаджуваною. Так вдало насаджуваною, що журналіст, що приходить на пресуху, думає не про те, коли це гівно нарешті відповість за всі свої карні злочини, а про те, які, значить, політичні плани і перспективи у очолюваної ним політичної сили, у якої немає жодного натяку на політичну програму, окрім прикриття власної сраки.

Ніяка люстрація не поможе, доки Янукович не стане - в будь якому контексті - спочатку бандитом, а вже потім "політиком". Люстрацію перше треба зробити в голові.

Я розумію, що інформагенція в своєму повідомленні не буде писати про Януковича чи Медведчука тими нехорошими словами, якими згадую їх я чи ти. Але цей "нормалізований дискурс" простягається значно далі, ніж телевізорний офіціоз із його пластмасовими правилами. Він простягається як мінімум в мозок президента, міністра внутрішніх справ та інших поки що "наших" у владі. Не знаю, чому це так...