02/08/2006 | oddysseus

Сьогодні розпочався форум видавців у Верховній Раді, ініційований громадською організацією «Форум видавців» та видавництвом «Зелений Пес». Президент Львівського форуму книговидавців Олександра Коваль висловила сподівання, що ця акція, зокрема, могла б допомогти створенню книжкового лобі в українському парламенті депутатів так на триста. Насправді скидається на те, що принаймні за нинішнього депутатського складу не буде такого лобі навіть у складі тридцяти народних обранців. Окрім голови Верховної Ради (не міг же він бути байдужим – усе-таки на правах господаря), увагу до події продемонструвало не більше десятка депутатів. Спікер, незважаючи на особисту зацікавленість справами книжними, на звичку, за його словами, щотижня (!) бувати на Петрівці, не зміг, схоже, переконати навіть членів своєї партії надати більшу перевагу книжкам, а не відвіданню буфету.



Іван Малкович, поет, директор видавництва „А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”:



На даний момент усе тут виглядаєте як ще один пшик. Те, що ми бачимо, скидається на звичайний піар голови Верховної Ради. Депутатам, складається враження, не дуже цікаві книжки. Особливих надій я й не покладав, мені просто цікаво зустрітися з видавцями, своїми друзями, обмінятися в черговий раз книжковими новинками. Але я вважаю, що вода камінь точить і проводити подібні акції потрібно. Кожна виставка має на меті привабити читача. Якщо ми привабимо, закохаємо у свої книжки кількох нових депутатів, які до цього не підозрювали про існування гарної сучасної української книжки, це буде дуже великим позитивом. Хоча поки що цього я не зауважив.



Я не намагався виявити літературні вподобання тих кількох нещасних парламентарів, які не побоялися й вийшли до видавців (хоч насправді-то до стендів вони не прорвалися, навіть якщо й мали це на меті – репортери не дали). Навіть якщо смаки в літературі цих кількох осіб бездоганно вишукані, загальна тенденція не може не лякати. Якщо видавці планували активізувати державну підтримку українською книги за допомогою відповідного законодавства, то цю ініціативу народні обранці вочевидь проігнорували.



Андрій Кокотюха, письменник, журналіст:



Як людина, що не любить політиків, я сьогодні прийшов сюди з метою висловити свій пасивний протест (протест активний розцінили б як хуліганство). Прийшов зайвий раз переконатися, що мої прогнози виправдовуються. Книжки й усе, що зараз тут відбувається, нашим політиками не цікаво. Але це не їхня вина. Знати літери й уміти читати – це різні речі: політики, можливо, знають літери, абетку, але читати не вміють, бо їх цьому ніхто не навчив – ні сім’я, ні школа. Треба було спочатку зробити для них невеличкий лікнеп: пояснити хоча б на пальцях ситуацію з вітчизняним книжковим, видавничим, літературним процесом, по-друге, показати. Вони мусять знати, що їх тут може зацікавити. А оскільки тут для учасників цього міні-форуму закритий вхід у буфет, це означає, що політиків від інтелектуальних людей вирішили відгородити: так би вони в буфеті зустрілися й хтось би когось сюди затягнув. Ця акція трошки передчасна. Будь-який наступ, як вчить військова тактика, робиться так: спочатку йде артпідготовка, потім – бомбардування з повітря, а вже після цього йде піхота. Піхота тут пішла передчасно, без артпідготовки, а спочатку треба було: бомбити, бомбити, бомбити. Депутати просто тікають, коли бачать, що їх тут ловлять і питають про книжки. Треба щось говорити, а вони не знають, що, бо не володіють предметом розмови. Їх же не питають про алкогольний бізнес, де вони знають усе (я сьогодні таки прорвався в буфет і в цьому переконався).



А експозиція насправді дуже цікава. Понад сімдесят видавництв долучилося до акції, десятки три з них встановили на третьому поверсі будинку парламенту свої стенди. Приємно, знаєте, пройтися, переглядаючи все це різноманіття справді якісної поліграфічної продукції, з гарно оформленими обкладинками, повчитуватися в імена авторів (дехто з них був присутнім на відкритті форуму, зокрема Андрій Бондар, Юрій Покальчук, Андрій Курков, Володимир Цибулько (цей, щоправда, поет і депутат в одній особі), Андрій Кокотюха). Але, на жаль, зусилля видавців чомусь (і я не хочу нікого образити) викликають відому тезу про розкидання бісеру перед свинями.



Олена Щербатюк, асистент головного редактора видавництва «Кальварія» зі зв’язків із громадськістю:



Ефект від сьогоднішньої акції я оцінюю як нульовий. За вимогою з’явився голова Верховної Ради й зробив коло пошани – тільки тому, що це входило в програму. Більше зацікавленості як такої нема. Мені здається, депутати, знаючи про приїзд видавців, могли хоча б пройтися біля стендів, виявити хоч якусь увагу. А виявляється, що це банальна піар-акція. Для видавців це принизлива ситуація, тому що вони привезли багато книжок. Київські – то одна справа, їм у цьому плані легше. У середовищі ж тих, хто приїхав із регіонів за таких несприятливих погодних умов, я щойно чула таку репліку: «Нас у Києві прийняли погано». Звісно, погано, якщо увагу до форуму виявили лише декілька депутатів. А видавці ж сподівалася на матеріальний зиск: якщо й не прибуток, то хоча б відшкодування за рахунок продажів дорожніх витрат.



Побачимо, що буде далі. Адже форум розрахований на чотири дні. Попереду – презентації нових книжок Богдана Жолдака, Марії Матіос, Тараса Каляндрука, Юлії Ємець-Доброносової, круглі столи, присвячені проблемам українського книговидання, пропаганді читання як такого та української книги зокрема, а також так званій «жіночій прозі». Крім того, звичайно, ця акція – чудова нагода просто поспілкуватися з українськими письменниками й видавцями. Організатори форуму переконані: amor librorum nos unit – любов до книги нас єднає.


Джерело: Юрій Гончаренко
Постійна адреса статті: http://www.molodaukraina.org/news.asp?Id=1716&IdType=16