Чому не можна робити російської мови другою державною?
01/28/2006 | Занудий Офісний Працівник
Відповідь на це набридливе питання дуже проста - державний статус російської мови, це абсолютна гарантія зникнення української мови.
Прихильників державного статусу російської мови можна поділити на дві групи - на тих, хто це розуміє, отже, прагне смерті українській мові; і тих, хто цього не розуміє. Звертаюсь я звичайно до останніх, оскільки дискусія з першими - зайва. Я розумію, що Вам не зручно. Я розумію, що ви звикли користуватись російською, я чудово розумію, що в деяких випадках, Ви повинні займатися "словотворством", оскільки загальноприйнятих термінів і зворотів ще нема. Я чудово це розумію і хочу вам за це подякувати. І одночасно пояснити чому я не хочу, щоб російська стала другою державною. Українська мова як єдина державна, це правовий засіб напрямлений не на знищення чи утиск російської мови, а на порятунок української.
Так, звичайно це Ваше право, вимагати другої державної мови. Але прошу зрозуміти, що єдиний державний статус - це чи не остання надія української мови на виживання. Так, звичайно ви маєте певні незручності, але чи не варто заповнити податкову декларацію раз на рік для того щоб врятувати мову? Ви вважаєте це завеликою ціною?
Давайте розглянемо умовний експеримент - залишимо державною тільки українську мову. Чи будуть ваші діти і онуки знати російську? Питання риторичне. З велетенською російською громадою в Україні і немалим медіавпливом Росії, навіть в найглухіших карпатських селах російська мова буде зрозуміла. Давайте подумаємо, що буде, якщо ми російську мову зробимо другою державною. Чи будуть її знати в Харкові і Миколаєві? Очевидно - ні. Чи буде вона у вжитку у Львові? За 10 років - так. А за 20 років? за 30? Правда така, що у випадку двомовності українську мову зіпхають на маргінес, де її і бажає дехто бачити. І не такий далекий той час, коли її сферою функціонування стане спілкування кількох десятків "диваків" в академічних коридорах. Не погоджуєтесь? Давайте пригадаєм, як говорив Київ, Харків 50 років тому? В сучасному ж світі з потужними уніфікуючими, комунікативними засобами збереження української мови навіть в Галичині у середній перспективі видається нереальним.
Цим аргументом я, звичайно, потішу затятих українофобів: От, мовляв, ваша "солов’їна" не здатна на вільну конкуренцію - значить туди їй і дорога "ф топку". Але, перше: чи такою "вільною" була вже та конкуренція? Я не хочу тут наводити стандартного переліку засобів "вільної конкуренції" якими користувалися "мовні ліберали". Думаю всі їх знають і кожен може собі сам відповісти на це питання – чи була конкуренція вільною? Другий аргумент: ви є прихильником евтаназії? НАСИЛЬНОЇ евтаназії? Ви будете відмикати апарати штучного дихання в хворого, який ХОЧЕ жити? Тим більше, що українській мові до апарату штучного дихання, слава Богу, ще далеко, і нашими СПІЛЬНИМИ стараннями ми повертаємо її до повноцінного функціонування. То що, будемо схожі на лікаря, який вбиває пацієнта, який поправляється, бо ліньки лікувати далі?
Часто висувається як доказ можливості тривалого існування двомовності приклади інших країн, де кілька мов функціонує одночасно. Що ж, такі країни справді існують, але подивимося на ці країни детальніше - Канада, Швейцарія. В Канаді є дві офіційні мови - англійська і французька. Але є Англія і є Франція - природні носії цих мов. Візьмемо Швейцарію - прихильники двомовності часто говорять, що в цій країні мирно співіснують три державні мови - італійська, французька і німецька. Так, але поряд є велика ІТАЛІЯ, велика НІМЕЧЧИНА і велика ФРАНЦІЯ. Чи є десь поряд з Україною велика УКРАЇНА, щоб підтримати нашу мову? Поборники двомовності лукавлять замовчуючи (або й не знають) що в Швейцарії є ЧОТИРИ офіційні мови. Четвертою є ретророманська мова. Ви чули щось про ретророманську мову? Ви чули щось про велику РЕТРОРОМАНІЮ? Ні? Ось і результат – ретророманською зараз розмовляють біля 0,5% мешканців Швейцарії. Візьмемо інші приклади - Ірландія (ірландська і англійська офіційні мови), Шотландія (англійська і шотландська), Уельс (англійська і гельська), Іспанія (іспанська, каталонська, баська і галльська мови). Всім відома ситуація з шотландською і ірландськими мовами. Про те, що існує гельська чи каталонська мови, я думаю навіть не всі здогадувались. І це ми говоримо про багаті європейські країни, які мають “дурні гроші” на такі "дурниці", як збереження мови.
Поглянемо на найближчий до нас приклад - Бєларусь (дві офіційні мови - білоруська і російська). Яка на сьогодення ситуація білоруської мови говорити також зайве. Те що нам пропонують прихильники двомовності - це білоруський шлях знищення мови (чи то закономірно, чи за збігом, але прихильники двомовності переважно нам пропонують і в інших галузях білоруські шляхи "розвитку").
Висновок тільки один - ми не маємо десь поряд великої УКРАЇНИ, яка б підтримувала українську мову. Велика Україна - це ми, а насамперед - ВИ. І на Вашу підтримку чекає українська діаспора в Польщі, Бєларусі і Румунії. А ваша підтримка - це дуже малі зусилля. Вам потрібно лише кілька разів на рік позаповнювати папірчики, вислухати президентське новорічне привітання і переглянути реклами українською мовою. Невже це так складно? Причому, якщо ви заповните офіційні папери не цілком правильно - ніхто Вас не покарає, папери не стануть недійсними.
Слова "давайте зробимо російську другою державною" насправді означають "давайте убйом ето хохляцкоє нарєчіє", і кожному, не залежно від національності, має бути соромно за підтримку такої позиції. А кожен Затулін, який говорить про утиски російської мови – відверто бреше. ВИ бачили утиски російської мови?
Шановні російськомовні мешканці сходу України, зрозумійте, що саме у Вас, в Донецьку, Києві і Запоріжжі, а не у Львові чи Рівному вирішується бути чи не бути українській мові. Тільки схід України (або як в Галичині говорять – велика Україна) може порятувати українську мову. Галичина вже своє зробила, зберегла її до сьогодні, але без подальшої Вашої підтримки українська мова приречена на загибель. Ви, звичайно можете зробити другою державною російську. Це ваше право. Це ж ваше право вбити українську мову, правда? Вбивайте.
Але пам‘ятайте, що разом з мовою ви вбиваєте також мене - автора цих рядків, людину з плоті й крові, і мільйони таких як я. І особисто Я буду захищатись. Без особливої надії на успіх, але довго і вперто. Я покину свою більш-менш успішну кар‘єру, налагоджене особисте життя, і буду ЩОСЬ РОБИТИ. Що - не знаю, але мирно чекати на смерть я не зможу. І мене мало цікавитиме законність чи відповідність конституції моїх дій - мене вбиватимуть.
Занудий Офісний Працівник
PS Дуже не хотілось, щоб останні рядки звучали як погроза, тому допишу - я дуже вдячний тим російськомовним українцям (якщо це ви, читачу, то ВАМ особисто), які розуміють мене і задля збереження моєї мови погоджуються на певні жертви - необхідність користуватися нерідною мовою як єдиною державною.
Прихильників державного статусу російської мови можна поділити на дві групи - на тих, хто це розуміє, отже, прагне смерті українській мові; і тих, хто цього не розуміє. Звертаюсь я звичайно до останніх, оскільки дискусія з першими - зайва. Я розумію, що Вам не зручно. Я розумію, що ви звикли користуватись російською, я чудово розумію, що в деяких випадках, Ви повинні займатися "словотворством", оскільки загальноприйнятих термінів і зворотів ще нема. Я чудово це розумію і хочу вам за це подякувати. І одночасно пояснити чому я не хочу, щоб російська стала другою державною. Українська мова як єдина державна, це правовий засіб напрямлений не на знищення чи утиск російської мови, а на порятунок української.
Так, звичайно це Ваше право, вимагати другої державної мови. Але прошу зрозуміти, що єдиний державний статус - це чи не остання надія української мови на виживання. Так, звичайно ви маєте певні незручності, але чи не варто заповнити податкову декларацію раз на рік для того щоб врятувати мову? Ви вважаєте це завеликою ціною?
Давайте розглянемо умовний експеримент - залишимо державною тільки українську мову. Чи будуть ваші діти і онуки знати російську? Питання риторичне. З велетенською російською громадою в Україні і немалим медіавпливом Росії, навіть в найглухіших карпатських селах російська мова буде зрозуміла. Давайте подумаємо, що буде, якщо ми російську мову зробимо другою державною. Чи будуть її знати в Харкові і Миколаєві? Очевидно - ні. Чи буде вона у вжитку у Львові? За 10 років - так. А за 20 років? за 30? Правда така, що у випадку двомовності українську мову зіпхають на маргінес, де її і бажає дехто бачити. І не такий далекий той час, коли її сферою функціонування стане спілкування кількох десятків "диваків" в академічних коридорах. Не погоджуєтесь? Давайте пригадаєм, як говорив Київ, Харків 50 років тому? В сучасному ж світі з потужними уніфікуючими, комунікативними засобами збереження української мови навіть в Галичині у середній перспективі видається нереальним.
Цим аргументом я, звичайно, потішу затятих українофобів: От, мовляв, ваша "солов’їна" не здатна на вільну конкуренцію - значить туди їй і дорога "ф топку". Але, перше: чи такою "вільною" була вже та конкуренція? Я не хочу тут наводити стандартного переліку засобів "вільної конкуренції" якими користувалися "мовні ліберали". Думаю всі їх знають і кожен може собі сам відповісти на це питання – чи була конкуренція вільною? Другий аргумент: ви є прихильником евтаназії? НАСИЛЬНОЇ евтаназії? Ви будете відмикати апарати штучного дихання в хворого, який ХОЧЕ жити? Тим більше, що українській мові до апарату штучного дихання, слава Богу, ще далеко, і нашими СПІЛЬНИМИ стараннями ми повертаємо її до повноцінного функціонування. То що, будемо схожі на лікаря, який вбиває пацієнта, який поправляється, бо ліньки лікувати далі?
Часто висувається як доказ можливості тривалого існування двомовності приклади інших країн, де кілька мов функціонує одночасно. Що ж, такі країни справді існують, але подивимося на ці країни детальніше - Канада, Швейцарія. В Канаді є дві офіційні мови - англійська і французька. Але є Англія і є Франція - природні носії цих мов. Візьмемо Швейцарію - прихильники двомовності часто говорять, що в цій країні мирно співіснують три державні мови - італійська, французька і німецька. Так, але поряд є велика ІТАЛІЯ, велика НІМЕЧЧИНА і велика ФРАНЦІЯ. Чи є десь поряд з Україною велика УКРАЇНА, щоб підтримати нашу мову? Поборники двомовності лукавлять замовчуючи (або й не знають) що в Швейцарії є ЧОТИРИ офіційні мови. Четвертою є ретророманська мова. Ви чули щось про ретророманську мову? Ви чули щось про велику РЕТРОРОМАНІЮ? Ні? Ось і результат – ретророманською зараз розмовляють біля 0,5% мешканців Швейцарії. Візьмемо інші приклади - Ірландія (ірландська і англійська офіційні мови), Шотландія (англійська і шотландська), Уельс (англійська і гельська), Іспанія (іспанська, каталонська, баська і галльська мови). Всім відома ситуація з шотландською і ірландськими мовами. Про те, що існує гельська чи каталонська мови, я думаю навіть не всі здогадувались. І це ми говоримо про багаті європейські країни, які мають “дурні гроші” на такі "дурниці", як збереження мови.
Поглянемо на найближчий до нас приклад - Бєларусь (дві офіційні мови - білоруська і російська). Яка на сьогодення ситуація білоруської мови говорити також зайве. Те що нам пропонують прихильники двомовності - це білоруський шлях знищення мови (чи то закономірно, чи за збігом, але прихильники двомовності переважно нам пропонують і в інших галузях білоруські шляхи "розвитку").
Висновок тільки один - ми не маємо десь поряд великої УКРАЇНИ, яка б підтримувала українську мову. Велика Україна - це ми, а насамперед - ВИ. І на Вашу підтримку чекає українська діаспора в Польщі, Бєларусі і Румунії. А ваша підтримка - це дуже малі зусилля. Вам потрібно лише кілька разів на рік позаповнювати папірчики, вислухати президентське новорічне привітання і переглянути реклами українською мовою. Невже це так складно? Причому, якщо ви заповните офіційні папери не цілком правильно - ніхто Вас не покарає, папери не стануть недійсними.
Слова "давайте зробимо російську другою державною" насправді означають "давайте убйом ето хохляцкоє нарєчіє", і кожному, не залежно від національності, має бути соромно за підтримку такої позиції. А кожен Затулін, який говорить про утиски російської мови – відверто бреше. ВИ бачили утиски російської мови?
Шановні російськомовні мешканці сходу України, зрозумійте, що саме у Вас, в Донецьку, Києві і Запоріжжі, а не у Львові чи Рівному вирішується бути чи не бути українській мові. Тільки схід України (або як в Галичині говорять – велика Україна) може порятувати українську мову. Галичина вже своє зробила, зберегла її до сьогодні, але без подальшої Вашої підтримки українська мова приречена на загибель. Ви, звичайно можете зробити другою державною російську. Це ваше право. Це ж ваше право вбити українську мову, правда? Вбивайте.
Але пам‘ятайте, що разом з мовою ви вбиваєте також мене - автора цих рядків, людину з плоті й крові, і мільйони таких як я. І особисто Я буду захищатись. Без особливої надії на успіх, але довго і вперто. Я покину свою більш-менш успішну кар‘єру, налагоджене особисте життя, і буду ЩОСЬ РОБИТИ. Що - не знаю, але мирно чекати на смерть я не зможу. І мене мало цікавитиме законність чи відповідність конституції моїх дій - мене вбиватимуть.
Занудий Офісний Працівник
PS Дуже не хотілось, щоб останні рядки звучали як погроза, тому допишу - я дуже вдячний тим російськомовним українцям (якщо це ви, читачу, то ВАМ особисто), які розуміють мене і задля збереження моєї мови погоджуються на певні жертви - необхідність користуватися нерідною мовою як єдиною державною.