01/05/2006 | catko

http://ua.for-ua.com/analytics/2005/04/19/084317.html

19 квітня 2005 | 08:43

Паливно-енергетична криза або «цікава арифметика»
Економіка дихає газом, а в її жилах тече нафта – при порівнянні з живою істотою така аналогія напрошується сама собою. Хоча ця теза і не вичерпує всю суть ролі ПЕК у житті країни, але демонстративно підкреслює його життєво важливі функції. Причому не тільки для економіки.

Нинішні паростки енергетичної кризи можуть пробити асфальт прямо під носом у автоаматорів, не говорячи вже про бурхливий «розквіт» у газових плитах і радіаторах опалення. Але у проблеми, яка збільшується, є не тільки корінь, а й дбайливий «садівник».

Нафтогазовий центризм

Так склалося, що енергетична безпека України – це комплекс противаг між Заходом (Європою) і Сходом (Росією та іншими). Родзинка вітчизняного ПЕК не у фінансовій потужності, як у Європи і США, і не в надлишку ресурсів, як у Росії і Туркменістану – а в умінні отримувати свою користь з чужих переваг. У цій геополітичній грі головні козирі України – положення країни-транзитера, наявність нафтогазотранспортної інфраструктури і, звичайно ж, уміння «вирішувати питання». За інерцією, що залишилася з часів «совка», останній козир і був основним.

Прерогатива «вирішення питань» лежала «тяжким вантажем» на плечах керівництва НАК «Нафтогаз України» - структури, що відповідає за ПЕК у країні. Час від часу в цей процес втручався уряд і перша особа держави. З приходом нової влади і зміні керівництва НАК (призначення Олексія Івченка натомість Юрія Бойка) стали активніше залучатися інші козирі, змінився і вектор «вирішення питань» - більш чітко простежуються спроби застосування ефективних економічних важелів і відхід від прийняття рішень «за політичними мотивами» або на догоду «самим собі».

Проте, зростання цін на енергоносії і невизначеність енергетичного майбутнього країни явно вказує на величезний пласт проблем, з якими нова влада не в змозі впоратися оперативно. Деякі з уже «вирішених старою гвардією питань» викликають здивування, деякі потягли за собою лавину нових, а з деяких самі собою напрошуються певні висновки з області компетенції прокуратури.

Щоб розібратися в усьому цьому, потрібна ґрунтовна ревізія, чим, до речі, зараз і займаються відповідні органи в НАК «Нафтогаз України». Але навіть побіжного аналізу відкритої інформації достатньо, щоб зробити певні висновки.

Отже, ми маємо існуючі проблеми і вже ухвалені рішення колишнього керівництва, плюс все, що писалося з цього приводу вітчизняними та російськими ЗМІ. А 13 квітня у Києві відбулася прес-конференція, на якій екс-глава «Нафтогазу» Юрій Бойко додав до «досьє» свіжу інформацію «з перших рук». При цьому у світлі нових фактів те, на що раніше говорили – біле, чомусь бачиться чорним. І якщо взяти вже реальні наслідки і підвести під них базу аргументування, вийде досить струнка система – ні дати, ні взяти теорема, доведена самим Бойком. Причому, арифметика виходить дійсно цікава.

Теорема перша. Австрійська

Дано: Туркменський газ і газ «Газпрому».

Задача: Подати туркменський газ до України, транспортувати газ «Газпрому» до Європи.

Ресурси: Труби з Туркменії до України територією Росії – належать „Газпрому”. Труби на території України – належать НАКу. Транспортує газ посередник – оператор транзиту.

Слід довести: Прибуток від транзиту газу Україні не потрібен.

Доведення від Бойка. Якраз перед зміною влади в Україні Юрій Бойко підписує пакет документів, згідно з яким формується довгострокова система постачання газу Україні. Оператором стає компанія «РосУкрЕнерго», засновники якої – російський «Газпромбанк» і австрійський Raiffaisen Investment AG. За наполяганням Юрія Бойка, роль лобіста інтересів України відводиться австрійцям, про що неодноразово повідомляли російські ЗМІ. Де-факто ж все, що одержує Україна – один голос у дорадчій раді. На питання, якими критеріями керувався «Нафтогаз» при виборі Raiffaisen Investment AG, що представляє інтереси України, пан Бойко відповів: «...українські інтереси цей банк не представляє. Критерій був один, хто дасть гроші на реконструкцію транзитної системи з Узбекистану та Казахстану. Обсяг вкладень був етапним: перший етап - 400 млн, другий -3,5 млрд доларів. Заковика там одна - чому на сьогодні ні російська сторона, ні банк конкретно не починають реконструкцію - вони чекають результатів міжнародного аудиту запасів газу в Туркменістані і при отриманні доказів, що ці запаси існують і забезпечать необхідний рівень проходу саме 60-80 мільярдів кубів газу на рік, ці інвестиції виділятимуться».

Все добре виходить: віддати прибуток за поставки і транзит у рахунок майбутніх інвестицій після міжнародного аудиту. Іншими словами, просто віддати. А прибуток нам не потрібен. Що й слід було довести.

Контраргументи: за підрахунками російських аналітиків, упущена вигода «Газпрому» від діяльності попередника «РосУкрЕнерго - Eural TG», за 2003 рік склала $767 млн, при цьому російський бюджет недоотримав $184млн податків. За прогнозами, доходи Raiffaisen Investment AG і «Газпрому» в поточному році прогнозуються на рівні близько $1 млрд для кожного з співзасновників, причому при збільшенні об’ємів транзиту ця цифра становитиме до $1,5-2 млрд. на рік.

Висновок: робіть самі.

Теорема друга. Просторово-часова парадоксальна

Дано: Дефіцит газового балансу України в 8 млрд. кубометрів, про що заявив Олексій Івченко і підтвердив член правління НАК «Нафтогаз України» Микола Гончарук.

Задача: Ліквідовувати дефіцит

Ресурси: Якраз ресурси й треба відшукати

Слід довести: Марення все це, ніякого дефіциту не існує.

Доведення від Бойка: фраза без коментарів: «Стосовно дефіциту газу, з яким зіткнувся новий керівник НАК, то я думаю, що його спочатку просто ввели в оману, в подальшому я таких заяв вже не чув»

І коментарі: якщо про дефіцит газу мовчать, значить, його немає. Що й вимагалося довести. А тим часом ціна «доказу» досить солідна – за найскромнішими підрахунками, $100 млн. Рішення проблеми тільки в одному – закупити газ , якого не вистачає. За живі гроші, звичайно.

Висновок: дорого, проте...

Теорема третя. Борги повинні не довго...

Дано: Борги російському «Газпрому» за поставлений газ.

Задача: Розрахуватися з боргами.

Ресурси: Оплата за транзит газу «Газпрому».

Слід довести: Краще заплатити зараз, але більше, ніж потім, але менше. І жити спокійно.

Доведення від Бойка: Питання погашення боргів для Юрія Анатолійовича справи честі: «... для нас було справою честі щонайшвидше ліквідовувати цю заборгованість... А критика звучить на нашу адресу зі сторони особисто прем’єр-міністра Тимошенко. Тому, коли вона мені сказала, що можна жити і з боргами, звичайно - їй можна жити з боргами, тому що корпорацію «ЄЕСУ» асоціюють тільки з прізвищами Тимошенко і Лазаренко. «Нафтогаз України» собі такої розкоші дозволити не міг, тому що це обличчя країни і звичайно, ми не могли дозволити, щоб країна у нас постійно мала якісь борги...». Шляхетно, проте. Особливо якщо врахувати, що «життя з боргами» стало для Бойка неможливим у серпні 2004 року, якраз перед виборами. Схема погашення боргу, на думку екс-глави НАК, питань не повинна викликати: «Газпром» переуступав борги НАК ($1,62 млрд) «Зовнішекономбанку» за 23% ($0,373 млрд.), банк перераховує «Газпрому» $1,250 млрд, які всі ці гроші перераховує НАК як аванс за транзит газу в 2005 – 2009 роках. Гроші на рахунку НАК довго не залежалися – всю суму в $1,250 млрд «Нафтогаз» відразу віддає в рахунок оплати старих боргів. Цікава арифметика.

Але це не все – в рахунок того ж боргу НАК погоджується протягом п’яти років щорічно віддавати «Газпрому» 5 млрд. кубометрів газу, які від цього ж «Газпрому» одержує в оплату за транзитні послуги. Такі умови, за словами Олексія Івченка, «.невигідні компанії, тому що російська сторона постачає газ за ціною 50 дол. за 1000 кубометрів, а купувати нам додатково і за гроші доведеться газ, який значно дорожчий...».

Тобто, швиденько розрахувалися з боргами – і тепер можемо жити, неважливо як.

Що й потрібно було довести. А по суті розраховуватися з боргами тепер доведеться не Бойку, а тим, хто міг «жити з боргами».

Висновок: з боргами жити не заборониш.

Теорема четверта, або теорема Хеопса

Дано: Зростання цін на бензин

Задача: Врегулювати ринок

Ресурси: Нафтопереробні підприємства.

Слід довести: Регулювання ринку – справа другорядна. Головне – розв’язати проблеми з власністю.

Доведення від Бойка: Після бензинової кризи у травні минулого року з подачі Бойка у Кучми народжується рішення щодо формування вертикально інтегрованої нафтової компанії (ВІНК) на базі «Нафтогазу» шляхом передачі їй державного пакету акцій двох нафтопереробних заводів: Кременчуцького (Укртатнафта) і «Галичина». Логіка тут така: максимально збільшити вплив держави на ринок.

Але логіка логікою, а вийшло як завжди. Спочатку ЛД ґрунтовно злякав ринок, зопалу вирішивши віддати акції компанії «Укрнафта», власники якої славляться успішною практикою розмиву державних пакетів. Потім передумав і ощасливив Юрія Бойка новими ліквідними активами, а що за цим скандали пішли – так це так, витрати виробництва. Спочатку «ушли» Голову правління кременчуцький НПЗ Павла Овчаренка, призначивши на його місце «богоугодного» Глушка, потім за допомогою податкової ґрунтовно труснули «Галичину».

У результаті: Юрій Бойко став одноосібним розпорядником активів. Зараз у судах оскаржується центральна ідея створення ВІНК, ставляться під сумнів проекти модернізації Кременчуцького НПЗ компанією LG, а ціни на пальне красномовно свідчать про її горезвісну ефективність. І так само красномовно Юрій Бойко дає вказівки з приводу подальшого розвитку кризи: «...мені видається, що слід продовжити ту роботу, яка була розпочата, з формування ВІНК і впливу держави на ринок нафтопродуктів...». Та ні вже, дякуємо. Експерти приходять до висновку, що ця схема і привела до сьогоднішньої кризи. Михайло Гончар, віце-президент фонду «Стратегія-1», про спільне дітище Бойка та Кучми висловлюється без зайвих прикрас: «Ніякого відношення до стабілізації на ринку нафтопродуктів, я б назвав – псевдостабілізації на ринку нафтопродуктів, створення ВІНК у тому вигляді, в якому вона була, не мало. Стабілізуючим чинником тоді був політичний чинник».

Втім, Юрій Анатолійович не соромився роздавати поради нинішньому керівництву країни і НАК: «.Якщо буде впроваджений принцип, яким керувалися в минулі роки, а саме - завантаження кременчуцького заводу за рахунок державних ресурсів, а якщо ви пам’ятаєте, ми закупляли понад 300 тис. тонн нафти за рахунок коштів держави, і якщо будуть дані певні податкові пільги щодо акцизу, то у мене немає сумніву, що ціни зупиняться на цьому рівні.». У минулі роки – це, за версією пана Бойка, листопад-грудень 2004 року, коли ураган сьогоднішньої кризи ще не видував з кишень громадян по 3.20-3.30 за літр бензину А-95. І чомусь пан Бойко не сказав, що потужності кременчуцького НПЗ використовувалися далеко не на повну котушку. В січні-березні цього року НПЗ переробив 1656,3 тис.тон нафти, що становило 86,6% від об’ємів аналогічного періоду 2004 року. Досить дивний розподіл об’ємів переробки і за місяцями: січень – 575,54; лютий – 472,36; березень – 608,4 тис. тон. Чомусь не допомогли Бойку, який у лютому ще був головою «Нафтогазу», ніякі «принципи».

Чи не через те виник ажіотажний попит на пальне в період посівної і відповідний стрибок цін – через недостатнє завантаження одного з головних НПЗ країни в критичний період? І що ще, як не ті «превентивні заходи», метою яких була спроба перерозподілу сировинних і фінансових потоків на догоду Юрію Бойку, могло на даний момент намалювати такі цифри на стелах автозаправок? Хочеш врегулювати ринок – візьми контроль у свої руки. Хочеш узяти контроль – перерозподіли власність. Виходить, що це і є головне завдання. Що і вимагалося довести.

Висновок: Бойко-сюрреаліст намалював нереальні ціни на бензин.

Теорема життєва, вона ж аксіома

Як бачимо, логіка у колишнього державного мужа залізна. Головне посилання – ми все робили, робимо і робитимемо правильно. А все, що роблять інші – ні в які ворота не годиться. Дійсно, ну куди ж годяться влаштовані Кабміном перевірки НАК «Нафтогаз»? Все це, на думку екс-глави «Нафтогаз України» - суцільна провокація. «... Перевірки, які проходять... за ініціативою прем’єр-міністра Тимошенко і контролюються особисто нею... відносно «Нафтогазу України» вони носять чисто замовлений характер, кінцевою метою яких є зібрати якомога більше матеріалів для порушення кримінальних справ на колишніх керівників...».

«...вище керівництво «Нафтогазу України» у своїй роботі керувалося дотриманням національних інтересів і проводило політику, направлену на захист вітчизняних виробників і споживачів. Якщо будуть пред’явлені якісь незаконні звинувачення, ми діятимемо в законодавчому полі з адвокатами без заїжджання, без від’їзду.» - заявив Юрій Бойко вже після того, як оголосив про свій відхід у політику. Воно, загалом, і правильно. Краще в політику, ніж у в’язницю. І ця теза не вимагає доказів, це – аксіома.
«ForUm»