01/04/2006 | ilia25

Найпопулярнішою ідеєю щодо мети, яку переслідує Росія Путіна у газовій кризі, є версія про економічний тиск на Україну якості розплати за помаранчеву революцію та прозахідну політику після її перемоги.

Але ця версія хоч виглядає цілком вірогідною, має одну суттєву ваду. Справа в тому, що Росія за нинішніх умов є практично нездатною спричинити цей самий економічний тиск у якому її звинувачують. Скільки б різких заяв не робили керівники Газпрому, факт залишається фактом -- Україна може і буде забирати з труби стільки газу, скільки вона вважатиме справедливою платою за транзит.

Власне Росія має ще спасибі Україні сказати за те, що вона не конфіскує увесь газ в трубі, оскільки транзитний котракт на 2006-й рік так і не було підписано.

Отже все що ми маємо реально -- це словесну війну. Навіщо вона потрібна Путіну? На мій погляд відповід треба шукати у внутрішній політиці як України, так і Росії. В Україні незабаром вибори. Як і рік тому, єдиною виборчою стратегією "біло-голубих" та їх союзників у Кремлі є поглиблювання міжнаціональної ворожнечі в Україні. І конфлікт з Росією, бодай лише на словах, може цьому посприяти. Ну і в самій Росії цей конфлікт (як і будь-який інший) сприяє популярності Путіна.

Найкращою стратегією української влади було б викриття кремлівської влади такою, як вона є -- безсилою та не здатною ні на що, окрім гучних заяв.