Україна - Румунія: думки експертів
02/03/2006 | Центр досліджень політичних цінностей
2 лютого Президент Румунії Траян Бесеску прибув до України з офіційним дводенним візитом, в ході якого відбулося підписання президентами України та Румунії протоколу про створення україно-румунської комісії на найвищому рівні.
У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням:
«Як будуть розвиватися румуно-українські відносини?»
Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):
„В принципе, у нас нет каких-то особых противоречий, кроме акватории острова Змеиный. Поэтому если комиссия решит эту проблему, то все остальное будет достаточно безоблачным. Президенты совместимы, поскольку у них практически одинаковые мировоззрения, одинаковые идеологии: и румынский президент под флагом либерализма пришел к власти, и наш Президент считает его своей родной идеологией. Нам очень пригодился бы румынский опыт для вступления в НАТО и ЕС, поскольку у нас очень похожи структуры экономики, общая политическая культура”.
Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):
„Після прискорення євроінтеграції Румунії багато протиріч, які були між нашими країнами, стали м’якішими. Європа після Другої Світової Війни з підозрою ставиться до ідей зміни кордонів, тому гасла щодо повернення до складу Румунії Північної Буковини та Буджаку наразі не дуже актуальні. Щодо острову Зміїний, то схоже, що проблема не в цьому клаптикові суші, а в перспективних газових розробках суміжного чорноморського шельфу. Для двох країн виходом могло би стати утворення спільної нафтогазової корпорації, яка би зайнялася спільною розробкою перспективних родовищ. Але поки що виглядає, що якихось перспективних ідей зі співпраці між двома державами українське зовнішньополітичне відомство не виробляє. Та прихильність до України, яку демонструє Румунія, можливо пов’язана не так із діями Києва, як із діями американського держдепартаменту”.
Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):
„Фактично, це відносини стратегічного партнерства, але, як невід‘ємна складова проекту азіатізації НАТО. Зв‘язка: Румунія (член НАТО) й майбутній член НАТО – Україна, – в стратегічному плануванні Північноатлантичного альянсу є ключовою в русі НАТО до району Чорноморсько-каспійського басейну, до ресурсного регіону Каспія й Центральної Азії, до виходу на стратегічний плацдарм між Росією, Іраном та Китаєм. Інтенсивність міждержавних контактів на рівні президентів двох країн, міждержавних відносин, є ключовим напрямком цього процесу, це, по-перше.
По-друге, Румунія й Україна – це фактично ядро проекту Співдружності демократичного вибору, який є комплементарним, тобто доповненнюючим, процесу азіатізації НАТО з урахуванням необхідності створення нової проатлантичної Східної Європи, не кажучи вже про НАТОвське й Західне розмороження заморожених конфліктів: вирішення придністровської проблеми, вирішення питання територіальної цілісності Молдови та Абхазії – це початкова точка конструйованого політичного регіону «Велика Азія», який починається з Абхазії й закінчується Китаєм”.
Сергій ЄВТУШЕНКО (виконавчий директор Інституту євроатлантичного співробітництва):
„На мою думку, після приходу до влади в Україні Президента Ющенка, а в Румунії Бесеску, між нашими країнами встановився набагато кращий клімат співробітництва й нові еліти мають шанс розв’язати проблеми, які існують між нашими країнами, зокрема острова Зміїний. Наскільки я пам’ятаю, вже було навіть звернення Румунії до міжнародного суду в Гаазі стосовно цього питання. Я думаю, що шанси розв’язати цю суперечність у якийсь мирний дипломатичний спосіб зростають. Це перше.
Друге. Румунія на сьогодні є країною, яка підтримала ініціативу України й Грузії зі створення Співдружності демократичного вибору. Більше того – президент Румунії був одним із дев’яти президентів, які особисто відвідали установчу конференцію організації в Києві. Ця ініціатива має серйозне регіональне значення, серйозне для України, адже це перша регіональна ініціатива нашої держави, підтримана сусідами. Я думаю, що розмова стосуватиметься й цього.
Третє. Румунське керівництво сьогодні розуміє проблеми України в її газовому конфлікті з Росією, оскільки отримує енергоносії через українську територію, й завжди підтримувало нашу державу в цьому конфлікті.
Четверте. Румунія – це країна, від голосу якої залежатиме перспектива вступу України в 2008 році до НАТО.
Я думаю, що в цих чотирьох основних площинах мав би розвиватися діалог між нашими державами”.
Володимир МАЛЕНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):
„Сейчас у нас трудные отношения с Румынией, в основном из-за острова Змеиный, но, я думаю, что эта тема потихонечку сойдет на нет. Остается вопрос, каким образом? Удастся ли договорится: остров это, или скала? Пограничные проблемы между нашими государствами существуют, и они еще будут осложнять довольно долго наши отношения, но, я думаю, при помощи европейских посредников эти проблемы можно решить”.
Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):
„Найпростіша й найбільш оптимальна відповідь була б: «На дружній конструктивній основі». Але, на жаль, у відносинах між нашими країнами є досить багато серйозних проблем. Це і дискусія навколо статусу острова Зміїний, це і проблема Дунайського каналу, який зачіпає інтереси румунської сторони, це й певні претензії, що лунають з боку радикальних сил Румунії з приводу певних територіальних питань. Отже, є що обговорювати й ці переговори, я думаю, будуть досить складними. Створення спільної комісії – це рух у правильному напрямку, єдине застереження – щоб вона не була віртуальною структурою, щоб не було імітації переговорного процесу, тому що ми знаємо про наявність комісії Ющенко–Путін, але стан українсько-російських відносин свідчить, що вона практично не працювала”.
Матеріял надійшов на пошту Майдану From: politied_values@mail.ru Date: Thu, February 2, 2006 4:13 pm
У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням:
«Як будуть розвиватися румуно-українські відносини?»
Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):
„В принципе, у нас нет каких-то особых противоречий, кроме акватории острова Змеиный. Поэтому если комиссия решит эту проблему, то все остальное будет достаточно безоблачным. Президенты совместимы, поскольку у них практически одинаковые мировоззрения, одинаковые идеологии: и румынский президент под флагом либерализма пришел к власти, и наш Президент считает его своей родной идеологией. Нам очень пригодился бы румынский опыт для вступления в НАТО и ЕС, поскольку у нас очень похожи структуры экономики, общая политическая культура”.
Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):
„Після прискорення євроінтеграції Румунії багато протиріч, які були між нашими країнами, стали м’якішими. Європа після Другої Світової Війни з підозрою ставиться до ідей зміни кордонів, тому гасла щодо повернення до складу Румунії Північної Буковини та Буджаку наразі не дуже актуальні. Щодо острову Зміїний, то схоже, що проблема не в цьому клаптикові суші, а в перспективних газових розробках суміжного чорноморського шельфу. Для двох країн виходом могло би стати утворення спільної нафтогазової корпорації, яка би зайнялася спільною розробкою перспективних родовищ. Але поки що виглядає, що якихось перспективних ідей зі співпраці між двома державами українське зовнішньополітичне відомство не виробляє. Та прихильність до України, яку демонструє Румунія, можливо пов’язана не так із діями Києва, як із діями американського держдепартаменту”.
Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):
„Фактично, це відносини стратегічного партнерства, але, як невід‘ємна складова проекту азіатізації НАТО. Зв‘язка: Румунія (член НАТО) й майбутній член НАТО – Україна, – в стратегічному плануванні Північноатлантичного альянсу є ключовою в русі НАТО до району Чорноморсько-каспійського басейну, до ресурсного регіону Каспія й Центральної Азії, до виходу на стратегічний плацдарм між Росією, Іраном та Китаєм. Інтенсивність міждержавних контактів на рівні президентів двох країн, міждержавних відносин, є ключовим напрямком цього процесу, це, по-перше.
По-друге, Румунія й Україна – це фактично ядро проекту Співдружності демократичного вибору, який є комплементарним, тобто доповненнюючим, процесу азіатізації НАТО з урахуванням необхідності створення нової проатлантичної Східної Європи, не кажучи вже про НАТОвське й Західне розмороження заморожених конфліктів: вирішення придністровської проблеми, вирішення питання територіальної цілісності Молдови та Абхазії – це початкова точка конструйованого політичного регіону «Велика Азія», який починається з Абхазії й закінчується Китаєм”.
Сергій ЄВТУШЕНКО (виконавчий директор Інституту євроатлантичного співробітництва):
„На мою думку, після приходу до влади в Україні Президента Ющенка, а в Румунії Бесеску, між нашими країнами встановився набагато кращий клімат співробітництва й нові еліти мають шанс розв’язати проблеми, які існують між нашими країнами, зокрема острова Зміїний. Наскільки я пам’ятаю, вже було навіть звернення Румунії до міжнародного суду в Гаазі стосовно цього питання. Я думаю, що шанси розв’язати цю суперечність у якийсь мирний дипломатичний спосіб зростають. Це перше.
Друге. Румунія на сьогодні є країною, яка підтримала ініціативу України й Грузії зі створення Співдружності демократичного вибору. Більше того – президент Румунії був одним із дев’яти президентів, які особисто відвідали установчу конференцію організації в Києві. Ця ініціатива має серйозне регіональне значення, серйозне для України, адже це перша регіональна ініціатива нашої держави, підтримана сусідами. Я думаю, що розмова стосуватиметься й цього.
Третє. Румунське керівництво сьогодні розуміє проблеми України в її газовому конфлікті з Росією, оскільки отримує енергоносії через українську територію, й завжди підтримувало нашу державу в цьому конфлікті.
Четверте. Румунія – це країна, від голосу якої залежатиме перспектива вступу України в 2008 році до НАТО.
Я думаю, що в цих чотирьох основних площинах мав би розвиватися діалог між нашими державами”.
Володимир МАЛЕНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):
„Сейчас у нас трудные отношения с Румынией, в основном из-за острова Змеиный, но, я думаю, что эта тема потихонечку сойдет на нет. Остается вопрос, каким образом? Удастся ли договорится: остров это, или скала? Пограничные проблемы между нашими государствами существуют, и они еще будут осложнять довольно долго наши отношения, но, я думаю, при помощи европейских посредников эти проблемы можно решить”.
Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):
„Найпростіша й найбільш оптимальна відповідь була б: «На дружній конструктивній основі». Але, на жаль, у відносинах між нашими країнами є досить багато серйозних проблем. Це і дискусія навколо статусу острова Зміїний, це і проблема Дунайського каналу, який зачіпає інтереси румунської сторони, це й певні претензії, що лунають з боку радикальних сил Румунії з приводу певних територіальних питань. Отже, є що обговорювати й ці переговори, я думаю, будуть досить складними. Створення спільної комісії – це рух у правильному напрямку, єдине застереження – щоб вона не була віртуальною структурою, щоб не було імітації переговорного процесу, тому що ми знаємо про наявність комісії Ющенко–Путін, але стан українсько-російських відносин свідчить, що вона практично не працювала”.
Матеріял надійшов на пошту Майдану From: politied_values@mail.ru Date: Thu, February 2, 2006 4:13 pm