Думаймо по-українськи на втором государствєнном?
01/17/2006 | Майдан-ІНФОРМ
На моїй кухні висить на стіні те, що колись звали „колхозніком” або „брехунцем”. Оскільки колгоспів уже немає, залишається називати згаданий інформаційний пристрій „брехунцем”. Але чому власне, брехунцем? Тепер брехунець не бреше. Це колись брехав. За умов повної свободи слова і преси брехунець правду каже. Хоча, якщо уважно слухати брехунець, правда у кожного нині своя. Отож назвем згаданий інформаційний пристрій його справжнім іменем - „радіо”. Колись казали: „А радіо сказало....” І коли вже радіо сказало, то це було істинно. Навіть якщо воно казало, що товариш Сталін є „геніальним вождьом всєго прогресівного чєловєчєства” або повідомляло, що якийсь „вєрний лєнінєц” і член Політбюро зізнався на Луб’янці, що є агентом відразу двох іноземних спецслужб.
Радіо настирливо закликає мене думати по-українськи і обіцяє зробити „русский язык вторым государственным”. Думати по-українськи закликає Президент Віктор Ющенко. Звичайно ж, закликаючи думати по-українськи, Президент не має на увазі думання як процес психолінгвістичний (думати українською мовою). Президент закликає нас думати і діяти в інтересах України і українського народу. Сам вислів „думати українською мовою” був би, справді, тут не зовсім коректним, оскільки люди думають не словами, а образами і поняттями, хоча багато людей помилково вважають, що вони думають певною мовою і відповыдно сприймають згаданий заклик Президента.
З приємністю згадую часи, коли я не займався політикою а займався психолінгвістикою – наукою про психофізіологічну природу породження і сприйняття мовлення . У цьому зв’язку неможливо утриматися, щоб не повторити окремі тези зі своїх статей і монографій. Марксистсько-ленінське вчення про мислення (думання) за допомогою слів, тобто певної мови, є недоведеним. Фізіологічна природа мислення є одинаковою для всіх людей. Але свої думки різні люди висловлюють різними вербальними стереотипами, тобто різними мовами. Слова є не засобом думання, а засобом кодування і декодування думок. Мова ж є не лише „средством общения”, як вчив В. Ленін. Мова є основним національним кодом кожної нації.
Чим ми, наприклад, відрізняємо французів від німців? Та тим, що француз спілкується з іншими французами французькою мовою. Німці ж спілкуються між собою німецькою а росіяни російською. Велика національна проблема України полягає в тому, що більшість тих, хто вважає себе українцями, українською мовою поміж собою не спілкуються. А не спілкуючись українською мовою, вони тим самим національно розкодовуються або, вживши фізичний термін, національно розмагнічуються.
„Какая разніца!?, - обурено вигукнуть ті, кого я цією сентенцією зачепив за живе. А в тім то і справа, що „большая”! Уявімо собі поляка, який ходив би Варшавою і до всіх звертався б по-німецьки чи по-російськи. Українці, які відмовляються спілкуватися українською мовою (розуміють вони це чи ні), фактично згодні створити якусь іншу етнічну спільноту. Уявімо собі на одну мить Україну, де всі без винятку говорять лише російською мовою. Це вже була б не Україна. Це було б щось інше. Розукраїнення мільйонів українців стало нині чи не найбільшою проблемою України. Ця проблема має ширше значення, ніж це може здатися на перший погляд. Українець, що заповзято відстоює гасло „Даешь второй государствєнный!!”, вже не є українцем у термінологічному сенсі цього слова.
Мова і національний патріотизм є поняттями взаємопов’язаними. Вони мають стосунок до стану суспільної свідомості та характеру ставлення до української держави. Боюся, що цього не розуміють автори агітаційного ролика для Ющенка. Не виключено, що цього не розуміє і сам Президент. А дарма! Якби він ще раз поглянув на свою електоральну мапу, то переконався б, що між ставленям до української мови і кількістю поданих за нього голосів існує пряма кореляція, яку спростувати неможливо. Там, де української мови майже зовсім немає, там майже всі голосували проти Ющенка. І навпаки. Мабуть, не випадково усі без винятку комуністи в нашому парламенті дисципліновано вживають словосполучення „народ Украины” і ніхто з них ніколи не вжив словосполучення „украинский народ”.
Здавалося б, „какая разніца”! „Разніцу” добре розуміють Петро та Іван Симоненки. Це, якщо хто не знає чи призабув, саме той Іван Симоненко, що входить до виборчого списку блоку Наталії Вітренко „Народная опозиция” та очолює партію „Украина-Русь”. До речі, чи не найкраще розуміється у цих проблемах сама „ваша і наша Наташа”. Публічно виступаючи, Н. Вітренко, уважно стежить за своєю термінологією і нарочито вживає тільки її любиме вербальне кліше „народ Украины”. Немає, мовляв, українського народу, тобто української нації, а є лише населення, що живе на території України і палко мріє про воз’єднання з Росією та Білорусією. І вже давно воз’єдналося б, якби не кляті націоналісти, або, як висловилась колись Н. Вітренко, „петлюровцы недобитые”.
„Недобитые” ніяк не можуть сьогодні дійти згоди і на нинішніх парламентських виборах знову йдуть кількома виборчими блоками Але є речі, які їх завжди об’єднуюь. Вони ніколи не зраджують української мови. Вони не зраджують національній ідеї, під якою вони розуміють не ідею ситого життя, а ідею української України, бо розуміють, що ситого життя, доброго порядку і поваги з боку сусідів не буде доти, доки в Україні не стануть відроджуватися український дух, українське слово, українська книжка, українське кіно тощо, тобто доки українці не стануть повертатися до своїх національних коренів і відчувати себе згуртованим національним колективом. Саме тому нашому українському Президентов варто доповнити свій рекламний ролик такими словами „Спілкуйся українською!”. Проте б’юсь об заклад, що Президент Ющенко цього не зробить. Він не закличе українців не соромитися своєї мови, як не зробили цього українці Кравчук і Кучма, бо у свідомості усіх їх трьох жив і досі живе страх бути звинуваченими у націоналізмі з боку шовіністів та розукраїнених українців.
У наших лідерах ще живе дух російського інтернаціоналізму. В. Ющенко ще нічого не зробив для захисту української мови і, найімовірніше, бачить перспективу двомовної України, тобто України, до якої кличе і збирається вести українців В. Янукович.
В. Янукович щопівгодинно обіцяє українцям „второй государствєнний”. При цьому він звертається до всієї України російською мовою, точніше, російськими словами, бо фонологічних аспектів істинно російської мови В. Янукович не дотримується. Акцент видає в ньому сина білоруса і росіянки, що виріс на Україні. Проте суть не у фонології. Суть у політиці.
Чого хоче і що обіцяє політик Янукович? Він обіцяє українцям проголосити російську мову другою державною на тій підставі, що в Україні є „рускоязичноє насєлєніє”. Янукович вдає, ніби він не розуміє, що проголошення російської мови другою державною призведе в умовах панування російської мови в більшості міст України і в Киві до швидкого і повного витіснення української мови з усіх сфер суспільного життя. Українська мова залишиться лише в селах, які через двадцять-тридцять років вимруть, та в Галичині і на Волині, яким, як обіцяла „ваша і наша Наташа”, буде надано статус автономій, тобто які буде перетворено в українські резервації. Уся інша Україна „Украиной” станет. Янукович це розуміє, бо професор. Професор, але не українець. Якби він був українцем, він змилувався б над нещасною українською мовою і зробив би все від нього залежне, аби українці згадали, що вони українці і закликав би українців Донбасу з пошаною ставитися до своєї мови та спілкуватися нею, навчати її своїх дітей та онуків.
Невже Янукович не розуміє, що проголошеня російської мови державною в Україні назавжди позбавить українців Донбасу, Слобожанщини, Січеславщини можливості повернутися до воїх національних витоків. У цих краях створиться замість українців нова нація. Вона фактично вже створена. А держава з двома державними націями і двома державними мовами є хиткою державою. Сєвєродонєцк був для нас першим дзвіночком. Якщо обіцянка білоруса Януковича, єврея Колєснікова, росіянина Кушнарьова і казанського татарина Ахмєтова здійсниться, дзвіночок стане дзвоном, який розколе українство на дві нації і дві держави. Але цього не станеться. Бо в Україні крім них і тих, хто їх підтримує, є ще українці, які готові боротися за українську Україну на виборах і після них. Може, дасть Бог, і Президент їм підсобить. Адже думає він по-українськи.
Юрій Гнаткевич
канд.педагогічних наук,
депутат Верховної Ради 1-ого скл.
Відповіді
2006.01.17 | alex
Re: Думаймо по-українськи на втором государствєнном?
Підтримую автора в тому плані, що враховуюче те, що Україна тривалий час вважалася(робилася) "малороссиєю", в ній повинна бути лише одна державна мова - УКРАЇНСЬКА. Так скоріше заживуть рани нанесені "старшими братами".Стосовно того, що держава з двома мовами - хитка, можу посперечатися, розглянувши, наприклад, Канаду.
2006.01.17 | alx_1904
Re: Думаймо по-українськи на втором государствєнном?
alex пише:> Стосовно того, що держава з двома мовами - хитка, можу посперечатися, розглянувши, наприклад, Канаду.
Я бы добавил Швейцарию, Бельгию, Финляндию....
Заодно спросил бы, а какой гос. язык в Ирландии, а?
Все вышеперечисленные, особенно Швейцария, просто образец неустойчивости....
2006.01.17 | jz99
Канада, Швейцарія …
alx_1904 пише:> > Стосовно того, що держава з двома мовами - хитка, можу посперечатися, розглянувши, наприклад, Канаду.
> Я бы добавил Швейцарию, Бельгию, Финляндию....
> Заодно спросил бы, а какой гос. язык в Ирландии, а?
> Все вышеперечисленные, особенно Швейцария, просто образец неустойчивости....
Ви не повірите, але Велика радянська енциклопедія чесно розповідає, що три основні мови Швейцарії не є мовами корінного етносу. Це мови сусідніх держав, які свого часу боролися за ці землі. А четверта державна мова, прийнята у такому статусі в останню чергу і з великим запізненням порівняно з трьома першими — ретороманська, ось це і є мова корінного населення, котрого залишилося вже мало, переважно у горах.
Про Канаду нагадати, хто там корінний етнос? А про спробу Квебека відділитися?
Не знаю, чи ото брешуть, але кажуть, що у Бельгії насправді прохолодні стосунки між різномовними мешканцями.
Ірландія чимось схожа на Україну: там теж живуть землероби, які дуже люблять свою землю (пам’ятаєте ”Ті, що пішли з вітром”, там і про це теж), нікого їм загарбувати не треба, тому страждають від інших; ірландська мова також дуже близька до мови сильнішого сусіда, тому виникає міжмовна інтерференція, котра шкодить мові, що не має політичної підтримки. Ірландія що, не боролася за свою незалежність?
Фінляндія прийняла другою державною шведську, віддаючи шану Швеції за її підтримку фінів у їхній боротьбі за незалежність своєї країни.
2006.01.17 | капітан Немо
Був навіть сюжет по ТБ
jz99 пише:> Ви не повірите, але Велика радянська енциклопедія чесно розповідає, що три основні мови Швейцарії не є мовами корінного етносу. Це мови сусідніх держав, які свого часу боролися за ці землі. А четверта державна мова, прийнята у такому статусі в останню чергу і з великим запізненням порівняно з трьома першими — ретороманська, ось це і є мова корінного населення, котрого залишилося вже мало, переважно у горах.
> Про Канаду нагадати, хто там корінний етнос? А про спробу Квебека відділитися?
> Не знаю, чи ото брешуть, але кажуть, що у Бельгії насправді прохолодні стосунки між різномовними мешканцями.
Так, був навіть сюжет по ТБ, не пам"ятаю, який саме канал. РОзповідали і брали інтерв"ю у різномовних мешканців. Там , здається, йде конкуренція між французькою та голандською общинами. Ненавидять одні інших - просто жах.
Для мене взагалі було навіть відкриттям, що Бельгія виникла щось всього зі сто років назад.
Та й взагалі , двомовних країн набагато менше, ніж одномовних. А ті двомовні країни, котрі є, мають за другу державну мову мову колишніх колонізаторів, наприклад, Індія- англійську, Алжир-французьку, Бразилія - португальську...
2006.01.17 | damoradan
Очень похоже
на статьи конца 80х. Тогда казалось: украинский язык - путь к демократии и благосостоянию. На самом деле, путь к демократии и благосостоянию - это развитие гражданского общества. Не стоит упрощать проблему. Оттого, что Безсмертный говорит по-украински, он умнее не стал.2006.01.17 | Rus36
Re: Очень похоже
damoradan:>На самом деле, путь к демократии и благосостоянию - это развитие >гражданского общества
Путь к демократии - да - развитие гражданского общества, а благосостоянию - поднятие экономики, чего не гарантирует развитие гражданского общества.
2006.01.17 | damoradan
Re: Очень похоже
Rus36 пише:> damoradan:
>
> >На самом деле, путь к демократии и благосостоянию - это развитие >гражданского общества
>
> Путь к демократии - да - развитие гражданского общества, а благосостоянию - поднятие экономики, чего не гарантирует развитие гражданского общества.
Это в России и в Китае демократия - отдельно, а развитие экономики - отдельно. Украина - европейская страна, нам с вашей азиатчиной не по пути. До свидания.
2006.01.17 | Rus36
Re: Очень похоже
damoradan:>Украина - европейская страна
Сколько не говори: "Халва", во рту слаше не станет.
2006.01.17 | Леонід
Діійсно схоже. Бо проблема залишилася
В кінці 80-их років минулого століття мовне питання в Україні стояло як складова частина національно-визвольних змагань. Як одне зі складових до осягнення українцями своєї державності. Якщо це питання не вирішене, значить не до кінця вирішене історичне питання - маємо Українську державу чи якусь іншу з назвою Україна.А щодо Безсмертного - погоджуюся цілком. Памятаю, як дехто з комсомольців в кінці 80-их засуджував СССРу за те, що творів ката Лєніна мало по-українськи. До речі, він сьогодні в парламенті сидить.
2006.01.17 | Роман ShaRP
Как всегда.
>Мова є основним національним кодом кожної нації.>Велика національна проблема України полягає в тому, що більшість тих, хто вважає себе українцями, українською мовою поміж собою не спілкуються.
>А не спілкуючись українською мовою, вони тим самим національно розкодовуються або, вживши фізичний термін, національно розмагнічуються.
>Розукраїнення мільйонів українців стало нині чи не найбільшою проблемою України.
Обычный набора бездоказательных этно-национал-патриотических догм от Гнаткевича. Обрыдло.
Да, я не хочу разговаривать на одном языке с идиотами, которые считают, что ничего главнее "національного первня в житті спільноти", і "мови спілкування" нет.
2006.01.17 | Роман ShaRP
Дополнение: правильная, имхо, позиция по языковому вопросу.
http://maidan.org.ua/static/mai/1132350427.htmlН.А.Д.О.: Любить Украину
Украинский язык, как предмет спекуляций
Вообще, проблема языка, как способ получения политических дивидендов и инструмент политики «разделяй и властвуй», стала чуть ли не основной темой недобросовестного пиара множества политических сил, от «коммунистов» до «народных демократов» и «регионалов». Во многом благодаря спекуляциям на этой теме они получали стабильное парламентское большинство в Раде, после чего немедленно сдавали вопрос в архив до следующего осложнения ситуации.
Несмотря на то, что вопрос языка муссируется уже полтора десятка лет, остается без внимания один-единственный нюанс. Украинский имеет в нашей стране статус единого государственного языка. Но является ли он единственным языком, на котором общаются между собой представители украинского народа?
Столетиями на территории нашей страны жили люди, которые разговаривали на множестве различных языков. Если вспомнить историю, то можно смело утверждать, что внутри многоязычного украинского общества никаких лингвистических проблем с взаимопониманием людей, говорящих на разных языках, не было. Шевченко и Гоголь, Булгаков и Шолом-Алейхем, Франко и Бабель – все они черпали вдохновение на украинских землях и творили шедевры, которые составляют золотой фонд и мировой, и украинской культуры, независимо от того, на каком языке написаны. Проблемы возникают тогда, когда вопросами языка занимается государство.
Наша позиция по данному вопросу проста.
Есть независимое украинское государство. Есть государственный язык. Он является родным для большинства жителей нашей страны, а статус государственного означает, что его используют при работе государственные служащие. Точка.
Есть сферы деятельности, которые не находятся в компетенции государства. Это - личная жизнь, общественная деятельность, коммерция. Наконец, это местное самоуправление, как право граждан самостоятельно решать вопросы местного значения. Закон Украины «О ратификации Европейской конвенции региональных языков и языков меньшинств» предоставляет гражданам полное право пользоваться в этих сферах теми языками, общение на которых принято на данной территории.
Если государство будет четко придерживаться требований Закона, никакого «ущемления по языковому признаку» не будет. Точка.
В то же время мы категорически выступаем против предоставления статуса «второго государственного» каким-либо другим языкам (русскому, молдавскому, венгерскому, еврейскому, словацкому, татарскому), ибо это не улучшит жизнь народа, но существенно повысит затраты на бумаготворчество и содержание государственного аппарата.
Мы считаем, что госслужащие должны разговаривать на одном языке. Чиновник, не знающий государственного языка, профессионально непригоден; точно так же профессионально непригоден врач, не знающий латыни. Однако за пятнадцать лет наше государство, которое обязано заботиться о развитии государственного языка, так и не удосужилось создать условия для изучения его всеми желающими. В этой ситуации требование знания языка выглядит как дискриминация граждан, которые по каким-либо причинам не изучали его в детстве, а сам язык оказывается искусственно насаждаемым.
Невозможно искренне полюбить то, что кажется насильно навязываемым. Поэтому в итоге нынешняя государственная политика старательно культивирует ненависть к украинскому языку и активное его неприятие со стороны неукраиноязычного населения. И нет сомнений, что это делается умышленно, как часть политики «разделяй и властвуй».
На сегодняшний день в защите от государства нуждается не только украинская нация, но и украинский язык, который оно своими неуклюжими действиями, умышленно и неумышленно, дискредитирует .
А если на минуту представить себе, что в Украине окажется два государственных языка, то гражданам нашей страны останется только посочувствовать. Например, все документы в госорганы придется подавать в четырех экземплярах – по два на каждом из государственных языков. Или Вы думаете, что чиновники сами, под личную ответственность, будут при необходимости делать переводы или снимать ксерокопии?
2006.01.17 | капітан Немо
Re: Дополнение: правильная, имхо, позиция по языковому вопросу.
Якщо ухвалять російську мову другою державною, я категорично буду не допускати , щоб моїх дітей змушували вивчати в школі російську мову.А також всюди буду ДЕМОНСТРАТИВНО розмовляти лише українською мовою. І ще щось придумаю.
2006.01.17 | Леонід
Re: Как всегда.
В захопленні від вАШОГО НЕПОХИТНОГО ПРАГНЕННЯ ствердити московське наречіє в якості єдиного аргумента. Якщо Вам байдуже мовне питання, спілкуйтеся зі своїми рідними й близькими на санскриті. Вас поважатимуть сусіди!2006.01.17 | Роман ShaRP
Re: Как всегда.
Леонід пише:> В захопленні від вАШОГО НЕПОХИТНОГО ПРАГНЕННЯ ствердити московське наречіє в якості єдиного аргумента.
Не понял, что вы хотите сказать.
> Якщо Вам байдуже мовне питання, спілкуйтеся зі своїми рідними й близькими на санскриті.
Зачем?
> Вас поважатимуть сусіди!
Вряд ли.
2006.01.17 | SpokusXalepniy
В мене питання до Майдан-Інформ-Модераторів
Що тоді має попадати в Мовний форум, якщо не вся ця гілка?2006.01.17 | Роман ShaRP
Так не можна.
Це ж "живий патріотизм". Це ж про "основний національний кодод кожної нації". Це ж про "Розукраїнення мільйонів українців стало нині чи не найбільшою проблемою України."А ви кажете - в мовний форум. Який створювався свого часу, якщо я не помиляюся, якраз для того, щоб відокремити мовні дискусії, що на той момент усіх задовбали, від політичних.
І зараз, якщо ви помітили, президента і уряд у нас захищають не стільки тому, що вони професійні, розумні, чесні, відкриті і т.д., а ТОМУ ЩО українські ("справжні" українські), і ТОМУ ЩО патріоти.
Р.S. Це, до речі, і до питання про логіку Мартинюка, яка так вас дивувала. Головне - щоб "українські" і "патріоти". Решта - неважливо.
2006.01.17 | SpokusXalepniy
Це для мене не переконливо.
Роман ShaRP пише:> Р.S. Це, до речі, і до питання про логіку Мартинюка, яка так вас дивувала. Головне - щоб українські і патріоти. Решта - неважливо.
Ні, за Мартинюком такого я раніше не помічав.
Тут занадто складніше, бо я чогось не розумію. Треба лікуватись, бо я вже не можу чорного від білого відокремити. А Мартинюк - "елементарно".
Крім цього, якщо б це було так (про українське як над-все-інше, то треба подивитись де ж той Лук'яненко, в якому угрупуванні? Тоді знову всяка логіка перестає діяти.
2006.01.17 | Роман ShaRP
Re: Це для мене не переконливо.
SpokusXalepniy пише:> Ні, за Мартинюком такого я раніше не помічав.
Була якось чудова тема (на початку 2004-го, здається), у якій Мартинюк піднімав хай з приводу зникнення "націоналістичної горілки". Мовляв, з полиць магазинів щезає горілка з козаками, гетьманами і т.д.
Весь прикол був у тому, перш ніж це написати він навіть не обійшов магазинів району, де ми з ним живемо, щоб побачити, що нікуди вона не зникла.
> Крім цього, якщо б це було так (про українське як над-все-інше, то треба подивитись де ж той Лук'яненко, в якому угрупуванні?
Лук*яненка можна вписати в неадекватні, маразматики, винятки, які лише підтверджують правило, і т.д.
В цілому, як я вже писав Предсказамусу, кореляція "нацдем -> проти Тимошенко" простежується і в політикумі і на Майдані досить стабільно.
> Тоді знову всяка логіка перестає діяти.
Змиріться. Мартинюк діє нелогічно. Головне - щоб "українське" і "патріотичне". А логіка йде гуляти...
2006.01.17 | капітан Немо
Re: Так не можна.
Роман ShaRP пише:> Р.S. Це, до речі, і до питання про логіку Мартинюка, яка так вас дивувала. Головне - щоб "українські" і "патріоти". Решта - неважливо.
Невже у нас немає чесних, розумних, працьовитих спеціалістів. котрі були б до того ж - патріотами ?
Чомусь виникла тенденція протиставляти патріотизм і професіоналізм.
Швидше за все, ця тенденція виникла не на пустому місці, а через те, що дійсно професіоналів вивчали у крупних вузах, котрі , в основному, були на жаль російськомовними ( Дніпропетровськ, Донецьк, Київ, Харків , Одеса).
2006.01.17 | Мартинюк
Один ти мене пожалів непрофесійного
Кажуть що слово "професіонал" одночасно означає належність чи неналежність до певної нації ...2006.01.17 | Роман ShaRP
Хохма вторая.
Мартинюк пише:> Кажуть що слово "професіонал" одночасно означає належність чи неналежність до певної нації ...
Нацдем №1 Майдана сегодня просто в каком-то ударе, прямо.
2006.01.17 | Мартинюк
А дійсно - в мовний форум це треба.
Ще трохи сюди хай народ повоняє і перекинемо. Бо на "Без правил" поки що не тягне....2006.01.17 | Пані
Ні
Мовний форум - про розвиток української мови. Де тут про це?2006.01.17 | Мартинюк
Тоді прошу всіх мартинюкофобів перемкнутися на Пані
А мені принести щирі вибачення.2006.01.17 | Роман ShaRP
Предлагаю вместо извинений принести ему селедки. Кто за? (-)
2006.01.17 | Мартинюк
Прийму і салом(-)
2006.01.17 | Роман ShaRP
Нет, по классике - именно селедки. (-)
2006.01.17 | Роман ShaRP
А вы говорите - Бессмертный.
Мартинюк пише:> Ще трохи сюди хай народ повоняє і перекинемо.
Достойные почитатели у "национал-патриотического" блока НСНУ, что ни говори. Я аж сплюнул.
2006.01.17 | Мартинюк
Раджу змінити сорт пива
Якщо пиво хороше - то менше на плювачку тягне.