01/26/2006 | Navigator

шаблону.
Слава Богу, асамблея ПАРЄ прийняла постанову, що засуджує злочини, скоєні тоталітарними комуністичними режимами і закликала Комітет міністрів створити комісію незалежних експертів для збору інформації про порушення прав людини під час правління комуністичних режимів, а також просить Комітет прийняти офіційну декларацію про осуд міжнародним співтовариством злочинів комуністичних режимів.
З чим я Вас щиро поздоровляю. Бо подія справді засаднича і тому вікопомна. Десяткам мільйонів загиблих від комунізму легше не стане, а тим, що вижили - стане краще. Як тим повоєнним німцям, що своїх мерзотників засудили і в судах, і в серцях.
Тепер про майбутнє. От на які думки наводять правила формування Парламентської Асамблеї Ради Європи. Цікаво було спроектувати ці правила на формування, наприклад, ЄЕП-у. „Для чого роз”єднуватись в той час, коли ввесь світ об”єднується” – улюблена фраза московських друзів пострадянського простору. От давайте подивимось, як повинен по міркам ЄС виглядати уявна парламентська асамблея ЄЕП-у по кількості голосів:
Росія - 18,
Україна - 12,
Білорусія – 8,
Казахстан – 10.
За такий ЄЕП можна голосувати з чистим сумлінням. А не за той, де за Росією по імперській системі підрахунків повинно бути 90 відсотків голосів.
Можете також для інтересу порахувати, як би виглядала аналогічна структура для нео-СССР, якби його Горбачов хотів створити справді як „Союз, де в повній мірі були б гарантовані права союзних республік” – але по європейським взірцям! Росія в ній мала б мати тільки п”яту частку голосів. При такому розкладі московські друзі пострадянського простору не бігали б по автократичним диктаторам СНД з братерськими поцілунками, а втікала б від них. Бо несли б пряму і безвідкладну відповідальність, гарантовану демократичною системою управління наднаціональною структурою.
Отак одні й ті самі терміни мають протилежний зміст на сході Європи і у власне Європі.
А зокрема від цього і така різниця в рівнях життя...
Довідка про ПАРЄ :
"Демократична совість " Європи
Парламентська Асамблея є одним із двох головних статутних органів Ради Європи і представляє інтереси основних політичних партій, що існують у державах - членах Організації. У рамках Асамблеї здійснюють співробітництво представники парламентських структур 46 демократичних держав нашого континенту, що входять у Раду Європи. Парламентська Асамблея Ради Європи стала першим європейським парламентським форумом в історії нашого континенту. Маючи у своєму складі делегації 46 національних парламентів, вона є одним із самих представницьких парламентських форумів Європи 315 членів Асамблеї і 315 їхніх заступників обираються або призначаються національними парламентами з їхнього власного складу . Число парламентаріїв від кожної країни варіюється від 2 до 18 у залежності від чисельності її населення. Склад національних делегацій в Асамблеї повинний пропорційно відбивати всі основні політичні сили або групи, представлені в національному парламенті.
Держави-члени і їхні представники в Парламентській Асамблеї
Австрія (6), Азербайджан (6), Албанія(4), Андорра (2), Вірменія (4), Бельгія (7), Болгарія (6), Боснія і Герцеговина (5), Угорщина (7), Німеччина (18), Греція (7), Грузія (7), Данія (5), Ірландія (4), Ісландія (3), Іспанія (12), Італія (18), Кіпр (3), Латвія (3), Литва (4), Ліхтенштейн (2), Люксембург (3), "колишня Югославська Республіка Македонія" (3), Мальта (3), Молдова (5), Монако (2), Нідерланди (7), Норвегія (5), Польща (12), Португалія (7), Росія (18), Румунія (10), Сан-Марино (2), Сербія і Чорногорія (7), Словаччина (5), Словенія (3), З'єднане Королівство (18), Туреччина (12), Україна (12), Фінляндія (5), Франція (18), Хорватія (5), Чехія (7), Швейцарія (6), Швеція (6), Естонія (3).