Відповіді

• 2006.02.01 | Людмила

  UVMOD: Закон “Про об`єднання громадян”

  якби ще Мінюст на своєму сайті розмістив той законопроект, до обговорення якого закликають долучатися...
  написала про це й у них на сайті, але жодної реакції.
  
  вдалося дістати проект з інших джерел, але гарантувати, що це - остання версія, чи шось таке, не можу.
  
  проте, може варто додати його до новини? якщо є сенс - то пишіть в мило, я вишлю
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.02.01 | НеДохтор

    > Мінюст: Проект закону .... (л)

    Людмила пише: > якби ще Мінюст на своєму сайті розмістив той законопроект, до обговорення якого закликають долучатися... > написала про це й у них на сайті, але жодної реакції. > спробую допомогти (може заблукали або мінюст вже виправився) якщо піти за вказаним в першому дописі лінком http://www.minjust.gov.ua/?do=d&did=7017&sid=news то дійсно бачимо запрошення до обговорення ------------ Міністерство юстиції України запрошує усіх зацікавлених осіб до .... ------------ поряд в правій колонці є заголовок "Обговорюємо законопроекти" http://www.minjust.gov.ua/?do=s&sid=discuss&sort=a тиснемо на нього і бачимо назви всіх законопроектів котрі пропонуються до обговорення (там їх 10 шт.) серед них є і Проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про об’єднання громадян” http://www.minjust.gov.ua/?do=d&did=6671&sid=discuss тиснемо на нього і одержимо текст, правда він закінчується таким ---------- Зауваження та пропозиції до Проекту Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про об'єднання громадян" просимо до 10 жовтня 2005 року надсилати на електронну адресу: const@minjust.gov.ua ------------- Текст повністю: http://www.minjust.gov.ua/?do=d&did=6671&sid=discuss ---------------------------------------

    ЗАКОН УКРАЇНИ

    Про внесення змін до Закону України „Про об'єднання громадян"

    Верховна Рада України постановляє:

    І. Внести зміни до Закону України „Про об'єднання громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 34, ст.504; 1993 р., № 46, ст.427; 1998 р., № 10, ст. 36; 1999 р., № 26, ст.220; 2001 р., № 9, ст.38; 2001 р., № 44, ст.232; 2003 р., № 27, ст.209; 2003 р., № 30, ст.247; 2005 р., № 11, ст.205), виклавши його в такій редакції:

    ЗАКОН УКРАЇНИ Про громадські організації

    Право громадян на свободу об'єднання у громадські організації є невід'ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини, Конвенцією про захист прав і основних свобод людини і гарантується Конституцією та законодавством України. Держава заохочує громадську ініціативу та створює належні умови для її реалізації шляхом формування сприятливого законодавчого середовища для утворення та діяльності громадських організацій.

    I. Загальні положення

    Стаття 1. Громадська організація

    1. Громадською організацією є об'єднання громадян, створене для здійснення та захисту своїх прав і свобод, задоволення соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

    2. Дія цього Закону не поширюється на професійні спілки, релігійні, кооперативні, молодіжні, дитячі організації, благодійні фонди, інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається законом.

    Стаття 2. Обмеження на створення і діяльність громадських організацій

    1. Забороняються створення та діяльність громадських організацій, коли їх мета або діяльність спрямовані на:

    ліквідацію незалежності України;

    зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;

    порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки;

    незаконне захоплення державної влади;

    пропаганду війни, насильства;

    розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;

    посягання на права і свободи людини;

    здоров'я населення.

    Стаття 3. Законодавство про громадські організації

    1. Законодавство про громадські організації складається з Конституції України, Цивільного кодексу України, цього Закону, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інших актів законодавства.

    II. Засади діяльності та статус громадських організацій

    Стаття 4. Принципи створення та діяльності громадських організацій

    1. Громадські організації створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності.

    2. Обмеження діяльності громадських організацій встановлюється тільки Конституцією та законами України.

    3. Основні питання діяльності громадських організацій повинні вирішуватись на зборах всіх членів або представників громадської організації.

    Стаття 5. Держава та громадські організації

    1. Держава забезпечує додержання прав і законних інтересів громадських організацій, легалізованих у порядку, передбаченому цим Законом.

    2. Втручання державних органів, органів місцевого самоврядування у діяльність громадських організацій, так само як і втручання громадських організацій у діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування та у діяльність інших об'єднань громадян, не допускається, крім випадків, передбачених Законом.

    Стаття 6. Статус громадських організацій

    1. Громадські організації України утворюються і діють з всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом.

    2. До всеукраїнських громадських організацій належать організації, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості адміністративно-територіальних одиниць, визначених частиною другою статті 133 Конституції України.

    3. До місцевих організацій належать організації, діяльність яких поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону. Територія діяльності визначається Статутом громадської організації.

    4. Громадська організація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.

    5. Всеукраїнські та міжнародні громадські організації можуть без спеціального дозволу використовувати у своєму найменуванні слово „Україна" та похідні від нього.

    Стаття 7. Спілки громадських організацій

    1. Громадські організації мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою в спілки (союзи, асоціації тощо), укладати між собою угоди про співробітництво і взаємодопомогу.

    2. Створення і легалізація спілок громадських організацій, порядок їх діяльності та ліквідації здійснюються відповідно до цього Закону. Порядок державної реєстрації спілок громадських організацій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

    III. Порядок створення та припинення діяльності громадських організацій

    Стаття 8. Засновники громадських організацій

    1. Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України з повною цивільною дієздатністю. У випадках, встановлених законами, засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України з неповною цивільною дієздатністю.

    2. Рішення про заснування громадської організації приймається установчим з'їздом (конференцією) або загальними зборами.

    3. Засновниками спілок громадських організацій є громадські організації.

    Стаття 9. Членство в громадських організаціях

    1. Членами громадських організацій можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, з повною цивільною дієздатністю. Членами громадських організацій можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, з неповною цивільною дієздатністю, якщо це не заборонено законом або статутом громадської організації. У випадках, встановлених законом, членами громадських організацій та їх спілок можуть бути малолітні особи.

    2. Засновники громадської організації є її членами (учасниками) з моменту створення такої організації, якщо інше не передбачено Статутом організації.

    3. Статут громадської організації може передбачати певні вікові, фахові та інші умови необхідні для набуття членства в організації або його припинення.

    4. Особа, яка є членом громадської організації, в будь-який час вправі вийти з громадської організації.

    5. Виключення особи з членів громадської організації здійснюється у порядку, встановленому Статутом.

    6. У діяльності громадських організацій у випадках, передбачених їх Статутами, можуть брати участь колективні члени.

    Стаття 10. Найменування громадської організації

    1. Найменування громадської організації визначається рішенням установчого з'їзду (конференції) або загальними зборами громадської організації.

    2. Найменування громадської організації повинно складатися з двох частин - загальної (громадська організація, спілка громадських організацій) та індивідуальної. Індивідуальне найменування громадської організації повинно бути суттєво відмінним від індивідуальних найменувань, зареєстрованих в установленому порядку громадських організацій з таким же загальним найменуванням.

    3. Громадська організація поряд з повним найменуванням може мати скорочене найменування, яке фіксується в Статуті громадської організації.

    4. Громадська організація, зареєстрована у встановленому порядку, має виключне право на використання свого найменування. Використання найменування громадської організації фізичними та юридичними особами, які не належать до громадської організації для цілей, не пов'язаних з діяльністю цієї організації, забороняється.

    Стаття 11. Статут громадської організації

    1. Громадська організація діє на основі Статуту.

    2. Статут громадської організації повинен містити:

    1) найменування громадської організації (повне, а також скорочене відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону), її статус, місцезнаходження та адресу;

    2) мету та завдання громадської організації;

    3) умови і порядок прийому в члени громадської організації, вибуття з неї;

    4) права і обов'язки членів громадської організації;

    5) порядок утворення і діяльності статутних органів громадської організації, місцевих осередків та їх повноваження;

    6) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадської організації, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;

    7) порядок внесення змін до статуту громадської організації;

    8) порядок припинення діяльності громадської організації і вирішення майнових питань, пов'язаних з її реорганізацією або ліквідацією.

    3. У Статуті можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності громадської організації.

    4. Статут громадської організації не повинен суперечити законодавству України.

    Стаття 12. Легалізація громадських організацій

    1. Легалізація (офіційне визнання) громадських організацій є обов'язковою і здійснюється шляхом їх державної реєстрації або повідомлення про заснування. Діяльність громадських організацій, які не легалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, забороняється.

    2. У разі державної реєстрації громадська організація набуває статус юридичної особи.

    3. Легалізація громадських організацій здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами.

    4. Міжнародні громадські організації підлягають обов'язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України.

    5. У разі, коли діяльність місцевої громадської організації поширюється на територію двох і більше адміністративно-територіальних одиниць, її легалізація здійснюється відповідним територіальним органом Міністерства юстиції України за місцем розташування центрального статутного органу.

    6. Територіальними органами Міністерства юстиції України легалізуються місцеві осередки зареєстрованих громадських організацій. Державна реєстрація місцевих осередків громадських організацій здійснюється у випадку, якщо вона передбачена статутними документами цих громадських організацій.

    7. Про легалізацію (офіційне визнання) громадських організацій легалізуючий орган повідомляє у засобах масової інформації.

    Стаття 13. Державна реєстрація громадських організацій

    1. Для державної реєстрації громадських організацій їх засновники подають заяву.

    2. До заяви додаються статут, протокол установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів), відомості про склад керівництва центральних статутних органів, дані про місцеві осередки, підтверджені протоколами конференцій (загальних зборів), документ щодо підтвердження місцезнаходження, документи про сплату реєстраційного збору, крім випадків, коли громадська організація звільняється від сплати реєстраційного збору відповідно до законів України. Міжнародна громадська організація додатково подає документи, які підтверджують поширення її діяльності на територію хоча б однієї іншої держави.

    3. Заява про державну реєстрацію розглядається у сорокап'ятиденний строк з дня надходження документів. У необхідних випадках орган, який здійснює державну реєстрацію, проводить перевірку відомостей, зазначених у поданих документах. Рішення про державну реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово в 10-денний строк.

    4. При розгляді питання про державну реєстрацію можуть бути присутніми представники громадської організації.

    5. Зміни до статутних документів зареєстрованих громадських організацій підлягають обов'язковій реєстрації.

    6. Органи, що здійснюють державну реєстрацію громадських організацій, ведуть реєстр цих організацій та передають інформацію про державну реєстрацію громадської організації до Єдиного державного реєстру у порядку, встановленому Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців".

    7. Всеукраїнські та міжнародні громадські організації протягом шести місяців з дня державної реєстрації забезпечують легалізацію (державну реєстрацію) в порядку, встановленому цим Законом, своїх місцевих осередків. Якщо всеукраїнська громадська організація протягом шести місяців з дня державної реєстрації не забезпечить легалізацію (державну реєстрацію) в порядку, встановленому цим Законом, своїх місцевих осередків легалізуючий орган має право пропонувати такій організації протягом шести місяців реорганізуватися у місцеву громадську організацію.

    8. Розмір реєстраційного збору встановлюється Кабінетом Міністрів України.

    Стаття 14. Відмова у державній реєстрації

    1. У державній реєстрації громадській організації може бути відмовлено, якщо її назва, зміст статуту або інших документів, поданих для державної реєстрації, суперечать вимогам законодавства України.

    2. Рішення про відмову у державній реєстрації повинно містити обґрунтування такої відмови. Це рішення може бути оскаржено у судовому порядку.

    3. Про відмову у державній реєстрації громадської організації реєструючий орган повідомляє у засобах масової інформації.

    Стаття 15. Повідомлення про заснування

    1. Громадські організації, їх спілки, місцеві осередки можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення відповідно Міністерству юстиції України, його територіальним органам.

    2. Письмове повідомлення про заснування громадської організації подається засновниками організації до відповідного легалізуючого органу. Письмове повідомлення про заснування повинно містити інформацію про назву, мету діяльності, дату створення, статус, засновників, місцезнаходження, адресу громадської організації.

    3. Громадська організація може розпочати свою діяльність з дня подання письмового повідомлення про заснування до відповідного легалізуючого органу. Легалізуючий орган зобов'язаний вивчити повідомлення і здійснити заходи щодо взяття громадської організації на облік або прийняти і направити на адресу представників громадської організації мотивоване письмове рішення про відмову у легалізації з підстав, передбачених статтею 14 цього Закону. У разі ненаправлення такого повідомлення протягом 15 днів з дня отримання легалізуючим органом повідомлення про заснування громадська організація вважається легалізованою.

    4. Громадська організація, легалізована шляхом повідомлення про заснування, вноситься до реєстру, що ведеться легалізуючим органом за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

    Стаття 16. Символіка громадських організацій

    1. Громадські організації можуть використовувати власну символіку.

    2. Символіка громадської організації затверджується відповідно до її статуту.

    3. Символіка громадських організацій підлягає реєстрації у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

    Стаття 17. Припинення діяльності громадської організації

    1. Припинення діяльності громадської організації може бути проведено шляхом її злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску).

    2. Злиття, приєднання, поділ, перетворення громадської організації здійснюється відповідно до її статуту. Державна реєстрація новоствореної громадської організації здійснюється у порядку, встановленому цим Законом.

    3. Ліквідація громадської організації здійснюється на підставі статуту або рішення суду.

    IV. Права громадських організацій, господарська та інша комерційна діяльність

    Стаття 18. Права зареєстрованих громадських організацій

    1. Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані громадські організації можуть:

    виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права;

    представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у органах державної влади, органах місцевого самоврядування, інших органах та установах;

    проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо);

    ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші громадські організації, надавати допомогу в їх створенні;

    одержувати від державних органів, органів місцевого самоврядування їх посадових осіб інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

    вносити пропозиції до державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;

    розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;

    засновувати засоби масової інформації;

    користуватись іншими правами відповідно до закону.

    Стаття 19. Власність громадських організацій

    1. Громадська організація може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення її статутної діяльності.

    2. Громадська організація набуває право власності на кошти та інше майно, передане їй засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

    3. Громадські організації також мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств.

    4. Кошти та інше майно громадських організацій, в тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави.

    Стаття 20. Здійснення права власності

    1. Право власності громадських організацій реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами.

    2. Окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління на створювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам громадських організацій.

    Стаття 21. Господарська та інша комерційна діяльність

    1. З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані громадські організації можуть здійснювати необхідну господарську діяльність без мети отримання прибутку, комерційну діяльність шляхом створення юридичних осіб будь якої організаційно-правової форми в порядку, встановленому законодавством.

    2. Громадські організації зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

    V. Державний контроль та нагляд за діяльністю громадських організацій. Відповідальність за порушення законодавства

    Стаття 22. Державний контроль та нагляд за діяльністю громадських організацій

    1. Державний контроль і нагляд за діяльністю громадських організацій здійснюють контролюючі органи в межах їх повноважень, визначених законами.

    2. Органи, що проводять легалізацію громадських організацій, здійснюють державний контроль за додержанням ними положень статуту. Представники цих органів мають право бути присутніми на заходах, що проводяться громадськими організаціями, вимагати необхідні документи, одержувати пояснення.

    3. Нагляд за додержанням і застосуванням законів громадськими організаціями здійснюють органи прокуратури.

    Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства

    1. Посадові особи легалізуючих органів громадських організацій та особи за порушення законодавства про громадські організації несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

    2. Громадські організації несуть відповідальність, передбачену цим Законом та іншими законами України.

    3. Керівництво громадською організацією, яка не легалізувалася у встановленому законом порядку чи якій відмовлено у легалізації, або яка примусово розпущена за рішенням суду, але продовжує діяти, а так само участь у діяльності таких організацій тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність.

    Стаття 24. Види стягнення

    1. За порушення законодавства до громадської організації можуть бути застосовані такі стягнення:

    попередження;

    штраф;

    тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності;

    тимчасова заборона (зупинення) діяльності;

    примусовий розпуск (ліквідація).

    Стаття 25. Попередження

    1. При вчиненні громадською організацією правопорушення, яке не тягне за собою обов'язкового застосування іншого виду стягнення, передбаченого цим Законом, відповідний легалізуючий орган виносить письмове попередження.

    Стаття 26. Штраф

    1. В разі грубого або систематичного вчинення правопорушень за поданням легалізуючого органу або прокурора на громадську організацію може бути накладено штраф в судовому порядку.

    Стаття 27. Тимчасова заборона (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадської організації

    1. З метою припинення незаконної діяльності громадської організації за поданням легалізуючого органу або прокурора суд може тимчасово заборонити окремі види діяльності або тимчасово заборонити діяльність громадської організації на строк до трьох місяців.

    2. Тимчасова заборона окремих видів діяльності громадської організації може здійснюватись шляхом встановлення заборони на проведення масових заходів (зборів, мітингів, демонстрацій тощо), здійснення видавничої діяльності, проведення банківських операцій, операцій з матеріальними цінностями тощо.

    3. За поданням державного органу, який звертався до суду щодо тимчасової заборони окремих видів або всієї діяльності громадської організації суд може продовжити цей термін. При цьому загальний термін тимчасової заборони не повинен перевищувати шість місяців.

    4. При усуненні причин, що стали підставою для тимчасової заборони, за клопотанням громадської організації її діяльність може бути відновлена судом в повному обсязі.

    Стаття 28. Примусовий розпуск (ліквідація) громадської організації

    1. За поданням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду громадська організація примусово розпускається (ліквідується) у випадках:

    1) вчинення дій, передбачених статтею 2 цього Закону;

    2) продовження протиправної діяльності після накладення стягнень, передбачених цим Законом;

    3) невиконання вимог частини сьомої статті 13 цього Закону;

    4) не виявлення у результаті перевірки легалізуючого органу відповідної громадської організації за заявленим місцезнаходженням або адресою.

    2. Суд одночасно вирішує питання про припинення випуску друкованого засобу масової інформації громадської організації, яка примусово розпускається.

    3. Про примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації реєструючий орган протягом п'ятнадцяти днів після набрання рішенням суду законної сили повідомляє у засобах масової інформації.

    4. Рішення про примусовий розпуск громадських організацій на території України приймається судом.

    VI. Міжнародні зв'язки громадських організацій. Міжнародні громадські організації

    Стаття 29. Міжнародні зв'язки громадських організацій

    1. Громадські організації, їх спілки відповідно до своїх статутів можуть засновувати або вступати в міжнародні громадські (неурядові) організації, утворювати міжнародні спілки громадських організацій, підтримувати прямі міжнародні контакти і зв'язки, укладати відповідні угоди, а також брати участь у здійсненні заходів, що не суперечать міжнародним зобов'язанням України.

    Стаття 30. Міжнародні громадські організації. Філіали іноземних громадських організацій

    1. Міжнародні громадські організації, філіали, відділення, представництва, інші структурні осередки громадських (неурядових) організацій іноземних держав на території України діють відповідно до цього Закону, інших законодавчих актів України.

    2. Легалізована громадська організація, що виступила засновником, стала членом міжнародної організації або іншим шляхом поширила свою діяльність на територію іноземної держави, зобов'язана в місячний строк подати необхідні документи для державної реєстрації в Міністерстві юстиції України як міжнародна, якщо інше не передбачено законами України.

    3. Порядок державної реєстрації філіалів та інших структурних осередків громадських організацій іноземних держав встановлюється Кабінетом Міністрів України."

    ІІ. Прикінцеві та перехідні положення

    1. Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.

    2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців від набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність до Закону.

    3. Громадські організації та їх спілки, які зареєстровані до набрання чинності цим Законом і найменування чи статутні документи яких суперечать нормам цього Закону, протягом одного року від дати набрання чинності цим Законом повинні внести необхідні зміни до статутів.

    4. Плата за реєстрацію внесених змін до статутів громадських організацій, що вносяться на підставі цього Закону, не справляється.

    Президент України

    В. Ющенко

    ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проекту Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про об'єднання громадян"

    1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

    Проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про об'єднання громадян" розроблений на підставі підпункту 10 пункту 5 Заходів щодо виконання у 2005 році Плану дій Україна – ЄС (розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 квітня № 117) та пункту 80 Плану заходів щодо виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України „Назустріч людям" (постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2005 року № 324).

    2. Цілі і завдання прийняття акта

    Метою проекту Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про об'єднання громадян" є вдосконалення законодавства України про об'єднання громадян шляхом приведення у відповідність до Конституції України, Цивільного кодексу України та створення сприятливих умов для розвитку громадянського суспільства.

    3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта

    У зв'язку з необхідністю приведення положень Закону України „Про об'єднання громадян" у відповідність до Конституції України, Цивільного кодексу України та враховуючи прийняття Закону України „Про політичні партії в Україні" пропонується внести зміни до Закону України „Про об'єднання громадян" шляхом викладення його у новій редакції під назвою — Закон України „Про громадські організації".

    У законопроекті врегульована процедура легалізації громадської організації шляхом повідомлення, вирішено питання реагування легалізуючого органу у разі відсутності громадської організації за заявленим місцезнаходженням або адресою. Пропонується скоротити термін розгляду заяви про реєстрацію громадської організації з двох місяців до 45 днів. Повноваження щодо реєстрації місцевих громадських організацій та місцевих осередків зареєстрованих громадських організацій пропонується передати від виконавчих органів сільських, селищних, міських рад територіальним органам Міністерства юстиції України.

    З метою спрощення порядку державної реєстрації громадських організацій у зв'язку із введенням в дію Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" проектом Закону України передбачено, що органи, які здійснюють державну реєстрацію громадських організацій (Міністерство юстиції України, територіальні органи Міністерства юстиції України), ведуть реєстр цих організацій та передають інформацію про державну реєстрацію громадської організації до Єдиного державного реєстру у порядку, встановленому Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців".

    4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

    Сфера діяльності громадських організацій врегульована Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про об'єднання громадян".

    З прийняттям Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про об'єднання громадян" потребуватимуть внесення змін закони України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" та „Про місцеве самоврядування в Україні".

    5. Фінансово-економічне обґрунтування

    Прийняття Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про об'єднання громадян" не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.

    6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

    Прийняття Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про об'єднання громадян" дасть змогу привести Закон України, що регулює діяльність об'єднань громадян, до законодавства України та створити сучасну законодавчу базу для забезпечення реалізації права на свободу об'єднання у громадські організації.

    Міністр юстиції України

    Р. Зварич

    "31" серпня 2005 р.

    Зауваження та пропозиції до Проекту Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про об'єднання громадян" просимо до 10 жовтня 2005 року надсилати на електронну адресу: const@minjust.gov.ua

    ---------------------------------------
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2006.02.01 | Людмила

      щиро дякую. ще є розбіжності в строках, але то дрібниці(-)

    • 2006.02.03 | Пані

      Коментарі. Дві штука.

      > Стаття 2. Обмеження на створення і діяльність громадських організацій > 1. Забороняються створення та діяльність громадських організацій, коли їх мета або діяльність спрямовані на: > .... > здоров'я населення. Що таке діяльність, спрямована на здоров"я населення???? >

      3. Заява про державну реєстрацію розглядається у сорокап'ятиденний строк з дня надходження документів. У необхідних випадках орган, який здійснює державну реєстрацію, проводить перевірку відомостей, зазначених у поданих документах. Рішення про державну реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово в 10-денний строк.

      Це в 21 сторіччі йде два місяці на реєстрацію ГО? Нафіга????? Більше зауважень нема. Ніби нормально все написано.

    • 2006.02.03 | Kohoutek

      Подводный камень

      В проекте закона сохраняется та же формулировка, что и в действующем законе:
      
      "Стаття 1. Громадська організація
      
      1. Громадською організацією є об'єднання громадян, створене для здійснення та захисту своїх прав і свобод, задоволення соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів."
      
      Казалось бы, всё нормально?
      
      Но мне известны два случая отказа Минюста в регистрации общественных правозащитных организаций на основании именно этой статьи - Украинское отделение "Международной Амнистии" и Центр "Наш мир". Минюст придрался к словам "своих прав и свобод". В его трактовке это означает "прав и свобод членов организации", но ни в коем случае не прочих граждан. То есть, вы пишете в Уставе, к примеру, "Организация создаётся для защиты прав и свобод беременных женщин", а вам говорят - нет, это запрещено, вы можете защищать только свои личные права и свободы. Вы не можете, например, поставить целью отстаивание интересов украиноязычных граждан страны - только членов вашей организации. Вы не можете ставить целью изменение украинского общества, если вы местная организация в Голопупинске - только в пределах Голопупинска.
      
      Вы думаете, это нереально? Смешно? Глупо? Моя организация (Центр "Наш мир") ГОД судилась с Луганским областным управлением юстиции по этому поводу. Сошлись на компромиссе - мы поставили перед каждым абзацем целей в Уставе "содействие". Это было шесть лет тому назад. Кто знает, кто завтра станет Минюстом в Украине? Кто знает, какая организация покажется неугодной властям завтра? Если уж такие случаи были неоднократными, то формулировку нужно изменить так, чтобы такое больше не могло повториться в принципе. Например,
      "1. Громадською організацією є об'єднання громадян, створене для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів членів об'єднання і суспільства в цілому."
      
      Или что-то в этом роде.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2006.02.03 | Людмила

        ІМХО, коментарі тре відсилати Мінюсту (-)

        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2006.02.03 | Kohoutek

          I did (-)

  • 2006.02.03 | Sean

    Людмило, будь ласка, на sean@maidan.org.ua (-)