У владі не боги, а звичайні рагулі..
01/18/2006 | Лесь Подерв'янський
У владі не боги, а звичайні рагулі, яких ми сьогодні поставили, а завтра скинемо
"...Мені здається, що структурних змін ще не відбулося, але приємно констатувати, що Україна, як і була батьківщиною анархії, так нею і лишається".
Художник та письменник Лесь Подерв'янський є людиною, здатною своїми творами та висловами дратувати уповільнену течію нашого суспільного та мистецького життя. Його – єдиного з українських письменників цитують усі – від молодого покоління до старшого. І в цілому, уявити Київ і Україну без нього сьогодні просто неможливо. Лесик є певним кодексом честі, перед яким знімають капелюха його прихильники. Зараз у видавництві „Фоліо” видається чотиритомник Леся Подерв'янського. Зустрілися ми з ним в нього вдома. Лесик був у чорному халаті, а його дружина Марія, котра працює на каналі „К 1”, сиділа поруч з нами за ноутбуком.
- Лесику, як ти відчуваєш, чи є позитивні зміни у нашому житті з часів помаранчевих подій?
- Безперечно, якісь зміни є. Мені здається, що структурних змін ще не відбулося, але приємно констатувати, що Україна, як і була батьківщиною анархії, так нею і лишається. В цьому у нас мало конкурентів, хіба що країни Латинської Америки - з Болівією можемо ще позмагатися. Я не знаю погано це чи добре, але в нас весь час відбувається десакралізація влади як такої. Це мені дуже подобається.
- А як ти ставишся до того, що багато талановитих людей виїхало за кордон з нашої непривітної до них країни, і продовжують тікати звідси?
- Я це пояснюю тим, що в Україні повна жопа з культурою, наукою й іншим. Мені здається, що ми зараз якраз знаходимося на перетині часу, тому що стара совкова система очевидно відмирає, а нова не народилася. Якби ця країна мала хоч якусь культурну політику, пріоритети, вона могла б запрошувати на якісь проекти тих людей, які виїхали до Європи і здебільшого валяють там дурня. В мене є два товариші - режисери. Це Андрій Крітенко та Валерій Більченко. Думаю, що вони радо тут щось би поставили. Якби б сталася ця хвиля повернень, то був би поштовх для молодих створювати на більш європейських засадах якісь театральні трупи з мінімальним державним фінансуванням. А зараз ми живемо в такому часі, що є лише тупі застарілі репертуарні театри, і абсолютно маргінальні колективи.
- Але ти мене запросив на виставу „Фракція”, якою відкрився київський муніципальний театр. Його ж не можна назвати маргінальним.
- Це абсолютно нетиповий парадоксальний приклад, бо його створила людина, яка займається в житті не театром. Саша Прогнімак, мій добрий знайомий - депутат і юрист. Для нього цей театр – хобі, і як будь-яке хобі воно є щирим. Ця вистава жива. В ній є народний зміст, який чіпляє.
- До речі, мої друзі, яких я запросила подивитися „Фракцію”, сказали, що коли прийшли додому і увімкнули телевізор, то побачили ніби продовження вистави. А ти дивишся телевізор?
- Я люблю подивитися п’ять секунд та переклацнути на інше. В Україні, можливо, біда, що усе занадто заполітизоване. Наші політики займають ту саму нішу вітчизняної підсвідомості, що й голлівудські зірки. А так бути не повинно. Тому що усі вони абсолютно посередні рагулі. Зацікавленість суспільства цими людьми не є нормальною. Політика сьогодні нам замінює театр, кіно, тому іншого у нас немає. Навіть політики рангу Черчілля, Рузвельта, думаю, були менше помітні, ніж наші мужички – звичайні сільські дядьки і комсомольські хлопчики, які волею долі опинилися у політиці. Це звичайні парадокси нашого життя.
- Ти сказав про анархію. Чи не здається тобі, що народження такого театру, як „Муніципальний” з його актуальною „Фракцією” мусить завдячувати саме цій анархії, бо зі сцени сміються над депутатами, а театр ніхто не відважується закрити, як це могло б статися при системі.
- У виставі дістається усім, тому її й не можна називати політичною. Але її поява і вказує на те, яка абсурдна у нас країна. Сільські дядьки у нас – державні діячі, депутати – драматурги, артисти пишуть закони. Беккет відпочиває з величезною сигарою на балконі. Можливо у цьому є шарм нашої країни. Її дебільність якась. Мені, як людині, яка цікавилася театром абсурду це цікаво
- Чи не хотілося тобі, як Більченку чи Крітенку, виїхати звідси?
- Ні. Якби хотілося, я б поїхав.
- Що тебе тоді тримає тут?
- Друзі. Тікати треба було при совку. Тоді, коли мені було 20-25 років. Але тоді, як, власне, і зараз, я був людиною легковажною і не хотів думати про те, як житиму завтра. Для втечі треба мати певний розрахунок, якого я, на жаль, не маю. В 90-х роках я вже почав їздити за кордон і жодного разу мені не відмовили в візі. Я їздив в Америку тоді, коли туди ще не їздив ніхто. Якщо в тебе є достатньо грошей, щоб мандрувати, то неважливо, де ти живеш. Немає сенсу емігрувати до Європи, тому що там ти завжди будеш людиною другого сорту. Єдина країна, куди б можна було виїхати – це Америка. Там усім по барабану, хто ти є. Але в Америці треба багато працювати, а я людина лінива.
- І все ж таки, чи є проекти на телебаченні, які ти дивишся більше п’яти хвилин?
- Давай будемо розмовляти без цього слова, бо зараз усі називають будь-що проектами. Мені подобається передача Савіка Шустера. В ній є якийсь драйв. Я люблю дивитися «Animal Planet», аналітичні програми, які йдуть на Бі-Бі-Сі, і які ніхто не може окрім них зробити. Якщо викреслити Бі-Бі-Сі з телебачення, то, окрім фільмів, там взагалі не буде що дивитись.
- А політично-аналітична передача „Іду на ви” з Ольгою Герасим'юк, та В’ячеславом Піховшеком...
- У мене своє ставлення до цієї програми. Я думаю, що люди, які ходять в програму до Піховшека, просто не розуміють, що таке елементарна людська гідність. Це свідчить про заниження моральних критеріїв в Україні. Я вважаю, що нормальна журналістика мусила б бойкотувати цю передачу. Тоді б Славік працював десь на карачках під паровозом, а не торгував би лицем в телевізорі. Але в зв’язку з журналістською невибагливістю, відбувається так, як є. В жодній країні так просто йому усе б не зійшло з рук.
- Нещодавно приїздив до нас театр на Таганці, і в п’єсі „Марат та Маркіз де Сад”, дія якої присвячена французькій революції і відбувається в божевільні, актор Тимур Бадалбейлі витягнув помаранчевий прапор і пробіг по сцені. З цього Mіністерство культури спробувало зробити політичний скандал, ніби Любимов знущається над помаранчевою символікою...
- Художник має право робити усе, що йому заманеться. А інша справа, що людина з міністерства культури також має право проявляти свій дебілізм так, як заманеться. Я вже давно говорив, що міністерство культури треба викинути на звалище, а усіх працівників культури послати на село. Тому що Міністерство культури – організація, у якій усі функції законсервувалися у совку. Мова не йде про персоналії. Не має значення хто буде міністром – чи той, хто був головою колгоспу, чи Іван Дзюба. Система така, що особистість міністра не має значення. Сучасній державі міністерств культури не потрібно.
- У багатьох людей є певне розчарування через те, що відбулося в державі з часів революції. До речі, першим ударом по українській інтелігенції було призначення на посаду міністра культури куми Віктора Ющенко Оксани Білозір...
- У мене не було розчарування, бо не було й очарування. Було захоплення самим процесом, чудовим натовпом. Я брав безпосередню участь у всьому. Але треба зрозуміти, що одна з властивостей натовпу ставити кумирів сьогодні, а завтра їх скидати. Це нормально. Це залишки рабської свідомості. Найголовніше, що відбулося, це те, що я казав, – десакралізація влади. Усі зрозуміли, що у владі не боги, а звичайні рагулі, яких ми сьогодні поставили, а завтра скинемо. А щодо самих політичних персонажів, то вони не можуть бути іншими, бо таке суспільство. Є закон фізики й усі його знають, що лайно завжди плаває нагорі. Товариш Сталін сказав товаришу Горькому: „У мене немає для вас інших письменників”. Ну, і немає інших політиків. Такі, які є. Але ми не можемо інфантильно сказати: „Ми не підемо голосувати, бо і ті, і ті – лайно”. Ми маємо розрізняти лайно більш і менш шляхетного походження – наприклад, лайно слона і лайно гієни. Тому треба йти й голосувати за лайно слона, бо він більш шляхетна тварина і не так бздить. В інших країнах також політики не з меду. А у нас це звична справа, тому що століттями тут вимивалося усе краще, що було.
- Я нещодавно спілкувалася з режисером Марком Нєстантинєром і він категорично завив, що Голодомор зробили самі ж українці. В жодній іншій республіці такого не сталося, бо українці – нація така.
- Йому, мабуть, там, в Мюнхені, де він живе, на голову впала важка кружка «Хофброй». Те те ж саме, що казати, що Холокост вчинили самі євреї. Щодо Голодомору у нас все відомо. Було багато досліджень, тут немає білих плям. Тут усе ясно. Я не знімаю вину з тих українців, які робили злочини. Але хто їх зробив такими? І жертв, і катів зробила радянська система. А що таке радянська система? Це модифікована Російська імперія.
- Ми зараз, певно, переживаємо наслідки цієї системи?
- Тут діє потужна п’ята колона. Яка має на меті не пустити Україну в Європу і зреалізувати російський план щодо повернення її в лоно імперії. Вона активно паразитує на радянській свідомості. Але ця свідомість потроху зникає в людей. І якби б у нас краще б працювало СБУ, то такої проблеми не було. Бо ясно, що такі речі інспіровано із зовні.
- Я акторам театру на Таганці ставила запитання щодо того, як вони ставляться до змін в Україні, і один зі старих акторів мовив, що Україна ніколи вільною державою не була, а була завжди під кимсь...
- Це підтверджує мою теорію, що немає правильного кацапа. Як би не казали, що є один правильний кацап, то яким би він правильним не був, все одно - рано чи пізно проколеться на українському питанні. Вартує з ним випити пляшку горілки, як він каже: „А що ж ви у нас Крим забрали?”.
- Ти інколи пишеш в „Дзеркало тижня” як журналіст...
- Я не журналіст. Просто я сиджу на кухні і пиздю. А моя дружина каже: „Що ти тут пиздиш, взяв би і в газету написав ”. І, щоб не відчувати себе повним нічтожеством, я піднімаю сраку і пишу.
- А щодо української журналістики можеш щось сказати? Бо ті ж росіяни, наскільки я зрозуміла, негативно ставляться до української журналістики...
- А до кого вони ставляться позитивно? Коронна фраза кожного кацапа: «Оні русскіх нє любят». Вони усі хочуть любові, причому самі не люблять нікого. Ми – хохли, ті – чурки, американці – дурні. Тільки вони білі, пухнасті, у білому фраку. Це абсолютно хворе суспільство, заражене ксенофобією. А щодо української журналістики, то це, правда, - жопа. Повз мене проходить багато молодих журналістів – переважно дурників, і таке враження, що вони не скінчили і семи класів. Вони такі запитання ставлять, що мусять працювати на м'ясо-комбінаті чи бути швеями. А чому так відбувається, не знаю.
- Можливо, тому, що в українському суспільстві рівень освіти і культури низький...
- Але він такий у всьому світі. Існують стандарти професії. В нас не менше читають, але там існує професійна планка, нижче якої не можна впасти, а тут її просто немає.
Я часто чую від моїх друзів ниття, що у нашої країни майбутнього нема, що ми живемо у тотальному лайні, і так житимуть наші діти.
Я вважаю, що у нашої держави є чудове майбутнє. Але якщо розповідати про нього, як Касандра, то буде херня. А щодо скиглення на рахунок ситуації, у якій ми жили, то жалітися мусила людина, яка жила в Радянському Союзі. Тоді требі було скиглити. Сьогодні я не бачу жодних підстав для цього.
"...Мені здається, що структурних змін ще не відбулося, але приємно констатувати, що Україна, як і була батьківщиною анархії, так нею і лишається".
Художник та письменник Лесь Подерв'янський є людиною, здатною своїми творами та висловами дратувати уповільнену течію нашого суспільного та мистецького життя. Його – єдиного з українських письменників цитують усі – від молодого покоління до старшого. І в цілому, уявити Київ і Україну без нього сьогодні просто неможливо. Лесик є певним кодексом честі, перед яким знімають капелюха його прихильники. Зараз у видавництві „Фоліо” видається чотиритомник Леся Подерв'янського. Зустрілися ми з ним в нього вдома. Лесик був у чорному халаті, а його дружина Марія, котра працює на каналі „К 1”, сиділа поруч з нами за ноутбуком.
- Лесику, як ти відчуваєш, чи є позитивні зміни у нашому житті з часів помаранчевих подій?
- Безперечно, якісь зміни є. Мені здається, що структурних змін ще не відбулося, але приємно констатувати, що Україна, як і була батьківщиною анархії, так нею і лишається. В цьому у нас мало конкурентів, хіба що країни Латинської Америки - з Болівією можемо ще позмагатися. Я не знаю погано це чи добре, але в нас весь час відбувається десакралізація влади як такої. Це мені дуже подобається.
- А як ти ставишся до того, що багато талановитих людей виїхало за кордон з нашої непривітної до них країни, і продовжують тікати звідси?
- Я це пояснюю тим, що в Україні повна жопа з культурою, наукою й іншим. Мені здається, що ми зараз якраз знаходимося на перетині часу, тому що стара совкова система очевидно відмирає, а нова не народилася. Якби ця країна мала хоч якусь культурну політику, пріоритети, вона могла б запрошувати на якісь проекти тих людей, які виїхали до Європи і здебільшого валяють там дурня. В мене є два товариші - режисери. Це Андрій Крітенко та Валерій Більченко. Думаю, що вони радо тут щось би поставили. Якби б сталася ця хвиля повернень, то був би поштовх для молодих створювати на більш європейських засадах якісь театральні трупи з мінімальним державним фінансуванням. А зараз ми живемо в такому часі, що є лише тупі застарілі репертуарні театри, і абсолютно маргінальні колективи.
- Але ти мене запросив на виставу „Фракція”, якою відкрився київський муніципальний театр. Його ж не можна назвати маргінальним.
- Це абсолютно нетиповий парадоксальний приклад, бо його створила людина, яка займається в житті не театром. Саша Прогнімак, мій добрий знайомий - депутат і юрист. Для нього цей театр – хобі, і як будь-яке хобі воно є щирим. Ця вистава жива. В ній є народний зміст, який чіпляє.
- До речі, мої друзі, яких я запросила подивитися „Фракцію”, сказали, що коли прийшли додому і увімкнули телевізор, то побачили ніби продовження вистави. А ти дивишся телевізор?
- Я люблю подивитися п’ять секунд та переклацнути на інше. В Україні, можливо, біда, що усе занадто заполітизоване. Наші політики займають ту саму нішу вітчизняної підсвідомості, що й голлівудські зірки. А так бути не повинно. Тому що усі вони абсолютно посередні рагулі. Зацікавленість суспільства цими людьми не є нормальною. Політика сьогодні нам замінює театр, кіно, тому іншого у нас немає. Навіть політики рангу Черчілля, Рузвельта, думаю, були менше помітні, ніж наші мужички – звичайні сільські дядьки і комсомольські хлопчики, які волею долі опинилися у політиці. Це звичайні парадокси нашого життя.
- Ти сказав про анархію. Чи не здається тобі, що народження такого театру, як „Муніципальний” з його актуальною „Фракцією” мусить завдячувати саме цій анархії, бо зі сцени сміються над депутатами, а театр ніхто не відважується закрити, як це могло б статися при системі.
- У виставі дістається усім, тому її й не можна називати політичною. Але її поява і вказує на те, яка абсурдна у нас країна. Сільські дядьки у нас – державні діячі, депутати – драматурги, артисти пишуть закони. Беккет відпочиває з величезною сигарою на балконі. Можливо у цьому є шарм нашої країни. Її дебільність якась. Мені, як людині, яка цікавилася театром абсурду це цікаво
- Чи не хотілося тобі, як Більченку чи Крітенку, виїхати звідси?
- Ні. Якби хотілося, я б поїхав.
- Що тебе тоді тримає тут?
- Друзі. Тікати треба було при совку. Тоді, коли мені було 20-25 років. Але тоді, як, власне, і зараз, я був людиною легковажною і не хотів думати про те, як житиму завтра. Для втечі треба мати певний розрахунок, якого я, на жаль, не маю. В 90-х роках я вже почав їздити за кордон і жодного разу мені не відмовили в візі. Я їздив в Америку тоді, коли туди ще не їздив ніхто. Якщо в тебе є достатньо грошей, щоб мандрувати, то неважливо, де ти живеш. Немає сенсу емігрувати до Європи, тому що там ти завжди будеш людиною другого сорту. Єдина країна, куди б можна було виїхати – це Америка. Там усім по барабану, хто ти є. Але в Америці треба багато працювати, а я людина лінива.
- І все ж таки, чи є проекти на телебаченні, які ти дивишся більше п’яти хвилин?
- Давай будемо розмовляти без цього слова, бо зараз усі називають будь-що проектами. Мені подобається передача Савіка Шустера. В ній є якийсь драйв. Я люблю дивитися «Animal Planet», аналітичні програми, які йдуть на Бі-Бі-Сі, і які ніхто не може окрім них зробити. Якщо викреслити Бі-Бі-Сі з телебачення, то, окрім фільмів, там взагалі не буде що дивитись.
- А політично-аналітична передача „Іду на ви” з Ольгою Герасим'юк, та В’ячеславом Піховшеком...
- У мене своє ставлення до цієї програми. Я думаю, що люди, які ходять в програму до Піховшека, просто не розуміють, що таке елементарна людська гідність. Це свідчить про заниження моральних критеріїв в Україні. Я вважаю, що нормальна журналістика мусила б бойкотувати цю передачу. Тоді б Славік працював десь на карачках під паровозом, а не торгував би лицем в телевізорі. Але в зв’язку з журналістською невибагливістю, відбувається так, як є. В жодній країні так просто йому усе б не зійшло з рук.
- Нещодавно приїздив до нас театр на Таганці, і в п’єсі „Марат та Маркіз де Сад”, дія якої присвячена французькій революції і відбувається в божевільні, актор Тимур Бадалбейлі витягнув помаранчевий прапор і пробіг по сцені. З цього Mіністерство культури спробувало зробити політичний скандал, ніби Любимов знущається над помаранчевою символікою...
- Художник має право робити усе, що йому заманеться. А інша справа, що людина з міністерства культури також має право проявляти свій дебілізм так, як заманеться. Я вже давно говорив, що міністерство культури треба викинути на звалище, а усіх працівників культури послати на село. Тому що Міністерство культури – організація, у якій усі функції законсервувалися у совку. Мова не йде про персоналії. Не має значення хто буде міністром – чи той, хто був головою колгоспу, чи Іван Дзюба. Система така, що особистість міністра не має значення. Сучасній державі міністерств культури не потрібно.
- У багатьох людей є певне розчарування через те, що відбулося в державі з часів революції. До речі, першим ударом по українській інтелігенції було призначення на посаду міністра культури куми Віктора Ющенко Оксани Білозір...
- У мене не було розчарування, бо не було й очарування. Було захоплення самим процесом, чудовим натовпом. Я брав безпосередню участь у всьому. Але треба зрозуміти, що одна з властивостей натовпу ставити кумирів сьогодні, а завтра їх скидати. Це нормально. Це залишки рабської свідомості. Найголовніше, що відбулося, це те, що я казав, – десакралізація влади. Усі зрозуміли, що у владі не боги, а звичайні рагулі, яких ми сьогодні поставили, а завтра скинемо. А щодо самих політичних персонажів, то вони не можуть бути іншими, бо таке суспільство. Є закон фізики й усі його знають, що лайно завжди плаває нагорі. Товариш Сталін сказав товаришу Горькому: „У мене немає для вас інших письменників”. Ну, і немає інших політиків. Такі, які є. Але ми не можемо інфантильно сказати: „Ми не підемо голосувати, бо і ті, і ті – лайно”. Ми маємо розрізняти лайно більш і менш шляхетного походження – наприклад, лайно слона і лайно гієни. Тому треба йти й голосувати за лайно слона, бо він більш шляхетна тварина і не так бздить. В інших країнах також політики не з меду. А у нас це звична справа, тому що століттями тут вимивалося усе краще, що було.
- Я нещодавно спілкувалася з режисером Марком Нєстантинєром і він категорично завив, що Голодомор зробили самі ж українці. В жодній іншій республіці такого не сталося, бо українці – нація така.
- Йому, мабуть, там, в Мюнхені, де він живе, на голову впала важка кружка «Хофброй». Те те ж саме, що казати, що Холокост вчинили самі євреї. Щодо Голодомору у нас все відомо. Було багато досліджень, тут немає білих плям. Тут усе ясно. Я не знімаю вину з тих українців, які робили злочини. Але хто їх зробив такими? І жертв, і катів зробила радянська система. А що таке радянська система? Це модифікована Російська імперія.
- Ми зараз, певно, переживаємо наслідки цієї системи?
- Тут діє потужна п’ята колона. Яка має на меті не пустити Україну в Європу і зреалізувати російський план щодо повернення її в лоно імперії. Вона активно паразитує на радянській свідомості. Але ця свідомість потроху зникає в людей. І якби б у нас краще б працювало СБУ, то такої проблеми не було. Бо ясно, що такі речі інспіровано із зовні.
- Я акторам театру на Таганці ставила запитання щодо того, як вони ставляться до змін в Україні, і один зі старих акторів мовив, що Україна ніколи вільною державою не була, а була завжди під кимсь...
- Це підтверджує мою теорію, що немає правильного кацапа. Як би не казали, що є один правильний кацап, то яким би він правильним не був, все одно - рано чи пізно проколеться на українському питанні. Вартує з ним випити пляшку горілки, як він каже: „А що ж ви у нас Крим забрали?”.
- Ти інколи пишеш в „Дзеркало тижня” як журналіст...
- Я не журналіст. Просто я сиджу на кухні і пиздю. А моя дружина каже: „Що ти тут пиздиш, взяв би і в газету написав ”. І, щоб не відчувати себе повним нічтожеством, я піднімаю сраку і пишу.
- А щодо української журналістики можеш щось сказати? Бо ті ж росіяни, наскільки я зрозуміла, негативно ставляться до української журналістики...
- А до кого вони ставляться позитивно? Коронна фраза кожного кацапа: «Оні русскіх нє любят». Вони усі хочуть любові, причому самі не люблять нікого. Ми – хохли, ті – чурки, американці – дурні. Тільки вони білі, пухнасті, у білому фраку. Це абсолютно хворе суспільство, заражене ксенофобією. А щодо української журналістики, то це, правда, - жопа. Повз мене проходить багато молодих журналістів – переважно дурників, і таке враження, що вони не скінчили і семи класів. Вони такі запитання ставлять, що мусять працювати на м'ясо-комбінаті чи бути швеями. А чому так відбувається, не знаю.
- Можливо, тому, що в українському суспільстві рівень освіти і культури низький...
- Але він такий у всьому світі. Існують стандарти професії. В нас не менше читають, але там існує професійна планка, нижче якої не можна впасти, а тут її просто немає.
Я часто чую від моїх друзів ниття, що у нашої країни майбутнього нема, що ми живемо у тотальному лайні, і так житимуть наші діти.
Я вважаю, що у нашої держави є чудове майбутнє. Але якщо розповідати про нього, як Касандра, то буде херня. А щодо скиглення на рахунок ситуації, у якій ми жили, то жалітися мусила людина, яка жила в Радянському Союзі. Тоді требі було скиглити. Сьогодні я не бачу жодних підстав для цього.
Відповіді
2006.01.18 | Ліза
Re: У владі не боги, а звичайні рагулі..
Цікаво почути - скільки разів п.Подерев'янський збирається скидати рагулі, щоб виплисти з лайна. Як видно, йому гарно жилося завжди, тому у нього оптимізм ідіота. А дійсність дійсно безпросвітна щонайменше для 3-х поколінь.2006.01.18 | ziggy_freud
чЮдово. Оптиміст = ідіот
Ліза пише:> Як видно, йому гарно жилося завжди, тому у нього оптимізм ідіота.
Отже, на Вашу думку, розумній людині завжди живеться погано.
П. заслуговує на гарне життя. Хоча б за свою прозу.
Любов до страждань з приводу і без зветься мазохізмом. Життєва позиція П. мені симпатичніша. Як і його ліричні герої
2006.01.19 | Сергій Кабуд
це я чув у 80і, потім повторював сам до Помаранчової Революції
а от бувають дивні події-і всякі берлінські мурит падають ..
все можливо якшо обєднано працювати
2006.01.18 | Mary
ооо! це треба поставити в мотто Майдану!
Лесь Подерв'янський пише:> - У мене не було розчарування, бо не було й очарування. Було захоплення самим процесом, чудовим натовпом. Я брав безпосередню участь у всьому. Але треба зрозуміти, що одна з властивостей натовпу ставити кумирів сьогодні, а завтра їх скидати. Це нормально. Це залишки рабської свідомості. Найголовніше, що відбулося, це те, що я казав, – десакралізація влади. Усі зрозуміли, що у владі не боги, а звичайні рагулі, яких ми сьогодні поставили, а завтра скинемо. А щодо самих політичних персонажів, то вони не можуть бути іншими, бо таке суспільство. Є закон фізики й усі його знають, що лайно завжди плаває нагорі. Товариш Сталін сказав товаришу Горькому: „У мене немає для вас інших письменників”. Ну, і немає інших політиків. Такі, які є. Але ми не можемо інфантильно сказати: „Ми не підемо голосувати, бо і ті, і ті – лайно”. Ми маємо розрізняти лайно більш і менш шляхетного походження – наприклад, лайно слона і лайно гієни. Тому треба йти й голосувати за лайно слона, бо він більш шляхетна тварина і не так бздить. В інших країнах також політики не з меду. А у нас це звична справа, тому що століттями тут вимивалося усе краще, що було.
>
і оце також
> Я вважаю, що у нашої держави є чудове майбутнє. Але якщо розповідати про нього, як Касандра, то буде херня. А щодо скиглення на рахунок ситуації, у якій ми жили, то жалітися мусила людина, яка жила в Радянському Союзі. Тоді требі було скиглити. Сьогодні я не бачу жодних підстав для цього.
Подерв'янського в модератори!!!
В нього буде добре виходити, в т.ч. оце:
2006.01.18 | UNIK
Якщо це справді Пан Лесь , - я ЗА! (-)
Леся - в модератори Майдану!2006.01.18 | Пані
Адміністрація теж за
Але це просто його стаття, а не пан Лесь2006.01.18 | ziggy_freud
злісний офф: адміністрація впіймала чи як? (-)
2006.01.18 | Пані
Угу. І відповіла вже. (-)
2006.01.19 | UNIK
Далекі ясні зорі......
а ми ж так надіялись, наївні,а Ви Пані ось так з плеча розбиваєте наші ікони))
2006.01.19 | Михайло Свистович
Re: Далекі ясні зорі......
UNIK пише:> а ми ж так надіялись, наївні,
> а Ви Пані ось так з плеча розбиваєте наші ікони))
Ікони тяжкіє падуть,
Тємніци на хуй рухнуть, і свобода...
2006.01.19 | UNIK
не встретіть нас у входа(-)
бо до Європи нам ще .....................................................................................йти і йти
2006.01.19 | Пані
Re: Далекі ясні зорі......
UNIK пише:> а ми ж так надіялись, наївні,
> а Ви Пані ось так з плеча розбиваєте наші ікони))
Значить запишіть собі на скрижалі. Я не тільки дружина Свистовича, а іще й - садистка, обломщица і в мене немає нічого святого. Де ікони? Подать мені сбди ікони! Я вже пару годин нічого не розбивала!
2006.01.19 | UNIK
Ви не гуманіст?
ми ж за повишеніє жиров у маслі.Бо тут , на Майдані - масла...багато)
2006.01.19 | Mary
дам вам безплатну пораду, як привид привиду
шоб ви, бува, не наразилися на посилання в море і погрозу віртуальним дрючкомви тут трішки невдало почали свою віртуальну присутність, і загалом не знайшли порозуміння широких мас з приводу своїх припущень про родинні зв'язки в межах адмін-групи
Тому:
попустіться трошки і почніть спочатку
2006.01.19 | Ghost
привиди теж є різні (-)
2006.01.19 | Mary
ну так я різних привидів люблю
як казав один поет:"Коли у ваше вікно загляне упир - сфотографуйте його. Адже крім вас його ніхто не сфотографує."
чи шось таке.
2006.01.19 | UNIK
це тіпа я в танку горела,пока UNIK неконструктив писав ,чи що(-)
2006.01.19 | UNIK
Я себе привидом не вважаю. Свій нік свідомо не використовую(-)
2006.01.19 | UNIK
З ким веду бесіду?
Ви знаєте Свистовича від часів початку УБК?Якщо так, то хто Ви Mary?
Якщо-ні, своїм дітям давай раду.
dlya tuh hto v tanky
2006.01.19 | Mary
Тю? звідки такі пристрасті?
UNIK пише:> Ви знаєте Свистовича від часів початку УБК?
Особисто від трішки пізніше. Зате на Майдані я під цим ніком вже 5 років, і всі хто хотів за цей час вже мали не одну нагоду зі мною познайомитися в реалі. А ви під оцим вашим ніком тут - 4 місяці.
> Якщо так, то хто Ви Mary?
Подивіться склад адмін-групи, лінк є на першій сторінці в лівому нижньому кутку. Там є моє ім'я, прізвище і т.д.
> Якщо-ні, своїм дітям давай раду.
І скільки в мене дітей? Стільки я у Пані із Свистовичем?
Між іншим, я вам не тикала. І не хамила. Але ні - то ні. Забираю свою пораду назад.
> dlya tuh hto v tanky
для тих хто в трансі
Звиняйте коли шо, але ображати вас я не збиралася, і на повному серйозі повторю, шо привид - то мій улюблений персонаж.
І взагалі, нічого образливого в називанні віртуальної особи привидом я хоч вбий не бачу.
І ще на замітку - якщо в одному повідомленні з семи рядків є 4 смайлики - ймовірно, шо там був суцільний жарт.
А про горєла в танку - най буде на вашій совісті, я сьогодні добра
2006.01.19 | UNIK
пораду будеш давать своїй мамі, як себе поводить(-)
кому ти нада з твоєю добротою,гм "красотою".2006.01.19 | So_matika
А ви, виявляється, жлоб, пане анонім
2 Мері: не звертай - тутки нема з ким сперечатися. Бач, якого рівня аргументація.2006.01.20 | UNIK
даунам збоку коментувати дозволено в тряпочку(-)
2006.01.20 | UNIK
Іди в лабараторію, "лицярь, млять"(-)
гланди вирву через....2006.01.20 | Mary
2 so_matika - та йой
So_matika пише:> 2 Мері: не звертай - тутки нема з ким сперечатися. Бач, якого рівня аргументація.
ше не таке бувало.
хоче "товариш кондукатора з часів початку убк" ігнор, буде йому ігнор, поки не буде буйного порушення правил.
пс. а ти думала, коцаба поганий.
2006.01.20 | UNIK
сам а тик а(-)
наче страшна проблема новий нік замутитьпроблема шалена, млять
ти що мені погрожуєш?
2006.01.20 | So_matika
Хі :)
Mary пише:> пс. а ти думала, коцаба поганий.
Та я ні на кого погано не думаю
2006.01.20 | Mary
ти шось плутаєш
So_matika пише:> Mary пише:
> > пс. а ти думала, коцаба поганий.
> Та я ні на кого погано не думаю
це кондукатор - сама об'єктивність і поміркованість. двоє таких не майдані бути ніяк не може
2006.01.20 | So_matika
Мда
Mary пише:> це кондукатор - сама об'єктивність і поміркованість. двоє таких не майдані бути ніяк не може
От блін, і тут галіма конкуренція.
Пішла в реал.
2006.01.21 | Михайло Свистович
Re: 2 so_matika - та йой
Mary пише:>
> хоче "товариш кондукатора з часів початку убк" ігнор
мої товариші з часів початку УБК знають кількість моїх дітей і на Майдані давно
>
> буде йому ігнор, поки не буде буйного порушення правил
буйне порушення правил, як на мене, уже відбулось
>
> пс. а ти думала, коцаба поганий.
поганий
2006.01.22 | Руслан Коцаба
Re: 2 so_matika - та йой
А хіба Коцаба треба з маленької букви писати?2006.01.18 | Мак
Re: У владі не боги, а звичайні рагулі..
Бесп%зд%! Пiдтримую аффтора!!!2006.01.18 | Сергій Кабуд
хехе))(-)
2006.01.18 | Бєлочка
а мені про піхву сподобалося
> Я думаю, що люди, які ходять в програму до Піховшека, просто не розуміють, що таке елементарна людська гідність. Це свідчить про заниження моральних критеріїв в Україні. Я вважаю, що нормальна журналістика мусила б бойкотувати цю передачу. Тоді б Славік працював десь на карачках під паровозом, а не торгував би лицем в телевізорі.>
Підтримую руками, ногами і хвостом - піхву на палю!!!
2006.01.18 | Георгій
Боюся, що всюди так...
НЕ-"рагуль" (тобто людина інтелектуальна, тонка, творча) при владі ніколи не затримається, ні в якій країні. Влада і НЕ-рагуль - поняття, які взаємно виключають одне одного. Суто зовнішньо, звичайно, політик може бути краще або гірше "відшліфованим," але по суті вони всі однакові.2006.01.18 | Пані
Для тих, хто досі не зрозумів і не читає статті та новини
Всі повідомлення на форумі, що перед назвою мають позначку лого Майдану (козюбрину) - це КОПІЇ з новин чи статей!Вони додаються на форум автоматично і стають видимими, як тільки хтось постить перший коментар (лінк "обговорити новину чи статтю на форумі").
Не треба додавати такі повідомлення взад в новини та статті - вони там і так є!!!!
2006.01.18 | Сергій Кабуд
треба пояснювати коли змінюєтся щось:
от це додано з розділу статей шляхом натиску на"обговорити у форумі":
"Я был вынужден это опубликовать, чтобы показать лицо Кучми" (147) Майдан-ІНФОРМ ®. 16-01-2006 21:39
воно знаходиться тут:
http://www2.maidan.org.ua/n/free/1137440363
А це :
У владі не боги, а звичайні рагулі.. (134) Лесь Подерв'янський ®. 18-01-2006 14:19
Має в полі імені автора не Майдан Інформ, а Лесь Подерв'янський
воно тут:
http://www2.maidan.org.ua/n/free/1137586785
Звідки ж знати про таємні дії простому новинарю?))
2006.01.18 | Пані
Статті читати треба
До того, як в них щось ставити. Воно стоїть в усіх топах ще, бо поставлене сьогодні ж.Автор ставиться сюди автоматично.
2006.01.18 | Сергій Кабуд
а хто брафф інтервю?(-)
2006.01.19 | Пані
"підніми сраку і напиши новину на Майдан!"
Лесь Подерв'янський пише:> в нас весь час відбувається десакралізація влади як такої. Це мені дуже подобається.
Мені теж. Страшенно. Я дуже тішуся з усіх скандалів останнього року. Дуже приємно спостерігати процес ментального звільнення людей від кумирів, великих світу сього та тих, що ВСЕ знають.
> Сучасній державі міністерств культури не потрібно.
Так і запишемо. Лесь Подерв'янський підтримує Меморандум Майдану.
> Є закон фізики й усі його знають, що лайно завжди плаває нагорі. Товариш Сталін сказав товаришу Горькому: „У мене немає для вас інших письменників”. Ну, і немає інших політиків. Такі, які є. Але ми не можемо інфантильно сказати: „Ми не підемо голосувати, бо і ті, і ті – лайно”. Ми маємо розрізняти лайно більш і менш шляхетного походження – наприклад, лайно слона і лайно гієни. Тому треба йти й голосувати за лайно слона, бо він більш шляхетна тварина і не так бздить. В інших країнах також політики не з меду. А у нас це звична справа, тому що століттями тут вимивалося усе краще, що було.
Оскількі я таки садистка, то я б оце транслювала щоденно по всіх телеканалах замість вечірньої казки. Можна з відповідним відео та запахорядом. Може таки мізки б народу промилися так.
Тю, плагіатор! Це ще мій дід казав. А до нього Винниченко.
> - Я не журналіст. Просто я сиджу на кухні і пиздю. А моя дружина каже: „Що ти тут пиздиш, взяв би і в газету написав ”. І, щоб не відчувати себе повним нічтожеством, я піднімаю сраку і пишу.
Оце точно треба записати нам кудись в слоган: "не відчувай себе нічтожеством! підніми сраку і напиши новину на Майдан!"
> Я вважаю, що у нашої держави є чудове майбутнє. Але якщо розповідати про нього, як Касандра, то буде херня. А щодо скиглення на рахунок ситуації, у якій ми жили, то жалітися мусила людина, яка жила в Радянському Союзі. Тоді требі було скиглити. Сьогодні я не бачу жодних підстав для цього.
І взагалі я з Лесем завжди погоджуюся на процент Потебенька - 99,6%.
2006.01.19 | UNIK
А я з Пророком погоджуюсь на 1500%(-)
2006.01.20 | Демченко
А ідея...
Пані пише:> > Сучасній державі міністерств культури не потрібно.
> Так і запишемо. Лесь Подерв'янський підтримує Меморандум Майдану.
А ідея - попіарити ММ, залучивши опіньйон-мейкерів
2006.01.20 | Свiдомий
Re: У владі не боги, а звичайні рагулі..
> - Чи не хотілося тобі, як Більченку чи Крітенку, виїхати звідси?>
>
> - Ні. Якби хотілося, я б поїхав.
Певно, що не хотiлося. За кордоном написанням книжки з матюками чи постановкою вульгарної п'єси нiкого не здивуєш. А на нiщо iнше Подерев'янський не здатний.
А потiм вiн теревенить про те, коли i як треба було з України втiкати (див. наступний абзац його "премудростi"). Ще один "патрiот" знайшовся.
2006.01.21 | Skapirus
Який-такий Прогнімак???
Лесь Подерв'янський пише:> - Але ти мене запросив на виставу „Фракція”, якою відкрився київський муніципальний театр. Його ж не можна назвати маргінальним.
> - Це абсолютно нетиповий парадоксальний приклад, бо його створила людина, яка займається в житті не театром. Саша Прогнімак, мій добрий знайомий - депутат і юрист. Для нього цей театр – хобі, і як будь-яке хобі воно є щирим. Ця вистава жива. В ній є народний зміст, який чіпляє.
Ага, знаю такого, навіть голосував за нього в 2002 році на виборах в Київраду. Поганого особливо нічого не можу сказати, як і хорошого. Проголосував за нього, бо він тоді єдиний з кандидатів прийшов до нас в общагу та особисто з нами поспілкувався. Тоді я щось говорив йому про суд над унсовцями в Зоряному, він конкретно нічого не сказав. Також після обрання він у нас в районі влаштував юридичну консультацію, де приймали його помічники, я туди теж звертався з своїми житловими проблемами, вислухали, чемно відповіли, але за великим рахунком результату у вигляді житла я не одержав. Під час Помаранчевої революції мені розповідали, що Прогнімак активно підтримував Януковича, навіть його найближчий помічник, якого я добре знав, через цей шалений тиск та неправду помер від інфаркту. А тепер Прогнімак - 269 номер в списку Партії рИгіонів (див. тута: http://uv.ukranews.com/r6/parties/pr_6.html). Мабуть, не надто вдало тиснув, що дали таке місце. Он мер Олександрії, що на Кіровоградщині, який влаштував перемогу Бандюковича в 104 ТВО (див. також тут: http://maidan.org.ua/static/mai/1100481327.html) має більш прохідне місце - 147. І взагалі, Прогнімаку Телекритика навіть спеціальне інтерв"ю присвятила: http://telekritika.kiev.ua/articles/150/0/6456/
Не подобається мені це все. Незважаючи на важливість піднятої теми.