Як важко бути богом
01/25/2006 | Андрій Курков
Мій перший рік з президентом України Віктором Ющенком
За останні роки я прочитав багато нових українських романів. Проте ні в одному з них я не виявив позитивного супергероя, справжнього українського героя, який за доброю радянською традицією міг би служити прикладом для наслідування юним читачам. Оскільки в літературі нічого не було, я почав шукати таких героїв в реальному житті.
Спочатку я думав, що справжніми героями є брати Кличко. Вони побивають всіх, до того ж за кордоном; вони рекламують німецький шоколад і українське пиво по телевізору; вони багато заробляють і вкладають все в своє підприємство в Києві. Тепер брати-боксери вирішили ще і податися в політику. Начебто вони цілком підходили на роль героїв.
Проте справжні герої повинні боротися з ворогами, не одержуючи за це ніяких гонорарів. Співачка Руслана теж не годилася на роль героїні, не зважаючи на те що в 2004 році перемогла на конкурсі "Євробачення". Я зрозумів, що в цьому середовищі марно шукати героїв. І я перевів свій погляд вгору, до неба. Там я побачив того, хто більше за всіх інших схожий на справжнього українського героя. Я побачив президента Віктора Ющенка. Від нього розходилися сонячні промені, які зігрівали змерзлу країну сильніше, ніж весь російський газ.
Тепер я раптово виявив, що готовий скласти про нього казку. Тихше їдеш – далі будеш. Спочатку потрібно зрозуміти образ героя і вибрати відповідний жанр. Можливо, це буде зовсім не казка.
Отож: жив-був бухгалтер. Він працював в банку. Там він зробив кар'єру. Він управляв грошима; грошима управляти простіше, ніж людьми. Так він дослужився до Нацбанку. Після того, як головного державного банкіра України Вадима Гетьмана убили – обставини не з'ясовані до цих пір, – Ющенко став главою банку. Через деякий час президент Кучма не без деяких зусиль умовив його стати прем'єром. Ющенко узяв собі в помічниці Юлію Тимошенко і зробив її своїм замом.
Життя в країні стало краще. Праця службовців, які раніше одержували зарплату з багатомісячною затримкою, стала оплачуватися вчасно. Дохід українців (не тільки олігархів) зріс. Проте Росії все це не подобалося. У України є гроші, але борги за російський газ вона платити не хоче? Так не піде! Так Ющенка в 2000 році запросили на переговори в Кремль. Президент Кучма дав своєму прем'єр-міністрові наступне напуття: "Росія проживе без України, Україна без Росії – ні".
Коли ці слова дійшли до вух провідного кремлівського пропагандиста Михайла Леонтьева, в своїй телепередачі "Проте" 10 квітня 2000 року він сказав: "Українські політичні авантюристи, чиїми визнаними лідерами є прем'єр Ющенко і його заступник Тимошенко, наполегливо відмовляються прийняти цю просту думку. Тому всі ці переговори мають мало сенсу". Вже тоді парламент їх не любив, так само, як зараз – цього разу разом з Юлією Тимошенко, – він не любить президента Ющенка і бореться проти його уряду.
Тут літературний образ нашого героя починає прояснюватися: він зовсім не авантюрист. Віктор Ющенко – Дон Кіхот, який бореться проти Росії і проти своїх внутрішніх ворогів, які сидять в парламенті. До того ж його доля трагічніша, ніж доля Дон Кіхота, оскільки у Ющенка немає Санчо Панси. Він там вгорі зовсім один.
Спочатку народ любив його і підтримував: тепер він його скоріше жаліє, ніж любить. Народ хотів рішучого президента, якого б боялися його вороги. У перші півроку вони дійсно його боялися. Проте потім вони почали замислюватися: "Чого ми, власне, боїмося? Ющенко – добрий спокійний романтик". Він розводить бджіл і збирає предмети української народної творчості. Він сімейна людина в найширшому сенсі цього слова: п'ятеро дітей і багато родичів.
На жаль, його друзі і родичі намагалися допомогти йому управляти країною, так що йому довелося власноручно відправити своє оточення до біса. Так він залишився вгорі зовсім один, навіть без Юлії Тимошенко. Звичайно, у нього є хтось, хто його стриже і готує йому каву. Проте людей, з якими можна було б перемогти злого дракона і навести порядок в країні, не видно.
Так наш романтичний герой стоїть зовсім один і постійно озирається на всі боки. Іноді все це нагадує мені роман братів Стругацьких ("Важко бути богом", 1964). Основна ідея така: дикому, нерозвиненому суспільству не можна прищепити прогрес. Його герой Румата, відправлений до космосу розвідник, терпить поразку зі своєю ідеєю "некривавої дії" і хапається за меч. Так, важко бути богом, коли навколо тебе немає ангелів і архангелів.
Український народ любить дивитися серіали. Політичні події в країні народ теж розглядає як мильну оперу. Тому народ тепер хоче не тільки перемоги героя-президента Ющенка над злом. Тепер він щонайшвидше хоче побачити хепі-енд. І, будь ласка, з примиренням Ющенка і Тимошенко. Хай вони будуть щасливі один з одним і, перебуваючи на своїх постах, зроблять країну щасливою.
Американська дружина Ющенка не вписується в картину. Вона не втілення образу "Батьківщини-матері". Вона не сиділа, як Юлія Тимошенко, у в'язниці; олігархи не віднімали у неї за часів злого дракона Кучми мільйони доларів.
Я знову відволікся на Юлію Тимошенко. При цьому вона зовсім не є героїнею цієї історії. Якщо вона одного разу стане президентом, то ми спробуємо намалювати її образ, розповісти її історію. Поки наш герой – Ющенко. Проте з ним важко. Він не хоче бути героєм. Він хоче бути демократом. Проте демократи ще ніколи не ставали героями ні в творах радянської, ні пострадянської літератури.
Джерело: http://unian.net/ukr/news/news-96658.html
За останні роки я прочитав багато нових українських романів. Проте ні в одному з них я не виявив позитивного супергероя, справжнього українського героя, який за доброю радянською традицією міг би служити прикладом для наслідування юним читачам. Оскільки в літературі нічого не було, я почав шукати таких героїв в реальному житті.
Спочатку я думав, що справжніми героями є брати Кличко. Вони побивають всіх, до того ж за кордоном; вони рекламують німецький шоколад і українське пиво по телевізору; вони багато заробляють і вкладають все в своє підприємство в Києві. Тепер брати-боксери вирішили ще і податися в політику. Начебто вони цілком підходили на роль героїв.
Проте справжні герої повинні боротися з ворогами, не одержуючи за це ніяких гонорарів. Співачка Руслана теж не годилася на роль героїні, не зважаючи на те що в 2004 році перемогла на конкурсі "Євробачення". Я зрозумів, що в цьому середовищі марно шукати героїв. І я перевів свій погляд вгору, до неба. Там я побачив того, хто більше за всіх інших схожий на справжнього українського героя. Я побачив президента Віктора Ющенка. Від нього розходилися сонячні промені, які зігрівали змерзлу країну сильніше, ніж весь російський газ.
Тепер я раптово виявив, що готовий скласти про нього казку. Тихше їдеш – далі будеш. Спочатку потрібно зрозуміти образ героя і вибрати відповідний жанр. Можливо, це буде зовсім не казка.
Отож: жив-був бухгалтер. Він працював в банку. Там він зробив кар'єру. Він управляв грошима; грошима управляти простіше, ніж людьми. Так він дослужився до Нацбанку. Після того, як головного державного банкіра України Вадима Гетьмана убили – обставини не з'ясовані до цих пір, – Ющенко став главою банку. Через деякий час президент Кучма не без деяких зусиль умовив його стати прем'єром. Ющенко узяв собі в помічниці Юлію Тимошенко і зробив її своїм замом.
Життя в країні стало краще. Праця службовців, які раніше одержували зарплату з багатомісячною затримкою, стала оплачуватися вчасно. Дохід українців (не тільки олігархів) зріс. Проте Росії все це не подобалося. У України є гроші, але борги за російський газ вона платити не хоче? Так не піде! Так Ющенка в 2000 році запросили на переговори в Кремль. Президент Кучма дав своєму прем'єр-міністрові наступне напуття: "Росія проживе без України, Україна без Росії – ні".
Коли ці слова дійшли до вух провідного кремлівського пропагандиста Михайла Леонтьева, в своїй телепередачі "Проте" 10 квітня 2000 року він сказав: "Українські політичні авантюристи, чиїми визнаними лідерами є прем'єр Ющенко і його заступник Тимошенко, наполегливо відмовляються прийняти цю просту думку. Тому всі ці переговори мають мало сенсу". Вже тоді парламент їх не любив, так само, як зараз – цього разу разом з Юлією Тимошенко, – він не любить президента Ющенка і бореться проти його уряду.
Тут літературний образ нашого героя починає прояснюватися: він зовсім не авантюрист. Віктор Ющенко – Дон Кіхот, який бореться проти Росії і проти своїх внутрішніх ворогів, які сидять в парламенті. До того ж його доля трагічніша, ніж доля Дон Кіхота, оскільки у Ющенка немає Санчо Панси. Він там вгорі зовсім один.
Спочатку народ любив його і підтримував: тепер він його скоріше жаліє, ніж любить. Народ хотів рішучого президента, якого б боялися його вороги. У перші півроку вони дійсно його боялися. Проте потім вони почали замислюватися: "Чого ми, власне, боїмося? Ющенко – добрий спокійний романтик". Він розводить бджіл і збирає предмети української народної творчості. Він сімейна людина в найширшому сенсі цього слова: п'ятеро дітей і багато родичів.
На жаль, його друзі і родичі намагалися допомогти йому управляти країною, так що йому довелося власноручно відправити своє оточення до біса. Так він залишився вгорі зовсім один, навіть без Юлії Тимошенко. Звичайно, у нього є хтось, хто його стриже і готує йому каву. Проте людей, з якими можна було б перемогти злого дракона і навести порядок в країні, не видно.
Так наш романтичний герой стоїть зовсім один і постійно озирається на всі боки. Іноді все це нагадує мені роман братів Стругацьких ("Важко бути богом", 1964). Основна ідея така: дикому, нерозвиненому суспільству не можна прищепити прогрес. Його герой Румата, відправлений до космосу розвідник, терпить поразку зі своєю ідеєю "некривавої дії" і хапається за меч. Так, важко бути богом, коли навколо тебе немає ангелів і архангелів.
Український народ любить дивитися серіали. Політичні події в країні народ теж розглядає як мильну оперу. Тому народ тепер хоче не тільки перемоги героя-президента Ющенка над злом. Тепер він щонайшвидше хоче побачити хепі-енд. І, будь ласка, з примиренням Ющенка і Тимошенко. Хай вони будуть щасливі один з одним і, перебуваючи на своїх постах, зроблять країну щасливою.
Американська дружина Ющенка не вписується в картину. Вона не втілення образу "Батьківщини-матері". Вона не сиділа, як Юлія Тимошенко, у в'язниці; олігархи не віднімали у неї за часів злого дракона Кучми мільйони доларів.
Я знову відволікся на Юлію Тимошенко. При цьому вона зовсім не є героїнею цієї історії. Якщо вона одного разу стане президентом, то ми спробуємо намалювати її образ, розповісти її історію. Поки наш герой – Ющенко. Проте з ним важко. Він не хоче бути героєм. Він хоче бути демократом. Проте демократи ще ніколи не ставали героями ні в творах радянської, ні пострадянської літератури.
Джерело: http://unian.net/ukr/news/news-96658.html
Відповіді
2006.01.26 | Стась
Re: Як важко бути богом - уточнення
Андрій Курков пише:> Отож: жив-був бухгалтер. Він працював в банку. Там він зробив кар'єру. Він управляв грошима; грошима управляти простіше, ніж людьми. Так він дослужився до Нацбанку. Після того, як головного державного банкіра України Вадима Гетьмана убили – обставини не з'ясовані до цих пір, – Ющенко став главою банку.
"Від січня 1993 до грудня 1999 року – голова правління Національного банку України. " - з офіційної біографії В.Ющенка.
А народний депутат, глава біржового комітету Української міжбанківської валютної біржі, екс-глава НБУ В.Гетьман був убитий у ліфті свого будинку в Києві 22 квітня 1998 року, себто аж через п'ять років післа призначення Ющенка Головою НБУ.
Себто, шановний Курков, на жаль, тут повторив брехливі закиди того самого М.Лєонтьєва.
2006.01.26 | catko
ох грамотій той курков. писав би вже рідною російською...
Андрій Курков пише:> Мій перший рік з президентом України Віктором Ющенком
>
> За останні роки я прочитав багато нових українських романів. Проте ні в одному з них я не виявив позитивного супергероя, справжнього українського героя, який за доброю радянською традицією міг би стати зразком для наслідування юним читачам. Оскільки в літературі нічого не було, я почав шукати таких героїв в реальному житті.
>
> Спочатку я думав, що справжніми героями є брати Кличко. Вони перемагають усіх, до того ж за кордоном; вони рекламують німецький шоколад і українське пиво в телевізорі; вони багато заробляють і вкладають все в своє підприємство в Києві. Тепер брати-боксери вирішили ще і податися в політику. Начебто вони цілком підходили на роль героїв.
>
> Проте, справжні герої повинні боротися з ворогами, не одержуючи за це ніяких гонорарів. Співачка Руслана теж не підходила на роль героїні, не зважаючи на те, що в 2004 році здобула перемогу на конкурсі "Євробачення". Я зрозумів, що в цьому середовищі марно шукати героїв. І я звів свій погляд вгору, до неба. Там я побачив того, хто більш за інших схожий на справжнього українського героя. Я побачив президента Віктора Ющенка. Від нього розходились сонячні промені, які зігрівали замерзлу країну краще, ніж весь російський газ.
>
> Тепер я раптово виявив, що готовий написати про нього казку. Тихіше їдеш – далі будеш. Спочатку потрібно зрозуміти образ героя і вибрати відповідний жанр. Можливо, це буде зовсім не казка.
>
> Отож: жив-був бухгалтер. Він працював у банку. Там він зробив кар'єру. Він керував грошима; грошима керувати простіше, ніж людьми. Так він доробився до Нацбанку. Після того, як головного державного банкіра України Вадима Гетьмана вбили – обставини не з'ясовані до цих пір, – Ющенко став головою банку. Через деякий час президент Кучма не без зусиль вмовив його стати прем'єром. Ющенко узяв собі в помічниці Юлію Тимошенко і зробив її своїм замом.
>
> Життя в країні стало кращим. Праця службовців, які раніше одержували зарплату із затримкою кілька місяців, стала виплачуватись вчасно. Прибутки українців (не тільки олігархів) зросли. Проте, Росії все це не подобалося. В України є гроші, але борги за російський газ вона сплачувати не хоче? Так не буде! Таким чином, Ющенка в 2000 році запросили на переговори в Кремль. Президент Кучма дав своєму прем'єр-міністрові настанову: "Росія проживе без України, Україна без Росії – ні".
>
> Коли ці слова дійшли до вух провідного кремлівського пропагандиста Михайла Леонтьева, в своїй телепередачі "Проте" 10 квітня 2000 року він сказав: "Українські політичні авантюристи, чиїми визнаними лідерами є прем'єр Ющенко та його заступник Тимошенко, наполегливо відмовляються сприйняти цю просту думку. Тому, всі ці переговори мають мало сенсу". Вже тоді парламент їх не любив, так само, як зараз – цього разу одночасно з Юлією Тимошенко, – він не любить президента Ющенка і бореться проти його уряду.
>
> Тут літературний образ нашого героя починає вирисовуватись: він зовсім не авантюрист. Віктор Ющенко – Дон Кіхот, який бореться проти Росії і проти своїх внутрішніх ворогів, які сидять в парламенті. До того ж, його доля трагічніша, ніж доля Дон Кіхота, оскільки у Ющенка немає Санчо Панси. Він, там вгорі, зовсім сам.
>
> Спочатку народ любив його і підтримував: тепер він його швидше жаліє, ніж любить. Народ хотів рішучого президента, якого боялися б його вороги. Перші півроку вони дійсно його боялися. Проте, потім вони почали замислюватися: "Чого ми, власне, боїмося? Ющенко – добрий, спокійний романтик". Він тримає бджіл і збирає предмети української народної творчості. Він сімейна людина в найширшому сенсі цього слова: п'ятеро дітей і багато родичів.
>
> На жаль, його друзі і родичі намагалися допомогти йому керувати країноютак, що йому довелося особисто послати своє оточення до дідька. Так він залишився нагорі зовсім один, навіть без Юлії Тимошенко. Звичайно, у нього є хтось, хто його стриже і готує йому каву. Проте, людей, з якими можна було б перемогти злого дракона і навести порядок в країні, не видно.
>
> Так наш романтичний герой стоїть зовсім сам і постійно озирається на всі боки. Іноді все це нагадує мені роман братів Стругацьких ("Важко бути богом", 1964). Головна ідея така: дикому, нерозвиненому суспільству не можна прищепити прогрес. Його герой Румата, розвідник космосу, одержує поразку своєї ідеї "некривавої дії" і хапається за меч. Так, важко бути богом, коли навколо тебе немає ангелів і архангелів.
>
> Український народ любить серіали. Політичні події в країні народ теж розглядає як мильну оперу. Тому, народ тепер хоче не тільки перемоги героя-президента Ющенка над злом. Тепер він терміново хоче побачити хепі-енд. І, будь ласка, з примиренням Ющенка і Тимошенко. Хай вони будуть щасливі один з одним і, перебуваючи на своїх посадах, зроблять країну щасливою.
>
> Американська дружина Ющенка не вкладається в картину. Вона не втілення образу "Батьківщини-матері". Вона не перебувала, як Юлія Тимошенко, у в'язниці; олігархи не відбирали у неї під час правління злого дракона Кучми мільйони доларів.
>
> Я знову звернув увагу на на Юлію Тимошенко. При цьому, вона зовсім не є героїнею цієї історії. Якщо вона колись стане президентом, тоді ми спробуємо намалювати її образ, розповісти її історію. Поки щонаш герой – Ющенко. Проте, з ним важко. Він не хоче бути героєм. Він хоче бути демократом. Проте, демократи ще ніколи не ставали героями ні в творах радянської, ні пострадянської літератури.
>
> Джерело: http://unian.net/ukr/news/news-96658.html
теж мені письменник.... більше на телебаченні вживайте українську мову, може наб'єте руку. тобто язика.
2006.01.26 | Стась
Це - переклад з німецької, з претензіями - до УНІАН(-)
2006.01.26 | ans
Те що Ющенко самотній та занадто моральний для деяких
українців дійсно так. Фактично він один вимушений боротися за незалежність та духовність України проти Московської влади та пропаганди, проти кримінально-олігархічних політиків та замовлених ЗМІ в України в умовах фактичної відсутності підтримки з боку США та Європи.То чому Ви йому не допоможете?
2006.01.26 | BIO
Херой Стругацких или Чурка в Тюбетейке как Фаллоимитатор Нации.
>ХХХ давно наблюдает эпатажного ХХХ и не может удержаться, чтобы не прокомментировать, кто таков, на ее взгляд, ХХХ. Пытливый дух противоречия просто бьет из него фонтаном.Верить в чью-то «святость» можно начинать уже с трехлетнего возраста. Большинство взрослых, особо не напрягаясь, верят в чудо. Это комфортнее, чем мучиться в сомнениях, собственным умом проверять, достоин ли объект поклонения слепой веры в него.В России опубликованы записки современников Михаила Лермонтова, в которых русскоязычный Поэт по жизни оказался эгоистичным негодяем, поведенным на дефиците дамского к нему внимания, спровоцировавшим свою гибель от руки лучшего друга, а не от «агента царской охранки», как десятилетия вдалбливалось в голову ученикам советской школы. Не написал бы Лермонтов потрясающую мир Поэзию, никто не помнил бы имени маленького, закомплексованного человечка.Когда нотариально подтвержденными наследниками были обнаружены личные
записки ХХХ периода Конца Истории начала ХХІ века все были просто
поражены несоответствием их содержания историческим хроникам и
аликам, не говоря уже про разную мелкую наркоту околовластной Мельпомены.
Путем газоуглеродного анализа был установлен факт личной измены Музы ХХХ с беспородной Политической Кодлой в невразумительных для Голой Эстетики целях
нарастить творческие рога сохатому сожителю. А в результате бессистемного
скрещивания мысленных мух выжили только отдельные заводные блохи которые,
собственно говоря, и подпортили шкурку благородному книжному барсу.
А и поделом - не надо было отбивать сказочный хлеб у козлищ Политики.
Демон Мцыри, вечный оппонент шкурных интересов
2006.01.26 | ans
Чем лучше чурки циничная и двуличная совковая леди Ю?(-)
2006.01.26 | BIO
Тем, что она способна быть только протезом чужих яиц?(-)
2006.01.26 | ans
До гениталий опускаться в публичном обществе не стоит,
хотя с яйцами (куриными) все-таки ассоциируется Янукович.2006.01.26 | BIO
В публичном обществе легкая эротика только приветствуется :)
А Вы про что это подумали ?Я только про тяжелые тупые предметы...
2006.01.26 | afterstep
для еротоманів - підсумки року минулого (л)
http://oboz.com.ua/news/2006/1/26/83142.htmЧекаю шквалу повідомлень на кшалт "а все'дно юля більша сука!"
2006.01.26 | ans
Мова взагалі йде не про це, а про високі матерії(-)
2006.01.26 | BIO
Re: Мова взагалі йде не про це, а про високі матерії(-)
Все сравнительно относительно касательно высоких материй.Вот если бы Сизифом назначили сельского скарабея, стал
бы он так уродоваться на высоком посту зная удельную
влажность и коэфффициент налипания наследственной кучи ?
2006.01.26 | saha
Брехня і провокація(/)
Після того, як головного державного банкіра України Вадима Гетьмана убили – обставини не з'ясовані до цих пір, – Ющенко став главою банку.-Ющенко став голоою нацбанку при житті Гетьмана.
-Гетьманя убили за бажання чесно провести приватизацію. Він проробляв проект Національного депозитарію(хотів запустити Фондовий ринок а ля США.) Цац депозитарій запустили 2000 року, через кілька років після смерті і коли багато чого вже розікрали.
Через деякий час президент Кучма не без деяких зусиль умовив його стати прем'єром.
ДА ющенку в тій ситуації памятник ставити потрібно. Взяти на себе відповідальність підчас дефолту.(навесні 2000 року потрібно було виплатити більше 3 млд дол. яких в країні не було.)
2006.01.26 | Stefan Seitz
Принципи євро-американської міфології
Приклади використання:http://hubcap.clemson.edu/~sparks/heroj.html
http://www.sfhomeworld.org/documents/lessons/journey_wrkst1.pdf
http://ias.berkeley.edu/orias/hero/
http://www.apocprod.com/Pages/Hero/Take_the_Hero's_Journey.htm
==========
Кожен герой найчастіше проходить такі стадії:
1. Народження і дитинство
2. Поклик до пригод
3. Надприродня допомога / часно відмова від неї
4. Перехід першої прегради.
5. Дорога випробувань (спокус)
6. Знаходження помічників.
6. Найнижча точка / Зеніт історії / фінальна битва / виконання місії / ..
7. Початок повернення / початок повернення до звичайного життя.
8. Повернення - у формі другого переходу прегради.
9. Нагорода / благословення -- те що герой здобув через виконання місії зараз використовуватиметься у повсякденному житті.
===========
Приклад використання цих загальних принипів з "Зоряних Війн": http://hubcap.clemson.edu/~sparks/sffilm/mmswtab.html
===
Успіхів!
2006.01.26 | ziggy_freud
Принципи не є універсальними,
але для створення заявленої книги підходять.В цілому вірним шляхом крокуєте.
Stefan Seitz пише:
> Приклади використання:
Маленька ментальна вправа. Проаналізуйте за цією схемою:
- Котигорошка
- Колобка
- Попелюшку
Успіхів
2006.01.27 | Stefan Seitz
Re: Принципи не
ziggy_freud пише:> Маленька ментальна вправа. Проаналізуйте за цією схемою:
> - Котигорошка
> - Колобка
> - Попелюшку
> Успіхів
Зіггі, ви спевнені, що українська національна за впливом казка є "Котигорошко", а не, наприклад, "Повернення Немо"?
До того ж, Попелюшка піходить під ці правила.
2006.01.27 | ziggy_freud
українська національна за впливом казка
Stefan Seitz пише:> Зіггі, ви спевнені, що українська національна за впливом казка є "Котигорошко", а не, наприклад, "Повернення Немо"?
Щодо Котигорошка впевнений. Це поширений індоарійський сюжет з локальними варіаціями. Найточнішій відомий мені відповідник є в грузинів.
"Повернення Немо" не дивився. Мульт вартий перегляду?
Колобок - угро-фінський сюжет, і він сюди очевидно не вписується.
> До того ж, Попелюшка піходить під ці правила.
Еге-ж. Хоча штука досить пізня. Походження, НМД, кельтске, хоча тут є вузькі фахівці.
2006.01.27 | Mary
ви все пропустили - про колобка і героїзм
колись на форумі культура була розмова - не пам'ятаю, хто там ще був крім покійного Augusto і Пані - чи не Персефона? Там якраз ішлося про трікстерів у український традиції, колобок був визначений як один із трікстерів - поряд із хитрим лисом.Так от, трікстер - це не зовсім герой. чи не завжди герой. часом навіть анти-герой. це трохи інший архетип, хоч часом вони перетинаються. Здається, в того ж Кемпбела було щось про героя-трікстера, а може й ні - я вже забула трохи.
Ось знайшла, таки Персефона:
http://www2.maidan.org.ua/n/culture/1046610323
2006.01.27 | Mary
і ще один лінк (лінк)
http://www2.maidan.org.ua/n/oldculture/10470774532006.01.27 | Mary
тоді вже краще читати першоджерела
того самого Кемпбела, на приклад.До речі, український переклад його "Героя з тисячею облич" читається просто фантастично, це в мене в Україні настільна книга була.
Хто не читав - рекомендую. При чому це з таких книжок, які можна відкривати в будь-якому місці, читати скільки є бажання або часу, і відкладати до наступного разу.
2006.01.27 | Stefan Seitz
Обов"язково прочитаю
Вперше я познайомився з цією теорією під час лекції представника компанії Волта Діснея в моєму університеті.2006.01.27 | Mary
не пошкодуєш - книжка драйв (-)
2006.01.27 | BIO
Re: тоді вже краще читати першоджерела
Це воно в нього з дописів на ВФ мабуть само склалося.Якраз працюю над 1001 обличчам. Мабуть протесту проти
противників простроченого протєину.
Лице<-яйце
2006.01.27 | Mary
вибачте, мені важко вас розуміти, тому не коментуватиму(-)
2006.01.27 | Нечуй-Вітер
зате Андрухович так не думає
Андрій Курков пише:> За останні роки я прочитав багато нових українських романів. Проте ні в одному з них я не виявив позитивного супергероя, справжнього українського героя, який за доброю радянською традицією міг би служити прикладом для наслідування юним читачам. Оскільки в літературі нічого не було, я почав шукати таких героїв в реальному житті.
>
Питання Mary: Тут нещодавно Курков розводився про бажання знайти чи написати "справжнього українського супергероя". Чи вважаєте ви, що літературі/читачам, та й просто людям потрібні герої? Чи може природнішою/кориснішою для нас смертних є ситуація "герої сплять, в домах розпусти ще співають..."?
Відповідь Андруховича: Курков сказав -- Курков зробить. Буде Вам і супер, буде і герой. Особисто я підтримав би Вашу другу опцію. До речі, якась до болю знайома цитата.
2006.01.27 | ans
Як би такі інтелектуальні справи не закінчилися успіхом
"героя" з двома тюремними ходками...2006.01.27 | BIO
Re: Як би такі інтелектуальні справи не закінчилися успіхом
Вам так и чешется закончить Историю скверным анекдотом...А ведь как с Яйца Судьбы красиво начиналось...
И все испортил этот крошечный вирус жлобской жабы.
Меленький Комарик, представитель пострадавшей стороны
2006.01.27 | ans
Красивые и пафосные события августа 91 в России
привели к нынешней власти кремлевских гебистов. После пафоса, все разочаровались, всем мало денег, всем мало власти и т.п.Хотя может быть вы имеете в виду что-то другое, неосязаемое для простых умов.
2006.01.27 | BIO
Re: Красивые и пафосные события августа 91 в России
При большом желании для простых умов можно будет поосязатькремлевских гебистов и в национальной власти.
А тех кто понимает, что они никуда из нее и не девались уже
никаким Януком не испугаешь. Даже образца 93го года.
2006.01.27 | Mary
ви ніфіга не зрозуміли
відсутність героїв (тобто те, що герої сплять) в нашому світі - це всього лиш ознака його, тобто нашого, дорослішання.Те, що герої покинули наш світ (вслід за своїми батьками богами) означає тільки те, що ми здатні (а отже повинні) не чекати їх, поки вони вирішать за нас всі наші дитячі проблеми, і розпачливо голосити, що герої перевелися, а самим закочувати рукави і братися за роботу.
А намагання зліпити "героя" в наших умовах рівнозначне спробам зліпити з гівна кулю - зліпити може й зліпиться, але далеко не полетить, ще й смороду наробить.
Ото й усе. Думайте, читайте